Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 жовтня 2024 року
у справі № 712/3525/23
Цивільна юрисдикція
Щодо способу судового захисту прав у справах про примусове відчуження майна на користь військової частини
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася з позовом до військової частини та обласної державної адміністрації, в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення, яким примусово вилучено належний їй автомобіль на користь військової частини;
- визнати протиправним і скасувати протокол оперативної наради робочої групи, акт про примусове відчуження та вилучення майна, на підставі яких зазначений автомобіль примусово відчужений на користь військової частини;
- визнати протиправним та скасувати лист начальника обласної військової адміністрації, яким погоджене протокольне рішення, на підставі якого спірний автомобіль примусово відчужений на користь військової частини;
- зобов`язати військову частину повернути їй як власнику вказаний автомобіль та ключі від нього.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення про примусове вилучення автомобіля. Зобов`язано військову частину повернути автомобіль у власність. У решті позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: військова частина наполягає на тому, що рішення про відчуження спірного транспортного засобу прийняте робочою групою як належним військовим командуванням у порядку, встановленому законом. Чинне законодавство не передбачає механізму повернення реквізованого транспортного засобу до скасування правового режиму воєнного стану.
Правова позиція Верховного Суду: Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.
Акт про примусове відчуження та вилучення майна не є правовстановлюючим документом, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, щодо якого прийняте рішення про його реквізицію. Підписання цього акта є лише етапом документального оформлення процедури реквізиції. Скасування цього акта не буде підставою для скасування реєстрації права власності військової частини на примусово відчужене майно.
Більше того, скасування вказаного акта не тільки не призведе до відновлення її прав, а й позбавить можливості на відшкодування вартості майна у порядку ч. 2 ст. 11 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» після скасування правового режиму воєнного стану.
Оспорене протокольне рішення робочої групи, погоджене листом начальника обласної військової адміністрації, вже виконане, а тому вичерпало свою дію. Скасування зазначеного документа жодним чином не поверне спірний автомобіль у власність позивачки і не спростує існування документа при вирішенні питання щодо відчуження транспортного засобу.
Це ж стосується оспореного листа начальника обласної військової адміністрації, який не є актом індивідуальної дії.
Висновки: позивачка обрала неналежний (неефективний) спосіб судового захисту, пред`явивши, зокрема, вимоги про визнання протиправним та скасування протокольного рішення робочої групи, акта про примусове відчуження майна та листа начальника обласної військової адміністрації про погодження протокольного рішення щодо примусового відчуження спірного майна.
Ключові слова: наслідки запровадження воєнного стану, спосіб захисту майнових прав, повернення відчуженого майна, процедура реквізиції майна на користь ЗСУ