Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 26 серпня 2019 року
у справі № 855/364/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо правомірності рішення суду про повернення назад адміністративної справи як направленої внаслідок порушення правил підсудності
ФАБУЛА СПРАВИ
До Шостого апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява кандидата у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, висунутого шляхом самовисування, ОСОБА_1, до Центральної виборчої комісії (далі - ЦВК), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - ОСОБА_2, у якій він просив визнати протиправною та скасувати постанову ЦВК від 12 серпня 2019 року № 1863 «Про реєстрацію народних депутатів України, обраних на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року в одномандатних виборчих округах» (далі - постанова ЦВК від 12 серпня 2019 року № 1863), в частині реєстрації народним депутатом України, обраного на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року в одномандатному виборчому окрузі № 198 ОСОБА_2 (1970 року народження, проживає в м. Корсунь-Шевченківському, безпартійний, самовисування, обраний в одномандатному виборчому окрузі № 198).
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою справу за адміністративним позовом кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, висунутого шляхом самовисування, ОСОБА_1 передав до Верховного Суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою справу за адміністративним позовом кандидата в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 198 на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року, висунутого шляхом самовисування, ОСОБА_1 передав для розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Процесуальний закон встановлює три різновиди підсудності адміністративних справ: предметну або родову; територіальну або просторову, інстанційну або функціональну.
Як предмет підсудностi розумiють сукупність правил, що визначають, чи розмежовують компетенції судів із розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору або його суб`єктного складу. Територіальна підсудність - це також сукупність правил, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів одного рівня щодо розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Своєю чергою, ця підсудність поділяється на такі її види, як загальну, альтернативну, виключну і за зв'язком справ.
Як інстанційну підсудність належить розуміти правила, що визначають розмежування компетенції адміністративних судів при розгляді адміністративних справ.
Стаття 29 КАС встановлює правила передачі адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого і наводить перелік умов, коли така передача можлива. В основному підставами для передачі справи є чинники, що впливають на дотримання правил територіальної підсудності. Змістовним підтвердженням цьому є використання в нормах цієї статті характерних формулювань, які вказують на цей виді підсудності, як-от «про обов`язок передати справу за місцем проживання (перебування) відповідача» (пункт 1 частини першої цієї статті); або якщо «…справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду» (пункт 2 частини першої цієї статті); або якщо «…суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду» (пункт 3 частини першої цієї статті); чи якщо «…неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи» (пункт 4 частини першої цієї статті); або ліквідовано, або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу, та однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду (пункти 5, 6 частини першої цієї статті).
Із приписів частини першої статті 30 КАС випливає, що первинно положення цієї статті спрямовані на недопущення спорів між судами одного інституційного рівня, яким підсудні справи з однаковим предметом спору, і, коли з`являються обставини, що зумовлюють зміну територіальної підсудності. Саме тому, щоб унеможливити пересилання справи з одного суду до іншого з підстави забезпечення дотримання територіальної підсудності, закон встановив заборону. Положення частини другої статті 30 КАС, які відсилають до положень статті 29 цього Кодексу, посилюють правильність думки про те, що передача справ з одного суду до іншого за підсудністю забороняється з підстав територіальної підсудності.
Таким чином, якщо суд відповідно до положень цієї норми та інших положень процесуального законодавства виявить, що не є судом для розгляду окресленого предмета спору у сфері виборчих відносин, він повинен направити справу до компетентного суду або на підставі закону ухвалити інше рішення, якщо неможливо направити справу до суду іншого інстанційного рівня (приміром у ситуації, коли в позовній заяві об`єднані вимоги, які підсудні судам різних інстанцій (пункт 6 частини третьої статті 169 КАС).
Розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.
ВИСНОВКИ: якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб'єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 30 КАС.
Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності адміністративних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом.
Таке рішення є виконанням вимог закону.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила судової юрисдикції, підстави передачі справи, виборчі спори
