Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 серпня 2023 року
у справі № 926/3514/22
Господарська юрисдикція
Щодо позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на земельні ділянки як належного способу судового захисту прав
ФАБУЛА СПРАВИ
Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу звернулося з позовом до суду до селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру, у якому просило:
- скасувати рішення державного реєстратора селищної ради про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку 1 за відповідачем (форма власності - комунальна);
- визнати право державної власності на земельну ділянку 1 за Головним управлінням Держгеокадастру;
- скасувати рішення державного реєстратора селищної ради про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку 2 за відповідачем (форма власності - комунальна);
- визнати право державної власності на земельну ділянку 2 за Головним управлінням Держгеокадастру.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Згідно статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на таке. Спір щодо державної реєстрації права чи обтяження має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку або на інший об'єкт нерухомості особою, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису до Державного реєстру. Юрисдикційність такого спору не залежить від того, чи дотримано державним реєстратором вимог законодавства. Та обставина, що позивач не може досягти внесення відомостей до Державного реєстру власними діями, оскільки не має до нього самостійного доступу, а тому може діяти виключно через посередництво державного реєстратора в установленому законом порядку, не змінює цивільно-правового характеру відносин. Належним відповідачем у такій справі є особа, на користь якої державним реєстратором прийняте оспорюване рішення, або щодо державної реєстрації права якої вимагається внесення запису. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру цього спору. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 28.01.2020 у справі № 917/259/19 (пункт 5.18).
Згідно статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до суду.
ВИСНОВКИ: оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для державної реєстрації права власності на земельні ділянки, так як за даними Головного управління Держкомзему у рішення про передачу у комунальну власність цих ділянок не приймалося, акт не складався, у позивача відсутні можливості захистити свої права іншим способом, ніж просити суд скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на земельні ділянки, щоб забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: способи захисту прав, спори у сфері реєстрації речових прав, захист земельних прав, захист права власності
