Постанова
Іменем України
23 жовтня 2024 року
м. Київ
Справа № 712/3525/23
Провадження № 14-75цс24
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів: Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської обласної військової адміністрації) про визнання рішень безпідставними та повернення майна
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Фетісова Т. Л., Гончар Н. І., Новікова О. М.,
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 та Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської обласної військової адміністрації), в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення від 18 липня 2022 року № 2008/2, прийняте на підставі листа Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Черкаській області (далі - Звенигородський РВП ГУНП у Черкаській області) від 18 липня 2022 року № 8132/55/06-2022, відображене у протоколі від 18 липня 2022 року № 208/2 оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану (далі - робоча група), закріплене актом про примусове відчуження та вилучення майна № 155/1/01/13-13, яким примусово вилучено належний їй автомобіль марки Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2004 року випуску, синього кольору, VIN: НОМЕР_3 , на користь військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним і скасувати протокол від 18 липня 2022 року № 208/2 оперативної наради робочої групи, акт про примусове відчуження та вилучення майна № 155/1/01/13-13, на підставі яких зазначений автомобіль примусово відчужений на користь військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати лист начальника Черкаської обласної військової адміністрації від 21 липня 2022 року № 6044/0101-57, яким погоджене протокольне рішення (протокол засідання від 18 липня 2022 року № 208/2 оперативної наради робочої групи), на підставі якого спірний автомобіль примусово відчужений на користь військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повернути їй як власнику вказаний автомобіль та ключі від нього.
2. У позові зазначила, що 18 липня 2022 року робочою групою з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням заходів правового режиму воєнного стану складений акт про примусове відчуження належного їй автомобіля марки Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2004 року випуску, синього кольору, VIN: НОМЕР_3 , на користь військової частини. Підставою для складення цього акта є протокол оперативної наради робочої групи та лист Звенигородського РВП ГУНП у Черкаській області.
3. Позивачка наголошувала на відсутності підстав для відчуження автомобіля, акцентуючи увагу на невчиненні водієм транспортного засобу адміністративного правопорушення (що, на її думку, було основним мотивом для ініціювання питання реквізиції її майна), непропорційному втручанні у її право власності (за недоведеності необхідності відчуження саме її автомобіля для потреб держави) та неналежному оформленні акта, за яким її автомобіль було відчужено на користь військової частини.
Короткий зміст судових рішень і мотиви їх ухвалення
4. Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
5. Судове рішення мотивовано тим, що примусове відчуження транспортного засобу позивачки здійснено відповідно до норм чинного законодавства. Вона не довела протиправності складання оскарженого акта, скасування якого до того ж не призведе до відновлення її права власності на спірне майно.
6. Крім того, суд зазначив, що звернення позивачки до суду є передчасним, оскільки вона не дотрималась порядку подачі заяви для здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану, яка подається після скасування правового режиму воєнного стану до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна, до якої додаються акт і документ, що містить опис майна.
7. Постановою Черкаського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22 травня 2023 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
7.1. Визнано протиправним і скасовано рішення про примусове вилучення автомобіля марки Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2004 року випуску, синього кольору, VIN: НОМЕР_3 , на користь військової частини НОМЕР_1 .
7.2. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повернути автомобіль у власність ОСОБА_1 .
7.3. У решті позову відмовлено.
8. Апеляційний суд обґрунтовував постанову тим, що розгляд питання про примусове відчуження транспортного засобу відбувся передчасно та всупереч наказу Черкаської обласної військової адміністрації «Про встановлення заборони на торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі», оскільки відповідно до норм цього наказу на розгляд робочої групи можуть передаватися питання щодо відчуження транспортного засобу, яким керував водій у стані алкогольного сп`яніння, що в цьому випадку не мало місця.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
9. 23 жовтня 2023 року військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, в якій просила скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.
10. Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
11. Заявник послався на те, що автомобіль позивачки був реквізований у зв`язку з необхідністю забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану. При ухваленні рішення про примусове відчуження транспортного засобу позивачки на користь військової частини використана інформація про те, що спірний автомобіль перебуває на майданчику затриманих транспортних засобів.
12. Наполягає на тому, що рішення про відчуження спірного транспортного засобу прийняте робочою групою як належним військовим командуванням у порядку, встановленому законом. Чинне законодавство не передбачає механізму повернення реквізованого транспортного засобу до скасування правового режиму воєнного стану.
13. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників судового провадження не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
14. Ухвалою від 27 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у справі та витребував її матеріали з місцевого суду.
15. 22 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
16. Ухвалою від 18 квітня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду.
17. Ухвалою від 05 червня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22, про те, що військові адміністрації не наділені повноваженнями ухвалювати рішення (видавати накази, розпорядження) про примусове відчуження / вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки цими повноваженнями Закон імперативно наділяє лише військове командування, до якого військові адміністрації не належать. З цих підстав суд витребував автомобіль, який був реквізований в умовах правового режиму воєнного стану.
18. Колегія суддів Касаційного цивільного суду виходила з того, що за наявності законодавчого обмеження щодо можливості повернення реквізованого майна до закінчення правового режиму воєнного стану Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22 дійшов помилкового висновку про можливість витребування такого автомобіля у військової адміністрації на користь колишнього власника. Правова підстава (запровадження правового режиму воєнного стану) не відпала, тому вимоги про повернення вилученого майна в умовах воєнного стану є передчасними і такими, що задоволенню не підлягають.
19. Ухвалою від 10 липня 2024 року Велика Палата Верховного Суду прийняла та призначила до розгляду цю справу в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20. Розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 04 березня 2022 року № 97 було утворено робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану.
21. Установлено, що основним завданням робочої групи є прийняття рішення щодо передачі, примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану, яке оформляється протоколом (т. 1, а.с. 62-63).
22. Цим розпорядженням затверджено склад робочої групи: голова - начальник Черкаського обласного штабу оборони; члени: заступник начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області - начальник організаційно-методичного відділу; начальник Регіонального сервісного центру МВС (далі - МВС) в Черкаській області; начальник Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України; начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ; керівник штабу зони територіальної оборони № 13 - командир військової частини НОМЕР_1 ; командир військової частини НОМЕР_4 (т. 1, а.с. 64, 67).
23. Листом Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області від 18 липня 2022 року повідомлено робочу групу про необхідність вжиття заходів щодо прийняття рішення про вилучення для потреб держави транспортного засобу Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 76).
24. 18 липня 2022 року робоча група протокольним рішенням ухвала примусово відчужити спірний транспортний засіб на користь військової частини НОМЕР_1 шляхом складення акта відповідного зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 р. № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (т. 1, а.с. 24-25).
25. Протокол оперативної наради робочої групи від 18 липня 2022 року № 208/2 складено спільно начальником Черкаського обласного штабу; начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ; командиром військової частини НОМЕР_4 ; заступником начальника слідчого управління Головного управління Національної поліції в Черкаській області - начальником організаційно-методичного відділу; начальником Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України; начальником Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області; заступником начальника управління превентивної діяльності - начальником відділу організації діяльності груп реагування Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
26. Актом від 11 серпня 2022 року, підписаним усіма наведеними вище членами робочої групи, у зв`язку з уведенням військового стану на території України, з метою відсічі агресії російської федерації, а також для сприяння та посилення діяльності правоохоронних органів у забезпеченні правопорядку на території Черкаської області здійснено примусове відчуження транспортного засобу - спірного автомобіля на користь військової частини НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 28-29).
27. Висновком експертного дослідження Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 24 жовтня 2022 року
№ ЕД-19/124-22/7860-АВ визначено, що середня ринкова вартість автомобіля на 21 липня 2022 року, за умов технічно справного стану та нормативного пробігу, становить 186 130,00 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо правових підстав передачі, примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану
28. Абзацом шостим статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» визначено, що збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України.
29. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
30. Відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
31. У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни (стаття 4 Закону України «Про оборону України»).
32. Указами Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан та оголошено про проведення загальної мобілізації.
33. 03 березня 2022 року зазначений указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 затверджено Верховною Радою України, а саме Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію».
34. Воєнний стан та загальна мобілізація тривають дотепер.
35. Статтею 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об`єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма міститься у частині другій статті 353 ЦК України.
36. Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
37. Примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»). Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (частини перша та друга статті 3 вказаного Закону).
38. За частиною першою статті 10 зазначеного Закону компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акта. Частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачено, що компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п`яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.
39. Отже, під час воєнного стану передбачені можливості: 1) примусового відчуження індивідуально визначеного приватного та колективного майна з переходом до держави права власності на це майно за попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості; 2) вилучення індивідуально визначеного майна державних підприємств, державних господарських об`єднань, на яке у них є право господарського відання або оперативного управління, без відшкодування його вартості.
40. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що у частині першій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов`язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Отже, стосовно надання громадянами під час мобілізації їхнього майна ЗСУ чи іншим військовим формуванням або оперативно-рятувальній службі цивільного захисту діє виключно порядок наступного відшкодування державою вартості такого майна, тобто у строк, визначений частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
41. Відповідно до частини третьої статті 321 ЦК України примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
42. Як у доктрині приватного права, так і в судовій практиці усталеним є підхід, що:
під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин;
реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв`язання якої відбувається на користь публічного інтересу;
залежно від підстав проведення реквізиції, існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина перша статті 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина друга статті 353 ЦК України). Відмінність між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) полягає у моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому - обов`язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження;
право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення [див., зокрема: постанови Верховного Суду в складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2018 року в справі № 284/276/16-ц (провадження № 61-11070св18), від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23)].
43. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб.
44. Механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
45. Згідно зі статтею 3 цього Закону примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.
46. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23) звернула увагу на те, що в Україні існує законодавче регулювання питань, пов`язаних із виплатою компенсації за примусово відчужене, втрачене чи пошкоджене майно в умовах війни, воєнного чи надзвичайного стану, та роз`яснила порядок відшкодування вартості майна, вилученого для потреб оборони держави.
47. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду розтлумачила положення постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 про «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», якою затверджено «Порядок розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі - Порядок).
48. Цей Порядок визначає механізм прийняття, розгляду заяв та здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
49. Майно, що підлягає примусовому відчуженню, оцінюється в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінну діяльність.
50. Заява про виплату наступної повної компенсації за примусово відчужене майно приймається, обліковується і розглядається за місцем відчуження майна. До заяви додаються акт про примусове відчуження майна та висновок про вартість такого майна (пункт 3 Порядку).
51. За результатами розгляду заяви органи, зазначені у пункті 3 Порядку, оформлюють висновок про здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Висновок оформляється у трьох примірниках. Перший примірник передається заявникові, другий - територіальному органу Казначейства, третій зберігається за місцем його оформлення. Висновки обліковуються органом, який їх видав. Орган, що прийняв рішення про примусове відчуження майна, на підставі виданого ним висновку враховує відповідну потребу в коштах у бюджетному запиті на наступний бюджетний період (після скасування правового режиму надзвичайного стану) або на п`ять наступних бюджетних періодів (після скасування правового режиму воєнного стану) (пункт 7 Порядку).
52. Виплата повної компенсації здійснюється органами, що прийняли рішення про примусове відчуження майна, у порядку черговості оформлення висновків за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану (пункт 7 Порядку).
Щодо суб`єктів, уповноважених приймати рішення про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану
53. Стаття 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачає, що примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з органом військового управління, визначеним Міністерством оборони України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
54. Норми зазначеної статті кореспондуються з положеннями наведеного вище пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
55. Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» термін «військове командування» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» або Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану», залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно.
56. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
57. Аналогічне визначення військового командування міститься у статті 1 Закону України «Про оборону України».
58. Як уже зазначалося, розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 04 березня 2022 року № 97 «Про робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану» утворено робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану та затверджено її склад за посадами. Основним завданням робочої групи є прийняття рішення щодо передачі, примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового воєнного чи надзвичайного стану, яке оформляється протоколом. Голова робочої групи подає прийняте рішення Черкаській обласної військової адміністрації для його погодження в установленому порядку.
59. До складу названої робочої групи входять, зокрема, начальник Черкаського обласного штабу, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир військової частини НОМЕР_4 . Вказані особи відповідно до наведених вище нормативно-правових актів належать до суб`єктів, котрі зобов`язаних спільно запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану.
60. Таким чином, згадана робоча групаз розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану є спеціально уповноваженим колективним органом, який в межах визначених повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства зобов`язаний ухвалювати рішення про відчуження транспортних засобів, для забезпечення виконання завдань з оборони України, її територіальної цілісності та недоторканності, а також усунення наслідків або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути в період воєнного стану.
61. у матеріалах справи містяться протокол оперативної наради робочої групи та акт про примусове відчуження (вилучення) майна від 18 липня 2022 року № 155/1/01/13-13, відповідно до якого рішення про вилучення спірного автомобіля приймали та підписували особи, визначені Законом «Про правовий режим воєнного стану», Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
62. Відчужене майно було передано військовій частині НОМЕР_1 .
63. Зі змістом акта було ознайомлено представника власника та відповідно до положень частини п`ятої статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» було зазначено, що оцінку транспортного засобу буде проведено у встановлений законодавством термін. Примірник акта було також направлено власниці автотранспортного засобу.
64. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду висновує, що автомобіль позивачки відчужений з дотриманням приписів законодавства України уповноваженим на те органом, тому відсутні підстави для зобов`язання військової частини повернути цей автомобіль колишньому власнику.
Щодо обраного позивачкою способу захисту
65. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 86), від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22, пункт 24)].
66. Велика Палата Верховного Суду вважає, що позивачка обрала неналежний (неефективний) спосіб судового захисту, пред`явивши, зокрема, вимоги про визнання протиправним та скасування протокольного рішення робочої групи, акта про примусове відчуження майна та листа начальника Черкаської обласної військової адміністрації про погодження протокольного рішення щодо примусового відчуження спірного майна.
67. Акт про примусове відчуження та вилучення майна не є правовстановлюючим документом, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, щодо якого прийняте рішення про його реквізицію. Підписання цього акта є лише етапом документального оформлення процедури реквізиції. Скасування цього акта не буде підставою для скасування реєстрації права власності військової частини на примусово відчужене майно.
68. Більше того, скасування вказаного акта не тільки не призведе до відновлення її прав, а й позбавить можливості на відшкодування вартості майна у порядку частини другої статті 11 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» після скасування правового режиму воєнного стану.
69. Оспорене протокольне рішення робочої групи, погоджене листом начальника Черкаської обласної військової адміністрації, вже виконане, а тому вичерпало свою дію. Скасування зазначеного документа жодним чином не поверне спірний автомобіль у власність позивачки і не спростує існування документа при вирішенні питання щодо відчуження транспортного засобу.
70. Це ж стосується оспореного листа начальника Черкаської обласної військової адміністрації, який не є актом індивідуальної дії.
71. Крім того, пред`явлена позивачкою вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повернути їй як власнику згаданий автомобіль та ключі від нього також є неналежним способом захисту у спірних правовідносинах з огляду на те, що спірний транспортний засіб пройшов нову реєстрацію і після цього перебуває у власності держави і, відповідно, користуванні - військового підрозділу Збройних Сил України.
72. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду потрібно змінити, відмовивши в задоволенні позову з наведених вище підстав.
Щодо відступу від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
73. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, просив відступити від висновку, сформульованого у постанові Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22, про те, що військові адміністрації не наділені повноваженнями ухвалювати рішення (видавати накази, розпорядження) про примусове відчуження / вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану, оскільки цими повноваженнями Закон імперативно наділяє лише військове командування, до якого військові адміністрації не належать. З цих підстав суд витребував автомобіль, який був реквізований в умовах правового режиму воєнного стану.
74. Колегія суддів Касаційного цивільного суду вважала, що за наявності законодавчого обмеження можливості повернення реквізованого майна до закінчення правового режиму воєнного стану, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22 дійшов помилкового висновку про можливість витребування такого автомобіля у військової адміністрації на користь колишнього власника. Правова підстава (запровадження правового режиму воєнного стану) не відпала, тому вимоги про повернення вилученого майна в умовах воєнного стану є передчасними і такими, що задоволенню не підлягають.
75. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
76. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
77. Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 43-45), від 5 грудня 2018 року у справах № 757/1660/17-ц (пункти 43-44) і № 818/1688/16 (пункти 44-45), від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18 (пункт 54), від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункти 44-45), від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (пункт 24), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 23), від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16-ц (пункт 48), від 30 червня 2020 року у справах № 264/5957/17 (пункт 41) і № 727/2878/19 (пункт 39), від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (пункт 35), від 9 вересня 2020 року у справі № 260/91/19 (пункти 58-59), від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 40), від 9 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 31), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (пункт 49)].
78. Постановою Касаційного господарського суду від 16 лютого 2024 року у справі № 910/10009/22 встановлено, що спірне майно було відчужене (вилучене) у власника наказом Київської обласної військової адміністрації, яка не віднесена до військового командування у розумінні Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а тому не мала права самостійно приймати рішення про відчуження. Натомість з обставин справи, що переглядається, вбачається, що спірний автомобіль відчужено на користь військової частини рішенням робочої групи, до якої входить військове командування. Тобто рішення щодо реквізиції приймалося належним органом та посадовими особами, як того і вимагають Закони України «Про правовий режим воєнного стану», «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та постанова Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
79. Отже, у справі № 910/10009/22, в якій Касаційний господарський суд ухвалив постанову, містяться інші підстави позову, фактичні обставини та відповідно й інше нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у порівнянні зі справою, яка переглядається. Тому підстав для відступу від висновку, викладеного у наведеній постанові, немає.
Щодо дотримання «трискладового тесту» правомірності втручання держави у право власності позивачки
80. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу законність будь-якого втручання державного органу у право на мирне володіння майном, тобто його відповідність національному законодавству та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited v. Ukraine»).
81. Зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря).
82. Невідповідність втручання у право власності хоча б одному із зазначених критеріїв свідчить про протиправність втручання навіть у разі дотримання національного законодавства та (або) присудження власнику компенсації.
83. Контроль за дотриманням конвенційних гарантій здійснюється ЄСПЛ, який застосовує норми Конвенції відповідно до базових принципів (методів) тлумачення, до яких відносять «принцип автономного тлумачення понять», «принцип еволюційного (динамічного) тлумачення», «принцип європейського консенсусу», «принцип розсуду держави», «принцип ефективного тлумачення» та «принцип пропорційності та балансу інтересів».
84. Достатньо докладно стандарт верховенства права та пропорційність як його складова частина висвітлені у практиці ЄСПЛ.
85. Так, у рішенні у справі «Фрессо і Руар проти Франції» (Fressoz and Roire V. France) ЄСПЛ зазначає, що «необхідність» будь-якого обмеження реалізації права завжди має бути обґрунтованою. Відсутність такого мотивування - прояв свавілля держави.
86. У цьому рішенні ЄСПЛ підкреслив неприпустимість свавільного втручання держави у права людини без нагальної на то потреби. Звичайно, насамперед уповноважені органи державної влади повинні оцінювати, чи наявна реальна суспільна потреба, яка виправдовує таке обмеження.
87. Вирішувати питання про пропорційність чи непропорційність обмеження прав людини має суд, адже судова влада - політично нейтральна гілка влади, покликана урівноважувати інші гілки влади у цьому напрямі.
88. ЄСПЛ вказав на необхідність перевіряти передбачення обмеження прав людини у національному законі, визначати наявність обставини для його застосування та вирішувати питання співмірності. У сукупності це утворює трискладовий тест на пропорційність.
89. Обмеження прав має передбачатись національним законом. Такий закон повинен існувати на момент введення такого обмеження.
90. Обмеження прав у такому разі повинно прямо передбачатись у законі, а зміст закону повинен бути доведений до відома громадянам.
91. Закон має відповідати критеріям якості - обмеження прав повинно бути зрозумілим для кожного.
92. Обмеження прав повинно відповідати легітимній меті. Така мета зумовлена потребою захистити певні найбільш важливі для держави блага та принципи.
93. Втручання у права має відповідати вимогам співмірності. Співмірність означає, що характер та обсяг втручання держави у права має бути не самоціллю, а засобом для захисту необхідного суспільного блага. Таке тлумачення не повинно бути самоціллю, воно має бути необхідним - безальтернативним та достатнім - а не надмірним.
94. Таким чином, можна зазначити, що лише при дотриманні всіх критеріїв трискладового тесту можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. У свою чергу, з позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому - те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.
95. Велика Палата Верховного Суду вважає, що втручання у право власності позивачки переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів. В Україні із 24 лютого 2022 року діє воєнний стан внаслідок збройної агресії російської федерації. Зусилля державних органів, Збройних Сил України, інших військових формувань спрямовані насамперед на захист життя і здоров`я мільйонів людей, значних зусиль і засобів потребує захистнезалежності та територіальної цілісності України, що, окрім іншого, є обов`язком кожного громадянина України.
96. Збройні Сили України мають гостру потребу в забезпеченні матеріальними ресурсами, у тому числі автомобільною технікою, для належного виконання визначених перед ними завдань. Зазначене підтверджується листом командира військової частини НОМЕР_1 від 06 вересня 2022 року № 1822 (а. с. 114, том 1).
97. Військова частина НОМЕР_1 підтвердила використання нею реквізованого автомобіля для виконання завдань по обороні України. У свою чергу, позивачка не навела переконливих аргументів на підтвердження того, що відчуження її автомобіля для потреб держави в умовах воєнного стану (з можливістю отримати належну грошову компенсацію) становитиме для неї надмірний тягар.
98. Втручання у право власності позивачки відповідає критерію законності, оскільки відбулося у чітко регламентованому, зрозумілому порядку, який діє в Україні з незначними змінами з 2012 року.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Щодо суті касаційної скарги
99. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
100. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги військової частини НОМЕР_1 , скасування постанови Черкаського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року з мотивів, викладених у цій постанові. З цих же підстав підлягає зміні рішення Соснівського районного суду міста Черкас від 22 травня 2023 року в мотивувальній частині.
Щодо судових витрат
101. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
102. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
103. Велика Палата Верховного Суду залишила в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , змінивши лише його мотиви, тому судові витрати, які поніс відповідач (військова частина НОМЕР_1 ) під час касаційного оскарження постанови апеляційного суду, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416, 419, 436 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
2. Постанову Черкаського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року скасувати, рішення Соснівського районного суду міста Черкас від 22 травня 2023 року змінити. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з мотивів, наведених у цій постанові.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 10 164,20 грн (десять тисяч сто шістдесят чотири гривні 20 копійок) судових витрат за розгляд справи Верховним Судом.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С. Ю. Мартєв
Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда
О. Л. Булейко М. В. Мазур
Ю. Л. Власов К. М. Пільков
І. А. Воробйова І. В. Ткач
М. І. Гриців О. С. Ткачук
Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко
В. В. Король Н. В. Шевцова
Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанову оформив суддя Ткачук О. С.
