Справа № 1008/5677/12
Головуючий у І інстанції Грибанова Ю.Л.
Провадження № 22-ц/780/4811/13
Доповідач у 2 інстанції Яворський
Категорія 44
14.10.2013
УХВАЛА
Іменем України
08 жовтня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,
при секретарі: Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2013 року у справі за позовом Васильківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України", Державної інспекції сільського господарства в Київській області до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра - Земля", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Управління Держземагентства у Васильківському районі Київської області, Реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції в Київській області про визнання незаконним та скасування рішення Глевахівської селищної ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки ї скасування їх державної реєстрації, визнання права постійного користування на земельні ділянки,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2012 року Васильківський міжрайонний прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України", Державної інспекції сільського господарства в Київській області до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра - Земля", ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 із зазначеним позовом в якому у відповідності до норм ст. 150 Земельного кодексу України просив визнати: незаконним та скасувати рішення Глевахівської селищної ради Васильківського району №1072 від 26.10.2010 року в частині передачі у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3; недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ №323011, №323012, №323230 та скасувати їх державну реєстрацію; недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2010 року , укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Астра- Земля»; недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2010 року , укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Астра-Земля»; недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.02.2011 року , укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Астра-Земля»; право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3221455300:03:008:0110, 3221455300:03:008:0111, 3221455300:03:008:0115 за ДП «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України», судові витрати покласти на відповідачів.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що при проведенні перевірки прокуратурою встановлено факт видачі державного акту на право постійного користування землею ДП «ДСГВ ІРГ НАН України». В подальшому рішенням Глевахівської селищної ради №1072 від 26.10.2010 р. передано у приватну власність по АДРЕСА_1 земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1- 0,50 га, ОСОБА_2- 0,50 га, ОСОБА_3- 0,4677 га та на підставі договорів купівлі-продажу від 30.12.2010 р. та 25.02.2011 р. всі три земельні ділянки продані ТОВ «Астра-Земля». Вказані земельні ділянки відчужені за рахунок особливо цінних земель державного підприємства, які могли бути вилучені за постановою КМУ або за погодженням ВРУ. Позивач не зміг внести каталог координат на свою земельну ділянку в автоматизовану систему координат, так як земельні ділянки відповідачів накладаються на його земельну ділянку. Оскільки ніхто не вилучав ці земельні ділянки у ДП «ДСГВ ІРГ НАН України» у порядку визначеному чинним законодавством, не припиняв його права користування ними, тому прокурор вважав рішення Глевахівської селищної ради в частині надання цих земельних ділянок відповідачам та подальший їх продаж ТОВ «Астра-Земля» не законними , у зв'язку з чим просив скасувати рішення ради та державні акти, видані на його підставі на їх державну реєстрацію, а договори купівлі-продажу необхідно визнати недійсними у зв'язку з недодержанням у момент вчинення правочинів, через те, що ці земельні ділянки вибули з постійного користування позивача протиправно.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2013 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, заступник прокурора Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, як незаконне і необґрунтоване та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки у центрі ДЗК були відсутні дані про земельні ділянки ДП «ДСВ ІРГ НАН України», до Управління Держкомзему у Васильківському районі така інформація та документація не передавалася, тому що при внесенні даних до автоматизованої системи ДЗК Управління Держкомзему у Васильківському районі керувалося постановою КМУ «Про затвердження тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці», де у разі виявлення перекриття зовнішніх меж земельних ділянок дані до автоматизованої системи не вносились та повертались на доопрацювання, суд не врахував вищезазначені обставини, чим порушив норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта та представника позивача,представників відповідача ТОВ «Астра-Земля», обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи вказаний спір та, відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що із відповіді Управління Держкомзему у Васильківському районі від 30.05.2011 року адресованій Глевахівській селищній раді, вбачається, що землі Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України" відповідно до державного акту на право користування не були переоформлені згідно чинного законодавства та не внесені до автоматизованої системи координат державного земельного кадастру, картографічні матеріали відсутні, тому надати інформацію щодо накладення приватних земельних ділянок громадян на землі ДП неможливо. З метою сприяння позивачам у здобутті належних та допустимих доказів суд роз'яснив їх право на заявлення клопотання про проведення у вказаній справі будівельно-технічної експертизи щодо встановлення факту накладення (співпадання в розмірах та площі) земельних ділянок позивача Державного підприємства "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України" та відповідачів у справі , однак від проведення експертизи у вказаній справі позивачі відмови вилися і надати інші належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог не надала, а тому суд визнав позовні вимоги недоведеними та відмовив у їх задоволенні.
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апелянта такими що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
За змістом статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Ч. 2 ст. 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено, що 20 травня 2002 року ДП "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ - КВ № 001432-270, який зареєстровано в книзі записів державних атів на право постійного користування землею за № 102.
Рішенням Глевахівської селищної ради Київської області № 1072-40-V від 26 жовтня 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 передано у власність земельні ділянки та 07 грудня 2010 року ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.5000 га., 09 грудня 2010 ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.5000 га. , 30.12.2010 року ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.4677 га..
Зазначені земельні ділянки були видані відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства . (а.с. 19,22,25).
30 грудня 2010 року між ОСОБА_1 як продавцем та ТОВ «Астра-Земля» як покупцем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки згідно до якого ОСОБА_1 передав у власність ТОВ «Астра-Земля» земельну ділянку площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства , кадастровий номер земельної ділянки 3221455300:03:008:0111.
Цього ж дня між ОСОБА_2 та ТОВ «Астра-Земля» також був укладений договір купівлі-продажу за яким ОСОБА_2 передав у власність ТОВ «Астра-Земля» земельну ділянку площею 0,50 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3221455300:03:008:0110
25.02.2011 року аналогічний договір купівлі-продажу був укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Астра-Земля», ОСОБА_3 передав у власність ТОВ «Астра-Земля» земельну ділянку площею 0,4677 га. для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3221455300:03:008:0115.
Зазначені договори у відповідності до чинного законодавства укладені в письмовій формі та нотаріально посвідчення та відповідно до вимог ст. 640 ЦК України зареєстрованій в реєстрі правочинів.
Звертаючись до суду із позовом, а також оскаржуючи вказане рішення Васильківського міськрайонного суду прокурор мотивував свої доводи тим, що передані у власність відповідачів земельні ділянки знаходяться в межах земель, переданих у постійне користування ДП "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України"; при внесенні каталогу координат на земельну ділянку державного підприємства до автоматизованої системи координат ведення державного земельного кадастру управлінням Держкомзему встановлено, що земельні ділянки, які передані у власність відповідачів, перекривають зовнішні межі земельної ділянки державного підприємства.
Крім того, прокурор мотивував свої доводи і тим,що Національна академія наук не погоджувала питання щодо вилучення спірних земельних ділянок, як не погоджували це питання і Верховна Рада України та Кабінет Міністрів України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мотивовано відмовив у задоволенні позову прокурора з тих підстав, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку не надав суду достатніх та допустимих доказів що викладених ним обставин, зокрема щодо передання відповідачам земельних ділянок, які належать позивачу ДП "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" як і не надав доказів щодо того що земельна ділянка позивача та відповідачів накладаються та в яких розмірах та за якими межами .
Так, перевіряючи доводи позивача - прокурора та ДП "Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України" в частині того що зовнішні межі земельної ділянки, користувачем якої є останнє, перекривають земельні ділянки відповідачів, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 10, ст. ст. 57, 59 ЦПК України, з метою сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій зокрема, що стосується необхідності призначення у справі експертизи для з'ясування вищевказаних обставин, однак від проведення у вказаній справі експертизи прокурор та представник ДП відмовилися.
Аналогічне положення чинного законодавства прокурору та представнику позивачу було роз'яснено і при апеляційному перегляді справи, колегією суддів, на що позивачі заявили про те, що в справі є довідка управління Держкомзему у Васильківському районі щодо вказаних земельних ділянок та їх перетину із межами земельної ділянки позивача, а тому необхідності проведення у вказаній справі судових експертиз немає необхідності.
Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції розглядаючи вказаний спір врахував роз'яснення викладені в п. 6 Постанови Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14 згідно до якої, при ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, та врахував, з врахування того, що позивач не надав суду достатніх та допустимих доказів на підтвердження належності позивачу земельних ділянок які були наданні у власність відповідачів , а також доказів того що вказані земельні ділянки перетинаються обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ч. 3 ст. 209 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : М.А.Яворський
судді: Т.Ц.Кашперська
В.О.Фінагєєв
