ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М. на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20)
за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (яке є правонаступником Головного управління Держземагентства у Харківській області; далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ГУ Держземагентства у Харківській області відповідно), Фермерського господарства «Скосогорівка» (далі - ФГ«Скосогорівка», фермерське господарство) про визнання недійсним договору та повернення ділянок, за участю Прокуратури Харківської області
за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року і рішення Господарського суду Харківської області від 17 березня 2020 року
У червні 2019 року прокурор звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагентства у Харківській області від 16 вересня 2014 року № 2215-СГ «Про надання в оренду земельних ділянок» ОСОБА_1
- визнати недійсним договір оренди землі від 29 грудня 2014 року, укладений між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 про оренду земельної ділянки площею 65,7339 га, у тому числі: земельної ділянки площею 9,1973 га (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375), земельної ділянки площею 16,5371 га (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376), земельної ділянки площею 39,9995 га (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096);
- визнати недійсним договір суборенди землі від 05 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Скосогорівка» щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га, у тому числі: земельної ділянки площею 9,1973 га (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375), земельної ділянки площею 16,5371 га (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376), земельної ділянки площею 39,9995 га (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096);
- скасувати рішення про державну реєстрацію від 31 грудня 2014 року № 18503870, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди від 31 грудня 2014 року № 8328736 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за ОСОБА_1 ; рішення про державну реєстрацію від 31 грудня 2014 року № 18504611, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8329049 від 31 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за ОСОБА_1 ; рішення про державну реєстрацію від 31 грудня 2014 року № 18502807, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8328159 від 31 грудня 2014 року про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за ОСОБА_1 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію від 09 лютого 2016 року № 28151672, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13178167 від 05 грудня 2016 року про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за ФГ «Скосогорівка»; рішення про державну реєстрацію від 09 лютого 2016 року № 28150465, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13177487 від 05 лютого 2016 року про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за ФГ «Скосогорівка»; рішення про державну реєстрацію від 9 лютого 2016 року № 28151864, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13178714 від 5 лютого 2016 року про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за ФГ «Скосогорівка»;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути Державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375), земельну ділянку площею 16,5371 га (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376), земельну ділянку площею 39,9995 га (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096).
17 березня 2020 року рішенням Господарського суду Харківської області, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року, відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, вказав про відсутність порушень вимог чинного земельного законодавства ГУ Держгеокадастру у Харківській області під час видачі оспорюваного наказу та наданні у строкове користування ОСОБА_1 земельної ділянки. При цьому, враховуючи чинність оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області та недоведеність позивачем підстав для визнання недійсними спірних договорів оренди, вимоги прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі, за висновком судів попередніх інстанцій, задоволенню не підлягають. Крім того, не може бути задоволена вимога прокурора про повернення земельних ділянок загальною площею 65,7339 га як похідна від основної вимоги про визнання недійсним оспорюваного наказу.
17 липня 2020 року заступник прокурора Харківської області подав до Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій посилався на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року і рішення Господарського суду Харківської області від 17 березня 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 154/793/15-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 389/29/17-ц, у постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-2903цс15, від 18 травня 2016 року у справі № 6-248цс16 та в ухвалі Верховного Суду України від 23 грудня 2016 року у справі № 635/6568/15-ц. Тобто оскаржувався висновок судів щодо вирішення спору по суті.
ОСОБА_1 та ФГ «Скосогорівка» подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, у яких просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року - без змін.
06 жовтня 2020 року ухвалою Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області.
03 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду вказану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду через необхідність відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, про належність до цивільної юрисдикції спорів щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, оскільки, на думку колегії суддів, такі спори повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.
При визначенні юрисдикції цього спору колегія суддів врахувала, що у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, таке господарство вже було зареєстрованим, тому справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду посилався на те, що у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, зокрема на умовах оренди, фермерське господарство з дати його державної реєстрації набуває статусу юридичної особи. Із цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надана. Спори фермерських господарств щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства. Аналогічні висновки викладено у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 704/29/17-ц та № 388/1103/16-ц.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, за правилами цивільного судочинства необхідно розглядати спір, пов`язаний з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки із земель державної або комунальної власності існуючому фермерському господарству (зокрема, шляхом надання в оренду земельної ділянки для ведення такого господарства його засновнику), якщо останнє було створене на земельній ділянці, що теж раніше була надана із земель державної чи комунальної власності.
Разом з тим у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від свого висновку, викладеного у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, про те, що спори, пов`язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства. Зазначила, що з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку про необхідність розгляду справи в порядку цивільного судочинства.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в обґрунтування своїх мотивів зазначав, що у правовідносинах, коли земельна ділянка надавалась в оренду фізичній особі - засновнику фермерського господарства без проведення земельних торгів для ведення фермерського господарства, вирішення питання щодо законності або незаконності надання в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів та з`ясування інших важливих обставин справи (зокрема, установлення обставин щодо створення нового фермерського господарства, наступного надання в оренду чи суборенду такої земельної ділянки) можуть бути здійснені лише у процесі розгляду та вирішення спору по суті, а не до звернення з позовом до суду, а тому не можуть впливати на визначення юрисдикції спору.
З огляду на наведене Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважав за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі №621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18.
У справі, яка переглядається, предметом спору є незаконне надання фізичній особі ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, про що свідчить факт її повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.
У правових висновках, викладених в постановах від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 20 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про належність до цивільної юрисдикції спорів, пов`язаних з повторним наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки такому фермерському господарству.
У постанові від 15 січня 2020 року у справі № 627/1351/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки із заявою про надання спірної земельної ділянки звернулась фізична особа, а тому ототожнення фізичної особи та ФГ «ВЕЕТ», яке вже було зареєстровано та використовувало іншу земельну ділянку, надану цій фізичній особі для створення і ведення фермерського господарства, у цих правовідносинах є неправильним. Факт передачі фізичною особою спірної земельної ділянки у користування належному йому ФГ «ВЕЕТ» має значення для вирішення спору по суті, а не для визначення його юрисдикції.
24 грудня 2020 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою прийняла до розгляду зазначену справу та призначила її до розгляду.
При цьому Велика Палата Верховного Суду вважала, що наявні передбачені частиною четвертою статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) підстави для прийняття справи до розгляду з метою вирішення питання необхідності відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, оскільки, на думку цієї колегії, такі спори про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів мають розглядатися в порядку господарського судочинства.
З такими висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуюся та відповідно до статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку.
Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
При цьому в частині четвертій статті 302 ГПК України зазначається, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
У цій нормі чітко передбачено, що критеріями передачі справи на розгляд Великої Палати є наявність подібних правовідносин у різних справах та неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї ж норми права у цих правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду вже висловила правовий висновок у цій категорії справ у подібних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, від 20 березня 2019 року у справі №619/1680/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі №621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 визначила юрисдикційність земельних спорів за участю фермерських господарств у разі, якщо спір стосується виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства фізичній особі, яка уже реалізувала своє право на отримання у спрощеному порядку земельної ділянки для ведення фермерського господарства, створила таке фермерське господарство, а потім знову, як фізична особа скористалася таким правом та звернулася до компетентного органу та отримала повторно земельну ділянку чи земельні ділянки для ведення фермерського господарства.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що з такими заявами про надання земельної ділянки повторно зверталася фізична особа, тому відсутні підстави ототожнювати таку фізичну особу з фермерським господарством, яке було раніше створене цією фізичною особою, чи з фермерським господарством, створеним після отримання повторно земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Інші правові позиції, наведені і в ухвалі Касаційного господарського суду, стосуються спорів за участю фермерських господарств, однак не стосуються ситуації, за якої фізична особа повторно зверталася до компетентного органу із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства після реалізації свого права на таку земельну ділянку та створення фермерського господарства.
У зазначених постановах Великої Палати Верховного Суду обставини справи не були подібними до обставин цієї справи.
Зі змісту касаційної скарги заступника прокурора Харківської області не вбачається, що учасник справи оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції. У ній міститься посилання про неправильне застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах.
Разом з тим, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду вважав за необхідне фактично змінити правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо визначення юрисдикційності земельних спорів у випадку повторного використання фізичною особою - громадянином права на пільгове отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Саме так до цього вирішувала питання про прийняття справи до розгляду та застосування частини четвертої статті 302 ГПК України Велика Палата Верховного Суду, у тому числі й у господарських справах, про що свідчить ухвала Великої Палати Верховного суду від 13 січня 2020 року у справі № 910/10734/18, тобто повертала справи для продовження розгляду відповідній колегії касаційного суду.
Можна зробити висновок, що жодних підстав для розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, передбачених статтею 302 ГПК України, не вбачається.
З огляду на вказане, вважаю, що відсутні правові підстави для прийняття до розгляду справи 922/1830/19 Великою Палатою Верховного Суду, ця справа підлягала поверненню до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.
Суддя О. М. Ситнік
