Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 20 грудня 2024 року
у справі № 910/21682/15 (910/17038/21)[1]
Господарська юрисдикція
Щодо відсутності у суб`єкта права постійного користування звертатися до суду з позовом про витребування земельної ділянки від територіальної громади на користь держави від власного імені
ФАБУЛА СПРАВИ
У межах справи №910/21682/15 за заявою ТОВ «Астарта-Київ» до Державного підприємства «Конярство України» (далі - ДП «Конярство України») останнє звернулося до господарського суду із позовною заявою до селищної ради (далі - Рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ФДМУ, про:
- визнання незаконними та скасування рішення Ради «Про передачу сільським, селищним, міським радам («Землю-громадам»), тобто базовому рівню місцевого самоврядування, повноважень з розпорядження всіма землями державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад та реєстрацію земельних ділянок комунальної власності» в частині визнання за Радою права комунальної власності та реєстрації такого права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок;
- припинення права комунальної власності Ради на земельні ділянки;
- скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки за відповідачем;
- визнання права державної власності на земельні ділянки;
- визнання за ДП «Конярство України» права постійного користування на земельні ділянки.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін згідно з постановою апеляційного господарського суду, позов задовольнив.
ОЦІНКА СУДУ
Належна позовна вимога, тобто вимога про витребування від відповідача, за яким зареєстроване право власності на нерухоме майно, спрямована на захист права того суб`єкта, на чию користь таке майно витребовується. Так, якщо особа, яка звернулась з позовом, вважає, що право власності належить певному суб'єкту права, то належною позовною вимогою є вимога про витребування нерухомого майна на користь власника. Зокрема, якщо суб`єкт права постійного користування земельною ділянкою вважає, що право власності має бути зареєстроване за державою, але воно неправомірно зареєстроване за територіальною громадою, то належною є позовна вимога про витребування земельної ділянки від територіальної громади на користь держави. Ця позовна вимога спрямована на захист прав держави, а не суб`єкта права постійного користування, чиє право незаконною реєстрацією права власності за територіальною громадою не порушується, оскільки не впливає на зміст права постійного користування.
Два різних суб`єкти права не можуть мати права на один і той же позов (в матеріальному значенні), оскільки це призвело би до можливості дублювання судових процесів з тим же предметом позову за тих самих обставин з можливістю ухвалення протилежних судових рішень у судових процесах за позовами нібито різних позивачів (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що за протилежного підходу було б можливим ініціювання різних судових процесів щодо одного і того ж предмета, зокрема, з метою поставити учасником товариства (або товариством) під сумнів остаточність та правову визначеність постановленого в межах справи за участю товариства (або його учасника) судового рішення, яким вирішений спір.
ВИСНОВКИ: оскільки право на позов, спрямований на захист володіння держави, належить саме державі, то суб`єкт права постійного користування не має права звертатися до суду з таким позовом від власного імені.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: способи захисту прав, спори у сфері реєстрації речових прав, захист земельних прав, захист права власності
