УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" грудня 2015 р. Справа № 12/364"НМ"

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.В.

за участю представників сторін:

від позивачів: прокурор: Барілов Д.В. - служб. посв. №012685 видане 05.11.12р., діє до 05.11.17р. ОСОБА_1 - предст. КЕВ м. Житомира довіреність № 3534 від 19.06.15, дійсна до 31.12.15 р., ОСОБА_2 - предст. Міністерства оборони України, дов. №220/868/д від 17.11.14, дійсна до 31.12.15р.

від відповідача: ОСОБА_3 - предст. ДП "Житом. лісове гос-во", дов. №1124 від 25.12.14р., дійсне до 31.12.15р.; ОСОБА_4 - предст. ДП "Житом. лісове гос-во" дов. №1125 від 25.12.14р., дійсне до 31.12.15р.

від третіх осіб: ОСОБА_5 - пред. ДП "Житомирський військовий лісгосп" за дов. №278 від 10.11.14 р., дійсна до 31.12.15 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомир (м. Житомир)

- за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Міністерства оборони України в особі Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (м. Івано-Франківськ) в особі Шепетівського військового лісгоспу (м. Шепетівка),

2) Військової частини НОМЕР_1 (

АДРЕСА_1 ) Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп" (м. Житомир)

4) Управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області (м. Житомир)

до Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" (м. Житомир)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Житомирської обласної ради (м. Житомир)

2) Житомирської обласної державної адміністрації (м. Житомир)

3) Житомирської районної державної адміністрації (м. Житомир)

4) ОСОБА_6 (с. Тригір`я Житомирського району)

5) ОСОБА_7 (с. Тригір`я Житомирського району)

6) ОСОБА_8 (с. Дениші Житомирського району)

7) ОСОБА_9 (с. Дениші Житомирського району)

8) ОСОБА_10 ( с. Дениші Житомирського району)

9) ОСОБА_11 (с. Тригір`я Житомирського району )

10) ОСОБА_12 ( с. Тригір`я Житомирського району)

11) ОСОБА_13 (с. Дениші Житомирського району)

12) ОСОБА_14 (с. Тригір`я Житомирського району)

13) ОСОБА_15 (с. Тригір`я Житомирського району)

14) ОСОБА_16 (с. Тригір`я Житомирського району)

15) ОСОБА_17 (с. Тригір`я Житомирського району)

16) ОСОБА_18 (с. Тригір`я Житомирського району)

17) ОСОБА_19 (с. Тригір`я Житомирського району)

18) ОСОБА_20 (с. Тригір`я Житомирського району)

19) ОСОБА_21 (с. Тригір`я Житомирського району)

20) ОСОБА_22 (с. Тригір`я Житомирського району)

21) ОСОБА_23 (с. Тригір`я Житомирського району)

22) ОСОБА_24 (с. Тригір`я Житомирського району)

23) ОСОБА_25 (м. Житомир)

24) Буківської сільської ради (с. Буки Житомирського району)

25) Денишівської сільської ради (с. Дениші Житомирського району)

26) Житомирської районної ради ( м. Житомир)

27) Державного агентства лісових ресурсів України (м. Київ)

про заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях МО України та звільнення 2210 га земель ( в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2005р. № 679)

13 травня 2004 року Військовий прокурор Житомирського гарнізону звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Житомирської КЕЧ району ( правонаступник -Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир ), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2005р. № 679, до Житомирського державного лісогосподарського підприємства (правонаступник - Державне підприємство "Житомирське лісове господарство") з наступними позовними вимогами:

- про заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях площею 2210 га, які належать Міністерству оборони України;

- про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняті землі на загальній площі 2210 га Міністерства оборони України, на яких знаходяться лісові квартали за №№ 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 20, 21, 22, 23, 24, 33, 34, 35, 43, 44, 45, 46, 85, 83, 100, 114, 28, 39, 29, 32, 40, 41, 42, 19, 13, 18, закріплені за структурним підрозділом відповідача - Тригірським лісництвом.

Ухвалою господарського суду від 18.05.2004 року порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду від 23.02.05 року залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство Івано-Франківський ліспромкомбінат Міністерства оборони України ( правонаступник -ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат") в особі структурного підрозділу без права юридичної особи Шепетівського військового лісгоспу.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22 березня 2005 р. у справі №12/364 "НМ", залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.06.2008р., позов прокурора було задоволено та 22.03.2005 року видано накази на його примусове виконання.

06 вересня 2005 року у розгляд справи в порядку представництва інтересів держави в особі Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" ( відповідач у справі) вступила прокуратура Житомирської області .

Постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2008р. по справі №12/364 "НМ" рішення господарського суду Житомирської області від 22.03.2005р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 10.06.2008р. було скасовано, а справу № 12/364 "НМ" направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові акти першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України надав суду першої інстанції при новому розгляді справи виконати наступні вказівки:

1) з`ясувати коло осіб на права та інтереси яких може вплинути рішення у даній справі , та вирішити питання щодо можливості їх залучення до участі у даній справі;

2) застосувати положення ст. 23 Лісового кодексу України у сукупності із повно, об`єктивно та всебічно встановленими обставинами спору відповідно до ст. 43 ГПК України.

Відповідно до статті 111-12 ГПУ України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи господарським судом Житомирської області на виконання вказівок касаційної інстанції були вчинені наступні процесуальні дії:

- ухвалою від 09.12.2008р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Житомирську обласну раду;

- ухвалою від 19. 02.2009 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирську обласну державну адміністрацію та Житомирську районну державну адміністрацію, а на стороні позивача - Військову частину НОМЕР_1 (правонаступник військової частини НОМЕР_2 );

- ухвалою від 30.01.2012 р. залучено до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Житомирський військовий лісгосп";

- ухвалою від 03.04.2012 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізичних осіб - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_26 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .

Окрім того, відповідно до ухвали суду від 12.04.11р. провадження у справі зупинялось до розгляду пов`язаної з нею справи №45/326-50/136т господарським судом м. Києва та було поновлено ухвалою суду від 15.11.2011 року, вирішення спору продовжено.

Ухвалою суду від 03.04.12 року у складі головуючого судді Терлецької -Байдюк Н.Я. наступне судове засідання було призначено на 10 травня 2012 р. о 10:00 год. Однак через тимчасову непрацездатність головуючого судді у справі, розгляд справи не відбувся.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу господарського суду Житомирської області, справу № 12/364"НМ" призначено для розгляду судді Машевській О.П.

Ухвалою господарського суду від 18.05.12 року справу № 12/364"НМ" прийнято суддею Машевською О.П. до свого провадження.

До початку розгляду справи по суті 11 червня 2012року новим складом суду прокурор предмет та підстави позову , в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2005р. № 679 , не змінив, відповідач зустрічного позову не подав.

З метою повного та всебічного встановлення всіх обставин спору, судом були вчинені наступні процесуальні дії:

- ухвалою від 25.06.12 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Буківську сільську раду ( село Буки Житомирського району ) та Денишівську сільську раду ( село Дениші Житомирського району);

- ухвалою від 11.06.13р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізичну особу - ОСОБА_27 ;

- ухвалою від 13.08. 2012 року у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертній установі - Житомирському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ( м. Житомир, вул. Яна Гамарника, буд. 6а, офіс 10) та на час її проведення зупинено провадження у справі;

- ухвалою від 18.10.2012р. проведення у справі судової земельно-технічної експертизи доручено судовому експерту - ОСОБА_28 (Свідоцтво № 870 від 29.10.2004 р.) та на час її проведення зупинено провадження у справі;

- ухвалою від 19.01.15р. провадження у справі поновлено з підстав отримання висновку судової земельно-технічної експертизи №160/12-14 у справі №12/364"НМ";

- ухвалою від 26.02.15року розгляд справи відкладено для надання судовим експертом письмових пояснень по суті зауважень відповідача на висновок №160/12-14 від 16.01.15р. судової земельно-технічної експертизи;

- ухвалами від 10.03.15р. та від 23.03.15р. вжито заходи щодо експертного встановлення меж в натурі (на місцевості) площ лісових кварталів , які накладаються на землекористування КЕЧ, і зокрема , 13 лісового кварталу (площею 46,3572га) , 18 лісового кварталу ( площею 38, 6104 га) та 19 лісового кварталу ( площею 51,3585 га);

- ухвалою від 15.04.15р. допущено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирську районну раду Житомирської області (м. Житомир);

- ухвалою від 30.04.15р. залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області ( м. Житомир) та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне агентство лісових ресурсів України (м. Київ);

- ухвалами від 15.04.15р., від 30.04.15р., від 19.05. 2015 р., від 04.06. 2015 р вжито додаткові заходи щодо встановлення приналежності спірної земельної ділянки, що вкрита лісами першої групи, до тієї чи іншої категорії за основним цільовим призначенням за даними Державного земельного кадастру України;

- ухвалою від 22.06.2015 року у справі призначено нову судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту - Лазарчук Віліславі Віталіївні (Свідоцтво № 870 від 29.10.2004 р.) та на час її проведення зупинено провадження у справі;

- ухвалою від 16.11.15р. провадження у справі поновлено з підстав отримання висновку судової земельно-технічної експертизи №285/15 від 28.10.15р.,у справі №12/364"НМ";

- ухвалою від 03.12.15р. у справі призначено додаткову судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту - Лазарчук Віліславі Віталіївні (Свідоцтво № 870 від 29.10.2004 р.);

14.12.15року господарським судом отримано висновок судової земельно-технічної експертизи № 302/15 від 10.12.15р. у справі №12/364"НМ" ( а. с. 62, т.16).

В засіданні суду 16.12.15 року розгляд справи по суті продовжено.

Військовий прокурор просить позов задовольнити з редакції заявленого клопотання на підставі п.2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, згідно якого просить:

- заборонити ДП "Житомирське лісове господарство" ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях оборони в 2210 гектарів, які на праві користування, на підставі державного акту на право користування землею серія Б № 022537, належать Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир;

- зобов`язати ДП "Житомирське лісове господарство" звільнити захоплені ним самоправно 2210 гектарів земель оборони, які належать на праві користування, на підставі державного акту на право користування землею серія Б № 022537, належать Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир , на яких знаходяться лісові квартали за №№ 9,10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 83, 84, 85, 100, 114 (а.с. 27-28, т.16).

Представники відповідача проти позову заперечують, просять у задоволенні останнього відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та додаткових письмових та усних заперечень по його суті.

Учасникам судового процесу в засіданні суду 16.12.15року оголошено вступну та резолютивну частини рішення про часткове задоволення позову.

Заслухавши прокурора, уповноважених представників сторін спору та третіх осіб, дослідивши матеріали справи , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись з позовом до суду 13.05.2004р., в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2005р. № 679, прокурор доводив, що у 1978 році рішенням Житомирської обласної Ради народних депутатів на підставі чинного законодавства та постанови № 429/0037 Ради народних комісарів від 06 липня 1945 року та рішення виконкому Облради депутатів трудящих Житомирської області від 09 квітня 1945 за Житомирською КЕЧ району було закріплено в безстрокове і безоплатне користування 15 724,8 га землі в межах згідно з планом землекористування для державних потреб, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії Б за № 022537, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 9.

Земельна ділянка використовується за цільовим призначенням для потреб Міністерства оборони України, на якій дислокується Житомирський навчальний центр - загальновійськовий полігон - військова частина НОМЕР_1 ( колишня військова частина НОМЕР_2 ).

На земельній ділянці зростає ліс, тому у відповідності з наказом Міністерства оборони України № 22 " Про порядок ведення лісового господарства у лісах , що знаходяться на землях , наданих для потреб оборони" від 21.01.1997 року, користування земельними ділянками лісового фонду покладено на Шепетівський військовий лісгосп, який є спеціалізованим державним лісогосподарським підприємством, в якому створені спеціалізовані підрозділи: Чуднівське, Зарічанське , Корбутівське військові лісництва (стосовно даної території) для ведення у відповідності зі ст. 9 Лісового кодексу України лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів для потреб Міністерства оборони України в порядку, передбаченому Лісовим кодексом України.

Однак Житомирське державне лісогосподарське підприємство (правонаступник - Державне підприємство "Житомирське лісове господарство"), як доводить прокурор у заяві про уточнення позовних вимог від 01.03.2005р. № 679, не маючи права власності на земельну ділянку або права постійного користування нею, самовільно зайняло земельну ділянку лісового фонду загальною площею 2210 га , розбило її на лісові квартали за №№ 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 20, 21, 22, 23, 24, 33, 34, 35, 43, 44, 45, 46, 85, 83, 100, 114, 28, 39, 29, 32, 40, 41, 42, 19, 13, 18, які передало підпорядкованому підрозділу - Тригірському лісництву для ведення лісового господарства.

За доводами позову, відповідач у добровільному порядку відмовляється звільнити незаконно зайнятті землі Міністерства оборони України.

Оскільки дії відповідача суперечать ст. 9 Лісового кодексу України та ст. 126 Земельного кодексу України, прокурор просив заборонити останньому вести лісове господарство, використання лісового фонду на землях площею 2210 га, які належать Міністерству оборони України, та зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняті землі на загальній площі 2210 га , на яких знаходяться вище перераховані лісові квартали ( а.с. 163-164 Т.2).

Заперечуючи проти позову Житомирське державне лісогосподарське підприємство (правонаступник - Державне підприємство "Житомирське лісове господарство") доводило, що засноване на загальнодержавній власності і згідно постанови КМУ від 28.10.97р. № 1180 перебуває у сфері управління Державного комітету лісового господарства України. До його складу входить Тригірське лісництво.

Житомирський держлісгосп постійно та відкрито володіє і користується землями державного лісового фонду , що підтверджується проектами лісовпорядних робіт 1957,1967,1977,1987 та 1997 років, картографічними документами та земельно-обліковими даними Житомирського районного управління земельних ресурсів ( а.с. 66-68 Т.1).

Статтею 13 Основ лісового законодавства СРСР і союзних республік, затверджених ВР СРСР 17.06.77р., і введених в дію з 01.01.78р., та ст. 25 Лісового кодексу 1979р., ведення лісового господарства в лісах державного значення покладалось на лісогосподарські підприємства , до яких належав відповідач. Однак чинне на той час законодавство не вимагало для таких підприємств виготовлення державних актів на право користування земельними ділянками зайнятими лісами.

Ведення держлісгоспом лісового господарства та здійснення лісокористування на спірній земельній ділянці підтверджується також рішенням 9 сесії 23 скликання Житомирської обласної Ради від 19.08.99р. "Про розподіл території підприємств об`єднання "Житомирліс" за лісовими розрядами", за яким всі спірні лісові квартали визначені територією Тригірського лісництва ( а.с. 72 , 79-83 Т.1).

В свою чергу, Державний акт на право користування землею серії Б за № 022537 видано Житомирській КЕЧ району з порушенням ст. 21 Земельного кодексу УРСР 1970 року , оскільки державні акти на право користування землею видавались виключно виконкомами районної Ради народних депутатів, незалежно від того , ким була виділена земельна ділянка. За цим актом фактично відбулось переведення земель державного лісового фонду лісів першої групи в категорію земель оборони без їх вилучення та відведення в установленому порядку за постановою Ради Міністрів Української РСР.

За даними лісовпорядних робіт та земельно-облікових документів, на спірній земельній ділянці і дотепер знаходяться державні ліси, що віднесені до першої групи , тоді як вимоги позову фактично зводяться до вирішення питання про переведення земель державного лісового фонду в категорію земель оборони, що допускається виключно за рішенням Кабінету Міністрів України ( ст.ст. 20, 149 ЗК України ).

Окрім того, Житомирська КЕЧ району не є спеціалізованим державним лісогосподарським підприємством , а тому згідно ст. 9 Лісового кодексу України ( 1994р.) та ст. 57 Земельного кодексу України (2001р.) не може мати в постійному користуванні земельні ділянки лісового фонду для ведення лісового господарства .

Рішенням Житомирської районної ради від 22.97.93р. було доручено райвідділу земельних ресурсів підготувати звернення до Міноборони про надання згоди на передачу земель, що використовуються не за цільовим призначенням для використання в народному господарстві. Райдержадміністрацією в 2003 році порушувалось питання перед Міністерством оборони відносно добровільної відмови від земельної ділянки площею 2173 га та її передачі Житомирському держлісгоспу для використання в лісовому господарстві.

Рішенням Житомирської районної ради від 23.12.03р. спірні земельні ділянки територій Тригірського лісництва включені в межі територій Денишівської, Глибочицької, Буківської та Троянівської сільських рад.

Оскільки спірні правовідносини, що виникли з підстав користування природними ресурсами, є цивільно-правовими, при вирішенні спору відповідач просить застосувати главу 19 ЦК України про позовну давність (а. с. 54-55, 61-63 Т.1).

Як встановлено судом при вирішенні цього спору, відповідач - Житомирське державне лісогосподарське підприємство (правонаступник - Державне підприємство "Житомирське лісове господарство") оскаржувало в судовому порядку дійсність Державного акту на право користування землею серії Б за № 022537, виданого Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році рішенням Житомирської обласної Ради народних депутатів.

При вирішенні спору у справі № 45/326-50/136 ( а. с. 66-67 Т.8) судами встановлено, що державний акт є документом, що підтверджує право, яке вже виникло у Житомирського КЕЧ району на підставі рішень виконкому Житомирської Облради депутатів трудящихся від 09.04.1945 № 518, 519 і від 02.06.1945 № 1020 та постанови Ради народних комісарів Української РСР від 06.07.1945 № 429/0037 "Про відновлення права Київському. Харківському і Львівському Військовим Округам на користування земельними ділянками, відведеними під аеродроми, полігони, стрільбища, табори і учбові поля до Вітчизняної війни", а до відносин, пов`язаних з прийняттям рішень відповідними органами про надання земельних ділянок (відновлення права на земельні ділянки), норми Земельного кодексу Української РСР (1970 року) не застосовуються, оскільки не мають зворотної дії у часі по відношенню до рішень, які були прийняті у 1945 році.

Як встановили суди у справі № 45/326-50/136 вказані акти не визнані у судовому порядку недійсними і є чинними по відношенню до спірного державного акту, тому відсутні підстави для визнання державного акту недійсним, на підставі яких він був виданий.

Відповідно до п. 5 Указу Президії Верховної Ради УРСР від 26.12.1970 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР" було встановлено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті до 01.01.1971 року відповідними органами в межах їх компетенції, але не виконані до моменту введення в дію Земельного кодексу, підлягають виконанню у відповідності з вимогами цього Кодексу.

Отже, як встановили суди у справі № 45/326-50/136, рішення, які були прийняті у 1945 році, відповідно до норм Земельного кодексу Української РСР (1970 року) вважаються такими, що створюють право у Житомирської КЕЧ району на користування земельною ділянкою та право на яку їй відновлено. Таким чином, зазначені рішення підлягають виконанню шляхом видачі відповідного державного акту, що і було зроблено у 1978 році.

З огляду на зазначене, суди у справі № 45/326-50/136 відхилили доводи відповідача про те, що прийняття рішень про відновлення права на землю було здійснено не компетентними в контексті Земельного кодексу УРСР (1970 року) органами, оскільки зазначений кодекс не має зворотної дії у часі щодо рішень відповідних органів.

Щодо процедури видачі оскаржуваного державного акту, суди у справі № 45/326-50/136 встановили, що його було видано в порядку, передбаченому Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26.12.1970 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР" та Земельним кодексом УРСР, тому виконком Житомирської обласної ради народних депутатів, видавши спірний державний акт, не порушив вимог законодавства, чинного у період його видання та діяв у спосіб та порядок, що передбачені законодавством.

Як встановили суди у справі № 45/326-50/136 спірний державний акт був виготовлений відповідно до "Технічного звіту по встановленню окружної границі "Житомирського полігону", складеного Житомирським філіалом інституту "Укрземпроект" в 1978 році. В межі полігону включена земельна ділянка лісів першої групи площею 2 173 га, яка використовується за призначенням для державних потреб функціонування навчального центру Міністерства оборони України (загальновійськовий полігон) та спеціально створене для ведення лісогосподарської діяльності на площі землі вкритій лісами, лісогосподарське державне підприємство Шепетівський військовий лісгосп Івано-Франківського лісопромкомбінату.

Водночас суди у справі № 45/326-50/136 відхилили доводи відповідача про те, що його права лісокористування на спірній земельній ділянці виникли на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 04.04.1947, яким вирішено передати союзно-республіканському Міністерству лісового господарства СРСР всі ліси, які знаходяться у віданні міністерств і відомств, крайових, обласних, районних і міських виконкомів, за винятком лісів, переданих колгоспам за актами на довічне користування землею, і лісів сільських товариств, оскільки зазначеним указом ліси передавалися саме Міністерству лісового господарства СРСР, яке в наступному і приймало рішення про визначення меж лісових угідь і їх надання визначеним лісовим господарствам. Однак в матеріалах справи № 45/326-50/136 були відсутні докази того, що Міністерство лісового господарства СРСР приймало рішення про надання відповідачу спірних лісових угідь для ведення лісового господарства.

Таким чином, як дійшли висновку суди у справі № 45/326-50/136 , оскільки у відповідача не виникало права на користування лісовими угіддями на спірній земельній ділянці, то державний акт на право користування землею для державних потреб (1978), виданий Житомирській КЕЧ району, не порушує його прав, відповідно у нього відсутнє право, яке підлягає захисту в межах розгляду спору у справі № 45/326-50/136, а безпідставне фактичне користування лісовими угіддями відповідних прав у відповідача не створює.

Як встановлено судом при вирішення спору у цій справі, у доповідній записці начальника Житомирського учбового центру на ім`я заступника командуючого військами ПрикВО по бойовій підготовці і ВНЗам повідомлялось про те, що станом на 18.12.1964 року були відновлені плани і документація на право користування землею, закріпленою за Житомирським учбовим центром ( військовим полігоном) та встановлені в натурі межі земель , які позначені постійними знаками ( а.с. 59 Т.4).

Судом при вирішення спору у цій справі також встановлено, що Державний акт на право користування землею загальною площею 15724,8 га ( серія Б № 022537 ) Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 виготовлено 14. 11.1978р. та видано 29.12.1978 року Житомирським філіалом Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню "Укрземпроект" за підписом уповноважених осіб Житомирського облвиконкому ( а. с. 102, 132 Т.1, а.с. 24 Т.3).

До державного акту додано План землекористування як невід`ємний додаток, що містить також позначення про додаткову підставу землекористування: рішення виконкому Житомирської обласної ради депутатів трудящих від 03.05.1960 року № 17-с (обмін земель між колгоспом "Рассвет" і землями Міністерства оборони) - 230 га. А також містить напис наступного змісту : "площа землекористування зменшились за рахунок затоплення частини земель Житомирським водосховищем" ( а. с. 132 Т.1).

Закріплення меж землекористування Житомирській КЕЧ району в натурі підтверджено протоколом від 09.08.1978року із внесеними відомостями про наявність заперечень Житомирського обласного управління лісогосподарства та лісозаготівель щодо погодження меж землекористування в натурі ( а. с. 98 Т.1).

З посиланням на розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 15 січня 1993 року № 3 було вперше проведено інвентаризацію земель Міністерства оборони України на території Житомирського району за даними Державного акту № 022537 від 1978 року , внаслідок якої встановлено, що земельна ділянка № 7 загальною площею 15659,8 га використовується Житомирською КЕЧ за призначенням ( а. с. 136 -138Т.1, а. с. 145-148 Т.3). За підрахунками суду різниця із державним актом складає 65 га ( 15724,8 га -15659,8 га).

Вдруге інвентаризацію цих земель було проведено станом на 20.11.2003 року ( а с. 17 Т.1).

Зі змісту доказів, наявних у матеріалах справи, що подавались військовим прокурором та позивачем-2 , судом встановлено, що на наданій у безстрокове користування земельній ділянці площею 4588, 2 га зростали ліси (а.с. 10, 46 , 140 Т.1 ).

Державне підприємство Міністерства оборони України "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (м. Івано-Франківськ) в особі Шепетівського військового лісгоспу (м. Шепетівка) підтвердило, що КЕЧ району землі покриті лісом на площі 4588 га за військовим лісгоспом не закріпила і не виконала розпорядження Міноборони України від 03.12.2002р. № 144/18/372 ( а. с. 44-46 Т.1).

Однак матеріали лісовпорядкування на ліси Міноборони загальною площею 4588, 2 га , а також докази на підтвердження обставин закріплення зазначених земельних лісових ділянок за Шепетівським військовим лісгоспом як спеціалізованим підрозділом третьої особи Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (м. Івано-Франківськ) або Державним підприємством " Житомирський військовий лісгосп" у справі відсутні ( а. с. 44, 47 Т.1, а.с. 81 Т.2, а.с. 136 -137 Т.6).

Зі змісту наявних у справі доказів, що подавались відповідачем, судом встановлено, що на земельній ділянці, покритій лісом площею 2210 га лісове господарство фактично вів відповідач ( а. с. 10, 56 Т.1).

Схема земель, які використовував Житомирський держлісгосп на території Житомирського району і на які в 1978 році виконкомом Житомирської обласної ради видано позивачу -2 Державний акт на право користування землею, підтверджує викладене ( а. с. 160 Т.1).

Відповідачем не заперечувались обставини ведення лісового господарства на земельній ділянці, покритій лісом площею 2210 га, яка до того ж поділена на відповідні лісові квартали, як до звернення прокурора з цим позовом до суду -13.05.04р., так і в ході вирішення цього спору по суті, що підтверджено , серед іншого, такими доказами:

- рішенням 9 сесії 23 скликання Житомирської обласної ради від 19.08.99р. про розподіл території підприємств об`єднання "Житомирліс" за лісовими кварталами та лісотаксовими розрядами , відповідно до якого за Тригірським лісництвом закріплено квартали 1-46, 80-85, 47-56, 59-62,65-79, 86-114, 115-122 ( а.с. 67 -77, 80 Т.1, а.с. 50-52 Т.2);

- матеріалами лісовпорядкування 1938 , 1948,1958,1978, 1988, 1998, 2008 років ( а. ст. 28-39 , 64Т.2, а. с. 44 Т.6, а.с. 111 -194 Т.7 );

- договором на проведення проектно-вишукувальних робіт по інвентаризації земель лісового фонду з виготовленням Державних актів на право постійного користування землею в тому числі і по інвентаризації земель Тригірського лісництва, укладеним 03.07.2002року з Поліським державним підприємством " Поліськгеодезкартографія" ( а.с. 62, т.1, а. с. 41, т. 11).

Як встановлено судом, Поліське державне підприємство " Поліськгеодезкартографія" листом від 25.07.2003р. за № 213 , який відповідач отримав, повідомило останнього про те, що при виконанні робіт по інвентаризації земельних ділянок Тригірського лісництва Житомирського держлісгоспу було встановлено, що лісгосп користується земельною ділянкою площею 2160 га, яка є в постійному користуванні Житомирської КЕЧ, про що свідчить Державний акт на право користування землею серії Б за № 02257. Земельна ділянка знаходиться в межах : Денишівської сільської ради - квартали 9-17, 20-24, 30-32, 39-42, 83-84 і 100-114; Буківської сільської ради - квартали 18, 19,28,29; Троянівської сільської ради - квартали 33-35,43-46,85. Крім того, на території Глибочанської сільської ради квартали 17 і частина 27 Пилипівського лісництва теж знаходяться в користуванні Житомирської КЕЧ.

Цим листом Поліське державне підприємство " Поліськгеодезкартографія" довело до відома відповідача про тимчасове припинення робіт по виготовленню Державних актів на право постійного користування землею на Тригірське лісництво до вирішення всіх існуючих суперечних питань між підприємством та Житомирською КЕЧ ( а.с. 90, т. 10).

Однак до вирішення спору між сторонами у цій справі, головою Житомирської районної державної адміністрації 26.01.2005 року , керуючись, зокрема, Законом України "Про використання земель оборони", прийнято розпорядження № 48 про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок і виготовлення Державних актів на право постійного користування землею Житомирському держлісгоспу (Тригірське лісництво), якими підприємство постійно користується загальною площею 5269,3547 га, в тому числі по сільських радах , виготовлену Поліським державним підприємством " Поліськгеодезкартографія" для відповідача ( а. с. 90 Т.2).

У п.2 цього розпорядження постановлено Житомирській КЕЧ району та Житомирському держлісгоспу, при потребі, укласти договір про встановлення земельного сервітуту на обмежене (періодичне) користування земельними ділянками для державних потреб, які надані в користування постійному лісокористувачу ( держлісгоспу), при умові відшкодування нанесених збитків та дотримання вимог екологічного і природоохоронного законодавства ( а.с. 90, т. 2).

У п.5 цього розпорядження постановлено Житомирському районному відділу земельних ресурсів внести відповідні зміни в земельно-облікові документи та планово-картографічні матеріали. ( а.с. 91, т.2).

Як встановлено судом, розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 26.01.2005 року № 48 в судовому порядку оскаржено не було.

В ході вирішення спору відповідач також доводив, що спірна земельна ділянка , покрита лісами, не може належати до земель оборони, оскільки там знаходяться об`єкти природно-заповідного фонду, щодо охорони яких саме відповідачу видано охоронні зобов`язання. Зазначені доводи ґрунтуватись , зокрема, на таких доказах:

- рішенням Житомирського облвиконкому № 949 від 31.03.64 року оголошено об`єктом природно-заповідного фонду України ботанічну пам`ятку природи місцевого значення урочище "Тригір`я" площею 0,1 га ( зростають три дуби віком 540-590 років);

- рішенням Житомирського облвиконкому № 610 від 20.11.1967 року землі лісового фонду 1-8 кварталів площею 516 га визнано як ботанічну пам`ятку місцевого значення та місце відпочинку для трудящих м. Житомира;

- розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 10.01.78року № 18-р прийнято пропозицію Житомирського облвиконкому, погоджену з Держлісгоспом СРСР та переведено ліси з другої групи до першої загальною площею 15344 га для створення зелених зон міст і селищ міського типу згідно з додатком ( з них у Тригірському лісництві переведено лісові ділянки у кварталах 32-35, 42-46, 69-74,85-93 на загальну площу 2091 га) ( а с. 56 Т.1);

- рішенням Житомирського облвиконкому від 07.03.91р. № 68 оголошено об`єктом природно-заповідного фонду України загальнозоологічний заказник місцевого значення "Тетеревинний тік" площею 108,0 га ( місця оселення борсука звичайного та горностаю, занесених до Червоної книги України);

- рішенням Житомирського облвиконкому від 23.12.91р. № 360 оголошено об`єктом природно-заповідного фонду України лісовий заказник місцевого значення "Замок Терещенка" площею 22,1 га та лісовий заказник місцевого значення "Над Тетеревом" площею 56,9 га ( зростають дуби та сосни віком 360-410 років); ;

- наказом Державного комітету лісового господарства України № 303 від 10.11.2009 року про віднесення лісових кварталів Тригірського лісництва №№ 9, 13,18-20, 1-56,59-62,65-114,123, 115-122 до лісів природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення, рекреаційно-оздоровчих та захисних лісів ( а.с. 43 Т.6).

В ході вирішення спору судом також встановлено, що рішенням 8 сесії 23 скликання Житомирської районної ради від 25 квітня 2000 року розширено межі с. Тригір`я ( Буківська сільська рада) на площу 7,4 га за рахунок кварталів 13, 19 та 20 Тригірського лісництва ( а.с. 18, 30 , 52 Т. 3).

Рішенням 15 сесії 21 скликання Житомирської районної ради народних депутатів від 23 грудня 1993 року, серед іншого, затверджені проекти, подані Житомирським філіалом інституту землеустрою щодо формування територій і встановлення меж сільських і селищної Рад згідно додатку № 1, щодо встановлення меж населених пунктів згідно додатку № 2 та задоволено клопотання сільських рад по питанню розширення меж населених пунктів згідно додатку № 3 ( а с. 105-107 Т.1, а.с. 68 -75 Т.3).

Цим рішенням, відповідно, розширено межі Буківської та Денишівської сільських рад.

За даними Житомирського районного відділу земельних ресурсів відповідно до затверджених цим рішенням районної ради проектів формування територій сільських , селищної рад, виготовлених Житомирським філіалом інституту " Укрземпроект" в 1992 році, спірна ділянка, зайнята лісовими площами відноситься до Тригірського лісництва Житомирського держлісгоспу ( квартали 9-24, 28-35, 39-46, 83-85,100,114 загальною площею 2125,1 га) та Пилипівського лісництва Житомирського держлісгоспу ( квартали 16, 17,27 загальною площею 84,7 га) ( а. с. 150 Т. 1).

Наявні в матеріалах справи докази також вказують на те, що відповідачем у 2007 році було погоджено Денишівській та Буківській сільським радам розширення меж сіл за рахунок земельних ділянок лісових кварталів 13 та 19 Тригірського лісництва ( а.с. 85 -86 Т.6). Докази на підтвердження обставин розширення меж зазначених сіл у встановленому порядку у 2007 році в матеріалах справи відсутні.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було погоджено також проект відведення земель покритих лісом в кварталі 13, 18 та 19 Тригірського лісництва, складений Житомирським філіалом інституту землеустрою для постійного користування Житомирському районному шляховому ремотно-будівельному управлінню під реконструкцію автошляху Дениші-Н.Рудня ( а. с. 87 Т.6).

Рішенням 6 сесії 24 скликання від 28.02.2003 року, 14 сесії 5 скликання від 08.06.2007 року, рішенням 25 сесії 5 скликання від 05.08.2008 року, рішенням 35 сесії 5 скликання від 24.11.2009 року та рішенням 43 сесія 5 скликання Буківської сільської ради від 10.09.2010 року на підставі п.12 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України на спірній земельній ділянці 19 кварталу Тригірського лісництва Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" передано у власність земельні ділянки громадянам, залученим до участі у спорі в якості третіх осіб на стороні відповідача: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ( а.с 13 Т. 8).

Як повідомляє виконком Буківської сільської ради землі 19 кварталу Житомирського лісового господарства були передані сільській раді у 2004 році та на дати прийняття рішень про передачу земельних ділянок у власність громадян розмежування земель державної та комунальної власності не було проведено. До якої категорії земель належить спірна земельна ділянка виконкому сільської ради не відомо ( а с. 105 Т.8).

Денишівська сільська рада також надала на спірній земельній ділянці 13 кварталу Тригірського лісництва Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" у власність земельні ділянки громадянам, залученим до участі у спорі в якості третіх осіб на стороні відповідача ( ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ).

Як повідомляє сільська рада, вона не володіє відомостями про проведення інвентаризації земель всіх категорій до 15.03.1991 року, про розмежування земель державної та комунальної власності , про категорію спірної земельної ділянки ( а.с. 115 Т.8).

Для підтвердження всіх вищевикладених обставин належними засобами доказування, ухвалою від 13.08. 2012 року у справі було призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої ухвалою від 18.10.2012р. було доручено судовому експерту - ОСОБА_28 (Свідоцтво № 870 від 29.10.2004 р.).

У висновку № 160/12-14 судової земельно-технічної експертизи від 22.12.2014р. на перше питання " чи накладається на місцевості (в натурі) земельна ділянка зайнята лісами площею 4588, 2 га на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році" відповіді не надано, оскільки відсутні матеріали лісовпорядкування на ліси Міноборони загальною площею 4588,2 га.

У висновку № 160/12-14 судової земельно-технічної експертизи від 22.12.2014р. на друге питання " чи накладається на місцевості (в натурі) земельна ділянка зайнята лісами першої групи площею 2210 га на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році" надано відповідь , що земельна ділянка зайнята лісами першої групи площею 2210 га складає 2170,31 га, але накладається на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році земельна ділянка площею 1810,0850 га (згідно висновку № 302/15 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 10.12.15р. - 1902,4495 га), тому що квартали 13, 18 та 19 знаходяться частково в межах землекористування КЕЧ).

У висновку № 160/12-14 судової земельно-технічної експертизи від 22.12.2014р. на третє питання " чи займають лісові квартали за №№ 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 20, 21, 22, 23, 24, 33, 34, 35, 43, 44, 45, 46, 85, 83, 100, 114, 28, 39, 29, 32, 40, 41, 42, 19, 13, 18 Тригірського та Пилипівського лісництв Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" площу земельної ділянки - 2210 га" надано відповідь , що лісові квартали за номерами 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 20, 21, 22, 23, 24, 33, 34, 35, 43, 44, 45, 46, 85, 83, 100, 114, 28, 39, 29, 32, 40, 41, 42, 19, 13, 18 Тригірського та Пилипівського лісництв Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" займають площу земельної ділянки - 2170,31 га.

В описовій частині висновку № 160/12-14 судової земельно-технічної експертизи судовим експертом було додатково встановлено , що 3 квартали, стосовно яких не було поставлене питання в ухвалі суду, відносяться до Тригірського лісництва: 30 квартал = 70,1148 га, 31 квартал =55,6208га, 84 квартал=98,1580 га. З врахуванням даних кварталів площа земельної ділянки зайнята лісами першої групи становить 2170,31 га ( а.с. 93, т.13).

У висновку 302/15 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 10.12.20125року встановлено, що лісові квартали 30, 31 та 84 враховані в площу земельної ділянки 2170,31 га та не враховані в площу 1810,0850га, яку слід читати 1902,4495 га. З врахуванням цього факту лісові квартали відповідача №№ 9, 10,11,12,14,15,16,17,20,21,22,23,24,33,34,35,43,44,45,46,85,83,100,114,28,39,29,32,40,41,42,19(частково), 13 (частково), 18 (частково) та лісові квартали №№ 30,31 та 84 накладаються на межі землекористування КЕЧ (КЕВ м. Житомир) , площею 2126,3431 га ( а с. 70, т.16).

У висновку № 160/12-14 судової земельно-технічної експертизи від 22.12.2014р. на четверте питання " чи накладаються на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році на місцевості (в натурі) земельні ділянки надані третім особам у власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства, а саме: ОСОБА_6 ( державні акти серії ЖТ № 095858 та серії ЖТ №095857 ), ОСОБА_15 ( державний акт серії ЯД №553943), ОСОБА_18 ( державні акти серії ЯЛ № 365891 та серії ЯЛ № 365892) , ОСОБА_7 ( державні акти серії ЖТ № 095865 та серії ЖТ № 095866) , ОСОБА_23 ( державні акти серії ЯД №557175 , серії ЯД №557176 та серії ЯД №557177), Герасименко Анастасії Віцентіївні ( державний акт серії ЯД № 566788), ОСОБА_24 ( с. Тригір`я Житомирського району), ОСОБА_19 ( с. Тригір`я Житомирського району) ОСОБА_8 (с. Дениші Житомирського району) , ОСОБА_9 (с. Дениші Житомирського району), ОСОБА_10 ( с. Дениші Житомирського району), ОСОБА_11 (с. Тригір`я Житомирського району ), ОСОБА_12 ( с. Тригір`я Житомирського району), ОСОБА_13 ( с. Дениші Житомирського району), ОСОБА_14 ( с. Тригір`я Житомирського району), ОСОБА_16 (с. Тригір`я Житомирського району), ОСОБА_17 ( с. Тригір`я Житомирського району), ОСОБА_20 ( с. Тригір`я Житомирського району), ОСОБА_21 (с. Тригір`я Житомирського району)" надано відповідь, що земельні ділянки надані третім особам у власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства не входять в квартали 19 та 20 , але накладаються Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році.

У висновку № 160/12-14 судової земельно-технічної експертизи від 22.12.2014р. на п`яте питання " чи накладаються на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році на місцевості (в натурі) земельні ділянки під лісовим заказником місцевого значення "Замок Терещенка", лісовим заказником місцевого значення "Над Тетеревом" , ботанічною пам`яткою природи місцевого значення - урочище "Тригір`я" та "Вікові дуби" на лісові квартали 9, 13,18 Тригірського лісництва Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" надано відповідь, що заказник "Над Тетеревом" знаходиться в кварталі 13 ( виділи 24, 25,30), в кварталі 19 ( виділи 1, 2,36,4,7), в кварталі 20 (виділ 1) Тригірського лісництва на території Буківської , Денишівської сільських рад. Частково заказник "Над Тетеревом" (орієнтовною площею 6,1500 га) накладається на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році. Урочище "Тригір`я" знаходиться в 18 кварталі (виділ 2) Тригірського лісництва на території Буківської сільської ради, не накладається на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році. Пам`ятка природи "Вікові дуби" знаходиться в 18 кварталі (виділ 3) Тригірського лісництва на території Буківської сільської ради, що не накладається на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році. Заказник "Замок Терещенка" знаходиться в кварталі 9 ( виділи 1-5, 7, 8) Тригірського лісництва на території Буківської сільської ради, накладається орієнтовною площею 26,7384 га на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році.

У запереченнях до висновку № 160/12-14 судової земельно-технічної експертизи від 22.12.2014р. відповідач доводив, що відповідно матеріалів лісовпорядкування , охоронних зобов`язань, актів встановлення меж об`єктів на території природно-заповідного фонду, лісовий заказник місцевого значення "Замок Терещенка" знаходиться в кв. 9 ( виділи 1-5, 7,8) Тригірського лісництва , однак має площу 22,1 га , тоді як згідно експертизи площа останнього - 26,7384 га.

У мотивованому висновку № 81 від 23.03.2015р. щодо зауважень на висновок № 160/12-14 судової земельно-технічної експертизи від 22.12.2014р. в цій частині, судовим експертом роз`яснено, що у зв`язку з відсутністю матеріалів з яких можливо було встановити координати місця розташування заказника "Замок Терещенка" , площу накладки визначено експертним шляхом ( а.с. 209, т. 13).

У висновку № 160/12-14 судової земельно-технічної експертизи від 22.12.2014р. на шосте питання " чи накладаються на Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році на місцевості (в натурі) межі сіл Буки та Дениші Житомирського району" надано відповідь , що межі с. Буки та с. Дениші не накладаються Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році.

Однак після проведення у справі судової земельно-технічної експертизи та розглянутих зауважень на висновок судового експерта № 160/12-14 від 22.12.2014р. , спір вирішувався з врахуванням додаткових доводів прокурора та КЕВ міста Житомир про те, що спірна земельна ділянка , що вкрита лісами першої групи на площі 1810,0850 га, належить до земель оборони, а тому правомірно використовується військовою частиною за призначенням . Натомість представники відповідача доводили, що спірна земельна ділянка, що вкрита лісами першої групи на площі 1810,0850 га, належить до земель лісогосподарського призначення, тому призначена для ведення лісового господарства, посилаючись , зокрема, на затверджену розпорядженням Житомирської РДА від 26.01.2005 року № 48 відповідну документацію із землеустрою.

На виконання вимог ухвали суду від 15.04.15року військовим прокурором подано довідку Управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області від 29.04.15р. за № 10-603-0.2-4715/2-15 про те, що відповідно до державної статистичної звітності по формі 6-зем ( шифр рядка 76- Міністерство оборони) за Житомирською КЕВ на території Житомирського району обліковується земельна ділянка в/м №7 загальною площею 14874,20 га.

На виконання вимог ухвали суду від 30.04.15р. КЕВ м. Житомир довідкою від 15.05.15р. № 2882 підтвердило, що згідно податкової декларації з плати за землю по військовому містечку №7 звітує про наявність у користуванні земельної ділянки на загальну площу 14823,59 га ( без врахування 540 га земельної ділянки військового радгоспу "Вінницький) , а довідкою від 18.05.15р. № 2920 про те, що зміни в землекористуванні за державним актом 1978 року серії Б № 022537 на загальну площу 15724,8 га ( земельна ділянка ідентифікована за № 7) відбулися внаслідок:

- передачі 65 га за актом передачі земельної ділянки від 20.05.1991р. для розміщення дачного кооперативу "Міжріччя" ;

- передачі 240 га за актом передачі земельної ділянки від 20.12.1995р. для використання під індивідуальне житлове будівництво;

- передачі 0,49 га за актом передачі земельної ділянки від 12.09.2005р. до земель запасу Сінгурівської сільської ради ;

- використання 540 га військовим радгоспом "Вінницький" ( з обліку земель оборони не знято) ( а. с. 10, 29 Т.15).

Зміст поданих КЕВ м. Житомир документів на підтвердження вищевикладеним обставинам доводив, що розміри, місцеположення вилучених з постійного землекористування частин земельної ділянки підтверджуються викопіюванням з планів землекористування, достовірність яких потребувала встановлення.

Військовий прокурор та представник КЕВ м. Житомир доводили, що зміни у землекористуванні відбулись не в межах спірної частини земельної ділянки.

Однак наявний у справі Державний акт на право користування землею серією Б № 022537, виданий Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році у розділі "зміни в землекористуванні" не містить будь-яких записів про вищевикладені обставини.

На запит військового прокурора щодо отримання довідки за формою № 41 щодо земельної ділянки загальною площею 15724,8 га , відділ державної реєстрації земельних ділянок Управління Держземагентства у Житомирському районі листом від 15.05.15р. № 10-606-0.3-5390/2-15 повідомив про неможливість її надання, через відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей про запитувану земельну ділянку.

Оскільки відомості про земельну ділянку загальною площею 15724,8 га у Державному земельному кадастрі відсутні , суд робить висновок, що така земельна ділянка не була зареєстрована у Державному реєстрі земель до 01.01.13р.

В засіданні суду 22.06.2015р. представник відповідача ДП "Житомирське лісове господарство" надав довідки Управління Держземагентства у Житомирській області від 18.06.15р. за №8-603-0.3-7173/2-15 та від 12.06.15р. за №8-603-0.5-6873/2-15 про те, що згідно форми 6-зем станом на 01.01.15р. земельна ділянка, якою користується ДП "Житомирське лісове господарство" (квартали 9-24, 28-35,39-46, 83-85, 100, 114 Тригірського лісництва) орієнтовною площею 2170 га на територіях Денишівської, Буківської, Троянівської сільських рад обліковуються за Житомирською КЕЧ ( шифр рядка 76 - Міністерство оборони) ( а.с. 234, т.15).

Господарський суд також враховує, що судовим експертом Лазарчук В.В. загальну площу лісових кварталів за №№ 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 20, 21, 22, 23, 24, 33, 34, 35, 43, 44, 45, 46, 85, 83, 100, 114, 28, 39, 29, 32, 40, 41, 42, 19, 13, 18 в розмірі 2170,31 га та загальну площу 1810,0850 га їх накладення на землекористування КЕЧ , визначенона підставі матеріалів, наданих в електронному вигляді ДП "Поліськгеодезкартографія", яке розробило відповідачу у 2004 році Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) по Тригірському лісництву , яка містить відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами, які внесено до Публічної кадастрової карти України з цільовим призначенням: для ведення лісового господарства ( а.с. 41-890 , т.11, а.с. 195 -199 , т.15).

У зв`язку з цим, об`єкт "земельна ділянка КЕЧ ( КЕВ м. Житомир) площею 15724,8 га" у спірній частині загальною площею 1810,0850 га потребував експертного дослідження в частині накладення земельних ділянок: 1822080600:04:000:0046 (площа 0,9058 га), 1822080600:04:000:0045 (площа 29,9875 га), 1822080600:04:000:0043 (площа 1411,6075 га),1822082200:01:000:0007 (площа 1449,3204 га), 1822087600:01:000:0001 (площа 471,8328га).

Окрім того, потребували ідентифікації лісові квартали за №№ 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 20, 21, 22, 23, 24, 33, 34, 35, 43, 44, 45, 46, 85, 83, 100, 114, 28, 39, 29, 32, 40, 41, 42, 19, 13, 18 , що утворюють загальну площу 1810,0850 га на предмет їх розташування в межах цих земельних ділянок.

Ухвалою від 22.06.2015р. було призначено нову судову земельно-технічну експертизу, а ухвалою від 03.12.15р. - додаткову судову земельно-технічну експертизу , проведення яких було доручено судовому експерту - Лазарчук Віліславі Віталіївні (Свідоцтво № 870 від 29.10.2007року ).

У висновку № 285/15 судової земельно-технічної експертизи від 28.10.2015року на перше питання "чи вплинули зміни, що відбулися у землекористуванні за Державним актом на право користування землею серією Б № 022537, виданим Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році загальною площею 15724,8 га , у період з 20.05.1991р. по 12.09.2005р., на його межі в натурі ( на місцевості) у спірній частині загальною площею 1810,0850га , на яку накладаються лісові квартали відповідача №№ 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 20, 21, 22, 23, 24, 33, 34, 35, 43, 44, 45, 46, 85, 83, 100, 114, 28, 39, 29, 32, 40, 41, 42 , 19 (частково), 13 (частково), 18 (частково) та лісові квартали № № 30, 31 та 84 ?" надано відповідь, що зміни, що відбулися у землекористуванні за Державним актом на право користування землею серією Б № 022537, виданим Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році загальною площею 15724,8 га, у період з 20.05.01р. по 12.09.05р. не вплинули на його межі в натурі (на місцевості) у спірній частині загальною площею 1810,0850га ( згідно висновку № 302/15 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 10.12.15р. - 1902,4495 га), на яку накладаються лісові квартали відповідача №№ 9,10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 20, 21,22, 23, 24,33, 34, 35, 43, 44, 45,46, 85,83,100,114, 28, 39,29, 32, 40, 41, 42, 19 ( частково), 13 ( частково), 18 (частково) та лісові квартали № 30,31 та 84 ( а с. 12, т.16).

У висновку № 285/15 судової земельно-технічної експертизи від 28.10.2015року на друге питання " чи розташовуються в межах плану землекористування за Державним актом на право користування землею серією Б № 022537, виданим Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році загальною площею 15724,8 га, однак у спірній частині загальною площею 1810,0850га, будівлі та споруди Державного підприємства " Житомирське лісове господарство" ?" надано відповідь, що в межах плану землекористування за Державним актом на право користування землею серією Б № 022537, виданим Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році загальною площею 15724,8 га, а саме у спірній частині загальною площею 1810,0850га ( згідно висновку № 302/15 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 10.12.15р. - 1902,4495 га),розташовуються будівлі та споруди Державного підприємства " Житомирське лісове господарство", що частково попадають , як на 13 -ий, так і на 20-ий квартал Тригірського лісництва.

У висновку № 285/15 судової земельно-технічної експертизи від 28.10.2015року та висновку № 302/15 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 10.12.15р. на третє питання " чи накладаються на межі плану землекористування за Державним актом на право користування землею серією Б № 022537, виданим Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році загальною площею 15724,8 га, однак у спірній частині загальною площею 1810,0850га, земельні ділянки: 1822080600:04:000:0046 (площа 0,9058 га), 1822080600:04:000:0045 (площа 29,9875 га), 1822080600:04:000:0043 (площа 1411,6075 га), 1822082200:01:000:0007 (площа 1449,3204 га), 1822087600:01:000:0001 (площа 471,8328га)?" надано відповідь:

- земельна ділянка площею 0,9058 га з кадастровим номером 1822080600:04:000:0046 накладається на каталог координат окружної межі Житомирського полігона ( КЕЧ). Площа накладки становить 0,9058 га;

- земельна ділянка площею 29,9875 га з кадастровим номером 1822080600:04:000:0045 не накладається на каталог координат окружної межі Житомирського полігона ( КЕЧ);

- земельна ділянка площею 1411,6075 га з кадастровим номером 1822080600:04:000:0043 накладається частково на каталог координат окружної межі Житомирського полігона ( КЕЧ). Площа накладки становить 203,2001 га;

- земельна ділянка площею 1449,3204 га з кадастровим номером 1822082200:01:000:0007 накладається частково на каталог координат окружної межі Житомирського полігона ( КЕЧ). Площа накладки становить 1449,3204 га;.

- земельна ділянка площею 471,8328 га з кадастровим номером 1822087600:01:000:0001 накладається частково на каталог координат окружної межі Житомирського полігона ( КЕЧ). Площа накладки становить 471,8328 га.

У висновку № 302/15 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 10.12.15р. надано відповідь, що лісові квартали відповідача №№9,10,11,12,14,15,16,17,20,21,22,23,24,33,34,35,43,44,45,46,85,83,100,114,28,39,29,32,40,41,42,19 (частково), 13(частково), 18 (частково) та лісові квартали №№ 30,31та 84 накладаються на межі землекористування КЕЧ (КЕВ м. Житомир) площею 2126,3431га ( а.с. 70,16).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками судового процесу докази на підтвердження своїх вимог та заперечень за правилами ст.ст. 4-7, 33 та 43 ГПК України про право суду першої інстанції вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, виконавши вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 02.10.2008 року , в частині обов`язку з`ясування кола осіб, на права та інтереси яких може вплинути рішення у даній справі, та застосування положень ст. 23 Лісового кодексу України у сукупності із повно, об`єктивно та всебічно встановленими обставинами спору, господарський суд дійшов висновку позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

За змістом статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до вищевикладеного, до спірних відносин суд застосує законодавство, чинне на дату виникнення фактів , які мали місце до звернення прокурора з цим позовом до суду - 13.05.2004року.

Під час нового розгляду справи позов прокурора вирішувався з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2005р. № 679, що не впливає на дати виникнення фактів , які мали місце до 13.05.2004р. та законодавство, яке підлягає застосуванню для їх оцінки.

Під час нового розгляду справи прокурор заявленим клопотанням в порядку п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України просить суд вийти за межі позовних вимог, що не впливає на дати виникнення фактів , які мали місце до 13.05.2004р. та законодавство, яке підлягає застосуванню для їх оцінки.

У п.2 Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

У п. п. 3.12 пункту 3 Постанови ВГСУ від від 26.12.2011 № 18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" також роз`яснюється, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ГПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 -16 цього Кодексу.

Надаючи у постанові від 02.10.2008р. обов`язкові до виконання вказівки, Вищий господарський суд України виходив з того, що земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Разом з тим, Вищий господарський суд України наголосив на необхідності сукупного застосування до вирішення спірних відносин ст. ст. 23 та 30 Лісового кодексу України.

З врахуванням рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів, господарський суд при вирішенні цього спору виходить з того, що ст.ст. 23 та 30 Лісового кодексу України викладені в редакції Закону N 3404-IV від 08.02.2006, чинного з 29.03.2006року, а тому не можуть бути застосовані до фактів, що виникли до 13.04.2005 року та становлять зміст спірних відносин.

Заперечуючи проти позову у 2015 році , відповідач посилався на пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України про те, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, а також на правові висновки Верховного Суду України , викладені у постанові від 21.01.15р. у цивільній справі 6-224цс14, № в реєстрі 42576426 щодо застосування пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

З врахуванням рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів, господарський суд при вирішенні цього спору виходить з того, що пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України викладено в редакції Закону N 3404-IV від 08.02.2006, чинного з 29.03.2006року, а тому не може бути застосований до фактів, що виникли до 13.04.2005 року та становлять зміст спірних відносин.

Окрім того, висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.01.15р. у цивільній справі 6-224цс14, № в реєстрі 42576426 щодо застосування пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України зроблено у спорі щодо користування земельною ділянкою наданою із земель лісогосподарського призначення , а не із земель інших категорій за основним цільовим призначенням згідно ст. 19 ЗК України.

Разом з тим, на підставі ч.3 ст. 82 ГПК України, господарський суд при вирішенні цього спору враховує висновок Верховного Суду України у цивільній справі 6-224цс14 про пріоритетність норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства щодо регулювання земельних відносин, які виникають при використанні лісів.

Виконуючи обов`язкові до виконання вказівки постанови ВГСУ від 02.10.2008р., господарський суд встановив, що на спірній земельній ділянці розміщені житлові будинки та земельні ділянки, які були приватизовані працівниками відповідача, залучивши останніх до участі в спорі в якості третіх осіб на стороні відповідача на підставі ст. 27 ГПК України.

Однак відповідно до ч. 8 ст. 84 ГПК України в резолютивній частині рішення суду вказується, як вирішено спір щодо відповідача, а не щодо третіх осіб.

При вирішенні цього спору суд відхиляє заперечення відповідача та третіх осіб на його стороні про те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир не є правонаступником Житомирської КЕЧ району, а тому не може вважатись землекористувачем спірної земельної ділянки з наступних мотивів.

У частині 1 статті 141 Земельного кодексу України ( тут і надалі в редакції чинній на 13.05.2004р.) наведені підстави припинення права користування земельною ділянкою . Зокрема, у пункті "в" цієї частини такою підставою визначено припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

На думку Верховного Суду України, наведені приписи слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво ( постанова ВСУ від 21.02.11р. в адміністративній справі № 21-3а11, № в реєстрі 14405500).

Згідно Державного акту на право користування землею серії Б № 022537 від 1978 року суб`єктом землекористування визначено Житомирську КЕЧ району, правові основи діяльності якої визначались Положенням про квартирно-експлуатаційну службу Радянської Армії, затвердженим наказом Міністра оборони СРСР № 75 від 22.02.1977 року було введено в дію ( а. с. 1-4 , т.3).

У статті 1 Закону України " Про збройні сили України", який набрав чинності 06.12.1991 року , Україна як незалежна держава і суб`єкт міжнародного права, виходячи з того, що оборона країни є справою всього народу України, проголошує про створення власних Збройних Сил.

У ст.10 цього Закону було передбачено, що Збройним Силам України дозволяється господарська діяльність, якщо вона не позначається на їх боєготовності та боєздатності. Порядок здійснення господарської діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 28 листопада 1992 р. N 668 на виконання ст. 10 цього Закону постановлено Міністерству оборони розробити разом з Міністерством економіки, Міністерством фінансів і Міністерством юстиції і до 1 березня 1993 р. затвердити Положення про військове (корабельне) господарство.

З метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.92 N 668 "Про порядок здійснення господарської діяльності в Збройних Силах України" наказом Міністра оборони України від 16.07.97 N 300 було затверджено Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України , у якому під військовими частинами тут і надалі треба розуміти частини, які входять до складу з`єднань, окремі частини, кораблі, установи, військово-навчальні заклади, об`єкти та організації Збройних Сил України, які ведуть своє господарство, а також адміністративно-господарські частини, відділення, відділи, управління та інші господарські підрозділи, органи військового управління відповідних рівнів, на які покладені завдання щодо матеріального та технічного забезпечення діяльності цих органів та їх особового складу.

Як встановив Вищий господарський суд України у постанові від 06.12.2007 року у цій справі Житомирська квартирно-експлуатаційна частина заснована на державній власності і підпорядкована Міністерству оборони України , як органу управління її майном ( а с. 220, т. 3).

Довідка № 453 від 20.07.2001р. про включення до ЄДРПОУ підтверджує , що станом на 20.07.001р. Житомирській квартирно-експлуатаційній частині району присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 08492505, що є наслідком виконання п. 2 постанови КМУ від 03.05.2000року № 749 "Про затвердження Порядку реєстрації військових частин як суб`єктів господарської діяльності у Збройних Силах" та наказу Міністру оборони України від 30.10.2000 року за № 425 "Про затвердження Положення про порядок ведення реєстру військових частин як суб`єктів господарської діяльності" ( а с. 115, т.14).

Довідка №101/05 від 22.11.2005року з ЄДРПОУ підтверджує, що станом на 22.11.2005року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 08492505 ( а с. 116, т. 14).

У п. 6. Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 р. N 499 ) передбачено, що ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Відповідно до ч. 2 ст. 108 ЦК України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

Таким чином, до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир перейшли права Житомирської КЕЧ району як землекористувача за Державним актом на право користування землею серії Б № 022537 від 1978 року.

При вирішенні цього спору суд відхиляє заперечення відповідача ( а.с. 63, т.1) та третіх осіб на його стороні про те, що прокурором пропущено строк позовної давності на звернення до суду з цим позовом з наступних мотивів.

Право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов`язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду ( абз. 2 п.6.2 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2011 № 17-рп/2011).

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів наголосив, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За загальним правилом, способи захисту прав землекористувачів на земельні ділянки, визначені статтею 152 ЗК України, підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України та ГК України (п.2.9 Постанови Вищого господарського суду від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" ( далі - Постанова ВГСУ № 6) .

Так, згідно п. "б" ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Покладення обов`язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливо щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюють перешкоди в здійсненні суб`єктивного права. Зазначену позицію висловив Верховний Суд України у аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України (лист від 01 квітня 2014 року).

Позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є належним способом захисту порушеного права землекористувача, у разі створення йому перешкод у здійсненні ним права користування земельною ділянкою (п. 1.3 Постанови № 6, п.11 Постанова ВСУ від 16.04.2004 N 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду N 2 від 19.03.2010).

У п. 27 Постанови ВСУ № 7 роз`яснено, що згідно зі статтею 257 ЦК у спорах про захист прав власників та користувачів земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом.

Якщо для певних правовідносин, пов`язаних зі здійсненням права власності на землю чи користування нею, законом встановлено інші строки звернення до суду за вирішенням спору, застосовуються ці строки.

Оскільки позов прокурором подано до суду 13 травня 2004 року, а за змістом ст. 4 Цивільного кодексу України земельні відносини є цивільними, судовий захист прав постійного землекористувача здійснюється також з врахуванням правил про позовну давність.

У статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, оскільки у частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов`язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред`явлення такого позову.

У постанові ВГСУ від 29.05.2013 № 10 " Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів " роз`яснено, що суттю вимог за негаторним позовом є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо строків позовної давності, оскільки з негаторним позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правопорушення. Якщо ж перешкоди в користуванні чи розпорядженні майном усунуті, то відповідно відсутні підстави і для звернення з негаторним позовом. Однак таке положення не означає відсутність у власника можливості подання позову про заборону порушення права власності, що можуть мати місце у майбутньому. Така можливість надається власнику ч.2 ст. 386 ЦК України.

Прокурор просить суд заборонити відповідачу вести лісове господарство, використання лісового фонду на землях площею 2210 га, які належать Міністерству оборони України, та зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняті землі на загальній площі 2210 га.

Тим самим, прокурор звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою на площі 2210га , а на негаторний позов не поширюються вимоги щодо строків позовної давності.

В свою чергу, позов про усунення порушень права землекористувача, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є землекористувачем , і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право землекористування.

Обов`язком землекористувача не є доказування неправомірності дій відповідача. Вони припускаються такими, доки сам відповідач не доведе правомірність своєї поведінки.

З врахуванням викладеного, правила про негаторний позов підлягають застосуванню у випадку порушення права користування земельною ділянкою.

У ст.375 ЦК України , що набрав чинності з 01.01. 2004року закріплено один з найважливіших принципів земельного права використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Однак виділення категорій земель відповідно до їх цільового призначення, процедура встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок прерогатива земельного законодавства.

У ч.3 ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 5 Указу Президії Верховної Ради УРСР від 26.12.1970 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР" було встановлено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті до 01.01.1971 року відповідними органами в межах їх компетенції, але не виконані до моменту введення в дію Земельного кодексу, підлягають виконанню у відповідності з вимогами цього Кодексу.

Отже, як встановили суди у справі № 45/326-50/136, рішення, які були прийняті у 1945 році, відповідно до норм Земельного кодексу Української РСР (1970 року) вважаються такими, що створюють право у Житомирської КЕЧ району на користування земельною ділянкою та право на яку їй відновлено. Таким чином, зазначені рішення підлягають виконанню шляхом видачі відповідного державного акту, що і було зроблено у 1978 році.

Згідно з постановою Верховної Ради УРСР від 18.12.1990 № 562-XII "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" громадяни, підприємства, установи, організації, які мали у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігали свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Згідно п. 5. Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII (в редакції до 16.02.94 року) ( далі - Постанова про земельну реформу) передача земель у приватну та колективну власність, а також надання їх у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям у ході земельної реформи та закріплення їх прав власності або користування землею мала здійснюватись в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно п. 6 Постанови про земельну реформу громадяни, підприємства, установи й організації, які мали у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, повинні були до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачалося .

В подальшому п. 6 Постанови про земельну реформу втратив чинність з дня ухвалення КСУ Рішення від 22 вересня 2005 року 5-рп/2005 у справі 1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками).

З 01.01.2002 року набрав чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України 2001року) , пункт 6 Розділу Х "Перехідні положення" якого зобов`язував юридичних осіб, які мали у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не могли мати їх на такому праві, до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

В подальшому пункт 6 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України 2001року втратив чинність з дня ухвалення КСУ Рішення від 22 вересня 2005 року 5-рп/2005 у справі 1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками).

В свою чергу, визнаючи такими, що не відповідали Конституції України положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХII та пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, Конституційний Суд України дійшов, серед іншого, наступних висновків:

- юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

- у пункті 6 Перехідних положень Кодексу йдеться про переоформлення права власності або оренди юридичними особами; переоформлення має два значення: повторити оформлення і оформити заново, за новими правилами;

- підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт; Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки;

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені).

Оскільки за приписами ст. 92 Земельного кодексу України 2001 року права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набували, зокрема, установи, що належали до державної власності, тому на Житомирську КЕЧ району не поширювалась дія пункту 6 Розділу Х "Перехідні положення" цього Кодексу, а надане їй право користування земельною ділянкою для державних потреб зберігалось у повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України 2001 року землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною першою статті 20 ЗК України здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України 2001 року з дати набрання ним чинності землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

Аналогічне визначення земель оборони міститься у статті 1 Закону України Про використання земель оборони, що набрав чинності з 26.12.2003року та додатково передбачено, що військові частини, установи, військово-навчальні заклади , підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України вважаються військовими частинами.

Господарський суд приймає також до уваги, що за змістом ст. 77 Земельного кодексу України землі оборони є підвидом категорії земель "землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони, іншого призначення", однак із власним цільовим призначенням ( ст. 1 Закон України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV).

Землі, які обслуговують потреби оборони, характеризуються певними специфічними рисами. Вони можуть використовуватися лише за цільовим призначенням, яке було визначено рішенням про надання земельної ділянки у користування.

Такі землі завжди розташовуються в межах земель інших категорій , оскільки призначені для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

Оскільки право землекористування Житомирської КЕЧ району ( у розмінні ст. 1 Закону України Про використання земель оборони, що набрав чинності з 26.12.2003року - військова частина) виникло на підставі рішень виконкому Житомирської Облради депутатів трудящихся від 09.04.1945 № 518, 519 і від 02.06.1945 № 1020 та постанови Ради народних комісарів Української РСР від 06.07.1945 № 429/0037 "Про відновлення права Київському. Харківському і Львівському Військовим Округам на користування земельними ділянками, відведеними під аеродроми, полігони, стрільбища, табори і учбові поля до Вітчизняної війни", приписи статті 20 Земельного кодексу України 2001року стосовно того, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади не застосовуються, оскільки не мають зворотної дії у часі по відношенню до рішень, які були прийняті у 1945 році.

Таким чином, землі для державних потреб загальною площею 15724,80 га в межах згідно з планом землекористування Державного акту на право користування землею серії Б № 022537 від 1978 року, виданого Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 з 1945 року, в том числі, покриті лісом, є землями оборони, а не землями лісового фонду, як вважає відповідач.

У ч.4 ст. 77 Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на 13.05.2004р. , передбачено, що порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" в редакції, чинній станом на 13.05.2004р., військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Таким чином, Законом України "Про використання земель оборони" в редакції, чинній станом на 13.05.2004р., не передбачено можливість набуття юридичними особами, які не є військовими частинами в розумінні статті 1 цього Закону, права вести лісове господарство на землях оборони.

В свою чергу, Законом України від 21.09.1999 № 1076-XIV "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", який чинний з 27.10.1999 року, дозволяється господарська діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов`язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

У ч.2 ст. 3 цього Закону передбачено, що перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2000 р. N 1171 затверджено Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам Збройних Сил, відповідно до якого військовим частинам дозволяється здійснювати лісозаготівлі та надавати послуги, пов`язані з лісовим господарством.

Відповідно до п.п. 1.1. Положення про порядок ведення лісового господарства у лісах, що знаходяться на землях, наданих для потреб оборони, затвердженого наказом Міністра оборони України № 22 від 21.01.97р. , ліси на землях , наданих для потреб оборони є частиною лісового фонду України ( а.с. 37-38 Т.1) Згідно цього Положення право вести лісове господарство у лісах на землях оборони, та використовувати лісові ресурси, мають постійні лісокористувачі Міністерства оборони України, до яких відповідач не належить.

В свою чергу, КЕВ м. Житомир як військова частина є суб`єктам права користування землями, наданими для потреб оборони, а тому при вирішенні цього спору, який є земельним, доводи відповідача про відсутність у позивача статусу лісокористувача не заслуговують на увагу.

Оскільки відповідно до ч.4 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" в редакції, чинній станом на 13.05.2004р. військові частини зобов`язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог природоохоронного законодавства, а відповідно до ч.2 ст. 5 цього Закону на землях оборони встановлюються природоохоронні обмеження щодо використання земель відповідно до закону, господарський суд відхиляє доводи позивача про те, що КЕВ м. Житомир як війська частина не може бути носієм охоронного зобов`язання щодо збереження об`єктів природно-заповідного фонду , які частково розташовуються в межах її землекористування згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 60/12-14 від 22.12.14р. відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Як встановлено судами у справі № 45/326-50/136 ( а. с. 66-67 Т.8) у відповідача не виникало права на користування лісовими угіддями на спірній земельній ділянці, а безпідставне фактичне користування лісовими угіддями відповідних прав у відповідача не створює.

Відповідно до статті 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Актами, що не відповідають законодавству України, можуть бути акти центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування або будь-яких інших органів, які за своїм статусом не є державними (п.3.17.1 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

На підставі ст. 4 ГПК України суд не приймає до уваги розпорядження Житомирської районної державної адміністрації № 48 від 26.01.2005 року про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок і виготовлення Державних актів на право постійного користування землею Житомирському держлісгоспу (Тригірське лісництво), якими підприємство постійно користується загальною площею 5269,3547 га, в тому числі по сільських радах , виготовлену Поліським державним підприємством " Поліськгеодезкартографія" для відповідача ( а. с. 90 Т.2), оскільки відповідно до ст. ст. 19 та 20 Земельного кодексу України в редакції , чинній станом на 26.01.2005р., спірна земельна ділянка покрита лісами, належала до земель оборони , а тому районна державна адміністрація відповідно до ч.3 ст. 122 цього Кодексу не мала повноважень розпорядитися цією земельною ділянкою шляхом надання її відповідачу для ведення лісового господарства. У статті 21 цього Кодексу в редакції станом на 26.01.2005р. передбачено, що порушення порядку зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади про надання (передачу) земельних ділянок юридичним особам.

На підставі викладеного, позов військового прокурора підлягає задоволенню в частині встановлення відповідачу заборони вести лісове господарство на землях оборони з врахуванням наступного.

Заявленим клопотанням від 30.11.15р. № 6624 вих.-15 військовий прокурор просить суд при винесенні рішення на підставі п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України вийти за межі позовних вимог та:

- заборонити ДП "Житомирське лісове господарство" ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях оборони в 2210 гектарів, які на праві користування, на підставі державного акту на право користування землею серія Б № 022537, належать Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир;

- зобов`язати ДП "Житомирське лісове господарство" звільнити захоплені ним самоправно 2210 гектарів земель оборони, які належать на праві користування, на підставі державного акту на право користування землею серія Б № 022537, належать Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир , на яких знаходяться лісові квартали за №№ 9,10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 83, 84, 85, 100, 114.

В обґрунтування підстав для звернення до суду з цим клопотанням військовий прокурор посилається на те, що ним не в повному обсязі зазначена земельна ділянка на якій відповідачем самовільно ведеться лісове господарство на землях оборони, що підтверджує висновок судової земельно-технічної експертизи № 285/15 від 28.10.15р. ( а. с. 27-28, т.16).

У п. 10 Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз`яснено, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи.

Розглянувши клопотання військового прокурора про вихід суду за межі позовних вимог на підставі п.2 ч. 1 ст. 83 ГПК України (а.с. 27-28, т.16), господарський суд вирішує задовольнити його частково з врахуванням наступного.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Як роз`яснено у п.2 Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні , зокрема , такого: чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У висновку 302/15 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 10.12.20125року встановлено, що лісові квартали 30, 31 та 84 враховані в площу земельної ділянки 2170,31 га та не враховані в площу 1810,0850га, яку слід читати 1902,4495 га. З врахуванням цього факту лісові квартали відповідача №№ 9, 10,11,12,14,15,16,17,20,21,22,23,24,33,34,35,43,44,45,46,85,83,100,114,28,39,29,32,40,41,42,19(частково), 13 (частково), 18 (частково) та лісові квартали №№ 30,31 та 84 накладаються на межі землекористування КЕЧ (КЕВ м. Житомир) , площею 2126,3431 га ( а с. 70, т.16).

Тому клопотання військового прокурора врахувати при винесенні рішення лісові квартали №№ 30, 31 та 84 є обґрунтованим, оскільки останні накладаються на землі оборони в межах загальної площі 2126,3431 га, яка є меншою за площу накладання згідно заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2005р. № 679 - 2210 га.

Окрім того, суд враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Тому при прийнятті рішення у справі господарський суд викладає резолютивну частину таким чином, щоб відбулось відновлення порушених прав позивача при його виконанні. При цьому, застосування приписів ст. 82 та 84 ГПК України є виключною компетенцією суду.

Так, у п. 9.10.Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз`яснено, що у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)".

Таким чином, резолютивна частина рішення суду у цій справі повинна містити не тільки перелік лісових кварталів відповідача , які накладаються на землекористування КЕВ м. Житомир, але й їх площі, які в загальній сумі складають 2126,3431га.

В ході вирішення спору судом встановлено і ці обставини визнав відповідач, що на виконання вимог п. 6 постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.90р. № 563-ХІІ уклав 03.07.2002року з Поліським державним підприємством " Поліськгеодезкартографія" договір на проведення проектно-вишукувальних робіт по інвентаризації земель лісового фонду з виготовленням Державних актів на право постійного користування землею в тому числі і по інвентаризації земель Тригірського лісництва ( а.с. 62, т.1).

Заперечуючи висновок № 160/12-14 судової земельно-технічної експертизи від 22.12.2014року в частині зазначеної у ньому площі кварталів на спірній земельній ділянці - 2170,80 га, відповідач посилався на площу кварталів на спірній земельній ділянці - 2169,6 га, визначеній в матеріалах лісовпорядкування 2008 року ( а.с 189, т.13).

У мотивованому висновку № 81 від 23.03.15р. на зауваження відповідача на висновок № 160/12-14 судової земельно-технічної експертизи від 22.12.2014року в цій частині, судовий експерт пояснив, що при проведенні судової експертизи використовував каталог координат поворотних точок по результатам проведення робіт по інвентаризації земель лісового фонду Тригірського лісництва в електронному вигляді, наданих ДП " Поліськгеодезкартографія" ( а.с. 201, т.12, а.с. 209, т.13).

У висновку 302/15 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 10.12.20125року встановлено площу всіх лісових кварталів, які накладаються повністю або частково на землекористування КЕВ м. Житомир, та складають загальну площу накладання - 2126,3431га.

Оскільки при вирішенні цього спору судом оцінюються факти , які мали місце до 13.05.2004року, господарський суд в резолютивній частині рішення суду у цій справі вказує площу лісових кварталів, яка визначена судовим експертом на підставі каталогу координат поворотних точок по результатам проведення робіт по інвентаризації земель лісового фонду Тригірського лісництва в електронному вигляді, визначених ДП " Поліськгеодезкартографія" на підставі укладеного з відповідачем договору на проведення проектно-вишукувальних робіт від 03.07.2002року. Відповідно , площа лісових кварталів за матеріалами лісовпорядкування 2008 року, при вирішенні цього спору судом не враховується.

Поданий відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 23.03.2015р. , як доказ затвердження матеріалів лісовпорядкування 2008 року в порядку , встановленому ст. 48 Лісового кодексу України в новій редакції, затверджений 21.07.10р. протокол засідання лісовпорядної комісії Житомирського обласного управління лісового і мисливського господарства з розгляду проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Житомирський лісгосп " , складений за матеріалами лісовпорядкування 2008-2009р.р. Київською лісовпорядною експедицією ВО "Укрдержліспроект" юридичного значення при вирішенні цього спору немає ( а. с. 228, т. 13).

Обґрунтованим є клопотання військового прокурора врахувати при винесенні рішення, що землі оборони загальною площею 2126,3431 га, належать на праві користування Квартирно-експлуатаційному відділу м. Житомир на підставі Державного акту на право користування землею серії Б № 022537.

Оскільки судом встановлено, що Державний акт на право користування землею серії Б № 022537 видано у 1978 році Житомирській КЕЧ району в/ч 29261, правонаступниками яких КЕВ м. Житомир та військова частина НОМЕР_1 , при вирішенні рішення у справі господарський суд викладає резолютивну частину таким чином, щоб відбулось відновлення порушених прав позивача - 2 та третьої особи на його стороні при його виконанні.

Судом встановлено, що Державний акт на право користування землею серії Б № 022537 виданий у 1978 році Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 підтверджує право безстрокового користування землею для державних потреб загальною площею 15724,80 га в межах згідно з планом землекористування. Будь-які зміни у площі землекористування до державного акту станом на 13.04.2005 року не внесені.

Судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 15724,80 га для державних потреб як у Державному реєстрі земель, так і Державному земельному кадастрі, не реєструвалась, кадастровий номер останній не визначався та, відповідно, не присвоювався. Межі землекористування встановлені лише на плані зовнішніх меж землекористування Державного акту на право користування землею серії Б № 022537 від 1978 року.

У висновку № 285/15 судової земельно-технічної експертизи від 28.10.2015року встановлено, що зміни, що відбулися у землекористуванні за Державним актом на на право користування землею серією Б № 022537, виданим Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році загальною площею 15724,8 га, у період з 20.05.1991р. по 12.09.2005р. , не вплинули на його межі в натурі ( на місцевості) у спірній частині загальною площею 1810,0850га (згідно висновку № 302/15 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 10.12.15р. - 1902,4495 га), на яку накладаються лісові квартали відповідача №№ 9,10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 20, 21,22, 23, 24,33, 34, 35, 43, 44, 45,46, 85,83,100,114, 28, 39,29, 32, 40, 41, 42, 19 ( частково), 13 ( частково), 18 (частково) та лісові квартали № 30,31 та 84 ( а с. 12, т.16).

01.01.13р. набрав чинності Закон України "Про Державний земельний кадастр", який в статті 20 встановив обов`язковість реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі.

Згідно зі ст. 21 зазначеного Закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79 -1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.

Відповідно до ст. 79- 1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Правило ч. 2 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлює, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст.55 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, при вирішенні рішення у справі господарський суд викладає резолютивну частину таким чином, щоб відбулось відновлення порушених прав позивача -2 та третьої особи на його стороні при його виконанні в межах згідно з планом землекористування Державного акту на право користування землею серії Б № 022537 від 1978 року .

Однак господарський суд відмовляє військовому прокурору у позові в наступній частині "заборонити використання лісового фонду" як в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2005р. № 679, так і в редакції клопотання від 30.11.15р. № 6624 вих.-15 про вихід суду за межі позовних вимог, оскільки в розумінні понятійного апарату ст. 19 та ст. 57 Земельного кодексу України в редакції , чинній станом на 13.05.2004р об`єктом використання є земельні ділянки лісового фонду та лісові ресурси.

Ч. 6 ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" в редакції, чинній станом на 13.05.2004р. передбачено право власників або користувачів земельних ділянок, які межують із земельними ділянками, наданими військовим частинам, вимагати встановлення земельних сервітутів відповідно до закону.

В свою чергу, суб`єктами використання земельних ділянок лісового фонду та лісових ресурсів в розумінні понятійного апарату ст. 57 Земельного кодексу України в редакції , чинній станом на 13.05.2004р. є спеціалізовані державні або комунальні лісогосподарські підприємства , а також підприємства, установи та організації, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Задоволення позову в частині заборони відповідачу вести лісове господарство у вищенаведених лісових кварталах доводить , що спірна земельна ділянка загальною площею 2126,3431 га, на якій вони знаходяться, за основним цільовим призначенням відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України в редакції , чинній станом на 13.05.2004р., не належить до земель лісового фонду. Відповідно, заборона ведення лісового господарства на землях оборони , унеможливлює будь-яке використання відповідачем як земельної ділянки, на якій зростає ліс, так і використання лісових ресурсів в межах цієї земельної ділянки.

Господарський суд відмовляє військовому прокурору у позові в наступній частині "на землях площею 2210 га, які належать Міністерству оборони України" як в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2005р. № 679, так і в редакції клопотання від 30.11.15р. № 6624 вих.-15 про вихід суду за межі позовних вимог, оскільки в розумінні понятійного апарату ч.3, ст.2 , ст. 19 ,ч. ст. 57 Земельного кодексу України в редакції , чинній станом на 13.05.2004рр. та ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" в редакції, чинній станом на 13.05.2004р., об`єктом земельних відносин є землі оборони, а суб`єктом земельних відносин щодо земель оборони - військові частини, установи, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Відповідно, спірна земельна ділянка загальною площею 2126,3431 га, на якій знаходяться лісові квартали належить до земель оборони , однак суб`єктом її використання є не Міністерство оборони України, а згідно Державного акту на право користування землею серії Б № 022537 від 1978 року - Житомирська КЕЧ району (правонаступник - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир) в/ч НОМЕР_2 ( правонаступник - війська частина НОМЕР_1 ).

Не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов`язання відповідача звільнити захоплені ним самоправно 2210 гектарів земель оборони , на яких знаходяться лісові квартали за №№ 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 83, 84, 85, 100, 114 в редакції клопотання від 30.11.15р. № 6624 вих.-15 про вихід суду за межі позовних вимог з наступних мотивів суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на 13.05.2004р. самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Згідно з ч. 2 цієї статті приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно з ч. 3 цієї статті повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

На думку суду, у ст. 212 ЗКУ самовільне зайняття земельної ділянки означає фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. При цьому таке використання має за своїм характером виключати можливість нормального користування земельною ділянкою з боку інших осіб.

Стаття 152 Земельного кодексу України передбачає одним із способів захисту порушеного права відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав. Таким чином, особа, що використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої, повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан (а точніше у попередній стан), включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за власний кошт.

Вживання у частині 3 цієї статті терміна "повернення" є умовністю. Самовільне зайняття земельної ділянки означає не заволодіння нею, а створення більших чи менших перешкод власникові чи іншому законному володільцю у користуванні нею. Відповідно, проти самовільного захоплення також підлягає застосовуванню негаторний позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, однак із зазначенням конкретного способу усунення таких перешкод, зокрема, шляхом знесення будинків, будівель і споруд.

Однак оцінюючи наявні у справі докази, зокрема, рішення 9 сесії 23 скликання Житомирської обласної ради від 19.08.99р. про розподіл території підприємств об`єднання "Житомирліс" за лісовими кварталами та лісотаксовими розрядами , відповідно до якого за Тригірським лісництвом закріплено квартали 1-46, 80-85, 47-56, 59-62,65-79, 86-114, 115-122, господарський суд не встановив у діях відповідача самовільного зайняття земель оборони на площі 2126,3431 га ( а. с. 67 -77, 80 Т.1, а.с. 50-52 Т.2).

У позові військового прокурора в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2005р. № 679 не доведено, яким чином ведення відповідачем лісового господарства у вищенаведених лісових кварталах за своїм характером виключало можливість нормального користування землями оборони у спірній частині. Тоді як доведення цих обставин є обов`язковим для застосування ст. 212 Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на 13.05.2004р. до спірних відносин.

У відзиві на позов станом на 02.07.2004року відповідач доводив, що на спірній земельній ділянці , яка , на йому думку, належить до земель державного лісового фонду, споруджено за кошти лісгоспу контору лісництва , господарські будівлі, два будинки кордони, створено мережу лісових доріг та постійно проводяться лісогосподарські заходи спрямовані на збереження лісових угідь ( а.с. 61, т. 1).

У висновку № 285/15 судової земельно-технічної експертизи від 28.10.2015року встановлено, що в межах плану землекористування за Державним актом на право користування землею серією Б № 022537, виданим Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 у 1978 році загальною площею 15724,8 га, а саме у спірній частині загальною площею 1810,0850га (згідно висновку № 302/15 додаткової судової земельно-технічної експертизи від 10.12.15р. - 1902,4495 га), розташовуються будівлі та споруди Державного підприємства "Житомирське лісове господарство", що частково попадають як на 13-ий, так і на 20-ий квартал Тригірського лісництва ( а.с. 12, т.16).

У позові військового прокурора в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 01.03.2005р. № 679 не доведено, що будівництво цих будівель та споруд відповідачем у 13 та 20 лісових кварталах , які знаходяться на землях оборони на площі 2126,3431 га до 13.05.2004р. було самовільним. Відсутня у позові також вимога про знесення цих будівель та споруд. Оскільки стаття 96 Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на 13.04.2005року зобов`язувала землекористувачів забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, військовий прокурор не довів, яким чином відповідач на землях оборони побудував будівлі та споруди.

Підсумовуючи вищевикладене, позовна вимога про зобов`язання відповідача звільнити захоплені ним самоправно 2210 гектарів земель оборони не є належним способом захисту порушеного права КЕВ м. Житомир як землекористувача.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з судового збору та сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно, суми, сплачені КЕВ м. Житомира , ДП "Житомирський військовий лісгосп" та ДП «Житомирське лісове господарство" за проведення судової експертизи покладаються на цих учасників судового процесу.

Згідно із частиною четвертою статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

При зверненні військового прокурора з цим позовом до суду 13.04.205р. ставка судового збору (державного мита) у немайнових спорах , в тому числі, за об`єднаними позовними вимогами немайнового характеру становила 85 грн.

У п. 4.6. Постанови ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз`яснено, що у разі часткового задоволення позову прокурора судовий збір стягується з відповідача пропорційно задоволеним вимогам та у разі часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача пропорційно задоволеним вимогам. Згідно абз. 3 п.4.1 цієї Постанови, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33,43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Військового прокурора Житомирського гарнізону задовольнити частково.

2. Заборонити Державному підприємству «Житомирське лісове господарство» ( юридична адреса: 12405, Житомирська область, Житомирський район, село Левків, вул. Гринцевича, поштова адреса: 10029, м. Житомир, вул. Чапаєва, 8, код ЄДРПОУ 22050949) вести лісове господарство у лісових кварталах за №№ 9 ( 56,4832га), 10 ( 51,8104 га), 11 ( 46,4324 га), 12 (47,2441га), 13 ( 46, 3572га), 14 ( 57,8865 га), 15 ( 57,4589га), 16 ( 58,2154 га), 17 ( 56,4516 га), 18 ( 38,6104 га), 19 ( 51,3585 га) , 20 ( 56,1443 га), 21 (58,7569 га), 22 (57,2841 га), 23 ( 57,6480га), 24 ( 62,3759га), 28 (56,1848 га) , 29 (59,0358га), 30 ( 70,1148га), 31 ( 55,6208га), 32 ( 57,9656га), 33 ( 58,3249 га), 34 ( 45,1078 га), 35 ( 68,1849га), 39 ( 57,6515 га), 40 ( 51,3602га), 41 ( 56,1611 га), 42 (57,7674га), 43 ( 57,3367га), 44 (60,5874га), 45 (54,9967га), 46 (49,6153га), 83 (57,9709га), 84 ( 98,1580га), 85 (77,6792 га ), 100 ( 58,6960 га), 114 ( 57,3054 га), які знаходяться на землях оборони загальною площею 2126,3431 га на підставі Державного акту на право користування землею серії Б № 022537 від 1978 року, виданого Житомирській КЕЧ району (правонаступник - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомир ( 10014, м. Житомир, вул. Адмірала Щасного, 20 , код ЄДРПОУ 08492505) в/ч НОМЕР_2 ( правонаступник - війська частина НОМЕР_1 ( 12420, Житомирська область, с. Тетерівка, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на право безстрокового користування землею для державних потреб загальною площею 15724,80 га в межах згідно з планом землекористування.

3. В решті позову - відмовити.

4. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир ( 10014, м. Житомир, вул. Адмірала Щасного, 20 , код ЄДРПОУ 08492505) в дохід Державного бюджету України (доходний рахунок 312 142 067 8300 2, МФО 811 039, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 220300 01, код ЄДРПОУ суду 034 999 16 код одержувача 38035726, код судового збору 0349916) - судовий збір у розмірі 42, 50 грн.

5. Стягнути з Державного підприємства «Житомирське лісове господарство» ( юридична адреса: 12405, Житомирська область, Житомирський район, село Левків, вул. Гринцевича, поштова адреса: 10029, м. Житомир, вул. Чапаєва, 8, код ЄДРПОУ 22050949) в дохід Державного бюджету України (доходний рахунок 312 142 067 8300 2, МФО 811 039, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 220300 01, код ЄДРПОУ суду 034 999 16 код одержувача 38035726, код судового збору 0349916) - судовий збір у розмірі 42, 50 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.12.15р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - в справу

2 - позивачу Міністерству оборони України ( 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект,6) - простою

3 - позивачу Квартирно - експлуатаційному відділу м. Житомир ( 10014, м. Житомир, вул. Адмірала Щасного, 20) - простою

4 - військ. прокурору ( 10014, Житомир, вул. Адмірала Щасного, 20) - простою

5 - відповідачу Державному підприємству "Житомирське лісове господарство" - простою

6 - третій особі Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" ( 76014, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, вул. Л.Ребета, буд. 6) - (рек.)

7- третій особі Шепетівський військовий лісгосп ( пров. К.Маркса,18 , м. Шепетівка Хмельницька область ) - (рек.)

8 - третій особі Військовій частині НОМЕР_1 (с.Тетерівка) (рек.)

9 - третій особі ДП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (вул. Черняхівського, 120, м. Житомир, 10005) (простою)

10 - третій особі Житомирській обласній раді ( 10014, м. Житомир, майдан ім. С.П.Корольова,1) (рек.)

11 - третій особі Житомирській обласній державній адміністрації ( 10014, м. Житомир, майдан ім. С.П.Корольова,1) (рек.)

12 - третій особі Житомирській районній державній адміністрації ( м. Житомир, вул. Л. Українки ,1 (рек..

13 - третій особі ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) - ( рек)

14 - третій особі ОСОБА_7 ( АДРЕСА_3 ) - (рек.)

15 - третій особі ОСОБА_8 ( АДРЕСА_4 ) - (рек)

16 - третій особі ОСОБА_9 ( АДРЕСА_5 ), - (рек.)

17 - третій особі ОСОБА_10 (Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Дениші (лісництво), вул. Чуднівська) - (рек.)

18- третій особі ОСОБА_11 ( АДРЕСА_6 ) - (рек.),

19 - третій особі ОСОБА_12 АДРЕСА_7 ) -(рек.).,

20 - третій особі ОСОБА_13 (

АДРЕСА_8 - третій особі ОСОБА_14 (Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Тригір`я (лісництво) - (рек .),

22 - третій особі ОСОБА_15 ( АДРЕСА_7 ) - ( рек.),

23 - третій особі ОСОБА_16 ( АДРЕСА_7 ) - (рек.),

24 - третій особі ОСОБА_17 ( АДРЕСА_9 ) - ( рек.),

25 - третій особі ОСОБА_18 ( АДРЕСА_7 ) - (рек.).,

26 - третій особі ОСОБА_19 ( АДРЕСА_7 ) - (рек.).,

27- третій особі ОСОБА_20 ( АДРЕСА_7 ) - (рек.).,

28 - третій особі ОСОБА_21 , (м. Житомир, вул. Короленко,42) - (рек.),

29 - третій особі ОСОБА_22 ( АДРЕСА_7 ) - (рек.).,

30 - третій особі ОСОБА_23 ( АДРЕСА_7 ) - (рек.).,

31 - третій особі ОСОБА_24 ( АДРЕСА_7 ) - (рек.),

32 - третій особі Буківській сільській раді ( с. Буки Житомирського району) - (рек.) .,

33 - третій особі Денишівській сільській раді ( с. Дениші Житомирського району) - (рек.).,

34- третій особі Житомирській районній раді ( 10003, м. Житомир, вул. Л.Українки,1 ) (рек.)

35 - третій особі Управлінню Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області (10014, м. Житомир, вул. М. Бердичівська, 17) ( рек.) .

36 - третій особі Державному агентству лісових ресурсів України ( 01023, м. Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 9-А ) (рек.)