______
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2022 року
м. Чернівці
Справа № 727/5718/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Одинака О. О.
суддів Владичана А.І., Кулянди М.І.,
секретар Тодоряк Г.Д.
позивач ОСОБА_1
відповідачі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, виконавчий комітет Чернівецької міської ради
апеляційна скарга обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Парк Тауер», в інтересах якого діє Сарафінчан Ілона Филимонівна, на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 05 серпня 2021 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Чебан В.М.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, третя особа Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Парк Тауер» (далі - ОК «ЖБК «Парк Тауер»), про скасування дозволу на виконання будівельних робіт №ЧВ 012201106541 від 6 листопада 2020 року державної архітектурно-будівельної інспекції Чернівецької міської ради.
Згідно з позовними вимогами позивачка просила визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень - Дозвіл на виконання будівельних робіт № ЧВ 012201106541 від 6 листопада 2020 року державної архітектурно-будівельної інспекції Чернівецької міської ради, виданий ОК «ЖБК «Парк Тауер» на об`єкт: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 .
2 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву в новій редакції, залучивши співвідповідача Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Парк Тауер», в якій пред`явила наступні позовні вимоги:
визнати незаконним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт від 6 листопада 2020 року №ЧВ 012201106541, виданий Інспекцією архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради ОК «ЖБК «Парк Тауер» на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 ;
зобов`язати ОК «ЖБК «Парк Тауер» знести самочинне будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 .
Цього ж дня позивачкою було подано до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову, в якій остання просила забезпечити позов шляхом:
1) зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт №ЧВ 012201106541 від 6 листопада 2020 року, виданого Інспекцією ДАБК Чернівецької міської ради ОК «ЖБК «Парк Тауер», на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;
2) заборони ОК «ЖБК «Парк Тауер» здійснювати будівельні роботи на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №ЧВ 012201106541 від 6 листопада 2020 року, виданого Інспекцією ДАБК Чернівецької міської ради, а саме багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Позивачка вважала, що вказане будівництво здійснюється із грубим порушенням державних будівельних норм, зокрема, пункту 6.1.22 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», відповідно до якого при розміщенні багатоквартирних житлових будинків поверховістю від 4 поверхів до 8 поверхів суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань від фасадів багатоквартирного будинку, що зводиться, до меж земельних ділянок садибних будинків слід приймати не менше 15 м, а до стіни найближчого будинку - не менше висоти будинку, що зводиться.
ОСОБА_1 зазначала, що вона є власником як земельної ділянки по
АДРЕСА_1 , так і житлового будинку садибного типу, тобто є садибною забудовою, поруч з якою на сусідній ділянці по
АДРЕСА_1 ОК ЖБК «Парк Тауер» здійснює будівництво багатоквартирного будинку.
Забудовник на підставі оскаржуваного акту індивідуальної дії розпочав виконання будівельних робіт по будівництву не будь-якого незначного об`єкта (малого за площею, не габаритного, який би не ніс значного навантаження на ґрунт, не зменшував своїм розміром інсоляції сусідніх будинків тощо), а величезного багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та ще й з підземним паркінгом. Останнє призводить до того, що таке об`ємне будівництво впритул до огорожі (ділянки) позивачки та її будинку здійснюється за допомогою багатотонних самоскидів, будівельних кранів, великої кількості будівельних матеріалів тощо, що в сукупності сприяє руйнації останніх і призведе до їх обвалу.
Вказувала на те, що незаконним будівництвом відбувається втручання у право позивача на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також зазначала, що будівництво багатоквартирного житлового будинку передбачає укладення інвестиційних договорів з третіми особами, в тому числі й на стадії початку будівництва. Наявність укладених договорів з третіми особами на право власності на приміщення житлового будинку чи їх укладення в процесі будівництва в майбутньому призведе до державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за такими особами, які виступатимуть добросовісними набувачами, що фактично призведе до унеможливлення виконання рішення суду.
Крім того, вказувала, що продовження чи завершення будівництва об`єкта нерухомості, дозвіл на виконання будівельних робіт яких буде скасований судом, набуде статусу самочинного і подальше його приведення у відповідність до будівельних норм і вимог або знесення буде вкрай складним або й неможливим, що, в свою чергу, ускладнить чи унеможливить ефективний захист прав позивача.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 5 серпня
2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено ОК «ЖБК«Парк Тауер» здійснювати будівельні роботи на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №ЧВ 012201106541 від 6 листопада 2020 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, а саме: багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованим приміщеннями громадського призначення на
АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.
Виконання ухвали доручено ОК «ЖБК «Парк Тауер».
Ухвалу суду піддано негайному виконанню.
Ухвала суду мотивована тим, що судом встановлено існування реального спору між сторонами, предметом якого є правомірність акту індивідуальної дії дозволу на початок будівельних робіт та законність будівництва, яке, на думку позивача, здійснюється з порушенням держаних будівельних норм.Існує реальна загроза порушення спірним будівництвом прав та інтересів позивачки як власника сусідньої ділянки та садибного будинку по АДРЕСА_1 , які полягають в можливому недотриманні забудовником
ЖБК «Парк Тауер» державних будівельних норм та вимог (відстаней до земельної ділянки та будинку позивачки), що порушить її право на безпеку, в тому числі й пожежну, та право на мирне володіння своїм майном. Зокрема, близькість проведення будівельних робіт, які здійснюються ЖБК «Парк Тауер» (відібрання ґрунту, проїзд самоскидів, кранів тощо), до бетонної огорожі та житлового будинку ОСОБА_1 можуть призвести до їх руйнування.В разі продовження і ймовірного завершення оспорюваного будівництва ОК «ЖБК «Парк Тауер» по вулиці О. Щербанюка, 53 в місті Чернівці та в разі доведення позивачем належними доказами неправомірності дозволу на виконання будівельних робіт і самого будівництва, у суду виникло достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання позивачем рішення суду та поновлення порушених прав чи інтересів позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОК «ЖБК «Парк Тауер», в інтересах якого діє Сарафінчан І.Ф.,просить ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову скасувати та відмовити у задоволенні такої заяви.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Забезпечуючи позов суд виходив з того, що існує реальний спір між сторонами, предметом якого є правомірність акту індивідуальної дії - дозволу на початок будівельних робіт та законність будівництва, яке, на думку позивача, здійснюється з порушенням державних будівельних норм в частині відстані до існуючих об`єктів, зокрема ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій».
Висновки суду про порушення ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» в частині відстані до існуючих об`єктів є хибними, не відповідають нормам матеріального права, що регулюють вказані правовідносини.
В зоні Ж-3 не передбачено збереження садибної забудови. Садибна забудова передбачена в зоні Ж-1. Зона Ж-1 призначається для розташування одноквартирних житлових будинків включно із земельними ділянками та зблокованих одно, двоквартирних житлових будинків на сусідніх земельних ділянках.
Отже, примітка 1, п.6.1.22, ДБН Б.2.2-12:2019, на яку посилається суд в оскаржуваній ухвалі, в даному випадку не може бути застосована, оскільки територія, на якій планується розміщення багатоквартирного будинку, знаходиться в зоні Ж-3, де не передбачено збереження садибної забудови.
Крім того,об`єктбудівництва згідноз розробленоютазатвердженоюв установленомупорядку проектноюдокументацією відноситьсядооб`єкту IIступеня вогнестійкості,житловий будинокпозивачавідноситьсядо IIIступенявогнестійкості.Відповідно дотаблиці 15.2ДБНБ.2.2.-12:2019«Планування тазабудова територій»відстаньміжоб`єктами IIступенявогнестійкостіскладає 8м. Вказана відстань існує між об`єктом будівництва на АДРЕСА_1 та житловим будинком на АДРЕСА_2 .
Відтак, збереження відстані у 8 метрів цілком відповідає ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» та відповідно спростовує висновок суду щодо його порушення.
Також апелянт вказував про те, що зупинення будівництва неминуче призведе до збільшення термінів будівництва, що вплине на права та інтереси покупців, та прямо впливає на збільшення ризиків для ОК «ЖБК «Парк Тауер» і матиме наслідком недотримання календарного плану виконання робіт, несвоєчасне використання закуплених матеріалів та неефективне використання трудових та інших ресурсів, значні штрафні санкції за невиконання договорів.
Зазначав також про те, що шкода спричинена зупиненням будівництва, буде заподіяна не лише генеральному підряднику, замовнику та інвесторам у будівництво, а й працівникам, які працевлаштовані на підприємстві, у вигляді оплати заробітної плати у меншому розмірі внаслідок простою, під яким розуміють призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Окрім того, вбачається зловживання позивачкою своїми процесуальними правами, оскільки нею було подано клопотання про забезпечення позову, яке вже було вирішено судом.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав відзив на апеляційну скаргу.
Посилається на те, що судове рішення є законним та обґрунтованим, а аргументи апеляційної скарги безпідставними.
Вказував на те, що попередньою постановою Чернівецький апеляційний суд від 15 липня 2021 року, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову вказав, що суд першої інстанції вжив заходів забезпечення позову до особи, яка не є стороною у справі, а в оскаржуваній ухвалі від 5 серпня 2021 року суд першої інстанції прийняв рішення щодо сторони у справі, до якої пред`явлено позов, а тому посилання апелянта на зловживання процесуальними правами з боку позивача є безпідставними.
Зазначав, що віднесення земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0805 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) до зони Ж-3, на якій розміщений триповерховий з мансардним поверхом садибний житловий будинок, загальною площею 573,30 кв.м., в будь-якому випадку не позбавляє ОК «ЖБК «Парк Тауер», як забудовника, обов`язку дотримуватись відстаней від його нового будівництва до неї та будинку, визначених, зокрема, приміткою 1 пункту 6.1.22 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».
Також вказував про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявниці щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено,що у червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради, третя особа ОК «ЖБК «Парк Тауер», про скасування дозволу на виконання будівельних робіт № ЧВ 012201106541 від 6 листопада 2020 року державної архітектурно-будівельної інспекції Чернівецької міської ради.
Згідно позовних вимог позивачка просила визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень - Дозвіл на виконання будівельних робіт № ЧВ 012201106541 від 6 листопада 2020 року державної архітектурно-будівельної інспекції Чернівецької міської ради, виданий ОК «ЖБК «Парк Тауер» на об`єкт: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 (а.с.5-13 т.1).
25 червня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання будівельних робіт на об`єкті
АДРЕСА_1 , що будується: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 » та заборони ОК «ЖБК «Парк Тауер» та його партнерам (підрядникам) проводити будівельні роботи за Дозволом на виконання будівельних робіт від 6 листопада 2020 року
№ ЧВ 012201106541, наданим відповідачем - Чернівецькою інспекцією ДАБК на об`єкті ОК «ЖБК «Парк Тауер» «Нове будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 ».
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 червня 2021 року зупинено виконання будівельних робіт на об`єкті АДРЕСА_1 , що будується: «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 », на період розгляду судом даної цивільної справи, а саме до набрання законної сили судовим рішенням по даній цивільній справі.
Заборонено ОК «ЖБК «Парк Тауер» проводити будівельні роботи за дозволом на виконання будівельних робіт від 06 листопада 2020 року №ЧВ 012201106541, наданим відповідачем - Чернівецької інспекцією ДАБК на об`єкті ОК ЖБК «Парк Тауер». «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 » до набрання чинності судовим рішенням по даній цивільній справі.
Виконання ухвали доручено ОК «ЖБК «Парк Тауер».
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2021 року апеляційну скаргуОК «ЖБК «Парк Тауер», в інтересах якого діє Сарафінчан І.Ф., задоволено.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 червня 2021 року скасовано.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Постановою ВерховногоСуду від23грудня 2021року постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2021 року залишено без змін.
2 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву в новій редакції, залучивши співвідповідача ОК «ЖБК «Парк Тауер», в якій пред`явила наступні позовні вимоги:
визнати незаконним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт від 6 листопада 2020 року №ЧВ 012201106541, виданий Інспекцією архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради ОК «ЖБК «Парк Тауер» на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 ;
зобов`язати ОК «ЖБК «Парк Тауер» знести самочинне будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 .
Цього ж дня позивачкою було подано до суду заяву про забезпечення вищевказаного позову, в якій остання просила забезпечити позов шляхом:
1) зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт № ЧВ 012201106541 від 6 листопада 2020 року, виданого Інспекцією ДАБК Чернівецької міської ради ОК «ЖБК «Парк Тауер», на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;
2) заборони ОК «ЖБК «Парк Тауер» здійснювати будівельні роботи на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № ЧВ 012201106541 від 6 листопада 2020 року, виданого Інспекцією ДАБК Чернівецької міської ради, а саме багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення на АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при постановленні ухвали
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Як вбачається зі оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 5 серпня 2021 року, суд в мотивувальній частині ухвали дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивачки про забезпечення позову в частині зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт № ЧВ 012201106541 від 6 листопада 2020 року, виданого Інспекцією ДАБК Чернівецької міської ради ОК «ЖБК «Парк Тауер» з тих підстав, що такий вид забезпечення позову прямо не передбачений статтею 150 ЦПК України.
Апеляційна скарга не містить доводів щодо необгрунтованості вищевказаного висновку суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивачки про забезпечення позову шляхом зупинення дії дозволу на виконання будівельних робіт.
Оскаржувана ухвала в частині задоволення заяви про забезпечення позову не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Судом першої інстанції не надано належної оцінки адекватності заявленого заходу до забезпечення позову, не з`ясовано питання стосовно того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права інших учасників (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.
Відповідно до частини першої та другоїстатті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 334/6521/19.
Наведені вище підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям норм цивільно-процесуального законодавства при формальному дотриманні їх вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У постанові від 24 травня 2021 року у справі 910/3158/20 Верховний Суд роз`яснив, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Апеляційним судом установлено, що предметом позову, тобто матеріально-правовими вимогами, стосовно яких позивачка просить ухвалити судове рішення, є визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт від 06 листопада 2020 року № ЧВ 012201106541 державної архітектурно-будівельної інспекції Чернівецької міської ради, виданий ОК «ЖБК «Парк Тауер» на об`єкт «Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 » та вимога про зобов`язання ОК «ЖБК «Парк Тауер» знести самочинне будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_1 .
Отже, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами немайнового характеру (про скасування дозволу на виконання будівельних робіт та зобов`язання знести самочинне будівництво), і в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18).
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).
У заяві про забезпечення позову від 2 серпня 2021 року заявник посилається на порушення її прав як суміжного користувача земельної ділянки оскаржуваним дозовом на виконання будівельних робіт від 6 листопада 2020 року, що з цих підстав свідчить про його протиправність та гарантує подальше виконання рішення суду щодо знесення самочинного будівництва.
Разом з цим заявником не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди її правам та інтересам, які б унеможливили захист її прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.
Сам по собі факт здійснення ОК «ЖБК «Парк Тауер» будівництва багатоквартирного житлового будинку, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке будівництво є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивачки підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 13 вересня 2021 року у справі №ЗД/460/2/20.
Таким чином, відсутні підстави для висновку про адекватність заявлених заходів забезпечення позову до вимог, з якими заявниця звернулася до суду.
Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб`єкта можуть призвести до незворотних наслідків.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Разом з цим вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будівельні роботи ОК «ЖБК «Парк Тауер» з будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 не співвідноситься із заявленими позовними вимогами тому, що він спрямовані на обмеження прав, свобод та інтересів осіб, які вклали кошти у дане будівництво, проте не залучених до участі у даній справі.
Позивачкою не заперечується факт її обізнаності про наявність інвесторів та залучення їхніх інвестицій для будівництва спірного багатоквартирного будинку. Вказана обставина підтверджується письмовими доказами, а саме договорами №1 від 23 листопада 2020 року, №2 від 1 лютого 2021 року та №3 від 20 травня 2021 року про сплату внесків в ОК «ЖБК «Парк Тауер», укладеними між ОК «ЖБК «Парк Тауер» та фізичними особами, якими, в свою чергу, на розрахункові рахунки внесені кошти в розмірах: 2820000 грн; 3000000 грн; 666700 грн відповідно. Зазначені договори містять строки виконання будівельних робіт, створення майна та передачу його замовникам, які, в свою черги, мають легітимні на час їх укладення виправдані очікування набути нерухоме майно у власність згідно умов пунктів 5.2.1 цих договорів до 1 грудня 2022 року.
Таким чином, забезпечення позову неминуче призведе до відтермінування часу набуття інвесторами вищевказаного майна, а не врахування думки цих осіб може стати наслідком порушення статті 6 Конвенції, зокрема, складового елементу «бути судом почутим», й без вираження їх думки та оцінки можливого впливу наслідків такими діями може порушити охоронюваний статтею 1 Протоколу першого до Конвенції їх інтерес.
Отже, захід забезпечення позову, який просить вжити ОСОБА_1 , а саме заборона ОК «ЖБК «Парк Тауер» здійснювати будівельні роботи, спрямований на обмеження прав осіб, що не є учасниками цього судового процесу та може призвести до порушення їхніх прав та охоронюваних законом інтересів, а зазначені заходи не є адекватними та співмірними з правом, по захист якого позивачка звернулась до суду.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 22 липня 2021 року у справі №910/4669/21 та від 27 листопада 2019 року у справі № 355/771/19-ц.
При цьому правильним є аргумент апеляційної скарги про те, що вжитий судом першої інстанцій захід забезпечення позову не є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки заборона здійснювати будівельні роботи має наслідком перешкоджання господарської діяльності ОК «ЖБК «Парк Тауер» та порушує його права як суб`єкта господарювання.
Верховним Судом в постанові від 21 січня 2021 року у справі № 61-15925ав20 викладено правовий висновок, яким роз`яснено, що вжитізаходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Відповідно достатті 3 ГК Українипід господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першоюстатті 128 ГК Українигромадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно достатті 58 цього Кодексу.
Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 15 січня 2020 року підтверджується факт реєстрації 1 серпня 2019 року ОК «ЖБК «Парк Тауер» як суб`єкта господарювання.
За таких обставин, ОК «ЖБК «Парк Тауер» за умов вжитого судом першої інстанції заходу забезпечення позову шляхом заборони ОК «ЖБК «Парк Тауер» здійснювати будівельні роботи на підставі вказаного дозволу фактично буде позбавлене можливості здійснення господарської діяльності, що призведе, зокрема до неможливості виконання останнім своїх договірних зобов`язань перед третіми особами, які вклали кошти у таке будівництво.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постановах від 30 червня 2021 року у справі № 922/145/21, від 21 січня 2021 рокуу справі № 22-з/824/770/2020, від 21 січня 2021 року у справі № 61-15925ав20 та від 11 травня 2021 року у справі № 376/2984/19.
З огляду на викладене, суд першої інстанції при вирішенні питання про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову не дотримався принципу співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами та не забезпечив збалансованості інтересів сторін, оскільки не врахував співвідношення негативних наслідків, які можуть настати для відповідача через вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати для позивача в результаті невжиття цих заходів та не взяв до уваги можливість порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову не відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, порушує принцип співмірності заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а тому висновок суду першої інстанції про забезпечення позову у даній справі є помилковим.
Посилання ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову від 2 серпня 2021 року на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі №308/8567/20 колегією суддів відхиляються, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком викладеним Верховним Судом в постанові від 12 травня 2020 року у справі №916/1533/21.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, ухвала суду першої інстанції в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будівельні роботи постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому її в цій частині слід скасувати.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будівельні роботи слід відмовити.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Парк Тауер» задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 05 серпня 2021 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони здійснювати будівельні роботи відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 18 лютого 2022 року
Головуючий О.О. Одинак
Судді: М.І. Кулянда
В.І. Владичан
