Постанова
Іменем України
12 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 760/18306/18
Провадження № 14-26 цс 20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пророка В. В.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 липня 2018 року, постановлену суддею Букіною О. М., і постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., та
ВСТАНОВИЛА:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив:
- визнати незаконними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України) щодо розгляду анонімного звернення при зборі документів для проведення співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 24 квітня 2017 року;
- визнати незаконними дії ВККС України щодо поширення незаконно зібраних та неправдивих відомостей при проведенні співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 24 квітня 2017 року;
- зобов`язати ВККС України спростувати оприлюднені неправдиві відомості при проведенні співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 24 квітня 2017 року;
- визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (далі - ПАТ «Полтаваобленерго») щодо поширення неправдивих відомостей, наданих ВККС України та оприлюднених при проведенні співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 24 квітня 2017 року;
- зобов`язати відповідача - ПАТ «Полтаваобленерго» відшкодувати позивачеві ОСОБА_1 , моральну шкоду, завдану порушенням його особистих немайнових прав, у сумі 500 000,00 гривень.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 18 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року, відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог до ВККС України. Роз`яснено позивачу право на звернення до суду з позовом до ВККС України про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії в порядку адміністративного судочинства. Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Полтаваобленерго» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди передані за підсудністю на розгляд Ленінського районного суду міста Полтави.
3. Рішення судів мотивовані тим, що предметом спору є оскарження дій ВККС України в межах кваліфікаційного оцінювання, яке проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Діяльність ВККС України, реалізація її функцій свідчать про суспільний інтерес, а отже, і публічно-правовий характер правовідносин, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 у частині заявлених вимог до ВККС України не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «Полтаваобленерго» про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди, враховуючи вимоги частини другої статті 27 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), передані за місцезнаходженням відповідача до Ленінського районного суду міста Полтави.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
4. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не встановлено сутність предмету та характеру спірних правовідносин. Відносини щодо поширення та спростування недостовірної інформації мають очевидний цивільно-правовий характер. Захист порушених прав регулюється нормами Цивільного кодексу України.
Аргументи інших сторін справи
6. У березні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив, у якому ВККС України посилаючись на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , а оскаржувані судові рішення залишити без змін; наводить доводи щодо безпідставності його вимог та вважає рішення суду про відмову у відкритті провадження у цій справі обґрунтованим.
Рух справи у суді касаційної інстанції
7. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2019 року відкрите касаційне провадження у зазначеній справі, а ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року справа передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду з мотивів наявності в касаційній скарзі ОСОБА_1 доводів, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України, та з огляду на те, що у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 607/6865/18 (провадження № 14-212 цс 19), за позовом фізичної особи до ГУ ДФС у Тернопільській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, захист честі, гідності, ділової репутації Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори щодо захисту честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди є цивільно-правовими, ЦПК України не визначає обмежень щодо розгляду таких спорів між фізичною і юридичними особами в порядку цивільного судочинства. Таким чином, з огляду на предмет позову, суб`єктний склад спору та характер спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду вважала, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
8. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
9. Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
10. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
11. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
12. Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
13. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
14. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
15. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
16. У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
17. Пунктом першим статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
18. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
20. Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
21. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
22. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
23. Відтак, вирішуючи питання про юрисдикцію суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
24. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 фактично оскаржує дії ВККС України в межах кваліфікаційного оцінювання, яке комісія проводила в рамках конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду у складі касаційних судів, в якому брав участь позивач.
25. Відповідно до частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВККС України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
26. Процедура кваліфікаційного оцінювання визначена главою першою «Кваліфікаційне оцінювання суддів», розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а проведення кваліфікаційного оцінювання відповідно до статті 93 зазначеного закону віднесено до повноважень ВККС України.
27. Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
28. Отже, враховуючи, що позивачем оскаржуються дії ВККС України в межах кваліфікаційного оцінювання, яке Комісія проводила в рамках конкурсу на заняття вакантних посад касаційних судів у складі Верховного Суду, спір, який виник між позивачем та ВККС України є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
29. Вимога позивача про зобов`язання ВККС України спростувати оприлюднені неправдиві відомості при проведенні співбесіди з кандидатом на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 24 квітня 2017 року є похідними від вирішення питання про оскарження дій ВККС України.
30. Доводи касаційної скарги в тій частині, що предметом спору є спростування неправдивих відомостей, а тому спір виник із приватно-правових відносин, не заслуговують на увагу, оскільки предметом спору є саме незгода позивача з власним кваліфікаційним оцінюванням та оскарження дій ВККС України в межах кваліфікаційного оцінювання, яке проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
31. Діяльність ВККС України, реалізація нею її функцій свідчать про суспільний інтерес, а отже, і публічно-правовий характер правовідносин.
32. За таких обставин, висновок суду першої інстанції, залишений без змін постановою суду апеляційної інстанції, про відмову у відкритті провадження в частині вимог ОСОБА_1 до ВККС України є законним і обґрунтованим.
33. Посилання ОСОБА_1 на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові у справі № 607/6865/2018 (провадження № 14-212 цс 19), є безпідставним, адже рішення в цій справі ухвалено Верховним Судом за інших фактичних обставин справи.
34. Справді, частина п`ята статті 21 КАС України встановлює, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
35. Положення зазначеної частини статті 21 КАС України описує ситуацію, яка відповідає фактичним обставинам справи № 760/18306/18, а отже вони підлягають застосуванню в даному випадку.
36. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду вже розглянула справи, які стосувалися того самого кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, яке є предметом справи, що розглядається, позивачем та відповідачем у яких були ОСОБА_1 та ВККС України відповідно, і ухвалила відповідні постанови від 27 березня 2018 року у справі № П/800/409/17 (провадження № 11-92 заі 18), від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/432/18 (провадження № 11-257 заі 18), від 11 квітня 2018 року у справі № 9901/433/18 (провадження № 11-261 заі 18), від 18 квітня 2018 року у справі № 800/411/17 (провадження № 11-294 заі 18), від 18 квітня 2018 року у справі № 800/431/17 (провадження № 11-293 заі 18), від 08 травня 2018 року у справі № 800/442/17 (провадження № 11-387 асі 18). Окрім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в цих справах предмет та підстави позовів є тотожними.
37. Міркування й твердження позивача в касаційній скарзі не спростовують правильності правових висновків оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.
38. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність розгляду цієї справи в частині позовних вимог до ВККС України у порядку адміністративного судочинства.
39. Крім того касаційна скарга не містить доводів стосовно помилковості висновку суду першої інстанції, залишеного без змін постановою суду апеляційної інстанції, про непідсудність справи в частині вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Полтаваобленерго» про визнання незаконним дій та відшкодування моральної шкоди Солом`янському районному суду м. Києва, оскільки місце знаходження відповідача територіально не відноситься до Солом`янського району м. Києва. Велика Палата Верховного Суду вважає відповідний висновок попередніх судів правильним, а оскаржувані судові рішення у цій частині такими, що ухвалені з дотриманням норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX). Пункт 2 прикінцевих і перехідних положень зазначеного Закону передбачає, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності тим Законом.
41. Оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу у лютому 2019 року, Велика Палата Верховного Суду переглядає оскаржені рішення судів першої й апеляційної інстанції на підставі приписів ЦПК України у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX.
42. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
43. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
44. Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
45. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до статті 141 ЦПК України розподіл судових витрат не проводиться.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 400, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 18 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач /підпис/В. В. ПророкСудді: /підпис/Н. О. Антонюк /підпис/О. Р. Кібенко /підпис/Т. О. Анцупова /підпис/В. С. Князєв /підпис/С. В. Бакуліна /підпис/Л. М. Лобойко /підпис/В. В. Британчук /підпис/Н. П. Лященко /підпис/Ю. Л. Власов /підпис/О. Б. Прокопенко /підпис/М. І. Гриців /підпис/Л. І. Рогач /підпис/Д. А. Гудима /підпис/О. М. Ситнік /підпис/В. І. Данішевська /підпис/О. С. Ткачук /підпис/Ж. М. Єленіна /підпис/В. Ю. Уркевич /підпис/О. С. Золотніков /підпис/