УХВАЛА
18 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/841/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О. Р. - головуючий, Кондратова І. Д., Стратієнко Л. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво та Фундамент"
на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво та Фундамент"
до Приватного підприємства "Спецвисотбуд 2006"
про стягнення 1 906 927,12 грн,
та зустрічним позовом Приватного підприємства "Спецвисотбуд 2006"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво та Фундамент" (далі - Товариство)
про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсного правочину,
В С Т А Н О В И В:
1. 22.09.2021 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021, в якій просить їх скасувати в частині часткового задоволення зустрічного позову та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
2. Дослідивши матеріали касаційної скарги у справі, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
3. Частиною 2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст.290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.
4. Відповідно до п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст.287 цього Кодексу підстави (підстав).
5. Відповідно до ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу.
6. У разі подання касаційної скарги на підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз.2 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу).
7. У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
8. У разі подання касаційної скарги на підставі п.2 ч.2 ст.287 ГПК в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абз.3 п.5 ч.2 ст.290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.
9. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого п.3 ч.2 ст.287 ГПК, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.
10. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі п.4 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 ст.310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
11. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК відкриття касаційного провадження через не дослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
12. Отже системний аналіз наведених положень ГПК дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 ст.287 ГПК, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) ч.2 ст.287 ГПК як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
13. Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) ст.287 ГПК, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
14. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 3 ч.2 ст.287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.
15. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п.32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; п.38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, п.40 постанови від 16.05.2018 №910/24257/16).
16. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та істотно порушили норми процесуального права, та наводить перелік таких норм (зокрема, статті 92, 216, 655, 712, 715, 717, 759, 837, 901 Цивільного кодексу України, статті 89, 92, 215, 216, 232 Господарського кодексу України, статті 11, 78, 89, 269 ГПК); при цьому скаржник не посилається на жодну з передбачених ч.2 ст.287 ГПК підстав касаційного оскарження та не наводить належного обґрунтування такої (таких).
17. Частиною 3 ст.290 ГПК передбачено, що касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.
18. Статтею 56 ГПК визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
19. Отже, за змістом наведених норм касаційна скарга може бути подана та підписана як безпосередньо особою, яка подає скаргу, так і її представником.
20. За змістом ч.1 ст.58 ГПК, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
21. Згідно з ч.4 ст.60 ГПК повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
22. Касаційну скаргу від імені скаржника підписано адвокатом А. Маркицьким, документи, що підтверджують повноваження якого, як зазначено в касаційній скарзі, наявні у матеріалах справи. До касаційної скарги документи, що посвідчують повноваження адвоката А. Маркицького не додано.
23. Оскільки касаційну скаргу подано безпосередньо до Верховного Суду, у останнього відсутня можливість перевірити наявність документів у матеріалах справи на підтвердження повноважень А. Маркицького.
24. Таким чином, Верховний Суд зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати документи, що посвідчують повноваження адвоката А. Маркицького на представництво його інтересів.
25. Частиною 1 ст.288 ГПК визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
26. Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 09.08.2021, повний текст складено та підписано 17.08.2021, а отже останнім днем касаційного оскарження постанови є 06.09.2021. Проте касаційна скарга подана скаржником 22.09.2021, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, разом з клопотанням про поновлення зазначеного строку на підставі ч.2 ст.288 ГПК.
27. Частиною 2 ст.288 ГПК передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
28. Відповідно до ч.4 ст.290 ГПК до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
29. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції він отримав засобами поштового зв`язку 03.09.2021, однак доказів на підтвердження зазначеного скаржник не надав, що унеможливлює перевірку судом обставин дотримання положень ст.288 ГПК, у зв`язку з чим клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження може бути розглянуте після надання належного обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
30. Норми ГПК не передбачають автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази.
31. Отже, підстави, які зазначені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, без підтвердження їх належними доказами, визнаються неповажними, оскільки скаржник не довів обставин отримання ним копії оскаржуваної постанови 03.09.2021.
32. Відповідно до ч.3 ст.292 ГПК касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
33. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.
34. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху.
35. З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень залишається без розгляду до усунення недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво та Фундамент" на рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 у справі №911/841/20 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво та Фундамент" строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Будівництво та Фундамент", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді І. Кондратова
Л. Стратієнко
