ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 760/18306/18 Номер провадження 22-ц/814/1016/21Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Панченка О.О., Триголова В.М.,
при секретарі Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами акціонерного товариства «Полтаваобленерго», ОСОБА_1 на рішення Ленінського районногосуду м.Полтави від11лютого 2021року (повнийтекст рішенняскладено 19лютого 2021року)у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що з листопада 2016 року до кінця липня 2017 року приймав участь у конкурсі на зайняття вакантних посад судді Касаційного цивільного суду Верховного Суду. Після здачі двох іспитів у лютому 2017 року мав досить високу оцінку - 150 балів і перебував у прохідній частині списку кандидатів, займаючи 28 місце з 30, що мали бути відібрані за умовами конкурсу. 24 квітня 2017 року був допущений до третього етапу конкурсу - співбесіди, яка транслювалась он-лайн на офіційному сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Під час співбесіди член комісії, який був доповідачем, заявив, що до Вищої ради доброчесності надійшов анонімний лист про непорозуміння між позивачем та ПАТ «Полтаваобленерго», в якому зазначалось і про існування кримінальної справи. Комісія звернулася до ПАТ «Полтаваобленерго», яке надало характеристику, згідно змісту якої з 1997 року до 2012 року ОСОБА_1 справлявся зі своїми посадовими обов`язками, а починаючи від 2012 року до 2015 року систематично порушував трудову дисципліну, використовуючи службовий транспорт та службовий телефон в особистих цілях, а у 2014 році протягом більше 50 днів безпідставно був відсутній на роботі, оскільки знаходився за кордоном, за ці дні отримав заробітну плату в розмірі, що перевищує 136 000,00 грн, що стало підставою для звернення товариства у 2015 році до правоохоронних органів щодо проведення розслідування даного кримінального правопорушення за ознаками статтей 190,191 КК України; щодо позивача були застосовані заходи дисциплінарного впливу й він був звільнений. Дана інформація публічно оприлюднювалася.
Поширення даної недостовірної інформації відповідачами є незаконним та грубо порушує права позивача, оскільки анонімні звернення розгляду не підлягають, а поширена відповідачами інформація є абсолютно недостовірною. Незаконне поширення недостовірної інформації призвело до втрати нормального способу життя та в гіршу сторону змінило його спілкування з товаришами, він постійно відчуває приниження, безсилля та зневіру. Моральні страждання та переживання викликали зміни у житті: неможливість реалізації своїх прагнень і бажань, переживання та хвилювання, емоційна нестабільність, прояви депресії, погіршення стосунків із знайомими. Також він змушений докладати значних зусиль для організації свого життя, вирішувати питання захисту своїх прав у судах. Істотність вимушених змін у способі життя він оцінює як досить значну. Внаслідок неправомірних дій ПАТ «Полтаваобленерго» завдано моральну шкоду, яка полягає у приниженні честі, гідності, престижу, у моральних переживаннях у зв`язку з неможливістю усунення несправедливості, у порушенні стосунків з оточуючими. Моральні страждання посилює те, що ПАТ «Полтаваобленерго» продовжує невизнавати порушення та намагається уникнути справедливості.
Просить визнати незаконними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо розгляду анонімного звернення при зборі документів для проведення співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 24 квітня 2017 року; визнати незаконними діяння Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо поширення незаконно зібраних та неправдивих відомостей при проведенні співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 24 квітня 2017 року; зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України спростувати оприлюднені неправдиві відомості при проведенні співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 24 квітня 2017 року; визнати незаконними діяння ПАТ «Полтаваобленерго» щодо поширення неправдивих відомостей, наданих Вищій кваліфікаційній комісії суддів України та оприлюднених при проведенні співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 24 квітня 2017 року; зобов`язати відповідача ПАТ «Полтаваобленерго» відшкодувати позивачеві ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану порушенням його особистих немайнових прав, у розмірі 500000,00 грн.
Позивач у липні 2019 року подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди на 800000,00 грн, обґрунтовуючи такі дії тривалістю судового розгляду справи. Просить стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди кошти в загальному розмірі 1300000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень по справі
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 18 липня 2018 року відмовлено у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії. Роз`яснено позивачу право на звернення до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії в порядку адміністративного судочинства. Цивільну справу з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «Полтаваобленерго» про визнання незаконними дій та відшкодування моральної шкоди вирішено передати за підсудністю на розгляд до Ленінського районного суду м. Полтави.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 18 липня 2018 року залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 18 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишено без змін.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 11 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Полтаваобленерго» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Визнано незаконними дії АТ «Полтаваобленерго» щодо поширення неправдивих відомостей, викладених у характеристиці від 24 квітня 2017 року за № 08-66/5242, наданій на запит Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та оприлюдненій при проведенні співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 , а саме: " ОСОБА_1 в 2012-2015 роках неодноразово використовував своє службове становище в особистих інтересах, шляхом використання службового стільникового зв`язку в роумінгу за межами України у невиробничих цілях, оскільки за кордон не відряджався, а також використовував службовий автомобіль для власних невиробничих потреб", "упродовж 2014 року та січня 2015 року ОСОБА_1 протягом більш ніж 50 днів безпідставно був відсутній на роботі (знаходився за кордоном). За ці дні ним було отримано більше 136 000,00 грн заробітної плати", "на протязі 2015 року до ОСОБА_1 було застосовано заходи дисциплінарного впливу та оголошено догани".
Стягнуто з АТ «Полтаваобленерго» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 150000,00 грн.
Стягнуто з АТ «Полтаваобленерго» на користь держави судовий збір в сумі 2954,80 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
З рішенням суду не погодилося АТ «Полтаваобленерго» і подало на нього апеляційну скаргу. Прохало скасувати рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11 лютого 2021 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11 лютого 2021 року подав також ОСОБА_1 , в якій прохає його змінити, стягнувши з АТ «Полтаваобленерго» 1300000,00 грн відшкодування за нанесену моральну шкоду.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
Апеляційна скарга АТ «Полтаваобленерго»
В обґрунтування апеляційної скарги АТ «Полтаваобленерго» вказує на: неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Викладена інформація у характеристиці є власною оцінкою позивача товариством, будь-яких фактичних даних, які б могли бути витлумачені як недостовірна інформація відповідачем не зазначалося.
Разом з тим зазначено, що публічна особа, державний службовець повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.
На думку відповідача, судом першої інстанції при розгляді даної справи не було використано висновки Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, що в свою чергу призвело до неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Також судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні був даний аналіз інформації, викладеної у характеристиці, в контексті лінгвістики, що, на думку відповідача, можливе лише за умови проведення семантико-текстуальної експертизи, адже для встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних в тих або інших текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача лише 150000,00 грн моральної шкоди є помилковим, адже нанесену шкоду у формуванні життєвих планів та недосягнутих творчих здобутків ніякими грошима виправити не можна, але позаяк законодавець передбачає саме такий спосіб відшкодування моральної шкоди, то його розмір має бути хоч приблизно адекватним нанесеній шкоді, а саме 1300000,00 грн.
Узагальнені доводи, наведені у відзивах на апеляційні скарги
Відзив на апеляційну скаргу АТ «Полтаваобленерго»
Гуйван П.Д. до суду апеляційної інстанції надіслав відзив на апеляційну скаргу АТ «Полтаваобленерго», в якому вказуючи на відсутність доказів, які б обґрунтовували та підтверджували заперечення відповідача щодо стягнення з нього моральної шкоди, вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, адже належним способом захисту особистого немайнового права фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, є право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Також вказано, що критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
На думку відповідача, приймаючи рішення в частині вирішення розміру моральної шкоди, з посиланням на часткове поширення недостовірної інформації, суд не навів мотиви визначення саме такого розміру моральної шкоди, що виключає законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та є підставою для його скасування.
Відповідач прохав залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Щодо явки та позиції учасників в апеляційному суді
Позивач ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити у повному обсязі. Проти задоволення апеляційної скарги АТ «Полтаваобленерго» заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Крім того, просив не брати до уваги відзив, наданий на його апеляційну скаргу відповідачем з підстав необґрунтованості саме як відзиву.
Представник АТ «Полтаваобленерго» - Баранова В.І. в судовому засіданні прохала задовольнити апеляційну скаргу відповідача: скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі. Проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечувала.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 з 1997 року перебував в трудових відносинах з АТ «Полтаваобленерго», працював на посаді керівника юридичної служби підприємства - директора з правових питань, був звільнений з роботи 29 жовтня 2015 року на підставі наказу № 342-к, який в подальшому був оскаржений позивачем та скасований в частині звільнення за пунктом 3 статті 40КЗпП України згідно з рішенням суду від 30 серпня 2017 року. Позивач був поновлений на посаді на підставі судового рішення з листопада 2017 року та звільнений у зв`язку зі скасуванням поновлення судом касаційної інстанції у листопаді 2019 року.
У листопаді 2016 року рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 145/зп-16 від 07 листопада 2016 року був оголошений конкурс на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду. ОСОБА_1 приймав участь у конкурсі, претендував на зайняття посади судді Касаційного цивільного суду Верховного Суду, успішно пройшовши початкові його етапи.
24 квітня 2017 року за участю кандидата на посаду судді Касаційного цивільного суду Верховного Суду ОСОБА_1 було заплановано проведення співбесіди.
На запит Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 32дпс-209/16 від 24 квітня 2017 року ПАТ «Полтаваобленерго» 24 квітня 2017 року за № 08-66/5242 надано характеристику на ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої позивач розпочав роботу у товаристві з 1997 року на посаді юрисконсульта, потім начальника юридичного відділу, начальника юридичного департаменту, директор юридичного департаменту, директор з правової роботи ПАТ «Полтаваобленерго». В цілому протягом часу до 2012 року ОСОБА_1 справлявся із своїми посадовими обов`язками та належно виконував роботу, за що неодноразово його було заохочено адміністрацією, у колективі користувався повагою та авторитетом. Разом з цим, за результатами внутрішньої перевірки, проведеної в 2015 році, було зафіксовано, що позивач в 2012-2015 роках неодноразово використовував своє службове становище в особистих інтересах, шляхом використання службового стільникового зв`язку в роумінгу за межами України у невиробничих цілях, оскільки за кордон не відряджався, а також, використовував службовий автомобіль для власних, невиробничих потреб. Упродовж 2014 року та січня 2015 року ОСОБА_1 протягом більш ніж 50 днів, безпідставно був відсутній на роботі (знаходився за кордоном). За ці дні ним було отримано більше 136000,00 грн заробітної плати. Враховуючи наведене, товариство звернулося в 2015 році до правоохоронних органів щодо розслідування кримінального правопорушення в рамках кримінально-процесуального та кримінального законодавства відносно ОСОБА_1 за ознаками статтей 190, 191, 366 КК України. На протязі 2015 року до ОСОБА_1 було застосовано заходи дисциплінарного впливу та оголошено догани. 29 жовтня 2015 року позивач був звільнений з ПАТ «Полтаваобленерго» за порушення трудової дисципліни.
24 квітня 2017 року, в ході співбесіди, яка була однією із етапів конкурсу та транслювалась он-лайн на офіційному сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, одним із членів комісії була оголошена вищевказана характеристика майже повністю, що об`єктивно встановлено в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, шляхом дослідження наданого відеозапису позивачем з сайту https://www.youtube.com/watch?v=0pRafKcH0Ww.
Позиція суду апеляційної інстанції
Щодо характеру інформації, зазначеній у характеристиці
Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до частини четвертої статті 34 Конституції Україникожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Разом з тим, статтею 34Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Згідно з частиною першою статті 277ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Відповідно до частини першої статті 30Закону України«Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»судам роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
Під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
У постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі № 537/5625/17 зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.
У частині другій статті 30Закону України«Про інформацію» визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відтак, згідно статті 277ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положеньстатті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав, адже спростувати і визнати недостовірною можна лише ту інформацію, яка є фактичними твердженнями, а інформація, яка базується на оціночних судженнях не потребує доведення і таку інформацію неможливо визнати недостовірною.
Аналізуючи зміст та характер характеристики, виданої ПАТ «Полтаваобленерго» 24 квітня 2017 року за № 08-66/5242, в якій зазначено « ОСОБА_1 розпочав роботу у Товаристві з 1997 року на посаді юрисконсульта, потім начальника юридичного відділу, начальника юридичного департаменту, директор юридичного департаменту, директор з правової роботи ПАТ «Полтаваобленерго». В цілому на протязі часу до 2012 року ОСОБА_1 справлявся із своїми посадовими обов`язками та належно виконував роботу, за що неодноразово його було заохочено адміністрацією, у колективі користувався повагою та авторитетом. Разом з цим, за результатами внутрішньої перевірки, проведеної в 2015 році, було зафіксовано, що позивач в 2012-2015 роках неодноразово використовував своє службове становище в особистих інтересах, шляхом використання службового стільникового зв`язку в роумінгу за межами України у невиробничих цілях, оскільки за кордон не відряджався, а також, використовував службовий автомобіль для власних, невиробничих потреб. Упродовж 2014 року та січня 2015 року ОСОБА_1 протягом більш ніж 50 днів, безпідставно був відсутній на роботі (знаходився за кордоном). За ці дні ним було отримано більше 136000,00 грн заробітної плати. Враховуючи наведене, Товариство звернулося в 2015 році до правоохоронних органів щодо розслідування кримінального правопорушення в рамках кримінально-процесуального та кримінального законодавства відносно ОСОБА_1 за ознаками статтей 190, 191, 366 КК України. На протязі 2015 року до ОСОБА_1 було застосовано заходи дисциплінарного впливу та оголошено догани. 29 жовтня 2015 року позивач був звільнений з ПАТ «Полтаваобленерго» за порушення трудової дисципліни», колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що інформація у характеристиці викладена у ствердній категоричній формі, тому не є оціночними судженнями відповідача.
За своїмзмістом цітвердження єформою висловлюванняфактичних даних,які підлягають перевірці й доказуванню їх дійсності в порядку, встановленому законом. І відповідний обов`язок покладається саме на особу, яка поширила такі дані.
В апеляційній скарзі відповідача містяться суперечності, адже в ній зазначено, що інформація, яка викладена в характеристиці є оціночними судженнями відповідача і вона не потребує доведення. В той же час, відповідачем на підтвердження викладеної інформації вказано судові рішення, якими, на думку відповідача, підтверджується достовірність вищевказаної інформації з посиланням на частину четверту статті 82 ЦПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Проаналізувавши з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення судів, на які посилається відповідач як на факт підтвердження правдивості інформації, висловленої у характеристиці, колегія суддів вбачає, що дані рішення не підтверджують вищевказане.
Так, судовим рішенням у справі №553/3599/15-ц від 16 грудня 2015 року встановлено факт правомірності отримання ПАТ «Полтаваобленерго» запитуваної інформації. Що ж стосується використання службових засобів комунікації, то в даному рішенні лише згадується про надану відповідь на запит відповідача оператором мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна» щодо тривалості та територіальної визначеності здійснених дзвінків, однак самих даних та підстав використання службового телефону позивачем у вищевказаному судовому рішенні не наведено. Також в зазначеному рішенні відсутня будь-яка згадка про використання позивачем службового транспортного засобу для власних потреб.
Колегія суддів погоджується з висновком, який зазначений в оскаржуваному рішенні, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що працівникам ПАТ «Полтаваобленерго» заборонялось користуватись стільниковим зв`язком, яким підприємство їх забезпечувало, у неробочий час та у невиробничих цілях та не спростовано доводи позивача про відсутність такої заборони з можливістю відрахування відповідних сум з заробітної плати.
Що ж стосується судових рішень по справі №553/2390/16-ц, то з них вбачається, що судом було встановлено факт порушення позивачем правил внутрішнього трудового розпорядку, однак відомостей про застосування заходів дисциплінарного впливу та оголошення догани вони не містять. При розгляді справи №553/4093/15-ц у судовому порядку визнано незаконними дії та скасовано наказ ПАТ «Полтаваобленерго» № 10-П від 07 жовтня 2015 року «Про порушення трудової дисципліни» в частині оголошення догани ОСОБА_1 , директору з правової роботи, за порушення трудової дисципліни, яке проявилось у недотриманні графіку обідньої перерви 30 вересня 2015 року з 12-41 год. по 12-59 год. включно та завчасному виході з роботи 02 жовтня 2015 року о 14-05 год.
Судовими рішеннями по справі №553/4211/15-ц встановлено скасуванням судовим рішенням в цивільній справі № 553/4133/15-ц наказу № 11-П від 07 жовтня 2015 року «Про порушення посадових обов`язків», яким було оголошено догану ОСОБА_1 за невиконання розпорядження керівництва товариства та порушення посадових обов`язків.
Отже, з аналізу судових рішень у зазначених відповідачем справах вбачається, що ними не підтверджуються фактичні дані, які були зазначені у характеристиці. Разом з тим, посилання відповідача на проведену судову економічну експертизу по кримінальному провадженню не береться судом до увагу, адже він не може бути визнаним належним доказом у справі, позаяк виконаний у серпні 2018 року, тобто більше ніж через рік після подій, які є предметом з`ясування у даному провадженні, містить відомості щодо розміру збитків товариства за наслідками перевірки проведеної у 2018 році, а не щодо заробітної плати, отриманої ОСОБА_1 у 2014 році - січні 2015 року, про що зазначено у характеристиці від 24 квітня 2017 року.
Враховуючи характер викладеної інформації у характеристиці, виданої ПАТ «Полтаваобленерго» 24 квітня 2017 року за № 08-66/5242, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що дані відомості наведені у формі фактичних тверджень, правдивість яких в судовому порядку не була доведена належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Щодо розміру моральної шкоди
Як вже зазначалося, у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі № 537/5625/17 зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Враховуючи, що судом визнано доведеним факт поширення відносно позивача відповідачем негативної інформації, яка не відповідає дійсності, що була озвучена Вищою кваліфікаційною комісією суддів України під час співбесіди, яка транслювалася у відкритому доступі у мережі Інтернет, з кандидатом на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визнання незаконними дії АТ «Полтаваобленерго» щодо поширення неправдивих відомостей, викладених у характеристиці від 24 квітня 2017 року за № 08-66/5242, наданій на запит Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та оприлюдненій при проведенні співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 .
Згідно з роз`ясненнями, наведеними в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в ході судового розгляду справи знайшли підтвердження твердження позивача про те, що внаслідок незаконних дій відповідача АТ «Полтаваобленерго», що виразились у наданні до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України неправдивих відомостей у формі характеристики на позивача як колишнього працівника, йому завдано моральну шкоду.
Позивачем зазначено, що вчинком відповідача йому було завдано значних душевних і фізичних страждань, внаслідок яких він відчував психологічний стрес, напруження, суттєві переживання, негативні наслідки яких проявлялись у його житті та стосунках з оточуючими тривалий час, відбились на його стані здоров`я. Також зазначено, що за останні роки позивач переніс два складних неврологічних захворювання.
Вищевказане підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були допитані під час судового засідання у суді першої інстанції та підтвердили, що ОСОБА_1 діями відповідача було завдано психологічну травму, стан його здоров`я значно погіршився, він став дратівливий та знервований, пригнічений, переніс інсульт.
Про стан здоров`я позивача свідчать також копії листків непрацездатності, поданих ОСОБА_1 до суду (т.1, а.с. 104,118,127,157,158, т,3, а с. 50). Що ж стосується останнього листка непрацездатності, який був поданий позивачем до суду апеляційної інстанції, то в ньому зазначено заключний діагноз і61.1, що відповідно до МКХ-10: Клас IX. Хвороби системи кровообігу розшифровується «внутрішньомозковий крововилив у півкулю, кортикальний».
Колегія суддів погоджується із висновком, який викладений в оскаржуваному рішенні про те, що відповідач був достеменно обізнаний про мету подання характеристики, оскільки інформація щодо участі ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді Верховного Суду була публічною, про мету характеристики було також зазначено у запиті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Відповідач усвідомлював, що відомості, наведені у характеристиці, можуть вплинути на подальший хід конкурсу щодо позивача та його результати. Очевидно, що характеристика була надана в надто стислі строки (в день отримання запиту), при цьому, відповідач не вжив заходів до забезпечення попереднього ознайомлення з цим документом ОСОБА_1 . Текст характеристики викладений як сукупність фактів, питома частина з яких носить негативний характер, при цьому, відповідач не довів правдивості усієї наведеної інформації, не повідомив про існування значної кількості судових спорів з позивачем після його звільнення з роботи в АТ «Полтаваобленерго».
Також влучним є зауваження суду першої інстанції про те, що жодних об`єктивних доказів на підтвердження того, що саме відомості, наведені у характеристиці на ОСОБА_1 від 24 квітня 2017 року, негативно вплинули на його рейтинг як кандидата в ході проведення конкурсу на зайняття посади судді Верховного Суду та стали причиною того, що він опинився поза межами прохідного списку.
Отже, враховуючи, що позивач зазнав значних страждань та переживань, пов`язаних з неправдивою інформацією, наданою відповідачем до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка безумовно принижує його честь та гідність як людини та фахівця з тривалим стажем, отримав психологічну травму, яка позначилась як на його душевному, так і на фізичному стані, негативно вплинула на спосіб життя та відносини з оточуючими, а також стан здоров`я, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суми в розмірі 150000,00 грн.
Щодо інших доводів, наведених в апеляційних скаргах
В апеляційній скарзі АТ «Полтаваобленерго» зазначає, що публічна особа, державний службовець повинна бути готовою до підвищеного рівня критики, в тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу. Даний довід не береться судом до уваги, адже з матеріалів справи вбачається, що позивач проходив конкурс на зайняття посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, однак він мав статус кандидата на дану посаду, що обмежуй вплив вищевказаного на позивача.
Що ж стосується твердження відповідача, що суд першої інстанції дав аналіз інформації, яка викладена в характеристиці без проведення семантико-текстуальної експертизи, що потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, то воно не заслуговує на увагу, адже в справі відсутні клопотання сторін щодо проведення експертизи по даній справі. В тому числі, під час перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного судового рішення відповідачем вищевказане клопотання не заявлялося також ним не подавався висновок експерта, складений на його замовлення.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги його позовної заяви частково, адже адекватний розмір нанесеної йому шкоди відповідачем становить 1300000,00 грн. Однак даний довід колегія суддів не бере до уваги, адже, як зазначалося, суд першої інстанції, оцінив повно, всебічно та об`єктивно всі надані докази та ухвалив законне та мотивоване рішення щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 150000,00 грн, що відповідає принципу співмірності та розумності.
Довід АТ «Полтаваобленерго» щодо незастосування судом першої інстанції при розгляді справи практики Верховного Суду, Європейського суду з прав людини та неврахування позицій, які викладені в Постановах Пленуму Верховного Суду України спростовується змістом оскаржуваного рішення, з якого вбачається, що суд першої інстанції при винесенні рішення керувався чинним законодавством, а також позиціями, які викладені у судових рішеннях Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.
Питання автентичності та відповідності оригіналу залученого позивачем похідного аудіовізуального твору, взятого до уваги судом першої інстанції не впливає на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, адже в судовому рішенні присутнє посилання на веб-сайт, на якому розміщується запис співбесіди, тому підстави вважати такий запис сфальсифікованим відсутні.
Разом з тим, надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишати судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи сторін і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції.
Зважаючи на викладене апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.
Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги скаржників, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги акціонерного товариства «Полтаваобленерго», ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 травня 2021 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді О.О. Панченко
В.М. Триголов
