Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 березня 2026 року
у справі № 911/165/18[2]
Господарська юрисдикція
Щодо заборони використовувати винахід без дозволу його власника як належного та ефективного способу захисту прав власника патенту
ФАБУЛА СПРАВИ
Компанія «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» звернулася до суду з позовом до ПАТ «Фармак» (після зміни типу акціонерного товариства - АТ «Фармак»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - митниця Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Компанія «Assia Chemical Industries Ltd», про:
- заборону відповідачу використовувати винахід «Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові» за патентом України без дозволу його власника - Компанії «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх»;
- вилучення та знищення товару - фармсубстанції «Rivaroxaban», кількістю 9 кг, торговельної марки «Teva», виробник: Компанія (Ізраїль), заявленого на митне оформлення згідно з митною декларацією, імпортером якого є АТ «Фармак».
Справа розглядалася судами неодноразово.
Господарський суд у новому розгляді справи № 911/165/18 рішенням позовні вимоги задовольнив частково.
Господарський суд додатковим рішенням заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь позивача 6 524 євро витрат на професійну правничу допомогу та 299 967,75 грн витрат на проведення комплексної комісійної судової експертизи у справі № 911/165/18.
Апеляційний господарський суд постановою рішення господарського суду залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
висновок судів попередніх інстанцій про те, що безстрокова та абсолютна заборона відповідачу використовувати винахід за патентом України № 73339 не є належним способом захисту порушеного права інтелектуальної власності позивача у межах заявленої позивачем підстави позову у цій справі, враховуючи заявлену позивачем вимогу про знищення товару, а також суперечить положенню статті 465 ЦК України, яке визначає строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, та положенню частини п`ятої статті 28 Закону № 3687, що передбачає наявність випадків, за яких використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що випливають з державної реєстрації винаходу, - є таким, що не враховує зміст заявленої позовної вимоги (яка не містить прохання про безстрокову заборону), специфіку правовідносин у сфері інтелектуальної власності, а також саму суть захисту прав правоволодільця від стверджуваного порушення на час дії патенту. Інше тлумачення суперечило б статті 465 ЦК України, статті 28 Закону № 3687.
Верховний Суд жодним чином не заперечує того, що строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід є обмеженим та визначений законом. Водночас за змістом частини п'ятої статті 28 Закону № 3687 патент надає його володільцю виключне майнове право перешкоджати використанню винаходу, у тому числі, забороняти таке використання, крім випадків, якщо таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що випливають з державної реєстрації винаходу. Суть вимоги про заборону використання винаходу полягає у захисті майнових прав інтелектуальної власності власника патенту на час чинності прав. Інше розуміння фактично нівелювало б цей спосіб захисту порушеного права та унеможливлювало задоволення вимоги про заборону використання винаходу виключно з підстави часової обмеженості чинності майнових прав (дії патенту). Проте саме по собі закінчення дії патенту в майбутньому не впливає на юридичні наслідки того правопорушення, яке мало місце (було вчинене) в минулому, що не враховано у вирішенні спору судами попередніх інстанцій.
ВИСНОВКИ: з огляду на встановлені судами обставини порушення відповідачем прав позивача шляхом здійснення імпорту продукції, власником якого є позивач, обраний останнім спосіб захисту, зокрема, шляхом заборони відповідачу використовувати винахід за патентом України без дозволу його власника, є належним та ефективним, оскільки спрямований на відновлення порушених прав позивача та недопущення їх порушення на час строку дії патенту, відповідає принципу процесуальної економії та забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, а отже, підлягає задоволенню.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: захист прав патентовласника, захист прав інтелектуальної власності, способи судового захисту
