Справа № 727/9754/18
Провадження № 1-кп/727/19/22
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2022 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: ОСОБА_1
Суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
За участю секретарів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7 ,
потерпілих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м.Чернівці кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12017260000000407 від 31.05.2017 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, неодруженого, раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України,-
ВСТАНОВИЛА:
Обвинувачений ОСОБА_12 вчинив умисне кримінальне правопорушення при наступних обставинах:
Так, ОСОБА_12 , маючи єдиний умисел, спрямований на здійснення вербування кількох осіб, з метою їх сексуальної експлуатації, починаючи з лютого 2017 року, перебуваючи на території Італійської Республіки, використовуючи уразливий стан потерпілих, здійснив їх вербування з метою подальшої сексуальної експлуатації за межами України на території Італійської Республіки. У вказаний період часу, ОСОБА_12 , реалізуючи свої злочинні наміри, діючи умисно, із корисливої заінтересованості, підшуковував жінок, що знаходяться в уразливому стані для подальшого їх вербування з метою сексуальної експлуатації шляхом психічного впливу на них у формі запрошення, умовляння та переконання надавати послуги сексуального характеру за матеріальну винагороду, а також подальше переміщення на територію Італійської Республіки.
У лютому 2017 року, до мешканки Тернопільської області ОСОБА_9 звернувся ОСОБА_12 , який перебував на території Італійської Республіки, з пропозицією влаштувати її на роботу за кордоном.
Тоді, у період часу з початку 2017 року, ОСОБА_12 , використовуючи соціальну мережу «Вконтакте», реалізовуючи свої злочинні наміри, відповідно до раніше розробленого плану злочинних дій, використовуючи уразливе становище ОСОБА_9 , зокрема збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявності хвороби та інвалідності в її малолітнього брата ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних діях, зміцнював упевненість потерпілої в необхідності та правильності прийняття позитивного рішення про виїзд до Італійської Республіки, і шляхом обману, тобто повідомлення потерпілій неправдивих відомостей та приховуванням певних відомостей, оскільки обіцяв останній працевлаштування щодо догляду за особами похилого віку за грошову винагороду, а в дійсності усвідомлював тільки мету передачі потерпілої ОСОБА_9 іншій особі для надання нею інтимних послуг, переконав її у вигідності такої поїздки та в результаті чого домігся її згоди, чим завербував потерпілу та послідовно вчинив інші дії, що потягнули за собою наслідки із переміщенням та передачею іншій особі потерпілої ОСОБА_9 .
З метою отримання детальної інформації щодо можливого працевлаштування за кордоном, ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , використовуючи мессенджер «VIBER», почали спілкуватися та останній повідомив, що для виїзду за кордон їй потрібен паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а в разі його наявності відкриття візи у даному паспорті, які у разі необхідності може зробити його знайомий, яким, як в подальшому стало відомо, є ОСОБА_14 , який є мешканцем м. Чернівці.
У подальшому, ОСОБА_9 зателефонувала на номер мобільного телефону, який їй переслав ОСОБА_12 , а саме - до ОСОБА_14 , та повідомила, що вона телефонує з приводу оформлення візи для виїзду за кордон від ОСОБА_12 .
ОСОБА_14 повідомив, про те, що він готовий надати допомогу у виготовленні ОСОБА_9 візи для виїзду за кордон, та для цього останній потрібно прибути у м.Чернівці, де він її зустріне та у подальшому посадить її на мікроавтобус, який прямує з м. Чернівці до м. Ужгород до посольства Угорщини в Україні, на що остання погодилася та у невстановлений час прибула до м.Чернівці, де її зустрів ОСОБА_14 . Далі, ОСОБА_9 пересіла до мікроавтобусу, до якого її привіз ОСОБА_14 , та попрямувала до м.Ужгород, де у приміщенні посольства Угорщини в Україні оформила візу для виїзду за кордон.
Після цього, у лютому 2017 року, ОСОБА_9 , виконуючи вказівки
ОСОБА_12 , маючи при собі паспорт громадянина України для виїзду за кордон та візу, яка дає підстави для перетину Державного кордону, кошти, інші необхідні документи, з метою виїзду до Італійської Республіки, знову зателефонувала до ОСОБА_14 та домовилася про те, що він знайде їй вільне місце у мікроавтобусі, який прямує з м.Чернівці до м. Неаполь у Італійську Республіку. Далі, ОСОБА_9 , на мікроавтобусі, посадкове місце, в якому їй забронював ОСОБА_14 , попрямувала в бік державного кордону України та прибула до м. Неаполь Італійської Республіки, де її зустрів ОСОБА_12 .
У подальшому, ОСОБА_12 , шляхом обману, тобто під приводом влаштування на роботу по догляду за особою похилого віку передав ОСОБА_15 невстановленій особі для надання нею інтимних послуг чоловікам за грошову винагороду, частину з яких за перевезення та за оформлення документів для виїзду за кордон остання повернула ОСОБА_12 .
Вищевказаними діями, ОСОБА_12 , вчинив дії направлені на вербування, переміщення та передачу потерпілої ОСОБА_9 іншій особі до Італійської Республіки, з метою її сексуальної експлуатації, з використанням обману та уразливого стану.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на здійснення вербування щодо декількох осіб, з метою їх сексуальної експлуатації, починаючи з квітня 2017 року ОСОБА_12 , перебуваючи на території Італійської Республіки, використовуючи уразливий стан потерпілої ОСОБА_16 , здійснив її вербування з метою подальшої сексуальної експлуатації за межами України на території Італійської Республіки.
Так, у квітні 2017 року до мешканки Тернопільської області ОСОБА_16 , яка є знайомою ОСОБА_9 , звернувся ОСОБА_12 , який перебував на території Італійської Республіки та користувався мобільним телефоном НОМЕР_1 , з пропозицією влаштувати її на роботу.
Далі, ОСОБА_12 , використовуючи мессенджер «VIBER», реалізовуючи свої злочинні наміри, відповідно до раніше розробленого плану злочинних дій, використовуючи уразливе становище ОСОБА_16 , зокрема збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю постійного джерела доходів, наявності хвороби, тобто переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних діях, зміцнював упевненість потерпілої в необхідності та правильності прийняття позитивного рішення про виїзд до Італійської Республіки для надання послуг сексуального характеру за грошову винагороду, що виразилося у переконанні вигідності платного надання таких послуг, у ході чого вербував ОСОБА_16 з метою її подальшої сексуальної експлуатації.
Вищевказаними діями, ОСОБА_12 вчинив дії, направлені на вербування потерпілої ОСОБА_16 з використанням її уразливого стану для подальшої сексуальної експлуатації за кордоном.
Далі, ОСОБА_12 , маючи єдиний умисел, спрямований на здійснення вербування осіб з метою їх сексуальної експлуатації, протягом травня червня 2017 року, перебуваючи на території Італійської Республіки, використовуючи уразливий стан потерпілої ОСОБА_17 , здійснив її вербування з метою подальшої сексуальної експлуатації за межами України на території Італійської Республіки.
Так, у травні 2017 року, до жительки Чернівецької області ОСОБА_17 , звернувся ОСОБА_12 , який перебував на території Італійської Республіки та користувався номером мобільного телефону НОМЕР_1 , з пропозицією щодо влаштування її на роботу.
З метою отримання детальної інформації щодо можливого працевлаштування за кордоном, ОСОБА_17 та ОСОБА_12 , використовуючи мессенджер «VIBER», почали спілкуватися та останній повідомив, що для виїзду за кордон їй потрібен паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який у разі необхідності може зробити його знайомий, яким, як в подальшому стало відомо, є ОСОБА_14 .
У подальшому, цього ж дня, а саме 30.05.2017 року до ОСОБА_17 зателефонував невідомий чоловік, яким в подальшому виявився ОСОБА_14 , та повідомив, про готовність надати допомогу у виготовленні її паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а також про те, що за виготовлення паспорту заплатив ОСОБА_12 .
31.05.2017 ОСОБА_14 , виконуючи прохання ОСОБА_12 щодо надання допомоги у виготовленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, зустрівся по АДРЕСА_2 з ОСОБА_17 , після чого провів останню до приміщення УДМС України в Чернівецькій області, де вона виконала всі дії необхідні для термінового виготовлення паспорта, при цьому не сплачуючи ніяких коштів.
У подальшому, в період часу з 31.05.2017 року по 29.06.2017 року ОСОБА_12 , використовуючи месенджер «VIBER» та програмне забезпечення з закритим кодом «Skype», реалізовуючи свої злочинні наміри, відповідно до раніше розробленого плану злочинних дій, використовуючи уразливе становище ОСОБА_17 , зокрема збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявності хвороби, тобто переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних діях, зміцнював упевненість потерпілої в необхідності та правильності прийняття позитивного рішення про виїзд до Італійської Республіки для надання послуг сексуального характеру за грошову винагороду, що виразилося у переконанні вигідності платного надання таких послуг, в результаті чого домігся її згоди, чим завербував ОСОБА_17 з метою її подальшої сексуальної експлуатації.
29.06.2017 року ОСОБА_17 , виконуючи вказівки ОСОБА_12 , маючи при собі паспорт громадянина України для виїзду за кордон, кошти та інші необхідні документи, з метою виїзду до Італійської Республіки прибула на вул. Челюскінців в м. Чернівці, де разом з іншими пасажирами сіла в мікроавтобус марки «MersedesVito» н.з. НОМЕР_2 рейсом «ЧернівціНеаполь» та направилась у бік державного кордону України.
При виїзді з території Чернівецької області у с. Оршівці Кіцманського району Чернівецької області вищевказаний транспортний засіб був зупинений працівниками поліції та ОСОБА_17 знята з вказаного автобуса.
Тим самим, ОСОБА_12 , вчинив дії, направлені на переміщення ОСОБА_17 до Італійської Республіки з метою її експлуатації, з використанням її уразливого стану.
Також, ОСОБА_12 , маючи єдиний умисел, спрямований на здійснення вербування осіб з метою сексуальної експлуатації, починаючи з весни 2017 року, перебуваючи на території Італійської Республіки, використовуючи уразливий стан потерпілої ОСОБА_8 , мешканки АДРЕСА_3 , здійснив її вербування з метою подальшої сексуальної експлуатації за межами України на території Італійської Республіки.
Так, навесні 2017 року до ОСОБА_8 , через загальнодоступний мессенджер «VIBER», що зареєстрований за номером мобільного телефону № НОМЕР_3 та який належить останній, написав повідомлення ОСОБА_12 , який перебував на території Італійської Республіки, та користувався мобільним телефоном НОМЕР_1 , і запропонував послуги щодо працевлаштування потерпілої.
З метою отримання детальної інформації щодо можливого працевлаштування за кордоном, ОСОБА_8 спілкувалася через мессенджер «VIBER» із ОСОБА_12 , в ході чого останній повідомив, що для виїзду за кордон їй потрібен паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який в разі необхідності він може допомогти виготовити через своїх знайомих та для його виготовлення він надішле їй грошові кошти.
У подальшому, влітку, ОСОБА_12 через грошовий переказ передав грошові кошти в сумі 100 доларів США особі на прізвище ОСОБА_8 , для виготовлення останньою паспорту громадянина України для виїзду за кордон, та для подальшого виїзду до нього у Італійську Республіку.
Далі, у період часу з літа 2017 року, ОСОБА_12 використовуючи мессенджер «VIBER» та реалізовуючи свої злочинні наміри, відповідно до раніше розробленого плану злочинних дій, використовуючи уразливе становище ОСОБА_8 , зокрема збіг тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявності на утриманні малолітньої дитини, тобто переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних діях, зміцнював упевненість потерпілої в необхідності та правильності прийняття позитивного рішення про виїзд до Італійської Республіки для надання послуг сексуального характеру за грошову винагороду, що виразилося у переконанні вигідності платного надання таких послуг, у ході чого вербував ОСОБА_8 , з метою її подальшої сексуальної експлуатації.
Вищевказаними діями, ОСОБА_12 , вчинив дії направлені на вербування потерпілої ОСОБА_8 з використанням її уразливого стану для подальшої сексуальної експлуатації за кордоном.
Обвинувачений ОСОБА_12 у судовому засіданні свою вину у вчиненні злочину не визнав. Суду показав, що з потерпілими він не знайомий, а тому нічого повідомити не може. Під час попереднього розгляду справи він пішов на угоду зі стороною обвинувачення за порадою адвоката, саме тому визнав вину.
Потерпіла ОСОБА_8 показала суду, що вона з обвинуваченим познайомилася через мережу Інтернет. У той час у неї була складна життєва ситуація, їй потрібні були кошти, оскільки в неї на утриманні була малолітня дитина, три сестри та мати, яка хворіє. ОСОБА_12 запропонував їй роботу за кордоном. Робота полягала в тому що вона мала ходити в нічні клуби та знайомитися з різними чоловіками, а вони мали купувати їй випивку. Якщо вона буде згідна, то надаватиме цим чоловікам інтимні послуги. Він обіцяв їй великі заробітки і що з нею буде все добре. Далі він запропонував вислати їй кошти на закордонний паспорт і вона погодилася. Обвинувачений вислав їй 100 доларів США. Однак, вона не поїхала, вирішила, що їй це не потрібно.
Вказала, що з Кабаном спілкувалась через Вайбер і Ватцап, а також у фейсбуці через мессенджер. Він казав, що перебуває в Неаполі в Італії. Почали спілкуватися в кінці 2017 року. Потім обвинувачений передав їй 100 доларів США через ОСОБА_18 . Паспорт вона оформила, але так і не забрала. У неї збереглась переписка в соціальній мережі мессенджер з Кабаном. Він в соціальній мережі вказаний як ОСОБА_19 , але це він обвинувачений. Кабан неодноразово писав їй повідомлення з приводу того чи буде вона їхати, а якщо ні то, щоб повернула гроші. Йому було відомо, що в неї - дитина, сім`я. Обвинувачений казав, що вона багато буде заробляти і допоможе сім`ї, а саме по 1000 доларів США. Спочатку він сказав, що вона буде працювати на умовах 30 % на 70%, а потім 50% на 50%, тобто половину від зароблених грошей вона мала віддавати ОСОБА_20 . Також він сказав, що коли вона приїде, то буде жити в нього, а потім як буде більше дівчат, він зніме їм квартиру. Їхати в Італію мала автобусом, а він там на місці розрахується за дорогу.
Зазначила, що заяву про вчинення кримінального правопорушення написала сама, їй ніхто не диктував. Вона в той час шукала роботу за кордоном, але була молода і не розуміла всього. Обвинувачений казав, що працює там на будівництві. Вона розуміла куди її кличуть. Поліція її допитувала три рази. Вважає себе потерпілою. Обвинуваченого раніше особисто не бачила, але бачила його по відео зв`язку, оскільки він їй телефонував і тому стверджує, що це одна і та ж особа.
Також обвинувачений, перебуваючи в Італії, пересилав їй свої особисті фотографії. Свій телефон вона добровільно віддала працівникам поліції. На запитання прокурора доповнила, що ОСОБА_20 їй казав, що хотів одній дівчині допомогти, а вона на нього заяву написала, а також сказав, що якщо до неї прийдуть працівники поліції, то щоб вона сказала, що його не знає.
Потерпіла ОСОБА_9 показала суду, що вона знайома з обвинуваченим ОСОБА_12 . У 2017 році вона шукала роботу, знайшла в Інтернеті оголошення, ОСОБА_20 першим запропонував їй роботу по догляду за особами похилого віку. Переписувалися з ним в Інтернеті «Вконтакте». Кабан зробив за свої кошти для неї документи для виїзду за кордон і вона поїхала в Італію. Грошей у неї з собою не було. У той час вона була вагітна, однак йому про це не сказала. В Італії її зустрів обвинувачений, однак представився іншим іменем. Там ОСОБА_20 повідомив їй, що роботи по догляду особою похилого віку не має та запропонував поїхати до свого друга і вона поїздом поїхала в Болонью. Друг обвинуваченого запропонував їй надавати інтимні послуги, на що вона погодилась. Кабану вона повернула 500-700 гривень. Претензій до обвинуваченого немає.
Потерпіла ОСОБА_10 суду показала, що в 2017 році у неї були проблеми із здоров`ям, потрібні були кошти на лікування, у зв`язку з чим вона шукала роботу за кордоном. Із ОСОБА_12 познайомилася через друга. Вони спілкувалися через Вайбер, особисто розмовляли по Скайпу. У переписці його ім`я було ОСОБА_21 , але це ОСОБА_12 , вона його впізнає. Обвинувачений сказав їй, що для неї є хороша робота: надавати інтимні послуги за гроші. У місяць буде заробляти біля 1500 євро. Заробіток мали ділити порівну, 50 відсотків вона мала віддавати йому. Кабан просив скинути йому в переписку її фото в купальнику, а також казав, щоб вона знайшла ще подругу, з якою вони разом будуть надавати інтимні послуги. У неї не було коштів, щоб зробити паспорт для виїзду за кордон. Дізнавшись про це, ОСОБА_21 переслав їй кошти на паспорт. Вона написала заяву в поліцію, після чого ОСОБА_20 почав їй погрожувати. Також потерпіла зазначила, що добровільно видала працівникам поліції для огляду свій мобільний телефон та скріншоти переписок із Кабаном.
Потерпіла ОСОБА_22 у судовому засіданні показала, що познайомилась із обвинуваченим через ОСОБА_23 . Це було в 2017 році. Остання розповіла їй, що їде за кордон до Італії на роботу та запропонувала їй також поїхати на роботу. Бартків дала її дані ОСОБА_20 . Він почав із нею переписуватись у соціальній мережі «ВКонтактах» та запропонував їй роботу спочатку офіціанткою, а потім надавати інтимні послуги клієнтам. В переписці його ім`я було зазначено як « ОСОБА_24 », але це обвинувачений, вона його впізнає. Обвинувачений просив, щоб вона йому скинула свої інтимні фото, однак вона відмовилась. На той час в України вона працювала офіціанткою в піцерії, проте їй була потрібна операція на нирку, на проведення якої потерпіла позичила 20000 гривень. Кабан на неї тиснув, погрожував. Заяву в поліцію вона написала добровільно, сама. Свій мобільний телефон потерпіла добровільно надала працівникам поліції для огляду.
Свідок ОСОБА_25 суду показала, що їй в соціальній мережі «Вконтакте» написав чоловік на ім`я ОСОБА_21 . Це обвинувачений, вона його впізнає. Написав чи може вона допомогти отримати закордонний паспорт дівчині на ім`я ОСОБА_26 . Пропонував їй знаходити дівчат для роботи за кордоном для надання «Ескорт послуг». Також вона мала допомагати їм оформляти паспорта для виїзду за кордон. В якості винагороди обвинувачений запропонував їй 500-600 Євро за дівчину. ОСОБА_21 казав, щоб вона заплатила свої гроші за паспорт дівчини, але в неї не було грошей. Обвинувачений написав їй ОСОБА_27 » і представився ОСОБА_21 . Він скидав їй паспорт дівчини і номер телефону. Всю переписку вона передала працівникам поліції.
Свідок ОСОБА_28 показав у судовому засіданні, що у 2017 році він планував поїхати на відпочинок до Італії. Йому зателефонували і сказали, що буде їхати ще жінка, він повинен був забрав її до Італії. Однак, у нього змінились плани, він не поїхав. Замість нього поїхали інші люди. На посту їх зупинили, зняли дівчину з автобусу і сказали, що є проблеми, а хлопців відпустили. Дівчина за проїзд не платила, за неї повинні були розрахуватись за проїзд в Італії.
Свідок ОСОБА_14 суду показав,що зКабаном познайомивсядавно,приблизно трироки тому.Допомагав ОСОБА_29 увідкритті Шенгенськоївізи таз транспортом.Вона їхалаз ОСОБА_30 до ОСОБА_31 і успішновиїхала вІталію.Останньою,кого вінвіз,була ОСОБА_32 ,яка просилазробити їйпаспорт длявиїзду закордон.Кабан переслав40Євро для ОСОБА_33 .Більше нарахунок дівчатне домовлявся.Згодом післяцієї ситуаціївін зателефонував ОСОБА_20 ісказав,що більшез нимніяких справне хочемати.Італієць ранішемав стриптизбар.Дівчат відвозивв ОСОБА_34 .Інга буладивна,казала, що їде надавати інтимні послуги, але він сказав їй, що його це не цікавить. Чим конкретно займався ОСОБА_20 він не знав. Під час судового розгляду ОСОБА_20 телефонував та питав де проживає ОСОБА_35 .
Свідок ОСОБА_36 суду показав, що обвинувачений племінник його дружини. У 2014 року племінник поїхав до Італії та працював там барменом. У 2017 році за його будинком слідкували працівники поліції, які повідомили, що ОСОБА_12 вчинив злочин. Із працівниками поліції була ОСОБА_37 , яка сказала йому, що він має заплатити.
Крім показів потерпілих та свідків, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується письмовими доказами, дослідженими та проаналізованими судом, а саме:
-Витягом з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження №12017260000000497 від 31.05.2017 року, відповідно до якого було виявлено, що в період часу з травня по червень 2017 року ОСОБА_12 вчинив дії, направлені на вербування та переміщення до Італії ОСОБА_17 , ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 для подальшої сексуальної експлуатації з використанням їх уразливого стану (а.п.1-3 Том 1);
-Постановою про створення слідчої групи від 31.05.2017 року, відповідно до якої у кримінальному провадженні №12017260000000407 призначено групу слідчих, до складу якої включено: заступника начальника відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_38 , слідчого СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_39 , старшого слідчого СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_40 , слідчого СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_41 (а.п.4 Том №1);
-Постановою про призначення групи прокурорів від 01.06.2017 року, відповідно до якої у кримінальному провадженні №12017260000000407 призначено групу прокурорів, а саме: прокурора ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_42 (а.п.5-6 Том 1);
-Постановою про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 15.02.2018 року, згідно якої матеріали досудових розслідувань №12018260000000004, №12018260000000005, №12018260000000060, №12017260000000407 об`єднано в одне кримінальне провадження за номером №12017260000000407 (а.п.32 Том 1);
-Постановою про об`єднання матеріалів досудового розслідування від 28.02.2018 року, згідно якої матеріали досудових розслідувань №12017260000000543, №12017260000000407 об`єднано в одне кримінальне провадження за номером №12017260000000407 (а.п.33 Том 1);
-Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 31.05.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_17 повідомила про те, що з 23.05.2017 року невідома особа, яка представилась як ОСОБА_43 , який проживає на території Італії та його родич ОСОБА_44 , який проживає в м.Чернівці, знаючи про те, що в неї тяжке матеріальне становище, вербують її з метою переміщення за кордон та передачі третім особам для сексуального рабства (а.с.64-66 Том 1);
-Заявою ОСОБА_17 від 31.05.2017 року, якою вона надає згоду на залучення її до проведення негласних слідчих розшукових дій (а.с.67 Том 1);
-Протоколом добровільної видачі від 23.06.2017 року, згідно якого ОСОБА_45 надала грошові кошти в сумі 10 євро, однією купюрою та 580 гривень та заявила, що дані кошти їй передав ОСОБА_44 , які йому передав з ОСОБА_46 , для її лікування, як було обумовлено раніше їх переписками (а.с.74 Том 1);
-Протоколом огляду предметів та фототаблицею до нього мобільного телефону ОСОБА_45 від 30.06.2017 року, під час якого вона зробила скріншоти своєї переписки у програмі «Viber», з ОСОБА_12 ( ОСОБА_21 ). У переписці зафіксовані повідомлення між ними щодо обставин проїзду ОСОБА_17 до Італійської Республіки та надання нею інтимних послуг. У вказаній переписці обвинувачений неодноразово наполягав на тому, щоб потерпіла скинула йому свої інтимні фото, повідомив, що домовився за виготовлення її закордонного паспорту, розповідав про своє кримінальне життя, а також наполягав на тому, щоб вона приїхала до Італії, робота в неї буде по наданню інтимних послуг за гроші. У подальшому, у переписці наявні погрози на адресу потерпілої у зв`язку з тим, що вона повідомила працівників поліції. ОСОБА_45 надала органу досудового розслідування для долучення до матеріалів кримінального провадження дану переписку (Том 1 а.п.75-137);
-Ухвалою слідчого судді від 17.07.2017 року, якою надано доступ слідчому до документів, що перебувають у володінні УДМС в Чернівецькій області, а саме до особової справи ОСОБА_17 (а.п.154 Том 1);
-Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 21.07.2017 року, у ході якого слідчому надано доступ до документів: заяви-анкети від 01.06.2017 року (а.п.155-158 Том 1);
-Заявою-анкетою №5465619 від 01.06.2017 року ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якої остання звернулася до УДМС України в Чернівецькій області з метою оформити паспорт для виїзду за кордон (а.п.159 Том №1);
-Характеристикою, виданою Виконавчим комітетом Тарасовецької сільської ради Новоселицького району 09.08.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_45 за місцем проживання характеризується позитивно (а.п.164 Том 1);
-Довідкою про склад сім`ї, виданою Виконавчим комітетом Тарасовецької сільської ради Новоселицького району 09.08.2017 року, з якої вбачається, що членами сім`ї ОСОБА_45 були: дідусь ОСОБА_47 , мати ОСОБА_48 , брат - ОСОБА_49 (а.п. 165 Том 1);
-Випискою з історії хвороби №9270 від 04.09.2012 року, з якої вбачається, що ОСОБА_17 поставлено діагноз: забій головного мозку, центральний серйозний хоріоретиніт лівого ока (а.п.169-171 Том1);
-Дорученням про проведення слідчих дій від 28.08.2017 року, відповідно до якого старший слідчий ОСОБА_50 доручив оперативним працівникам ВБЗПТЛ ГУНП в Чернівецькій області провести впізнання з потерпілою ОСОБА_9 по фотознімкам (а.п.189 Том 1);
-Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.08.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_9 повідомила про те, що в лютому 2017 року через соціальну мережу контакт особа на ім`я ОСОБА_51 , знаючи про її скрутну ситуацію, передав її іншій особі з метою надання інтимних послуг в м.Болонія Італія (а.п.183-185 Том 1);
-Витягом з історії хвороби Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні №8973, відповідно до якого ОСОБА_13 , 2007 року народження (брат) поставлено діагноз: гіпофізарний нанізм неуточного ґенезу (а.п.203-204 Том 1);
-Характеристикою, виданою Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області 17.08.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_9 не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, вдова, на утриманні двоє малолітніх дітей. Скарги на неї не поступали (а.п.206 Том 1);
-Довідкою про склад сім`ї, виданою Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області 17.08.2018 року, з якої вбачається, що членами сім`ї ОСОБА_9 були: дочка ОСОБА_52 , дочка ОСОБА_53 , мати ОСОБА_54 , брат ОСОБА_13 ; сестра ОСОБА_55 , племінник - ОСОБА_56 (а.п.207 Том 1);
-Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.08.2017 року, у ході проведення якого ОСОБА_9 у присутності понятих впізнала особу зображену на фото №1 як «Вінченцо», тобто особу, яка знаходилась в Італії та вчинила відносно неї протиправні дії (а.п.210-213 Том 1);
-Копією посвідчення серії НОМЕР_4 , відповідно до якого призначено державну соціальну допомогу дитині-інваліду до 16 років ОСОБА_13 (а.п.225 Том 1);
-Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.08.2017 року, відповідно до якої ОСОБА_16 повідомила про те, що в квітні 2017 року громадянин, який записаний в контактах як « ОСОБА_24 » і користується номером телефону НОМЕР_5 , знаючи про її скрутний фінансовий стан, вербував її з метою переміщення до Італії для надання сексуальних послуг (а.п.3-4 Том 2);
-Дорученням про проведення слідчих дій від 30.08.2017 року, відповідно до якого старший слідчий ОСОБА_50 доручив оперативним працівникам ВБЗПТЛ ГУНП в Чернівецькій області провести огляд мобільного телефону ОСОБА_16 та додатків у ньому для фіксування обставин кримінального правопорушення (а.п.4 Том 2);
-протоколом огляду мобільного телефону марки «Самсунг» номер « НОМЕР_6 » ОСОБА_16 від 30.08.2017 року, в ході проведення якого було переглянуто переписку з абонентом з Італії НОМЕР_5 . У переписці обвинувачений наполягав на тому, щоб потерпіла скинула йому свої інтимні фото для роботи. Писав, що такі фото потрібні, щоб приваблювати клієнтів. Також у переписці зафіксовані повідомлення між ними, щодо обставин проїзду ОСОБА_16 до Італійської Республіки та надання нею інтимних послуг (Том 2 а.п.12-43);
-Характеристикою, виданою Виконкомом Раковецької сільської ради Збаразького району 23.08.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_16 зарекомендувала себе позитивно, здійснює догляд за своєю донькою ОСОБА_57 , 2018 року народження (а.п.75 Том 2);
-Довідкою про склад сім`ї, виданою Виконкомом Раковецької сільської ради Збаразького району 23.08.2018 року, з якої вбачається, що членами сім`ї ОСОБА_16 були: дочка ОСОБА_57 , 2018 року народження (а.п.76 Том 2);
-Випискою з медичної картки хворого 2012 року, згідно якої ОСОБА_16 поставлено діагноз: абсцес правої нирки (а.п.78-79 Том 2);
-Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.02.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_8 повідомила про те, що з весни 2017 року по теперішній час чоловік на ім`я ОСОБА_58 , який перебуває в Італії, пропонував поїхати до нього, де надавати інтимні послуги (а.п.119-120 Том 2);
-протоколом огляду мобільного телефону марки «Самсунг» номер « НОМЕР_3 » ОСОБА_8 від 15.02.2018 року, в ході проведення якого було переглянуто переписку з абонентом ОСОБА_59 » номер НОМЕР_5 . У переписці зафіксовані повідомлення між ними, щодо обставин проїзду ОСОБА_8 до Італійської Республіки (Том 2 а.п.127-140);
-Характеристикою, виданою Камянською сільською радою Сторожинецького району Чернівецької області 13.08.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_8 зарекомендувала себе посередньо, у шлюбі не перебуває (а.п.144 Том 2);
-Довідкою про склад сім`ї, виданою Камянською сільською радою Сторожинецького району Чернівецької області 13.08.2018 року, з якої вбачається, що членами сім`ї ОСОБА_8 були: дочка ОСОБА_60 , 2015 року народження, мати ОСОБА_61 , брат ОСОБА_8 , сестри: ОСОБА_62 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 (а.п.143 Том 2);
-Актом обстеження житлово-побутових умов від 16.07.2018 року, згідно якого сім`я ОСОБА_64 є багатодітною та проживає у житловому будинку, площею 32,40 кв.м.(а.п.145 Том 2);
-Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку, відповідно до яких ОСОБА_8 одержувала державну соціальну матеріальну допомогу (а.п.146 Том 2);
-Протоколом про хід і результати негласної слідчої дії: аудіо-, відеоконтроль особи від 31.08.2017 року на підставі ухвали Апеляційного суду Чернівецької області №1625т від 27.06.2017 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії: аудіо-, відео контроль за особою ОСОБА_12 за період часу з 27.06.2017 року по 26.08.2017 року.
-У ході проведення слідчої дії було зафіксовано розмову через «Скайп» ОСОБА_17 та Кабана. Під час розмови ОСОБА_20 повідомив ОСОБА_17 про те, що італієць передав йому гроші для неї на витрати, пов`язані з переїздом. Розповідає їй про роботу в нічних клубах-борделях повією, умови оплати та роботи по наданню інтимних послуг. ОСОБА_17 відповідає, що не хоче стояти на трасі, щоб не депортували. Також Кабан розповідає їй про італійця, який має свої місця для роботи повій. Запевняє, що вона буде працювати разом із ним, зароблені кошти від заняття проституцією будуть ділити 50% на 50% (а.п.230-251 Том 2).
-Протоколом про хід і результати негласної слідчої дії: аудіо-, відеоконтроль особи від 07.07.2017 року на підставі ухвали Апеляційного суду Чернівецької області №1425т від 31.05.2017 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії: аудіо-, відео контроль за особою ОСОБА_14 за період часу з 31.05.2017 року по 06.07.2017 року. Під час слідчої дії зафіксовано розмови ОСОБА_14 та Інги щодо обставин одержання нею закордонного паспорта та переїзду до Італії (а.п.17-31 Том 3);
-Протоколом про хід і результати негласної слідчої дії: спостереження за особою від 14.07.2017 року на підставі ухвали Апеляційного суду Чернівецької області №1434т від 02.06.2017 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії: спостереження за особою ОСОБА_14 за період часу з 08:00 13.06.2017 року по 20:00 13.06.2017 року. У вказаний час ОСОБА_14 о 16:07 на перетині АДРЕСА_4 зустрівся з ОСОБА_17 , до них підійшов ОСОБА_65 . Після цього вони проїхали на АДРЕСА_1 . О 16 год. 26 хв. ОСОБА_17 вийшла з авто та поїхала до УДМС в Чернівецькій області по вул.Шептицького, 25 м.Чернівці. О 16 год. 55 хв. ОСОБА_17 вийшла з УДМС в Чернівецькій області, зустрілась із ОСОБА_14 та передала йому паспорт для огляду (а.п.35-38 Том 3);
-Протоколом про хід і результати негласної слідчої дії: шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 07.07.2017 року на підставі ухвали Апеляційного суду Чернівецької області №1435т від 02.06.2017 року про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з телефонів мобільного зв`язку ОСОБА_14 . У ході проведення слідчої дії було зафіксовано телефонні розмови ОСОБА_14 та ОСОБА_65 щодо наявності місць у рейсі автомобільних перевезень на Італію для перевезення дівчини. Також зафіксовано розмову ОСОБА_14 та ОСОБА_12 з приводу перевезення Інги до Італії міста Болонія (а.п.41-51 Том 3).
-Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 27.06.2017 року, якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої дії аудіо-, відео контроль особи, за ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , з використанням аудіо-, відеозапису, до 26.08.2017 року (а.с.181-182 Том 6);
-Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 02.06.2017 року, якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої дії шляхом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме: здійснення відбору та фіксації змісту телефонних розмов, іншої інформації та сигналів (SMS, MMS, факсимільний зв`язок , модемний зв`язок ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого в АДРЕСА_5 з його мобільного телефону в сім-картки оператора МТС з номером телефону, до 03.08.2017 року (а.с.183-184 Том 6);
-Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 02.06.2017 року, якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої дії у вигляді спостереження за особою, а саме здійснення візуального спостереження за ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого в АДРЕСА_5 для пошуку, фіксації і перевірки відомостей про нього та його поведінку, а також тих з ким він контактує з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, до 03.08.2017 року (а.с.185-186 Том 6);
-Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 31.05.2017 року, якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої дії аудіо-, відео контроль особи, за ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючого в АДРЕСА_5 , з використанням аудіо-, відеозапису, до 30.07.2017 року (а.с.187-188 Том 6);
Таким чином, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що орган досудового розслідування правильно кваліфікував дії ОСОБА_12 за ч.2 ст.149 КК України,тобто вербування,переміщення,передача людини,вчинені щодокількох осіб,з метоюексплуатації,з використаннямобману, та уразливого стану особи.
Аналізуючи покази обвинуваченого, потерпілих,свідків, зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що сукупність досліджених по справі доказів, зокрема послідовних однорідних показань потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , покази свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_14 , письмових доказів, дає підстави вважати, що ОСОБА_12 вчинив умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.149 КК України.
Даючи оцінку кваліфікації дій обвинуваченого стороною обвинувачення, суд приходить до наступного.
Так, за своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частиниКК України.
Склад злочину - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин.
Відповідно до вимог ч. 2ст. 149 ККУкраїни передбачена кримінальна відповідальність за торгівлю людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об`єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства.
Дії ОСОБА_12 кваліфіковані за ч. 2ст. 149 ККУкраїни та полягають у вербуванні, переміщенні, передачі людини, вчинені щодо кількох осіб, з метою експлуатації, з використанням обману, та уразливого стану особи.
Суд критично оцінює позицію обвинуваченого щодо невизнання винуватості, оскільки його винуватість у злочині доведена і сумніву не викликає. Таку позицію обвинуваченого, суд вважає способом, обраним ним для свого захисту з метою уникнення останнього від відповідальності за вчинений злочин. При цьому, суд виходить із наступного:
Найважливішими міжнародно-правовими документами, які спрямовані на протидію торгівлі людьми, є Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року (далі «Палермський протокол 2000 року»), і Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року2 (далі також «Конвенція Ради Європи 2005 року»).
Стаття 3 Палермського протоколу 2000 року містить важливі для з`ясування сутності торгівлі людьми поняття. Так, під терміном «торгівля людьми» пропонується розуміти «здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або ж інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю чи послуги, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан або вилучення органів» (п. «а» ст. 3). До того ж, за змістом п. «b» ст. 3 Палермського протоколу 2000 року «згода жертви торгівлі людьми на заплановану експлуатацію, про яку йдеться в підпункті а, не береться до уваги, якщо використано будь-який із заходів впливу, зазначених у цьому підпункті».
Згідно примітки 1 до ч.2 ст.149 КК України, під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність або примусове переривання вагітності, примусове одруження, примусове втягнення у зайняття жебрацтвом, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.
Відповідно до примітки 3 до вказаної статті устаттях 149та303цього Кодексу відповідальність за вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання малолітнього чи неповнолітнього за цією статтею настає незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу чи уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використання службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання її згоди на експлуатацію людини.
Під вербуванням слід розуміти вчинення дій, спрямованих на досягнення з людиною добровільної (наприклад, шляхом запрошування або вмовляння) або вимушеної (наприклад, шляхом шантажу, погрози застосування насильства) домовленості про її подальшу експлуатацію або переміщення. Вербування є закінченим з моменту отримання згоди від завербованої особи.
Даючи оцінку, аргументам захисника з приводу провокативних дій потерпілої ОСОБА_66 , суд приймає до уваги висновки, викладені в постанові ВСУ ККС від 6 березня 2018 року, в якій було проведено відмежування допустимої поведінки від провокації злочину на підставі критеріїв, напрацьованих ЄСПЛ. Суд, зокрема, встановив, що «в матеріалах кримінального провадження відсутні ознаки, притаманні провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання до вчинення злочину особи, а в суду наявні всі можливості перевірити такі твердження засудженого, що і стало предметом перегляду у суді апеляційної інстанції. А посилання засудженого на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та посилання на рішення ЄСПЛ Худобін проти Російської Федерації, Тейшейро де Кастро проти Португалії, зміст яких зводиться до вислову «не було б скоєно, якби не було спровоковано», не є прийнятними до застосування у вказаному кримінальному провадженні».
По суті, у названих справах ЄСПЛ виділяє два основні критерії відмежування допустимої поведінки від провокації: 1) змістовний критерій (слідство має проводитись в цілому у пасивній манері, що виключає вплив на обвинуваченого з метою вчинення ним злочину, як то прояв ініціативи в контактах, повторна пропозиція, наполегливі нагадування тощо); 2) процесуальний критерій (можливість перевірити відомості про ймовірну провокацію).
При цьому, колегією суддів ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами не встановлено.
Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (п.38 рішення ЄСПЛ у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).
У рішенні «Матановіч проти Хорватії» ЄСПЛ зазначив, що «підбурювання, за змістом кримінального процесуального закону, мало б місце тільки тоді, коли таємний агент перед тим, … як було прийнято рішення про закупку і продаж наркотиків разом з іншими співвиконавцями злочину, неодноразово б заохочував [обвинуваченого] до вчинення злочину (або сприяв утвердженню у прийнятті такого початкового рішення обвинуваченим). В тім, докази ясно показують, що така пропозиція була лише загальним абстрактним виразом готовності таємного агента платити певну суму грошей за поставлені наркотики, після чого скаржник добровільно продовжував спілкуватися з ним, щоб отримати особисту користь від абстрактної готовності "покупця" [купувати наркотики]. Звернення таємного агента в даному випадку не було обов`язковою умовою для злочинної діяльності скаржника, тобто дія, яку б в іншому випадку він би не вчинив. Навпаки, суди дійшли до висновку, що навіть без [агентів під прикриттям] він мав намір вчинити злочин, за який він був засуджений».
Отже, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Банніков проти Російської Федерації» від 04 листопада 2010 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року, «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року застосування особливих методів ведення слідства - зокрема, агентурних методів - саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний вказаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.
Для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.
Колегія суддів належним чином перевірила доводи захисника та дійшла до висновку про відсутність провокації злочину.
У даному випадку, як вбачається з дослідженої колегією суддів переписки у програмі Вайбер між обвинуваченим та потерпілою ОСОБА_66 , саме ОСОБА_12 неодноразово наполягав на тому, щоб потерпіла приїхала до Італії для надання інтимних послуг за гроші, що виключає провокацію у даному випадку.
Колегія суддів вважає, що в ході судового розгляду така кваліфікуюча ознака як вербування стосовно усіх чотирьох потерпілих знайшла своє підтвердження та була доведена повністю, як показами потерпілих, так і дослідженими судом матеріалами переписок у мобільних телефонах. Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_66 , ОСОБА_11 безпосередньо у судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_12 через мережу Інтернет пропонував їм роботу по наданню інтимних послуг за кордоном.
Уразливий стан особи (відповідно до п. 2 примітки до ст. 149 КК України) це такий її стан, зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами, який позбавляє чи обмежує її здатність усвідомлювати власні дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.
Відповідно до наведеного в п. 2 примітки до ст. 149 КК України визначення уразливий стан особи може бути двох видів: 1) стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям; 2) збіг тяжких особистих сімейних або інших обставин (зазвичай характеризується наявністю надзвичайно скрутної або безвихідної ситуації: термінової необхідності великої грошової суми на лікування близької людини, відсутністю в особи постійного місця роботи, неможливістю утримувати наймане та придбати власне житло; перебування особи на утриманні інших осіб; перебування на утриманні в особи неповнолітніх та непрацездатних осіб; наявність великого боргу тощо). Сукупність таких обставин змушує людину погодитись бути експлуатованою.
Проаналізувавши усі характеризуючі відомості стосовно потерпілих, колегією суддів встановлено, що потерпіла ОСОБА_66 на момент вчинення відносно неї протиправних дій мала проблеми зі здоров`ям, а саме: їй необхідно було лікувати ліве око, у зв`язку з чим останній необхідні були значні кошти; потерпіла ОСОБА_9 за сімейним станом: вдова, мала на утриманні двох малолітніх дітей, окрім того її брату необхідне було лікування від важкої хвороби; потерпіла ОСОБА_16 хворіла, їй було поставлено діагноз: абсцес правої нирки, у зв`язку з чим остання потребувала лікування; потерпіла ОСОБА_8 з багатодітної родини, на утриманні мала малолітню доньку.
Таким чином, усі потерпілі на момент вчинення відносно них кримінального правопорушення перебували в уразливому стані внаслідок збігу тяжких особистих сімейних або інших обставин, а тому вказана кваліфікуюча ознака також знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.
Під переміщенням людини слід розуміти дії, спрямовані на зміну місця її перебування. Зазвичай переміщення здійснює вербувальник, але це можуть робити й інші особи. Найчастіше воно пов`язане з перетином кордону, але може відбуватись і всередині країни. Переміщення є закінченим злочином з моменту зміни місця перебування людини.
Під передачею або одержанням людини варто розуміти вчинення дій, пов`язаних з переходом контролю над людиною від однієї особи до іншої. Злочин вважається закінченим із моменту передачі (одержання) людини.
Обман як спосіб вчинення злочину полягає в «умисному введенні в оману іншої особи або підтримуванні вже наявної у неї оманливої уяви шляхом передачі інформації, що не відповідає дійсності або замовчування про різні факти, речі, явища тощо з метою схилити цю особу до певної поведінки.
З приводу зазначених кваліфікуючих ознак колегія суддів зауважує, що обвинувачений ОСОБА_12 під час вербування ОСОБА_9 повідомив їй, що влаштує її на роботу в Італії по догляду за особами похилого віку, на що остання погодилася та поїхала до Італії. Там обвинувачений не забезпечив її роботою по догляду за особою похилого віку, а направив її до свого знайомого в Болонью, який надав їй лише одну пропозицію роботи: заняття проституцією.
При цьому, суд враховує, що обвинувачений іншим трьом потерпілим під час спілкування та переписок повідомляв, що ймовірно вони будуть працювати в Болонії у його знайомого, де будуть надавати інтимні послуги за гроші.
Вказана обставина підтверджує той факт, що ОСОБА_12 свідомо, шляхом обману завербував ОСОБА_9 для заняття проституцією. Заперечення потерпілою ОСОБА_9 вини обвинуваченого у судовому засіданні не спростовує факту вчинення ним відносно неї кримінального правопорушення, а лише підтверджує його дії по умисному введенні її в оману.
Під час судового розгляду у 2020 році прокурором було долучено до матеріалів кримінального провадження копії ухвал Апеляційного суду Чернівецької області від 31.05.2017 року, 02.06.2017 року, 27.06.2017 року, якими було надано дозвіл на проведення негласних слідчих дії у межах даного кримінального провадження. Прокурором було повідомлено суду, що під час досудового розслідування вказані ухвали суду апеляційної інстанції стороні захисту не відкривалась, оскільки прокурору було відмовлено у їх розсекреченні. На даний час ухвали Апеляційного суду Чернівецької області розсекречені стороні захисту.
Даючи оцінку вказаним доказам, колегія суддів враховує висновок про застосування норм права, викладений постанові Великої палати Верховного суду від 16.10.2019 року у справі №640/6847/15к, відповідно до якого: якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів не відкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.
Якщо сторона обвинувачення не вжила необхідних і своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД і яких немає в її розпорядженні, то в такому випадку має місце порушення норм ст.290 КПК України.
Як було встановлено судом та підтверджено стороною обвинувачення, до передачі матеріалів кримінального провадження до суду у 2017 році вживались заходи щодо розсекречення процесуальних документів, що стали підставою для проведення НСРД.
Вказана обставина зокрема підтверджується листом Чернівецького апеляційного суду від 22.05.2020 року, відповідно до якого за результатами звернення у травні та вересні 2017 року прокуратурі Чернівецької області експертною комісією з питань таємниць актом №1984т від 01.08.2017 року та актом №2325т від 12.09.2017 року відмовлено у розсекреченні процесуальних документів, що стали підставою для проведення НСРД.
Відповідно до положеньст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування (ч. 1). Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання (ч. 2).
Підсумовуючи, колегія суддів прийшла до висновку, що оскільки сторона обвинувачення вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, докази здобуті в результаті їх проведення є належними та допустимими та можуть бути прийняті до уваги судом.
Аргументи сторони захисту щодо проведення негласних слідчих дій не уповноваженим суб`єктом, зокрема: протоколу про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, - відео контроль особи від 31.08.2017 року (а.п.233-251 Том 2) суд відхиляє, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявне доручення про проведення слідчих дій від 27.06.2017 року за підписом уповноваженого слідчого СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_67 (а.п.228 Том 2), яким останній доручив оперативним працівникам ВБЗПТЛ ГУНП в Чернівецькій області провести негласну слідчу дію аудіо, - відео контроль особи.
У судовому засіданні, під час дослідження судом доказів, наданих стороною обвинувачення, захисник ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотаннями, в яких просить визнати недопустимими і неналежними усі докази сторони обвинувачення, а саме:
-докази, що стосуються потерпілої ОСОБА_9 з тих підстав, що процесуальні дії проводились в той період коли було зупинено досудове розслідування;
-протокол огляду предметів та фото таблицею до нього мобільного телефону ОСОБА_45 від 30.06.2017 року (а.с.75-137) з тих підстав, що додатки до протоколу не засвідчені підписом слідчого та особою, яка брала участь у виготовленні таких додатків;
-докази копії документів (Т.1 а.с.35,36.47,48, 50-61.158,159,168-171,177,203-205,214,221-225, Т.2 а.с.44, 78-79, 96-108, 141, 163, 164, 211. 219-220, 251), які не є оригіналами та не були засвідчені у передбачений законом спосіб, містять конфіденційну медичну таємницю;
-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 28.08.2017 року (Т.1 а.с.210-212) з тих підстав, що під час дачі показів в суді потерпіла ОСОБА_9 зазначила, що точно не може впізнати обвинуваченого, фотографії у протоколі для впізнання містять дефекти друку, мають суттєві відмінності за кольором, відсутні відомості, звідки слідчий отримував фотознімки, впізнання було проведено за відсутності особи, що суперечить постанові ВС від 03.08.2021 року у справі №761/6970/14к;
-усі докази сторони обвинувачення у кримінальному провадженні з тих підстав, що співробітники поліції ініціювали розслідування за ч.2 ст.149 КК України без достатньої інформації щодо причетності особи до злочину та вийшли за межі пасивного розслідування, змоделювавши ситуацію;
-Протокол огляду від 30.08.2017 року та додатки до нього (Том 2 а.с.12-43) з тих підстав, що особа, яка склала цей протокол ОСОБА_68 не є слідчим у кримінальному провадженні №12017260000000407, додатки до протоколу не засвідчені у визначеному законом порядку, у протоколі наявні розбіжності у часі його проведення;
-Протокол огляду від 15.02.2018 року та додатки до нього (а.с.127-140 Том 2), оскільки у ньому наявні виправлення номеру телефону, додатки до протоколу не засвідчені у визначеному Законом порядку, не зрозуміло яким пристроєм було виконано фотознімки переписки та ким вони були роздруковані.
Розглядаючи доводи сторони захисту щодо неналежності та недопустимості доказів у справі, суд зазначає таке:
Так,відповідно доч.1ст.84КПК Українидоказами вкримінальному провадженніє фактичнідані,отримані упередбаченому цимКодексом порядку,на підставіяких слідчий,прокурор,слідчий суддяі судвстановлюють наявністьчи відсутністьфактів таобставин,що маютьзначення длякримінального провадженнята підлягаютьдоказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Належність та допустимість доказів регламентовані ст. 85, 86 КПК України, а саме: належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів; доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Порядок отримання доказів, вказаних у ч. 2 ст. 84 КПК, передбачає дотримання наступних вимог: 1) належний суб`єкт отримання доказів; 2) законність процесуального джерела доказів; 3) дотримання процесуального порядку отримання доказів; 4) дотримання правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) дій.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема у разі здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (стаття 87 Кодексу).
Частиною 2 ст. 86 КПК України, передбачено, що недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
За змістом ст.99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.
Сторона зобов`язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.
З матеріалів провадження вбачається, що стороною обвинувачення загалом подавались оригінали протоколів слідчих (розшукових) дій та інших долучених до матеріалів кримінального провадження документів, а ті з них, які були подані в копіях, завірені належним чином.
Твердження сторони захисту про порушення вимогст. 228 КПК Українипри проведені процедури впізнання особи не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Відповідно до ч. 2ст. 228 КПК України, особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі.
З протоколу пред`явлення особи для впізнання від 28.08.2017 року, вбачається, що потерпілій ОСОБА_9 були пред`явлені для впізнання чотири особи чоловічої статі, приблизно одного віку, одягу та зовнішності, серед яких та впізнала ОСОБА_12 , а тому колегія суддів не вбачає будь-яких порушень при проведенні даної слідчої дії, як це зазначає у доводах захисник.
Отже, суд не вбачає істотних порушень при проведенні цієї слідчої дії, і приходить до висновку про отримання цього доказу в порядкуст.228 КПК України, що вказує на його допустимість.
Доводи сторони захисту про визнання недопустимими доказів: протоколу огляду від 30.08.2017 року та додатків до нього (Том 2 а.с.12-43), протоколу огляду від 15.02.2018 року та додатків до нього (а.с.127-140 Том 2), протоколу огляду предметів та фототаблицею від 30.06.2017 року до нього колегія суддів відхиляє з огляду на наступне:
Статтею 104 КПК Українипередбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.
Згідност.105 КПК Україниособою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, таким додатком можуть бути фото таблиці. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, а також засвідченні підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні таких додатків.
Статтею 106 КПК Українивизначено, що протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.
Як було встановлено судом, постановою про створення слідчої групи від 31.05.2017 року, відповідно до якої у кримінальному провадженні №12017260000000407 призначено групу слідчих, до складу якої включено: заступника начальника відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_38 , слідчого СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_39 , старшого слідчого СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_40 , слідчого СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_41 (а.п.4 Том №1).
Згідно з дорученням на проведення слідчих (розшукових) дій (у порядкуст. 40 КПК) від 30.08.2017 року старший слідчий ОСОБА_50 доручив оперативним працівникам ВБЗПТЛ ГУНП в Чернівецькій області провести огляд мобільного телефону ОСОБА_16 та додатків у ньому для фіксування обставин кримінального правопорушення (а.п.4 Том 2).
Відповідно до вимог п.2, п.3 ч.2 ст.40 КПК України слідчий уповноважений: 2) проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; 3) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам…
За змістом ч.1 ст.41 КПК України оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів Державної прикордонної служби України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора, а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України - за письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
З матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_68 , який складав протоколу огляду від 30.08.2017 року, є працівником оперативного підрозділу та проводив слідчу дію за дорученням слідчого, атому доводи про проведення вказаної вище слідчої дії не уповноваженою особою є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1ст. 87 КПК Українинедопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Частиною 2статті 87 КПКпередбачено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.
Таких порушень колегією суддів не встановлено.
Так, потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у судовому засіданні підтвердили свою особисту присутність при складенні протоколів оглядів мобільних телефонів та факти підписання ними протоколу.
У вказаних протоколах також наявні підписи слідчих та оперативного працівника, які їх складали.
Колегія суддів приймає до уваги правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 639/8329/14-к, де зазначено, що вирішуючи питання про застосування правилстатті 87 КПКдо наданих сторонами доказів, Суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.
Суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3статті 87 КПК, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення.
Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1статті 87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні нормиКонституціїта/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.
Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1статті 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.
Також, суд при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннямиКПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.
Отже, колегією суддів не встановлено порушення фундаментального права або свободи обвинуваченого чи будь-яких інших осіб під час складання протоколу огляду від 30.08.2017 року та додатків до нього (Том 2 а.с.12-43), протоколу огляду від 15.02.2018 року та додатків до нього (а.с.127-140 Том 2), протоколу оглядупредметів тафототаблицею 30.06.2017року та копій інших документів, які містяться у матеріалах кримінального провадження, технічні помилки, які містяться в них не можуть тягнути за собою визнання їх недопустимими доказами.
Істотних порушеньКПК Українипід час досудового розслідування при проведенні слідчих дій, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані у кримінальному провадженні докази, судом не вбачається.
Докази, досліджені безпосередньо в судовому засіданні, колегія суддів оцінює в їх сукупності за критеріями належності та допустимості. За критерієм належності, закріпленим уст. 85 КПК України, колегія суддів вважає всі досліджені докази належними, допустимими, достовірними, вони є послідовними, узгодженими один з одним, отримані без порушень прав та свобод людини, у законний спосіб, їм надана правильна юридична оцінка та не має підстав їм не довіряти.
Також захисник просив визнати недопустимим доказом протокол огляду від 30.06.2017 року та додатки до нього (а.с.185-191 Том 2), оскільки останній свідком ОСОБА_14 не підписаний, незважаючи на те, що у протоколі зазначено, що його складено за участі свідка ОСОБА_14 . Крім того, додатки до Протоколу не були належним чином засвідчені.
Розглядаючи доводи сторони захисту щодо визнання недопустимим і неналежним доказом зазначеного протоколу, суд виходить із наступного.
Відповідно дост. 237 КПК Україниз метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять таку слідчу дію як огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. Особи, у присутності яких здійснюється огляд при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають внесенню до протоколу огляду. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, що мають значення для кримінального провадження та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.
За змістом статей223,237 КПК Україниогляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.
Відповідно до ч.5 ст.104 КПК України, протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.
Однак, як було встановлено судом, протокол огляду від 30.06.2017 року та додатки до нього (а.с.185-191 Том 2) свідком ОСОБА_14 не підписаний, а отже є неналежним та недопустимим доказом.
Окрім того, захисником було заявлено клопотання про визнання недопустимими доказами повідомлення про підозру від 30.03.2017 року, від 15.02.2018 року та від 12.09.2018 року.
Розглядаючи заявлене клопотання, колегія суддів вважає його необґрунтованим, оскільки повідомлення про підозру у межах даного кримінального провадження було здійснено у визначений Законом спосіб та відповідає вимогам ст.ст.277-279 КПК України.
Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.149 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_12 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення те, що дане правопорушення є особливо тяжким, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, по місцю ув`язнення характеризується посередньо.
Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_12 , судом не встановлені.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.
Відповідно до вимог статей50,65 Кримінального кодексу Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
На підставівикладеного,враховуючи ступіньтяжкості таконкретні обставинивчиненого кримінальногоправопорушення,відсутність обставин,що пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання,та особувинного,керуючись принципомсправедливостіта індивідуалізаціїпризначення покарання,колегіясуддів приходитьдо висновкупро необхідністьпризначенняпокарання обвинуваченомуу межах санкції статті обвинувачення.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
Також, колегія суддів, приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка передбачає, що тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції, та вважає, що ступінь небезпечності ОСОБА_12 для суспільства перевищує положення принципу поваги до особистої свободи.
Таку міру суд вважає необхідною для покарання обвинуваченого за вчинене протиправне діяння та для його виправлення.
Долю речових доказів по справі суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Колегія суддів вважає за необхідне зарахувати обвинуваченомуу строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення, починаючи з 07.02.2018 року по 07.08.2020 року. Враховуючи дію ч.5ст.72 КК Українив новій редакції, колегія суддів вважає, що відповідно до ч.5ст.72 КК Українив редакціїЗакону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року,обвинуваченому в межах даного кримінального провадження підлягає зарахуванню у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попередньогоув`язнання за два дні позбавлення волі.
Керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.149 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_12 залишити обрану домашній арешт.
Строк відбуття покарання ОСОБА_12 рахувати з моменту його затримання.
Зарахувати ОСОБА_12 устрок відбуванняпокарання строк попереднього ув`язнення з 07.02.2018 року по 07 серпня 2020 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнути з засудженого ОСОБА_12 на користь держави судові витрати, пов`язані з процедурою його екстрадиції у розмірі 45054 грн. 30 коп.
Речові докази: конверт з надписом «Глобус», в якому зберігається договір страхування на ім`я ОСОБА_17 та роздруківка «підтвердження бронювання»; диски, які зберігаються у матеріалах кримінального провадження залишити у матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ: грошові кошти в сумі 71,77 євро - конфіскувати в дохід держави.
Речовий доказ: грошові кошти в сумі 10 євро та 580 гривень, які зберігаються в СУ ГУНП в Чернівецькій області конфіскувати в дохід держави.
На вирок суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
