О К Р Е М А Д У М К А
судді Великої Палати Верховного суду ОСОБА_1
Історія кримінального провадження
1. Вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 15 травня 2017 року, засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, передбачених частинами 2, 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 317 Кримінального кодексу України (далі КК), - на строк одинадцять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_3 за сукупністю злочинів, передбачених частинами 2, 3 ст. 307 КК, - на строк десять років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;
ОСОБА_4 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 317 КК, - на строк дев`ять років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
ОСОБА_5 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 317 КК, - на строк десять років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
2. Засуджених визнано винуватими у тому, що вони протягом січня 10 березня 2015 року в м. Чернігові у складі організованої групі незаконно придбавали, виготовляли, зберігали з метою збуту та збували наркотичні засоби, організовували та утримували місця для незаконного виготовлення та вживання наркотичних засобів (крім ОСОБА_3 ).
3. Захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженої ОСОБА_3 , засуджений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали на судові рішення касаційні скарги, у яких висловлено прохання про їх скасування у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та ( ОСОБА_3 ) неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Зокрема, скаржники зазначили, що здобуті у кримінальному провадженні докази є недопустимими, оскільки сторонам не було відкрито усіх матеріалів цього провадження (процесуальних документів, якими надавався дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій). Крім того, засуджений ОСОБА_2 стверджує про порушення апеляційним судом вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), оскільки, на його думку, цей суд належно не перевірив його апеляційних доводів про незаконність вироку щодо нього.
4. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі суд) ухвалою від 05 липня 2018 року на підставі п. 7 параграфу 3 «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-III), статей 434-1, 434-2 КПК (далі КПК) передала справу № 751/7557/15-к на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі Велика Палата у відповідному відмінку).
5. Ухвалюючи таке судове рішення колегія суддів вважає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 16 березня 2017 року у справі № 5-364кс16, який полягав, крім іншого, у тому, що не відкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст. 290 КПК після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як докази.
6. На відміну від цього правового висновку суд зазначає, що процесуальні документи, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ухвали, постанови, клопотання), яких не було відкрито стороні захисту на момент звернення до суду з обвинувальним актом, оскільки їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення, за наявності відповідного клопотання, може бути відкрито під час судового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції. Таке відкриття не тягне за собою визнання недопустимими доказами відомостей, які містяться у них та результатів проведення таких дій.
7. Ухвалою Великої Палати від 30 серпня 2018 року (провадження № 13-37кс18) вищевказану справу прийнято до розгляду.
Підстави для висловлення окремої думки та мотиви, якими її обґрунтовано
8. Не можу погодитись з думкою більшості колег, які підтримали ухвалу. Вважаю, що підстав для прийняття справи до розгляду її Великою Палатою не було.
9. Згідно з п. 7 параграфу 3 розділу 4 «Перехідні положення» Закону № 2147-III суд, який розглядає справу в касаційному порядку, передає її на розгляд Великої Палати, якщо він вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
10. Необхідність такого відступу має бути обґрунтована сформульованою касаційним судом правовою позицією, відмінною від позиції Верховного Суду України, яка повинна мати на меті досягнення єдності та сталості судової практики.
11. Такий відступ можливий лише у подібних правовідносинах.
12. Верховний Суд України, ухвалюючи постанову від 16 березня 2017 року № 5-364кс16, виходив з правовідносин, за якими (пункти 4, 11 постанови) стороні обвинувачення були відомі докази на час звернення з обвинувальним актом до суду, про що сторону захисту не було поінформовано, доказів не долучено і не відкрито, клопотань про їх дослідження в суді першої інстанції прокурор не заявляв.
13. У свою чергу суд обґрунтував свої висновки на правовідносинах, які хоч і за деякими ознаками схожі, але не є подібними з вищенаведеними. Зокрема суд виходив з правовідносин, які виникають під час розсекречення процесуальних документів, вчасності їх розсекречення, відмови у розсекречені, що потягло відсутність таких документів у розпорядженні сторони обвинувачення на момент звернення до суду з обвинувальним актом.
14. Отже, на нашу думку, правовідносини, з яких виходив Верховний Суд України під час формулювання правового висновку, не містять ознак подібності з правовідносинами, з яких виходив суд, передаючи справу на розгляд Великої Палати.
15. Стосовно застосування норми права у правовідносинах, що склалися у цій справі, правового висновку Верховним Судом України не надавалося.
16. Тому підстав, передбачених п. 7 абзацу 3 розділу 4 «Перехідні положення» Закону України № 2147-III, для передачі справи на розгляд Великої Палати не було.
17. Суд мав сам вирішити питання про застосування норми права (ст. 290 КПК) у встановлених у справі правовідносинах під час її касаційного перегляду.
Суддя Великої Палати
Верховного ОСОБА_1
