Єдиний державний реєстр судових рішень
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" серпня 2021 р. Справа№ 911/841/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Попікової О.В.
за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 09.08.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і Фундамент"
на рішення Господарського суду Київської області
від 02.12.2020 (повний текст рішення складено 18.01.2021)
у справі № 911/841/20 ( суддя А.В. Лопатін)
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія
"Будівництво та Фундамент"
до Приватного підприємства "Спецвисотбуд 2006"
про стягнення 1 906 927, 12 грн.
за зустрічним позовом Приватного підприємства "Спецвисотбуд 2006"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво та Фундамент"
про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсного
правочину,
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво та Фундамент" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Спецвисотбуд 2006" (надалі відповідач) про стягнення 1 906 927,12 грн, з яких: 928 940,00 грн основного боргу, 163 319,81 грн інфляційних втрат, 68 913,00 грн 3% річних, 745754,31 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду на виконання робіт № 03-03/2017 від 03.03.2017 щодо здійснення оплати виконаних робіт.
12.05.2020 Приватне підприємство "Спецвисотбуд 2006" звернулось із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво та Фундамент" про визнання недійсним договору № 03-03/2017 від 03.03.2017, додаткових угод № 1 від 31.03.2017, додаткової угоди № 2 від 16.06.2017, додаткової угоди № 3 від 01.08.2017, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво та Фундамент" та Приватним підприємством "Спецвисотбуд 2006", які є невід`ємними частинами договору підряду на виконання робіт № 03-03/2017 від 03.03.2017 та стягнення коштів у сумі 1 479 397,00 грн.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір підряду з трьома додатковими угодами о нього було укладено з порушенням приписів матеріального права, а саме статей 13, 92, 203, 232, 237, 238 Цивільного кодексу України та статей 6, 44 Господарського кодексу України, оскільки директор Приватного підприємства "Спецвисотбуд 2006" ОСОБА_1 без необхідного обсягу дієздатності, зловживання службовим становищем, в порушення вимог статуту, без попереднього погодження із засновником Приватного підприємства "Спецвисотбуд 2006", уклав оспорюваний договір та додаткові угоди до нього збільшивши загальну вартість робіт на суму, що становить більше межи, встановленої статутом товариства.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі №911/841/20:
В задоволення первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір підряду на виконання робіт № 03-03/2017 від 03.03.2017, в частині додаткової угоди № 1 від 31.03.2017, додаткової угоди № 2 від 16.06.2017, додаткової угоди № 3 від 01.08.2017, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво та Фундамент" та Приватним підприємством "Спецвисотбуд 2006", які є невід`ємними частинами договору підряду на виконання робіт № 03-03/2017 від 03.03.2017.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво та Фундамент" на користь Приватного підприємства "Спецвисотбуд 2006" кошти в сумі 1 300 000 (один мільйон триста тисяч) гривень 00 копійок та 21602 (двадцять одну тисячу шістсот дві) гривні 00 копійок судового збору.
В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і Фундамент" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити первісний позов та у задоволенні зустрічного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник вказує про помилковість висновків суду про те, що договір підряду з трьома додатковими угодами до нього було укладено з перевищенням повноважень, оскільки такі були обмежені Статутом; вказував на наявність подальшого схвалення договору та додатковх угод, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт та прийняття робіт, шляхом часткової оплати за договором; вказував, що відомості про обмеження повноважень директора відсутні на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб,ф ізичних осіб-підприємців та громадських формувань; обмеження були відсутні також у преамбулі оскаржуваного договору; стороною надано підтвердження виконання робіт, що також не враховано судом.
Також, скаржник посилається на те, що ним в ході розгляду справи у суді першої інстанції було надано суду належні докази в підтвердження фактичного виконання робіт, що безпідставно не враховано судом.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво і Фундамент» у справі №911/841/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів Скрипки І.М., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво і Фундамент» на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі №911/841/20 залишено без руху.
Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво і Фундамент» на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі №911/841/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.03.2021 на 11:40 год. Встановлено учасникам справи строк для надання можливості скористатися наданими ст. 267 Господарського процесуального кодексу України правами протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання даної ухвали.
В судовому засіданні 25.05.2021 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів Скрипки І.М., Михальської Ю.Б. заявлено про самовідвід від розгляду справи №911/841/19, оскільки правовідносини у даній справі пов`язані з корпоративними відносинами, а тому справа підлягає розгляду другою судовою палатою Північного апеляційного господарського суду і не відноситься до спеціалізації суддів даної судової колегії.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 заяву суддів Тищенко А.І., Скрипки І.М. та Михальської Ю.Б. про самовідвід у справі №911/841/20 задоволено. Матеріали справи №911/841/20 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і Фундамент" на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі №911/841/20 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді: Попікова О.В., Євсіков О.О. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 12.07.2021 о 16:20 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2020 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і Фундамент" на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі №911/841/20 на 09.08.2021 о 16 год. 40 хв.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Приватне підприємство "Спецвисотбуд 2006" у відзиві зазначає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
У відзиві підприємством заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, яке мотивоване тим, що уповноважений представник підприємства у період з 09.03.2021 по 12.03.2021 перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності.
Колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Враховуючи те, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 серед іншого встановлено учасникам справи строк для надання можливості скористатися наданими ст. 267 Господарського процесуального кодексу України правами протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання даної ухвали. Відповідно до наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення №0411633944032 ухвалу суду було отримано представником підприємства - 07.03.2021. Відзив подано засобом поштового зв`язку - 12.03.2021, що вбачається з відтиску поштового штемпелю УДППЗ «Укрпошта» на конверті у якому подано відзив до суду.
Зважаючи на вимоги статей 113, 118, 119, 263 ГПК України, суд дійшов висновку, що зазначений відзив на апеляційну скаргу приймається судом до уваги під час апеляційного перегляду даної справи, оскільки, поданий в межах процесуального строку встановленого судом. Тому клопотаня про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на апеляційну скаргу залишається судом без розгляду, так як відповідний строк не пропущено.
Явка представників сторін.
В судове засідання від 09.08.2021 з`явивились усі часники справи.
Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
03.03.2017 між ПП "Спецвисотбуд 2006", в особі директора ОСОБА_1, як такого, що діє на підставі Статуту (підрядник) та ТОВ "Компанія "Будівництво і Фундамент", в особі директора ОСОБА_8, як такої, що діє на підставі Статуту (субпідрядник) укладено договір підряду на виконання робіт №03-03/2017, відповідно до умов якого підрядник за завданням генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до проектної документації, договірної ціни (додаток № 1), діючих будівельних норм і правил та у визначений договором строк, виконати роботи на об`єкті: Будівництво торгівельного центру з офісними та складськими приміщеннями за адресою: просп. Перемоги, 67 у Святошинському районі м. Києва, а Генпідрядник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, проектну та робочу документацію, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов договору (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору сторони визначили, що роботи - всі види робіт та послуг, що мають бути виконані відповідно до умов договору, проектної та робочої документації, державних будівельних норм і правил.
Згідно із п. 3.1. договору сторони домовились, що загальна вартість робіт за цим договором визначена сторонами в договірній ціні (додаток № 1 до договору) і становить 149 497,50 грн, крім того, податок на додану вартість 20% - 29 899,50 грн, разом з ПДВ - 179 397,00 грн. Загальна вартість робіт за цим договором становить загальну вартість виконаних субпідрядником та прийнятих підрядником робіт на підставі актів та довідок Ф№ КБ-3.
В пункті 3.2. договору сторони узгодили, що договірна ціна робіт за договором визначена методом прямої домовленості сторін і враховує всі витрати субпідрядника, пов`язані з виконанням робіт за цим договором.
Відповідно до п. 3.3. договору оплата робіт за цим договором здійснюється підрядником у національній валюті України - гривні шляхом перерахування коштів на поточний рахунок субпідрядника в наступному порядку:
3.3.1. протягом 10 банківських днів з дати укладення сторонами цього договору підрядник перераховує субпідряднику аванс в розмірі 66 419,10 грн, в тому числі ПДВ 20% - 11 069,85 грн;
3.3.2. оплату робіт підрядник здійснює протягом 25 банківських днів з дати підписання сторонами акту та довідки Ф№ КБ-3 за вирахуванням сум авансових платежів, сплачених у порядку та строки, передбачених цим договором.
Пунктом 3.5. договору сторони передбачили, що перегляд розміру договірної ціни робіт сторонами можливий у наступних випадках:
- при зміні об`єму та складу робіт;
- у випадку змін цін на основні ресурси більше ніж на 10% від їх вартості, визначеної в договірній ціні до цього договору, крім випадків, передбачених п. 3.5.1. цього договору. У випадку змін цін на основні ресурси менше ніж на 10% (включно), ціна договору залишається незмінною, зміни до договірної ціни та інших додатків до договору не вносяться;
- у разі наявності зауважень зі сторони підрядника щодо виконаних субпідрядних робіт (якість, об`ємів виконаних робіт тощо), що оформлені у письмовому вигляді згідно умов цього договору;
- у разі внесення змін чи доповнень до проектної документації.
Передача виконаних робіт за договором здійснюється щомісячно шляхом оформлення та підписання сторонами двосторонніх актів та довідок Ф№ КБ-3. Акти та довідки Ф№ КБ-3 складаються субпідрядником та з підписом представника технічного нагляду підрядника на об`єкті надаються підряднику у строк до 25-го числа (включно) звітного місяця. Сторони погодили, що у разі надання підрядником актів та довідок Ф№КБ-3 з підписом представника технічного нагляду підрядника на об`єкті після 25-го числа звітного місяця, то роботи, що визначені в таких актах та довідках Ф№ КБ-3 приймаються підрядником в наступному місяці, що слідує за звітним (п. 12.1 договору).
Відповідно до п. 17.5. договору договір набирає чинності з дати підписання його сторонами, та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення.
Договірна ціна відповідно до додатку № 1 до зазначеного договору: 149497,50 грн, податок на додану вартість 20% - 29 899,50 грн, разом з ПДВ - 179 397,00 грн.
Разом з тим, 31.03.2017 між ПП "Спецвисотбуд 2006", в особі директора ОСОБА_1, як такого, що діє на підставі Статуту (підрядник) та ТОВ "Компанія "Будівництво і Фундамент", в особі директора ОСОБА_8, як такої, що діє на підставі Статуту (субпідрядник) укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду від 03.03.2017 № 03-03/2017, відповідно до умов якої у зв`язку з появою додаткових робіт виконати роботи на об`єкті: Будівництво торгівельного центру з офісними та складськими приміщеннями за адресою: просп. Перемоги, 67 у Святошинському районі м. Києва, у відповідності до умов договору сторони домовились, зокрема п. 3.1. доповнити та викласти в наступній редакції:
" 3.1. Сторони домовились, що загальна вартість робіт за цим договором визначена сторонами в договірній ціні (додаток № 1 до договору та додаток № 1 до додаткової угоди № 1) і становить 1 199 017,50 грн, крім того ПДВ 20% - 239803,50 грн, разом з ПДВ 1 438 821,00 грн. Загальна вартість робіт за цим договором становить загальну вартість виконаних субпідрядником та прийнятих підрядником робіт на підставі Актів та довідок Ф№ КБ-3.".
Поряд із зазначеним, договірна ціна відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 31.03.2017 до договору підряду від 03.03.2017 № 03-03/2017: 104 9520,00 грн, податок на додану вартість 20% - 209 904,00 грн, разом з ПДВ - 1 259 424,00 грн.
16.06.2017 між ПП "Спецвисотбуд 2006", в особі директора ОСОБА_1, як такого, що діє на підставі Статуту (підрядник) та ТОВ "Компанія "Будівництво і Фундамент", в особі директора ОСОБА_8, як такої, що діє на підставі Статуту (субпідрядник) укладено додаткову угоду № 2 до договору підряду від 03.03.2017 № 03-03/2017, відповідно до умов якої у зв`язку з появою додаткових робіт виконати роботи на об`єкті: Будівництво торгівельного центру з офісними та складськими приміщеннями за адресою: просп. Перемоги, 67 у Святошинському районі м. Києва, у відповідності до умов договору сторони домовились, зокрема п. 3.1. доповнити та викласти в наступній редакції:
" 3.1. Сторони домовились, що загальна вартість робіт за цим договором визначена сторонами в договірній ціні (додаток № 1 до договору, додаток № 1 до додаткової угоди № 1 та додаток № 1 до додаткової угоди № 2) і становить 1711350,50 грн, крім того ПДВ 20% - 342270,50 грн, разом з ПДВ 2053620,00 грн. Загальна вартість робіт за цим договором становить загальну вартість виконаних субпідрядником та прийнятих підрядником робіт на підставі Актів та довідок Ф№ КБ-3.".
Поряд із зазначеним, договірна ціна відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди № 2 від 16.06.2017 до договору підряду від 03.03.2017 № 03-03/2017: 512332,50 грн, податок на додану вартість 20% - 102466,50 грн, разом з ПДВ - 614799,00 грн.
01.08.2017 між ПП "Спецвисотбуд 2006", в особі директора ОСОБА_1, як такого, що діє на підставі Статуту (підрядник) та ТОВ "Компанія "Будівництво і Фундамент", в особі директора ОСОБА_8, як такої, що діє на підставі Статуту (субпідрядник) укладено додаткову угоду №3 до договору підряду від 03.03.2017 № 03-03/2017, відповідно до умов якої у зв`язку з появою додаткових робіт виконати роботи на об`єкті: Будівництво торгівельного центру з офісними та складськими приміщеннями за адресою: просп. Перемоги, 67 у Святошинському районі м. Києва, у відповідності до умов договору сторони домовились, зокрема п. 3.1. доповнити та викласти в наступній редакції:
" 3.1. Сторони домовились, що загальна вартість робіт за цим договором визначена сторонами в договірній ціні (додаток № 1 до договору, додаток № 1 до додаткової угоди № 1, додаток № 1 до додаткової угоди № 2 та додаток № 1 до додаткової угоди № 3) і становить 2 006 947,50 грн, крім того ПДВ 20% - 401389,50 грн., разом з ПДВ 2408337,00 грн. Загальна вартість робіт за цим договором становить загальну вартість виконаних субпідрядником та прийнятих підрядником робіт на підставі Актів та довідок Ф№ КБ-3.".
Поряд із зазначеним, договірна ціна відповідно до додатку № 1 до додаткової угоди № 3 від 16.06.2017 до договору підряду від 03.03.2017 № 03-03/2017: 292 230,00 грн, податок на додану вартість 20% - 58446,00 грн, разом з ПДВ - 350676,00 грн.
Крім того, матеріали справи містять належним чином завіреної копії підписаних сторонами та скріплених відтисками печаток підприємств: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за березень 2017 року, відповідно до якої вартість виконаних робіт становить 179397,00 грн, в тому числі ПДВ; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2017, відповідно до якої вартість виконаних робіт становить 1259424,00 грн., в тому числі ПДВ; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2017 року, відповідно до якої вартість виконаних робіт становить 1259424,00 грн, в тому числі ПДВ; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2017 року, відповідно до якої вартість виконаних робіт становить 510543,00 грн, в тому числі ПДВ; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2017 року від 31.08.2017, відповідно до якої вартість виконаних робіт становить 458973,00 грн, в тому числі ПДВ.
Також, матеріали справи містять копії актів приймання виконаних будівельних робіт: за березень 2017 року № 1 на суму 179 397,00 грн, в тому числі ПДВ; за травень 2017 року № 1 на суму 1 259 424,00 грн, в тому числі ПДВ; за червень 2017 року № 1 на суму 1259424,00 грн, в тому числі ПДВ; за липень 2017 року № 1 на суму 510 543,00 грн, в тому числі ПДВ; за серпень 2017 року від 31.08.2017 № 1 на суму 458 973,00 грн, в тому числі ПДВ.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за вищевказаним договором щодо здійснення оплати виконаних робіт, позивачем за первісним позовом заявлено позов про стягнення з ПП "Спецвисотбуд 2006" на користь ТОВ "Компанія "Будівництво і Фундамент" заборгованості за договором в сумі 928 940,00 грн, інфляційних втрат в сумі 163 319,81 грн, 3% річних в сумі 68913,00 грн, пені в сумі 745754,31 грн.
Разом з тим, відповідачем за первісним позовом, в свою чергу, заявлено зустрічний позов, в якому останній просить суд визнати недійсними договір підряду на виконання робіт від 03.03.2017 № 03-03/2017, додаткові угоди від 31.03.2017 № 1, від 16.06.2017 № 2, від 01.08.2017 № 3 до вказаного договору, укладені між ПП "Спецвисотбуд 2006" (підрядник) та ТОВ "Компанія "Будівництво і Фундамент" (субпідрядник), з моменту їх укладення та застосувати наслідки недійсного правочину - стягнути з ТОВ "Компанія "Будівництво і Фундамент" на користь ПП "Спецвисотбуд 2006" 1 479 397,00 грн оплати.
Зустрічний позов мотивовано тим, що директором ПП "Спецвисотбуд 2006" (підрядник) - ОСОБА_1 без необхідного обсягу дієздатності, зловживаючи службовим становищем, в порушення вимог статуту, без попереднього погодження із засновником було укладено оспорюваний договір та додаткові угоди до нього, якими збільшено загальну вартість робіт на суму, що становить більше межи, встановленої статутом товариства в частині обмеження повноважень директора щодо укладення правочинів. З огляду на зазначене, також з посиланням на те, що ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Компанія "Будівництво і Фундамент", позивач за зустрічним позовом вказує на те, що недобросовісність дій та наявність намірів директора ОСОБА_1 підтверджується тим, що останній усвідомлював відсутність у нього повноважень на укладення спірного договору та додаткових угод на суму, що перевищує 500 000,00 грн без погодження із власником, проте їх уклав.
Поряд із цим, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що за період перебування ОСОБА_1 на посаді директора ПП "Спецвисотбуд 2006", останнім не було здійснено повної оплати ціни договору, а лише в частині 1 479 397,00 грн, які, на переконання позивача за зустрічним позовом, в якості наслідків недійсного правочину мають бути стягнуті з відповідача за зустрічним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Виходячи зі змісту та характеру первісних та зустрічних позовних вимог у цій справі перш за все суд апеляційної інстанції вважає необхідним надати правову оцінку зустрічному позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно з частиною першою та другою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Частина третя статті 203 ЦК України визначає загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинне відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 - 233 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.
Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів. Відповідно до частин першої та третьої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.
Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини перша та третя статті 92 ЦК України).
Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (частина четверта статті 92 ЦК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.
За пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
За частиною першою статті 241 ЦК України у випадку вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Таким чином, у відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.
Отже, за змістом частин першої, третьої та четвертої статті 92 ЦК України, частин першої та другої статті 89 ГК України, пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.
При цьому орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, передбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.
Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно.
Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
Наведеними вище положеннями статті 92 ЦК України та статті 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
Отже, між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов`язки сторін у цих правовідносинах, зокрема відповідальність представника за неналежне здійснення представництва.
Те, що наслідком визнання правочину недійсним за приписами статті 232 ЦК України, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони солідарного відшкодування збитків, не звужує межі застосування частини першої статті 232 ЦК України лише до застосування до правовідносин на підставі договору, а є приведенням права довірителя відшкодовувати збитки у відповідність із відповідним законодавчим регулюванням представництва на підставі акта органу юридичної особи та представництва за законом.
Наведеного правового висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі 911/2129/17/ провадження 12-45гс19.
Відповідно до положень частин першої, другої, третьої, четвертої та п`ятої статті 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Згідно із частиною першою ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Як встановлено судом, між ПП "Спецвисотбуд 2006", в особі директора ОСОБА_1, як такого, що діє на підставі Статуту (підрядник) та ТОВ "Компанія "Будівництво і Фундамент", в особі директора ОСОБА_8, як такої, що діє на підставі Статуту (субпідрядник) укладено: договір підряду на виконання робіт від 03.03.2017 №03-03/2017 (договірна ціна - 179397,00 грн, в тому числі ПДВ); додаткову угоду від 31.03.2017 № 1 до договору підряду на виконання робіт від 03.03.2017 № 03-03/2017, відповідно до умов якого змінено договірну ціну (загальна вартість робіт за договором) на 1438821,00 грн, в тому числі ПДВ; додаткову угоду від 16.06.2017 № 2 до договору підряду на виконання робіт від 03.03.2017 № 03-03/2017, відповідно до умов якого змінено договірну ціну (загальна вартість робіт за договором) на 2053620,00 грн, в тому числі ПДВ; додаткову угоду від 01.08.2017 № 3 до договору підряду на виконання робіт від 03.03.2017 № 03-03/2017, відповідно до умов якого змінено договірну ціну (загальна вартість робіт за договором) на 2408337,00 грн, в тому числі ПДВ.
Відповідно до п. 17.5 договору підряду на виконання робіт від 03.03.2017 № 03-03/2017 договір набирає чинності з дати підписання його сторонами, та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення.
Згідно із п. 4 додаткових угод №№ 1, 2, 3 такі додаткові угоди набирають чинності з моменту їх підписання сторонами, скріплення печатками сторін та є невід`ємними частинами договору підряду на виконання робіт від 03.03.2017 р. № 03-03/2017.
Разом з тим, відповідно до п. 3.2. статті 3 Статуту ПП "Спецвисотбуд 2006", затвердженого рішенням власника від 22.09.2016 № 22/09/16 у підприємстві діє одноособовий виконавчий орган - директор, який вирішує усі питання діяльності підприємства, крім віднесених до виключної компетенції засновника. Директор діє від імені підприємства без довіреності в межах, встановлених цим статутом та рішеннями засновника. Директор має право без попереднього погодження з засновником укладати договори з третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що не перевищує 500 000,00 грн.
Предметом оспорюваного договору є виконання робіт. Поряд із цим, відповідно до визначених сторонами на власний розсуд умов договору, роботи - всі види робіт та послуг, що мають бути виконані відповідно до умов договору, проектної та робочої документації, державних будівельних норм і правил.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , яким підписано оспорюваний договір (в тому числі додаткові угоди до нього, що є його невід`ємною частиною) перебував на посаді директора ПП "Спецвисотбуд 2006" у період з 05.05.2014 до 16.12.2019 (протокольне рішення ПП "Бориспількотетжбуд" (ПП "Спецвисотбуд 2006") від 05.05.2014 № 05/05/14 про призначення на посаду директора; наказ ПП "Бориспількотетжбуд" (ПП "Спецвисотбуд 2006") від 05.05.2014 № 9-К про приступлення до обов`язків; протокольне рішення ПП "Спецвисотбуд 2006" від 16.12.2019 № 26/11/19 про звільнення з посади; наказ ПП "Спецвисотбуд 2006" від 16.12.2019 № 29-К про звільнення з посади).
Також, матеріалами справи підтверджується, що станом на дату укладення оспорюваного договору (в тому числі додаткових угод до нього, що є його невід`ємною частиною) ОСОБА_1 значиться учасником ТОВ "Компанія "Будівництво і Фундамент" (відповідач за зустрічним договором).
Суд зазначає, що при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення. (Наведена правова позиція також викладена у постанові Верховного суду від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16).
Аналізуючи викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки пунктом 3.2. Статуту передбачено отримання директором ОСОБА_1 попередньої згоди (погодження) засновника ПП "Спецвисотбуд 2006" на укладення договорів, вартість яких перевищує суму 500000,00 грн, - схвалення відповідного правочину (договору), як до його укладення так і після мало бути вчинено, в даному випадку, виключно засновником підприємства - ОСОБА_2, як органом, який уповноважений на такі дії відповідно до установчих документів, а не директором - ОСОБА_1
Скаржник у доводах апеляційного оскарження, як і під час розгляду справи у суді першої інстанції, наполягає на тому, що спірний правочин (в тому числі додаткові угоди, що є невід`ємними частинами договору) схвалений позивачем за зустрічним позовом (ПП "Спецвисотбуд 2006") шляхом прийняття робіт, що підтверджується, на його думку, підписанням актів приймання виконаних будівельних робіт та шляхом часткової оплати за договором.
Ці аргументи скаржника не заслуговують на увагу та правомірно відхилені судом першої інстанції, позаяк, з матеріалів справи вбачається, що акти приймання виконаних будівельних робіт за оспорюваним договором було підписано безпосередньо директором ПП "Спецвисотбуд 2006" - ОСОБА_1 особисто, а здійснення розрахунків за договором було вчинено у період з 15.05.2017 по 03.01.2018, тобто під час виконання вказаною особою повноважень директора позивача за зустрічним позовом.
Поряд з цим, не є ґрунтовним також посилання скаржника на конклюдентні дії, вчинені директором ОСОБА_1 , у даному випадку ці твердження не можуть розцінюватись, як належне схвалення договору у відповідній частині, позаяк вчиненні особою, якою було підписано оспорюваний договір, в тому числі додаткові до нього угоди, а саме за відсутності відповідних повноважень в частині договору ціна якого перевищує суму 500000,00 грн.
Твердження скаржника про відсутність відомостей про обмеження повноважень директора ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також необізнаність щодо відповідних обмежень повноважень директора позивача ПП «Спецвисотбуд 2006» правомірно відхилено судом першої інстанції, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до частини другої та частини третьої ст. 10 Закону України якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
З огляду на зміст вищенаведених положень, зазначені аргументи скаржника є безпідставними, оскільки останній на момент укладення оскаржуваного договору був обізнаний щодо відповідних відомостей (обмежень повноважень директора позивача за зустрічним позовом), що підтверджується умовами договору підряду на виконання робіт від 03.03.2017 № 03-03/2017.
Зокрема, відповідно до умов договору підряду на виконання робіт від 03.03.2017 № 03-03/2017 та додаткових угод до нього, останні укладено зі сторони ПП "Спецвисотбуд 2006", в особі директора ОСОБА_1, як такого, що діє на підставі Статуту (про що вказано в договорі та додаткових угодах до нього). Поряд із цим, умовами зазначеного договору сторони засвідчили, що ними досягнуто згоди з усіх умов такого договору.
Звідси вбачається, що на момент укладення договору підряду ТОВ "Компанія "Будівництво та фундамент" засвідчило, як сторона договору, що перевірило межі повноважень директора ОСОБА_1, визначені Статутом ПП "Спецвисотбуд 2006", а тому було обізнано про їх обмеження.
Суд акцентує, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
Відповідної правової позиції також дотримується Верховний Суд в постанові від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16.
Виходячи із наведеного, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 (що виконував повноваження директора ПП "Спецвисотбуд 2006") є одним із засновників ТОВ "Компанія "Будівництво та Фундамент", відповідач за зустрічним позовом - ТОВ "Компанія "Будівництво та Фундамент", як контрагент був обізнаний про обмеження повноважень директора ПП "Спецвисотбуд 2006" ОСОБА_1 згідно Статуту.
Обгрунтовними є також висновки суду щодо відхилення тверджень ТОВ "Компанія "Будівництво та Фундамент" відносно того, що обмеження встановлені статутом ПП "Спецвисотбуд 2006" щодо укладення на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей, не стосуються договорів підряду, так як вони мають іншу правову природу.
З цього приводу слід зазначити наступне.
Предметом оспорюваного договору є виконання робіт. Поряд із цим, відповідно до визначених сторонами на власний розсуд умов договору "роботи - всі види робіт та послуг, що мають бути виконані відповідно до умов договору, проектної та робочої документації, державних будівельних норм і правил" (п. 1.1. договору).
Крім того, судом встановлено, що роботи - це дії, результат яких не споживається в процесі їх виконання (на відміну від послуг), а утворює самостійний об`єкт матеріального світу. Особливість робіт, як об`єкта цивільних правовідносин полягає в тому, що до виконання робіт їх результат існує у нематеріальній формі та переходить (об`єктивується) в матеріальну форму після їх виконання. Наприклад, внаслідок будівельного підряду з проекту виникає новий об`єкт - будинок, який має матеріальну форму та може бути відокремлений від процесу. Матеріальний результат робіт може полягати у створенні речі, її переробці чи обробці тощо.
Таким чином, результати виконання робіт за договором підряду є за своєю суттю нічим іншим, як матеріальними цінностями.
Судом, крім вищезазначеного, також враховано, що відповідно до відомостей наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо суб`єкта - ПП "Спецвисотбуд 2006" (витяг здійснений судом від 02.12.2020, станом на 31.03.2017 - тобто на дату укладення додаткової угоди № 1, що є невід`ємною частиною оспорюваного договору і якою вперше збільшено договірну ціну до ціни, що перевищує 500000,00 грн) основним видом його економічної діяльності є: "41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний)". Отже, наведене свідчить, що обмеження, що встановлені у п. 3.2. статуту направлені на заборону директору самостійно (без погодження з власником) укладати договори в тому числі "підряду" на суму, що перевищує 500 000,00 грн.
Поряд із зазначеним, матеріали справи містять документи, згідно із якими укладення ПП "Спецвисотбуд 2006" в особі директора ОСОБА_1 договорів підряду з іншими контрагентами (не договору, який оскаржено) здійснено саме за наявності відповідного схвалення засновника (протокольне рішення від 07.07.2016 № 07/07/16; від 21.02.2017 № 21/02/17; від 24.04.2017 № 24/04/17; від 01.11.2017 № 01/11/17; від 05.12.2017 № 05/12/17). Дані обставини укладення ПП "Спецвисотбуд 2006" в особі директора ОСОБА_1 договорів підряду з іншими контрагентами виключно за наявності схвалення таких правочинів засновником підприємства підтвердив ОСОБА_2 (засновник ПП "Спецвисотбуд 2006"), а також, останній заявив про те, що ним не було погоджено укладення оскарженого договору та додаткових угод до нього (нотаріально засвідчена заява свідка від 23.06.2020 міститься в матеріалах справи). Поряд із цим, ОСОБА_1 (особа, якою від імені ПП "Спецвисотбуд 2006" укладено оспорюваний договір та додаткові угоди до нього) повідомив, що обмеження повноважень директора, визначені статутом ПП "Спецвисотбуд 2006" щодо укладення договорів не відносяться до договорів підряду. Крім цього, ОСОБА_1 заявив, що не був ознайомлений із протокольними рішеннями засновника ПП "Спецвисотбуд 2006", якими було схвалено укладення інших договорів підряду (протокольне рішення від 07.07.2016 № 07/07/16; від 21.02.2017 № 21/02/17; від 24.04.2017 № 24/04/17; від 01.11.2017 № 01/11/17; від 05.12.2017 № 05/12/17).
Проаналізувавши вищенаведене, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
За висновком колегії суддів, суд першої інстнції, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, врахувавши, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, і суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов обгрунтованого висновку, що подані позивачем за зустрічним позовом рішення засновника на підтвердження укладення з іншими контрагентами договорів підряду за наявності схвалення останніх засновником, а також надані ОСОБА_1 свідчення, не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
При цьому в контексті зазначеної оцінки судом враховано, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності підтверджується, що директор ПП "Спецвисотбуд 2006" - ОСОБА_1 без необхідного обсягу дієздатності, в порушення вимог статуту ПП "Спецвисотбуд 2006" - без попереднього погодження із засновником підприємства, уклав оспорюваний договір підряду на виконання робіт від 03.03.2017 № 03-03/2017 в частині додаткових угод: від 31.03.2017 № 1 (збільшено договірну ціну до на 1438821,00 грн, в тому числі ПДВ); від 16.06.2017 № 2 (збільшено договірну ціну на 2053620,00 грн, в тому числі ПДВ); від 01.08.2017 № 3 (збільшено договірну ціну на 2408337,00 грн, в тому числі ПДВ), що є невід`ємною частиною договору.
Наданими доказами в їх сукупності не спростовано, що обмеження повноважень директора, визначені статутом ПП "Спецвисотбуд 2006" щодо укладення договорів, розповсюджуються і на оспорюваний договір, оскільки предметом оспорюваного договору є виконання робіт, а відповідно до умов договору роботи - це всі види робіт та послуг. Крім цього, результати виконання робіт за договором підряду є за своєю суттю нічим іншим, як матеріальними цінностями.
Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що суд дійшов правильного висновку, що укладаючи договір підряду на виконання робіт від 03.03.2017 № 03-03/2017 (за виключенням додаткових угод до нього, що є його невід`ємною частиною), договірна ціна якого становить - 179 397,00 грн, в тому числі ПДВ, ОСОБА_1 діяв в межах повноважень, визначених статутом ПП "Спецвисотбуд 2006", так як договірна ціна вказаного договору є меншою від ціни договорів, обмеження до укладення яких застосовуються (500 000,00 грн).
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 під час укладення оскарженого договору в частині додаткових угод: від 31.03.2017 № 1, від 16.06.2017 № 2; від 01.08.2017 № 3 діяв з перевищенням повноважень та в подальшому оспорюваний договір в зазначеній частині не було схвалено в належному порядку, а саме засновником підприємства - ОСОБА_2 , як органом уповноваженим на такі дії відповідно до установчих документів, також з урахуванням того, що ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Компанія "Будівництво і Фундамент", що, в свою чергу, свідчить про наявність заінтересованості його в укладені оспорюваного договору (в частині), судом встановлено, що в даному випадку мають місце недобросовісність дій та наявність зловмисних намірів директора - ОСОБА_1 під час укладення оспорюваного договору в зазначеній частині, так як останній усвідомлював відсутність відповідних у нього повноважень, однак уклав договір в інтересах товариства, якого він є засновником.
Крім того, під час розгляду даного спору, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) на підтвердження заявлених вимог надано незавірені жодним чином копії актів приймання виконаних робіт: № 1 за березень 2017 року; № 1 за травень 2017 року; № 1 за червень 2017 року; № 1 за липень 2017 року; № 1 за серпень 2017 року, з яких лише останній акт містить дату його складання. Поряд із цим, присутній в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) надав для огляду оригінали актів за зазначений період, однак такі оригінали містили дату їх складання, а отже такі не є оригіналами саме зазначених копій актів приймання виконаних робіт: № 1 за березень 2017 року; № 1 за травень 2017 року; № 1 за червень 2017 року; № 1 за липень 2017 року.
Водночас, при оцінці цих актів, суд керувався положеннями статті 86 ГПК України, якими визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, в контексті посилання позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) на вищевказані акти приймання виконаних робіт, в підтвердження факту виконання робіт, суд також вважає обгрунтованими заперечення відповідача за первісним позовом щодо поуршення процедури оформлення таких актів, з огляду на таке.
Так, згідно п. 12.1. цього договору передача виконаних робіт за договором здійснюється щомісячно, шляхом оформлення та підписання сторонами двосторонніх актів та довідок ф.КБ-3. Акти та довідки складаються субпідрядником та з підписом представника технічного нагляду підрядника на об`єкті надаються підряднику в строк до 25-го числа (включно) звітного місяця.
Відповідно до п. 12.3. спірного договору субпідрядник повідомляє підряднику про готовність до передачі виконаних робіт, які підрядник зобов`язаний оглянути та перевірити спільно з субпідрядником і, при відсутності зауважень до якості та обсягів виконаних робіт, використаних ресурсів, підписати акти та довідку ф.КБ-3, що були надані субпідрядником в строк до 25-го числа (включно) звітного місяця із підписом представника технічного нагляду підрядника на об`єкті та передати їх другі екземпляри субпідряднику протягом 15 (десяти) робочих днів з дати отримання акту та довідки ф.КБ-3 або надати мотивовану відмову від прийняття. Разом з роботами субпідрядник зобов`язаний передати підряднику необхідну документацію, що стосується виконаних робіт та використаних ресурсів, в протилежному випадку підрядних має право не приймати роботи до моменту надання такої документації.
Однак, жоден із наданих скаржником актів ф. КБ-2в та довідок ф.КБ-3 як було зазначено вище, не містить такого обов`язкового реквізиту, встановленого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» як «дата складання», а також не містить підпису представника технічного нагляду підрядника на об`єкті - ПП «Спецвисотбуд 2006» (як того вимагають п.12.1., п.12.3. спірного договору.
Оскільки такі документи (акти ф. КБ-2в та довідки ф.КБ-3) не відповідають вимогам вказаного закону та договору, то слушними є заперечення відповідача за первісним позовом, що такі не можуть підтверджувати здійснення ТОВ «КБФ» робіт по влаштуванню буроін`єкційних паль на об`єкті: «Будівництво торгівельного центру з офісними та складськими приміщеннями за адресою: проспект Перемоги, 67 у Святошинському районі м.Києва» по спірному договору.
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і Фундамент" про те, що затвердження засновником ПП "Спецвисотбуд 2006" річних балансів, право на отримання дивідендів, є доказом ознайомлення з фактом підписання договору підряду на виконання робіт №03-03/2017 від 03.03.2017, додаткових угод до нього та відповідно проведення оплати по ньому, що також є схваленням договору, є безпідставними та спростовуються наступним.
Зокрема, скаржник посилається на п. 3.1. статуту ПП «Спецвисотбуд 2006», в якому зазначено, що до виключної компетенції засновника відноситься затвердження річних балансів, визначення головних напрямків діяльності підприємства, затвердження його планів та звітів про їх виконання. Відтак, на думку скаржника, наявність річних фінансових звітів за 2017 та 2018 рік ПП «Спецвисотбуд 2006» свідчить про затвердження саме засновником ПП «Спецвисотбуд 2006» ОСОБА_2 таких звітів та ознайомлення з фактом підписання такого договору та оплат по ньому та відповідно його схвалення.
Колегія суддів з приводу цих тверджень приймає до уваги заперечення ПП «Спецвисотбуд 2006» про те, що скаржником не надано суду рішення засновника ОСОБА_2 , яким би засновник затвердив річні фінансові звіти підприємства за 2017 та 2018 рік, та не спростував того факту, що такі рішення/протоколи засновника ОСОБА_2 відсутні. Жодних дивідендів на користь засновника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ПП «Спецвисотбуд 2006» не виплачувалось, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах даної справи, а саме податковим розрахуноком за формою № 1-ДФ за 2017-2018 роки та квитанціями про їх прийняття контролюючим органом.
З вказаних доказів вбачається, що фізичній особі - засновнику ( ОСОБА_2 ) із РНОКПП НОМЕР_1 дохід - дивіденди не нараховувались та не виплачувались, оскільки особа з таким РНОКПП та ознакою доходу « 109 Дохід у вигляді дивідендів» або « 142 Дивіденди у вигляді акцій, які не змінюють участі» (у випадку реінвестиції) в податкових розрахунках за формою № 1-ДФ за 2017, 2018 роки - взагалі відсутня.
Таким чином, за наведених доказів та фактів в сукупності, судом першої інстанції правомірно встановлено, що оскаржуваний позивачем за зустрічним позовом правочин (договір) в частині додаткових угод, що є його невід`ємною частиною, вчинялись від імені ПП "Спецвисотбуд 2006" посадовою особою ОСОБА_1 всупереч його інтересам. Зміст такого правочину в зазначеній частині не відповідав справжньому волевиявленню ПП "Спецвисотбуд 2006", як суб`єкта господарювання, а був спрямований на задоволення інтересів вказаної особи (директора), яка фактично діяла в інтересах іншого товариства (відповідача за зустрічним позовом).
Отже, наведені вище обставини вказують на наявність умислу, домовленості представників сторін під час укладення оспорюваного договору в частині щодо переслідування власних інтересів всупереч інтересам позивача за зустрічним позовом.
Виходячи із наведеного, з урахуванням встановлених судом обставин, оскаржений договір в частині додаткових угод: від 31.03.2017 № 1, від 16.06.2017 № 2; від 01.08.2017 № 3 було укладено з порушенням положень ст.ст. 13, 92, 203, 237, 238 ЦК України, принципів розумності і добросовісності, з порушенням визначених установчими документами ПП "Спецвисотбуд 2006" повноважень директора, внаслідок зловмисної домовленості сторін, що свідчить про наявність підстав для визнання у відповідності до ст.ст. 215, 232 ЦК України оспорюваного договору в зазначеній частині недійсним.
Відповідно до частини першої та частини другої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.
Матеріалами справи підтверджується та не оспорюється сторонами здійснення на виконання договору підряду на виконання робіт від 03.03.2017 № 03-03/2017, з урахуванням додаткових угод до нього, що є невід`ємними частинами зазначеного договору, часткової оплати договірної ціни в загальному розмірі 1 479 397,00 грн.
За таких обставин, врахувавши положення статті 216 ЦК України, оскільки договір підряду на виконання робіт від 03.03.2017 № 03-03/2017 в частині додаткових угод: від 31.03.2017 № 1, від 16.06.2017 № 2; від 01.08.2017 № 3 підлягає визнанню недійсним, а недійсний договір не створює юридичних наслідків, вимога позивача за зустрічним позовом про застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом отриманих на виконання такого договору (в зазначеній частині) коштів в частині суми 1 300 000,00 грн є також обґрунтованою.
Ці висновки суду першої інстанції є правомірними та в ході апеляційного перегляду справи не спростовані скаржником.
Поряд із зазначеним, враховуючи відсутність підстав для визнання договору підряду на виконання робіт від 03.03.2017 № 03-03/2017 (без урахування додаткових угод до нього) недійсним, так як такий договір, як встановлено вище, договірна ціна якого становить - 179 397,00 грн (в тому числі ПДВ), укладено директором в межах повноважень, визначених статутом ПП "Спецвисотбуд 2006", що також може свідчити про відсутність зловмисних дій зі сторони директора під час укладення договору в цій частині, то правові підстави на стягнення з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом отриманих на виконання такого договору коштів в сумі 179 397,00 грн, з підстав заявлених позивачем за зустрічним позовом - застосування наслідків недійсності правочину, відсутні.
Щодо первісного позову.
З огляду на встановлені обставини, враховуючи те, що в силу вимог ст. 216 ЦК України, договір підряду на виконання робіт від 03.03.2017 № 03-03/2017 в частині додаткових угод: від 31.03.2017 № 1, від 16.06.2017 № 2; від 01.08.2017 № 3 не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а матеріалами справи підтверджується здійснення оплати договірної ціни вказаного договору, в частині, що не підлягає визнанню недійсним (179 397,00 грн), що не оспорюється сторонами, первісний позов про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором - 928940,00 грн та інфляційних втрат - 163319,81 грн, 3% річних - 68913,00 грн, пені - 745754,31 грн, нарахованих та заявлених з підстав наявності прострочення сплати вказаної заборгованості, не підлягає задоволенню.
Щодо аргументів скаржника з приводу реального виконання ним робіт в рамках договору підряду та додаткових угод до нього, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.
Так, скаржник посилається на те, що ним в ході розгляду справи у суді першої інстанції було надано суду належні докази в підтвердження фактичного виконання робіт.
Що стосується наданих скаржником актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 25.05.2017 №А-4936, №А-4935, від 04.06.2017 №А-5042, підписаним з ТОВ «Будівельно-дослідний центр» в підтвердження виконання робіт по договору, слід зазначити наступне. Ці акти не можуь слугувати належним доказом виконання робіт по оспореному договору та додаткових угодах до нього. В цій частині слушними є заперечення Приватного підприємства "Спецвисотбуд 2006" про те, що зі змісту актів вбачається, що виконавцем - ТОВ «Будівельно-дослідний центр» було здійснено дослідження буроін`єкційних паль на об`єкті «житлові будинки по просп. Перемоги 67 у Святошинському районі міста Києва», в той час як згідно спірного договору підряду об`єктом саме «Будівництво торгівельного центру з офісними та складськими приміщеннями за адресою просп. Перемоги 67 у Святошинському районі міста Києва».
Посилання скаржника на акти наданих послуг з ТОВ «Аманд» №5 від 29.03.2017, в якому вказано послуги екскаватора Liebherr R902-16 маш.год. та доставка техніки та № 4 від 31.03.2017 щодо оренди самохідної бурової установки, оренди бетононасосу - 31 добу та послуг з доставки техніки, то суд їх також не приймає до уваги. Вказані акти не можуть підтверджувати виконання скаржником робіт по спірному договору підряду, оскільки скаржником не надано ні самого договору з ТОВ «Аманд-М», на який є посилання у вказаних актах, ні докази оплати на користь ТОВ «Аманд-М» (платіжні доручення, банківські виписки тощо) таких послуг. Між тим в актах №5, № 4 не зазначено адреси на яку здійснювалась доставка техніки (місце об`єкта), що унежомливлює підтвердити факт виконання робіт на об`єкті саме по спірному договору підряду.
Також скаржник посилається на акти підписані з ТОВ «НК», а саме:
- № 119 від 03.03.2017 року з перевезення вантажу бурова за маршрутом м.Київ, м.Харківська - Київ пр.-т Перемоги;
- № 299 від 21.04.2017 року з перевезення вантажу (екскаватор) за маршрутом Київ, вул. Злотоусівська-Київ, пр-т. Перемоги;
- № 335 від 03.05.2017 року з перевезення вантажу екскаватор за маршрутом Київ, Стратегічне шосе-Київ пр-т. Перемоги; перевезення вантажу (екскаватор) за маршрутом Київ, пр-т. Перемоги-Київ вул. Злотоусівська.
Вказані акти також не підтверджують виконання скаржником робіт по спірному договору підряду, позаяк скаржником не надано договору з ТОВ «НК», ні докази оплати на користь ТОВ «НК» наданих послу/виконаних робіт (платіжні доручення, банківські виписки), що унежомливлює підтвердити факт виконання робіт на об`єкті саме по спірному договору підряду.
Крім того, доречними є заперченння Приватного підприємства "Спецвисотбуд 2006" щодо означених актів, з посиланням на те, що договори підряду скаржником укладались з 5 (п`ятьма) фізичними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , починаючи з 01.04.2017, в той час, як спірний договір підряду укладено 03.03.2017, а перші акти форми КБ-2в та довідки КБ-3 починаються з березня 2017 року. Отже, з аналізу вказаних документів вбачається, що якщо договори підряду з фізичними особами укладені скаржником починаючи з 01.04.2017 року, то яким чином скаржником виконувались зазначені у актах форми КБ-2в та довідки КБ-3 за березень 2017 року роботи по влаштуванню буроін`єкційних паль за спірним договором підряду у березні 2017 року. Жодних пояснень з даного приводу скаржником суду не надано. Так само і не надано жодних пояснень та доказів в підтвердження виконання ним робіт по спірному договору підряду у квітні 2017, травні 2017, червні 2017, липні 2017, серпні 2017 року. Як слідує зі спірних трьох додаткових угод до спірного договору підряду об`єм робіт по улаштуванню буроін`єкційних паль збільшувався, а жодних доказів їх виконання скаржником не надано, як то оренда техніки (бурової установки, бетононасосу, екскаватора), докази їх перевезення, наряди-допуски на виконання будівельних робіт, акти огляду попередніх робіт, актів проміжного прийняття з відповідальних конструкцій, загальний журнали робіт, спеціальні журнали з окремих видів тобіт, акти та протоколи перевірок та випробувань, як то передбачено умовами пп. 10.10, п. 10.11, пп. 11.4.5, пп.11.4.6. п.11.4 спірного договору та нормами ДБН А.3.1.-5-2016 тощо.
Поряд з цим, скаржник не навів пояснень та аргументів чому загальна сума вищевказаних п`яти актів ф.КБ-2В та довідок Ф.КБ-3 становить - 3 667 761,00 грн, в той час як загальна сума спірного договору підряду з урахуванням трьох додаткових угод становить загальну суму - 2 408 337,00 грн.
Крім того, надані скаржником договори підряду від 01.04.2017 № 05-04, № 04-04, № 03-04, № 01-04 та від 21.04.2017 № 02-04 від 01.04.2017, укладені ним з фізичними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , на виконання робіт з улаштування буроін`єкційних паль на об`єкті будівництво торгівельного центру з офісним та складським приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 не підтверджують виконання таких робіт цими фізичними особами, оскільки скаржником не надано жодного акту приймання-передачі таких робіт, доказів їх оплати на користь таких фізичних осіб, а також інших документів, що передбачені п.10.10., п.10.11, пп.11.4.5., пп.11.4.6. п.11.4, спірного договору, нормами ДБН А.3.1.-5-2016: акти огляду попередніх робіт, акти проміжного прийняття відповідальних конструкцій, загальний журнал робіт, спеціальні журнали з окремих видів робіт, в яких відображається весь хід виконання робіт, а також всі факти та обставини, які стосуються виконання робіт, акти приймання-передачі документації (паспортів або сертифікатів на обладнання, устаткування та матеріали; Інструкції, рекомендації, правила експлуатації обладнання, устаткування), акти та протоколи перевірок та випробувань.
Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво і Фундамент" про те, що затвердження засновником ПП "Спецвисотбуд 2006" річних балансів, право на отримання дивідендів, є доказом ознайомлення з фактом підписання договору підряду на виконання робіт №03-03/2017 від 03.03.2017, додаткових угод до нього та відповідно проведення оплати по ньому, що також є схваленням договору, є безпідставними та спростовуються наступним.
Зокрема, скаржник посилається на п. 3.1. статуту ПП «Спецвисотбуд 2006», в якому зазначено, що до виключної компетенції засновника відноситься затвердження річних балансів, визначення головних напрямків діяльності підприємства, затвердження його планів та звітів про їх виконання. Відтак, на думку скаржника, наявність річних фінансових звітів за 2017 та 2018 рік ПП «Спецвисотбуд 2006» свідчить про затвердження саме засновником ПП «Спецвисотбуд 2006» ОСОБА_2 таких звітів та ознайомлення з фактом підписання такого договору та оплат по ньому та відповідно його схвалення.
Колегія суддів з приводу цих тверджень приймає до уваги заперечення ПП «Спецвисотбуд 2006» про те, що скаржником не надано суду рішення засновника ОСОБА_2 , яким би засновник затвердив річні фінансові звіти підприємства за 2017 та 2018 рік, та не спростував того факту, що такі рішення/протоколи засновника ОСОБА_2 відсутні. Жодних дивідендів на користь засновника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ПП «Спецвисотбуд 2006» не виплачувалось, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах даної справи, а саме податковим розрахуноком за формою № 1-ДФ за 2017-2018 роки та квитанціями про їх прийняття контролюючим органом.
З вказаних доказів вбачається, що фізичній особі - засновнику ( ОСОБА_2 ) із РНОКПП НОМЕР_1 дохід - дивіденди не нараховувались та не виплачувались, оскільки особа з таким РНОКПП та ознакою доходу « 109 Дохід у вигляді дивідендів» або « 142 Дивіденди у вигляді акцій, які не змінюють участі» (у випадку реінвестиції) в податкових розрахунках за формою № 1-ДФ за 2017, 2018 роки - взагалі відсутня.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Аргументи скаржника в більшій мірі дублюють доводи та заперечення, які ним було викладено під час розгляду справи у суді першої інстанції, яким судом було надано вірну правову оцінку.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Окрім зазначеного, матеріали справи містять клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про постановлення окремої ухвали щодо свідка ОСОБА_1 за надання завідома неправдивих показань свідка.
Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у даноум випадку підстав для постановлення окремої ухвали.
Також правомірним є висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) про зловживання процесуальними правами.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст.276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2020 у справі №911/841/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 17.08.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
О.В. Попікова
