ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року Справа № 12/364"НМ" Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П. (доповідач),суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б.,розглянувши касаційні скаргиМіністерства оборони України та Державного підприємства "Житомирське лісове господарство"на постанову від 29.03.2016 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№12/364"НМ" Господарського суду Житомирської областіза позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України, 2.Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомирдо 3-ті особиДержавного підприємства "Житомирське лісове господарство" 1.Міністерство оборони України в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" в особі Шепетівського військового лісгоспу 2. Військова частина НОМЕР_1 3. Державне підприємство "Житомирський військовий лісгосп" 4. Управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області 5. Житомирська обласна рада 6. Житомирська обласна державна адміністрація 7. Житомирська районна державна адміністрація 8. ОСОБА_1 9. ОСОБА_2 10. ОСОБА_3 11. ОСОБА_4 12. ОСОБА_5 13. ОСОБА_6 14. ОСОБА_7 15. ОСОБА_8 16. ОСОБА_9 17. ОСОБА_10 18. ОСОБА_11 19. ОСОБА_12 20. ОСОБА_13 21. ОСОБА_14 22. ОСОБА_15 23. ОСОБА_16 24. ОСОБА_17 25. ОСОБА_18 26. ОСОБА_19 27. ОСОБА_20 28. Буківська сільська рада 29. Денишівська сільська рада 30. Житомирська районна рада 31. Державне агентство лісових ресурсів України про12. ОСОБА_5 13. ОСОБА_6 14. ОСОБА_7 15. ОСОБА_8 16. ОСОБА_9 17. ОСОБА_10 18. ОСОБА_11 19. ОСОБА_12 20. ОСОБА_13 21. ОСОБА_14 22. ОСОБА_15 23. ОСОБА_16 24. ОСОБА_17 25. ОСОБА_18 26. ОСОБА_19 27. ОСОБА_20 28. Буківська сільська рада 29. Денишівська сільська рада 30. Житомирська районна рада 31. Державне агентство лісових ресурсів України заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях Міністерства оборони України; звільнення 2210 га земель ( в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 1 березня 2005 року № 679)

За участю представників сторін:

Від позивача 1) Барда С.Ю. (дов. від 30.12.15)

2) Каменська В.В. (дов. від 12.05.16)

Від відповідача Ковальчук І.І. (дов. від 12.08.16)

Бивалькевич В.П. (дов. від 07.06.16)

Від Генеральної прокуратури України Коркішко В.М.

ВСТАНОВИЛА:

Військовий прокурор Житомирського гарнізону звернувся до господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Житомирської квартирно-експлуатаційної частини з позовом до Житомирського державного лісогосподарського підприємства (правонаступником якого є ДП "Житомирське лісове господарство") про (з урахуванням уточнень) заборону відповідачу ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях оборони в 2210 гектарів, які на праві користування, на підставі державного акту на право користування землею серія Б № 022537, належать позивачу 1 в особі позивача 2; зобов`язання відповідача звільнити захоплені ним самоправно 2210 гектарів земель оборони, які належать на праві користування, на підставі державного акту на право користування землею серія Б № 022537, позивачу 1 в особі позивача 2, на яких знаходяться лісові квартали за № 9, № 10, № 11, № 12, № 14, № 15, № 16, № 17, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 33, № 34, № 35, № 43, № 44, № 45, № 46, № 85, № 83, № 100, № 114, № 28, № 39, № 29, № 32, № 40, № 41, № 42, № 19, № 13, № 18.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Житомирської області від 16.12.2015 (суддя Машевська О.П.) позов задоволено частково, заборонено відповідачу вести лісове господарство у лісових кварталах за № 9 (56,4832га), № 10 (51,8104 га), № 11 (46,4324 га), № 12 (47,2441га), № 13 (46, 3572га), № 14 (57,8865 га), № 15 (57,4589га), № 16 (58,2154 га), № 17 (56,4516 га), № 18 (38,6104 га), № 19 (51,3585 га), № 20 ( 56,1443 га), № 21 (58,7569 га), № 22 (57,2841 га), № 23 (57,6480га), № 24 (62,3759га), № 28 (56,1848 га) , № 29 (59,0358га), № 30 (70,1148га), № 31 (55,6208га), № 32 (57,9656га), № 33 (58,3249 га), № 34 (45,1078 га), № 35 (68,1849га), № 39 (57,6515 га), № 40 (51,3602га), № 41 (56,1611 га), № 42 (57,7674га), № 43 (57,3367га), № 44 (60,5874га), № 45 (54,9967га), № 46 (49,6153га), № 83 (57,9709га), № 84 (98,1580га), № 85 (77,6792 га ), № 100 (58,6960 га), № 114 (57,3054 га), які знаходяться на землях оборони загальною площею 2126,3431 га на підставі Державного акту на право користування землею серії Б № 022537 від 1978 року, виданого позивачу 2 - на право безстрокового користування землею для державних потреб загальною площею 15724,80 га в межах згідно з планом землекористування. В решті позову - відмовлено.

Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у складі: Василишина А.Р., Бучинської Г.Б., Філіпової Т.Л. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Міністерство оборони України у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині відмови в позові, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.212 Земельного кодексу України.

ДП "Житомирське лісове господарство" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині задоволення позову, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Земельного кодексу України, Лісового кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що у 1978 році рішенням Житомирської обласної Ради народних депутатів на підставі чинного законодавства та постанови № 429/0037 Ради народних комісарів від 06 липня 1945 року, а також рішення виконкому Облради депутатів трудящих Житомирської області від 09 квітня 1945 за позивачем 2 було закріплено в безстрокове і безоплатне користування 15 724,8 га землі в межах згідно з планом землекористування для державних потреб.

На виконання вказаних актів, в 1978 році виконавчим комітетом Житомирської обласної Ради народних депутатів було видано Державний акт на право користування землею серії Б за № 022537 для державних потреб, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 9.

Земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, на ній дислокується Житомирський навчальний центр - загальновійськовий полігон - Військова частина НОМЕР_1 (колишня військова частина НОМЕР_2 ).

Оскільки на даній земельній ділянці зростає ліс, у відповідності з наказом Міністерства оборони України № 22 "Про порядок ведення лісового господарства у лісах, що знаходяться на землях, наданих для потреб оборони" від 21.01.1997 користування земельними ділянками лісового фонду покладено на Шепетівський військовий лісгосп, який є спеціалізованим державним лісогосподарським підприємством, в якому створені спеціалізовані підрозділи: Чуднівське, Зарічанське, Корбутівське військові лісництва (стосовно даної території) для ведення у відповідності зі статтею 9 Лісового кодексу України лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів для потреб Міністерства оборони України в порядку, передбаченому Лісовим кодексом України.

Посилаючись на те, що відповідач не маючи права власності на земельну ділянку або права постійного користування нею, самовільно зайняв спірну земельну ділянку лісового фонду загальною площею 2210 га, розбив її на лісові квартали за № 9, № 10, № 11, № 12, № 4, № 15, № 16, № 17, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 33, № 34, № 35, № 43, № 44, № 45, № 46, № 85, № 83, № 100, №114, № 28, № 39, № 29, № 32, № 40, № 41, № 42, № 19, № 13, № 18 та передав підпорядкованому підрозділу - Тригірському лісництву для ведення лісового господарства, Військовий прокурор Житомирського гарнізону звернувся до господарського суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій взято до уваги обставини, встановлені судами при вирішенні справи №45/326-50/136 за позовом ДП "Житомирське лісове господарство" до Позивача 2 та Житомирської обласної державної адміністрації про визнання незаконним державного акту на право користування землею серії Б за № 022537, виданого у 1978 році рішенням Житомирської обласної Ради народних депутатів, а саме:

Державний акт є документом, що підтверджує право, яке вже виникло у Житомирського КЕЧ району на підставі рішень виконкому Житомирської Облради депутатів трудящихся від 09.04.1945 за № 518, 519 і від 02.06.1945 за № 1020 та постанови Ради народних комісарів Української РСР від 06.07.1945 за № 429/0037 "Про відновлення права Київському. Харківському і Львівському Військовим Округам на користування земельними ділянками, відведеними під аеродроми, полігони, стрільбища, табори і учбові поля до Вітчизняної війни", а до відносин, пов`язаних з прийняттям рішень відповідними органами про надання земельних ділянок (відновлення права на земельні ділянки), норми Земельного кодексу Української РСР (1970 року) не застосовуються, оскільки не мають зворотної дії у часі по відношенню до рішень, які були прийняті у 1945 році;

вказані рішення та постанова не визнані у судовому порядку недійсними і є чинними по відношенню до спірного державного акту, тому відсутні підстави для визнання державного акту недійсним, на підставі яких він був виданий;

пунктом п. 5 Указу Президії Верховної Ради УРСР від 26.12.1970 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР" було встановлено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті до 01.01.1971 року відповідними органами в межах їх компетенції, але не виконані до моменту введення в дію Земельного кодексу, підлягають виконанню у відповідності з вимогами цього Кодексу. Тобто, рішення, які були прийняті у 1945 році, відповідно до норм Земельного кодексу Української РСР (1970 року) вважаються такими, що створюють право у Житомирської КЕЧ району на користування земельною ділянкою та право на яку їй відновлено. Зазначені рішення підлягають виконанню шляхом видачі відповідного державного акту, що і було зроблено у 1978 році;

державний акт було видано в порядку, передбаченому Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26.12.1970 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР" та Земельним кодексом УРСР, тобто виконком Житомирської обласної ради народних депутатів, видавши спірний державний акт, діяв у спосіб та порядок, передбачені законодавством;

Державний акт був виготовлений відповідно до "Технічного звіту по встановленню окружної границі "Житомирського полігону", складеного Житомирським філіалом інституту "Укрземпроект" в 1978 році. В межі полігону включена земельна ділянка лісів першої групи площею 2 173 га, яка використовується за призначенням для державних потреб функціонування навчального центру Міністерства оборони України (загальновійськовий полігон) та спеціально створене для ведення лісогосподарської діяльності на площі землі вкритій лісами, лісогосподарське державне підприємство Шепетівський військовий лісгосп Івано-Франківського лісопромкомбінату.

Крім того, при розгляді справи № 45/326-50/136 судами відхилено доводи ДП "Житомирське лісове господарство" про те, що його права лісокористування на спірній земельній ділянці виникли на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 4 липня 1947 року, яким вирішено передати союзно-республіканському Міністерству лісового господарства СРСР всі ліси, які знаходяться у віданні міністерств і відомств, крайових, обласних, районних і міських виконкомів, за винятком лісів, переданих колгоспам за актами на довічне користування землею, і лісів сільських товариств, оскільки зазначеним указом ліси передавалися саме Міністерству лісового господарства СРСР, яке в наступному і приймало рішення про визначення меж лісових угідь і їх надання визначеним лісовим господарствам, оскільки в матеріалах справи № 45/326-50/136 відсутні докази того, що Міністерство лісового господарства СРСР приймало рішення про надання саме ДП "Житомирське лісове господарство" спірних лісових угідь для ведення лісового господарства.

Таким чином, суди при розгляді справи № 45/326-50/136 зазначили, що оскільки у ДП "Житомирське лісове господарство" не виникало права на користування лісовими угіддями на спірній земельній ділянці, то державний акт на право користування землею для державних потреб (1978), виданий Житомирській КЕЧ району, не порушує його прав, відповідно у нього відсутнє право, яке підлягає захисту в межах розгляду спору у справі № 45/326-50/136, а безпідставне фактичне користування лісовими угіддями відповідних прав у відповідача не створює.

Судами у справі № 45/326-50/136 також було встановлено, що Державний акт на право користування землею загальною площею 15724,8 га (серія Б № 022537) Житомирській КЕЧ (в/ч 29261) виготовлено 14.11.1978 видано 29.12.1978 Житомирським філіалом Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню "Укрземпроект" за підписом уповноважених осіб Житомирського облвиконкому.

За приписами частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що до державного акту додано План землекористування, який містить позначення про додаткову підставу землекористування: рішення виконкому Житомирської обласної ради депутатів трудящих від 3 травня 1960 року № 17-с (обмін земель між колгоспом "Рассвет" і землями Міністерства оборони) - 230 га., а також містить напис наступного змісту: "площа землекористування зменшились за рахунок затоплення частини земель Житомирським водосховищем".

Закріплення меж землекористування Житомирській КЕЧ в натурі підтверджено протоколом від 9 серпня 1978 року із внесеними відомостями про наявність заперечень Житомирського обласного управління лісогосподарства та лісозаготівель щодо погодження меж землекористування в натурі.

З посиланням на розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації від 15.01.1993 за № 3 вперше було проведено інвентаризацію земель Міністерства оборони України на території Житомирського району за даними Державного акту № 022537 від 1978 року, внаслідок якої встановлено, що земельна ділянка № 7 загальною площею 15659,8 га використовується позивачем 2 за призначенням. Різниця із Державним актом, виданим позивачу 2, складає 65 га (15724,8 га мінус15659,8 га). Вдруге інвентаризацію цих земель було проведено станом на 20.112003.

Зі змісту доказів, наявних у матеріалах справи, судами встановлено, що спірна земельна ділянка, надана у безстрокове користування Житомирській КЕЧ площею 4588, 2 га, зайнята лісами.

Житомирська КЕЧ землі покриті лісом на площі 4588 га за ДП "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" в особі Шепетівського військового лісгоспу не закріпила і не виконала розпорядження Міноборони України від 03.12.2002 за № 144/18/372.

Листом від 26.02.2003 Житомирський районний Відділ земельних ресурсів повідомив, що лісові квартали за № 9, № 10, № 11, № 12, № 4, № 15, № 16, № 17, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 33, № 34, № 35, № 43, № 44, № 45, № 46, № 85, № 83, № 100, № 114, № 28, № 39, № 29, № 32, № 40, № 41, № 42, № 19, № 13, № 18 Тригірського лісництва Житомирського держлісгоспу розміщенні на землях Житомирського учбового центру і закріплені за Міністерством оборони України.

Поряд з цим, судами встановлено, що на земельній ділянці, покритій лісом площею 2210 га, лісове господарство фактично веде відповідач.

Рішенням 8 сесії 23 скликання Житомирської районної ради від 25.04.2000 розширено межі с. Тригір`я (Буківська сільська рада) на площу 7,4 га за рахунок кварталів 13, 19 та 20 Тригірського лісництва.

Рішенням 15 сесії 21 скликання Житомирської районної ради народних депутатів від 23.12.1993, зокрема, затверджені проекти, подані Житомирським філіалом інституту землеустрою, щодо формування територій і встановлення меж сільських і селищної Рад згідно додатку № 1, щодо встановлення меж населених пунктів згідно додатку № 2 та задоволено клопотання сільських рад по питанню розширення меж населених пунктів згідно додатку № 3. Цим рішенням розширено межі Буківської та Денишівської сільських рад.

За даними Житомирського районного відділу земельних ресурсів відповідно до затверджених цим рішенням районної ради проектів формування територій сільських, селищної рад, виготовлених Житомирським філіалом інституту "Укрземпроект" в 1992 році, спірна ділянка, зайнята лісовими площами відноситься до Тригірського лісництва Житомирського держлісгоспу (квартали 9-24, 28-35, 39-46, 83-85, 100, 114 загальною площею 2125,1 га) та Пилипівського лісництва Відповідача (квартали 16, 17, 27 загальною площею 84,7 га).

Відповідачем у 2007 році було погоджено Денишівській та Буківській сільським радам розширення меж сіл за рахунок земельних ділянок лісових кварталів № 13 та № 19 Тригірського лісництва. При цьому, докази на підтвердження обставин розширення меж зазначених сіл у встановленому порядку у 2007 році в матеріалах справи відсутні.

Відповідачем також було погоджено проект відведення земель, покритих лісом, в кварталі № 13, № 18 та № 19 Тригірського лісництва, складений Житомирським філіалом інституту землеустрою для постійного користування Житомирському районному шляховому ремотно-будівельному управлінню під реконструкцію автошляху Дениші-Н.Рудня.

Рішенням 6 сесії 24 скликання від 28 лютого 2003 року, 14 сесії 5 скликання від 8 червня 2007 року, рішенням 25 сесії 5 скликання від 5 серпня 2008 року, рішенням 35 сесії 5 скликання від 24 листопада 2009 року та рішенням 43 сесія 5 скликання Буківської сільської ради від 10 вересня 2010 року на підставі пункту 12 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України на спірній земельній ділянці кварталу № 19 Тригірського лісництва відповідача, передано у власність земельні ділянки громадянам.

Своїм листом виконком Буківської сільської ради повідомив, що землі 19 кварталу Житомирського лісового господарства були передані сільській раді у 2004 році та на дати прийняття рішень про передачу земельних ділянок у власність громадян розмежування земель державної та комунальної власності не було проведено. До якої категорії земель належить спірна земельна ділянка виконкому сільської ради не відомо.

Денишівська сільська рада також надала на спірній земельній ділянці 13 кварталу земельні ділянки у власність громадянам. При цьому повідомила, що вона не володіє відомостями - про проведення інвентаризації земель всіх категорій до 15 березня 1991 року, про розмежування земель державної та комунальної власності, про категорію спірної земельної ділянки.

З метою усунення суперечностей між сторонами стосовно користування спірною земельною ділянкою, судом було призначено декілька судових земельно-технічних експертиз , якими, зокрема, встановлено:

- земельна ділянка зайнята лісами першої групи площею 2210 га складає 2170,31 га, накладається на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Житомирській КЕЧ (в/ч 29261) у 1978 році; земельна ділянка площею 1810,0850 га частково, оскільки квартали № 13, № 18 та № 19 знаходяться частково в межах землекористування Житомирської КЕЧ;

- лісові квартали за номерами № 9, № 10, № 11, № 12, № 14, № 15, № 16, № 17, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 33, № 34, № 35, № 43, № 44, № 45, № 46, № 85, № 83, № 100, № 114, № 28, № 39, № 29, № 32, № 40, № 41, № 42, № 19, № 13, № 18 Тригірського та Пилипівського лісництв відповідача займають площу земельної ділянки - 2170,31 га.;

- земельні ділянки надані Третім особам у власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства не входять в квартали № 19 та № 20, але накладаються на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий позивачу 2 у 1978 році;

- заказник "Над Тетеревом" знаходиться в кварталі № 13 (виділи 24, 25, 30), в кварталі № 19 (виділи 1, 2, 4, 7, 36), в кварталі № 20 (виділ 1) Тригірського лісництва на території Буківської, Денишівської сільських рад. Частково заказник "Над Тетеревом" (орієнтовною площею 6,1500 га) накладається на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Позивачу 2 у 1978 році. Урочище "Тригір`я" знаходиться в 18 кварталі (виділ 2) Тригірського лісництва на території Буківської сільської ради, не накладається на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Позивачу 2. Пам`ятка природи "Вікові дуби" знаходиться в 18 кварталі (виділ 3) Тригірського лісництва на території Буківської сільської ради, що не накладається на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Позивачу 2. Заказник "Замок Терещенка" знаходиться в кварталі 9 ( виділи 1-5, 7, 8) Тригірського лісництва на території Буківської сільської ради, накладається орієнтовною площею 26,7384 га на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Позивачу 2 у 1978 році;

- зміни, що відбулися у землекористуванні за Державним актом на право користування землею серією Б № 022537, виданим Житомирській КЕЧ загальною площею 15724,8 га, у період з 20 травня 2001 року по 12 вересня 2005 року не вплинули на його межі в натурі (на місцевості) у спірній частині загальною площею 1810,0850га, на яку накладаються лісові квартали Відповідача № 9, № 10, № 11, № 12, № 14, № 15, № 16, № 17, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 33, № 34, № 35, № 43, № 44, № 45, № 46, № 85, № 83, № 100, № 114, № 28, № 39, № 29, № 32, № 40, № 41, № 42, № 19 (частково), № 13 (частково), № 18 (частково) та лісові квартали № 30, № 31 та № 84.

- земельна ділянка площею 1449,3204 га з кадастровим номером 1822082200:01:000:0007 накладається на католог координат окружної межі позивача 2; площа накладки становить 1449,3204 га;

- земельна ділянка площею 471,8328 га з кадастровим номером 1822087600:01:000:0001 накладається на католог координат окружної межі позивача 2; площа накладки становить 471,8328 га;

- лісові квартали № 30, № 31, № 84 враховані в площу земельної ділянки 2170,31 га та не враховані в площу 1810,0850 га, які слід читати 1902,4495 га;

- лісові квартали № 30, № 31 та № 84 враховані в площу земельної ділянки 2170,31 га та не враховані в площу 1810,0850га, яку слід читати 1902,4495 га. З врахуванням цього факту, лісові квартали відповідача за № 9, № 10, № 11, № 12, № 14, № 15, № 16, № 17, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 33, № 34, № 35, № 43, № 44, № 45, № 46, № 85, № 83, № 100, № 114, № 28, № 39, № 29, № 32, № 40, № 41, № 42, № 19, № 13 (частково), № 18 (частково) та лісові квартали № 30, № 31 та № 84 накладаються на межі землекористування позивача 2, площею 2126,3431 га.

Крім того, судами взято до уваги наступне.

Довідку Управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області від 29.04.2015 за № 10-603-0.2-4715/2-15 про те, що відповідно до державної статистичної звітності по формі 6-зем (шифр рядка 76- Міністерство оборони) за позивачем 2 на території Житомирського району обліковується земельна ділянка в/м № 7 загальною площею 14874,20 га.

Довідку Житомирської КЕВ від 15.05.2015 за № 2882 про те, що згідно податкової декларації з плати за землю по військовому містечку № 7 звітує про наявність у користуванні земельної ділянки на загальну площу 14823,59 га (без врахування 540 га земельної ділянки військового радгоспу "Вінницький").

Довідку від 18.05.2015 за № 2920, якою Житомирська КЕВ підтвердила, що зміни в землекористуванні за державним актом 1978 року серії Б № 022537 на загальну площу 15724,8 га (земельна ділянка ідентифікована за № 7) відбулися внаслідок: передачі 65 га за актом передачі земельної ділянки від 20.05.1991 для розміщення дачного кооперативу "Міжріччя"; передачі 240 га за актом передачі земельної ділянки від 20.12.1995 для використання під індивідуальне житлове будівництво; передачі 0,49 га за актом передачі земельної ділянки від 12.09.2005 до земель запасу Сінгурівської сільської ради; використання 540 га військовим радгоспом "Вінницький" (з обліку земель оборони не знято).

Довідку Управління Держземагентства у Житомирській області від 18.06.2015 за № 8-603-0.3-7173/2-15 та від 12.06.2015 за № 8-603-0.5-6873/2-15 про те, що земельна ділянка, згідно форми 6-зем станом на 1 січня 2015 року, якою користується відповідач (квартали № 9-24, № 28-35, № 9-46, № 83-85, № 100, № 114 Тригірського лісництва) орієнтовною площею 2170 га на територіях Денишівської, Буківської, Троянівської сільських рад обліковуються за Житомирською КЕЧ.

Крім того, судами взято до уваги, що судовим експертом Лазарчук В.В. загальну площу лісових кварталів в розмірі 2170,31 га та загальну площу 1810,0850 га їх накладення на землекористування Житомирської КЕВ, визначено на підставі матеріалів, наданих в електронному вигляді ДП "Поліськгеодезкартографія", яке розробило відповідачу у 2004 році Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) по Тригірському лісництву, яка містить відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами, які внесено до Публічної кадастрової карти України з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно Державного акту на право користування землею серії Б № 022537 від 1978 року суб`єктом землекористування визначено Житомирську КЕЧ району, правові основи діяльності якої визначались Положенням про квартирно-експлуатаційну службу Радянської Армії, затвердженим наказом Міністра оборони СРСР № 75 від 22 лютого 1977 року.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про збройні сили України" Збройним Силам України дозволяється господарська діяльність, якщо вона не позначається на їх боєготовності та боєздатності. Порядок здійснення господарської діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.11.1992 за N 668 на виконання статті 10 Закону України "Про збройні сили України" зобов`язано Міністерство оборони розробити разом з Міністерством економіки, Міністерством фінансів і Міністерством юстиції і до 1 березня 1993 року затвердити Положення про військове (корабельне) господарство.

З метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.1992 за N 668 "Про порядок здійснення господарської діяльності в Збройних Силах України" наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 за N 300 було затверджено Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, у якому під військовими частинами треба розуміти - частини, які входять до складу з`єднань, окремі частини, кораблі, установи, військово-навчальні заклади, об`єкти та організації Збройних Сил України, які ведуть своє господарство, а також адміністративно-господарські частини, відділення, відділи, управління та інші господарські підрозділи, органи військового управління відповідних рівнів, на які покладені завдання щодо матеріального та технічного забезпечення діяльності цих органів та їх особового складу.

Житомирська квартирно-експлуатаційна частина заснована на державній власності і підпорядкована Міністерству оборони України, як органу управління її майном.

Довідка № 453 від 20.07.2001 про включення до ЄДРПОУ підтверджує , що станом на 20.07.2001 Житомирській квартирно-експлуатаційній частині району присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 08492505, що є наслідком виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 за № 749 "Про затвердження Порядку реєстрації військових частин як суб`єктів господарської діяльності у Збройних Силах" та наказу Міністра оборони України від 30.10.2000 за № 425 "Про затвердження Положення про порядок ведення реєстру військових частин як суб`єктів господарської діяльності".

Довідкою № 101/05 від 22.11.2005 з ЄДРПОУ підтверджено, що станом на 22.11.2005 Позивач 2 є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 08492505.

З урахуванням викладеного, а також частини 2 статті 108 Цивільного кодексу України, судами встановлено, що до позивача 2 перейшли права Житомирської КЕЧ району як землекористувача за Державним актом на право користування землею серії Б № 022537 від 1978 року.

Колегія суддів зазначає, що статтею 375 Цивільного кодексу України передбачено використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно з постановою Верховної Ради УРСР від 18.12.1990 за № 562-XII "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" громадяни, підприємства, установи, організації, які мали у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Згідно пункту 5 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" передача земель у приватну та колективну власність, а також надання їх у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям у ході земельної реформи та закріплення їх прав власності або користування землею здійснювалась в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно пункту 6 Постанови про земельну реформу громадяни, підприємства, установи й організації, які мали у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні були до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачалося.

З 1 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001, пункт 6 Розділу Х "Перехідних положень" якого зобов`язував юридичних осіб, які мали у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не могли мати їх на такому праві, до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Визнаючи такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу", пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, Конституційний Суд України зазначив, що:

- ?юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

- у пункті 6 Перехідних положень Кодексу йдеться про переоформлення права власності або оренди юридичними особами; переоформлення має два значення: повторити оформлення і оформити заново, за новими правилами;

- підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт; Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки;

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені).

Судами встановлено, що за приписами статті 92 Земельного кодексу України 2001 року права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набували, зокрема, установи, що належали до державної власності, а тому на позивача 2 не поширювалась дія пункту 6 Розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України, а надане їй право користування земельною ділянкою для державних потреб зберігалось у повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (2001 року), землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною першою статті 20 Земельного кодексу України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

Землі, які обслуговують потреби оборони, характеризуються певними специфічними рисами. Вони можуть використовуватися лише за цільовим призначенням, яке було визначено рішенням про надання земельної ділянки у користування.

Такі землі, як правило, розташовуються в межах земель інших категорій, оскільки призначені для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

Оскільки, право землекористування позивача 2 (у розмінні статті 1 Закону України "Про використання земель оборони") виникло на підставі рішень виконкому Житомирської Облради депутатів трудящихся від 09.04.1945 за № 518, 519 і від 02.06.1945 за № 1020 та постанови Ради народних комісарів Української РСР від 06.07.1945 за № 429/0037 "Про відновлення права Київському, Харківському і Львівському Військовим Округам на користування земельними ділянками, відведеними під аеродроми, полігони, стрільбища, табори і учбові поля до Вітчизняної війни", приписи статті 20 Земельного кодексу України 2001 року стосовно того, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади не можуть бути застосовані, оскільки, не мають зворотної дії у часі по відношенню до рішень, які були прийняті у 1945 році.

Законом України "Про використання земель оборони" не передбачено можливість набуття юридичними особами, які не є військовими частинами в розумінні статті 1 цього Закону, права вести лісове господарство на землях оборони.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передбачено, що перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 за N 1171 затверджено Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил, відповідно до якого військовим частинам дозволяється здійснювати лісозаготівлі та надавати послуги, пов`язані з лісовим господарством.

Відповідно до підпункту 1.1 Положення про порядок ведення лісового господарства у лісах, що знаходяться на землях, наданих для потреб оборони, (затвердженого наказом Міністра оборони України № 22 від 21.01.1997), ліси на землях, наданих для потреб оборони є частиною лісового фонду України.

Згідно Положення про порядок ведення лісового господарства у лісах, що знаходяться на землях, наданих для потреб оборони, право вести лісове господарство у лісах на землях оборони, та використовувати лісові ресурси, мають постійні лісокористувачі Міністерства оборони України, до яких, в даному випадку, відповідач й не належить.

При цьому, при розгляді справи № 45/326-50/136 встановлено, що у відповідача не виникало права на користування лісовими угіддями на спірній земельній ділянці, а безпідставне фактичне користування лісовими угіддями відповідних прав у відповідача не створює.

Посилання ДП "Житомирське лісове господарство" на розпорядження Житомирської районної державної адміністрації № 48 від 26.01.2005 "Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок і виготовлення Державних актів на право постійного користування землею Житомирському держлісгоспу (Тригірське лісництво)" не приймається до уваги, оскільки відповідно до статей 19 та 20 Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка, яка покрита лісами, була надана в користування Житомирській КЕЧ, на підставі Державного акта, що стало підставою для віднесення її до земель оборони, а тому районна державна адміністрація відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України не мала повноважень розпорядитися цією земельною ділянкою шляхом надання її відповідачу для ведення лісового господарства.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79 -1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.

Відповідно до статті 79- 1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною 2 Розділу VII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Положеннями частин 1, 2 статті 55 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів; встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Судами при розгляді справи було встановлено, що Державний акт на право користування землею серії Б № 022537 виданий у 1978 році Житомирській КЕЧ підтверджує право безстрокового користування землею для державних потреб загальною площею 15724,80 га в межах згідно з планом землекористування. Будь-які зміни у площі землекористування до державного акту не внесені. Земельна ділянка 15724,80 га для державних потреб як у Державному реєстрі земель, так і Державному земельному кадастрі, не реєструвалась, кадастровий номер останній не визначався та, відповідно, не присвоювався. Межі землекористування встановлені лише на плані зовнішніх меж землекористування Державного акту на право користування землею серії Б № 022537 від 1978 року.

Враховуючи викладене, а також те, що Прокурором доведено належними та допустимими доказами, що Житомирська КЕВ на законних підставах користується земельною ділянкою наданою для державних потреб, суди дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині заборони відповідачу на ведення лісового господарства на земельній ділянці, яка відповідно до Державного акта належить позивачу 2.

Судами також обгрунтовано відмовлено в позові щодо заборони використання лісового фонду з посиланням на ст.ст.19, 57 Земельного кодексу України та ст.2 Закону України "Про використання земель оборони", а також з урахуванням того, що ця вимога фактично дублює попередню, оскільки ведення лісового господарства неможливе без використання лісового фонду.

Що ж стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача звільнити захоплені ним самовільно 2210 гектарів земель оборони, на яких знаходяться лісові квартали за № 9, № 10, № 11, № 12, № 14, № 15, № 16, № 17, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, № 28, № 29, № 32, № 33, № 34, № 35, № 39, № 40, № 41, № 42, № 43, № 44, № 45, № 46, № 83, № 85, № 100, № 19, № 13, № 18, № 30, № 31, № 84 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Згідно з частиною 2 статті 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Стаття 152 Земельного кодексу України передбачає одним із способів захисту порушеного права відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Таким чином, особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої, повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан (а точніше у попередній стан), включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за власний кошт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в діях відповідача не вбачається самовільне зайняття земель оборони на площі 2126,3431 га, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами (в розрізі статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України), що будівництво відповідачем будівель та споруд у 13 та 20 лісових кварталах, які знаходяться на землях оборони на площі 2126,3431га, було самочинним, а зобов`язання звільнення земельної ділянки від нерухомості фізичних осіб (треті особи по справі) не може розглядатись в рамках даного спору, оскільки позовні вимоги заявлено тільки до відповідача, а не до третіх осіб, які, крім того, є фізичними особами.

З огляду на викладене, суди правомірно дійшли висновку, про відмову в позові в частині зобов`язання відповідача звільнити захоплені ним самовільно 2210 гектарів земель оборони.

Посилання відповідача на пропуск Прокурором строку позовної давності на звернення до суду з цим позовом вже розглядалось судами попередніх інстанцій і було встановлено наступне.

У статті 268 Цивільного кодексу України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, оскільки у частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. В деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України), оскільки, в такому разі йдеться про так зване "триваюче правопорушення". Отже, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов`язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред`явлення такого позову.

У постанові Вищого господарського суду України від 29.05.2013 за № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз`яснено, що суттю вимог за негаторним позовом є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Тому, на негаторний позов не поширюються вимоги щодо строків позовної давності, оскільки з негаторним позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правопорушення.

Посилання ДП "Житомирське лісове господарство" на Постанову Кабінету Міністрів України №1180 від 28.10.1997 не приймається до уваги, оскільки цією постановою визначається перелік підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Державного комітету лісового господарства, а не вирішуються земельні питання.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов`язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги Міністерства оборони України та Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" залишити без задоволення.

Постанову від 29.03.2016 Рівненського апеляційного господарського суду у справі №12/364"НМ" Господарського суду Житомирської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді М. Данилова

Т. Данилова