Постанова
Іменем України
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 760/27385/17
провадження № 61-5912св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивачі за первісним позовом (відповідачі за зустрічним позовом): фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом), Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна», фізична особа-підприємець ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Цвєткова Глєба Олександровича, до якої приєднався ОСОБА_5 , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Соколової В. В., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 , ТОВ «Хостінг Україна», ФОП ОСОБА_4 про припинення порушення прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг та зобов`язання вчинити дії.
На обгрунтування позовних вимог зазначили, що ОСОБА_2 є власником виключних прав на знак для товарів і послуг згідно із свідоцтвом України від 27 березня 2017 року № НОМЕР_1 щодо 35 класу МКТП.
08 січня 2016 року між позивачами укладено договір про співробітництво (партнерство) № 08-01/16, відповідно до якого вони домовились створити інтернет-магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ІНФОРМАЦІЯ_9), реєстрантом доменного імені якого є ОСОБА_2 та яке делегується з 28 жовтня 2015 року. У процесі діяльності також використовують електронну пошту
ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_5 зареєстровано доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_3 та за адресою цього сайту пропонуються послуги ідентичні тим, які реалізують позивачі. Фактична реалізація та розрахунок за продаж товарів з сайту за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснюється ФОП ОСОБА_4 , при цьому постачальником значиться « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». З використанням електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_10 здійснюється направлення ділових пропозицій потенційним клієнтам та дійсним діловим партнерам позивачів, чим такі вводяться в оману.
Окрім того, відповідачами також використовується корпоративний логотип, що схожий із тим, який використовують позивачі.
Вказують, що такі дії порушують права позивачів, у зв`язку із чим вони звернулись до суду із цим позовом.
З урахуванням викладених обставин просили суд припинити порушення прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг від 27 березня 2017 року № НОМЕР_1 по класу 35 МКТП (демонстрування товарів 34 класу), власником яких є ОСОБА_2 ; заборонити ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_4 використовувати позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1 » схоже настільки, що його можна сплутати із знаком для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг від 27 березня 2017 року № НОМЕР_1 по класу 35 МКТП (демонстрування товарів 34 класу), власником яких є ОСОБА_2 , в доменному імені www.ІНФОРМАЦІЯ_10, діловій документації, повідомленнях, які направляються по електронній пошті, в підприємницькій та господарській діяльності та назві товариств, в мережі Інтернет на веб-сторінках і на веб-сайтах; заборонити ТОВ «ХОСТІНГ Україна» порушувати права інтелектуальної власності позивачів на комерційне (фірмове) найменування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » шляхом незаконного делегування на користь інших осіб доменного імені www.ІНФОРМАЦІЯ_10 та видалити з реєстру доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов`язати ТОВ «ХОСТІНГ Україна» припинити делегування доменного імені www.ІНФОРМАЦІЯ_10; зобов`язати ТОВ «ХОСТІНГ Україна» здійснити переделегування доменного імені www.ІНФОРМАЦІЯ_10 на користь ОСОБА_2 .
ОСОБА_3 подано зустрічний позов.
На обгрунтування позовних вимог зазначив, що він задовго до позивачів почав використовувати у своїй господарській діяльності назву ІНФОРМАЦІЯ_11
Зазначає, що 25 грудня 2015 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір про спільну діяльність № 25/12, пов`язану із діяльністю інтернет-магазина ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 за ним зареєстровано доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_5 у Казахстані.
23 лютого 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір № 1 на виконання робіт по розробці програмного забезпечення сайту
ІНФОРМАЦІЯ_6 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_12 він замовив розробку логотипу та 02 березня 2016 року отримав результат.
В цей період були створені інтернет-сторінки у різних соціальних мережах та, починаючи з травня 2016 року, містяться публікації із використанням торгової марки ІНФОРМАЦІЯ_13 на різних веб-ресурсах.
З червня 2016 року почалася робота по просуванню сайту в мережі Інтернет, відбулось замовлення написання оригінальних текстів.
Вказує, що всі ці обставини мали місце до моменту подачі позивачами заявки на реєстрацію знаку.
Також зазначає, що з серпня 2016 року почалася робота по створенню фізичного магазину, укладено договори на придбання меблів, оренду приміщення та в жовтні 2016 року його було відкрито.
З урахуванням викладених обставин просить суд визнати за ним право попереднього користувача на знак для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який охороняється свідоцтвом від 27 березня 2017 року № НОМЕР_1 за 35 класом МКТП.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року первісний позов ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_5 припинити порушення прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 27 березня 2017 року № НОМЕР_1 .
Заборонено ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_4 , ОСОБА_5 використовувати знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 27 березня 2017 року № НОМЕР_1 , включаючи його використання у мережі Інтернет та в доменному імені www.ІНФОРМАЦІЯ_10.
Зобов`язано ТОВ «Хостінг Україна» здійснити переделегування домену www.ІНФОРМАЦІЯ_10 від ОСОБА_5 до ОСОБА_2 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права попереднього користувача, відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що в мережі Інтернет здійснюється делегування доменного імені www.ІНФОРМАЦІЯ_10, яке є схожими до ступеня змішування із знаком « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 та останнім не надавалось відповідачам дозволу на використання зазначеного знаку для товарів і послуг.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність обставин, визначених статтею 500 ЦК України, які давали б підстави для визнання права попереднього користувача.
Не погодившись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 - адвокат Цвєтков Г. О. подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Цвєткова Г. О. задоволено частково, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року змінено.
Виключено з резолютивної частини висновки суду про зобов`язання ОСОБА_5 припинити порушення прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 27 березня 2017 року № НОМЕР_1 та про заборону ОСОБА_5 використовувати знак для товарів і послуг за свідоцтвом України від 27 березня 2017 року № НОМЕР_1 , включаючи його використання у мережі Інтернет та в доменному імені ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення наступного змісту.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ФОП ОСОБА_1 1 600,00 грн у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_1 1 600,00 грн у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 640,00 грн у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 640,00 грн у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_3 обставин, з якими пов`язується виникнення права попереднього користувача, а саме добросовісне використання в інтересах своєї діяльності торговельної марки або здійснення значної і серйозної підготовки для такого використання.
Разом з тим зазначив, що суд першої інстанції своїм рішенням вирішив питання щодо ОСОБА_5 , який не був учасником цієї справи та до якого не було заявлено позовних вимог.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
25 березня 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Цвєтков Г. О. подав до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року.
В касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов - задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
04 січня 2021 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду заяву про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_3 , яка подана представником - адвокатом Цвєтковим Г. О., на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року, в якій представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги.
Доводи інших учасників справи
04 лютого 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив від ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_7 на касаційну скаргу ОСОБА_5 , яка подана представником - адвокатом Цвєтковим Г. О., в якому позивач та його представник просять суд відмовити у задоволенні касаційної скарги представника відповідача, та залишити оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін. При цьому, позивач та його представник просили суд про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на касаційну скаргу.
04 лютого 2021 рокудо Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшли пояснення від представника ОСОБА_2 - адвоката Андросова С. М. щодо неприпустимості долучення нових доказів за наслідками приєднання ОСОБА_5 до касаційної скарги ОСОБА_5 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
23 квітня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року прийнято заяву ОСОБА_5 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_3 , яка подана представником - адвокатом Цвєтковим Г. О., на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року додані до заяви ОСОБА_5 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_3 копії висновку експерта від 11 грудня 2020 року № 78-12, повідомлення про можливу відмову у реєстрації знака від 20 грудня 2016 року та мотивованої відповіді на попередню відмову у реєстрації знака від 11 січня 2017 року, повернуто заявнику.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року відмовлено ОСОБА_2 та його представнику ОСОБА_7 в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу. Відзив ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_7 залишено без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно даних довідкової служби з 28 жовтня 2015 року на ім`я ОСОБА_2 делегується доменне ім`я « ІНФОРМАЦІЯ_7 », за адресою якого функціонує інтернет-магазин.
08 січня 2016 року між позивачами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договір про співробітництво (партнерство) № 08-01/16, згідно із яким вони підтверджують, що інтересам сторін відповідає спільне і узгоджене співробітництво у сфері роздрібної, оптової та інтернет торгівлі, а також у популяризації бренду ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Аналогічний договір між цими ж особами було укладено 08 січня 2016 року.
26 серпня 2016 року ОСОБА_2 подана заявка № m2016 18653 на реєстрацію знаку для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (комбінований).
27 березня 2017 року на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво України № НОМЕР_1 на знак для товарів та послуг для товарів і послуг № НОМЕР_1 щодо товару 35 МКТП (демонстрування товарів 34 класу).
В свою чергу, з 03 лютого 2016 року на ім`я ОСОБА_5 делегується доменне ім`я «ІНФОРМАЦІЯ_6 », за адресою якого функціонує інтернет-магазин.
Згідно висновку комісійної судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 01 серпня 2017 року № 1161, що складений Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності Національної академії правових наук України:
1. Позначення «ІНФОРМАЦІЯ_13», використане в доменному імені ІНФОРМАЦІЯ_6 та в листуванні, яке відправляється з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_8 , є схожим із знаком « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг від 27 березня 2017 року № НОМЕР_1 по класу 35 МКТП, власником якого є ОСОБА_2 , настільки, що їх можна сплутати.
2. Використання доменного імені « ІНФОРМАЦІЯ_6 » може вказувати на зв`язок із сайтом за доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_15 та із фізичною особою/фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та завдати йому шкоди, як власнику знаку для товарів і послуг від 27 березня 2017 року № НОМЕР_1 по класу 35 МКТП (демонстрування товарів 34 класу).
3. Використання доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 може ввести в оману щодо особи, яка пропонує до продажу товари по класу 35 МКТП та породжувати асоціації із сайтом за доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_15 та із особою/фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .
Згідно матеріалів справи та даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачі за первісним позовом (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 , а також особа, яка приєдналася до касаційної скарги ОСОБА_5 на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судом булифізичними особами-підприємцями.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.
Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовною заявою, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних і земельних відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
Аналогічна по суті норма викладена і у абзаці першому частини першої статті 19 ЦПК України у чинній редакції.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на момент звернення із позовом до суду, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 12 ГПК України у вказаній редакції, господарським судам підвідомчі справи у спорах, щодо порушення прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет.
Відповідно до статті 20 ГПК України у чинній редакції, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).
Установлено, що згідно матеріалів справи та даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивачі за первісним позовом (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_3 ,ОСОБА_4 , а також особа, яка приєдналася до касаційної скарги ОСОБА_5 на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи судом булифізичними особами-підприємцями.
Із матеріалів справи убачається, що у спірних правовідносинах вказані особи , які мають статус фізичної особи-підприємця, виступають як суб`єкти господарювання, діяльність яких спрямована на отримання прибутку від роздрібної, оптової та інтернет торгівлі. Саме в процесі здійснення підприємницької (господарської) діяльності між сторонами виник спір, що є предметом розгляду у цій справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна» також є суб`єктом господарської діяльності.
При таких обставинах спірні правовідносини слід визначити як господарські, а відтак розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та розглянули в порядку цивільного судочинства справу, яка підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Згідно з положеннями частини першої статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Цвєткова Глєба Олександровича, до якої приєднався ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року скасувати.
Провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна», фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про припинення порушення прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права попереднього користувачазакрити.
Повідомити позивачів за первісним позовом: фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3 , що розгляд справи за їх позовами віднесено до юрисдикції господарського суду.
Попередити вказаних осіб про те, що в разі неподання ними протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, справа буде повернута до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 24 лютого 2020 рокувтрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
