У Х В А Л А
06 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18)
Провадження № 11-308заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у зразковій справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18) за адміністративним позовом ОСОБА_4 до ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - ліквідаційна комісія УМВС України у Вінницькій області), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області), про визнання бездіяльності неправомірною і зобов'язання вчинити діїта
ВСТАНОВИЛА:
28 листопада 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нескладення нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку його пенсії за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - постанова № 988) та від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 1294), починаючи з 01 січня 2016 року, а також щодо ненаправлення такої нової довідки до ГУ ПФУ у Вінницькій області для подальшого перерахунку пенсії;
- зобов'язати ліквідаційну комісію УМВС України у Вінницькій області виготовити та направити до ГУ ПФУ у Вінницькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення у таких розмірах: посадовий оклад - 2700 грн, оклад за військовим (спеціальним) званням підполковника поліції - 2200 грн, надбавка за стаж служби (40 %) - 1960 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань (95 %) - 6517 грн, премія (55 %) - 7357 грн 35 коп., а всього - 20 тис. 734 грн 35 коп.
Позивач також просив установити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
10 січня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в порядку статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшло подання судді Вінницького окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом цієї типової справи як зразкової. До подання додано матеріали цієї справи та копії матеріалів 15 типових справ.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02 лютого 2018 року відкрив провадження у зразковій адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області, третя особа - ГУ ПФУ у Вінницькій області, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_3 (пенсіонер органів внутрішніх справ, якому призначено пенсію згідно із Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ)) звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 повністю.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 12 грудня 2018 року залишила без задоволення, зокрема, апеляційну скаргу ОСОБА_3 та без змін рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2018 року.
23 січня 2019 року ОСОБА_3, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 252 КАС України, звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо клопотання про врахування правової позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права та Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № рп-4/2015.
На обґрунтування заяви скаржник зазначив, що Великою Палатою Верховного Суду не було розглянуто його клопотання про:
- врахування та розгляд при вирішенні справи Рішення від 13 травня 2015 року № рп-4/2015, в якому Конституційний Суд України констатував, зокрема, що аналіз положень Закону № 2262-ХІІ указує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63), а також наголосив, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України;
- врахування і застосування під час розгляду справи правових позицій, викладених у рішеннях ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04), від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland; заява №6289/73), від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в заяві про ухвалення додаткового судового рішення доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Згідно із частинами першою та другою статті 321 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал у порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Отже, додатковим судовим рішенням суду апеляційної інстанції є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якою вирішуються позовні вимоги, з приводу яких досліджувалися докази (додаткова постанова), чи клопотання (додаткова ухвала), з приводу яких не ухвалено рішення.
Наведені в заяві ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення доводи стосовно того, що Велика Палата Верховного Суду не розглянула його клопотання про врахування правової позиції ЄСПЛ як джерела права та Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 2015 року № рп-4/2015, є за своєю суттю незгодою позивача з рішенням суду апеляційної інстанції. При цьому ОСОБА_3 в апеляційній скарзі посилався на необхідність врахування наведених ним правових позицій ЄСПЛ та вказаного Рішення Конституційного Суду України як на підставу для задоволення апеляційної скарги, яку Велика Палата Верховного Суду розглянула, прийнявши за результатом цього розгляду постанову від 12 грудня 2018 року, що унеможливлює прийняття апеляційним судом додаткової постанови.
Водночас указані посилання ОСОБА_3 на необхідність врахування судом при постановленні судового рішення наведених ним правових позицій ЄСПЛ та Рішення Конституційного Суду України не є клопотанням у розумінні частини другої статті 321 КАС України, що унеможливлює прийняття Великою Палатою Верховного Суду й додаткової ухвали за заявою скаржника.
Таким чином, заява ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення задоволенню не підлягає.
Згідно із частиною четвертою статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 252, 321, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк Н.П. Лященко
С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко
В. В. Британчук Л.І. Рогач
Д. А. Гудима І.В. Саприкіна
В. І. Данішевська О.М. Ситнік
О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
В. С. Князєв О.Г. Яновська
Л.М.Лобойко
