Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/3098/20 Головуючий у 1 інстанції: Кармазін О.А.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Бужак Н.П.
Черпіцької Л.Т.
За участю секретаря Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України, третя особа - Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про визнання нечинним нормативно-правового акта (в частині), скасування рішення, скасування наказу (в частині), визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України), Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (далі - Атестаційна колегія), третя особа - Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки, в якому просив:
- визнати таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та нечинним підпункт 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14.01.2016 р. із змінами, внесеними, згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 174 від 06.02.2017 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 р. за № 183/28313;
- визнати протиправним та скасувати підпункт 2 пункту 1 Протоколу № 6 засідання Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року в частині рішення щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння ОСОБА_1 вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 16.12.2019 року №1573 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 16 грудня 2019 року та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 5 липня 2018 року № 728» щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та відмови у видачі атестата старшого дослідника ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо не видачі атестата старшого дослідника ОСОБА_1 та зобов`язати Міністерство освіти і науки України видати атестат старшого дослідника ОСОБА_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що підпункт 2 пункту 7 Розділу II Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, який затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 14.01.2016 року № 13 із змінами, не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - пункту 10 Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. №656.
28 грудня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Полєтаєва Ігоря Олексійовича надійшла заява про стягнення судових витрат з Міністерства освіти і науки України.
30 грудня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Також, 04 січня 2021 року до суду апеляційної інстанції від Міністерства освіти і науки України надійшло клопотання, в якому заперечувало проти стягнення судових витрат з відповідача.
14 січня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Полєтаєва І.О. надійшла заява про стягнення судових витрат з Міністерства освіти і науки України.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , 1980 р.н., в 2002 році закінчив Харківський інститут Військово-Повітряних Сил імені Івана Кожедуба за спеціальністю «Виробництво, технічне обслуговування та ремонт повітряних суден». Кандидат технічних наук з 2014 року. Дисертацію захищено 19.05.2014 року.
Рішенням науково технічної ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки Міністерства оборони України від 21.10.2019 ОСОБА_1 присвоєно вчене звання старшого дослідника.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 14 січня 2016 року №13, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України, затверджено Порядок присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам.
Порядок затверджено, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №656 "Деякі питання реалізації статті 54 Закону України "Про вищу освіту".
Визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства освіти України від 13 листопада 1997 року №406 "Про Порядок розгляду атестаційних справ про присвоєння вчених звань професора і доцента", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 року за №616/2420. Наказ набрав чинності 09.03.2016 року.
Підпунктом 2 пункту 7 розділу ІІ встановлено, що вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам вищих навчальних закладів або наукових установ, зарахованих на посади після обрання за конкурсом чи в порядку атестації, зокрема за сумісництвом:
які мають:
стаж наукової роботи не менш як п`ять років на посаді старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідуючого (начальника) та завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), завідуючого кафедрою, призначені на посади ректора, проректора з наукової роботи, директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року;
наукові праці, опубліковані після захисту дисертації у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, з яких не менше двох публікацій у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science та не є перекладами з інших мов;
сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче B2) з мов країн Європейського Союзу або кваліфікаційні документи (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), пов`язані з використанням цих мов, або не менш як 10 праць, які опубліковані англійською мовою у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science, та не є перекладами з інших мов;
3) які пройшли навчання, стажування або працювали у вищому навчальному закладі, науковій (або науково-технічній) установі в країні, яка входить до ОЕСР та/або ЄС, або є (чи були) керівниками/виконавцями проектів, які фінансуються зазначеними країнами, та мають відповідні сертифікати, свідоцтва, дипломи чи інші документи, які це підтверджують, або взяли участь у роботі не менш як однієї наукової конференції (конгресу, симпозіуму, семінару), проведеної у зазначених країнах.
Так, Рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 16.12.2019 року, яке оформлено Протоколом № 6 засідання атестаційної колегії, скасовано рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння позивачу вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка».
Додатково, у листі від 24 грудня 2019 року звернута увага ОСОБА_1 на умови щодо необхідності публікацій наукових праць у періодичному виданні.
Зазначено, що періодичне видання - це серіальне видання, що виходить через певні, рівні проміжки часу та має заздалегідь визначену щорічну кількість нумерованих (датованих) випусків та має одну назву (ДСТУ 3017/2015).
Вказано, також, що на с. 37 - 50 атестаційної справи ОСОБА_1 містяться копії наукових праць, оприлюднених на 3-ій та 4-ій міжнародній конференції, які «були опубліковані в іноземному виданні APUAVD (Actual Problems of Unmanned Aerial Vehicles Developments (APUAVD)». У вихідних даних збірників наукових праць, у яких розміщені матеріали цих конференцій, міститься інформація про ISBN цих видань.
Зазначено, що за даними ДНУ «Книжкова палата України імені Івана Федорова», яка виконує функції національного агентства ISBN в Україні, ISBN - це універсальний ідентифікаційний код, який проставляється на книгах і брошурах незалежно від способу їх виготовлення, розповсюдження, тиражу та обсягу і супроводжує видання з моменту їх виготовлення. ISBN однозначно й безпомилково ідентифікує лише одне неперіодичне видання одного конкретного видавця, є неповторним і використовується тільки для цього видання. Водночас, періодичним виданням присвоюється інший ISSN (Міжнародний стандартний номер серіального видання) це код періодичного видання, який призначений для ідентифікації усіх постійних ресурсів незалежно від носія.
Відтак, зазначено, що підставою для скасування атестаційною колегією МОН рішення про затвердження рішення вченої ради про присвоєння позивачу звання старшого дослідника слугувала невідповідність матеріалів вимогам абзацу п`ятого пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам.
Пунктом 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року № 1573 Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 16 грудня 2019 року та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 5 липня 2018 року № 728 скасовано рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та відмовлено у видачі атестата старшого дослідника ОСОБА_1 .
Міністерство освіти і науки України та Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки України дійшли висновку про невідповідність рішення ради вимогам п. 7 Порядку № 13, а саме: здобувач не має публікацій (менше двох) у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science та не є перекладами з інших мов. Зазначені в атестаційній справі здобувача публікації, опубліковані в не періодичних виданнях. Здобувач має 2 статті після захисту у неперіодичному збірнику матеріалів вищезгаданих конференцій з кодом ISBN.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями про відмову у видачі атестата старшого дослідника, а також, вважаючи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та нечинним підпункт 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку №13, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII).
Частиною 1 вищевказаного Закону №1556-VII передбачено, що в Україні присвоюються такі вчені звання: 1) старший дослідник; 2) доцент; 3) професор.
Відповідно до частини 3 статі 54 Закону №1556-VII, вчене звання старшого дослідника присвоюється особам, які професійно здійснюють наукову або науково-технічну діяльність.
З приводу позовної вимоги про визнання таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та нечинним підпункт 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14.01.2016 р. із змінами, внесеними, згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 174 від 06.02.2017 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 р. за № 183/28313, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 4 статті 54 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 року №1556-VII передбачено, що вчене звання професора, доцента, старшого дослідника присвоює вчена рада закладу вищої освіти (вчена рада структурного підрозділу). Право присвоєння вченого звання професора та старшого дослідника надається також вченим (науково-технічним) радам наукових установ. Рішення відповідних вчених рад затверджує атестаційна колегія центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з наведеної норми Закону №1556-VII випливає повноваження саме Кабінету Міністрів України затвердити порядок затвердження атестаційною колегією центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки рішень вчених (науково-технічних) рад наукових установ про присвоєння вчених звань.
На виконання частин 4, 5 статті 54 Закону України «Про вищу освіту», постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 656 затверджено Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань (далі - Порядок №656), яким визначено механізм затвердження атестаційною колегією МОН рішень про присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника (далі - вчені звання) вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ (далі - вчені ради).
У відповідності до пункту 3 вищевказаної Постанови №656, Міністерство освіти і науки має затвердити протягом двох місяців порядок присвоєння вищими навчальними закладами та науковими установами вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань.
Так, Указом Президента України від 25 квітня 2013 року № 240/2013 затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України (далі - Положення № 240/2013), пунктом 1 якого передбачено, що Міністерство освіти і науки України (МОН України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Згідно пункту 2 Положення № 240/2013, МОН України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Президента України, а також цим Положенням.
За приписами п. 3 Положення № 240/2013, основними завданнями МОН України є: забезпечення формування державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності; реалізація державної політики у сфері освіти і науки.
В силу до пунктів 5, 34, 36, 37 пункту 4 Положення № 240/2013, МОН України відповідно до покладених на нього завдань: здійснює нормативно-правове регулювання у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності; забезпечує єдність вимог до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів та вчених звань, проводить експертизу, в тому числі на відсутність текстових запозичень, дисертацій для здобуття наукових ступенів та атестаційних справ для присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, а також забезпечує розгляд апеляцій на рішення спеціалізованих вчених рад та вчених рад вищих навчальних закладів і наукових установ; координує діяльність органів виконавчої влади та здійснює керівництво роботою з присудження наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присвоєння вчених звань старшого наукового співробітника, доцента і професора науково-дослідних (науково-технічних) установ та вищих навчальних закладів у сфері атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації; присвоює вчені звання старшого наукового співробітника, доцента, професора, видає відповідні атестати, затверджує перелік документів, необхідних для розгляду питань щодо позбавлення (відновлення) вчених звань.
За приписами пункту 8 Положення № 240/2013, МОН України в межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання. Накази МОН України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Нормативно-правові акти МОН України підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Накази МОН України, видані в межах його повноважень, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.
З огляду на зазначене, вчене звання старшого дослідника присвоює вчена рада вищого навчального закладу, відповідно до Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2016 року № 656, при цьому, відповідний порядок присвоєння вищими навчальними закладами та науковими установами вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань відповідно визначається Міністерством освіти і науки України.
Пунктом 10 Порядку №656 передбачено, що вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам закладів вищої освіти та наукових установ, які мають науковий ступінь; період роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників, визначений МОН; наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН, у кількості, визначеній МОН; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або кваліфікаційні документи, пов`язані з використанням іноземної мови, та документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання (крім осіб з інвалідністю I групи).
Отже, положеннями Порядку № 656 визначено виключний перелік критеріїв, яким має відповідати особа, для присвоєння їй вченого звання старшого дослідника.
При цьому, положення пункту 10 Порядку №656 свідчать, що одним із критеріїв, необхідним для присвоєння вченого звання старшого дослідника є наявність у особи наукових праць у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН, у кількості, визначеній МОН.
З вищевказаного вбачається, що Кабінет Міністрів України уповноважив Міністерство освіти і науки України визначити міжнародні наукометричні бази, до яких повинно бути включене видання, в якому опублікував наукову працю здобувач вченого звання старшого дослідника, а також, визначити кількість таких наукових праць.
Наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14 січня 2016 року із змінами, внесеними, згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 174 від 06 лютого 2017 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 183/28313, затверджено Порядок присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (далі - Порядок №13).
Пунктом 7 Розділу ІІ вищевказаного Порядку №13 визначено, що вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам вищих навчальних закладів або наукових установ, зарахованих на посади після обрання за конкурсом чи в порядку атестації, зокрема за сумісництвом:
1) яким присуджено науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук), доктора наук;
2) які мають:
стаж наукової роботи не менш як п`ять років на посаді старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідуючого (начальника) та завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), завідуючого кафедрою, призначені на посади ректора, проректора з наукової роботи, директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року;
наукові праці, опубліковані після захисту дисертації у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, з яких не менше двох публікацій у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science та не є перекладами з інших мов;
сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) з мов країн Європейського Союзу або кваліфікаційні документи (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), пов`язані з використанням цих мов, або не менш як 10 праць, які опубліковані англійською мовою у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science, та не є перекладами з інших мов;
3) які пройшли навчання, стажування або працювали у вищому навчальному закладі, науковій (або науково-технічній) установі в країні, яка входить до ОЕСР та/або ЄС, або є (чи були) керівниками/виконавцями проектів, які фінансуються зазначеними країнами, та мають відповідні сертифікати, свідоцтва, дипломи чи інші документи, які це підтверджують, або взяли участь у роботі не менш як однієї наукової конференції (конгресу, симпозіуму, семінару), проведеної у зазначених країнах.
З вищевказаного вбачається, що, згідно вимог абзаців 2-3 підпункту 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку № 13, зокрема, здобувач повинен мати: наукові праці, опубліковані після захисту дисертації у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, з яких не менше двох публікацій у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science та не є перекладами з інших мов; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) з мов країн Європейського Союзу або кваліфікаційні документи (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), пов`язані з використанням цих мов, або не менш як 10 праць, які опубліковані англійською мовою у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science, та не є перекладами з інших мов.
Отже, положеннями абзаців 2-3 підпункту 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14 січня 2016 року із змінами, внесеними, згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 174 від 06 лютого 2017 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 183/28313 встановлено, додаткові критерії, яким має відповідати особа для присвоєння їй вченого старшого дослідника, які відсутні у переліку критеріїв, визначених Порядком № 656, а саме: визначено в якості додаткової вимоги вид видання за періодичністю - періодичне видання.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 18 вересня 2018 року у справі №826/11279/16.
Таким чином, колегія суддів вважає, що абзаци 2-3 підпункту 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14 січня 2016 року із змінами, внесеними, згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 174 від 06 лютого 2017 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 183/28313 не відповідають правовому акту вищої юридичної сили - пункту 10 Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №656, оскільки, містять додатковий критерій для здобувача вченого звання старшого дослідника - вид видання за періодичністю, в якому повинні бути опубліковані наукові праці після захисту дисертації - періодичне видання.
З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для висновку щодо невідповідності спірних положень абзацу третього підпункту 2 пункту 7 розділу ІІ Порядку № 13 правовому акту вищої юридичної сили, яким, відповідно до ієрархії нормативно-правових актів, є постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 р. № 656, колегія суддів вважає помилковим.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 просить визнати такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили та нечинними всі положення підпункту 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14.01.2016 р. із змінами, внесеними, згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 174 від 06.02.2017 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 р. за № 183/28313.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили - пункту 10 Порядку №656 виключно положення абзаців 2-3 підпункту 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку №13, а тому, позовні вимоги підлягають задоволенню виключно в цій частині.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне визнати такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили та нечинними абзаци 2-3 підпункту 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14 січня 2016 року із змінами, внесеними, згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 174 від 06 лютого 2017 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 183/28313.
Щодо визнання протиправним та скасування підпункту 2 пункту 1 Протоколу № 6 засідання Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року в частині рішення щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння ОСОБА_1 вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 16.12.2019 року №1573 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 16 грудня 2019 року та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 5 липня 2018 року № 728» щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та відмови у видачі атестата старшого дослідника ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Як було вищезазначено, відповідно до пункту 4 Порядку №656, вчена рада закладу вищої освіти, якому в установленому порядку надано статус дослідницького, приймає остаточне рішення щодо присвоєння вченого звання, яке надсилається протягом двох тижнів МОН для затвердження (без розгляду атестаційної справи кандидата на присвоєння вченого звання на засіданні атестаційної колегії МОН) відповідно до цього Порядку.
Матеріали справи свідчать, що рішенням вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки присвоєно ОСОБА_1 вчене звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» (Т.1 а.с. 56-57).
Пунктом 8 Розділу ІІІ Порядку №13 передбачено, що вчений секретар після прийняття вченою радою рішення про присвоєння здобувачу вченого звання протягом 15 днів оформляє атестаційну справу здобувача вченого звання відповідно до вимог розділу IV «Оформлення атестаційної справи» цього Порядку та надсилає її до МОН.
Нормами пункту 11 Порядку №656 закріплено, що атестаційні справи надсилаються до МОН для розгляду атестаційною колегією МОН. Формою роботи атестаційної колегії МОН є засідання, яке є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу. Рішення атестаційної колегії оформляється протоколом, затверджується наказом МОН та оприлюднюється на офіційному веб-сайті МОН.
На виконання вищевказаних положень, Державним науково-дослідним інститутом випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки було сформовано атестаційну справу кандидата технічних наук ОСОБА_1 щодо присвоєння вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» і направлено до Міністерства освіти і науки України супровідним листом від 23.10.2019 року №70/4/3467 для подальшого затвердження МОН України (Т. 1 а.с. 54).
Згідно пункту 13 Порядку №656, у разі недотримання вимог законодавства з питань присвоєння вчених звань, у тому числі за порушення академічної доброчесності, атестаційна колегія МОН скасовує рішення вченої ради та відмовляє у видачі державного документа про присвоєння вченого звання.
Так, Атестаційною колегією Міністерства освіти і науки України було прийнято рішення щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння ОСОБА_1 вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка», яке викладено в підпункті 2 пункту 1 Протоколу №6 засідання Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року (Т. 1 а.с. 46-52).
За приписами пункту 21 Порядку №656, у разі виявлення МОН порушення вимог законодавства з питань присвоєння вчених звань, у тому числі за порушення академічної доброчесності, особа, якій присвоєно вчене звання, може бути позбавлена такого звання, зокрема, шляхом: скасування атестаційною колегією МОН рішення про затвердження рішення вченої ради про присвоєння вченого звання.
Відповідно до пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року №1573 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 16 грудня 2019 року та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 5 липня 2018 року № 728», Міністерством освіти і науки України вирішено скасувати рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та відмовити у видачі атестата старшого дослідника ОСОБА_1 (Т. 1 а.с. 38-39).
Згідно листа Міністерства освіти і науки України «Про розгляд запиту» від 24 грудня 2019 року №9/660-19, підставою для скасування Атестаційною колегією МОН рішення про затвердження рішення вченої ради про присвоєння ОСОБА_1 вченого звання старшого дослідника слугувала невідповідність вимогам абзацу п`ятого пункту 7 розділу II Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам (Т. 1 а.с. 34).
Отже, з даного листа вбачається, що Міністерство освіти і науки України та Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки України дійшли висновку про невідповідність рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки вимогам п. 7 Порядку № 13, а саме: здобувач не має публікацій (менше двох) у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science та не є перекладами з інших мов. Зазначені в атестаційній справі здобувача публікації, опубліковані в не періодичних виданнях. Здобувач має 2 статті після захисту у неперіодичному збірнику матеріалів вищезгаданих конференцій з кодом ISBN.
Колегія суддів вважає вказані висновки відповідачів помилковими, оскільки, як було вищезазначено, абзац 2 підпункту 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку №13, який встановлює додатковий критерій для здобувача вченого звання старшого дослідника - вид видання за періодичністю, в якому повинні бути опубліковані наукові праці після захисту дисертації - періодичне видання, не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - пункту 10 Порядку №656.
За приписами ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються права, свободи, обов`язки людини і громадянина, тощо.
Накази, інструкції, положення тощо міністерств, відомств, державних комітетів - це підзаконні нормативно-правові акти відомчого характеру, зміст яких не повинен суперечити законам України та нормативно-правовим актам Президента і Уряду України.
Положення частини 4 статті 54 Закону України «Про вищу освіту» передбачають, що вчене звання старшого дослідника присвоює вчена рада вищого навчального закладу, рішення якої атестаційна колегія центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, зазначена норма Закону чітко зазначає, що рішення вчених рад затверджує атестаційна колегія центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів наголошує на тому, що будь-яких обмежень щодо періодичності видань, в яких повинні бути опубліковані наукові праці здобувача після захисту дисертації Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 656 не містить.
Таким чином, колегія суддів вважає, що Атестаційна колегія Міністерства освіти і науки України, вирішуючи питання про затвердження рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння ОСОБА_1 вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка», повинна була керуватися вимогами Порядку №656.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати підпункт 2 пункту 1 Протоколу № 6 засідання Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року в частині рішення щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння ОСОБА_1 вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та пункт 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року №1573 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 16 грудня 2019 року та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 5 липня 2018 року № 728» щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та відмови у видачі атестата старшого дослідника ОСОБА_1 .
Щодо визнання протиправною бездіяльності Міністерства освіти і науки України щодо не видачі атестата старшого дослідника ОСОБА_1 та зобов`язання Міністерства освіти і науки України видати атестат старшого дослідника ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 12-13 Порядку №656, рішення вченої ради про присвоєння вченого звання набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення вченої ради та видачу відповідного державного документа про присвоєння вченого звання на підставі рішення атестаційної колегії МОН.
У разі недотримання вимог законодавства з питань присвоєння вчених звань, у тому числі за порушення академічної доброчесності, атестаційна колегія МОН скасовує рішення вченої ради та відмовляє у видачі державного документа про присвоєння вченого звання.
В силу пункту 14 Порядку №656, у разі скасування атестаційною колегією МОН рішення вченої ради про присвоєння вченого звання вчена рада може повторно прийняти рішення про присвоєння вченого звання не раніше ніж через один рік після скасування МОН рішення.
Із зазначеного вбачається, що вирішення питання про дотримання вимог законодавства з питань присвоєння вчених звань, у тому числі, щодо академічної доброчесності, відноситься до повноважень Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому, завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року, кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 10 травня 2019 року у справі №161/10774/17.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача, за даних обставин справи, буде зобов`язання Атестаційну колегію Міністерства освіти і науки України повторно розглянути питання про затвердження рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння ОСОБА_1 вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка».
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили та нечинними абзаци 2-3 підпункту 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14 січня 2016 року із змінами, внесеними, згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 174 від 06 лютого 2017 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 183/28313.
Визнати протиправним та скасувати підпункт 2 пункту 1 Протоколу № 6 засідання Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року в частині рішення щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння ОСОБА_1 вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка».
Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року №1573 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 16 грудня 2019 року та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 5 липня 2018 року № 728» щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та відмови у видачі атестата старшого дослідника ОСОБА_1 .
Зобов`язати Атестаційну колегію Міністерства освіти і науки України повторно розглянути питання про затвердження рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння ОСОБА_1 вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Бужак Н.П.
Черпіцька Л.Т.
Повний текст постанови виготовлено 08.02.2021 р
