Провадження № -
Справа № 2-230/2010
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25.01.2010 р. м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі – головуючого судді Сьоря С.І., при секретарі – Головньовій Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором підряду та моральної шкоди та за зустрічним позовом фізичної особи ОСОБА_2 до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення неустойки та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на його користь залишок від сплати за виконану ним роботу в сумі 5300 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що 26.05.2009 року між фірмою «Телець» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір підряду про виготовлення корпусних меблів по особистому замовленню, згідно якого фірма зобов»язалась виконати роботу по виготовленню кутової кухні, а відповідач прийняти та оплатити її. Вартість замовлення згідно договору склала 15 500 грн. 26.05.2009 року відповідач вніс передоплату за виготовлення кухні в сумі 7500 грн. та 17.07.2009 року додатково сплатив 2700 грн. і залишок не сплачених коштів згідно договору складає 5300 грн.
28.08.2009 року кухню було виготовлено та встановлено у квартирі відповідача, останній прийняв виконану роботу та надав розписку про те, що зобов»язується сплатити кошти в сумі 5 300 грн. 29.08.2009 року, при цьому відповідач відмовився підписувати акт виконаних робіт.
Відповідач свої зобов»язання не виконав і на даний час мається заборгованість в сумі 5300 грн. яка підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Крім того вважає, що неправомірними діями відповідача йому завдана моральна шкода, яка полягає у приниженні його честі та гідності і ділової репутації і її він оцінює в сумі 2000 грн.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 в якому просив суд стягнути з останнього на його користь 4360 грн. неустойки та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги мотивував тим, що 08.05.2009 року дизайнером, що працює у ОСОБА_1 було зроблено заміри для виготовлення його замовлення – кутової кухні, за що ним сплачено 50 грн.
26.05.2009 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір №46 про виготовлення корпусних меблів по особистому замовленню, згідно з яким виконавець зобов»ячався виконати роботу по виготовленню кутової кухні, з належною якістю та у строки передбачені договором, а саме впродовж місяця та в той же день ним сплачено передплату в сумі 7500 грн.
26.06.2009 року вийшов строк виготовлення виробу згідно договору №46.
17.07.2009 року на прохання відповідача ним була проведена доплата в сумі 2700 грн..
18.07.2009 року майстри ОСОБА_1 розпочали монтаж каркасу кухні, однак в зв»язку з багатьма помилками дизайнера при замірах, каркас мав непропорційний вигляд, в зв»язку з чим він забракував виріб та запропонував повернути його до майстерні.
11.08.2009 року ним був надісланий лист – повідомлення з претензією ОСОБА_1, однак останній відмовився його приймати.
26.08.2009 року ОСОБА_1 у супроводі його працівників привіз кухню по місцю його проживання для встановлення.
Після монтажу він переконався у поганій якості та дефектах кухні. ОСОБА_1 почав вимагати у нього сплатити залишкову суму за виріб, згідно договору, на що він запропонував ОСОБА_1 усунути недоліки. На цей час про строчка становила 62 дні. У відповідь на це, ОСОБА_1 в пориві гніву почав розбирати кухню, його дружина та дочка намагалися заспокоїти останнього, однак у відповідь на це він вдарив доньку та штовхнув дружину. Він втрутився у конфлікт та враховуючи конфліктну ситуацію та тиск із сторони ОСОБА_1 він був змушений написати розписку в якій зобов»ячався повернути залишок коштів по договору.
Вважає, що ОСОБА_1 порушив його договірні зобов»язання, що суперечить вимогам ст..629 ЦК України та злісно порушив вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» не надавши йому належну якість продукції та обслуговування.
ОСОБА_1 порушив строки виготовлення замовлення на 62 дні, а тому на підставі ст..8 ч.9 Закону України «Про захист прав споживачів» останній повинен відшкодувати йому неустойку у розмірі 1 % від вартості товару за кожен день затримки.
Так, сума по договору складає 15 500 грн., ним фактично сплачено 66 % від суми замовлення, а саме 10250 грн., 1% прострочення за день – 155 грн. Х 62 дні = 9610 грн. – неустойка. З урахуванням недоплаченої суми за виріб 5250 грн. та суми неустойки 9610 грн. на його користь підлягає стягненню 4360 грн. ( 9610 – 5250 = 4360.
Також зазначив, що внаслідок того, що йому відповідачем було виготовлено кухню, яка має незручності та багато дефектів, його дружина, яка полюбляла раніше готувати, практично не виходить на кухню, через що він втратив спокій, став погано спати, постійно хвилюється, став дратівливий. Кожен раз коли виходить на кухню і бачить недороблену кухню, то в нього падає настрій та апетит.
В зв»язку з викладеним вважає, що йому було завдано моральну шкоду в сумі 5000 грн., яка підлягає стягненню на підставі ст..23 ЦК України.
В судовому засідання позивач за первісним позовом, а за зустрічним позовом відповідач ОСОБА_1 свій позов підтримав у повному обсязі з підстав, що зазначені в позові, а в задоволенні зустрічного позову просив відмовити у зв»язку з його безпідставністю.
В судовому засіданні відповідач за первісним позовом, а за зустрічним позовом позивач ОСОБА_2 свій позов підтримав у повному обсязі з підстав, що зазначені в позові, а в задоволенні первісного позову просив відмовити у зв»язку з його безпідставністю
Представники третіх осіб Кременчуцького відділу Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів. Кременчуцької ОДПІ до судового засідання не з»явилися з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, про причини неявки суд повідомили.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників третіх осіб на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріали цивільної справи суд встановив наступне.
26.05.2009 року між виконавцем фірмою «Телець» в особі директора ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір №46 на виготовлення корпусних меблів по індивідуальному замовленню.
Як встановлено судом і це не заперечується сторонами, фірма «Телець» як юридична особа не зареєстрована, а фактично вказаний договір було укладено між СПД ФО ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що також підтверджується листом Полтавського обласного управління у справах захисту прав споживачів від 04.11.2009 року №1263.
Тобто судом встановлено, що 26.05.2009 року договір №46 на виготовлення корпусних меблів по індивідуальному замовленню фактично укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до п.1.1 договору №46 на виготовлення корпусних меблів по індивідуальному замовленню від 26.05.2009 року Виконавець зобов»язався виготовити меблі по індивідуальному замовленню Замовника, і передати в користування Замовника виготовлені меблі, а Замовник зобов»язався прийняти і своєчасно здійснити оплату виготовлених меблів на умовах даного договору.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами вартість замовлення згідно договору склала 15 500 грн.
Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно п.2.4 та п.2.5 Договору виконавець приступає до виготовлення меблів після отримання авансу в розмірі не менше 68 % від загальної вартості, що складає 10 540 грн. ( 15500 х 68:100)
26.05.2009 року ОСОБА_2 було внесено аванс за виготовлення кухні в сумі 7500 грн. та 17.07.2009 року додатково внесено 2700 грн., що підтверджується квитанціями від 26.05.2009 року та 17.07.2009 року.
Твердження відповідача – позивача ОСОБА_2 про те, що ним на виконання умов договору сплачено кошти у розмірі більше ніж 68 % від вартості замовлення, оскільки окрім авансу в сумі 10200 грн. ним також 08.05.2009 року сплачено 50 грн. за проект та 27.08.2009 року сплачено по 150 грн. ОСОБА_3, ОСОБА_4, за установку кутової кухні, на підтвердження чого ОСОБА_2 суду надано розписки від 27.08.2009 року, суд до уваги не приймає, з наступних підстав.
Як вбачається із квитанції від 08.05.2009 року за проект ОСОБА_2І сплачено 50 грн. до укладення між сторонами Договору і вказаним Договором не передбачено врахування вказаної суми у загальну вартість замовлення.
Відповідно до п.2.2 Договору Замовник проводить оплату цього договору на розрахунковий рахунок чи в касу виконавця згідно суми замовлення та рахунку. Тобто вказаним договором не передбачено можливості проведення оплати по договору у інший спосіб, ніж визначено договором.
Крім того відповідачем - позивачем ОСОБА_2 не надано суду доказів того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були уповноваженні на прийняття оплати по Договору.
Тобто судом встановлено, що ОСОБА_2 на виконання умов Договору сплатив аванс у розмірі 10200 грн., що складає 66 % від загальної вартості замовлення і залишок не сплачених коштів згідно договору складає 5300 грн., а тому у ОСОБА_1 згідно умов договору не виникло обов»язку приступити до виконання замовлення.
Як встановлено судом ОСОБА_1 було виготовлено кутову кухню та 28.08.2009 року останню встановлено в квартирі ОСОБА_2, при цьому акт прийому передачі виготовленого виробу між сторонами підписано не було.
28.08.2009 року ОСОБА_2 написано розписку в якій останній зобов»язався залишок суми по договору №46 від 26.09.2009 року повернути по факту 29.08.2009 року.
Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження № П – 808 від 23.11.2009 року меблі, що були виготовлені ОСОБА_5 та встановлені у квартирі ОСОБА_2 мають різного роду дефекти та якість цих меблів не відповідає нормативним документам, що діють на території України.
Відповідно до ст..526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_2 останній просить стягнути на його користь із ОСОБА_5 неустойку у розмірі 1 % від вартості замовлення за кожен день прострочки виготовлення замовлення, що передбачено ч.9 ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
Тобто вказаною нормою Закону визначено розмір та підстави для виплати споживачу неустойки, яка може бути виплачена споживачу у разі затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та у разі затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів), а не визначено розмір та підстави для виплати споживачу неустойки, у випадках коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором .
Питання щодо сплати неустойки та пені у випадках коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором врегульовано ст..10 Закону України «Про захист прав споживачів», якою визначено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Враховуючи викладене, а також те, що як встановлено судом позивачем – відповідачем ОСОБА_1 не порушено умов Договору в частині строку виконання замовлення, а відповідно відповідачем – позивачем ОСОБА_2 порушено умови договору щодо оплати виконаного замовлення, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за Договором в сумі 5300 грн. є законними та обгрунтованими і підлягають задоволенню, а відповідно вимоги ОСОБА_2 про стягнення неустойки є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається із позову та встановлено судом під час розгляду справи, ОСОБА_1 просить стягнути на його користь моральну шкоду, що полягає у приниженні його честі, гідності та ділової репутації та яка спричинена йому внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2, які виразились у невиконанні умов договору.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем ОСОБА_1 суду не надано жодного доказу, щоб свідчив про спричинення йому моральної шкоди в наслідок невиконня ОСОБА_6 умов Договору.
Крім того, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування моральної шкоди.
Ні договором, що укладений між стронами, ні положеннями глави 61 ЦК України, якими регулюються правовідносини щодо договорів підряду, не передбачено можливості стягнення моральної шкоди в наслідок невиконання його умов, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди є безпідставними і в їх задоволенні необхідно відмовити у повному обсязі.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, то суд приходить до наступих висновків.
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізовується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою прокукцією, або прокукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяною небезпечною для життя і здоров»я людей продукцією у випадках передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи те, що договором, що укладений між стронами та положеннями глави 61 ЦК України, якими регулюються правовідносини щодо договорів підряду, не передбачено можливості стягнення моральної шкоди в наслідок невиконання його умов, Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено можливість відшкодування моральної шкоди лише у випадку спричинення її споживачеві небезпечною для життя та здоров»я людей продукцією, а також те, що ОСОБА_2 суду не надано належних доказів того, що йому спричинено моральну шкоду та судом не встановлено наявності неправомірних дій ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_2, то суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, а тому у цій частині позовних вимог також необхідно відмовити.
Враховуючи, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, то з відповідача ОСОБА_2 на його користь на підставі ст..88 ЦПК України необхідно стягнути сплачені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст..ст.23, 526, 611, 837, 846 ЦК України, ст..4, 8, 10 Закону України «Про захист прав споживачів» , суд, -
ВИРІШИВ:
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором підряду та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором підряду в сумі 5 300 грн.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди – відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки та моральної шкоди – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 53 грн. сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд м.Кременчука на протязі десяти днів починаючи з дня проголошення рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження або в порядку передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України на протязі десяти днів з дня проголошення рішення суду без попереднього подання заяви про його апеляційне оскарження.
Суддя
