01.06.2021 Справа № 756/334/21
Справа №756/334/21
Провадження №2/756/2844/21
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2021 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Тихої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Кренджеляк А.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особі: ОСОБА_6 , Київська міська державна адміністрація, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,
УСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом про визнання відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , власником ј частки вказаної квартири є ОСОБА_6 .. У квартирі зареєстровані вона, ОСОБА_6 , а також відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Відповідачі у будинку не мешкають з 2018 року, не беруть участі в утриманні та облаштуванні вказаної квартири, не сплачують за комунальні послуги, відповідачі виїхали на постійне місце проживання до Польщі, куди саме - їй не відомо. Усі витрати по утриманню квартири вона несе самостійно. Реєстрація відповідачів у належній їй квартирі порушує її права власника.
У зв`язку з наведеним просить визнати відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 22.01.2021 року відкрито загальне позовне провадження, призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою від 23.04.2021 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Позивач та її представник - адвокат Карманов В.В. у судовому засіданніпідтримали позовні вимоги з викладених у позові підстав, зазначили, що відповідачі понад три роки не проживають у квартирі, за комунальні послуги не платять, мешкають у Польщі. У 2020 році позивач за власні кошти зробила ремонт у квартирі, де і мешкає разом з чоловіком. Через те, що відповідачі зареєстровані у належній їй квартирі, вона змушена сплачувати за комунальні послуги у більшому розмірі, тим самим порушуються її права власника. Не заперечували проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, про день, час та місцерозгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України.
Представник третьої особи - Київської міської державної адміністрації, у судове засідання не з`явилася, надала письмові пояснення, в яких зазначила, щоКиївська міська державна адміністрація не заперечує проти задоволення позовних вимог та просила розглянути справу без її участі.
Третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком позивача, з жовтня 2020 року вони з дружиною ОСОБА_1 зробили ремонт та мешкають у квартирі АДРЕСА_1 . Разом з дружиною сплачують за комунальні послуги. Відповідачі з 2018 року у квартирі не мешкають, проживають за кордоном.
У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання відповідачів, які не повідомили про причини неявки, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, вислухавши позивача та її представника, свідка, дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
За приписами ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 11.12.2015, зареєстрованого за№2168, належить 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 , 1/4 частка вказаної квартири належить ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 07.10.2016 ОСОБА_8 07 жовтня 2016 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та після укладення шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_9 на ОСОБА_10 .
Згідно з довідками Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА №13991424; №13991388 та №13991323 від 20.01.2021 відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Зі спільної заяви ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаровою І.В. 12.03.2021, вбачається, що вказані особи багато років проживають у квартирі АДРЕСА_3 та зазначають, що власником ѕ частки квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , яка проживає у вказаній квартирі, а власником ј частки квартири є ОСОБА_6 ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не мешкають у вказаній квартирі більше двох років.
Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №91-13328/0/15-21-Вих від 13.04.2021 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній раз перетнули державний кордон України, а саме: виїхали з території України 21.07.2019; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 останній раз перетнула державний кордон України, а саме: виїхала з території України 30.11.2018.
З наданих позивачем документів, зокрема: договору №940/508 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 27.03.2018; акту звіряння №1/15006106925 від 07.12.2020 щодо спожитої електроенергії; акту про відключення газу від 14.12.2018; рахунку за електроенергію №53658377 від 07.12.2020, а також квитанцій про сплату комунальних послуг вбачається, що комунальні послуги сплачує позивач, на неї відкриті особові рахунки щодо сплати житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, суд критично оцінює надані позивачем акти від 01.01.2020, 01.04.2020, 01.08.2020, 22.12.2020 про не проживання відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , складені за участю ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , оскільки вказані акти не посвідчені уповноваженими представниками житлово-комунального підприємства, управляючої компанії або об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені, зокрема, нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Відповідно до ст. 319 ЦК Українивласникволодіє, користується, розпоряджаєтьсясвоїммайном на власнийрозсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправнопозбавленийцього права чиобмежений у йогоздійсненні.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Згідно статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати іншіне заборонені законом угоди.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника будинку (квартири) на користування цим жилим приміщенням може виникати та існувати лише у осіб, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство або при їх вселенні була інша угода про порядок користування цим приміщенням. У разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік він втрачає право на користування цим будинком. Такі ж вимоги стосуються і колишніх членів сім`ї власника житла.
Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем надані належні докази того, що відповідачами порушуються її права власника житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання відповідачів таким, що втратили право користування житлом - квартирою АДРЕСА_1 , підлягаютьзадоволенню.
Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зняття відповідачів з реєстрації за вказаною адресою, оскільки рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є підставою для зняття особи з реєстраційного обліку відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» і зазначення про це у рішенні суду є зайвим.
Відповідно до ст.ст. 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Крім того, відповідно до Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання», зняття особи з реєстраційного обліку проводиться компетентними, уповноваженими на це органами, зокрема, на підставі рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням і лише в разі відмови цього органу здійснити зняття особи з реєстраційного обліку на підставі рішення суду, такі дії можуть бути оскаржені до суду із залученням компетентного органу в якості відповідача.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особі: ОСОБА_6 , Київська міська державна адміністрація, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденн ий строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складене 01.06.2021 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа - ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа - Київська міська державна адміністрація, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.
Суддя О.О. Тиха
