КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 755/5684/18 Головуючий у І інстанції Арапіна Н.Є.
Провадження № 22-ц/824/2359/2021 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 квітня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Ігнатченко Н.В.,
за участі секретаря Тимошевської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПФБ» Кредит» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «ПФБ Кредит»,правонаступникомякого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПФБ Кредит», треті особи Головне територіальне Управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп Олександр Едуардович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
УСТАНОВИВ:
у квітні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «ПФБ Кредит» за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопа Олександра Едуардовича, Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову зазначав, що 30 серпня 2017 року отримав постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження № 5437908 від 26 липня 2017 року, винесену на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопа Олександра Едуардовича від 21 листопада 2014 року № 3031.
Відповідно до вказаного виконавчого напису запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:028:0143, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_1 та були передані в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 29-2063/12 від 23 серпня 2012 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Ойл» та Публічним акціонерним товариством «Промисловий-фінансовий банк».
Позивач зазначав, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не було дотримано вимог ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» щодо перевірки безспірності заявленої кредитором суми заборгованості.
Крім того, при нарахуванні пені за простроченим кредитом неправильно визначено розмір грошових вимог, зокрема з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року позов задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21 листопада 2014 року Приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом Олександром Едуардовичем, зареєстрований в реєстрі за № 3031. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «ПФБ Кредит» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернувся відповідач - ТОВ «Фінансова компанія «ПФБ Кредит» (правонаступник ПАТ «Фінансова компанія «ПФБ Кредит»).
Зокрема, апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції, який обґрунтовує підстави для задоволення позовної заяви відсутністю банківських виписок, відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», з яких можливо встановити обсяг заборгованості за кредитним договором.
Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Мінюсту України 03.03.2004 року №20/5, на порушення якої посилається позивач та суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, втратила чинність більш ніж за два роки до дати вчинення оспорюваного позивачем виконавчого напису.
Зазначає, що безспірність заборгованості може бути підтверджена документами, передбаченими у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих документів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Мінстрів України №1172 від 29.06.1999 року
На думку апелянта, провадження у даній справі було відкрито судом з порушенням норм процесуального права. Так, позивач ввів суд в оману, зазначивши у позовній заяві недостовірну інформацію щодо відсутності у провадженні іншого суду справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Вказує, що на момент винесення ухвали Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 755/5684/18 20 квітня 2018 року існувала справа між тими ж сторонами, з того ж предмету та з тих самих підстав № 200/17083/17, яка згідно з постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.01.2018 року передана за підсудністю з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська до Подільського районного суду м. Києва.
Таким чином, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя Дніпровського районного суду м. Києва 20.04.2018 мав відмовити у відкритті провадження у даній справі.
Крім того, провадження у даній справі було відкрито з порушенням правил підсудності, оскільки у відповідності до положень статті 27 ЦПК України даний позов повинен бути пред`явлений за місцезнаходженням відповідача, або ж згідно ч. 12 статті 28 ЦПК України - за місцем виконання виконавчого напису, тобто за місцем проведення виконавчих дій.
Вважає, що метою подання даної позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровського районного суду м. Києва є не захист своїх порушених прав та інтересів, а створення перешкод в реалізації прав ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», з метою уникнення відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.
Судом першої інстанції безпідставно було проігноровано заяву відповідача щодо спливу позовної давності відносно строку подачі ОСОБА_1 позовної заяви до суду. Так, висновок суду про початок перебігу позовної давності з 30.08.2017 року, коли позивачем було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження не ґрунтується на доказах.
На переконання апелянта, ОСОБА_1 дізнався про можливість вчинення виконавчого напису під час відмови від отримання листа нотаріуса (вих. № 703/01-16 від 28.10.2014) 30 жовтня 2014 року, однак умисно ухилився від отримання цього листа.
З урахуванням вищевикладеного. перебіг позовної давності для захисту позивачем свого цивільного права розпочався 22 листопада 2014 року та сплив 22 листопада 2017 року.
На підставі викладеного, позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні вимог відмовити, застосувавши наслідки спливу позовної давності.
В судове засідання сторони по справі не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені.
Від представника ТОВ «ФК «ПФБ Кредит» Юхно К.О. надійшла заява про розгляд справи без участі представника, апеляційну скаргу просять задовольнити в повному обсязі.
Керуючись положеннями ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення таким вимогам закону відповідає.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 серпня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Ойл» було укладено Кредитний договір №29-2063/12, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Ойл» отримало кредит у розмірі 4 500 000,00 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 22% річних на строк до 28 липня 2014 року. (том 1 а.с. 140-142)
13 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Ойл» було укладено Додатковий договір до Кредитного договору №29-2063/12 від 23 серпня 2012 року, відповідно до якого Кредитний договір доповнено пунктом 3.3.15 у наступній редакції: «у випадку порушення позичальником вимог п. 3.3.15 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 0,1 процентів від суми кредиту за кожен випадок». (том 1 а.с. 143)
Встановлено також, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №29-2063/12 23 серпня 20212 року між Публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. та зареєстровано в реєстрі за №3186, згідно якого ОСОБА_1 передав в іпотеку житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:028:0143, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . (том 1 а.с. 144-147)
З копій документів за виконавчим написом від 21 листопада 2014 року за реєстровим №3031, які були надіслані на адресу суду першої інстанції приватним нотаріусом Прокопом О.Е., вбачається що 27 жовтня 2014 року ПАТ «Промислово-Фінансовий Банк» звернулося до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису (том 1 а.с. 137).
До заяви ПАТ «Промислово-Фінансовий Банк» було додано наступні документи:
- договір іпотеки від 23.08.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Мельник М.В. та зареєстровано в реєстрі за №3186;
- витяги про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек №37524802 та №37524809 від 24.08.2012;
- копія кредитного договору №29-2063/12 від 23.08.2012 року;
- копія додаткового договору від 13.09.2012 року до кредитного договору №29-2063/12;
- копія вимоги до ТОВ «Синтез-Ойл» про сплату заборгованості вих. 06-0761/13 від 02.08.2013р.;
- копія вимоги до ТОВ «Синтез-Ойл» про усунення порушення зобов`язання вих. 06-0020/14 від 19.05.2014р.;
- вимога до ОСОБА_1 про усунення порушення зобов`язання вих.. № 06-0018/14 від 19.05.2014р.;
- розрахунок заборгованості ТОВ «Синтез-Ойл» по кредитному договору №29-2063/12 від 23.08.2012 року. (том 1 а.с. 136-166)
21 листопада 2014 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом О.Е., вчинено виконавчий напис №3031 та запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, а саме:
- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,
- земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:028:0143, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,
які належить на праві власності ОСОБА_1 (том 1 а.с.136).
Задовольняючи заявлені позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, районний суд виходив з того, щопри вчиненні виконавчого напису нотаріус належним чином не переконався в безспірності розміру сум, не встановив у якому розмірі виникла заборгованість з урахуванням графіку погашення заборгованості, який є додатком до Кредитного договору №29-2063/12 від 23.08.2012 року, помісячно, як по тілу, так і по відсоткам, чим припустився порушень вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема діючий на момент вчинення нотаріальної дії Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5.
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України "Про нотаріат" та глава 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат"визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Судом першої інстанції при вирішенні даного спору вірно встановлено, що в матеріалах вчинення виконавчого напису, які були надіслані на адресу суду першої інстанції приватним нотаріусом Прокопом О.Е. (том 1 а.с. 136-166), відсутні банківські виписки по особовим рахункам ТОВ «Синтаз-Ойл» із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення.
Та обставина, що в переліку документів, доданих до Заяви про вчинення виконавчого напису, зазначені такі виписки, не спростовує факту їх відсутності в документах, які були додані до заяви.
Крім того, до матеріалів справи відповідачем такі банківські виписки також не були подані.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.
Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
З матеріалів даної справи також вбачається, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2015 року, яке набрало законної сили, задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Ойл», ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним правочином. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Ойл», ОСОБА_2 , солідарно, на користь Публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» заборгованість за кредитним договором № 29-2063/12 від 23.08.2012р. в розмірі 5 896 626, 93 грн. (том 1 а.с. 17-19)
Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що у зв`язку із невиконанням ТОВ «Сінтез-Ойл» своїх зобов`язань за кредитним договором № 29-2063/12 від 23.08.2012р.станом на 21 березня 2014 рокувиникла заборгованість у розмірі 5 892 851 грн. 13 коп., із яких 4 500 000 грн. - тіло кредиту; 1 044 246 грн. 56 коп. - заборгованість за нарахованими процентами за Кредитним договором; 348 604 грн. 57 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання за Кредитним договором, про дострокове стягнення якої ПАТ «Промислово-фінансовий банк» і звернувся з позовом до суду, посилаючись на положення ч. 2 статті 1050 ЦК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2019 року замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Промислово-фінансовий банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПФБ Кредит» з примусового виконання виконавчих листів №761/9787/14-ц, виданих Шевченківським районним судом м. Києва 14 травня 2015 року на виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2015 року.
Звертаючись 27 жовтня 2014 року до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, ПАТ «Промислово-фінансовий банк» просив звернути стягнення на належне ОСОБА_1 нерухоме майно в рахунок погашення заборгованості в розмірі 6 056 068 грн. 02 коп., яка складається з: 4 500 000 грн. - тіла кредиту; 1 196 064грн. 37 коп. - заборгованості за нарахованими процентами за Кредитним договором; 296 044грн. 52 коп. - пеніза простроченим кредитом; 63 959 грн. 13 коп. - пені за простроченими процентами.
З огляду на зазначені обставини, крім неподання приватному нотаріусу усього переліку документів, якими підтверджується безспірність заборгованості, колегія суддів апеляційного суду вважає також обґрунтованими доводи позивача ОСОБА_1 щодо існування між сторонами спору про розмір заборгованості за кредитним договором № 29-2063/12 від 23.08.2012р., з урахуванням розміру заборгованості, встановленого рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2015 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що різниця між сумами заборгованості, вказаними в виконавчому написі нотаріуса та у зазначеному вище рішенні суду, не свідчить про наявність спору не можу бути взята до уваги.
Так, пред`явивши 29.01.2014 року до ТОВ «Сінтез-Ойл» письмову вимогу про дострокове стягнення суми заборгованості у відповідності до положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2015 року, ПАТ «Промислово-фінансовий банк» втратив право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом. В той же час, із розрахунку процентів за користування кредитом ТОВ «Сінтез-Ойл», доданого до заяви про вчинення виконавчого напису, вбачається, що проценти за користування кредитом були нараховані по 01.05.2014 року.
Щодо ненадання належної оцінки заяві відповідача про застосування строку позовної давності, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачу стало відомо про порушення свого права 30 серпня 2017 року, коли він отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 5437908 від 26 липня 2017 року , відкритого на підставі виконавчого напису Приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопа Олександра Едуардовича від 21 листопада 2014 року № 3031.
Доводи ТОВ «ФК «ПФБ Кредит» про те, що позивач міг дізнатись про порушення свого права зі змісту листа приватного нотаріуса (вих. №703/01-16 від 28.10.2014 року), від отримання якого позивач відмовився 30 жовтня 2014 року, не заслуговують на увагу, оскільки виконавчий напис нотаріусом був вчинений пізніше, а саме 21.11.2014 року.
Відповідачем ТОВ «ФК «ПФБ Кредит» не було надано суду доказів, які би підтверджували, що про вчинення виконавчого напису нотаріуса Найдьонову К.Г. стало відомо раніше, ніж 30 серпня 2017 року.
Отже з урахуванням дати звернення з позовом до суду - 12 квітня 2018 року, позивачем не було пропущено строк позовної давності.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при відкритті провадження у справі не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки зазначені обставини не призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням норм процесуального та матеріального права та не може бути скасоване з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 364, 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПФБ» Кредит»залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 11 травня 2021 року.
Суддя-доповідач Таргоній Д.О.
Судді: Голуб С.А.
Ігнатченко Н.В.
