ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/3098/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого-судді: Черпіцької Л.Т.
суддів: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.,
за участю секретаря: Закревської І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про оскарження нормативно-правового акта в частині та скасування підпункт 2 пункту 1 протоколу № 6 засідання комісії, скасування пункту 2 наказу та визнання протиправною бездіяльності,
В С Т А Н О В И Л А:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства освіти і науки України та Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України, в якому просив суд:
1) визнати таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та нечинним підпункт 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14.01.2016 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №174 від 06.02.2017, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №183/28313;
2) визнати протиправним та скасувати підпункт 2 пункту 1 протоколу № 6 засідання Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року в частині рішення щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння ОСОБА_1 вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка»;
3) визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 16.12.2019 №1573 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 16 грудня 2019 року та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 5 липня 2018 року № 728» щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та відмови у видачі атестата старшого дослідника Шлапацькому Вячеславу Олександровичу;
4) визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо не видачі атестата старшого дослідника Шлапацькому Вячеславу Олександровичу та зобов`язати Міністерство освіти і науки України видати атестат старшого дослідника Шлапацькому Вячеславу Олександровичу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року повернено позовну заяву на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду першої інстанції обгрунтована тим, що предметом даної позовної заяви є об`єднані вимоги, які мають самостійні предмети та обсяги доказування, що також супроводжуються різними доказами та підставами їх виникнення. Для з`ясування правомірності та обґрунтованості кожної позовної вимоги, є необхідним з`ясування обсягу обставин та дослідження документів окремо щодо правомірності прийняття НПА в його частині та щодо правомірності прийняття індивідуальних актів (протокол № 6 засідання Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року та наказу Міністерства освіти і науки України від 16.12.2019 № 1573 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 16 грудня 2019 року та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 5 липня 2018 року № 728»). Водночас, статтею 264 КАС України встановлені особливості розгляду вимоги про скасування нормативно-правового актів, що у свою чергу унеможливлює розгляд цих вимог одночасно з вимогами щодо оскарження індивідуальних актів, дій чи бездіяльності. При цьому суд у своєму рішенні послався на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 826/19197/16 (провадження № К/9901/51830/18).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що ухвала була постановлена з порушенням норм процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичною підставою, що зумовила постановлення оскаржуваного судового рішення, було встановлення судом першої інстанції, що позовні вимоги та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, свідчить про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, оскільки позивачем в одному (даному) позові заявлено:
вимогу щодо оскарження частина нормативно-правового акту вимога (1) - визнання таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та нечинним підпункт 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14.01.2016 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №174 від 06.02.2017, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №183/28313, та
вимоги щодо скасування актів індивідуальної дії вимога (2) - визнання протиправним та скасувати підпункт 2 пункту 1 протоколу № 6 засідання Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року в частині рішення щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння ОСОБА_1 вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та вимога (3) - скасування пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 16.12.2019 року №1573 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 16 грудня 2019 року та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 5 липня 2018 року № 728» щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та відмови у видачі атестата старшого дослідника Шлапацькому Вячеславу Олександровичу та як наслідок позивачем завлено вимогу (4) - визнання протиправною бездіяльності Міністерства освіти і науки України щодо не видачі атестата старшого дослідника Шлапацькому Вячеславу Олександровичу та зобов`язати Міністерство освіти і науки України видати атестат старшого дослідника Шлапацькому Вячеславу Олександровичу.
Вимоги (1), (3) та (4) звернуті до відповідача 1 - Міністерства освіти і науки України, натомість вимога (4) звернута до іншого суб`єкта владних повноважень - відповідача 2 - Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України.
Тобто, заявлені позивачем вимоги звернуті до різних відповідачів та мають індивідуальний предмет доказування, підстави позову, оскільки вимога (1) щодо оскарження НПА розглядається на підставі інших документів (доказів), ніж вимоги (2) та (3), які є актами індивідуальної дії.
Як наслідок предметом даної позовної заяви є об`єднані вимоги, які мають самостійні предмети та обсяги доказування, що також супроводжуються різними доказами та підставами їх виникнення.
За правилами частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Водночас відповідно до частини п`ятої цієї статті не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
За частиною шостою статті 172 КАС України суд вправі за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Отже, визначальною умовою для роз`єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз`єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Зазначений припис спрямований на те, щоб суб`єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Проте таке роз`єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.
Указаному кореспондує припис абзацу другого частини шостої статті 172 КАС України, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.
Зважаючи на зміст заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною 6 статті 172 КАС України, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. В тому числі, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз`єднав позовні вимоги.
Даний висновок також узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 серпня 2019 року у справі №9901/404/19.
В той же час, відсутні для застосування до даних спірних правовідносин позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 826/19197/16, оскільки фактичні обставини у даній справі є відмінними від обставин, які мають місце у справі № 640/3098/20.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позовної заяви у даній справі, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості погодитись із таким застосуванням норм процесуального права.
Згідно частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За наведених обставин, колегія суддів приходить висновку про наявність законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, встановлені статтями 328-329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2020 року.
Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька
Судді : Я.Б. Глущенко
О.Є. Пилипенко
