Єдиний державний реєстр судових рішень
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А
22 травня 2020 року м. Київ № 640/3098/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про оскарження нормативно-правового акту в частині та скасування підпункту 2 пункту 1 протоколу № 6 засідання комісії, скасування пункту 2 наказу та визнання протиправною бездіяльності,-
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки в якому просить суд:
1) визнати таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та нечинним підпункт 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14.01.2016 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №174 від 06.02.2017, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №183/28313;
2) визнати протиправним та скасувати підпункт 2 пункту 1 протоколу № 6 засідання Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року в частині рішення щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння ОСОБА_1 вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка»;
3) визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 16.12.2019 року №1573 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 16 грудня 2019 року та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 5 липня 2018 року № 728» щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та відмови у видачі атестата старшого дослідника ОСОБА_1 ;
4) визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо не видачі атестата старшого дослідника Шлапацькому Вячеславу Олександровичу та зобов`язати Міністерство освіти і науки України видати атестат старшого дослідника Шлапацькому Вячеславу Олександровичу.
18 травня 2020 року в системі «Діловодство спеціалізованого суду» зареєстровано направлену через електронний кабінет заяву, із зазначенням, що вона подана представником позивача Полєтаєвим І.О., про відвід судді Кармазіна О.А. від розгляду даної справи.
В обґрунтування поданої заяви представник зазначає, що прийнятті суддею процесуальні рішення про залишенням позову без руху з підстав неподання позову у паперовій формі, неподання доказів сплати судового збору та поверненням позову у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог, обмежило позивача в доступі до правосуддя, що у сукупності викликає сумнів в неупередженості та об`єктивності судді.
Водночас, заявник зазначає, що ним подана скарга до Вищої Ради Правосуддя відносно судді Кармазіна О.А., що на думку заявника розгляд скарги виключає безсторонність судді в розгляді цієї справи.
Відповідно до ч.ч. 3, 4, 8 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Кармазін О.А.) від 19.05.2020 визнано необґрунтованим зазначений у заяві від 17.05.2020 відвід судді та передано справу для розгляду питання про відвід судді.
Дослідивши матеріали справи та поданої представником позивача заяви про відвід судді Кармазіну О.А., суд зазначає наступне.
Статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді.
Зокрема, пунктом 4 ч. 1 ст. 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
При цьому суд зазначає, що важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини, у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.
Європейський Суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справах П`єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства).
Щодо суб`єктивного тесту, то він полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Проте презюмується особиста неупередженість.
Щодо об`єктивного тесту, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки суддів, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості суддів. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення ЄСПЛ у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність судді презюмується.
Що стосується об`єктивного критерію, то побоювання відповідача, що суддя є небезстороннім не можна вважати об`єктивно обґрунтованими, позаяк по своїй суті вони є гіпотетичними і не підтверджуються такими фактами, які могли б викликати сумніви щодо неупередженості суддів. Жодних обставин тому, що суддя Кармазін О.А. не був вільним від стороннього впливу чи будь-якого втручання у судовий розгляд справи, у заяві про відвід не наведено.
Більше того, оцінюючи підстави вказані представником ОСОБА_1 , які, з його точки зору, свідчать про неупередженість судді, суд вважає, що представник ОСОБА_1 передусім надає оцінку процесуальним діям судді.
При цьому, ч. 4 ст. 36 КАС України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно, думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
За роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України в п.10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Окрім того, у висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку із здійсненням ними своїх функцій.
Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Отже, суддя тієї ж інстанції, як і суддя щодо якого здійснюється розгляд заяви про відвід, не наділений повноваженнями давати оцінку та проводити аналіз в розрізі закону вчиненим процесуальним діям головуючого у справі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява про відвід судді Кармазіну О.А. є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.
Приймаючи до уваги викладене в сукупності, керуючись ст.ст. 36, 37, 40, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про відвід судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазіна О.А. від розгляду адміністративної справи №640/3098/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя В.І. Келеберда
