Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2022 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
Суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі
судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017260000000407 від 31 травня 2017 року, за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , подану на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 січня 2022 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, який не працює, не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України,-
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 14 січня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, і за його вчинення призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_6 залишено обрану домашній арешт.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 визначено обчислювати з моменту його затримання.
ЄУНСС: 727/9754/18 Суддя - доповідач в І інстанції: ОСОБА_8
Номер провадження: 11-кп/822/99/22 Суддя - доповідач: ОСОБА_1
Категорія: ч.2ст.149 КК України
Зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 07 лютого 2018 року по 07 серпня 2020 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати, пов`язані з процедурою його екстрадиції у розмірі 45054 грн. 30 коп.
Вирішено питання про долю речових доказів.
На вказаний вирок захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скувати вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 14 січня 2022 року та виправдати ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення, та не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості.
Обґрунтовував свої вимоги тим, що оскаржуваний вирок є незаконним та необґрунтованим з підстав однобічності та неповноти досудового розслідування та судового розгляду, що призвело до невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Стверджував, що обвинувачення сформоване по чотирьох окремих епізодах, які між собою не мають взаємозв`язку і мали доводитися доказами окремо один від одного.
Вважав, що ОСОБА_6 не мав жодного відношення до епізодів кримінального правопорушення, і стороною обвинувачення не доведено його винуватість в законному порядку поза розумним сумнівом, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. На думку апелянта, в діях обвинуваченого ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбаченого ст.149 КК України.
Звертав увагу суду на те, що працівники поліції під час досудового розслідування впливали на потерпілу ОСОБА_9 , що підтверджується показами даними нею в районному суді 22 жовтня 2020 року.
Крім цього, протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком з ОСОБА_9 від 28.08.2017 року (т.1, а.с.210-212) є недопустимим, оскільки, слідча дія була проведена без дотримання ст.228 КПК України, а самі фотографії, що у протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, містять дефекти друку, вони мають суттєві відмінності за кольором, що у свою чергу ставить під сумнів об`єктивність проведення зазначеної слідчої дії.
Зазначив, що у вироку упереджено і однобічно вказано покази свідка ОСОБА_10 та покази потерпілої ОСОБА_11 , потерпілої ОСОБА_12 .
Стверджував, що третій епізод, який стосується потерпілої ОСОБА_13 , яка, на його думку, є агентом поліції, давала покази в суді по сценарію вигаданому прокурором.
Крім цього, районним судом проігноровано, що слідчі спочатку внесли відомості до ЄРДР за №12017260000000407 про вигадане кримінальне правопорушення, а потім знайшли потерпілу ОСОБА_13 , яка подала заяву про вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку із чим усі зібрані докази під час досудового розслідування є недопустимими. Співробітники поліції зініціювали розслідування без достатньої інформації щодо причетності особи до злочину, після чого вони вийшли за межі пасивного розслідування, змоделювавши ситуацію.
Вважав, що інкримінований ОСОБА_14 злочин містить усі ознаки провокації.
Також зазначив, що протокол огляду з додатками до нього від 30.06.2017 року (т.1, а.с.75-137) та протокол огляду з додатками від 15.02.2018 року (т.2 а.с.127-140) є недопустимими доказами, оскільки не засвідчені підписом слідчого та особою яка брала участь у виготовленні таких додатків ОСОБА_15 , як це визначено ч.3 ст.105 КПК України.
Крім цього, районний суд проігнорував та не врахував письмове клопотання захисту щодо недопустимості протоколу про хід і результати НСРД від 31.08.2017 року та додатки до нього (т.2, а.с.233-251), оскільки відсутні ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД в реєстрі матеріалів досудового розслідування, а ухвала апеляційного суду, яка долучена прокурором майже через три роки, також є недопустимим доказом, оскільки прокурор не вжив необхідних заходів для її отримання. Додатки до протоколу виготовлені неналежним чином і упаковані без мети надійного зберігання, підписами учасників НСРД не засвідчені. Прокурор не прийняв жодних дій у визначений законом спосіб для письмового повідомлення ОСОБА_6 і ОСОБА_15 про обмеження їх Конституційних прав під час НСРД.
Апелював і на те, що органом досудового розслідування проводились процесуальні дії в той період, коли було зупинення досудового розслідування.
Стверджував, що, незважаючи на чіткі норми закону, матеріали кримінального провадження містять копії документів, які не є оригіналами. Ці документи не завірені в передбачений законом спосіб. Деякі з них містять конфіденційну медичну таємницю, яку заборонено розголошувати в непередбачений законом спосіб. Ці документи не визнані речовими доказами, вони не оформлені протоколом огляду, а тому районний суд мав законні підстави для визнання вказаних доказів недопустимими.
Вважав, що така процесуальна дія, як повідомлення про підозру, вчинена не у визначений КПК України спосіб, що вказує на грубе порушення права на захист обвинуваченого. Письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 за ч.1 ст.149 КК України мало бути здійснене слідчим ОСОБА_16 , однак було здійснене слідчим ОСОБА_17 , про що зазначено в тексті підозри від 30.06.2017 року, якому згідно матеріалів справи доручень ОСОБА_16 не давав. Письмове повідомлення про підозру не вручене в день його складання і не відправлено поштою 30.06.2017 року, а вручене 10.08.2017 року. В подальшому, якщо і виникли підстави для зміни раніше повідомленої підозри за ч.2 ст.149 КК України, то слідчий зобов`язаний був виконати дії передбачені ст.278 КПК України.
Зазначив, що в даному кримінальному провадженні немає жодного доказу який би вказував на обман, шантаж чи використання уразливого стану.
Інших апеляційних скарг чи заперечень на подану апеляційну скаргу захисника від учасників судового провадження не надходило.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено в суді апеляційної інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 , маючи єдиний умисел, спрямований на здійснення вербування кількох осіб, з метою їх сексуальної експлуатації, починаючи з лютого 2017 року, перебуваючи на території Італійської Республіки, використовуючи уразливий стан потерпілих, здійснив їх вербування з метою подальшої сексуальної експлуатації за межами України на території Італійської Республіки. У вказаний період часу, ОСОБА_6 , реалізуючи свої злочинні наміри, діючи умисно, із корисливої заінтересованості, підшуковував жінок, що знаходяться в уразливому стані для подальшого їх вербування з метою сексуальної експлуатації шляхом психічного впливу на них у формі запрошення, умовляння та переконання надавати послуги сексуального характеру за матеріальну винагороду, а також подальше переміщення на територію Італійської Республіки.
У лютому 2017 року ОСОБА_6 , який перебував на території Італійської Республіки, звернувся до мешканки Тернопільської області ОСОБА_9 з пропозицією влаштувати її на роботу за кордоном.
У період часу з початку 2017 року, ОСОБА_6 , використовуючи соціальну мережу «Вконтакте», реалізовуючи свої злочинні наміри, відповідно до раніше розробленого плану злочинних дій, використовуючи уразливе становище ОСОБА_9 , зокрема збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявності хвороби та інвалідності в її малолітнього брата ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних діях, зміцнював упевненість потерпілої в необхідності та правильності прийняття позитивного рішення про виїзд до Італійської Республіки, і шляхом обману, тобто повідомлення потерпілій неправдивих відомостей та приховуванням певних відомостей, оскільки обіцяв останній працевлаштування щодо догляду за особами похилого віку за грошову винагороду, а в дійсності усвідомлював тільки мету передачі потерпілої ОСОБА_9 іншій особі для надання нею інтимних послуг, переконав її у вигідності такої поїздки та в результаті чого домігся її згоди, чим завербував потерпілу та послідовно вчинив інші дії, що потягнули за собою наслідки із переміщенням та передачею іншій особі потерпілої ОСОБА_9 .
З метою отримання детальної інформації щодо можливого працевлаштування за кордоном, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , використовуючи мессенджер «VIBER», почали спілкуватися та останній повідомив, що для виїзду за кордон їй потрібен паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а в разі його наявності відкриття візи у даному паспорті, які у разі необхідності може зробити його знайомий, яким, як в подальшому стало відомо, є ОСОБА_10 , який є мешканцем м. Чернівці.
У подальшому, ОСОБА_9 зателефонувала на номер мобільного телефону, який їй переслав ОСОБА_6 , а саме - до ОСОБА_10 , та повідомила, що вона телефонує з приводу оформлення візи для виїзду за кордон від ОСОБА_6 .
ОСОБА_10 повідомив, про те, що він готовий надати допомогу у виготовленні ОСОБА_9 візи для виїзду за кордон, та для цього останній потрібно прибути у м.Чернівці, де він її зустріне та у подальшому посадить її на мікроавтобус, який прямує з м. Чернівці до м. Ужгород до посольства Угорщини в Україні, на що остання погодилася та у невстановлений час прибула до м.Чернівці, де її зустрів ОСОБА_10 . Далі, ОСОБА_9 пересіла до мікроавтобусу, до якого її привіз ОСОБА_10 , та попрямувала до м.Ужгород, де у приміщенні посольства Угорщини в Україні оформила візу для виїзду за кордон.
Після цього, у лютому 2017 року, ОСОБА_9 , виконуючи вказівки
ОСОБА_6 , маючи при собі паспорт громадянина України для виїзду за кордон та візу, яка дає підстави для перетину Державного кордону, кошти, інші необхідні документи, з метою виїзду до Італійської Республіки, знову зателефонувала до ОСОБА_10 та домовилася про те, що він знайде їй вільне місце у мікроавтобусі, який прямує з м.Чернівці до м. Неаполь у Італійську Республіку. Далі, ОСОБА_9 , на мікроавтобусі, посадкове місце, в якому їй забронював ОСОБА_10 , попрямувала в бік державного кордону України та прибула до м. Неаполь Італійської Республіки, де її зустрів ОСОБА_6 .
У подальшому, ОСОБА_6 , шляхом обману, тобто під приводом влаштування на роботу по догляду за особою похилого віку передав ОСОБА_19 невстановленій особі для надання нею інтимних послуг чоловікам за грошову винагороду, частину з яких за перевезення та за оформлення документів для виїзду за кордон остання повернула ОСОБА_6 .
Вищевказаними діями, ОСОБА_6 , вчинив дії направлені на вербування, переміщення та передачу потерпілої ОСОБА_9 іншій особі до Італійської Республіки, з метою її сексуальної експлуатації, з використанням обману та уразливого стану.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на здійснення вербування щодо декількох осіб, з метою їх сексуальної експлуатації, починаючи з квітня 2017 року ОСОБА_6 , перебуваючи на території Італійської Республіки, використовуючи уразливий стан потерпілої ОСОБА_20 , здійснив її вербування з метою подальшої сексуальної експлуатації за межами України на території Італійської Республіки.
Так, у квітні 2017 року до мешканки Тернопільської області ОСОБА_20 , яка є знайомою ОСОБА_9 , звернувся ОСОБА_6 , який перебував на території Італійської Республіки та користувався мобільним телефоном НОМЕР_1 , з пропозицією влаштувати її на роботу.
Далі, ОСОБА_6 , використовуючи мессенджер «VIBER», реалізовуючи свої злочинні наміри, відповідно до раніше розробленого плану злочинних дій, використовуючи уразливе становище ОСОБА_20 , зокрема збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю постійного джерела доходів, наявності хвороби, тобто переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних діях, зміцнював упевненість потерпілої в необхідності та правильності прийняття позитивного рішення про виїзд до Італійської Республіки для надання послуг сексуального характеру за грошову винагороду, що виразилося у переконанні вигідності платного надання таких послуг, у ході чого вербував ОСОБА_20 з метою її подальшої сексуальної експлуатації.
Вищевказаними діями, ОСОБА_6 вчинив дії, направлені на вербування потерпілої ОСОБА_20 з використанням її уразливого стану для подальшої сексуальної експлуатації за кордоном.
Далі, ОСОБА_6 , маючи єдиний умисел, спрямований на здійснення вербування осіб з метою їх сексуальної експлуатації, протягом травня червня 2017 року, перебуваючи на території Італійської Республіки, використовуючи уразливий стан потерпілої ОСОБА_15 , здійснив її вербування з метою подальшої сексуальної експлуатації за межами України на території Італійської Республіки.
Так, у травні 2017 року, до жительки Чернівецької області ОСОБА_15 , звернувся ОСОБА_6 , який перебував на території Італійської Республіки та користувався номером мобільного телефону НОМЕР_1 , з пропозицією щодо влаштування її на роботу.
З метою отримання детальної інформації щодо можливого працевлаштування за кордоном, ОСОБА_15 та ОСОБА_6 , використовуючи мессенджер «VIBER», почали спілкуватися та останній повідомив, що для виїзду за кордон їй потрібен паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який у разі необхідності може зробити його знайомий, яким, як в подальшому стало відомо, є ОСОБА_10 .
У подальшому, цього ж дня, а саме 30.05.2017 року до ОСОБА_15 зателефонував невідомий чоловік, яким в подальшому виявився ОСОБА_10 , та повідомив, про готовність надати допомогу у виготовленні її паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а також про те, що за виготовлення паспорту заплатив ОСОБА_6 .
31.05.2017 ОСОБА_10 , виконуючи прохання ОСОБА_6 щодо надання допомоги у виготовленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, зустрівся по АДРЕСА_2 з ОСОБА_15 , після чого провів останню до приміщення УДМС України в Чернівецькій області, де вона виконала всі дії необхідні для термінового виготовлення паспорта, при цьому не сплачуючи ніяких коштів.
У подальшому, в період часу з 31.05.2017 року по 29.06.2017 року ОСОБА_6 , використовуючи месенджер «VIBER» та програмне забезпечення з закритим кодом «Skype», реалізовуючи свої злочинні наміри, відповідно до раніше розробленого плану злочинних дій, використовуючи уразливе становище ОСОБА_15 , зокрема збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявності хвороби, тобто переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних діях, зміцнював упевненість потерпілої в необхідності та правильності прийняття позитивного рішення про виїзд до Італійської Республіки для надання послуг сексуального характеру за грошову винагороду, що виразилося у переконанні вигідності платного надання таких послуг, в результаті чого домігся її згоди, чим завербував ОСОБА_15 з метою її подальшої сексуальної експлуатації.
29.06.2017 року ОСОБА_15 , виконуючи вказівки ОСОБА_6 , маючи при собі паспорт громадянина України для виїзду за кордон, кошти та інші необхідні документи, з метою виїзду до Італійської Республіки прибула на вул. Челюскінців в м. Чернівці, де разом з іншими пасажирами сіла в мікроавтобус марки «MersedesVito» д.н.з. НОМЕР_2 рейсом «ЧернівціНеаполь» та направилась у бік державного кордону України.
При виїзді з території Чернівецької області у с. Оршівці Кіцманського району Чернівецької області вищевказаний транспортний засіб був зупинений працівниками поліції та ОСОБА_15 знята з вказаного автобуса.
Тим самим, ОСОБА_6 , вчинив дії, направлені на переміщення ОСОБА_15 до Італійської Республіки з метою її експлуатації, з використанням її уразливого стану.
Також, ОСОБА_6 , маючи єдиний умисел, спрямований на здійснення вербування осіб з метою сексуальної експлуатації, починаючи з весни 2017 року, перебуваючи на території Італійської Республіки, використовуючи уразливий стан потерпілої ОСОБА_12 , мешканки АДРЕСА_3 , здійснив її вербування з метою подальшої сексуальної експлуатації за межами України на території Італійської Республіки.
Так, навесні 2017 року до ОСОБА_12 , через загальнодоступний мессенджер «VIBER», що зареєстрований за номером мобільного телефону « НОМЕР_3 » та який належить останній, написав повідомлення ОСОБА_6 , який перебував на території Італійської Республіки, та користувався мобільним телефоном НОМЕР_1 , і запропонував послуги щодо працевлаштування потерпілої.
З метою отримання детальної інформації щодо можливого працевлаштування за кордоном, ОСОБА_12 спілкувалася через мессенджер «VIBER» із ОСОБА_6 , в ході чого останній повідомив, що для виїзду за кордон їй потрібен паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який в разі необхідності він може допомогти виготовити через своїх знайомих та для його виготовлення він надішле їй грошові кошти.
Влітку того ж року ОСОБА_6 через грошовий переказ надіслав на ім`я ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 100 доларів США для виготовлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, та для подальшого виїзду до нього у Італійську Республіку.
Далі, у період часу з літа 2017 року ОСОБА_6 , використовуючи мессенджер «VIBER» та реалізовуючи свої злочинні наміри, відповідно до раніше розробленого плану злочинних дій, використовуючи уразливе становище ОСОБА_12 , зокрема збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявності на утриманні малолітньої дитини, тобто переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних діях, зміцнював упевненість потерпілої в необхідності та правильності прийняття позитивного рішення про виїзд до Італійської Республіки для надання послуг сексуального характеру за грошову винагороду, що виразилося у переконанні вигідності платного надання таких послуг, у ході чого вербував ОСОБА_12 , з метою її подальшої сексуальної експлуатації.
Вищевказаними діями, ОСОБА_6 , вчинив дії направлені на вербування потерпілої ОСОБА_12 з використанням її уразливого стану для подальшої сексуальної експлуатації за кордоном.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного вироку суду та вимоги апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_6 , та діючого в його інтересах захисника ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав наведених у ній, прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи оскаржуване рішення законним, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, надавши слово усім учасникам у дебатах, а обвинуваченому і останнє слово, колегія суддів доходить такого.
Відповідно до приписів статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, тобто у
вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, який полягав у вербуванні, переміщенні, передачі людини, вчинений щодо кількох осіб, з метою експлуатації, з використанням обману, та уразливого стану особи, відповідає встановленимфактичним обставинамкримінального провадження,визнаних судомдоведеними,та ґрунтуєтьсяна досліджениху ходісудового розглядуі належнимчином оцінениху вирокудоказах,яким судомбула наданаоцінка зточки зоруїх достатностіта взаємозв`язкузгідно звимогами ст. 94КПК України.
В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, як і в суді першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 свою вини у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та зазначив, що під час попереднього розгляду справи він пішов на угоду зі стороною обвинувачення за порадою адвоката, саме тому визнав вину.
Незважаючи на невизнання своєї вини та наведені в апеляційній скарзі доводи, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена сукупністю досліджених районним судом доказів.
Так, суд обґрунтовано послався на показання потерпілих: ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , а також свідків: ОСОБА_22 , ОСОБА_10 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , й на письмові докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, які були безпосередньо досліджені та ретельно перевірені районним судом.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_12 вказала на обвинуваченого як на особу з якою вона спілкувалась через мережу «Інтернет», однак там він був підписаний як « ОСОБА_25 ». Також потерпіла підтвердила, що саме обвинувачений ОСОБА_6 запропонував їй роботу за кордоном, яка полягала в тому, що вона мала ходити в нічні клуби та знайомитися з різними чоловіками, та надавати їм інтимні послуги. Йому було відомо, що в неї - дитина, сім`я. Обвинувачений казав, що вона багато буде заробляти і допоможе сім`ї, а саме по 1000 доларів США. Спочатку він сказав, що вона буде працювати на умовах 30% на 70%, а потім 50% на 50%, тобто половину від зароблених грошей вона мала віддавати Кабану. Також він сказав, що коли вона приїде, то буде жити в нього, а потім як буде більше дівчат, він зніме їм квартиру. Їхати в Італію мала автобусом, а він там на місці розрахується за дорогу.
Потерпіла ОСОБА_9 показала, вона знайома з обвинуваченим ОСОБА_6 з 2017 року. Кабан зробив за свої кошти для неї документи для виїзду за кордон і вона поїхала в Італію. Грошей у неї з собою не було. У той час вона була вагітна, однак йому про це не сказала. В Італії її зустрів обвинувачений, однак представився іншим іменем. Там ОСОБА_26 повідомив їй, що роботи по догляду особою похилого віку не має та запропонував поїхати до свого друга і вона поїздом поїхала в Болонью. Друг обвинуваченого запропонував їй надавати інтимні послуги. Кабану вона повернула 500-700 гривень. Претензій до обвинуваченого немає.
Потерпіла ОСОБА_13 в суді першої інстанції вказала на обвинуваченого ОСОБА_6 , як на особу з якою вона спілкувалися через «Вайбер» та особисто розмовляла по «Скайпу». У переписці його ім`я було ОСОБА_27 . ОСОБА_6 обіцяв їй хорошу роботу, яка полягала у наданні нею інтимних послуг за гроші. Вона написала заяву в поліцію, після чого ОСОБА_26 почав їй погрожувати. Також потерпіла зазначила, що добровільно видала працівникам поліції для огляду свій мобільний телефон та скріншоти переписок із обвинуваченим.
Потерпіла ОСОБА_21 в суді першої інстанції показала, що в 2017 році познайомилась із обвинуваченим через ОСОБА_28 , яка розповіла їй, що їде за кордон до Італії на роботу та запропонувала їй також поїхати на роботу. Кабан спочатку запропонував їй роботу офіціанткою, а потім надавати інтимні послуги клієнтам. В переписці його ім`я було зазначено як « ОСОБА_29 ». Кабан на неї тиснув, погрожував. Також в суді першої інстанції потерпіла упізнала ОСОБА_6 як особу, з якою вона спілкувалась та яка була підписана як « ОСОБА_29 ».
Із наданих районному суду показів свідка ОСОБА_10 вбачається,щозКабаном вінпознайомився давно.Допомагав ОСОБА_30 увідкритті Шенгенськоївізи таз транспортом.Вона їхалаз Чернівцівдо ОСОБА_31 і успішновиїхала вІталію.Останньою,кого вінвіз,була ОСОБА_32 ,яка просилазробити їйпаспорт длявиїзду закордон.Кабан переслав40Євро для ОСОБА_33 .Більше нарахунок дівчатне домовлявся.Згодом післяцієїситуації вінзателефонував ОСОБА_26 і сказав,що більшез нимніяких справне хочемати.Італієць ранішемав стриптизбар.Дівчат відвозивв ОСОБА_34 .Інга буладивна,казала, що їде надавати інтимні послуги, але він сказав їй, що його це не цікавить.
На противагу доводам захисника, підстав сумніватись у вищевикладених показаннях потерпілих та свідка ОСОБА_10 у колегії суддів немає, оскільки усі вони були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, будь-яких кримінальних проваджень за ст.384 КК України щодо них не порушено, а наведені доводи в поданій апеляційній скарзі про схильність окремих з потерпілих до повідомлення неправди, є ніщо іншим як непідтвердженим припущенням сторони захисту.
Крім тоговищевказані показанняцілком узгоджуютьсяіз показаннямиінших свідків: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , чиї покази детально відображено у вироку суду та не оспорено в апеляційній скарзі, а також із письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
Крім зазначених вище показів потерпілих та свідків, вина обвинуваченого підтверджується також рядом письмових доказів.
Так, з даних, які містяться у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 31.05.2017 року, вбачається, що ОСОБА_15 повідомила про те, що з 23.05.2017 року невідома особа, яка представилась як ОСОБА_35 , який проживає на території Італії та його родич ОСОБА_36 , який проживає в м. Чернівці, знаючи про те, що в неї тяжке матеріальне становище, вербують її з метою переміщення за кордон та передачі третім особам для сексуального рабства (т.1, а.с.64-66);
Даними, які містяться у заяві ОСОБА_15 від 31.05.2017 року підтверджено те, що потерпіла надала згоду на залучення її до проведення негласних слідчих розшукових дій (т.1, а.с.67).
Відповідно до протоколу добровільної видачі від 23.06.2017 року, ОСОБА_37 надала грошові кошти в сумі 10 євро, однією купюрою та 580 гривень та заявила, що дані кошти їй передав ОСОБА_36 , які йому передав з ОСОБА_38 , для її лікування, як було обумовлено раніше їх переписками (т.1, а.с.74).
Із протоколу огляду предметів та фототаблиці до нього мобільного телефону ОСОБА_37 від 30.06.2017 року, вбачається, що остання зробила скріншоти своєї переписки у програмі «Viber» з ОСОБА_6 ( ОСОБА_27 ). У переписці зафіксовані повідомлення між ними щодо обставин проїзду ОСОБА_15 до Італійської Республіки та надання нею інтимних послуг. У вказаній переписці обвинувачений неодноразово наполягав на тому, щоб потерпіла скинула йому свої інтимні фото, повідомив, що домовився за виготовлення її закордонного паспорту, розповідав про своє кримінальне життя, а також наполягав на тому, щоб вона приїхала до Італії, робота в неї буде по наданню інтимних послуг за гроші. У подальшому, у переписці наявні погрози на адресу потерпілої у зв`язку з тим, що вона повідомила працівників поліції. (т.1, а.п.75-137).
Із ухвали слідчого судді від 17.07.2017 року вбачається, що слідчому було надано доступ до документів, що перебувають у володінні УДМС в Чернівецькій області, а саме до особової справи ОСОБА_15 (т.1, а.п.154).
Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 21.07.2017 року підтверджено те, що слідчому надано доступ до документів: заяви-анкети від 01.06.2017 року (т.1, а.п.155-158).
Із заяви-анкети №5465619 від 01.06.2017 року ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що остання звернулася до УДМС України в Чернівецькій області з метою оформити паспорт для виїзду за кордон (т.1, а.п.159).
Згідно з дорученням про проведення слідчих дій від 28.08.2017 року, слідчий ОСОБА_39 доручив оперативним працівникам ВБЗПТЛ ГУНП в Чернівецькій області провести впізнання з потерпілою ОСОБА_9 по фотознімкам (т.1, а.п.189).
Даними, які містяться у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.08.2017 року, підтверджено те, що ОСОБА_9 повідомила, що в лютому 2017 року через соціальну мережу контакт особа на ім`я ОСОБА_40 , знаючи про її скрутну ситуацію, передав її іншій особі з метою надання інтимних послуг в м. Болонія Італія (т.1, а.п.183-185).
Відповідно до даних, які містяться у витязі з історії хвороби Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні №8973, ОСОБА_18 , 2007 року народження (брату Бартків) поставлено діагноз: гіпофізарний нанізм неуточного ґенезу (т.1, а.п.203-204).
Із характеристики, виданої Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області 17.08.2018 року, вбачається, що ОСОБА_9 не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, вдова, на утриманні двоє малолітніх дітей(т.1, а.п.206).
Із довідки про склад сім`ї, виданої Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області 17.08.2018 року, вбачається, що членами сім`ї ОСОБА_9 були: дочка ОСОБА_41 , дочка ОСОБА_42 , мати ОСОБА_43 , брат ОСОБА_18 ; сестра ОСОБА_44 , племінник - ОСОБА_45 (т.1, а.п.207).
Із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.08.2017 року вбачається, що у ході проведення слідчої дії ОСОБА_9 у присутності понятих впізнала особу зображену на фото №1 як «Вінченцо», тобто особу, яка знаходилась в Італії та вчинила відносно неї протиправні дії (т.1, а.п.210-213).
Із копії посвідчення серії НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_18 призначено державну соціальну допомогу до 16 років як дитині-інваліду (т.1, а.п.225).
Даними, які містяться у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.08.2017 року, підтверджено те, що ОСОБА_20 повідомила, що в квітні 2017 року громадянин, який записаний в контактах як « ОСОБА_29 » і користується номером телефону НОМЕР_5 , знаючи про її скрутний фінансовий стан, вербував її з метою переміщення до Італії для надання сексуальних послуг (т.2, а.п.3-4).
Відповідно до доручення про проведення слідчих дій від 30.08.2017 року, старший слідчий ОСОБА_39 доручив оперативним працівникам ВБЗПТЛ ГУНП в Чернівецькій області провести огляд мобільного телефону ОСОБА_20 та додатків у ньому для фіксування обставин кримінального правопорушення (т.2, а.п.4).
Із протоколу огляду мобільного телефону марки «Самсунг» номер « НОМЕР_6 » ОСОБА_20 від 30.08.2017 року, вбачається, що в ході проведення такого огляду було переглянуто переписку з абонентом з Італії НОМЕР_5 . При цьому, у вказаній переписці обвинувачений наполягав на тому, щоб потерпіла скинула йому свої інтимні фото для роботи. Також у переписці зафіксовані повідомлення між ними щодо обставин проїзду ОСОБА_20 до Італійської Республіки та надання нею інтимних послуг (Том 2 а.п.12-43).
Відповідно до виписки з медичної картки хворого 2012 року, ОСОБА_20 поставлено діагноз: абсцес правої нирки (т.2, а.п.78-79).
Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.02.2018 року, вбачається, що ОСОБА_12 повідомила, що з весни 2017 року по теперішній час чоловік на ім`я « ОСОБА_46 », який перебуває в Італії, пропонував поїхати до нього, де надавати інтимні послуги (т.2, а.п.119-120).
Із протоколу огляду мобільного телефону марки «Самсунг» номер « НОМЕР_3 » ОСОБА_12 від 15.02.2018 року, вбачається що в ході огляду було переглянуто переписку з абонентом ОСОБА_47 » номер НОМЕР_5 . У переписці зафіксовані повідомлення між ними, щодо обставин проїзду ОСОБА_12 до Італійської Республіки (Том 2 а.п.127-140).
Даними, які містяться у акті обстеження житлово-побутових умов від 16.07.2018 року, підтверджено те,що сім`я ОСОБА_48 є багатодітною та проживає у житловому будинку, площею 32,40 кв.м.(т.2, а.п.145).
Даними, які містяться у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку, підтверджено те, що ОСОБА_12 одержувала державну соціальну матеріальну допомогу (т.2, а.п.146).
Відповідно до протоколу про хід і результати негласної слідчої дії: аудіо-, відеоконтроль особи від 31.08.2017 року, проведеної на підставі ухвали Апеляційного суду Чернівецької області №1625т від 27.06.2017 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії: аудіо-, відео контроль за особою ОСОБА_6 за період часу з 27.06.2017 року по 26.08.2017 року, у ході проведення слідчої дії було зафіксовано розмову через «Скайп» ОСОБА_15 та ОСОБА_26 , в ході якої ОСОБА_26 повідомив ОСОБА_15 про те, що італієць передав йому гроші для неї на витрати, пов`язані з переїздом. Розповідає їй про роботу в нічних клубах-борделях повією, умови оплати та роботи по наданню інтимних послуг. ОСОБА_15 відповідає, що не хоче стояти на трасі, щоб не депортували. Також Кабан розповідає їй про італійця, який має свої місця для роботи повій. Запевняє, що вона буде працювати разом із ним, зароблені кошти від заняття проституцією будуть ділити 50% на 50% (т.2 а.п.230-251).
Протоколом про хід і результати негласної слідчої дії: аудіо-, відеоконтроль особи від 07.07.2017 року, проведеної на підставі ухвали Апеляційного суду Чернівецької області №1425т від 31.05.2017 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії: аудіо-, відео контроль за особою ОСОБА_10 за період часу з 31.05.2017 року по 06.07.2017 року, підтверджено те, що під час слідчої дії зафіксовано розмови ОСОБА_10 та Інги щодо обставин одержання нею закордонного паспорта та переїзду до Італії (т.3, а.п.17-31).
Згідно з протоколом про хід і результати негласної слідчої дії: спостереження за особою від 14.07.2017 року, проведеного на підставі ухвали Апеляційного суду Чернівецької області №1434т від 02.06.2017 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії: спостереження за особою ОСОБА_10 за період часу з 08:00 13.06.2017 року по 20:00 13.06.2017 року, у вказаний час ОСОБА_10 о 16:07 на перетині АДРЕСА_4 зустрівся з ОСОБА_15 , до них підійшов ОСОБА_49 . Після цього вони проїхали на АДРЕСА_1 . О 16 год. 26 хв. ОСОБА_15 вийшла з авто та поїхала до УДМС в Чернівецькій області по вул. Шептицького, 25 м.Чернівці. О 16 год. 55 хв. ОСОБА_15 вийшла з УДМС в Чернівецькій області, зустрілась із ОСОБА_10 та передала йому паспорт для огляду (т.3, а.п.35-38).
Відповідно до даних, які містяться у протоколі про хід і результати негласної слідчої дії: шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 07.07.2017 року (проведеної на підставі ухвали Апеляційного суду Чернівецької області №1435т від 02.06.2017 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з телефонів мобільного зв`язку ОСОБА_10 ) встановлено, що у ході проведення слідчої дії було зафіксовано телефонні розмови ОСОБА_10 та ОСОБА_49 щодо наявності місць у рейсі автомобільних перевезень на Італію для перевезення дівчини. Також зафіксовано розмову ОСОБА_10 та ОСОБА_6 з приводу перевезення Інги до Італії міста Болонія (т.3, а.п.41-51).
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 27.06.2017 року підтверджено те, що дозвіл на проведення негласної слідчої дії аудіо-, відео контроль особи, надано за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , з використанням аудіо-, відеозапису, до 26.08.2017 року (т.6, а.с.181-182).
Відповідно до ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 02.06.2017 року, надано дозвіл на проведення негласної слідчої дії шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме: здійснення відбору та фіксації змісту телефонних розмов, іншої інформації та сигналів (SMS, MMS, факсимільний зв`язок , модемний зв`язок ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого в АДРЕСА_5 з його мобільного телефону в сім-картки оператора МТС з номером телефону, до 03.08.2017 року (т.6, а.с.183-184).
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 02.06.2017 року надано дозвіл на проведення негласної слідчої дії у вигляді спостереження за особою, а саме здійснення візуального спостереження за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого в АДРЕСА_5 для пошуку, фіксації і перевірки відомостей про нього та його поведінку, а також тих з ким він контактує з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, до 03.08.2017 року (т.6, а.с.185-186).
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 31.05.2017 року надано дозвіл на проведення негласної слідчої дії аудіо-, відео контроль особи, за ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого в АДРЕСА_5 , з використанням аудіо-, відеозапису, до 30.07.2017 року (т.6, а.с.187-188).
Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність наведених у вироку доказів, не встановлено.
Дослідивши та оцінивши наведені докази, з урахуванням приписів ст. 94 КПК України, районний суд реалізував надані йому дискреційні повноваження, вірно встановив, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального провадження знайшли своє повне підтвердження під час судового розгляду та прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України, тобто вербуванні, переміщенні, передачі людини, вчинених щодо кількох осіб, з метою експлуатації, з використанням обману, та уразливого стану особи.
Даючи оцінку, аргументам захисника щодо невірної кваліфікації дій обвинуваченого, колегія суддів зазначає, що в цій частині висновки районного суду є вірними та належним чином обґрунтованими.
Згідно зі статтею 149 КК України під вербуванням, слід розуміти вчинення дій, спрямованих на досягнення із людиною добровільної (шляхом запрошування або умовляння) або вимушеної (шляхом шантажу, погрози застосування насильства) домовленості на її подальшу експлуатацію або на переміщення, переховування, передачу іншій особі. Вербування є закінченим з моменту вчинення конкретних дій, спрямованих на досягнення домовленості із особою, яку вербують для експлуатації. Тобто метою вербування законодавством визначено експлуатацію, не залежно від того чи досягнута кінцева мета, якщо винний усвідомлював таку мету і прагнув її досягти.
В ході судового розгляду така кваліфікуюча ознака як «вербування» стосовно усіх чотирьох потерпілих знайшла своє підтвердження та була доведена як показами потерпілих, які безпосередньо у судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_6 через мережу «Інтернет» пропонував їм роботу по наданню інтимних послуг за кордоном, так і письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до п. 2 примітки до ст. 149 КК України уразливий стан особи це такий її стан, зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами, який позбавляє чи обмежує її здатність усвідомлювати власні дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.
При цьому уразливий стан потерпілої особи є оціночним поняттям і його наявність визначається органами досудового слідства та суду на підставі аналізу конкретних обставин кримінального провадження.
Аналізуючи матеріаликримінального провадження,колегія суддівдоходить висновку,що вказанакваліфікуюча ознакатакож знайшласвоє підтвердженняв ходісудового розгляду,оскільки усіпотерпілі намомент вчиненнявідносно нихкримінального правопорушенняперебували вуразливому станівнаслідок збігутяжких особистихсімейних абоінших обставин. Так, потерпілій ОСОБА_50 на момент вчинення відносно неї протиправних дій необхідно було лікувати ліве око, у зв`язку з чим їй були необхідні кошти. У потерпілої ОСОБА_9 на утриманні двох малолітніх дітей, окрім того її брату необхідне було лікування від важкої хвороби. Як вбачається з матеріалів провадження, у потерпілої ОСОБА_20 також були проблеми зі здоров`ям, у зв`язку з чим вона потребувала лікування. Потерпіла ОСОБА_12 з багатодітної родини, на утриманні мала малолітню доньку.
Обман як спосіб вчинення злочину полягає в умисному введенні в оману іншої особи або підтримуванні вже наявної у неї оманливої уяви шляхом передачі інформації, що не відповідає дійсності або замовчування про різні факти, речі, явища тощо з метою схилити цю особу до певної поведінки.
Матеріалами справи підтверджено те, що обвинувачений ОСОБА_6 під час вербування ОСОБА_9 повідомив їй, що влаштує її на роботу в Італії по догляду за особами похилого віку, на що остання погодилася та поїхала до Італії. Там обвинувачений не забезпечив її роботою по догляду за особою похилого віку, а направив її до свого знайомого в Болонью, який надав їй лише одну пропозицію роботи: заняття проституцією.
При цьому, як вірно зазначив суд у своєму рішенні, іншим трьом потерпілим під час спілкування та переписок обвинувачений повідомляв, що ймовірно вони будуть працювати в Болонії у його знайомого, де будуть надавати інтимні послуги за гроші.
Вказана обставина підтверджує той факт, що ОСОБА_6 свідомо, шляхом обману завербував ОСОБА_9 для заняття проституцією. Заперечення потерпілою ОСОБА_9 вини обвинуваченого у судовому засіданні не спростовує факту вчинення ним відносно неї кримінального правопорушення, а лише підтверджує його дії по умисному введенні її в оману.
Твердження захисника про те, що на потерпілу ОСОБА_9 був вплив працівниками поліції на досудовому розслідуванні, не знайшли свого підтвердження. Як слідує з показань потерпілої (в тому числі відображено у долученій до апеляційної скарги стенограми допиту), на запитання прокурора потерпіла чітко відповіла, що саме обвинувачений є тією особою, яка її зустріла її в Італії та пропонувала роботу. При цьому на уточнююче запитання судді повідомила, що обвинувачений схожий на ту особу, яка її зустріла в Італії, але тоді він був худіший.
Більш того, вказані пояснення узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_21 , яка в суді першої інстанції показала, що познайомилась із обвинуваченим саме через ОСОБА_51 .
Доводи захисника про те, що у вироку упереджено і однобічно вказано показання свідка ОСОБА_10 , а також на те, що свідка хтось підготував до суду і він діяв по сценарію, є так само ніщо іншим як черговим припущенням сторони захисника, не підтверджене жодним доказом. При цьому, посилання на протокол допиту вказаного свідка, на який вказує апелянт, не був досліджений у суді першої інстанції, а покази свідка були отримані судом усно, як те вимагає ст. 23 КПК України, та відповідно таким була надані оцінка в сукупності з іншими доказами.
Безпідставними є і доводи апелянта про неналежність протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.08.2017 року, оскільки, на думку колегії суддів, слідча дія була проведена у відповідності до ст. 228 КПК України.
Так, із вказаного протоколу вбачається, що такий складений у відповідності до вимог КПК України та у ньому відображено усі необхідні дані, які мають значення у цьому кримінальному провадженні.
Згідно з даними вказаного протоколу, перед пред`явленням особи для впізнання у потерпілої ОСОБА_9 попередньо з`ясовано чи може вона впізнати особу, опитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу. Правильність складеного протоколу була засвідчена підписами усіх учасників слідчого дії, в тому числі ОСОБА_9 , яку було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України.
На думку апеляційного суду, відсутність у проколі письмового опису про зовнішній вигляд, риси обличчя, прикмети тощо, за якими ОСОБА_9 упізнала особу, з якою бачилась в Італії, не може ставити під сумнів законність проведеної слідчої дії, зважаючи на викладене вище.
Більш того, колегія суддів вважає, що в разі виникнення будь-яких сумнівів щодо законності проведеної слідчої дії, сторона захисту, відповідно до ст.22 КПК України, мала право у суді першої інстанції заявити клопотання про виклик та допит учасників слідчої дії, в тому числі понятих, однак таким правом не скористалась.
Не знайшли свого підтвердження доводи захисника і про неналежність протоколу огляду від 30.08.2017року у зв`язку з тим, що такий складено, на думку апелянта, не уповноваженою на те особою, а саме слідчим ОСОБА_52 .
Так, відповідно до п.3 ч.2 ст.40 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.
Згідно з ч.1 ст.41 КПК України оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів Державної прикордонної служби України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_52 є працівником оперативного підрозділу та проводив слідчу дію за дорученням слідчого.
Колегія суддів звертає увагу і на те, що сторона захисту, вказуючи в своїй апеляційній скарзі на фабрикування матеріалів кримінального провадження, з будь-якими заявами до правоохоронних органів з цього приводу не зверталася, більш того, в ході ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст.290 КПК України жодних зауважень до проведеної слідчої дії не мала.
Апеляційний суд не може погодитись із твердження захисника ОСОБА_7 щодо провокації з боку потерпілої ОСОБА_50 , оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні ознаки, притаманні провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання до вчинення злочину особи.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про визнання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основних свобод та практику Європейського Суду з прав людини(далі ЄСПЛ), як джерело права.
Для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
На противагу доводам апелянта, саме обвинувачений ОСОБА_6 неодноразово наполягав на тому, щоб потерпіла приїхала до Італії для надання інтимних послуг за гроші, та його участь у подіях була активною, що підтверджується їхнім листуванням й виключає провокацію у даному випадку.
Крім того, слід зазначити, що після звернення потерпілої до правоохоронних органів із заявою остання обмежилась лише фіксуванням протиправних дій та її поведінка була пасивною. Доказів того, що ОСОБА_13 є агентом чи була заздалегідь пов`язана із правоохоронними органами, у провадженні відсутні.
Зі змісту ч.1 ст.214 КПК України слідує, що слідчий має право вносити відомості до ЄРДР не лише після подання заяви, повідомлення, а й після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Із витягу з кримінального провадження №12017260000000407 (т.1, а.к.п.62) вбачається, що відомості до вказаного реєстру були внесені за матеріалами правоохоронних та контролюючих органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, з попередньою кваліфікацією за ч.2 ст.149 КК України, що цілком відповідає ч.1 ст.214 КПК України, а відтак надавало органу досудового розслідування законні підставі для початку проведення досудового розслідування, тому і в цій частині доводи апелянта є безпідставними.
Не може погодитись колегія суддів і з доводами сторони захисту щодо недопустимості як доказів: протоколу огляду від 30.06.2017 року з додатками, протоколу огляду від 15.02.2018р.
Так, ст.87 КПК України визначено, які докази суд зобов`язаний визнати недопустимими.
Відповідно доправових висновків,викладених упостанові ВерховногоСуду від08жовтня 2019року усправі №639/8329/14-к,на якувірно вказувавсуд першоїінстанції усвоєму рішенні,зазначено,що вирішуючипитання прозастосування правилстатті 87КПК донаданих сторонамидоказів,Суд виходитьз того,що ціположення можутьбути підставоюдля визнаннядоказів недопустимимине забудь-якогопорушення процесуальногозакону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.
Як встановленов судіпершої інстанціїта перевіренов судіапеляційної, потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_12 у судовому засіданні підтвердили свою особисту присутність при складанні протоколів оглядів мобільних телефонів та факти підписання ними протоколу. Також у вказаних протоколах наявні підписи слідчих та оперативного працівника, які їх складали.
Будь-якихпорушень фундаментальнихправ ісвобод обвинуваченого чи будь-яких інших осіб під час складання вищевказаних протоколів ані в суді першої ні в суді апеляційної інстанції не встановлено, а окремі неточності або ж технічні помилки, які містяться в них, не можуть бути безумовними підставами для визнання таких доказів недопустимими.
Що стосується аргументів захисника про те, що колегією суддів суду першої інстанції проігноровано клопотання захисту щодо недопустимості доказу протоколу про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії від 31.08.2017 року та додатків до нього (т.2, а.к.п.233-251), то такі є хибними та спростовуються мотивувальною частиною вироку районного суду.
Так, як вбачається із вироку суду, колегією суддів місцевого суду наведено детальну аргументацію, за якої такий доказ визнано належним та допустимим, зокрема зазначено, що в матеріалах кримінального провадження наявне доручення про проведення слідчих дій від 27.06.2017 року за підписом уповноваженого слідчого СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_53 (а.п.228 Том 2), яким останній доручив оперативним працівникам ВБЗПТЛ ГУНП в Чернівецькій області провести негласну слідчу дію аудіо, - відео контроль особи.
Також колегіясуддів погоджуєтьсяіз висновкамисуду першоїінстанції проте,що стороною обвинувачення, до передачі матеріалів кримінального провадження до суду у 2017 році вживались заходи щодо розсекречення процесуальних документів, що стали підставою для проведення НСРД, що підтверджується листом Чернівецького апеляційного суду від 22.05.2020 року.
Доводи апелянта щодо того, що копії документів, які не є оригіналами, та не були засвідчені у передбачений законом спосіб, були предметом розгляду у суді першої інстанції, яким суд дав належну оцінку, з якою погоджується і суд апеляційної інстанції. При цьому, колегія суддів звертає увагу і на те, що окремі з вказаних документів взагалі не були досліджені та оцінені судом в порядку ст.94 КПК України, а з клопотанням про повторне дослідження у суді апеляційної інстанції таких доказів учасники судового провадження не звертались.
Не знайшли свого підтвердженні в суді апеляційної інстанції і доводи сторони захисту про те, що така процесуальна дія, як повідомлення про підозру, вчинена не у визначений КПК України спосіб.
Так, відповідно до ст. 277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
Згідно зі ст. 278 КПК України, письмове повідомлення вручається в день його складення слідчим абро прокурором, а у випадку неможливості такого вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Вищенаведеними нормами КПК не передбачено обов`язку слідчого, яким було здійснено письмове повідомлення про підозру, вручення такої підозри.
За таких підстав, вручення підозри ОСОБА_6 слідчим ОСОБА_17 , який входив до складу слідчої групи у даному кримінальному провадженні відповідно до постанови про створення слідчої групи від 31 травня 2017 року, на думку колегії суддів, є законним.
Що стосується інших доводів, наведених в апеляційній скарзі, то вони носять загальний характер, є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд не вважає за необхідне наводити спростування на кожен аргумент, викладений в ній.
При цьому колегія суддів керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 58 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Аналізуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, колегія суддів вважає, що воно обрано обвинуваченому у відповідності до загальних принципів призначення покарання, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, тобто вимог ст.65 КК України.
На думку колегії суддів, районний суд призначив обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення, та відповідатиме меті покарання, передбаченій ст.50 КК України.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що вирок районного суду є законним і обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення.
Істотних порушеньвимог кримінальногопроцесуального права,які б тягли за собою скасування або зміну вироку суду, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ч.2 ст. 376, ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 січня 2022 року щодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
