ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" червня 2008 р. Справа № 12/364"НМ"
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горшкової Н.Ф.
суддів: Будішевської Л.О.
Майора Г.І.
при секретарі Швидченко О.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Канарський С.В., довіреність №480 від 01.02.08р.,
від відповідача: Кулик Т.Б., довіреність №1871 від 05.12.07р.,
від третьої особи:
Капелюх В.О., довіреність №06 від 02.01.2008р.,
Бруцький Ю.В., довіреність №171 від 27.02.2008р.,
від військової прокуратури:
Барілов Д.В., посвідчення №588,
від прокуратури Житомирської області: не з'явився,
від Міністерства оборони України та КЕЧ:
Канарський С.В., довіреність №220/734/д від 19.03.08р.,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирське лісове господарство", м.Житомир, яке є правонаступником Житомирського державного лісогосподарського підприємства
на рішення господарського суду Житомирської області
від "22" березня 2005 р. у справі № 12/364"НМ" (суддя Сікорська Н.А.)
за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави вособі Міністерства оборони України, Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Житомир
до Житомирського державного лісогосподарського підприємства, правонаступником якого є Державне підприємство "Житомирське лісове господарство", м.Житомир
третя особа Міністерство оборони України в особі Івано-Франківського лісопромкомбінату в особі Шепетівського військового лісгоспу, м.Шепетівка
про заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях МО України та звільнення 2173 га земель,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2004р. військовий прокурор Житомирського гарнізону подав до господарського суду Житомирської області позов, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.2, а.ч.163-164) просив суд заборонити Житомирському державному лісогосподарському підприємству ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях в 2210 га, які належать Міністерству оборони України, та просив зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняті землі на загальній площі 2210 га Міністерства оборони України, на яких знаходяться лісові квартали за №№ 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 20, 21, 22, 23, 24, 33, 34, 35, 43, 44, 45, 46, 85, 83, 100, 114, 28, 39, 29, 32, 40, 41, 42, 19, 13, 18, закріплені за структурним підрозділом відповідача - Тригірським лісництвом. Підставою для звернення, як вказується в позовній заяві, стало те, що в порушення вимог діючого законодавства Житомирський держлісгосп самоправно захопив земельну ділянку лісового фонду загальною площею 2210 га, на яких незаконно веде лісове господарство. Внаслідок цього позивач у справі - Житомирська КЕЧ не може отримати кошти за ведення господарської діяльності в Збройних силах України, які підлягають направленню в державний бюджет України та мають використовуватися для потреб національної безпеки, згідно кошторису Міністерства оборони України. Недоотримання вказаних коштів порушує екологічні та оборонні інтереси держави, що виражається в невиконанні доходної частини держбюджету та заниженню боєздатності Збройних сил України.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.03.2005р. у справі №12/364"НМ" позов задоволено: заборонено Житомирському державному лісогосподарському підприємству ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях площею 2210 га, які належать Міністерству оборони України. Зобов'язано Тригірське лісництво Житомирського державного лісогосподарського підприємства звільнити землі лісового фонду Міністерства оборони України на загальній площі 2210 га, на яких знаходяться лісові квартали за №№ 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 20, 21, 22, 23, 24, 33, 34, 35, 43, 44, 45, 46, 85, 83, 100, 114, 28, 39, 29, 32, 40, 41, 42, 19, 13, 18.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право на користування землею позивач обґрунтував Державним актом №022537. Докази, що Державний акт визнано недійсним або скасовано, відсутні. Листом Житомирського обласного головного управління земельних ресурсів від 15.12.2003р. підтверджується, що Міноборони є правомірним користувачем земель, хоча і використовує їх не за призначенням.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП "Житомирське лісове господарство" (раніше Житомирське державне лісогосподарське підприємство) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постановою від 07.09.2005р. (т.3, а.с.127-129) Житомирський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирське лісове господарство" задовольнив частково: рішення господарського суду Житомирської області від 22 березня 2005 року у справі №12/364"НМ" скасував, позов залишив без розгляду. При цьому Житомирський апеляційний господарський суд посилався на те, що прокурором заявлено позов в інтересах юридичної особи - Житомирської квартирно-експлуатаційної частини, яка не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування. Також в постанові вказано, що прокурором штучно визначено позивачем Міністерство оборони України, оскільки цей орган не є учасником спірних відносин; фактично спір виник між Житомирською КЕЧ району та Житомирським держлісгоспом.
Не погоджуючись з постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 07.09.2005р., Військова прокуратура Житомирського гарнізону подала до Вищого господарського суду України касаційне подання, яке Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2007р. (т.3, а.с.217-221) задоволено частково: постанову від 07.09.2005р. Житомирського апеляційного господарського суду у справі №12/364"НМ" господарського суду Житомирської області скасовано, а справу направлено до Житомирського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Житомирського державного лісогосподарського підприємства №2590 від 27.04.2005р. по суті.
Скасовуючи постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 07.09.2005р., Вищий господарський суд України виходив з того, що Законами України “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України”, Положенням про Міністерство оборони України та Указом Президента України від 21.08.1997 року № 888/97 встановлено, що Міністерство оборони України, яке здійснює безпосереднє керівництво Збройними Силами, є центральним органом виконавчої влади та військовим управлінням. Житомирська квартирно-експлуатаційна частина заснована на державній власності і підпорядкована Міністерству оборони України, як органу управління її майном. Отже, Прокурором в межах наданих законом повноважень щодо представництва інтересів в суді, обґрунтовано подано позов у даній справі та зазначено, яким чином спірні відносини порушують інтереси держави у сфері земельних правовідносин. При розгляді апеляційної скарги Підприємства суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, та виніс ухвалу з помилковим застосуванням норм процесуального права, фактично не переглянувши рішення суду першої інстанції по суті, чим обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.
Ухвалою від 24.12.2007р. Житомирського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДП "Житомирське лісове господарство" прийнято до провадження.
В апеляційній скарзі (т.3, а.с.94-97) відповідач просить скасувати рішення господарського суду від 22.03.2005р. з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи скарги, відповідач посилається, що:
- застосовані судом способи захисту прав не передбачені ст.16 ЦК України та ст.152 Земельного кодексу України, в рішенні не вказано від чого та в який спосіб мають бути звільнені 2210га земель лісового фонду;
- судом прийнято позов, який поданий з порушенням територіальної юрисдикції військового прокурора відносно позивача та третьої особи;
- суд не з'ясував правонаступництво відносно колишньої Житомирської КЕЧ району;
- в процесі розгляду справи, в порушення вимог ст.ст.22, 25, 26, 27, 29 ГПК, судом прийнята заява прокурора про зміну предмета та підстав позову, а також заміну позивача з МО України в особі Житомирської КЕЧ району на Житомирську КЕЧ району;
- не врахувавши норми чинного Земельного кодексу УРСР 1970р., приписів п.2 ст.4 ГПК України, суд допустив помилку, визнавши незаконно виданий облвиконкомом в 1978 році Житомирській КЕЧ району Міністерства оборони Союзу РСР державний акт на право користування землею, документом, що посвідчує право на спірну ділянку лісового фонду новоутвореної Житомирської КЕЧ району Міністерства оборони України; прийняв рішення про право Міноборони без його участі у цій справі;
- вирішивши питання відносно заборони Житомирському держлісгоспу вести лісове господарство, суд не врахував, що згідно норм Лісового кодексу України, ведення лісового господарства здійснюється на підставі матеріалів лісовпорядкування лише спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами, до яких відповідач не відноситься; прокурор не надав доказів, що третя особа - Шепетівський військовий лісгосп знаходиться в межах територіальної юрисдикції військового прокурора Житомирського гарнізону;
- Державний акт на право постійного користування землею виданий позивачу в 1978 році без вилучення земель з державного лісового фонду та їх відведення в натурі. Він не зареєстрований відповідно до ст.125 Земельного кодексу України у встановленому земельним законодавством порядку;
- судом не враховано, що розпорядженням Житомирської райдержадміністрації від 26.01.2005р. №48 затверджено технічну документацію землеустрою по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок і виготовлення державних актів на право постійного користування землею Житомирського держлісгоспу в межах фактичного землекористування з врахуванням спірної земельної ділянки;
- на спірній ділянці фізичними особами приватизовано житлові будинки та прибудинкові земельні ділянки;
- акт 1978р. стосувався лише земельної ділянки і не міг одночасно закріплювати лісокористування на цій земельній ділянці. Відносини щодо права Житомирської КЕЧ на користування лісами на спірній земельній ділянці не були врегульовані;
- при прийнятті рішення суд безпідставно не застосував строків позовної давності, передбачених ст.19 ЦК України, за наявності про це клопотання відповідача, поданого суду першої інстанції 26.01.2005р., яке залишено судом без задоволення.
Представником відповідача Кулик .. заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення по суті Вищим адміністративним судом України пов'язаної з даною справою справи №К-33137/06 (номер господарського суду м.Києва №45/326) за позовом державного підприємства "Житомирське лісове господарство" про визнання Державного акту на право користування МО України землею недійсним.
Колегія суддів ухвалила відхилити клопотання, оскільки вказана справа розглянута по суті після прийняття оскаржуваного рішення.
У разі постановлення Вищим адміністративним судом відповідного судового акта сторони можуть звернутися з заявою про перегляд рішення у справі №12/364-НМ за нововиявленими обставинами.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Вважає рішення суду першої інстанції від 22 березня 2005 року незаконним та необґрунтованим, а тому просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити. Пояснив, що земельна ділянка площею 15724,8 га передана Житомирській КЕЧ у безстрокове та безплатне користування в порушення вимог положень статей 16, 20, 21 чинного на той час Земельного Кодексу УРСР (ВВРУРСР, 1970, №29 ст.205). Надання земельних ділянок, що знаходились в користуванні, іншому землекористувачу здійснювалось лише після вилучення цієї ділянки в порядку ст.ст. 37-41 вказаного Кодексу. Крім того, позивач не надав доказів, що спірна земельна ділянка надана йому на підставі відведення та вилучення її у попереднього землекористувача.
Представник військової прокуратури Житомирського гарнізону в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду Житомирської області від 22.03.2005р. законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Пояснив, що у 1978 році рішенням виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів за Житомирською КЕЧ району (місцезнаходження - в/ч 29261 (правонаступник в/ч А - 0339), закріплено в безстрокове і безоплатне користування 15724,8 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для державних потреб, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії Б №022537, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №9. Зазначив, що на вказаній земельній ділянці дислокується Житомирський навчальний центр - загальновійськовий полігон - військова частина А 0339 (правонаступник військової частини 29261), на території вказаної земельної ділянки знаходиться лісовий масив площею 4588 га. Згідно наказу Міністра оборони України №22 від 21.01.1997р. "Про порядок ведення лісового господарства у лісах, наданих для потреб оборони", веденням лісового господарства на землях, наданих для потреб Міністерства оборони України, займаються спеціалізовані підприємства - військові лісгоспи та лісництва.
Представником прокуратури надані докази, що документи, які знаходяться в матеріалах справи (т.2, а.с.130-146), розсекречені згідно акту №36 від 20.05.2008р. (т.4, а.с.50-65).
Представник прокуратури Житомирської області, яка вступила у розгляд справи згідно заяви від 06.09.2005р. №05/296 вих-05 (т.3, а.с. 105) в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (т.4, а.с.47).
Представник позивача та Міністерства оборони України в засіданні суду заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду Житомирської області від 22.03.2005р. законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та представники третьої особи в судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважають рішення господарського суду Житомирської області від 22.03.2005р. законним та обґрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Пояснили, що єдиним доказом права користування є державний акт, а відповідач не надав доказів правомірності користування спірною земельною ділянкою, тому вважають, що господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позов обґрунтований, а також підтверджується належними доказами, які є в матеріалах справи.
Представники позивача та третьої особи також надали пояснення щодо позовної давності. Вказали, що про користування відповідачем відповідними землями, виділеними МО України, стало відомо лише під час інвентаризації земель Міноборони, проведеної в 2003 році, а отже строк позовної давності не пропущений, оскільки позов був пред'явлений у травні 2004 року.
Переглянувши рішення суду першої інстанції відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у 1978 році на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської обласної Ради народних депутатів Житомирській КЕЧ в/ч 29261 видано Державний акт на користування землею серії Б №022537 (а.с.132-134, т.1), який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №9.
Державний акт видано виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів, який закріпив за КЕЧ в безстрокове і безплатне користування 15724,8 гектарів землі для державних потреб в межах згідно з планом (т.1, а.с.135).
На вказаній земельній ділянці дислокується Житомирський навчальний центр - загальновійськовий полігон - військова частина А 0339 (правонаступник військової частини 29261) (а.с 156, т.2).
На території вказаної земельної ділянки знаходиться лісовий масив площею 4588 га. Згідно наказу Міністра оборони України №22 від 21.01.1997р. "Про порядок ведення лісового господарства у лісах, наданих для потреб оборони" веденням лісового господарства на землях, наданих для потреб Міністерства оборони України, займаються спеціалізовані підприємства - військові лісгоспи та лісництва (а.с.37-42, т.1).
Шепетівський військовий лісгосп є спеціалізованим державним лісогосподарським підприємством та здійснює ведення лісового господарства відповідно до вищевказаного наказу на покритих лісом землях (а.с.44, т.1).
Із вказаної лісової площі 4588 га на площі 2415 веденням лісового господарства займається Шепетівський військовий лісгосп Державного підприємства Міністерства оборони України Івано-Франківського ліспромкомбінату, а на площі 2173 га веденням лісового господарства, не маючи належним чином закріпленого (оформленого) права власності на вказану земельну ділянку і права постійного користування вказаною земельною ділянкою, займається Тригірське лісництво Житомирського держлісгоспу (а.с.10, т.1). В подальшому уточнено, що площа земельної ділянки з земель МО України, яка використовується держлісгоспом, становить 2210 га (Інформація Житомирського районного відділу земельних ресурсів №255 від 10.10.2003р., відповідь на ухвалу господарського суду першої інстанції Житомирського районного відділу земельних ресурсів від 08.07.2004р. за вих.№208 (т.3, а.с.21, т.1, а.с.150-152).
Використання Житомирським держлісгоспом 2210 га земель МО України підтверджується схемою, наданою Житомирським районним відділом земельних ресурсів (т.1, а.с.160) та довідкою Житомирського районного відділу земельних ресурсів №33 від 19.02.2003р. (т.1, а.с.45).
У відповідності до наказу Міністерства лісового господарства України від 30.10.1991р. №133 "Про організаційну структуру управління лісовим господарством" здійснена реорганізація Житомирського лісгоспзага у Житомирське державне лісогосподарське підприємство, скорочено Житомирський держлісгосп (т.1, а.с.32, 36, а.с.65). Згідно наказу Державного комітету лісового господарства України від 23.02.2005р. №178 Житомирське державне лісогосподарське підприємство перейменовано в Державне підприємство "Житомирське лісове господарство" (т.3, а.с. 101-102).
Позивачем, третьою особою - ДП "Івано-Франківський лісопромкомбінат", Шепетівським військовим лісгоспом неодноразово направлялись листи до відповідача, державного управління екології та природних ресурсів у Житомирській області про врегулювання спірного питання в добровільному порядку (а.с.8, 10, 12, 47, 48, т.1).
Відповідач вважає, що земельна ділянка площею 15724,8га передана Житомирській КЕЧ у безстрокове та безплатне користування в порушення вимог положень статей 16, 20, 21 чинного на той час Земельного Кодексу УРСР. Вказує, що надання земельних ділянок , що знаходились в користуванні, іншому землекористувачу здійснювалось лише після вилучення цієї ділянки в порядку ст.ст. 37-41 Кодексу. Зазначає, що позивач не надав доказів, що спірна земельна ділянка надана йому на підставі відведення та вилучення її у попереднього землекористувача.
Відповідач також вважає, що межі землекористування Житомирської КЕЧ, в процесі виготовлення вищевказаного державного акта, з органами лісового господарства не були погоджені; вказує на те, що Житомирська КЕЧ району лісами, що знаходяться на спірній земельній ділянці, не володіє і не користується, сплати збору за спеціальне використання лісових ресурсів не проводить, вказані землі Житомирською КЕЧ за цільовим призначенням не використовуються. Крім того, вказує, що позивач не відноситься до спеціалізованих підприємств, а тому згідно ст.9 Лісового Кодексу України (1994р.) та ст.57 Земельного Кодексу України не може мати в постійному користуванні земельні ділянки лісового фонду для ведення лісового господарства.
Крім того, вважає, що його право на користування спірною земельною ділянкою виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема положень Лісового кодексу України. Зазначив, що чинними на ту пору законодавчими нормами всі ліси проголошувались виключно державною власністю і ведення в них лісового господарства покладалось на державні органи лісового господарства, а тому державні акти на право користування державними органами лісового господарства земельними ділянками зайнятими лісами державного значення не виготовлялись. В обґрунтування своїх заперечень та права користування спірною земельною ділянкою зіслався на рішення дев'ятої сесії ХХІІІ скликання Житомирської обласної Ради від 19.08.1999р. "Про розподіл території підприємств об'єднання "Житомирліс" за лісовими розрядами", згідно якого усі спірні квартали визначені територією Тригірського лісництва. З наданих до справи матеріалів вбачається, що відповідачу відомо, що спірна земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні Житомирської КЕЧ ( а.с. 56, 102, т.1).
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно із ст.ст.33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті обставини, які мають значення для справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, прокурора, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, апеляційний господарський суд вважає скаргу необґрунтованою, виходячи з наступного:
Відповідно до позовної заяви, що подана військовим прокурором, предметом позову є користування землями, що надані в користування Житомирській КЕЧ.
Згідно приписів ст.20 Земельного кодексу УРСР, право користування колгоспів, радгоспів, інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Зазначений документ видається тільки після відводу земельних ділянок.
Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 в 1978р. був виданий Житомирським облвиконкомом Державний акт серії Б №022537 на безстрокове і безоплатне користування земельною ділянкою площею 15724,8 гектарів землі (т.1, а.с.132-134) відповідно до положень постанови Ради народних комісарів Української РСР від 06.07.1945р. №429/0037 "Про відновлення права Київському, Харківському, Львівському військовим округам на користування земельними ділянками, відведеними під аеродроми, полігони, стрільбища, табори і учбові поля до Вітчизняної війни" (т.2, а.с.145).
Згідно виписки з списку земельних ділянок, які передані РНК для спецпотреб органам РНО до Вітчизняної війни (додаток до постанови РНК УРСР від 06.07.1945р. №429/0037) військовому полігону відновлено право на користування земельною площею 16141га (т.2, а.с.146).
Вказаний Державний акт, виданий у 1978р., є законною підставою для користування позивачем землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №9. Доказів, що вказаний акт визнаний недійсним або скасований відповідачем не надано, тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позивач є законним користувачем земельної ділянки. Правомірність видачі Державного акту та відповідність його чинному законодавству не є предметом спору по даній справі.
При цьому колегія суддів зазначає, що Державним підприємством "Житомирське лісове господарство" був поданий позов про визнання незаконним вищевказаного Державного акту на право користування землею серії Б №022537, постановою господарського суду м.Києва від 08.02.2006р. у справі №45/326 в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду вказана постанова залишена без змін.
На даний час вказана справа знаходиться на касаційному перегляді у Вищому адміністративному суді України (т.4, а.с.12-20).
У разі скасування ВАСУ вищевказаних судових актів і задоволення позову відповідач має право ставити питання про перегляд оскаржуваного рішення господарського суду за нововиявленими обставинами.
Оскільки єдиним доказом права користування є державний акт, а відповідач не надав доказів правомірності користування спірною земельною ділянкою, позов є обґрунтованим та підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи.
Відповідно до абзацу 4 п.2 Постанови Верховної Ради України від 22.05.2003р. №882-ІУ "Про стан дотримання законодавства України щодо видачі державних актів на право власності на землю, сертифікатів на право на земельну частку (пай) та їх обігу; про дотримання законодавства України щодо виділення в натурі (на місцевості), використання та обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення" зобов'язано Кабінет Міністрів України до 1 січня 2005 року відповідно до вимог Прикінцевих положень Земельного кодексу України провести інвентаризацію земель Міністерства оборони України, Прикордонних військ України, Міністерства внутрішніх справ України, а також земель, що знаходяться у користуванні Державного департаменту України з питань виконання покарань, земель запасу та резервного фонду, земель наукових установ та навчальних закладів.
З листа Житомирського обласного головного управління земельних ресурсів від 15.12.2003р. вбачається, що на виконання Постанови Верховної Ради України від 22.05.2003р. №882-ІУ ним проведена інвентаризація земель, які знаходяться в користуванні Міноборони (а.с.93, 94, т.1). Перевіркою підтверджено, що Міністерство оборони є правомірним користувачем земель, хоча і використовує їх не за призначенням. 30.10.2003р. за №19-275/1435 Міністерству оборони направлено лист Житомирської районної державної адміністрації з проханням надати згоду на передачу земель лісового фонду Тригірському лісництву (а.с.102, т.1). Враховуючи викладене, позивач підставно користується спірними землями, а питання щодо їх передачі відповідачу знаходиться лише в стадії вирішення. На день вирішення спору у відповідача відсутні правові підстави для використання спірних земельних ділянок.
Відповідно до листа Житомирського районного відділу земельних ресурсів від 19.02.2003р., який надісланий начальнику Шепетівського військового лісгоспу, лісові квартали №№9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 20, 21, 22, 23, 24, 33, 34, 35, 43, 44, 45, 46, 85, 83, 100, 114, 28, 39, 29, 32, 40, 41, 42, 19, 13, 18 Тригірського лісництва Житомирського держлісгоспу розміщені на землях Житомирського учбового центру і закріплені за МО України (а.с.45, т.1).
Стосовно посилання в апеляційній скарзі на те, що прокурором Житомирського гарнізону пред'явлений позов з перевищенням повноважень, колегія суддів зазначає, що в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як свідчить правовий аналіз матеріалів справи, в своїй позовній заяві Прокурор вказав, що позов подається в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах – Міністерства оборони України – Житомирської квартирно-експлуатаційної частини.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Законами України “Про оборону України”, “Про Збройні Сили України”, Положенням про Міністерство оборони України та Указом Президента України від 21.08.1997 року № 888/97 встановлено, що Міністерство оборони України, яке здійснює безпосереднє керівництво Збройними Силами, є центральним органом виконавчої влади та військовим управлінням.
Житомирська квартирно-експлуатаційна частина заснована на державній власності і підпорядкована Міністерству оборони України, як органу управління її майном.
Отже, Прокурором в межах наданих законом повноважень щодо представництва інтересів в суді, обґрунтовано подано позов у даній справі та зазначено, яким чином спірні відносини порушують інтереси держави у сфері земельних правовідносин.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до положень Закону України "Про збройні сили України" від 06.12.1991р. та Указу Президента України "Про збройні сили" від 12.12.1991р. всі військові формування, що дислокувалися на території України, в тому числі і Житомирська КЕЧ району, увійшли до складу Збройних сил України, що спростовує доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо припинення свого існування без правонаступництва Житомирської КЕЧ району Міністерства оборони України СРСР через розпад СРСР.
Посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності необґрунтоване, оскільки про користування відповідними землями, виділеними МО України, позивачу стало відомо лише під час інвентаризації земель Міноборони, проведеної в 2003 році, а отже строк позовної давності не пропущений, оскільки позов був пред'явлений у травні 2004 року.
Колегія суддів також вважає безпідставним посилання оскаржувача в апеляційній скарзі на зміну прокурором предмету та підстав позову в заяві про уточнення позовних вимог від 01.03.2005р. за №679 (т.2, а.с.162-164), оскільки підстави позову залишені ці ж самі - наявність Державного акту на право користування землею серії Б за №022537, фактично не змінився і предмет позову, військовим прокурором лише уточнена площа спірної земельної ділянки і вказані номери лісових кварталів.
З врахуванням викладених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, заборонивши Житомирському державному лісогосподарському підприємству ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях площею 2210 га, які належать Міністерству оборони України та зобов'язавши Тригірське лісництво Житомирського державного лісогосподарському підприємству звільнити землі лісового фонду Міністерства оборони України на загальній площі 2210 га, на яких знаходяться лісові квартали за №№ 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 20, 21, 22, 23, 24, 33, 34, 35, 43, 44, 45, 46, 85, 83, 100, 114, 28, 39, 29, 32, 40, 41, 42, 19, 13, 18.
Судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Рішення господарського суду Житомирської області від 22.03.2005р. у справі №12/364"НМ" відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для скасування вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 22 березня 2005 року у справі №12/364"НМ" залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирське лісове господарство", м.Житомир, яке є правонаступником Житомирського державного лісогосподарського підприємства - без задоволення.
2. Справу №12/364"НМ" повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Горшкова Н.Ф.
судді:
Будішевська Л.О.
Майор Г.І.
Віддруковано 8прим.:
------------------------------------
1 - до справи;
2 - позивачу;
3 - відповідачу;
4 - третій особі;
5 - прокурору Житомирської області;
6 - військовому прокурору;
7 - Мін. оборони України;
8 - в наряд
