Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2024 року
м. Київ
справа № 1008/5677/12
провадження № 61-15978св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Києво-Святошинська окружна прокуратура в інтересах держави, в особі державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», Державної інспекції сільського господарства в Київській області,
відповідачі: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, товариство з обмеженою відповідальністю «Астра-Земля», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Земля» на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П., від 10 жовтня 2023 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У вересні 2012 року Васильківський міжрайонний прокурор, в особі
ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», Державної інспекції сільського господарства в Київській області, звернувся до суду з позовом до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, ТОВ «Астра-Земля», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення селищної ради, визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки і скасування їхньої державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок та витребування майна.
2. На обґрунтування позовних вимог Васильківський міжрайонний прокурор зазначав, що за рішенням Глевахівської селищної ради № 1072 від 26 жовтня 2010 року відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були передані у власність земельні ділянки за рахунок особливо цінних земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», без проведення передбаченої законом процедури вилучення. На спірні земельні ділянки відповідачі отримали державні акти на право власності та в подальшому за договорами купівлі-продажу відчужили земельні ділянки на користь ТОВ «Астра-Земля».
3. Посилаючись на те, що вказані земельні ділянки вибули з користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» протиправно, прокурор, з урахуванням уточнення позовних вимог (а.с. 25-30, т. 6), просив суд: визнати недійсним рішення Глевахівської селищної ради № 1072 від 26 жовтня 2010 року в частині передачі у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №№323011, 323012 та 323230 та скасувати їх державну реєстрацію; витребувати на користь держави та у постійне користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України» з незаконного володіння ТОВ «Астра-Земля» земельні ділянки кадастровий номер 3221455300:03:008:0110, 3221455300:03:008:0111 та 3221455300:03:008:0115, які розташовані по вул. Сулими в смт Глеваха Васильківського району Київської області.
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 31 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
5. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором не доведено, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах земельної ділянки, наданої в постійне користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», а також необхідності їх попереднього вилучення у зазначеного підприємства. Крім того, судом взято до уваги наданий ТОВ «Астра-Земля» висновок науково-практичної експертизи від 29 квітня 2013 року, згідно з яким точне місце розташування земельної ділянки, наданої у постійне користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», лінії проходження її меж та координати поворотних точок не були зафіксовані у державній системі координат, а тому при передачі спірних земельних ділянок відповідачам не було виявлено перетину із земельною ділянкою такого державного підприємства.
6. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 жовтня 2013 року
апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області відхилено. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2013 року залишено без змін.
7. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем факту порушення земельного законодавства при передачі спірних земельних ділянок у приватну власність.
8. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 05 березня 2014 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 08 жовтня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
9. Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій не врахували порядок передачі у приватну власність земельних ділянок, які перебували у постійному користуванні Національної академії наук України та галузевих академій наук, відсутність припинення права користування ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» наданою йому земельною ділянкою, а також не дослідили технічну документацію щодо складання державного акта на право постійного користування землею
ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» і каталог координат зовнішніх меж земельних ділянок.
10. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 31 травня 2023 року, з урахуванням ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2023 року про виправлення описки, позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України.
11. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представництво прокурором прав та інтересів державних підприємств, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, не передбачено положеннями законодавства України. Крім того, звертаючись до суду в інтересах Державної інспекції сільського господарства в Київській області, прокурор не виконав вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та не надав можливості зазначеному державному органу відреагувати на порушення прав держави та самостійно звернутися з відповідним позовом до суду.
12. Не погодившись з ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року, Обухівська окружна прокуратура подала апеляційну скаргу.
13. Постановою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року апеляційну скаргу Обухівської окружної прокуратури задоволено. Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
14. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі положень пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, з огляду на те, що на час звернення з позовом у справі діяла редакція Закону України «Про прокуратуру», яка надавала право прокурору представляти інтереси державних підприємств. З урахуванням того, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а справа перебуває на розгляді в суді більше 10 років, суд апеляційної інстанції вважав, що наявні підстави для продовження розгляду справи у суді першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 09 листопада 2023 року ТОВ «Астра-Земля» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року та залишити в силі ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року.
16. Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що на момент звернення прокурора з позовом у справі, яка переглядається в касаційному порядку, положення статті 45 Цивільного процесуального кодексу України передбачали обов`язок прокурора обґрунтовувати в чому саме полягає порушення прав держави, а відтак, необхідність їх захисту. Однак, прокурором не обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області, що відповідно до чинних на момент подачі позову положень статті 121 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, свідчить про відсутність підстав для такого представництва. Крім того, цими ж нормами не було передбачено право прокурора представляти інтереси державних підприємств, які не є органами державної влади.
18. Додатково ТОВ «Астра-Земля» посилається на відсутність порушених прав Державної інспекції сільського господарства в Київській області у спірних правовідносинах, з огляду на те, що спірна ділянка перебувала у тимчасовому користуванні ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», яке мало відповідне суб`єктивне право та здатне самостійно здійснювати його захист. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2010 року № 1068 було ліквідовано зазначений орган та делеговано його повноваження Державному комітетові із земельних ресурсів, який діяв на підставі чинного на час подачі позову Указу Президента України від 08 квітня 2011 року № 445/2011.
19. Вважає, що у справі, яка переглядається в касаційному порядку, відсутнє необхідне обґрунтування мети, або ж наявності суспільного інтересу для втручання органів прокуратури у спірні правовідносини.
20. Зауважує про порушення судом апеляційної інстанції принципу змагальності сторін, відсутності мотивів відхилення доводів заперечення
ТОВ «Астра-Земля» на апеляційну скаргу, а також прийняття та розгляд апеляційної скарги неповноважної особи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи № 1008/5677/12.
22. 06 грудня 2023 року матеріали цивільної справи № 1008/5677/12 надійшли на адресу Верховного Суду.
23. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
24. 15 грудня 2023 року на електронну адресу Верховного Суду надійшов відзив керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області на касаційну скаргу ТОВ «Астра-Земля».
25. 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29 червня 2023 року № 3200-IX.
26. З урахуванням внесених до процесуального закону змін, частиною шостою статті 14 ЦПК України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.
27. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
28. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в ЄЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
29. Відповідно до пунктів 24 - 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня
2021 року № 1845/0/15-21, підсистема «Електронний суд» - це підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
30. Інструкція користувача «Електронного суду» розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою https://wiki.court.gov.ua.
31. Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача «Електронного суду», підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.
32. Відзив на касаційну скаргу надісланий керівником Обухівської окружної прокуратури Київської області на електронну адресу суду касаційної інстанції. До нього додано роздруківку результату перевірки електронного цифрового підпису, проте такий підпис вчинено без використання підсистем «Електронний суд» та «Електронний кабінет». Водночас Обухівська окружна прокуратура Київської області має «Електронний кабінет» у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС з 03 березня 2023 року.
33. Статтею 183 ЦПК України визначені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
34. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
35. Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
36. Частиною четвертою статті 183 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
37. З урахуванням неведеного, поданий керівником Обухівської окружної прокуратури Київської області відзив на касаційну скаргу підлягає поверненню без розгляду.
Позиція Верховного Суду
38. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
39. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
40. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
41. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
42. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
43. Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
44. Частиною другою статті 45 ЦПК України, в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду, було передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
45. Згідно з частинами першою-третьою статті 36-1 Закону України
від 05 листопада 1991 року N 1789-XII «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
46. Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано також у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року.
47. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
48. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
49. З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.
50. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі
№ 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5) та інші).
51. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі
№ 761/3884/18 (пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність в органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (пункти 8.10, 8.12).
52. На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. Інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі
№ 910/2861/18 (пункт 71)).
53. Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.
54. Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, в якій Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20).
55. Враховуючи наведене, згідно з приписами законодавства України, які були чинними як на час подання позову, так і на час постановлення ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.
56. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
57. Суд апеляційної інстанції зазначеного достатнім чином не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про скасування ухвали суду першої інстанцій в частині залишення без розгляду позовних вимог прокурора, заявлених в інтересах ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України». Отже касаційна скарга у цій частині є обґрунтованою.
58. Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині відсутності підстав для залишення без розгляду позову прокурора, заявленого у вересні 2012 року в інтересах держави в особі органу державної влади, з підстав не надання прокурором доказів виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру».
59. Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності з 15 липня 2015 року, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
60. Водночас, чинні на час подання позову у справі, що переглядається в касаційному порядку, положення статті 36-1 Закону України від 05 листопада 1991 року N 1789-XII «Про прокуратуру» передбачали право на представництво прокурором інтересів держави за наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
61. Вимог про необхідність обов`язкового попереднього підтвердження наявності підстав для представництва, шляхом звернення до відповідного органу з повідомленням про необхідність захисту інтересів держави, положення Закону України від 05 листопада 1991 року N 1789-XII «Про прокуратуру», який був чинним на час подання позову, не передбачали.
62. Крім того, положення частини другої статті 45 ЦПК України, в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду, встановлювали обов`язок з надання документів, які підтверджують неможливість виключно громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.
63. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку в частині позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства в Київській області, правильно визначився з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин та взявши до уваги те, що при зверненні до суду з позовом прокурор обґрунтовував в чому полягають порушення інтересів держави, просив витребувати на користь держави спірні земельні ділянки, а справа розглядається в суді більше 10 років, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
64. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
65. Посилання касаційної скарги на відсутність порушеного права Державної інспекції сільського господарства в Київській області, а також на ліквідацію зазначеного органу є безпідставними, оскільки не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для залишення таких позовних вимог без розгляду.
66. Відсутність порушеного права чи неефективність обраного прокурором способу його захисту встановлюється при розгляді справи по суті та може бути підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18).
67. Зміна ж системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин є підставою для залучення до участі у справі правонаступника відповідного органу державної влади в порядку статті 55 ЦПК України.
68. Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється
від таких функцій взагалі (правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/348/19).
69. Посилання касаційної скарги на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині прийняття та розгляду апеляційної скарги неповноважної особи - Обухівської окружної прокуратури, є безпідставними.
70. Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
71. Систему органів прокуратури визначено статтею 7 зазначеного Закону.
72. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 грудня 2022 року у справі № 362/6846/18, від 04 жовтня 2023 року у справі № 365/159/20, у подібній ситуації не відбувається правонаступництво прокуратур, а відбулося зміна найменування органу прокуратури, що звернувся до суду, оскільки прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції, зокрема, з метою захисту загальних інтересів суспільства та держави.
73. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
74. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).
75. Ураховуючи наведене, касаційна скарга ТОВ «Астра-Земля» підлягає частковому задоволенню, а постанова Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року - скасуванню у частині вирішення позовних вимог прокурора, заявлених в інтересах ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», із залишенням в цій частині в силі ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року. В іншій частині (позовних вимог, заявлених прокурором в інтересах держави в особі органу державної влади) оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Астра-Земля» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від10 жовтня 2023 року скасувати в частині вирішення позовних вимог прокурора, заявлених в інтересах державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України», залишивши в цій частині в силі ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2023 року.
В іншій частині постановуКиївського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
