ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
УХВАЛА
про відмову у відкритті провадження у справі
"13" червня 2019 р.
Справа № 922/1830/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши матеріали
позовної заяви
Заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Дергачі
до
1 - ОСОБА_1, м. Харків , 2 - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків 3 - СФГ "Скосогорівка", с. Скосогорівка
про
визнання наказу незаконним, визнання недійсним договору, скасування реєстрації та повернення ділянок
ВСТАНОВИВ:
Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 та СФГ "Скосогорівка" в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №2215-СГ від 16.09.2014 «Про надання в оренду земельних ділянок» ОСОБА_1
- визнати недійсними договір оренди землі від 29.12.2014, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер НОМЕР_11 , земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер НОМЕР_3 , земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер НОМЕР_4 .
- визнати недійсним договори суборенди землі від 05.02.2016, укладені між та ОСОБА_1 та ФГ «Скосогорівка» щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер НОМЕР_11 , земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер НОМЕР_3 , земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер НОМЕР_4.
- скасувати рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 №18503870, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8328736 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_10 ) за ОСОБА_1 .; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 №18504611, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8329049 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3 ) за ОСОБА_1 ; рішення про державну реєстрацію від 3 1.12.2014 №18502807, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8328159 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_4) за ОСОБА_1 .
- скасувати рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 №28151672, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди №13178167 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_10 ) за ФГ «Скосогорівка»; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 №28150465, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13177487 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3) за ФГ «Скосогорівка»: рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 №28151864, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди №13178714 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_4 ) за ФГ «Скосогорівка».
- зобов`язати ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_9 ) повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га кадастровий номер НОМЕР_10 , земельну ділянку площею 16,5371 га кадастровий номер НОМЕР_3 , земельну ділянку площею 39,9995 га кадастровий номер НОМЕР_4.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов`язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справи суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч. 3, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватись з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатись в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результати реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являти позов до суду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення (наказу) незаконним є оспорювання цивільного речового права (зокрема, права оренди земельної ділянки), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №2215-СГ від 16.09.2014 надано громадянці ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.
Таким чином, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення була надана ОСОБА_1. в оренду саме як фізичній особі (громадянину Україну), а не фізичній особі-підприємцю.
Разом з тим, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як звісно, критеріями розмежування судової юрисдикції можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У постановах, прийнятих Великою Палатою Верховного Суду у справах №629/4628/16-ц, № 749/230/15-ц, № 904/1182/17 з розгляду спорів, які носять подібний характер (земельні спори), викладено наступну правову позицію:
- використання земельної ділянки фізичною особою не пов`язується з її державною реєстрацією як підприємця;
- наявність такого статусу не може свідчити про те, що фізична особа-підприємець виступає у такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо використання земельної ділянки;
- ч. 2 ст. 2 ЗК України визначено, що суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. А відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності;
- земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 2 ст. 93 ЗК України).
Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду зроблений висновок, що надання у власність або оренду земельної ділянки не залежить від наявності у фізичної особи статусу підприємця, а тому цивільні права та обов`язки фізичної особи, зокрема, право власності та право оренди на земельну ділянку, набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
Згідно з ч. 1 ст. 318 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього кодексу. А відповідно до останньої учасниками цивільних відносин визнаються: фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави й інші суб`єкти публічного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 325 цього ж кодексу суб`єктами права приватної власності є фізичні і юридичні особи. Вони можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Отож, надання у власність або оренду земельної ділянки не залежить від наявності у фізичної особи статусу підприємця, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Набуття статусу підприємця, здійснення підприємницької діяльності, укладання інших договорів особою, як підприємцем, не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Отже, наявність у особи статусу підприємця не може свідчити про те, що з моменту його державної реєстрації як фізичної особи-підприємця він виступає в такій якості у спірних правовідносинах або втратив набуті ним цивільні права та обов`язки як фізичною особою.
Враховуючи наведене, беручи до уваги, що прокурор звертається до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу, яким надано саме громадянину в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, такий спір є приватноправовим і за суб`єктом складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки саме фізичної особи.
Аналогічний правовий висновок міститься зокрема в постанові Верховного суду від 08.05.2018 по справі № 910/13755/17, від 15.02.2019 по справі № 911/4007/16.
Так, Верховний Суд в постанові від 08.05.2018 року у справі № 910/13755/17 вказує, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Також, у постанові від 15.09.2019 року у справі №911/4007/16 Велика Палата Верховного Суду вказує наступне:
"27. З огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру, яким надано земельну ділянку у власність фізичній особі, та скасування запису в Поземельній книзі, такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цієї фізичної особи. При цьому доводи позивача щодо необхідності розгляду спору в цій справі за правилами господарського судочинства, оскільки реєстрація права власності на земельну ділянку не призвела до набуття фізичною особою ( ОСОБА_1 ) права власності на земельну ділянку, ця фізична особа реально не володіє та не користується спірною земельною ділянкою, яка не була виділена в натурі і знаходиться у володінні та користуванні позивача, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої фізичної особи".
Крім того, суд звертає увагу, що вимоги прокурора про визнання недійсними, договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та договорів суборенди та зобов`язання саме громадянку ОСОБА_1 повернути земельні ділянки є похідними та підлягають вирішенню в залежності від прийнятого рішення у справі в порядку реституції.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки позов слід розглядати за правилами цивільного судочинства, він не підлягає розгляду в господарських судах України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає розгляду в господарських судах України.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234, ст. 235 Господарського процесуального кодексу України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Заступника прокурора Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 та СФГ "Скосогорівка".
Повернути позовну заяву та додані до неї документи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 13.06.2019.
Суддя
С.А. Прохоров
