АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Прровадження 22-ц/744/1690/2014 Головуючий у 1-й інстанції - Трофимова Н.А.
Справа № 2-1342/11 Доповідач - Петренко І.О.
Категорія - 19
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2014 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Петренко І.О.
суддів - Котушенко С.П., Романюк М.М.
при секретарі - Кравцовій Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи Головне управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області, Верхньодніпровська районна спілка споживчих товариств про усунення перешкод у здійсненні права власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Верхньодніпровська районна спілка споживчих товариств, треті особи державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Малашова Г.В., комунальне підприємство Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом посилаючись на те, що вона являється власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Даний будинок був отриманий позивачкою у власність згідно договору купівлі-продажу від 30 березня 2011року . Продавцем будинку виступала Верхньодніпровська районна спілка споживчих товариств. Після купівлі будинку і перереєстрації домової книги в КП «Верхньодніпровське БТІ», позивачці стало відомо, що в будинку зареєстрована відповідачка, яка фактично проживає у АДРЕСА_2, у зв'язку з цим позивачка не може у повній мірі здійснювати свої права як власник майна, на підставі чого, просить усунути перешкоди у здійсненні її права власності на житловий будинок, шляхом зняття з реєстрації та виселенні відповідачки.
20 червня 2012 року, до початку розгляду справи по суті, від відповідача поступила зустрічна позовна заява ОСОБА_1, про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що договір купівлі-продажу будинку від 30 березня 2011 року укладений внаслідок зловмисної домовленості голови правління Верхньодніпровської райспоживспілки Рожденко Олени Анатоліївни та ОСОБА_2, та є недійсним згідно ст. 232 ЦК України. Також державний нотаріус Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Малашова Г.В. незаконно посвідчила договір купівлі-продажу та не перевірила обсяг повноважень особи, яка підписала правочин; не отримала дозвіл органів опіки та піклування, незважаючи на те що у спірному будинку прописана неповнолітня особа - ОСОБА_6 - донька позивачки за зустрічною позовною заявою. КП «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» незаконно здійснило Державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2. Також ОСОБА_1 зазначала, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2010 року, відмовлено Верхньодніпровській райспоживспілці в задоволенні позову до ОСОБА_1 про виселення із житлового будинку - гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1 без надання іншого житла. Позивачка за зустрічним позовом просила визнати недійсним «Договір купівлі-продажу жилого будинку» від 30 березня 2011р., укладений між Верхньодніпровською районною спілкою споживчих товариств та ОСОБА_2, та в позові позивачу за первинним позовом відмовити за безпідставністю (а.с.56-57).
Заявою від 17 червня 2013 року позивачка за первісним позовом уточнила позовні вимоги та просила залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги - Управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області; просила усунути перешкоди в здійсненні права власності на жилий будинок №1-а по АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстрації та виселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 183-184).
Заявою від 25 лютого 2013 року, позивачка за зустрічним позовом уточнила позовні вимоги та просила визнати недійсним договір купівлі-продажу жилого будинку №4387352 від 30.03.2011 року , зареєстрований в Державному реєстрі правочинів згідно витягу №9733713, укладений між Верхньодніпровською райспоживспілкою та ОСОБА_2; в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1. труті особи: Верхньодніпровська спілка споживчих товариств та Відділ міграції та реєстрації фізичних осіб РВ УМВС України «Про усунення перешкод в здійсненні права власності» - відмовити в повному обсязі (а.с.159-162).
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року первісний позов залишений без розгляду.
Заочним рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення , яким суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення , ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно з Постановою районної профспілки правління Верхньодніпровської райспоживспілки від 10 вересня 1993 року №114, розподілені жили кімнати гуртожитку та надана інженеру-технологу ОСОБА_1 кімната, площею 20 кв.м.(а.с. 35).
Як убачається із змісту трудової книжки ОСОБА_1 02 листопада 1995 р. в зв'язку з реорганізацією переведена в Верхньодніпровське ГОРПО товарознавцем І кат. (а.с. 188).
Рішенням від 20 травня 1998 року за №213 Виконавчий комітет Верхньодніпровської міської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області підтвердив статус гуртожитку в АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі правління РСС, враховуючи його попереднє призначення (а.с.36).
Відповідно до Виписки із розпорядження ліквідаційної комісії Верхньодніпровського міського споживчого товариства від 12 жовтня 1998 року №1 ОСОБА_1 звільнена з посади економіста І-категорії 12 жовтня 1998 року в зв'язку з ліквідацією міського споживчого товариства (п.1 ст. 40 КЗпП України) з виплатою вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України (а.с. 37).
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2010 року частково скасоване рішення Верхньодніпровського районного суду від 15 грудня 2009 року та відмовлено Верхньодніпровській райспоживспілці в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про виселення із житлового будинку-гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1, без надання другого житлового приміщення, та зняття з реєстрації по паспортному обліку з житлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1.
Зазначеним Рішенням встановлено, що ОСОБА_1 була надана кімната у гуртожитку по АДРЕСА_1 у зв'язку з її трудовими відносинами, та оскільки вона була звільнена у зв'язку з ліквідацією ГОРПО - то вона може бути виселена лише з наданням іншого жилого приміщення. Також рішенням апеляційного суду встановлено, що пайовий внесок ОСОБА_1 становив 81 грн. 12 коп. , із яких в першому кварталі 1998 року вона отримала 70 грн., тому зазначена обставина не дає підстав відповідачці стверджувати, що вона має право власності на спірний гуртожиток і не надає правових підстав ставити питання про реєстрацію , як члена сім'ї співвласника її доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживала разом з ОСОБА_1 без реєстрації у домовій книзі по паспортному обліку. Власник гуртожитку, Верхньодніпровська райспоживспілка, згоди на реєстрацію не надавала. Окрім того, дівчина має на праві власності частину квартири АДРЕСА_2 (а.с.38 -40).
Суд першої інстанції правильно вказував на те , що відповідно до положень ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2010 року встановлена правомірність проживання позивачки за зустрічним позовом в спірному будинку після припинення трудових відносин в споживспілкою, тому суд відхиляє доводи відповідача-2 про відсутність ордеру на вселення у позивачки за зустрічним позовом, припинення з нею трудових відносин з неповажної причини, та ці обставини доведенню не підлягають в силу ст. 61 ЦПК України.
30 березня 2011р. між Верхньодніпровською районною спілкою споживчих товариств в особі голови правління Райспоживспілки Рожденко О.А.(продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого в м. Верхньодніпровську, по АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Малашовою Г.В., зареєстрований в реєстрі №1057 (а.с. 5). Право власності на вказаний будинок зареєстроване 20.04.2011р. за ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав (а.с. 7).
ОСОБА_1 за зустрічним позовом в обґрунтування позивних вимог посилалась на положення ст. 232 ЦК України та стверджувала , що при укладанні вище вказаного правочину мала місце зловмисна домовленість голови правління Верхньодніпровської райспоживспілки Рожденко О.А. та ОСОБА_8
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 не надано доказів, підтверджуючих наявність зловмисної домовленості представника Верхньодніпровської районної спілки споживчих товариств , однієї сторони правочину, - Рожденко О.А. з іншою стороною - ОСОБА_8, а також, що вчинений правочин порушує інтереси довірителя -Верхньодніпровської районної спілки споживчих товариств.
Так , відповідно до вимог ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, може бути визнаний судом недійсним.
Основною умовою застосування цієї статті є наявність зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. Важливим є те, що представник однієї сторони і друга сторона діяли з метою заподіяти шкоду тому, чиї інтереси мав захищати представник.
Представник може спотворювати волю особи, яку він представляє у своїх цілях або в інтересах контрагента.
Зловмисна домовленість представника однієї сторони з іншою полягає у згоді про вчинення правочину на шкоду особи, яку представляють, і одночасно на користь контрагента та представника.
Тобто для визнання недійсним правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості, необхідно встановити факт зловмисної домовленості представника з іншою особою (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), наявність збитків та причинний зв'язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені у п. 22 Постанови від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя, при цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Наведених норм закону позивач не виконав, оскільки не навів належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те , що оспорюваний право чин було вчинено в період мораторію на відчуження у будь-який спосіб об»єктів нерухомого громадського майна споживчої кооперації України , що свідчить про вчинення представником правочину всупереч інтересам довірителя і бажає настання негативних наслідків для довірителя визнати обґрунтованими не можна , оскільки апелянта ніхто не уповноважував на захист прав та інтересів Верхньодніпровської районної спілки споживчих товариств.
Посилання в апеляційній скарзі на не належний порядок оформлення та видачі нотаріального документу , що повинен засвідчувати факт виникнення права власності у набувача на нерухоме майно також визнати обґрунтованим та достатнім для скасування оскаржуваного рішення не можна , оскільки оспорюваний право чин був оформлений нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 30 березня 2011 року ( ар. сп. 6) . Посилання ж в апеляційній скарзі на проведений з порушеннями аукціон по продажу спірної будівлі визнати обґрунтованими не можна , оскільки порядок проведення його не оскаржувався і до висновків , про які вказує апелянт компетентні органи не приходили.
Доводи апеляційної скарги стосовно продажу спірного будинку , в якому зареєстрована неповнолітня донька позивачки за зустрічним позовом , без узгодження з органами опіки та піклування були також визнати обґрунтованими не можна. Вони були вивчені в суді першої інстанції і факт відсутності вище вказаної реєстрації був встановлений рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2010 року , яке набрало законної сили і , на яке у своїх же доводах посилається і апелянт.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення та залишення без змін рішення суду першої інстанції, оскільки воно є законним та обґрунтованим.
Суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст.. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Заочне рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Судді
