Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 січня 2026 року
у справі № 904/1615/22
Господарська юрисдикція
Щодо способу захисту прав членів фермерського господарства у разі накладення арешту на частку у складеному капіталі фермерського господарства
Фабула справи: до суду від ОСОБА_1 надійшла скарга на постанову приватного виконавця щодо накладення арешту на 100 % частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Фермерського господарства «Дніпро».
Господарський суд ухвалою, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні скарги відмовив.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що оскільки його частка відповідно до статуту складає 50 % то лише після з'ясування того, чи повністю він вніс свою частку у майно ФГ «Дніпро», проведення її експертної оцінки та виділення 50 % частки у майні ФГ «Дніпро» у спосіб, визначений законом (за заявою стягувача), приватний виконавець мав би право арештувати та продати її, але цього зроблено не було.
Правова позиція Верховного Суду: як установили суди попередніх інстанцій, приватним виконавцем накладений арешт на 100 % частки у статутному капіталі ФГ «Дніпро».
Відповідно до ч. 1 ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Отже, сторона виконавчого провадження наділена правом звернутися до суду зі скаргою за захистом саме своїх прав.
За твердженням скаржника, він не володіє часткою у розмірі 100 %, а розмір його частки у складеному капіталі ФГ «Дніпро» складає 50 %.
З огляду на це накладення арешту на інші 50 % частки у складеному капіталі ФГ «Дніпро», якими володіє не скаржник, а інші особи - члени фермерського господарства, може порушувати права інших осіб - членів ФГ «Дніпро», а не скаржника.
Ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений механізм зняття арешту з майна.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Висновки: члени фермерського господарства, які вважають, що частка у складеному капіталі фермерського господарства належить їм, а не боржнику, мають право захистити своє право в порядку, передбаченому ч.ч. 1-3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Ключові слова: виконання судового рішення, ефективність способу захисту, межі повноважень виконавця
