РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" листопада 2016 р. Справа № 12/364"НМ"
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Грязнов В.В. ,
судді Гулова А.Г.
секретар судового засідання Драчук В.М.
за участю представників:
прокурора - прокурор прокуратури Рівненського гарнізону Барілов Д.В.
позивача не з`явився;
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з`явилися;
відповідача - не з`явився;
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з`явилися.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" на ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.10.16 р. у справі № 12/364"НМ" про відмову про роз`яснення рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.2016 (суддя Машевська О.П.)
за позовом: Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир (м. Житомир)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1) Міністерства оборони України в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (м. Івано-Франківськ) в особі Шепетівського військового лісгоспу (м. Шепетівка),
2) Військової частини НОМЕР_1 (с. Тетерівка Житомирського району),
3) Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" (м. Житомир)
4) Управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області (м. Житомир)
до: Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" (м. Житомир)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Житомирської обласної ради (м. Житомир)
2) Житомирської обласної державної адміністрації (м. Житомир)
3) Житомирської районної державної адміністрації (м. Житомир)
4) ОСОБА_1 (с. Тригір`я Житомирського району)
5) ОСОБА_2 (с. Тригір`я Житомирського району)
6) ОСОБА_3 (с. Дениші Житомирського району)
7) ОСОБА_4 (с. Дениші Житомирського району)
8) ОСОБА_5 ( с. Дениші Житомирського району)
9) ОСОБА_6 (с. Тригір`я Житомирського району )
10) ОСОБА_7 ( с. Тригір`я Житомирського району)
11) ОСОБА_8 (с. Дениші Житомирського району)
12) ОСОБА_9 (с. Тригір`я Житомирського району)
13) ОСОБА_10 (с. Тригір`я Житомирського району)
14) ОСОБА_11 (с. Тригір`я Житомирського району)
15) ОСОБА_12 (с. Тригір`я Житомирського району)
16) ОСОБА_13 (с. Тригір`я Житомирського району)
17) ОСОБА_14 (с. Тригір`я Житомирського району)
18) ОСОБА_15 (с. Тригір`я Житомирського району)
19) ОСОБА_16 (с. Тригір`я Житомирського району)
20) ОСОБА_17 (с. Тригір`я Житомирського району)
21) ОСОБА_18 (с. Тригір`я Житомирського району)
22) ОСОБА_19 (с. Тригір`я Житомирського району)
23) ОСОБА_20 (м. Житомир)
24) Буківської сільської ради (с. Буки Житомирського району)
25) Денишівської сільської ради (с. Дениші Житомирського району)
26) Житомирської районної ради ( м. Житомир)
27) Державного агентства лісових ресурсів України (м. Київ)
про заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях МО України та звільнення 2210 га земель (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2005р. № 679)
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.10.2016 (суддя Машевська О.П.) у справі №12/364"НМ" за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Міністерства оборони України в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі Шепетівського військового лісгоспу; 2) Військової частини НОМЕР_1 ; 3) Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп"; 4) Управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області до Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Житомирської обласної ради; 2) Житомирської обласної державної адміністрації; 3) Житомирської районної державної адміністрації; 4) ОСОБА_1 ; 5) ОСОБА_2 ; 6) ОСОБА_3 ; 7) ОСОБА_4 ; 8) ОСОБА_5 ; 9) ОСОБА_6 ; 10) ОСОБА_7 ; 11) ОСОБА_8 ; 12) ОСОБА_9 ; 13) ОСОБА_10 ; 14) ОСОБА_11 ; 15) ОСОБА_12 ; 16) ОСОБА_13 ; 17) ОСОБА_14 ; 18) ОСОБА_15 ; 19) ОСОБА_16 ; 20) ОСОБА_17 ; 21) ОСОБА_18 ; 22) ОСОБА_19 ; 23) Сельцової Ванди Володимирівни; 24) Буківської сільської ради; 25) Денишівської сільської ради; 26) Житомирської районної ради; 27) Державного агентства лісових ресурсів України про заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях МО України та звільнення 2210 га земель (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2005р. № 679), відмовлено Державному підприємству «Житомирське лісове господарство» у задоволенні заяви №673 від 30.09.2016 про роз`яснення та відстрочку виконання п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2015 р. у справі № 12/364"НМ" .
Відповідач Державне підприємство «Житомирське лісове господарство», не погодившись з прийнятою ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 17 жовтня 2016 року по справі № 12/364 «НМ» та справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо роз`яснення рішення суду від 16 грудня 2015 року.
Вважає, що ухвала господарського суду Житомирської області від 17 жовтня 2016 року прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, при цьому суд не в повному обсязі з`ясував обставини справи, що мають значення для правильного вирішення питання щодо роз`яснення судового рішення, що призвело до невірного застосування судом як матеріального так і процесуального права під час вирішення питання щодо роз`яснення рішення суду.
В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається, зокрема, на те, що йому не зрозуміло пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.2015 в справі № 12/364 «НМ», яким заборонено Державному підприємству «Житомирське лісове господарство» вести лісове господарство у лісових кварталах за № 9 ( 56,4832га), 10 ( 51,8104 га), 11 ( 46,4324 га), 12 (47,2441га), 13 ( 46, 3572га), 14 ( 57,8865 га), 15 ( 57,4589га), 16 ( 58,2154 га), 17 ( 56,4516 га), 18 ( 38,6104 га), 19 ( 51,3585 га) , 20 ( 56,1443 га), 21 (58,7569 га), 22 (57,2841 га), 23 ( 57,6480га), 24 ( 62,3759га), 28 (56,1848 га) , 29 (59,0358га), 30 ( 70,1148га), 31 ( 55,6208га), 32 ( 57,9656га), 33 ( 58,3249 га), 34 ( 45,1078 га), 35 ( 68,1849га), 39 ( 57,6515 га), 40 ( 51,3602га), 41 ( 56,1611 га), 42 (57,7674га), 43 ( 57,3367га), 44 (60,5874га), 45 (54,9967га), 46 (49,6153га), 83 (57,9709га), 84 ( 98,1580га), 85 (77,6792 га ), 100 ( 58,6960 га), 114 ( 57,3054 га), які знаходяться на землях оборони загальною площею 2126,3431 га на підставі Державного акту на право користування землею серії Б № 022537 від 1978 року, виданого Житомирській КЕЧ району (правонаступник - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир ( 10014, м. Житомир, вул. Адмірала Щасного, 20 , код ЄДРПОУ 08492505) в/ч 29261 ( правонаступник - війська частина А0339 на право безстрокового користування землею для державних потреб загальною площею 15724,80 га в межах згідно з планом землекористування. Тобто, не зрозуміло, які саме вимоги та дії повинні бути здійсненні відповідачем або від вчинення яких дій він повинен утриматись, для безумовного виконання рішення суду.
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом не наведено жодних норм законодавства, які регулюють дані правовідносини. Посилання суду на норми розділу 5 Лісового кодексу України «ведення лісового господарства», в редакції 2006 року, є безпідставним та незаконним оскільки, ст. 63 Лісового кодексу України визначає, що ведення лісового законодавства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Крім того, як зазначено в рішенні суду до спірних відносин суд застосовує законодавство, чинне на дату виникнення фактів, які мали місце до звернення прокурора з позовом.
Також, скаржник зазначає, що в ухвалі від 17 жовтня 2016 року суд посилається на те, що п. 2 резолютивної частини рішення суду Житомирської області від 16.12.2015 в справі № 12/364 «НМ» винесений на підставі описової та мотивувальної частини рішення суду, в яких зокрема зазначаються обставини справи, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення та стислий зміст вимог позивача. Проте, ні в позовній заяві, ні в описовій, ні в мотивувальній частині рішення суду не зазначено змісту «ведення лісового господарства».
Крім того, не погоджується з оскаржуваною ухвалою в частині відмови клопотання про відстрочку виконання рішення суду оскільки виконання рішення може призвести до скорочення чисельності або штату працівників.
Вважає, що суд першої інстанції не об`єктивно та упереджено віднісся до вирішення питання щодо роз`яснення рішення суду. Незрозумілість та неоднозначність розуміння п. 2 резолютивної частини рішення суду відповідачем фактично призводить до неможливості виконання рішення суду належним чином.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 10.11.2016.
08.11.2016 на адресу суду від відповідача надійшов лист про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2016.
09.11.2016 на адресу суду від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.10.2016 у справі №12/364 «НМ» без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням керівника апарату суду від 10.11.2016 у зв`язку із відпусткою з 10.11.2016 по 11.11.2016 судді-члена колегії Олексюк Г.Є. та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, провести автоматичну заміну судді-члена колегії Олексюк Г.Є. із урахуванням спеціалізації суддів.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.11.2016 у справі №12/364 "НМ" визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Грязнов В.В., суддя Гулова А.Г.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Грязнов В.В., суддя Гулова А.Г..
10.11.2016 на адресу суду від Міністерства оборони України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 10.11.2016 представник прокуратури заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив суд залишити ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.10.2016 у справі № 12/364"НМ"- без змін.
В судове засідання 10.11.2016 позивач та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень, причини неявки суду не повідомили. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавали.
Відповідач участі свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. До судового засідання 08.11.2016 надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника з причини відрядження останнього на семінар до м. Києва.
Колегія суддів залишає без задоволення клопотання відповідача та Міністерства оборони України про відкладення розгляду справи виходячи з наступного.
Норми статті 22 ГПК України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. З врахуванням того, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами і доповненнями) у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п`ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З огляду на те участь представників сторін в судовому засіданні ухвалою суду не визначена обов`язковою, враховуючи, що суд апеляційної інстанції обмежений 15-денним строком розгляду апеляційної скарги, поданої на ухвалу суду, та за відсутності клопотання про продовження строку, передбаченого ст. 102 ГПК України, суд в порядку ст. 69 ГПК України позбавлений можливості його продовжити, відповідач жодних клопотань щодо продовження строку розгляду суду не подав, судова колегія, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників скаржника, позивачів та третіх осіб за наявними в матеріалах оскарження ухвали доказами.
Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні рішення.
Статтею 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що рішенням господарського суду Житомирської області від 16.12.2015, залишеним без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 та Вищого господарського суду України від 18.08.2016, заборонено Державному підприємству "Житомирське лісове господарство" вести лісове господарство у відповідних лісових кварталах, які знаходяться на землях оборони загальною площею 2126,3431 га на підставі Державного акту на право користування землею серії Б № 022537 від 1978 року, виданого позивачу 2 - на право безстрокового користування землею для державних потреб загальною площею 15724,80 га в межах згідно з планом землекористування.
На виконання рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.2015, яке набрало законної сили 29.03.2016, господарським судом Житомирської області 21.09.2016 виданий наказ № 12/364"НМ" з річним строком пред`явлення до виконання.
03.10.2016 до господарського суду Житомирської області надійшла заява боржника Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" за №673 від 30.09.2016р. про роз`яснення п.2 резолютивної частини рішення суду від 16.12.2015 в частині:
- які саме вимоги та дії повинні бути виконані відповідачем щодо заборони ведення лісового господарства, шляхом їх цитування;
- щодо заборони ведення лісового господарства в лісових кварталах, оскільки їх площа за планово-картографічними матеріалами менша, ніж площа, зазначена в резолютивній частині рішення суду;
- повноважень підприємства щодо ведення лісового господарства в лісових кварталах на площі, не зазначеній в рішенні суду;
- повноважень, покладених на Державне підприємство "Житомирське лісове господарство" охоронними зобов`язаннями та Положеннями про заказники місцевого значення, що є на даний час чинними, щодо охорони та захисту об`єктів природно-заповідного фонду, які знаходяться в лісових кварталах, зазначених в рішенні суду.
У заяві про роз`яснення судового рішення боржником одночасно заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення суду від 16.12.2015 строком на один місяць з дати роз`яснення рішення.
Відповідно до ст. 89 ГПК України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз`яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. За своєю суттю, роз`яснення судового рішення полягає в усуненні його неясності та викладення його у більш ясній і зрозумілій формі.
Згідно п.18 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення", здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення.
Роз`яснено може бути лише таке судове рішення, яке набрало законної сили та не скасоване на момент звернення по його роз`яснення.
Не може вважатися такою, що підлягає задоволенню заява про роз`яснення судового рішення зі змісту якої не вбачається в чому саме є незрозумілим зміст судового рішення та в чому неясність (нечіткість викладення) тексту такого рішення перешкоджає його виконанню.
Таким чином, суд роз`яснює суть судового рішення, якщо воно є незрозумілим для суб`єкта, якому надано право звернення за відповідним роз`ясненням. З наведеної вище норми вбачається, що необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння судового рішення з метою його виконання, а у вирішенні питання про межі, в яких суд вправі діяти, надаючи роз`яснення судового рішення, слід виходити з приписів ст.ст.84, 86, 89 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту рішення.
Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.
Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Місцевим господарським судом встановлено, що 28.09.2016 господарським судом отримано копії постанову державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Тарнавської А.М. про відкриття 27.09.2016 виконавчого провадження № 52370773 з примусового виконання рішення суду від 16.12.2015 на підставі виданого наказу , із встановленим строком на добровільне виконання рішення суду - 03.10.2016.
Станом на дату відкриття виконавчого провадження - 27.09.2016 та станом на дату закінчення строку на добровільне виконання рішення суду - 03.10.2016 , ч. 4 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинної на момент відкриття виконавчого провадження 27.09.2016 № 52370773 з примусового виконання рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.2015) про те, що державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.
Судом встановлено, що відповідач, як боржник у виконавчому провадженні, визнав, що отримав на свою адресу копію постанови про відкриття 27.09.2016 виконавчого провадження № 52370773 з примусового виконання рішення суду від 16.12.2015 на підставі виданого наказу, а відтак, що ознайомлений з п.2 резолютивної частини рішення господарського суду Житомирської області .
Звертаючись із заявою про роз`яснення рішення суду, відповідач зазначив про нерозуміння ним змісту п.2 резолютивної частини рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.2015 у справі № 12/364 «НМ» та способу його виконання, обґрунтовуючи її наступним.
Скаржник просив суд роз`яснити п.2 резолютивної частини рішення господарського суду Житомирської області від 16 грудня 2015 року по справі № 12/364 «НМ» в частині:
-які саме вимоги та дії повинні бути виконані відповідачем щодо заборони ведення лісового господарства, шляхом їх цитування;
-щодо заборони ведення лісового господарства в лісових кварталах, оскільки, їх площа за планово-картографічними матеріалами менша, ніж площа зазначена в резолютивній частині рішення суду, а саме:
площа кв. 5 складає лише 56,3 га тоді, як в рішенні суду зазначено 56,7532
площа кв. 14 складає лише 55,2 га - зазначено 57,8865 га,
площа кв. 15 складає лише 57,3 га - зазначено 57,4589 га,
площа кв. 16 складає лише 57,0 га-зазначено 58,2154 га,
площа кв. 20 складає лише 51,7 га - зазначено 56,1443 га,
площа кв. 21 складає лише 57,3 га - зазначено 57,7569 га,
площа кв. 23 складає лише 55,9 га- зазначено 57,6480 га,
площа кв. 24 складає лише 60,0 га - зазначено 62,3759 га,
площа кв. 29 складає лише 56,4 га - зазначено 59,0358 га,
площа кв. 32 складає лише 57,3 га - зазначено 57,9656 га,
площа кв. 33 складає лише 57,3 га зазначено 58,3249 га,
площа кв. 35 складає лише 67,3 га - зазначено 68,1849 га,
площа кв. 39 складає лише 57,4 га - зазначено 57,6515 га,
площа кв. 41 складає лише 55,6 га зазначено 56,1611 га,
площа кв. 42 складає лише 56,0 га - зазначено 57,767'4 га,
площа кв. 44 складає лише 60,2 га - зазначено 60,5874 га,
площа кв. 46 складає лише 49,0 га - зазначено 49,6153 га,
площа кв. 83 складає лише 57,0 га- зазначено 58,5709 га,
площа кв. 84 складає лише 98,0 га - зазначено 98,1580 га,
площа кв. 100 складає лише 57,7 га - зазначено 58,6960 га,
площа кв. 114 складає лише 56,3 га - зазначено 57,3054 га
- повноважень підприємства, щодо ведення лісового господарства в лісових кварталах на площі, не зазначеної в рішенні суду:
кв. 10 на площі 0,8896 га, кв. 11 - 1,0676 га, кв. 17 - 0,5484 га, кв. 22 - 0,7159 га, кв. 28 - 0,3152 га, кв. 30 - 1,0852 га, кв. 31 - 1,1792 га, кв. 34 1,422 га, кв. 40 - 0,6198 га, кв. 43 - 0,6633 га, кв. 45 - 0,8033 га, кв. 85 - 1,9208 га.
-повноважень покладених на Державне підприємство «Житомирське лісове господарство» охоронними зобов`язаннями та Положеннями про заказники місцевого значення, що є на даний час чинними, щодо охорони та захисту об`єктів природно-заповідного фонду які знаходяться в лісових кварталах зазначених в рішенні суду.
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент подання заяви про роз`яснення рішення) у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення. Суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов`язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати відповідне роз`яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції.
Роз`яснення рішення, ухвали - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта.
Суд роз`яснює судове рішення, ухвалу, якщо вони є незрозумілими для суб`єкта, якому надано право звернення за відповідним роз`ясненням. Між тим, необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання.
Роз`яснюючи рішення, ухвалу, господарський суд не вправі змінювати зміст рішення, ухвали, тобто не має права змінювати відомостей, викладених у рішенні відповідально до вимог ст. 84 ГПК України.
У даному випадку, заявник просить суд роз`яснити саме порядок та спосіб виконання рішення господарського суду Житомирської області від 16.12.2015 р. у справі №12/364 «НМ», а не викласти його зміст у більш ясній і зрозумілій формі, як це передбачено ч. 1 ст. 89 ГПК України.
Крім того, доводи відповідача, покладені в обґрунтування заяви про роз`яснення рішення зводяться до заперечень проти вже задоволених позовних вимог.
Наведені питання, яке піднімає відповідач в заяві про роз`яснення рішення, стосується роз`яснення мотивів прийняття рішення.
У даному випадку суд має відмовити у задоволенні заяви про роз`яснення у відповідності до п. 18 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012, зміст якого наведено вище.
Крім того, слід зазначити, що рішення суду, яким задоволено позов за сформульованим прокурором предметом, було переглянуто апеляційною та касаційною інстанціями і залишено без змін. При цьому, жодної невідповідності предмета позову визначеним законодавством способам захисту порушеного права, судами не встановлено.
Тому, рішення підлягає безумовному виконанню як то наведено в його резолютивній частині.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення рішення суду, а тому відповідно підстави для скасування ухвали відсутні.
Щодо клопотання про відстрочення виконання рішення суду від 16.12.2015 строком на один місяць з дати роз`яснення рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч.1 ст.45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов`язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Із змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка означає виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі, при цьому, строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Конституційним судом України, також, зазначено, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності, з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Такі ж висновки містяться в постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17 жовтня 2012 року.
Положення ст.ст.83, 121 ГПК України не містять переліку виняткових випадків відстрочки або розстрочки виконання рішення, а отже в кожному конкретному випадку, згідно ст.43 ГПК України, оцінка судом доказів здійснюється за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно, посилання відповідача на те, що виконання рішення може призвести до скорочення чисельності штату працівників, на думку колегією суддів не є переконливим доказом винятковості ситуації, що спонукала його звернутися до суду з клопотанням про відстрочку виконання рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі про відмову у роз`ясненні рішення суду, господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, оскаржувана ухвала про відмову у роз`ясненні рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Ухвалу господарського суду Житомирської області від 17.10.2016 у справі № 12/364"НМ" залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Гулова А.Г.
