ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
21 лютого 2020 року м. Київ № 640/3098/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
ОСОБА_1
до
Міністерства освіти і науки України (відповідач-1), Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (відповідач-2)
про
про оскарження нормативно-правового акту в частині та скасування підпункт 2 пункту 1протоколу № 6 засідання комісії, скасування пункту 2 наказу та визнання протиправною бездіяльності,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 (адреса АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства освіти і науки України (адреса м.Київ, пр-т. Перемоги, 10, 01135; код ЄДР 38621185) та Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (адреса м. Київ, пр-т. Перемоги, 10, 01135; код ЄДР 38621185), в якому просить суд:
1) визнати таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та нечинним підпункт 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14.01.2016 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №174 від 06.02.2017, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №183/28313;
2) визнати протиправним та скасувати підпункт 2 пункту 1 протоколу № 6 засідання Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року в частині рішення щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння ОСОБА_1 вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка»;
3) визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 16.12.2019 №1573 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 16 грудня 2019 року та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 5 липня 2018 року № 728» щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та відмови у видачі атестата старшого дослідника Шлапацькому Вячеславу Олександровичу;
4) визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо не видачі атестата старшого дослідника Шлапацькому Вячеславу Олександровичу та зобов`язати Міністерство освіти і науки України видати атестат старшого дослідника Шлапацькому Вячеславу Олександровичу.
Таким чином, позивачем одночасно оскаржується нормативно-правовий акт та акти індивідуальної дії.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, суддя зазначає наступне.
Позивач, обґрунтовуючи позовну вимогу (1) зазначив, що Міністерство освіти і науки України (далі - МОН) в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, постанов Верховної Ради України та актів Президента України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання. Накази МОН, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, видаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Нормативно-правові акти МОН підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку. Накази МОН, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами - пункт 8 Положення про Міністерство освіти і науки України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630.
Зазначає, що вчене звання професора, доцента, старшого дослідника присвоює вчена рада закладу вищої освіти (вчена рада структурного підрозділу). Право присвоєння вченого звання професора та старшого дослідника надається також вченим (науково-технічним) радам наукових установ. Рішення відповідних вчених рад затверджує атестаційна колегія центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зразки державних документів про присвоєння: вчених звань затверджуються Кабінетом Міністрів України - частини 4, 5 статті 54 Закону України «Про вищу освіту».
При цьому, позивач пояснює, що на виконання частин 4, 5 статті 54 Закону України «Про вищу освіту» прийнято Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 656, відповідно до пункту 10 якого затвердження рішень про присвоєння вчених звань вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам закладів вищої освіти та наукових установ, які мають науковий ступінь; період роботи на посадах науково-педагогічних та/або наукових працівників, визначений МОН; наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН, у кількості, визначеній МОН; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) або кваліфікаційні документи, пов`язані з використанням іноземної мови, та документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання (крім осіб з інвалідністю І групи).
Наголошує, що таке повноваження Кабінету Міністрів України на врегулювання порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, визначення виключного переліку критерій, яким має відповідати особа для присвоєння їй вченого звання старшого дослідника повністю узгоджується із приписами пункту 4 частини 2 статті 12, частинами 4, 5 статті 54 Закону України «Про вищу освіту».
В той же час, МОН прийнято Порядок присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, який затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 14.01.2016 № 13 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №174 від 06.02.2017, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №183/28313, де підпунктом 2 пункту 7 Розділу П визначено основні критерії оцінки науково-педагогічної або наукової діяльності здобувачів вчених звань, а саме:
Вчене звання старшого дослідника присвоюється працівникам вищих навчальних закладів або наукових установ, зарахованих на посади після обрання за конкурсом чи в порядку атестації, зокрема за сумісництвом:
1) яким присуджено науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук), доктора наук;
2) які мають:
стаж наукової роботи не менш як п`ять років на посаді старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідуючого (начальника) та завідуючого (начальника) науково-дослідним відділом (відділенням, сектором, лабораторією), завідуючого кафедрою, призначені на посади ректора, проректора з наукової роботи, директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року;
наукові праці, опубліковані після захисту дисертації у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, з яких не менше двох публікацій у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science та не є перекладами з інших мов;
сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) з мов країн Європейського Союзу або кваліфікаційні документи (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), пов`язані з використанням цих мов, або не менш як 10 праць, які опубліковані англійською мовою у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science, та не є перекладами з інших мов;
3) які пройшли навчання, стажування або працювали у вищому навчальному закладі, науковій (або науково-технічній) установі в країні, яка входить до ОЕСР та/або ЄС, або є (чи були) керівниками/виконавцями проектів, які фінансуються зазначеними країнами, та мають відповідні сертифікати, свідоцтва, дипломи чи інші документи, які це підтверджують, або взяли участь у роботі не менш як однієї наукової конференції (конгресу, симпозіуму, семінару), проведеної у зазначених країнах.
На думку позивача, перевищуючи свої повноваження, відповідач 1 - МОН підпунктом 2 пункту 7 Розділу II Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, який затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 14.01.2016 № 13 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №174 від 06.02.2017, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №183/28313 визначив, як вимогу для здобувача вченого звання старшого дослідника що наукові праці, опубліковані після захисту дисертації у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, з яких не менше двох публікацій у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science та не є перекладами з інших, мов.
Відтак, за висновком позивача, підпункт 2 пункту 7 Розділу II Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, який затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 14.01.2016 № 13 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №174 від 06.02.2017, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №183/28313 містить додатковий критерій, який відсутній в пункті 10 Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №. 656, з огляду на що підпункт 2 пункту 7 Розділу II Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, який затверджено наказом Міністерства освіти і науки України 14.01.2016 № 13 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №174 від 06.02.2017, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №183/28313 не відповідає правовому акту вищої юридичної сили - пункту 10 Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 656.
При цьому, позивач додає, що рішення науково-технічної ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки щодо присвоєння вченого звання старшого дослідника ОСОБА_1 , що викладено в протоколі засідання від 21.10.2019 № 13 повністю відповідає Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 656, а здобувач вченого звання старшого дослідника ОСОБА_1 повністю відповідає критеріям для здобуття вченого звання старшого дослідника, які пред`являються до здобувачів Порядком затвердження рішень про присвоєння вчених звань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 656.
Позивач зазначає, що наведене вище підтверджується атестаційною справою на здобувача вченого звання старшого дослідника ОСОБА_1 , а також тим, що єдиною підставою для скасування рішення науково-технічної ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки щодо присвоєння вченого звання старшого дослідника ОСОБА_1 , що викладено в протоколі засідання від 21,10.2019 № 13, відповідачем 1 та відповідачем 2 в оскаржуваних рішеннях (вимоги 2 та 3) та відповідях зазначають те, що наукові праці позивача розміщені не у періодичних виданнях, а самі видання, в яких розміщені наукові праці позивача містять код ISBN, хоча на думку відповідачів 1, 2 мають містити код ISSN.
Повторно акцентує увагу суду на те, що Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.201 № 656, для здобуття вченого звання старшого дослідника не містить такого критерію як розміщення наукової праці у періодичному виданні і не містить жодного критерію до коду видання ISBN або ISSN, у звяку з чим, оскаржувані рішення відповідача 1 та відповідача 2 в частині, що стосується скасування рішення науково-технічної ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки щодо присвоєння вченого звання старшого дослідника ОСОБА_1 , що викладено в протоколі засідання від 21.10.2019 №13, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Таким чином, на думку позивача, вчене звання професора, доцента, старшого дослідника присвоює вчена рада вищого навчального закладу відповідно до Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 656 від 19.08.2016, яким визначено механізм затвердження атестаційною колегією МОН рішень про присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника вченими радами вищих навчальних закладів або вченими (науково-технічними) радами наукових установ. При цьому відповідний порядок присвоєння вищими навчальними закладами та науковими установами вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, а також порядок позбавлення вчених звань відповідно визначається Міністерством освіти і науки.
Додає, що при порівнянні наведених вище нормативно-правових актів вбачається, що відповідно до пункту 10 Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 656 для присвоєння здобувачу вченого звання старшого дослідника окрім інших вимог є вимога до публікації наукових праць - наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН, у кількості, визначеній МОН. Таким чином, Кабінету Міністрів України уповноважив МОН визначити міжнародні наукометричні бази, до яких повинно бути включене видання, в якому опублікував наукову працю здобувач вченого звання старшого дослідника; а також Кабінет Міністрів України уповноважив МОН визначити кількість таких наукових праць.
Відтак позивач наголошує на протиправності підпункту 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14.01.2016 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №174 від 06.02.2017, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №183/28313, та просить суд його скасувати.
В той же час, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги (2) та (3) зазначив, що рішенням науково-технічної ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки присвоєне вчене звання старшого дослідника ОСОБА_1 , що викладено в протоколі засідання від 21.10.2019 № 13.
Пояснює, що державним науково-дослідним інститутом випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки сформовано атестаційну справу і направлено до Міністерства освіти і науки України супровідним листом від 23.10.2019 року №70/4/3467 для подальшого затвердження відповідачем 1 - Міністерством освіти і науки України.
В той же час, Міністерством освіти і науки України прийнято рішення щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та відмову у видачі атестата старшого дослідника Шлапацькому Вячеславу Олександровичу, яке викладене в пункті 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 16.12.2019 № 1573 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 16.12.2019 та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України 6.07.2018 № 728».
Позивач зазначає, що підставою для прийняття відповідачами 1 та 2 оскаржуваних рішень (вимоги 2 та 3) стало порушення позивачем пункту 7 розділу II Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, який затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 14.01.2016 № 13, а саме розміщення наукових праць, опублікованих після захисту дисертації в іноземних рецензованих фахових виданнях, з яких не менше двох публікацій у неперіодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science, на яких розміщений код ISBN.
При цьому, позивач наголошує, що відповідачі в оскаржуваних рішеннях (вимоги 2 та 3) та відповідях не зазначають бvдь-якиx інших порушень або невідповідності позивала високим критеріям вченого звання старшого дослідника, у зв`язку з чим бездіяльність відповідачів з незатвердження рішення науково-технічної ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки щодо присвоєння вченого звання старшого дослідника ОСОБА_1 , що викладено в протоколі засідання від 21.10.2019 № 13, а також не видача атестата старшого дослідника позивачу є протиправними, з огляду на що, на думку позивача, МОН слід зобов`язати видати атестат старшого дослідника позивачу (вимога 4).
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Разом з тим, проаналізувавши позовні вимоги та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, суд зазначає, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, тобто, позивачем в одному (даному) позові заявлено:
вимогу щодо оскарження частина нормативно-правового акту вимога (1) - визнання таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили та нечинним підпункт 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14.01.2016 із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства освіти і науки України №174 від 06.02.2017, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №183/28313, та
вимоги щодо скасування актів індивідуальної дії вимога (2) - визнання протиправним та скасувати підпункт 2 пункту 1 протоколу № 6 засідання Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року в частині рішення щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння ОСОБА_1 вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та вимога (3) - скасування пункту 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 16.12.2019 року №1573 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 16 грудня 2019 року та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 5 липня 2018 року № 728» щодо скасування рішення вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння вченого звання старшого дослідника зі спеціальності 255 «Озброєння та військова техніка» та відмови у видачі атестата старшого дослідника Шлапацькому Вячеславу Олександровичу та як наслідок позивачем завлено вимогу (4) - визнання протиправною бездіяльності Міністерства освіти і науки України щодо не видачі атестата старшого дослідника Шлапацькому Вячеславу Олександровичу та зобов`язати Міністерство освіти і науки України видати атестат старшого дослідника Шлапацькому Вячеславу Олександровичу.
При цьому, суд акцентує увагу на те, що вимоги (1), (3) та (4) звернуті до відповідача 1 - Міністерства освіти і науки України, натомість вимога (4) звернута до іншого суб`єкта владних повноважень - відповідача 2 - Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України.
Тобто, заявлені позивачем вимоги звернуті до різних відповідачів та мають індивідуальний предмет доказування, підстави позову, оскільки вимога (1) щодо оскарження НПА розглядається на підставі інших документів (доказів), ніж вимоги (2) та (3), які є актами індивідуальної дії.
Варто нагадати та звернути увагу позивача на те, що відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Натомість згідно з п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Виходячи із аналізу зазначених термінів, можна дійти висновку, що вказані акти, за своєю правовою природою є різними, оскільки перші (НПА) регулюють однотипні відносини, і розраховані на довгострокове та неодноразове застосування, а другі (індивідуальні акти) приймаються СВП на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг відносно конкретної фізичної особи та мають разовий характер, оскільки вичерпують свою дію після його виконання.
Тобто, предметом даної позовної заяви є об`єднані вимоги, які мають самостійні предмети та обсяги доказування, що також супроводжуються різними доказами та підставами їх виникнення.
При цьому, для з`ясування правомірності та обґрунтованості кожної позовної вимоги, є необхідним з`ясування обсягу обставин та дослідження документів окремо щодо правомірності прийняття НПА в його частині та щодо правомірності прийняття індивідуальних актів (протокол № 6 засідання Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 16 грудня 2019 року та наказу Міністерства освіти і науки України від 16.12.2019 № 1573 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства від 16 грудня 2019 року та внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 5 липня 2018 року № 728»).
Варто також звернути увагу позивача на тому, що статтею 264 КАС України встановлені особливості розгляду вимоги про скасування нормативно-правового актів, що у свою чергу унеможливлює розгляд цих вимог одночасно з вимогами щодо оскарження індивідуальних актів, дій чи бездіяльності.
Вказаний правовий висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 826/19197/16 (провадження № К/9901/51830/18).
Більш того, суд зазначає, що вимоги про оскарження НПА, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 12 КАС України, розглядаються виключно за правила загального позовного провадження, тоді як для індивідуальних актів передбачено інший порядок їх розгляду, зокрема, спрощене позовне провадження.
У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Таким чином, враховуючи викладені обставини, позовна заява, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, підлягає поверненню.
При цьому, варто звернути увагу, що позивач жодним чином не позбавлений права звернутися до суду з окремими позовними заявами до кожного з відповідачів.
Керуючись п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву повернути позивачу.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .
Суддя О.А. Кармазін
