Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 листопада 2019 року
у справі № 440/1137/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо порядку оскарження бездіяльності органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Прокуратури області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Прокуратури області щодо ненадання постанови про закриття кримінального провадження, копії заяви ОСОБА_2, копії попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, копії протоколу допиту ОСОБА_2 як потерпілого, які знаходяться в кримінальному провадженні;
- зобов'язати Прокуратуру області надати ОСОБА_1 належним чином завірені копії постанови про закриття кримінального провадження, заяви ОСОБА_2, попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, протоколу допиту ОСОБА_2 як потерпілого та інших матеріалів, у яких указується прізвище «ОСОБА_1», які знаходяться у кримінальному провадженні.
Ухвалою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
ОЦІНКА СУДУ
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС).
Отож, законодавцем передбачено публічно-правові спори, які належить розглядати не лише в адміністративному провадженні, а й у порядку кримінального судочинства.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК України).
Пунктом 5 частини першої статті 3 КПК України досудове розслідування визначено як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
За правилами статті 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник.
Предметом адміністративного позову у цій справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання ОСОБА_1, який є учасником кримінального провадження, постанови про закриття кримінального провадження, копії заяви ОСОБА_2, копії попередження ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за поширення недостовірних відомостей, копії протоколу допиту ОСОБА_2 як потерпілого, які знаходяться в кримінальному провадженні, тобто бездіяльності, учиненої у кримінальному провадженні.
Оскільки спір у цій справі виник у зв`язку з протиправними, на переконання позивача, діями та бездіяльністю посадових і службових осіб органів прокуратури, учинених або не вчинених останніми у рамках кримінального провадження, перевірка правомірності таких діянь з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їхнє оскарження має здійснюватися у порядку, установленому КПК України.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, ураховуючи суть спірних правовідносин, які виникли між позивачем і органами прокуратури та її посадовими особами, не є адміністративним спором, оскільки прокуратура у цьому випадку законодавчо не уповноважена впливати на поведінку позивача, не приймала щодо нього обов'язкових для виконання рішень, не здійснювала публічно-владних управлінських функцій у спірних правовідносинах, а повноваження щодо надання на ознайомлення матеріалів кримінального провадження та порядок надіслання копії постанови про закриття кримінального провадження регламентовані КПК України.
ВИСНОВКИ: орган дізнання, попереднього слідства, прокуратури під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням злочинів, зокрема й при вирішенні питань щодо визначення слідчого по кримінальній справі та прокурора, який здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, отже, оскарження такої бездіяльності має відбуватися виключно за правилами, установленими КПК України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила визначення судової юрисдикції, критерії розмежування судової юрисдикції, кримінальна юрисдикція, адміністративні справи, оскарження під час досудового розслідування
