Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Ухвалою
від 06 квітня 2021 року
у справі № 9901/100/21
Адміністративна юрисдикція
Щодо відсутності в адміністративного суду повноважень розглядати питання з приводу конституційності законів
ФАБУЛА СПРАВИ
На адресу Верховного Суду, як суду першої інстанції, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верховної Ради України, в якій позивач просить визнати протиправним та нечинним абзац 5 пункту 23 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» в частині визнання такою, що втратила чинність частина третя статті 17 Закону України «Про електричну енергію» як такою, що неправомірно скасовує право на пільги з оплати за спожиту електричну енергію для населення, яке постійно проживає в 30-кілометровій зоні атомних електростанцій.
ОЦІНКА СУДУ
За приписам пункту 1 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється, зокрема, на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.
Отже право на звернення до адміністративного суду не є абсолютним оскільки необхідно також враховувати повноваження та юрисдикцію адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 266 КАС України, яка визначає провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.
Згідно з підпунктом 1 частини четвертої статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині.
Отже зміст позовних вимог та їх обґрунтування дають підстави для висновку, що позивач просить надати оцінку та визнати протиправним і нечинним деякі положення Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії».
Проте вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України належить до повноважень Конституційного Суду України (стаття 7 Закону України «Про Конституційний Суд України»).
Отже, реалізація вимог позивача «визнати протиправним і нечинним» окремих положень закону може бути виконана лише у спосіб вирішення чи відповідає закон України (його окремі положення) Конституції України (чи є конституційним). Тому текстуальне викладення позивачем своїх вимог у такому формулюванні не змінює ключової суті, що закон може бути визнаний лише неконституційним.
ВИСНОВКИ: вирішення питання щодо конституційності законів не може бути предметом розгляду в адміністративному суді. Об`єктом судового контролю в адміністративному судочинстві можуть бути чітко визначені підзаконні нормативні акти.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: адміністративна юрисдикція, конституційна юрисдикція, межі повноважень адміністративного суду