ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" березня 2020 р.
м. Харків
Справа № 922/1830/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом
Заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, 62303, Харківська область, м. Дергачі, вул.. Першого Травня, 63
до
1 - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 2 - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, 61146, м. Харків, вул.. Космічна, 21, поверх 8-9, код 39792822 3 - Фермерського господарства "Скосогорівка", 62150, Харківська область, Богодухівський район, с. Скосогорівка, вул.. Степна, 13-А, код 39945752 За участю прокуратури Харківської області, 61050, м. Харків, вул..Богдана Хмельницького, 4, код 02910108
про
визнання наказу незаконним, визнання недійсним договору, скасування реєстрації та повернення ділянок
за участю представників:
прокурора - не з`явився
першого відповідача - не з`явився
другого відповідача - не з`явився
третього відповідача - не з`явився
ВСТАНОВИВ:
Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 та ФГ "Скосогорівка" в якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №2215-СГ від 16.09.2014 "Про надання в оренду земельних ділянок" ОСОБА_1 .
- визнати недійсними договір оренди землі від 29.12.2014, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 65,7339 га у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096.
- визнати недійсним договори суборенди землі від 05.02.2016, укладені між та ОСОБА_1 та ФГ "Скосогорівка" щодо суборенди земельних ділянок площею 65,7339 га у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096.
- скасувати рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 №18503870, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 8328736 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за ОСОБА_1 ; рішення про державну реєстрацію від 31.12.2014 №18504611, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8329049 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за ОСОБА_1 ; рішення про державну реєстрацію від 3 1.12.2014 №18502807, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди №8328159 від 31.12.2014 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за ОСОБА_1
- скасувати рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 №28151672, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди №13178167 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0375) за ФГ "Скосогорівка"; рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 №28150465, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 13177487 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320886500:02:001:0376) за ФГ "Скосогорівка": рішення про державну реєстрацію від 09.02.2016 №28151864, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди №13178714 від 05.02.2016 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320888100:02:001:0096) за ФГ "Скосогорівка".
- зобов`язати ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 ) повернути державі земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га у тому числі: земельну ділянку площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельну ділянку площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельну ділянку площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.06.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі та повернуто позовну заяву і додані до неї документи.
Постановою Східного апеляційного господарського суду Харківської області від 12.11.2019 ухвалу господарського суду Харківської області від 13.06.2019 скасовано, справу передано до господарського суду Харківської області для продовження розгляду.
26.11.2019 матеріали справи № 922/1830/19 повернулись до господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.11.2019 було залишено позовну заяву Заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області без руху.
10.11.2019 від Заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області надійшла до господарського суду Харківської області позовна заява з доданими до неї документами та клопотання про витребування доказів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.2019 року відкрито провадження у справі №922/1830/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 23.12.2019 року.
23.12.2020 ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву (вх. №31265), згідно якого вана заперечує проти вимог прокуратури, зазначив про необґрунтованість підстав звернення прокурора до суду, просив суд в позові відмовити повністю за недоведеністю наявності порушень з боку відповідачів.
Також, разом з відзивом подано заяву з попередім орієнтовним розрахунком судових витрат на правничу допомогу.
23.12.2019 ФГ "Скосогорівка" подано до суду відзив на позовну заяву (вх. №31267), згідно якого відповідач заперечує проти вимог прокуратури, зазначив про необґрунтованість підстав звернення прокурора до суду, просив суд в позові відмовити повністю за недоведеністю наявності порушень з боку відповідачів.
Також, разом з відзивом подано заяву з попередім орієнтовним розрахунком судових витрат на правничу допомогу.
Вказані відзиви з доданими до них документами та заявами були долучені судом до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 23.12.2019 було відкладено підготовче засідання до 20.01.2020 для надання прокуратурі часу на ознайомлення з запереченнями відповідачів, викладеними у відзивах.
13.01.2020 ОСОБА_1 подано до суду клопотання (вх. №618), дослідивши зміст якого суд зазначає, що за своєю правовою природою воно є заявою про застосування до вимог прокурора наслідків пропуску строків позовної давності.
Вказане клопотання долучено судом до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою від 20.01.2020 було відкладено підготовче засідання до 05.02.2020 для надання прокуратурі часу на ознайомлення з заявою про застосування наслідків пропуску строків позовної давності та надання пояснень з цього приводу.
24.01.2020 прокуратурою Харківської області подані заперечення за клопотання про застосування строків позовної давності (вх. №1868), які долучені судом до матеріалів справи.
05.02.2020 ФГ "Скосогорірка" подано до матеріалів справи клопотання про долучення до матеріалів справи копії наказу Генерального прокурору від 07.08.2019 №153, згідно якого, як зазначає відповідач, участь у справі осіб, які діють від імені прокуратури, здійснюється за довіреністю.
Представник ФГ "Скосогорірка" в підготовчому засіданні 05.02.2020 поставив питання щодо безпідставності участі прокурора в розгляді справи без довіреності.
Ухвалою суду від 05.02.2020 було продовжено строк підготовчого провадження у справі до 06.03.2020.
Ухвалою суду від 05.02.2020 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на на 17.02.2020.
17.02.2020 ФГ "Скосогорірка" подано до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги та детальний опис, наданих адвокатом, послуг (заява вх. № 3977), які долучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні по розгляду справи по суті було оголошено перерву до 04.03.2020 для з`ясування наявності повноважень прокурора та виклику в судове засідання представника третього відповідача.
21.02.2020 прокурором надані пояснення (вх. №4566) щодо заявленого ФГ "Скосогорівка" клопотання про непопущення прокурора до участі у справі без довіреності.
Вказані пояснення долучені судом до матеріалів справи.
Вирішуючи питання щодо підтвердження повноважень прокурора довіреністю чи службовим посвідченням, суд зазначає наступне.
Представник відповідача, посилаючись на п. 1.2 наказу Генерального прокурора України №153 від 07.08.2019 «Про порядок здійснення представництва в суді органів прокуратури, їхніх посадових і службових осіб, які діють від імені органу прокуратури» (далі - Наказ ГПУ №153), обґрунтовує необхідність підтвердження повноважень прокурора виключно довіреністю.
Проте, обсяг і зміст правовідносин, регламентованих зазначеним наказом ГПУ, спрямований на підвищення ефективності та удосконалення організації представництва в суді органів прокуратури, їхніх посадових і службових осіб, які діють від імені органу прокуратури.
Відповідно до п. 1.2 Наказу ГПУ №153 прокурорів зобов`язано здійснювати за довіреністю участь у розгляді справ в адміністративному, господарському, цивільному судочинстві в порядку представництва, по-перше, органів прокуратури, по-друге, посадових і службових осіб, які діють від імені органу прокуратури, що є стороною або третьою особою.
До кола зазначених правовідносин відносяться, зокрема:
-такі, що випливають зі спорів з приводу законності реалізації певними посадовими і службовими особами органу прокуратури визначених законом повноважень;
-правовідносини щодо набуття, зміни або припинення відповідних прав та обов`язків, зокрема, у цивільно-правових відносинах (укладення, розірвання, зміна, припинення договорів), що обумовлено такими ознаками відповідного органу прокуратури як юридичної особи: організаційна єдність, майнова відокремленість, самостійна майнова відповідальність за зобов`язаннями, наявність цивільної право- та дієздатності, участь у цивільному обігу від власного імені, державна реєстрація у встановленому законом порядку;
- тощо.
Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
В даному випадку прокурор виступає не як представник органу прокуратури, його посадових і службових осіб, які діють від імені органу прокуратури, а як прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, безпосередньо на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Набуття прокурором статусу позивача в даній справі не обумовлено наявністю в нього порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу як сторони матеріальних правовідносин, з приводу яких виник спір про право, а випливає з норми ч.ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України.
Отже, прокурор у даній справі діє не від імені органу прокуратури як юридичної особи, а виключно від імені держави, тобто в порядку реалізації функції прокуратури (визначених законодавством повноважень). Більше того, Дергачівська місцева прокуратура як окружна прокуратура у системі прокуратури України не має статусу юридичної особи - щодо неї не міститься запис у Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до Положення про службове посвідчення прокурора, затвердженого Наказом ГПУ №134 від 05.04.2016, службове посвідчення прокурора є офіційним документом, який засвідчує належність посадової особи до системи прокуратури України, підтверджує її посаду, а також повноваження, визначені законодавством.
Враховуючи викладене, суд відхиляє посилання відповідача на необхідність підтвердження повноважень прокурора довіреністю як необгрунтовані.
04.03.2020 ОСОБА_1 подано до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги та детальний опис, наданих адвокатом, послуг (заява вх. № 5700), які долучені судом до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 04.03.2020 було відкладено розгляд справи до 16.03.2020, у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.
Протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 16.03.2020 було допущено прокурора до участі у справі на підставі посвідчення.
Прокурор в судовому засіданні 16.03.2020 підтримував позовні вимоги в повному обсязі.
Присутні в судовому засіданні 16.03.2020 представники відповідачів проти позову заперечували.
Представник першого відповідача просив стягнути судові витрати, понесені на отримання правничої допомоги, на його користь згідно попереднього розрахунку.
Також, представник ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що не підтримує раніше заявлене клопотання про застосування до вимог прокурора наслідків пропуску строків позовної давності та вказав, що заперечує проти позову та просить відмовити прокурору саме з відсутності підстав для задоволення його вимог.
Враховуючи вказау заяву першого відповідача, в судовому засіданні 16.03.2020 судом було постановлено протокольну ухвалу про залишення клопотання ОСОБА_1 вх. №618 від 13.01.2020 без розгляду.
16.03.2020 суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судове засідання 17.03.2020 на оголошення рішення по справі, представники сторін після перерви не з`явилися, таким чином, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
З `ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у ході вивчення правомірності передачі в оренду земельних ділянок, розташованих на території Богодухівського району, Богодухівським відділом Дергачівської місцевої прокуратури встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ №2216-СГ від 16.09.2014 року "Про надання в оренду земельних ділянок", відповідно до яких наказано ОСОБА_1 надати в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 30 років, земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населених пунктів на території Петропавлівської та Сухининської сільських рад Богодухівського району Харківської області, загальною площею 65,7339 га, у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096, зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2013 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 449553863208, 449572063208, 443119263208).
16.09.2014 року між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №2215-СГ від 16.09.2014, укладено договір оренди землі строком на 30 років, згідно з яким ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 65,7339 га, розташовану за межами населених пунктів Петропавлівської та Сухининської сільських рад на території Богодухівського району Харківської області, а саме: земельна ділянка загальною площею 65,7339 га кадастрові номери 6320886500:02:001:0375, 6320886500:02:001:0376, 6320888100:02:001:0096, сільськогосподарські угіддя (рілля).
Згідно з п.5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку складає 1 448 122,14 грн.
На виконання вищевказаного наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та договору оренди землі зареєстровано право оренди на спірні земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на підставі рішень про державну реєстрацію від 31.12.2014 року №18503870, №18504611, №18502807.
Як зазначає прокурор, вищевказаний наказ прийнято з порушенням вимог ст.ст.116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", що обґрунтовується наступним.
Так, згідно з даними Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ОСОБА_1 18.07.2006 року зареєстрована як фізична особа - підприємець за номером 2 480 000 0000 064298 (ідентифікаційний код фізичної особи - НОМЕР_1 ).
Разом з цим, для здійснення підприємницької діяльності та ведення фермерського господарства на підставі розпоряджень голови Богодухівської районної державної адміністрації у користування ОСОБА_1 вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності, що підтверджується договорами оренди від 11.10.2012 року, укладеними між ОСОБА_1 та заступником голови Богодухівської районної державної адміністрації, укладено договори оренди землі строком на 25 років, згідно з якими ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення:
- загальною площею 2,2 га, розташована за межами населених пунктів Сухининської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, кадастровий номер 6320888100:02:001:0242,
- загальною площею 1,4 га, розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області кадастрових номер: 6320888800:02:001:0243,
- загальною площею 17,5 га, розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, кадастровий номер: 6320888800:02:001:0178,
- загальною площею 28,7060 га, розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, кадастровий номер: 6320888800:01:001:0278,
- загальною площею 17,1 га, розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, кадастровий номер: 6320888800:01:001:0175,
- загальною площею 11,8 га, розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області, кадастровий номер: 6320888800:01:001:0176.
Таким чином, як вважає прокурор, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання їй в оренду вищевказаної земельної ділянки, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, про що свідчить факт повторного звернення для отримання земельної ділянки у спрощеному порядку, з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.
За таких підстав, на думку прокурора, наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №2216-СГ від 16.09.2014 року щодо передачі в оренду ОСОБА_1 спірних земельних ділянок загальною площею 65,7339 га, розташованої за межами населених пунктів Петропавлівської та Сухининської сільських рад на території Богодухівського району Харківської області підлягає визнанню незаконним, як такий, що видано в порушення ст.7 Закону України "Про фермерське господарство" та ст.134 Земельного кодексу України.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Отже, на час видання спірного наказу органом виконавчої влади, що відповідно до закону мав право розпоряджатись земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в межах Харківської області було ГУ Держземагенство у Харківській області.
Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" в редакціях, що діяли на час виникнення спірних правовідносин. З огляду на положення статей 22, 31, 93 та 124 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.
За правилом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
Стаття 123 Земельного України регулює загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України - загальним.
Отже, порядок передачі земельних ділянок в оренду громадянам для ведення фермерського господарства станом на час видання спірних наказів був врегульований ст. 123 ЗК України, з урахуванням вимог Закону України "Про фермерське господарство".
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).
Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України "Про фермерське господарство". Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.
Частинами 2 та 4 статті 7 цього Закону передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.
Отже спеціальний Закон визначав обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізнялися від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства слід зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.
Крім того цей Закон передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону "Про фермерське господарство" не містять імперативної вимоги про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови.
Таким чином, звернення з заявою ОСОБА_1 до Головного управління для отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, відповідає вимогам, що були передбачені законодавством, чинним на той час, що, в свою чергу, виключає можливість скасування оспорюваного наказу у зв`язку із відсутністю порушень Головним управлінням норм матеріального права.
Дана правова позиція викладена в ухвалі ВССУ від 01.07.2015 у справі № 6-14312св15.
Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 не обґрунтовано одержання землі такої значної площі, їх кількість.
Вказані вимоги до заяви громадянина стосовно отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства не передбачені жодним нормативно-правовим актом, в тому числі спеціальним нормативно-правовим актом - ЗУ "Про фермерське господарство".
Закон "Про фермерське господарство" не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, яка може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок.
Зміст ч.7 ст.7 ЗУ "Про фермерське господарство дозволяє дійти висновку, що земельна ділянка для ведення фермерського господарства надається єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро-і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем на інших видів інженерної інфраструктури.
При цьому, зміст цієї статті не свідчить про необхідність надання однієї ц земельної ділянки або земельних ділянок, що розташовані суміжно.
Дана правова позиція викладена у постанові ВАСУ від 19.05.2015 у справі №822/4181/14.
Посилання прокурора на те, що ОСОБА_1 фактично отримала від управління землю не для створення нового фермерського господарства, а для існування наявної юридичної особи, тобто іншої підприємницької діяльності, оскільки вона є суб`єктом підприємницької діяльності, а земельні ділянки отримала на поза конкурсній основі, в абсолютно необґрунтованих розмірах.
Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійсненим ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Саме у господарських відносинах фізичні особи-підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб- підприємців.
Так, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 18.07.2006 зареєстрована як фізична особа-підприємець за наступними видами діяльності Код КВЕД 01.45 Розведення овець і кіз (основний; Код КВЕД 01.46 Розведення свиней; Код КВЕД 01.49Розведення інших тварин; Код КВЕД 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; Код КВЕД 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються вторгівлі іншими товарами; Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.23 Оптова торгівля живими тваринами; Код КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; Код КВЕД 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; Код КВЕД 46.34 Оптова торгівля напоями; Код КВЕД 46.36 Оптова торгівля цукром шоколадом і кондитерськими виробами; Код КВЕД 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; Код КВЕД 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.
Громадянці ОСОБА_1 , як фізичній особі відповідно до п.2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.09.2014 року №2215-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду» надано земельні ділянки загальною площею 65,7339 га у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовані за межами населених пунктів на території населених пунктів Петропавлівської та Сухинською сільської рад на території Богодухівського району Харківської області, строком на 30 (тридцять) років.
ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку для створення фермерського господарства згідно з частиною 2 статті 134 Земельного кодексу без порушення чинного законодавства, яке діяло в часі.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, за якою право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для провадження підприємницької діяльності та іншої діяльності (в даному випадку як вбачається для ведення фермерського господарства).
Між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області на підставі наказу від 16.09.2014 року було укладено договір оренди землі від 29 грудня 2014 року. Відповідно до п.14 Договору Земельна ділянка передана в оренду для ведення фермерського господарства. Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно цільове призначення земельних ділянок загальною площею 65,7339 га зазначено: для ведення фермерського господарства. Договір оренди землі (за яким орендарем визначено громадянку ОСОБА_1 ) пройшов відповідну державну реєстрацію, що була вчинена за правилами на час вчинення цього правочину, містить всі істотні умови та відповідає Типовому договору оренди землі. Факт передачі земельної ділянки в оренду закріплено актом приймання-передачі.
В подальшому, після отримання вищезазначених земельних ділянок, Рішенням №1 від 10.08.2015 року «Про утворення суб`єкта господарювання Фермерське господарство «СКОСОГОРІВКА» ОСОБА_1, як засновником утворено на підставі договору оренди землі від 29.12.2014 року за №б/н на земельних ділянках сільськогосподарського призначення загальною площею 65,7339 га у тому числі: земельна ділянка площею 9,1973 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0375, земельна ділянка площею 16,5371 га кадастровий номер 6320886500:02:001:0376, земельна ділянка, площею 39,9995 га кадастровий номер 6320888100:02:001:0096 Фермерське господарство «СКОСОГОРІВКА» та визначено юридичну адресу: 62150, Харківська область, Богодухівський район, с. Скосогорівка, вулиця Степна, будинок 13-А.
Фермерське господарство «СКОСОГОРІВКА» зареєстровано від 11.08.2015 року за номером 1 450 102 0000 000880, керівник ОСОБА_1 за наступними видами діяльності - 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.46 Розведення свиней, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах, 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Аналізуючи вказане законодавство, колегія суддів дійшла висновку, що порядок створення фермерського господарства включає два основні етапи: набуття засновником права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства; державна реєстрація фермерського господарства.
Як передбачено ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
Разом з тим, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що с обов`язковою умовою державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").
Вказане вище свідчить про відсутність у діях відповідачів порушень вимог законодавства, будь-яких порушень, інтересів держави у спірних правовідносинах, суперечність дій відповідачів моральним засадам суспільства.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність порушень вимог чинного земельного законодавства України ГУ Держгеокадастру у Харківській області при видачі оспорюваного наказу та наданні у строкове користування ОСОБА_1 земельних ділянок.
Стосовно визнання недійсним догору оренди землі від 29.12.2014, укладеного ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , та про визнання недійсними договорів суборенди землі від 05.02.2016, укладених між ОСОБА_1 та ФГ "Сухини" колегія суддів вважає за потрібне зазначити.
У відповідності до вимог чинного законодавства (на момент виникнення спірним правовідносин), що регулює земельні відносини, а саме: Закону "Про оренду землі" та вимог Земельного кодексу України укладені спірні договори для ведення фермерського господарства. Сторонами договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів оренди, здійснена державна реєстрація спірних договорів.
Земельні ділянки були надани ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 30 років.
Підставою визнання їх недійсними прокурор вказав на незаконність наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області на підставі якого він укладений.
При цьому, доводи позивача про те, що ОСОБА_1 фактично отримала від Управління землю не для створення нового фермерського господарства, а для існування наявної юридичної особи, тобто іншої підприємницької діяльності, оскільки вона є суб`єктом підприємницької діяльності, а земельні ділянки отримала на поза конкурсній основі, є безпідставними, необґрунтованими та документально не доведеними.
До того ж відповідно до вимог статті 123 Земельного Кодексу України саме особа, яка зацікавлена в отриманні в користування земельної ділянки із земель державної власності повинна звернутися до органу, визначеного у статті 122 ЗК України, до повноважень якого належить передача земельних ділянок. Таким чином, ОСОБА_1 шляхом подання звернення до Головного управління стосовно отримання в користування на умовах оренди земельної ділянки реалізувала своє волевиявлення та намір отримати земельну ділянку в оренду для ведення фермерського господарства.
Крім цього, суд зазначає, що вимоги закону додержані і в частині цільового призначення землі. Так, з часу набуття права оренди землі ОСОБА_1 , відповідно до ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство", створила відповідну юридичну особу - фермерське господарство "Скосогорівка".
Співставлення дат адміністративних актів - наказ ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 16.09.2014 про надання земельної ділянки загальною площею 65,7339 (кадастрові номери 6320886500:02:001:0375, 6320886500:02:001:0376, 6320888100:02:001:0096) та рішення "Про утворення суб`єкта господарювання ФГ "Скосогорівка" (10.08.2015), зареєстроване 11.08.2015, свідчить про те, що фермерське господарство було створене саме після отримання фізичною особою ОСОБА_1 земельних ділянок.
З викладеного вбачається, що ФГ "Скосогорівка" використовує для господарської діяльності саме спірні земельні ділянки.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції чинній на моменту укладання договорів оренди землі) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом. Таким чином, до кола повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно тощо.
Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Статтями 210 - 211 Земельного кодексу України визначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.
Статтями 203, 228 ЦК України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та іншої діяльності.
Згідно з статтями 13, 14 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про оренду землі" орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).
Враховуючи чинність наказу Головного управління Держгеокадастру (Держземагентства) у Харківській області про надання ОСОБА_1 в оренду земель сільськогосподарського призначення та недоведеність позивачем підстав для визнання недійсними спірних договорів оренди, вимоги прокурора про визнання недійсними договорів оренди землі задоволенню не підлягають.
Також не підлягає задоволенню вимога про повернення земельної ділянки загальною площею 65,7339 га, як похідна від основної вимоги про визнання недійсними наказів.
Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необгрунтованими, недоведеними та безпідставними і задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, керуючись ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, суд покладає на прокурора, оскільки за наслідками розгляду справи у позові відмовлено повністю.
Перший та третій відповідачі разом з відзивами надали до суду заяви з попереднім розрахунком понесених судових витрат та в подальшому надали договори про надання правничої допомоги та детальні описи наданих послуг.
Частинами 1-3 ст.124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За змістом ч.2 ст.126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до договорів про надання правничої допомоги, які були надані відповідачами, (п. 4.1) встановлено, що за виконану роботу, Замовник сплачує готівкою у національній валюті України або перераховує на поточний рахунок Виконавця плату, розмір якої обумовлено Додатковою угодою, яка становить таємницю і розголошенню не підлягає.
Самої ж додаткової угоди до матеріалів справи або на огляд суду сторонами надано не було, як і не було надано актів прийняття-передачі наданих послуг, підписаних відповідачами з адвокатами та будь-яких інших доказів понесення таких витрат.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що в даному випадку відповідачі до закінчення судових дебатів у справі, не подали до суду всіх необхідних доказів, що підтверджують розмір понесених ними судових витрат, виконання адвокатами робіт та їх прийняття замовниками за актами, доказів оплати наданих послуг, не надали самих додаткових угод до договірів, якими, як вони зазначають, регулюєрься розмір та порядок оплати наданих адвокатами послуг, як і не зробили заяву про те, що вказані докази будуть подані пізніше, у відповідності до ст. 129 п. 8 ГПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-239, Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В позові Заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області відмовити повністю.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено "27" березня 2020 р.
Суддя
С.А. Прохоров
