УХВАЛА
30 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 760/27385/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 (далі -скаржник)
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022
у справі №760/27385/17
за первісним позовом
1. Фізичної особи-підприємця Колеснікова Євгена Володимировича;
2. ОСОБА_2
до
1. ОСОБА_1 ;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Хостінг Україна";
3. Фізичної особи-підприємця Костецької Юлії Василівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3
про припинення порушення прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, зобов`язання вчинити дії,
та за зустрічним позовом ОСОБА_1
до
1. Фізичної особи-підприємця Колеснікова Євгена Володимировича;
2. ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_3
про визнання права попереднього користувача,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 27.09.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 в частині часткового задоволення первісного позову та в частині повної відмови в задоволенні зустрічного позову, постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №760/27385/17 скасувати повністю, ухвалити нове рішення суду, яким повністю відмовити в задоволенні первісного позову та повністю задовольнити зустрічні позовні вимоги. Крім того, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Верховний Суд встановив таке.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.
Так, у разі якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначеного законом належного обґрунтування по підставам касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.
Так, у поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 , зокрема, вказує на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме положень статей 5, 16 Закону України "Про захист прав на знаки для товарів і послуг", статей 418, 420, 500 ЦК України; окремо скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №367/4695/20 та постанову Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №910/22001/17.
При цьому, скаржник не зазначає підстави (підставу) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України.
Тобто при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 ГПК України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України.
Окрім цього, положенням пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
В прохальній частині касаційної скарги скаржник виклав свої вимоги до Суду в такій редакції: "скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №760/27385/17 в частині часткового задоволення первісного позову ОСОБА_2 , та в частині повної відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . Повністю скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022. Ухвалити по справі нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 , Колеснікова Євгена Володимировича , та повністю задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 , визнавши за ним право попереднього користувача на торгівельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 ".
Оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 у справі №760/27385/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022, первісний позов ОСОБА_2 задоволено частково, зокрема:
- зобов`язано ОСОБА_3 припинити порушення прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг «VAPE HOUSE» за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №224482 від 27.03.2017 стосовно послуг 35 класу МКТП (демонстрування товарів 34 класу);
- зобов`язано ФОП Костецьку Ю. В. припинити порушення прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №224482 від 27.03.2017 стосовно послуг 35 класу МКТП (демонстрування товарів 34 класу);
-заборонено ОСОБА_3 використовувати знак для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №224482 від 27.03.2017, а також схожі з ним до ступеня сплутування позначення стосовно наведених у цьому свідоцтві товарів і послуг шляхом застосування їх в діловій документації, в мережі Інтернет, в тому числі, в доменному імені www.vape-house.com.ua;
- заборонено ФОП Костецькій Ю. В. використовувати знак для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №224482 від 27.03.2017, а також схожі з ним до ступеня сплутування позначення стосовно наведених у цьому свідоцтві товарів і послуг шляхом застосування їх в діловій документації, в мережі Інтернет, в тому числі, в доменному імені www.vape-house.com.ua.
В іншій частині первісного позову ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні первісного позову ФОП Колеснікова Є. В. відмовлено повністю. У задоволенні зустрічного позову, щодо визнання права попереднього користувача, відмовлено повністю.
Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Враховуючи те, що на даний час судові рішення у справі №760/27385/17 переглядаються Верховним Судом в порядку господарського судочинства, ставка судового збору має застосовуватися, як за подання позовної заяви до господарського суду.
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, яка діяла на момент подання первісного позову та зустрічного позову) ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру було встановлено: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017" (на момент подання первісного позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року визначений у розмірі 1600, 00 грн.
Приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018" (на момент подання зустрічного позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року визначений у розмірі 1762, 00 грн.
Відповідно до абзацу 2 частини шостої статті 6 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, яка діяла на момент подання первісного позову) у разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Отже, з урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що первісний позов немайнового характеру був поданий одночасно кількома позивачами (в нашому випадку - два позивача) та вимоги поданої скарги, при поданні касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 29 124, 00 грн [(1600, 00 грн х 4 (чотири оскаржувані вимоги немайнового характеру за первісним позовом) х 2 (два позивача)) + 1762, 00 грн (одна оскаржувана вимога немайнового характеру за зустрічним позовом) х 200%].
На підтвердження доказів сплати судового збору скаржником додано до касаційної скарги квитанцію №6ВЕ9-МНХР-70РН-9ТН0 від 26.09.2022, з якої вбачається, що судовий збір сплачено в сумі 9 473, 10 грн, тобто в меншому ніж належить до сплати розмірі.
Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази доплати судового збору у розмірі 19 650, 90 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами:
- ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030102 ;
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 ;
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
-код банку отримувача (МФО) 899998 ;
- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007 ;
- код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Верховний Суд роз`яснює, що у разі не усунення вищевказаних недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.
Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Так, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 31.08.2022 (повний текст постанови складено - 06.09.2022), а тому строк на її оскарження закінчився 26.09.2022.
Касаційну скаргу подано скаржником до Верховного Суду 27.09.2022, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 31.08.2022.
Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подання касаційної скарги, Костецький В. Б. посилається лише на те, що повний текст оскаржуваного рішення був отриманий адвокатом скаржника - Панченком О. Є. 08.09.2022 та зазначає, що розписка про це є в матеріалах справи №760/27385/17. На підтвердження вказаного скаржник не додав ніяких доказів, крім зазначення того, що розписка міститься в матеріалах справи.
Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.
Верховний Суд звертає увагу, що як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №760/27385/17 надіслана судом до реєстру 06.09.2022, зареєстрована 06.09.2022, оприлюднена 09.09.2022.
На підтвердження істинності твердження про отримання копії оскаржуваного рішення не надано жодних належних і допустимих доказів, щоб свідчило про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а саме доказів отримання повного тексту оскаржуваної постанови саме 08.09.2022 (зокрема, але не виключно: розписка про отримання копії повного тексту постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №760/27385/17, тощо) або доказів того, що скаржник не отримував оскаржуваного рішення раніше, або що рішення суду апеляційної інстанції не надсилалося скаржнику всупереч вимогам статті 285 ГПК України.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
Верховний Суд відзначає, що матеріали справи у суду касаційної інстанції відсутні. За положеннями частини першої статті 294 ГПК України матеріали витребовуються судом касаційної інстанції лише у разі відкриття касаційного провадження. Таким чином, суд самостійно не може перевірити факт направлення сторонам судового рішення. Вказана обставина не звільняє скаржника від доведення тих обставин, на які він посилається у своїх доводах, та не перекладає на суд обов`язку встановлювати певні обставини.
Отже, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави покладатися на істинність твердження скаржника про те, що копію оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №760/27385/17 він не отримував або отримав саме 08.09.2022, за відсутності можливості перевірити відповідні докази за матеріалами справи щодо направлення/ненаправлення судом копії судового рішення учасникам справи за допомогою поштового зв`язку та/або електронною поштою, або вручення судового рішення учаснику справи. Заявник, у свою чергу, наділений правом ознайомлюватися із матеріалами справи, отримувати із них витяги, копії (стаття 42 ГПК України), а також отримувати, в тому числі на офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява № 11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
В контексті викладеного суд зазначає, що згідно з положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень, а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно з частиною першою статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою, і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення, як за допомогою контакт-центру суду, так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності / неповажності причин пропуску строку.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
У даному випадку доказами, що підтверджують дату отримання скаржником копії оскаржуваної постанови, є, зокрема, копія конверта з трек-кодом та роздруківка з сайту Укрпошта щодо відстеження поштових пересилань, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про дату її отримання, розписка про отримання копії судового рішення, тощо.
Саме по собі твердження скаржника про те, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції він отримав лише 08.09.2022, що ніби підтверджується розпискою в матеріалах справи, яку до скарги скаржник не додав, з огляду на вищевказане не розцінюється судом, як доказ отримання оскаржуваної постанови. Тому істинність твердження має бути підтверджена належними і допустимими доказами, а в даному випадку відсутні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на підставі частини першої статті 288 ГПК України.
Верховний Суд зазначає, що скаржником не надано ані доказів ненаправлення йому судом через поштовий зв`язок копії повного тексту постанови апеляційного суду станом на день подання касаційної скарги, ані доказів надіслання апеляційним судом повного тексту оскаржуваної постанови на електронну пошту ОСОБА_3 .
При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 №3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів отримання/неотримання повного тексту оскаржуваної постанови суду скаржник не надав, що унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України, у зв`язку з чим відповідне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження може бути розглянуте після надання належного обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
У справі "Устименко проти України" (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржником до клопотання не додано належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №760/27385/17 із дотриманням процесуальних строків на касаційне оскарження судового рішення.
Можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.
З огляду на викладене колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №760/27385/17.
Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №760/27385/17 з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних доказів.
Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом:
- надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №760/27385/17 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів;
- надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень у даній справі;
- надання документа на підтвердження доплати судового збору в розмірі 19 650, 90 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліків протягом установленого строку матиме наслідком, або повернення касаційної скарги скаржнику або відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з вищенаведеного.
Керуючись статтями 119, 123, 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтями 4, 6 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд,
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 у справі №760/27385/17 - залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка,6.
3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
