Справа № 643/9458/19
Провадження № 2/643/332/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2021 Московський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді Єрмак Н.В.
за участю секретаря Постульги О.Г.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та стягнення збитків та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, яка в ході розгляду була уточнена, в якій просив визнати недійсним правочин, укладений ОСОБА_4 , від імені позивача, з ФОП ОСОБА_5 , на виконання якого ОСОБА_4 здійснила 12.09.2015 сплату банківською карткою позивача на суму 31635,91 доларів США, без згоди та відома ОСОБА_3 , на ім`я якого оформлена та видана банківська картка. Позивач також просив стягнути з ОСОБА_4 отриманні ним у зв`язку з цим збитки у розмірі 73696,32 доларів США, моральну шкоду у розмірі 4000,00 доларів США, 4192,00 доларів США процентів за користування грошима, витрати на перекладача у сумі 2322,00 доларів США та судовий збір.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що у червні 2014 року він познайомився з ОСОБА_4 , з якою позивач сподівався створити родину. Але, ОСОБА_4 обманювала його, повідомляла недостовірну інформацію щодо себе та використовувала його для задоволення матеріальних потреб за його рахунок.
У період їх спілкування ОСОБА_4 вмовила позивача придбати за його грошові кошти автомобіль. Позивач погодився придбати автомобіль, за умови, що право власності на автомобіль буде зареєстроване за ним, а відповідачу належатиме право користування. ОСОБА_4 погодилась з такою умовою позивача.
06.09.2015 позивач прибув із США до м. Харкова для укладання договору купівлі-продажу автомобіля, для чого привіз свою банківську платіжну картку, щоб особисто розрахуватися нею за автомобіль, та бути впевненим у тому, що сплата за автомобіль буде здійснена від його імені, його грошовими коштами, що гарантувало йому право власності на сплачений ним автомобіль. Він був впевнений у тому, що право власності на автомобіль належатиме тому, хто його сплатить.
ОСОБА_4 та позивач декілька раз були в автомобільному салоні «Mitsubishi», ОСОБА_4 особисто обговорювала умови договору з менеджером автосалону. Оскільки позивач не володіє російською або українською мовами, він не розумів про що саме домовляється відповідач з менеджером автосалону.
Враховуючи негативнінаслідки правочинута незаконнезняття грошовихкоштів збанківської карткипозивача,останній вважає,що ОСОБА_4 перекладала інформаціюучасникам договорутак,як вигіднобуло їй,навмисно спотворюваланаміри сторінта повідомлялаїм неправдивуінформацію,щоб свідомоввести сторонив оманута укластивигідний длясебе договір,з метоюотримати особистуфінансову тамайнову вигоду.
09.09.2015 ОСОБА_4 повідомила позивачу,що зтехнічних причинкупівля автомобілязатримується іпереноситься на12.09.2015.Відповідачу буловідомо,що позивачемпридбані авіа-квіткина літакі він10.09.2015відлітає зм.Харкова.У зв`язкуз чим,відповідач запропонувалапозивачу залишитиїй банківськуплатіжну картку,оформлену тавидану наім`я ОСОБА_3 для оплативартості автомобіля. ОСОБА_4 запевнила, що вона як адвокат розуміється на тому, як саме оформити договір і гарантувала позивачу, що належним чином проведе оплату автомобіля від його імені та надасть усі документи, відповідно до яких позивач буде власником автомобіля. Позивач довіряв відповідачу, тому залишив банківську картку, оформлену та видану на його ім`я, для використання ОСОБА_4 в автосалоні при представництві його інтересів з купівлі автомобіля, та 10.09.2015 відлетів з м. Харкова до США. 12.09.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір доручення, відповідно до якого ОСОБА_4 доручила ОСОБА_3 внести на рахунок ФОП « ОСОБА_5 » грошові кошти на ремонт автомобіля в розмірі 686500,00 грн.
12.09.2015 з банківської платіжної картки, оформленої та виданої на ім`я позивача, знято 31635,91 доларів США, що за курсом валют, встановленим НБУ на дату здійснення платежу складало 686500,00 грн.
Після купівлі автомобіля ОСОБА_4 відмовилась реєструвати шлюб з позивачем, повернути йому автомобіль, правовстановлюючі документи на нього та інше майно, придбане позивачем. Тому позивач почав відновлювати документи та намагатися повернути своє майно.
Таким чином, позивач вважає, що правочин, укладений ОСОБА_4 від його імені з ФОП ОСОБА_5 , сплачений його банківською карткою, вчинений обманним шляхом, оскільки позивачу, як фактичній стороні правочину, не відома його природа та предмет, права та обов`язки сторін, та він нічого не отримав від цього правочину. Тому, позивач вважає відповідача винною у вказаних діях, які спричинили йому майнові збитки та моральну шкоду.
Позивач вважає, що ОСОБА_4 обманним шляхом уклала угоду від його імені з ФОП ОСОБА_5 , яку він не узгоджував та нічого від неї не отримував. В результаті, відповідач отримала від правочину лише особисту вигоду.
Позивач такожповідомив,що діївідповідача спричинилийому реальніфінансові збитки,адже йогобанківська платіжнакартка, яку використала ОСОБА_4 для своїхпотреб,є кредитною. У зв`язку з чим, позивач повинен був повернути банку-емітенту списану кредитну суму в розмірі 31635,91 доларів США та проценти за користування кредитом у розмірі 5212,25 доларів США, що разом склало 36848,16 доларів США. На дату подачі позовної заяви кредит та проценти по ньому позивач сплатив у повному обсязі. У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 застосувала обман, позивач просить стягнути збитки у подвійному розмірі, а саме 73696,32 доларів США (36848,16 доларів США).
Позивач вважає, що вказані систематичні, цілеспрямовані та сплановані обмани відповідачки характеризують її негативне суб`єктивне ставлення як до нього особисто, так і до їх взаємовідносин. А також свідчать про схильність відповідача до обманів, у тому числі із застосуванням незаконних фінансових схем.
Обґрунтовуючи суму моральної шкоди у розмірі 4000,00 доларів США, позивач посилається на те, що на відносини з відповідачем та на відновлення порушених майнових прав, у нього пішло більше 5 років його життя.
Позивач також повідомив, що у зв`язку з тим, що йому було необхідно готувати документи до суду на території України для відновлення своїх порушених прав та майнових інтересів, він був змушений передати для перекладу з англійської мови листування та відео-діалоги з відповідачем до бюро перекладів у м. Харкові. За послуги перекладача позивач поніс витрати у розмірі 2322,00 доларів США. Позивач вважає вказану суму своїми вимушеним витратами у зв`язку з подачею позовної заяви, які також просить стягнути з відповідача.
Крім того, у зв`язку з тим, що відповідач обманним шляхом використала грошові кошти позивача у своїх особистих цілях, тому вона повинна сплатити позивачу 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 12.09.2015 по 12.02.2020, що складає 4192,00 доларів США.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в доларах США, тому що він є громадянином США, мешкає в Америці, на території якої законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю є грошова одиниця США долар США.
Також, позивач просити поновити йому строк позовної давності, так як про порушення своїх прав позивач дізнався лише в жовтні 2016 року, після численних звернень до фінансових установ та продавця автомобіля.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 18.06.2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвалою судді Московського районного суду м.Харкова від 24.06.2019 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 24.06.2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 09.08.2019 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 19.02.2020 року задоволено клопотання представника позивача про забезпечення доказів.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 02.03.2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 12.03.2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 13.03.2020 року заяву представника позивача про забезпечення позову залишено без розгляду.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 19.03.2020 року відмовлено у задоволені заяви представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 03.07.2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 15.07.2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 26.08.2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 16.09.2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 11.05.2021 року заяву відповідача про скасування заходів забезпечення позову залишено без розгляду.
Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 02.06.2021 року частково задоволено клопотання представника позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження, тощо): не застосовувалися.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні 19.02.2021 року позов не визнали в повному обсязі, зазначили, що позивач добровільно подарував відповідачу автомобіль, так як вони планували створити сім`ю. Просили застосувати строк позовної давності.
В судове засідання призначене на 02.06.2021 року відповідач та її представник не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд, вислухавши сторони, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 дійсно прибув із США до м. Харкова на період з 06.09.2015 по 10.09.2015, про що свідчать бронь у готелі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у АДРЕСА_1 та електронні авіа-квитки позивача на вказані дати, що надані до матеріалів справи.
09.09.2015 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Техно-Арт» укладено договір купівлі-продажу автомобіля Mitsubishi Outlander № НОМЕР_1 , відповідно до якого ТОВ «Техно-Арт» зобов`язується в строк 14 календарних днів організувати поставку автомобіля, а ОСОБА_4 , в свою чергу, в строк 5 робочих днів сплатити вартість автомобіля в розмірі 635000,00 грн.
12.09.2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір доручення, відповідно до якого ОСОБА_4 доручила ОСОБА_3 внести на рахунок ФОП « ОСОБА_5 » грошові кошти на ремонт автомобіля в розмірі 686500,00 грн.
12.09.2015 року з банківської платіжної кредитної картки, оформленої та виданої на ім`я ОСОБА_3 американського банку-емітенту «CHASE» списано 31635,91 доларів США, що за курсом валют, встановленим НБУ на дату списання коштів складало 686500,00 грн., про що свідчить надана позивачем банківська виписка руху коштів по банківській картці від 04.11.2015. У банківській виписці отримувачем коштів зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та місце проведення грошової операції « ОСОБА_6 », отже, банківська картка дійсно була використана у м. Харкові за відсутності її власника ОСОБА_3 .
Позивач звертався до банку-емітенту «CHASE», який у своєму листі від 06.02.2017, що є у матеріалах справи, підтвердив, що дійсно 12.09.2015 з картки ОСОБА_3 було списано 31635,91 доларів США та що грошові кошти надійшли до КБ «ПриватБанк». Щодо отримувача коштів відомо, що він виставив рахунок в якості коду категорії товарів (MCC) 7538 «Автосервіс» та що він не є дилером.
Таким чином, грошовікошти збанківської карти,оформленої тавиданої наім`я ОСОБА_3 ,надійшли недо продавцяавтомобіля ТОВ «Техно-арт»,а через POS-термінал на р/р НОМЕР_2 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» ФОП ОСОБА_5 , якийзаймається технічнимобслуговуванням автомобілівта продажемавтозапчастин.
Відповідно до анкети-заяви ФОП ОСОБА_5 на підключення до послуги «Еквайрингу» у АТ КБ «ПриватБанк», де зазначені: назва його торгового місця для відображення на чеку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », місце реалізації товару « АДРЕСА_2 », вид діяльності (асортимент товару/послуг) «автомайстерня/СТО/7538», реквізити для відшкодування коштів за розрахункове обслуговування операцій по платіжним карткам: «р/р НОМЕР_2 у АТ КБ «ПриватБанк», МФО 351533». Також надана банківська виписка по POS-терміналу S1120295 ФОП ОСОБА_7 у АТ КБ «ПриватБанк», де відображено, що 12.09.2015 списано з банківської картки позивача № НОМЕР_3 через POS-термінал 686500,00 грн., комісія банку склала 12357,00 грн. та що 13.09.2015 зараховано на р/р № НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_7 у АТ КБ «ПриватБанк» 674143,00 грн. Таким чином, ФОП ОСОБА_5 отримав списану з банківської платіжної картки ОСОБА_3 суму за вирахуванням комісії банку, а саме 674143,00 грн. (686500,00 грн. 12357,00 грн.). Про це також свідчить, надана позивачем банківська виписка по р/р № НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_7 у АТ КБ «ПриватБанк», у якій зазначено, що 13.09.2015 на р/р № НОМЕР_2 відкритий ФОП ОСОБА_5 у АТ КБ «ПриватБанк» надійшло 674143,00 грн., як розрахунок по еквайрингу від 12.09.2015 на суму 686500,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 внесла від свого імені до ТОВ «Техно-арт» сплату за автомобіль Mitsubishi Outlander у розмірі 635000,00 грн., трьома платежами у готівковій формі: 14.09.2015 130000,00 грн., 14.09.2015 299999,00 грн. та 15.09.2015 205001,00 грн., про що свідчать виписки особистого рахунку ТОВ «Техно-Арт» № НОМЕР_4 у ПАТ «Мегабанк», МФО 351629, від 14.09.2015 року та 15.09.2015 року.
Позивачем надано до матеріалів справи відео-діалог між позивачем та ОСОБА_4 з офіційним перекладом розмови з англійської мови, який відбувся 19.09.2015 через Інтернет-ресурс, завдяки програмному забезпеченню Skype.Зі зміступерекладу вбачається,що відповідач розповідала позивачу про те, як вона разом з працівниками продавця автомобіля на території автосалону здійснила сплату за придбання автомобіля за допомогою його банківської картки однією транзакцією та замовчувала той факт, що після списання грошових коштів з банківської картки позивача, вона отримала їх у готівковій формі та сплатила продавцю автомобіля у наступні два дні трьома платежами від свого імені, що стало підставою для оформлення права власності на автомобіль за нею. Відповідач також повідомила позивачу про відсутність у неї грошових коштів, необхідних для реєстрації автомобіля у розмірі 1200,00 доларів США.
Позивач перерахував ОСОБА_4 1200,00 доларів США через міжнародну платіжну систему MoneyGram, про що свідчить надана позивачем квитанція № 82829936 від 15.09.2015 року.
Суд вважає, що факт того, що ОСОБА_4 повідомляла ОСОБА_3 про те, як вона, спільно з працівниками ТОВ «Техно-арт» на території автосалону Mitsubishi розрахувалась за автомобіль банківською карткою позивача одним платежем, свідчить про те, що ОСОБА_4 свідомо вводила ОСОБА_3 в оману та цілеспрямовано не повідомляла йому інформацію щодо зарахування його грошових коштів до іншої особи та оформлення права власності на автомобіль за нею. У результаті ОСОБА_3 був помилково впевнений у тому, що власником автомобіля є він.
Позивач у позовній заяві та письмових поясненнях наполягав на тому, що залишив свою банківську картку ОСОБА_4 для оплати автомобіля Mitsubishi Outlander від його імені, а не для задоволення особистих потреб останньої. Позивач також повідомив, що з ФОП ОСОБА_5 ніколи не зустрічався, ніяких угод з ним не укладав та не мав наміру укладати, та що будь-якого товару або послуг від нього не отримував.
Позивач такожнаполягав,що погодивсяна пропозицію ОСОБА_4 залишити їйсвою банківськукартку дляпредставництва йогоінтересів вавтосалоні прикупівлі автомобіля,тому щодовіряв їй,як йогомайбутній дружині.
Крім того, позивачем надані до матеріалів справи докази того, що ОСОБА_4 зареєстрована на декількох міжнародних сайтах знайомств, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », « ІНФОРМАЦІЯ_4 », « ІНФОРМАЦІЯ_5 », « ІНФОРМАЦІЯ_6 », де вона також вказує свій рід занять, як « ОСОБА_8 ». Відповідно до англо-українського словника, слово « ІНФОРМАЦІЯ_7 » з англійської мови на українську означає «юрист» або «адвокат».
Пізніше позивачу стало відомо, що ОСОБА_4 не має юридичної освіти, ніколи не була адвокатом або юристом, не працювала в юридичній компанії, тобто вводила його в оману з приводу вказаних обставин.
Таким чином, матеріали справи свідчать те, що ОСОБА_4 у період спілкування з ОСОБА_3 увійшла у довіру позивача, в результаті чого позивач не залучив до супроводу процесу придбання автомобіля перекладача та юриста, оскільки був впевнений у професійності та законності дії ОСОБА_4 та не підозрював про те, що остання при представництві його інтересів в автосалоні щодо придбання автомобіля перевищить свої повноваження, вчинить дії всупереч його інтересів.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , повідомила, що працює юристом та надавала юридичні послуги позивачу. Знайома з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квітня 2015 року, у зв`язку з тим, що готувала для них шлюбний договір. Влітку 2015 року ОСОБА_3 повідомив їй, що ОСОБА_4 переконує його придбати автомобіль у м. Харкові. Свідок пояснила позивачу, що ОСОБА_4 і досі не узгодила шлюбний договір, тому купівля автомобіля носитиме ризиковий для нього характер. ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_4 запевнює його у тому, що після купівлі автомобіля вона обов`язково узгодить шлюбний договір та вони зареєструють шлюб. Дійсний намір ОСОБА_4 утворити сім`ю з ОСОБА_3 викликали сумніви, оскільки час на відвідування автосалонів та пошук автомобіля у відповідача знаходився, а на узгодження шлюбного договору та зустріч з юристом, часу не вистачало. ОСОБА_3 повідомив, що планує оформити право власності на автомобіль на нього, а ОСОБА_4 надати право користування. У вересні 2015 року ОСОБА_3 повідомив свідку, що ОСОБА_4 підібрала у автосалоні автомобіль Mitsubishi Outlander та що коштуватиме він йому приблизно 32000 доларів США. Свідок запропонувала ОСОБА_3 свій юридичний супровід при купівлі автомобіля, від якого позивач відмовився, оскільки ОСОБА_4 адвокат і вона сама буде супроводжувати укладання договору. Свідка здивувала інформація про юридичну діяльність ОСОБА_4 , особливо тому, що на протязі півтори роки вона не приймала жодної участі у розробці та узгодженні шлюбного договору, а лише обіцяла позивачу його узгодити. ОСОБА_3 повідомив, що здійснить сплату за автомобіль у безготівковій формі своєю банківською платіжною карткою, що гарантуватиме йому статус належного покупця. ОСОБА_9 також повідомила, що коли ОСОБА_3 прибув до м. Харкова у вересні 2015 року для укладання договору купівлі автомобіля, при зустрічі отримав її консультацію з приводу його відповідальності, як власника автомобіля, в разі скоєння ДТП ОСОБА_4 . Свідок повідомила, що не зважаючи на те, що користувачем автомобіля буде ОСОБА_4 , він все одно, як його власник, буде нести матеріальну відповідальність у випадку ДТП. На прохання ОСОБА_3 свідок надіслала електронний лист, у якому скопіювала статті ЦК України, що встановлюють відповідальність власника транспортного засобу. Після купівлі автомобіля, ОСОБА_3 повідомив свідку, що сплату за придбання автомобіля здійснено його банківською карткою та що він є власником автомобіля. ОСОБА_9 також повідомила, що після придбання автомобіля ОСОБА_4 відмовилась від підписання шлюбного договору, що зробило неможливим укладення їх шлюбу з ОСОБА_3 і їх спілкування припинилось.
Показання свідка підтверджують те, що метою приїзду ОСОБА_3 до м. Харкова у вересні 2015 року було придбання автомобіля Mitsubishi Outlander. Позивач мав наміри розрахуватися за автомобіль своїми грошовими коштами особисто, зареєструвати право власності на за ним та надати відповідачу право користування автомобілем. Для того, щоб бути впевненим, що сплата за придбання автомобіля буде здійснена від імені позивача, що, в свою чергу, гарантувало йому право власності на автомобіль, ОСОБА_3 привіз до м. Харкова свою банківську платіжну картку для проведення розрахунку з продавцем автомобіля.
Такі дії позивача свідчать про те, що він дійсно мав намір розрахуватися за придбання автомобіля особисто або від свого імені, щоб мати право власності на автомобіль.
Таким чином, матеріали справи підтверджують те, що ОСОБА_4 , використала банківську платіжну картку позивача у своїх особистих потребах. Відповідач без відома, без згоди позивача уклала від його імені угоду з ФОП ОСОБА_5 , на виконання якої, перерахувала грошові кошти позивача у розмірі 31635,91 доларів США. Такі дії відповідача не були схвалені позивачем. Від вказаної угоди позивач не отримав будь-якої послуги або товар, у зв`язку з чим поніс реальні фінансові збитки, у розмірі списаної з картки суми.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 при підписанні договору навмисно ввела позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, спричинивши останньому матеріальні збитки. Це також підтверджує висновок спеціалістів Інституту судової експертизи та криміналістики, які провели психологічне дослідження листування та відео-діалогу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та у своєму висновку від 30.11.2016 констатували наступне: « ОСОБА_4 свідомо застосовувала прийоми психологічного впливу до ОСОБА_3 . Виходячи з індивідуально-психологічної характеристики ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , виявлені ознаки застосування впливу з боку ОСОБА_4 . Беручи до уваги наявність інтересів ОСОБА_4 до питань психології (зокрема, тематиці свідомої діагностики і прогнозування поведінки людини) можна припустити, що вона свідомо використовувала свої знання для прогнозування поведінки ОСОБА_3 і цілеспрямовано застосовувала психологічний вплив на його поведінку при вирішенні фінансових питань».
Відповідно дочастин 1,3та 5ст.203ЦК України, змістправочину неможе суперечитицьому Кодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній вол і. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно достатті 230ЦК України, якщоодна ізсторін правочинунавмисно ввеладругу сторонув оманущодо обставин,які маютьістотне значення(частинаперша статті229цього Кодексу),такий правочинвизнається судомнедійсним. Обманмає місце,якщо стороназаперечує наявністьобставин,які можутьперешкодити вчиненнюправочину,або якщовона замовчуєїх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного судуУкраїни №9від 06листопада 2009року «Просудову практикурозгляду цивільнихсправ провизнання правочинівнедійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
На підставі вищезазначеного вбачається, що правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Крім того, відповідні обставини наявності умислу, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт обману, повинна довести сторона, яку введено в оману.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, будучі громадянином США та не розуміючи ні української ні російської мови, не міг самостійно перекласти умови спірного договору, а відповідач, маючи на меті отримання грошей для подальшого придбання автомобіля, завідомо переклала позивачу договір в зручній для себе формі.
Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів, що під час укладення спірного договору внутрішня воля сторін відповідала зовнішньому її прояву, та що сторони договору передбачали реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Відповідно доч.1статті 236ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно дочастин 1-3статті 22ЦК України,особа,якій завданозбитків урезультаті порушенняїї цивільногоправа,має правона їхвідшкодування. Збиткамиє втрати,яких особазазнала узв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки); доходи,які особамогла бреально одержатиза звичайнихобставин,якби їїправо небуло порушене(упущенавигода). Збиткивідшкодовуються уповному обсязі,якщо договоромабо закономне передбаченовідшкодування уменшому абобільшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Відповідно до ч. 2 статті 216 ЦК України, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Відповідно до ч.2 ст. 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другійстороні збитки у подвійномурозмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.
У зв`язку з тим, що банківська платіжна картка позивача кредитна, тому позивач зобов`язаний був повернути банку-емітенту «CHASE» незаконно списану відповідачем суму у розмірі 31635,91 доларів США, як кредит, та суму процентів за користування цим кредитом, у розмірі 5212,25 доларів США, разом 36848,16 доларів США. До матеріалів справи позивачем наданий розрахунок кредитної суми та виписки банку-емітенту «CHASE» за періоди з 04.11.2015 по 04.01.2018, які свідчать про сплату позивачем кредиту та процентів по ньому, у загальному розмірі 36848,16 доларів США, у повному обсязі. Таким чином, ОСОБА_3 сплатив кредит, яким він не користувався, та який використала ОСОБА_4 у своїх особистих потребах, чим спричинила ОСОБА_3 фінансові збитки.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 , ввела в оману позивача з метою отримати вигоду для себе, тому на неї, як на винну особу, покладається обов`язок відшкодування збитків, завданих позивачу, в подвійному розмірі, а саме 73696,32 доларів США.
Відповідно дочастин 2-4статті 23ЦК України,особа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральнашкода полягає удушевних стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої. Розміргрошового відшкодуванняморальної шкодивизначається судомзалежно відхарактеру правопорушення,глибини фізичнихта душевнихстраждань,погіршення здібностейпотерпілого абопозбавлення йогоможливості їхреалізації,ступеня виниособи,яка завдаламоральної шкоди,якщо винає підставоюдля відшкодування,а такожз урахуваннямінших обставин,які маютьістотне значення.При визначеннірозміру відшкодуваннявраховуються вимогирозумності ісправедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Згідно пункту 6 Роз`яснення ВАСУ «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням моральної шкоди» № 02-5/95 від 29.02.1996 р., розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача. При визначенні обсягу компенсації моральної шкоди, слід виходити з того, що він не залежить від заподіяної відповідачем майнової шкоди, яку останній повинен відшкодувати відповідно до статті 440 ЦК України. За усіх обставин розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Враховуючи, що відповідач, укладаючи спірний договір, не мала на меті настання реальних наслідків укладання договору, внаслідок чого позивач зазнав моральних страждань, які полягають в негативних змінах в його житті, тяжких душевних переживаннях, емоційної напрузі, а також те, що позивач вимушений був вживати додаткових зусиль щодо захисту порушеного права, суд вважає доведеними підстави для відшкодування моральної шкоди та вважає за необхідне стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 4000,00 доларів США.
Відповідно дост.536ЦК України, закористування чужимигрошовими коштамиборжник зобов`язанийсплачувати проценти,якщо іншене встановленодоговором міжфізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 та ч.1 ст.1050 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Суд погоджується з приведеним позивачем розрахунком 3% річних у сумі 4192,00 доларів США.
Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Разом з цим, доказів понесених позивачем витрат на перекладача в розмірі 2322,00 доларів США суду не надано.
Згідно статті 256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Разом з цим, позивачем не порушено строк позовної давності, так як про порушення своїх прав він дізнався лише в жовтні 2016 року, після звернень до автосалону та банків.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.
Приймаючи до уваги вищенаведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позовну заяву задовольнити.
Визнати недійсним договір доручення від 12.09.2015 р., укладений між ОСОБА_4 , ідентифікаційний № НОМЕР_5 , та ОСОБА_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 , на виконання якого 12.09.2015 р. була проведена сплата банківською карткою ОСОБА_3 на суму 31635,91 (тридцять одна тисяча шістсот тридцять п`ять доларів США 91 цент), що по курсу валют, встановленому на дату платежу складало 686500,00 гривень (шістсот вісімдесят шість тисяч п`ятсот гривень).
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний № НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 збитки у розмірі 73696,32 доларів США (сімдесят три тисячі шістсот дев`яносто шість доларів США 32 цента).
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний № НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 моральну шкоду у розмірі 4000,00 доларів США (чотири тисячі доларів США).
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний № НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 проценти за користування грошовими коштами позивача у розмірі 4192,00 доларів США (чотири тисячі сто дев`яносто два долара США).
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний № НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 судовий збір в розмірі 12859 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ІНН: НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 , адреса листування: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНН: НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 .
Суддя Н.В. Єрмак
