Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 756/334/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7470/2022
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 вересня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Асатрян Олени Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року у складі судді Тихої О.О.,
у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_6 , Київська міська державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,-
В С Т А Н О В И В :
У січні 2021 року ОСОБА_4 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_6 , Київська міська державна адміністрація про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , власником ј частки вказаної квартири є ОСОБА_6 .
У квартирі зареєстровані вона, ОСОБА_6 , а також відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Відповідачі у будинку не мешкають з 2018 року, не беруть участі в утриманні та облаштуванні вказаної квартири, не сплачують за комунальні послуги, останні виїхали на постійне місце проживання до Польщі, проте, куди саме, не відомо. Усі витрати по утриманню квартири позивач несе самостійно. Реєстрація відповідачів у належній їй квартирі порушує її права власника.
У зв`язку з наведеним просила визнати відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24.05.2021 позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Асатрян О.В., яка діє в інтересах відповідачів, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року та ухвалити нове, яким відмовити в позові ОСОБА_4 .
Вказано, що суд порушуючи законні права та інтереси відповідачів, безпідставно позбавив їх права на користування житлом, ретельно не дослідивши всіх обставин справи, які мають значення для встановлення поважних причин їх довготривалої відсутності за місцем проживанням у зв`язку з пандемією, а також не з`ясував чи виїхали відповідачі за кордон на постійне місце проживання та чи наявне у них там житло.
В заяві про перегляд заочного рішення представник відповідачів та третьої особи вказала, що в матеріалах справи відсутні зворотні повідомлення про те, що відповідачі сповіщені про розгляд справи належним чином та вказано, що останні володіють доказами, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Позивач достеменно знала, що у відповідачів та третьої особи є представник, яка приймала участь в справі №756/4404/18 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності, тому що позивачка не допускає до квартири третю особу, ОСОБА_6 .
Зазначено, що з 15.07.2019 по 21.07.2019 відповідачі перебували на території України та намагалися проживати в квартирі, де вони зареєстровані у встановленому законом порядку. Однак, позивачка не допустила їх в квартиру, тому вони змушені були повернутись в Польщу та тимчасово працевлаштуватись. В подальшому відповідачі вирішили все ж повернутись до України, однак у зв`язку зі спалахом коронавірусу з березня 2020 року введено карантин на міжнародному рівні, дія якого безперервно триває по теперішній час. Повернення на Україну відповідачів з поважних причин стало неможливим.
Крім того, зі змісту позовної заяви суд отримав інформацію про те, що відповідачі тимчасово знаходяться на території Республіки Польщі, однак не повідомив їх встановленому ст. 502 ЦПК України порядку.
Під час розгляду справи, суд також не з`ясував статусу третіх осіб щодо відношення до предметності позову. Будучи співвласником квартири ОСОБА_6 мав бути залучений, як третя особа з самостійними вимогами, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо права користування квартирою.
Також, суд не з`ясував яким чином ухвалене рішення вплине на права та обов`язки місцевого територіального органу - Київської міської державної адміністрації.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Колегія суддів, заслухавши представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_6 адвоката Асатрян О.В., яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача адвоката Карманова В.В., який просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.
Представник Київської міської державної адміністрації в судове засідання не з`явився про дату розгляду справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, у поданих поясненнях просив про прийняття рішення на розсуд суду, колегія суддів відповідно до вимог ч.1 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у його відсутності.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є власником ѕ частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , житловою пл. 41,3 кв.м. (а.с. 17, 76 т.1). Власником ј частки вказаної квартири є ОСОБА_6 (а.с. 78 т.1)
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 07.10.2016 ОСОБА_4 07 жовтня 2016 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 та після укладення шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 (а.с. 13 т.1),
Встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані окрім позивачки та ОСОБА_6 , також відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що підтверджується довідками Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Оболонської РДА № 13991424; № 13991388 та №13991323 від 20.01.2021 (а.с. 43-45 т.1).
Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає в повній мірі, оскільки суд належним чином встановив обставини справи, характер правовідносин сторін та правові норми, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.
Задовольняючи позов в частині визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, районний суд керуючись ч. 2 ст. 405 ЦПК України, визнав доведеним факт не проживання відповідачів без поважних причин понад один рік.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Заявляючи вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, ОСОБА_11 керувалася положеннями ст.ст. 71, 72 ЖК України, проте указані норми регулюють вирішення спору, предметом якого є житлове приміщення державної чи комунальної власності.
Право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України.
У частині першій статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
У частині першій статті 402 ЦК України вказано, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до спільної заяви ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончаровою І.В. 12.03.2021, убачається, що вказані особи багато років проживають у квартирі АДРЕСА_2 та зазначають, що власником ѕ частки квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , яка проживає у вказаній квартирі, а власником ј частки квартири є ОСОБА_6 , а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мешкають у вказаній квартирі більше двох років (а.с. 122 т.1).
З листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 91-13328/0/15-21-Вих від 13.04.2021 убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 останній раз перетнули державний кордон України, а саме: виїхали з території України 21.07.2019; ОСОБА_3 , 16.10.2002 останній раз перетнула державний кордон України, а саме: виїхала з території України 30.11.2018 (а.с. 109 т.1).
Відповідно до договору № 940/508 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 27.03.2018; акту звіряння № 1/15006106925 від 07.12.2020 щодо спожитої електроенергії; акту про відключення газу від 14.12.2018; рахунку за електроенергію № 53658377 від 07.12.2020, а також квитанцій про сплату комунальних послуг вбачається, що комунальні послуги сплачує позивач, на неї відкриті особові рахунки щодо сплати житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 26-28, 33-37 т.1).
Крім того, підтверджено, що позивачка сама оплачує комунальні послуги відповідно до договору № 940/508 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 27.03.2018.
Указані докази мають істотне значення по справі та підтверджують обставини позову й факт не проживання відповідачів в оспорюваній квартирі.
Матеріалами справи доведено, що відповідачі тривалий час не проживають у спірному житловому приміщенні без поважних причин, витрат по його утриманню не несуть.
Отже, обґрунтованими є висновки районного суду про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не проживають за місцем реєстрації без поважних причин понад один рік, у зв`язку з чим у відповідності до вимог ч.2 ст.405 ЦК України наявні правові підстави до визнання їх такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі були вимушені залишити спірне жиле приміщення з причин створення їм неналежних умов проживання позивачкою - безпідставні, остільки носять голослівний характер й належними та допустимими доказами не підтверджені.
Погоджується колегія суддів з висновком районного суду щодо відмови в частині задоволення вимоги про зняття відповідачів з реєстрації, з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
У постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року в справі № 6-57цс11 зроблено висновок, що "у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Отже, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням
Таким чином, відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття відповідачів з реєстраційного обліку здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення.
Щодо доводів скарги про те, суд отримавши інформацію, що відповідачі тимчасово знаходяться на території Республіки Польщі не повідомив їх встановленому ст. 502 ЦПК України порядку, варто зазначити наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 130 ЦПК України особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких у порядку, встановленому статтею 502 ЦПК України.
Разом з тим матеріали справи не містять адреси проживання/перебування або робочого місця відповідачів на території Республіки Польщі.
Згідно п. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
01.03.2021 та 26.04.2021 на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про виклик відповідачів до Оболонського районного суду на 31.03.2021 та 24.05.2021, останні також повідомлялися й за зареєстрованим місцем проживання.
Під час подання заяви про перегляд заочного рішення, а також інших заяв та скарг представником відповідачів, адресу останніх вказано: АДРЕСА_3 інші адреси проживання/перебування включаючи за кордоном, відсутні.
Відхиляє колегія суддів й доводи про те, що ОСОБА_6 будучи співвласником квартири мав бути залучений, як третя особа з самостійними вимогами, оскільки ОСОБА_6 не висловив не згоди з його процесуальним статусом.
Не приймаються до уваги й доводи про не з`ясування судом, яким чином ухвалене рішення вплине на права та обов`язки місцевого територіального органу - Київської міської державної адміністрації, оскільки в своїх поясненнях поданих до суду першої інстанції представник адміністрації повідомив про відсутність заперечень для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 (а.с. 68-69 т.1), в пояснення поданих в суді апеляційної інстанції просив прийняти рішення на розсуд суду (а.с. 107 т.2).
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Асатрян Олени Вікторівни в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ни залишити без задоволення.
Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 вересня 2022 року.
Суддя-доповідач:
Судді:
