Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 квітня 2026 року
у справі № 916/1701/25
Господарська юрисдикція
Щодо оскарження попередження про припинення постачання електричної енергії споживачу як способу захисту прав
Фабула справи: АТ "Одеський припортовий завод" звернулося з позовом до ДП зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та АТ "ДТЕК Одеські електромережі" про:
- визнання недійсним одностороннього правочину ДП зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" з відмови виконувати умови договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії;
- визнання недійсним одностороннього правочину АТ "ДТЕК Одеські електромережі" з відмови виконувати умови публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Господарський суд позов задовольнив повністю.
Апеляційний господарський суд скасував рішення господарського суду та відмовив у задоволенні позову повністю.
Мотивація касаційної скарги: АТ "ДТЕК Одеські електромережі" вказує, що суд неправильно застосував ч. 3 ст. 202 ЦК України, та висновок Верховного Суду щодо застосування цієї норми права (з питання віднесення повідомлення з інформацією про припинення споживачу електропостачання до одностороннього правочину).
Правова позиція Верховного Суду: порядок припинення постачання електричної енергії споживачу, передбачений законодавством (чинним станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин), передбачав оформлення та надання електропостачальником споживачу попередження про припинення постачання електричної енергії і таке попередження за своєю змістом і суттю є лише попереджувальним заходом, направленим на інформування споживача про допущене ним порушення ПРРЕЕ та пов`язані з цим правові наслідки, а також доведення до відома споживача рекомендацій щодо їх усунення, та не встановлює для нього будь-яких обов`язків.
Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорювані позивачем у цій справі попередження про припинення постачання електричної енергії не є односторонніми правочинами, оскільки за своїми наслідками не породжують для позивача, як споживача електричної енергії, виникнення будь-яких обов`язків, а мають лише інформативно-рекомендаційний характер. Суд касаційної інстанції враховує те, що повідомлення за своїм змістом містять лише повідомлення про невиконання споживачем умов договору, про наявність у нього заборгованості та можливе припинення електропостачання за умови непогашення боргу; у повідомленнях відсутнє волевиявлення відповідачів (їх чітко висловлений намір, рішення) вчинити певну реальну дію з припинення електропостачання.
Крім того, як встановив та врахував суд апеляційної інстанції, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не зазначив з посиланням на належні та допустимі докази, про те, що відповідачами після надсилання відповідних попереджень про припинення електропостачання вживаються активні дії з припинення постачання (відключення) позивачеві електричної енергії.
Висновки: попередження про припинення електропостачання не є односторонніми правочинами та не можуть бути визнаним недійсними на підставі положень цивільного законодавства, а обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, зокрема, шляхом визнання недійсними попереджень про припинення електропостачання не є ефективним способом захисту права порушеного права у розумінні ч. 2 ст. 16 ЦК України, оскільки розглядаючи таку вимогу суд не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Ключові слова: ознаки правочину, обрання способу захисту, заборгованість за елевтроенергію
