АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 755/5684/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/5490/2018
Головуючий у суді першої інстанції: АрапінаН.Є.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача: Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «ПФБ Кредит» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року
у справі за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «ПФБ Кредит», треті особи: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопа Олександр Едуардович, Головне територіальне управління юстиції у Київській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2018 року ОСОБА_3звернувся у суд із позовом до приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «ПФБ Кредит» (надалі - ПрАТ «ФК «ПФБ Кредит») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З позовною заявою ОСОБА_3подано заяву про забезпечення позову, в якій, посилаючись на те, що виконавчий напис нотаріуса є предметом судового розгляду, а виконавче провадження знаходиться на завершальній стадії, з метою не допущення утруднення виконання судового рішення, позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом винесення ухвали, якою до набрання рішенням суду законної сили зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 21 листопада 2014 року № 3031, вчиненого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп О.Е.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року задоволено заяву про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі представникомПрАТ «ФК «ПФБ Кредит» зазначено, що районним судом у цій ухвалі порушені норми процесуального права, не враховані роз'яснення Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», а заява про забезпечення позову не містить правових підстав до його забезпечення й обґрунтування того, що невжиття судом вказаних заходів може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
В обґрунтування скарги також зазначено, що позивач у своїй заяві про вжиття заходів забезпечення позову залишив поза увагою той факт, що виконавче провадження № 54379008 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопа Олександра Едуардовича від 21 листопада 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3031 зупинено на підставі постанови від 18 жовтня 2017 року. Більш того, у позовній заяві зазначено недостовірну інформацію щодо відсутності у провадженні іншого суду справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для відмови у відкритті провадження або залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Колегія суддів, вислухавши представника ПрАТ «ФК «ПФБ Кредит», який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що органами державної виконавчої служби може бути здійснене стягнення на предмет застави за виконавчим документом (виконавчим написом нотаріуса), який оскаржується в судовому порядку, що може порушити права позивача та його родини.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених в ухвалі доказів.
З виділених матеріалів справи убачається, що відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Київській області здійснюється виконавче провадження № 54379008 (постанова про відкриття ВП від 26.07.2017 р.; постанова про опис та арешт майна коштів) від 27 липня 2017 року, підставою якого є виконавчий напис № 3031 від 21 листопада 2014 року, в результаті якого описано майно, накладено арешт та заборона на його відчуження, призначено відповідальним зберігачем представника стягувача ОСОБА_5, тобто іншу, відмінну від власника майна особу, призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 14 серпня 2017 року, яким складено звіт про оцінку (а.с.7-15).
Отже, нині між сторонами виник спір з приводу визнання таким, що не підлягає виконаннювиконавчого напису від 21 листопада 2014 року № 3031, вчиненого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокоп О.Е.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також унеможливити ефективний захист прав чи інтересів позивача.
Згідно абзацу 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Доводи апеляційної скарги про відсутність реальної загрози невиконання рішення суду у випадку задоволення позову, остільки виконавче провадження є зупиненим, колегія суддів визнає необґрунтованими.
Твердження апеляційної скарги про зазначення у позовній заяві недостовірної інформації щодо відсутності у провадженні іншого суду справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для відмови у відкритті провадження або залишення позовної заяви без розгляду, колегія суддів оцінює критично, остільки ці посилання не підтверджено доказами та враховує, що вказане не спростовує висновків районного суду щодо обґрунтованості вимог забезпечення позову.
З долучених до справи доказів убачається, що на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2017 року забезпечено позов ОСОБА_6 шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом № 3031 від 21 листопада 2014 року, проте постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2018 року ухвалу районного суду скасовано, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено (а.с.76-81).
Згідно даних наявної у справі інформації, 04 червня 2018 року у провадження Подільського районного суду м. Києва поступила справа за позовом ОСОБА_6 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в той час як позовна заява, в якій забезпечено позов шляхом постановлення оскаржуваної ухвали, поступила в провадження Дніпровського районного суду м. Києва раніше, 12 квітня 2018 року (а.с.1, 82).
За таких обставин, колегія суддів визнає правомірними висновки районного суду щодо наявності правових підстав до забезпечення поданого по справі позову.
Посилання на порушення судом норм процесуального права не знайшло свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та зібраним доказам.
Враховуючи, що визначений ухвалою суду спосіб забезпечення позову є тимчасовою мірою, яка застосовується до вирішення спору по суті, а правомірність вимог позивача підлягає вирішенню за результатами розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги й залишення ухвали суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах приватного акціонерного товариства «Фінансова компанія «ПФБ Кредит» відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 липня 2018 року.
Суддя - доповідач:
Судді:
