Печенізький районний суд Харківської області
смт. Печеніги, вул. Леніна, 48а, 62801, (05765) 6-10-30
Справа № 2-230/2010р
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
01 вересня 2010 року смт. Печеніги
Печенізький районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді - Смирнова В.А.
при секретарі судового засідання - Меденець Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Печеніги цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печенізькому районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулась до Печенізького районного суду з позовом, в якому просила суд: - зобов*язати Управління Пенсійного фонду України в Печенізькому районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати на користь позивача недоплаченої йому як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2006р. по 31.12.2009р.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував наступним. Позивачка є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 01.01.2006р. має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.
В судове засідання, призначене на 01 вересня 2010 року, позивачка не прибула, до суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності .
Відповідач позов не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, просив суд розглядати справу без участі їх представника. До суду надав заперечення, відповідно до яких проти позову заперечував, посилаючись на наступне (а.с. 16-17). Частина 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус «Дитина війни» величина мінімальної пенсії за віком, на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно-правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населення країни встановлені різні величини показника мінімальної пенсії, а також відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». Листом від 31.08.2007 року № 21-46-561 Міністерства юстиції України встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений у ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов’язані з виплатою державної соціальної допомоги, слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи наявність відповідних заяв від позивача та відповідача суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією посвідчення , має статус «Дитина війни» (а.с. 13).
Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що її соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
В позовній заяві позивач просить суд зобов’язати відповідача провести нарахування невиплаченої позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.
Другий розділ Закону України «Про соціальний захист дітей війни» містить в собі дві статті: стаття 5. Пільги дітям війни; стаття 6. Державна соціальна підтримка дітей війни.
Таким чином, із аналізу вказаних норми вбачається, що державна соціальна підтримка осіб, яким надано статус «Дитина війни», включає надання державної соціальної допомоги та пільг.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Печенізькому районі Харківської області повинне було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2008 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до підпункта 2 пункту 41 розділу II Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів»
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"
(справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) № 10-рп/2008 від 22.05.08 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, положення підпункта 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. втратило чинність 22 травня 2008 року.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Печенізькому районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Суд зазначає, що з моменту прийняття Конституційним судом України рішення щодо неконституційності підпункту 2 пункту 41 розділу II Законів України«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ці норми втратили чинність, а тому з цього часу виплаті підлягало підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2009 рік, суд вважає їх підлягаючими задоволенню повністю, з таких підстав.
Законом України “ Про державний бюджет на 2009 рік” дію ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України “ Про державний бюджет на 2009 рік” розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно- правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України “ Про соціальний захист дітей війни”. Таким чином, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до довідки від 30.08.2010 року за № 1431- 02/35 Управління пенсійного фонду України в Печенізькому районі Харківської області ОСОБА_1 у 2007 році не отримувала підвищення до пенсії як «Дитині війни», у 2008 році отримувала підвищення до пенсії як «Дитині війни» за період з січня 2008 року по грудень 2008 року в розмірі 579,30 грн., за період з січня 2009 року по грудень 2009 року отримувала підвищення до пенсії як «Дитині війни» у розмірі 597, 60 грн. (а.с. 19).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Посилання представника відповідача на неможливість застосування до вказаних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд не бере до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
За змістом абзацу третього ст. 1 вказаного Закону державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд приходить до висновку, що визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.
Тобто, суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок доплати до пенсії, призначеної по Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1є Управління Пенсійного фонду України в Печенізькомурайоні Харківської області.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Печенізькому районі Харківської області відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачу, а суд не уповноважений визначати конкретний розмір підвищення до пенсії позивача у грошовому вимірі.
Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в Печенізькомурайоні Харківської області, за місцем проживання позивача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність дій відповідача щодо виплати позивачу доплати до пенсії як «Дитині війни» в розмірах, які не відповідають Закону України «Про соціальний захист дітей війни», діючому законодавству.
Суд встановлює порушення відповідачем права позивача на отримання доплати до пенсії як «Дитині війни» в розмірі, передбаченим Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Печенізькому районі Харківської області, по не виконанню з 09.07.2007р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 р. приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування доплати до пенсії.
Також суд зазначає, що правовідносини які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що Позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе його право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22, ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 1, 3, 6, 7 Закону «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законами України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року, Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) № 10-рп/2008 від 22.05.08р., Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, Закону України «Про прожитковий мінімум», Законом України „Про Державний бюджет на 2009 рік”, ч.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України “ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов*язаних із соціальними виплатами” від 18.02.2010 р., ст.ст. ст.ст. 4-8, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України , суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печенізькому районі Харківської області про зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печенізькому районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( місце проживання: ОСОБА_2 9 АДРЕСА_1, 62800, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по 31.12.2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Харківської області через Печенізький районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення .
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : В.А.Смирнов
