Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., при секретарі Сичук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за заявою: Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", вул. 40-річя Перемоги, буд. 27, м. Вінниця, 21036, код - 03449841

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар"єр", вул. Академіка Герасимчука, буд. 190 В, м. Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 03501, код - 39121538

третя особа на строні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціоненрне товариство "Державний експортно - імпортний банк України" (м. Київ, вул. Антоновича, 127, 03150),

треті особи на строні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ); Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бовбалан Надія Ростиславівна (м. Київ, пр-т Голосіївський, 70, корп. 1, оф. 238, 03040)

про визнання недійсним правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника

в межах справи № 902/1722/14

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєвєродонецького "Об`єднання склопластик", м. Київ

до: Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", м. Вінниця

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Лабунська Т.І.) перебуває справа №902/1722/14 за заявою ТОВ "Торгівельний дім Сєвєродонецького "Об`єднання склопластик", м. Київ про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд".

Провадження у справі знаходиться на стадії ліквідаційної процедури.

10.09.2018 року до суду в межах справи про банкрутство надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" про визнання недійсним правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника.

Відповідно до ст. 20 ГПК України та Порядку автоматизованого розподілу справ в Господарському суді Вінницької області позовну заяву передано на розгляд судді Лабунський Т.І., як судді яка здійснює розгляд справи про банкрутство ПАТ "Піденьзахідшляхбуд".

Ухвалою суду від 12.09.2018 року відкрито провадження з розгляду вищезазначеної позовної заяви, визначено, що даний позов підлягає розгляду в межах справи № 902/1722/14 про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд" в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.02.2019 року позов задоволено.

Постановою апеляційної інстанції від 02.04.2019 року ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.02.2019 року залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 року постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 року та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.02.2019 року скасовано. Справу в частині позовних вимог ПАТ "Південьзахідшляхбуд" в особі ліквідатора про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області в іншому складі суду.

10.09.2019 року матеріали справи надійшли до Господарського суду Вінницької області.

Після надходження матеріалів справи до суду останню відповідно до вимог законодавства в частині позовних вимог ПАТ "Південьзахідшляхбуд" в особі ліквідатора про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника передано на новий розгляд судді Міліціанову Р.В..

Ухвалою суду від 17.09.2019 року справу прийнято до провадження новим складом суду та призначено підготовче засідання на 10.10.2019 року.

09.10.2019 року на адресу суду від Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області надійшов лист № 44/07-07-1693/2019 від 04.10.2019 року на виконання вимог ухвали суду надійшли копії матеріалів реєстраційної справи № 1-663-000716-68.

10.10.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява (вих. № 09/10-1 від 09.10.2019 року) в якій останній просить суд викликати як свідка та допитати в судовому засіданні оцінювача.

Ухвалою суду від 11.10.2019 року повідомлено сторін про дату судового засідання, а саме 07.11.2019 року.

24.10.2019 року на електронну адресу суду від представника ПАТ "Південьзахідшляхбуд" надійшло клопотання б/н від 23.10.2019 року, в якому останній просить суд витребувати від Відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області матеріали зведеного виконавчого провадження № 43236864 (що включає матеріали проваджень № 43867616, № 43960769).

25.10.2019 року на електронну адресу суду від представника ПАТ "Південьзахідшляхбуд" надійшло клопотання б/н від 25.10.2019 року, в якому останній просить суд з метою визначення ринкової вартості рухомого та нерухомого майна, що передано ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до статутного капіталу ТОВ "Полонський спецкар"єр" призначити у справі судову експертизу, проведення якої доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру.

28.10.2019 року на електронну адресу суду від представника ПАТ "Південьзахідшляхбуд" надійшло клопотання б/н від 25.10.2019 року про призначення у справі судової експертизи, проведення якої доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру.

01.11.2019 року на адресу суду від представника ПАТ "Південьзахідшляхбуд" надійшло клопотання б/н від 25.10.2019 року про призначення у справі судової експертизи, проведення якої доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру.

01.11.2019 року на електронну адресу суду від представника ПАТ "Південьзахідшляхбуд" надійшло клопотання б/н від 25.10.2019 року, про витребування від Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області матеріалів зведеного виконавчого провадження № 43236864 (що включає матеріали проваджень № 43867616, № 43960769).

04.11.2019 року на електронну адресу суду від арбітражного керуючого Василика В.В. надійшли додаткові письмові пояснення (вих. № 02-14/441 від 04.11.2019 року).

Також, 04.11.2019 року на електронну адресу суду від арбітражного керуючого Василика В.В. надійшло клопотання про долучення доказів направлення додаткових письмових пояснень.

05.11.2019 року до суду від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення (вих. № 01/11-1 від 01.11.2019 року), в яких останній просить суд відмовити ПАТ "Південьзахідшляхбуд" в задоволенні позовних вимог.

05.11.2019 року на адресу суду від арбітражного керуючого Василика В.В. надійшли додаткові письмові пояснення (вих. № 02-14/441 від 04.11.2019 року). В якості додатків до пояснень додано ряд документів.

05.11.2019 року на електронну адресу суду від представника ПАТ "Південьзахідшляхбуд" надійшло клопотання б/н від 05.11.2019 року про призначення у справі судової експертизи, проведення якої доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру.

07.11.2019 року до суду від представника ПАТ "Південьзахідшляхбуд" надійшло клопотання б/н від 05.11.2019 року (вх.канц № 02-1.34/9164/19 від 07.11.2019 року) про призначення у справі судової експертизи, проведення якої доручити Товариству з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний цент незалежних експертиз".

Ухвалою суду від 07.11.2019 року клопотання представника ПАТ "Південьзахідшляхбуд" Коломієць М.О. (вх. № 02-1-34/9164/19 від 07.11.2019 року) задоволено, призначено у справі № 902/1722/14 комплексну судову товарознавчу, оціночно-будівельну експертизу.

На розгляд комплексної судової товарознавчої, оціночно-будівельної експертизи поставлено наступні питання:

1) яка ринкова вартість станом на 03.04.2014 року рухомого майна, що було передано ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до статного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" на підставі Акту приймання-передачі рухомого майна від 03.04.2014 року в кількості 85 одиниць?

2) яка ринкова вартість станом на 02.04.2014 року нерухомого майна, що було передано ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до статного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 02.04.2014 року, а саме: комплекс (нежитлові будівлі та споруди) за адресою: вул. Академіка Герасимчука, б.190 В, м. Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 30501: операторна (літ. А1), площею 64,9 кв.м.; дапо (літ. Б), площею 110,7 кв.м.; гараж (літ В), площею 189,5 кв.м., нежитлова будівля, загальною площею 61,6 кв.м.?

3) яка вартість усього майна ПАТ "Південьзахідшляхбуд" станом на 02.04.2014 року та 03.04.2014 року?

Зобов`язано ПАТ "Південьзахідшляхбуд" здійснити оплату за проведення судової експертизи на протязі 3-х днів з дня отримання рахунку, докази про що надати суду.

Супровідним листом № 902/1722/14/1544/19 від 13.11.2019 року матеріали справи в окремих томах надіслано до експертної установи.

28.01.2020 року на адресу суду від Завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Криловського В.С. надійшов лист №7749/19-21/70 від 22.01.2020 року з додатком до листа: клопотання судового експерта Чернової О.В. щодо надання додаткових матеріалів для проведення призначеної судом експертизи.

Ухвалою суду від 29.01.2020 року призначено до розгляду клопотання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чернової О.В. від 22.01.2020 року № 7749/19-21/70 (вх.№ 02.1-34/793/20) на 03.02.2020 року та повідомлено учасників справи № 902/1722/14.

03.02.2020 року до суду від Заступника завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Гребінної Г.М. надійшов лист № 7747/19-21/112 від 29.01.2020 року про погодження строку проведення експертизи разом з копією рахунку № 325 від 28.01.2020 року щодо оплати вартості призначеної у справі експертизи.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року задоволено клопотання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чернової О.В. від 22.01.2020 року № 7749/19-21/70 (вх. № 02.1-34/793/20), про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення судової експертизи.

01.06.2020 року на адресу суду від Завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Криловського В.С. надійшов лист № 894/20-21/550 від 25.05.2020 року. Додатком до листа додано клопотання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Адамчук Н.М. про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року задоволено клопотання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Адамчук Н.М., про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення судової експертизи.

10.07.2020 року на адресу суду від Завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Криловського В.С. надійшов лист № 7749/19-21/672 від 06.07.2020 року, в якому зазначено про необхідність здійснення попередньої оплати вартості експертних послуг. Додатком до листа додано рахунок № 1362 від 06.07.2020 року на суму 49 032,00 грн. Крім того, до листа додано клопотання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чернової О.В. про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 04.08.2020 року по справі №902/1722/14 клопотання Завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Криловського В.С., оформлене Листом № 7749/19-21/672 від 06.07.2020 року щодо оплати експертних послуг задоволено повністю; та зобов`язано ПАТ "Південьзахідшляхбуд" здійснити оплату за проведення судової експертизи в сумі 49 032,00 грн. на протязі 5-ти днів з моменту отримання цієї ухвали згідно рахунку № 1362 від 06.07.2020 року вказавши номер експертизи (№ 7747/19-21) докази про що надати суду (платіжне доручення, квитанція, тощо). Також, даною ухвалою задоволено повністю клопотання судового експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Чернової О.В., про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення судової експертизи.

10.08.2020 року до суду надійшло пояснення вих. № 02-09/287 ліквідатора ПАТ "Південьзахідшляхбуд" Голубенко О.В., в якому остання повідомляє суд про те, що у зв`язку з погашення заборгованості по заробітній платі перед працівниками підприємства - банкрута та проведенням робіт по впорядкуванню трудового архіву підприємства для подальшої його передачі до архівних установ на зберігання, можливість оплатити послуги експерта (згідно рахунку № 1362 від 06.07.2020 року) відсутня.

11.08.2020р. до суду надійшло пояснення вих. № 02-09/290 ліквідатора ПАТ "Південьзахідшляхбуд" Голубенко О.В., в якому остання повідомляє суд, що у зв`язку з тим, що єдиною уповноваженою особою ПАТ "Південьзахідшляхбуд" є ліквідатор - арбітражний керуючий Голубенко О.В., та приймаючи до уваги перебування арбітражного керуючого Голубенко О.В. у відпустці, вимога про надання документів на протязі 7-ми днів з моменту отримання ухвали суду від 04.08.2020 року не може бути реалізована.

Супровідним листом № 902/1722/14/1163/20 від 11.08.2020 року вищевказані пояснення ліквідатора ПАТ "Південьзахідшляхбуд" Голубенко О.В. направлено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до відома.

Зважаючи на пояснення вих. № 02-09/287 від 10.08.2020 року ліквідатора ПАТ "Південьзахідшляхбуд" Голубенко О.В., суд, листом № 902/1722/14/1266/20 від 01.09.2020 року, звернувся до Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з проханням терміново повернути матеріали справи №902/1722/14 до Господарського суду Вінницької області.

Супровідним листом №7747/7748/19-21/894/20-21/ від 06.10.2020 року Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи №902/1722/14 в дев`яти томах; матеріали оскарження Ухвали Господарського суду Вінницької області від 12.09.2020 року у справі №902/1722/14 в одному томі; додаткові матеріали згідно переліку відображеному у вступній частині висновку на арк. №№10,11, разом із висновком експертів за результатами проведення комплексної судової товарознавчої, автотоварознавчої та оціночно-будівельної експертизи повернуто до Господарського суду Вінницької області.

Супровідним листом №7749/19-21/ від 25.08.2020 року Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на адресу Господарського суду Вінницької області 23.10.2020 року надіслано повідомлення про неможливість надання висновку щодо проведення комплексної експертизи в частині економічного дослідження №7749/19-21 від 25.08.2020 року по господарській справі №902/1722/14.

Ухвалою суду від 27.10.2020 року поновлено провадження у справі № 902/1722/14 в частині розгляду заяви Арбітражного керуючого ПАТ «Південьзахідшляхбуд» Василика В.В. про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника та призначено підготовче судове засідання на 10.11.2020 року.

Ухвалою суду від 16.11.2020 року повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, яке відбудеться 24.11.2020 року.

Ухвалою суду від 26.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/1722/14 для розгляду по суті на 09.12.2020 року.

У судове засідання з розгляду справи по суті прибули представники позивача - арбітражний керуючий Голубенко О.В., представник відповідача, які підтримали раніше висловлені позиції по справі.

До суду також прибули представники третьої особи АТ "Державний експортно - імпортний банк України" та кредитора у справі про банкрутство - ПАТ «Державний ощадний банк України», які підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ПАТ "Південьзахідшляхбуд" належав майновий комплекс загальною вартістю 809 872, 77 грн., розташований за адресою: комплекс (нежитлові будівлі та споруди) за адресою: вул. Академіка Герасимчука, б.190 В, м. Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 30501: операторна (літ. А1), площею 64,9 кв.м.; дапо (літ. Б), площею 110,7 кв.м.; гараж (літ В), площею 189,5 кв.м., нежитлова будівля, загальною площею 61,6 кв.м., який був переданий боржником до статутного капіталу новоствореного ТОВ "Полонський спецкар`єр", як частка вартістю 809 872, 77 грн. у статутному капіталі, що складає 99,9383% статутного капіталу на час його формування 07.04.2014 року.

Зазначена частка в статутному капіталі 09.04.2014 була в подальшому незаконно відчужена на користь ОСОБА_2 за цінами, нижче від ринкових (за 250 000 грн.) та в підозрілий період, що передував порушенню справи про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд"; зазначене, за твердженням позивача, призвело до виведення активів боржника ПАТ "Південьзахідшляхбуд" (його майнового комплексу) та фактичної втрати ним свого майна в межах одного року перед порушенням справи про банкрутство №902/1722/14, що унеможливило задоволення вимог кредиторів боржника у даній справі.

У судовому засіданні 04.02.2019 року представником позивача конкретизовано позовну вимогу в усній формі про визнання недійсними правочинів боржника та зазначено, що мова йде про визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Полонський спецкар`єр" від 09.04.2014, укладеного між боржником та ОСОБА_2 (том 67, а.с. 85).

У відзиві відповідач заперечував спростування дій боржника щодо незаконності внесення до його статутного капіталу майнового комплексу боржника та заперечував визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі 09.04.2014 від боржника до його набувача та зазначав, що позовна заява не містить документального підтвердження того, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів; зазначав про те, що спірне майно перейшло до нього, як внесок до статутного капіталу, відповідач зареєстрував за собою право власності на це майно згідно Свідоцтв про право власності від 10.04.2014 року, протягом п`яти років здійснював його ремонт, переобладнання та покращення якісних характеристик, що є підставою для застосування позовної давності та відмови в позові, навіть якщо суд встановить порушення чинного законодавства при передачі майна позивачем до статутного капіталу відповідача.

04.02.2019 Ухвалою Господарського суду Вінницької області продовжено процесуальний строк для подання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" письмових пояснень та доказів по справі; позов задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Полонський спецкар`єр" (код ЄДРПОУ 39121538, вул. Академіка Герасимчука, буд. 190 В, м. Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 30501) від 09.04.2014, укладений між ПАТ "Південьзахідшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03449841, вул.40-річчя Перемоги, буд. 27, м. Вінниця, 21036) та ОСОБА_2 , спростовано майнову дію ПАТ "Південьзахідшляхбуд" щодо передачі майна до статутного фонду ТОВ "Полонський спецкар`єр" у грошовому розмірі 809 872, 77 грн., з яких 740 634, 74 грн. - вартість рухомого майна, 69 238, 03 грн. - вартість нерухомого майна; зобов`язано ТОВ "Полонський спецкар`єр" повернути до ліквідаційної маси ПАТ "Південьзахідшляхбуд" майно передане до статутного фонду ТОВ "Полонський спецкар`єр" загальною вартістю 809 872, 77 грн., а саме:

- рухоме майно, вартістю 740 634, 74 грн.: принтер-сканер-копіюв НР Laser Jet M 1536 dnt, 2012, вартістю 537, 06 грн.; вага автомобільна тензометрична ВАТ-60, 2001, вартістю 63 173, 32 грн.; вишка освітлення, 1990, вартістю 120 грн.; залізнична колія (1435,58 м), 1979, вартістю 348 570, 77 грн.; кабельна лінія (40м), 1990, вартістю 120 грн.; підпірна стінка, 1985, вартістю 120 грн.; повітряна лінія електропередач (950м), 1985, вартістю 120 грн.; рампа залізнична, 1980, вартістю 19 988, 32 грн.; БФП НР Laser Jet M 1522 n,2008, вартістю 120 грн.; верстат заточний 1М63С101, 1991, вартістю 96 грн.; верстат комбінований токарно гвинторізний ТД-951К625, 2011, вартістю 2 244 грн.; верстат наждачний 3к-634, 1977, вартістю 276 грн.; вузол промрохотки, 2004, вартістю 1 296 грн.; вузол розсіву, 2012, вартістю 5 040 грн.; грохіт ТИЛ-43, 2007, вартістю 480 грн.; грохот №2 ГИЛ-43,1990, вартістю 264 грн.; електротельфер 3,2т: Н-6м Росія, 2008, вартістю 564 грн.; залізо відділювач ЖНЄм 0.8х10, 2007, вартістю 3 132 грн.; живильник ТК-16А, 1985, вартістю 3 996 грн.; зварювальний апарат 400А ТДМ, 2007, вартістю 396 грн.; конвеєр ланковий, 1990, вартістю 144 грн.; конвеєр №10ТК-60, 1990, вартістю 240 грн.; конвеєр №7, 2007, вартістю 312 грн.; конвеєр №7 ТК-800, 1990, вартістю 324 грн.; конвеєр №8 ТК-600,1990, вартістю 276 грн.; конвеєр №9 ТК-600,1992, вартістю 276 грн.; монітор 19 "SAMSUNG TFT 940 N", 2008, вартістю 120 грн.; монітор 19 "SAMSUNG TFT 943 N silver (клав. миш, ДБЖ, філ.), 2008, вартістю 120 грн.; монітор SAMSUNG Sync Master 551s, 2008, вартістю 120 грн.; насос СД 450-56б,2010, вартістю 2 160 грн.; перфоратор ПП-50,2012, вартістю 336 грн.; принтер SAMSUNG ML-1250, 2003, вартістю 24 грн.; пульт управління (ПДСУ-200),1990, вартістю 240 грн.; системний блок AMD Athlon TM 64X2 Dual Core Processor 4800 + 2.5 ГГц, 2008, вартістю 120 грн.; системний блок AMD Athlon TM 64X2 Dual Core Processor 4800 + 2.5 ГГц, 2008, вартістю 120 грн.; системний блок Intel R Celeron R CPU 3.06 ГГц, 2000, вартістю 120 грн.; стрічковий конвеєр, 2002, вартістю 84,00 грн.; стрічковий конвеєр, 2002, вартістю 84 грн.; трансформатор 250/10 силовий, 2004, вартістю 204 грн.; трансформатор силовий, 1991, вартістю 204 грн.; трансформаторна підстанція КТП-160,1989, вартістю 228 грн.; трансформаторна підстанція КТП-250, 2004, вартістю 60 грн.; трансформаторна підстанція КТП-400, 1981, вартістю 384 грн.; трансформаторна підстанція КТП-630, 1990, вартістю 876 грн.; траснспортер лент., 2000, вартістю 204 грн.; УАКИ-380,2004, вартістю 12 грн.; шафа КТП 630-10, 1990, вартістю 12 грн.; автокунг 2007, вартістю 1740 грн.; бочка-склад V=60 мз, 1986, вартістю 156 грн.; кабіна оператора АБЗ, 2002, вартістю 240 грн.; монітор, 2000, вартістю 70 грн.; резервуар V=20мз, 1985, вартістю 48 грн.; резервуар V=20мз, 1985, вартістю 120 грн.; вагончик (60*27м), 1987, вартістю 64,07 грн.; вагончик (60*30м), 1987, вартістю 60 грн.; вагончик ин 9-767, 1990, вартістю 1 329,79 грн.; вагончик - лазня, 1987, вартістю 60 грн.; будиночок контейнерний, 1987, вартістю 3 201 грн.; автомобіль КрАЗ-256, 1992, вартістю 15 220 грн.; автомобіль КрАЗ-256, 1991, вартістю 11 880 грн.; автомобіль КрАЗ-256, 1991, вартістю 12 320 грн.; навантажувач L-34, 1986, вартістю 38 300 грн.; навантажувач L-34,1991, вартістю 49 430 грн.; бульдозер ДЗ-170, 1985, вартістю 240 грн.; бульдозер ДЗ-27С,1986, вартістю 23 430 грн.; станок буровий СБУ-100, 1992, вартістю 1 404 грн.; компресор ВВП-10/10, 2013, вартістю 5 460 грн.; поливальна машина МАЗ 500, 1980, 804 грн.; автомобіль DAEWOO Nubira, 1998, вартістю 12 680 грн.; автомобіль ГАЗ-53,1991, вартістю 18 860 грн.; живильник ТК-15А, 1990, вартістю 240 грн.; дробарка DSJ-800-1000,1998, вартістю 8 904 грн.; конвеєр №1, 1990, вартістю 372 грн.; грохот №1,1990, вартістю 192 грн.; конвеєр №2, 1990, вартістю 264 грн.; конвеєр №3, 1990, вартістю 444 грн.; конвеєр №4, 1990, вартістю 288 грн.; конвеєр №5, 1990, вартістю 288 грн.; дробарка СМД-741, 1990, вартістю 1 404 грн.; конвеєр №6,1990, вартістю 1404 грн.; дробарка ТС-51, 2007, вартістю 67 200 грн.; конвеєр №7, 1990, вартістю 276 грн.; грохот №2, 1990, вартістю 3 924 грн.; електродвигун, 2004, вартістю 180 грн.; конвеєр №8,9,10,11, 1990-1992, вартістю 80,40 грн.; нерухоме майно, вартістю 69 238,03 грн.: комплекс (нежитлові будівлі та споруди) за адресою: АДРЕСА_1, а саме операторна (літ. А1), площею 64,9 кв.м.; дапо (літ.Б), площею 110,7 кв.м.; гараж (літ В), площею 189,5 кв.м., нежитлова будівля, загальною площею 61,6 кв.м.; стягнуто з ТОВ "Полонський спецкар`єр" на користь ПАТ "Південьзахідшляхбуд" 3 524 грн. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору; ухвалено видати накази; вирішено, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 12.09.2018 року у справі №902/1722/14 з розгляду позовної заяви ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до ТОВ "Полонський спецкар`єр" продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання зазначеної ухвали суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (том 67, а.с. 83-94).

02.04.2019 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Полонський спецкар`єр" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.02.2019 залишено без змін.

08.08.2019 року Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду задоволено частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр", скасовано Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 та Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.02.2019 у справі №902/1722/14.

Справу №902/1722/14 в частині позовних вимог ПАТ "Південьзахідшляхбуд" в особі ліквідатора про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області у зазначеній частині в іншому складі суду.

Судом касаційної інстанції надано обов`язкові вказівки, які враховуються при новому розгляді справи судом першої інстанції.

Зокрема, колегія суддів касаційного суду зазначає про неправильне застосування судами статей 257, 261 ЦК України про позовну давність, оскільки позивач є юридичною особою, для якої перебіг позовної давності щодо визнання недійсним правочину починається з моменту вчинення такого правочину і жодних винятків для арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство законодавцем не зроблено.

За наявності підстав суд може захистити порушене право згідно з частиною 5 статті 267 ЦК України, якщо визнає поважними причини пропуску строку позовної давності у зв`язку з неналежним виконанням повноважень попереднім ліквідатором боржника та призначенням нового ліквідатора.

Однак, заява сторони про застосування позовної давності має бути розглянута з відповідним обґрунтуванням підстав її задоволення, що в даному випадку потребує дослідження обставин справи та оцінки доказів у справі.

Також, колегія суддів касаційного суду вказує, шо позивач після витребування матеріалів реєстраційної справи місцевим судом міг та повинен був самостійно визначити предмет спору шляхом подання відповідної письмової заяви, як щодо визнання недійсним договору 09.04.2014 року, так щодо конкретних майнових дій, оформлених конкретними рішеннями органів управління боржника та відповідача, які мали наслідком виведення майна боржника з його власності у статутний капітал відповідача та подальших відчужень частки корпоративної власності боржника, із залученням усіх осіб, які можуть бути зацікавлені у справі.

Касаційний суд зазначає про процесуальне порушення місцевого суду щодо не здійснення копіювання матеріалів реєстраційної справи ТОВ "Полонський спецкар`єр", отриманої на запит суду від компетентного органу державної реєстрації, окремі документи якої аналізувалися та оцінювалися місцевим судом при прийнятті оскаржуваної ухвали, однак, суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості перевірити ці докази оскільки їх копії були відсутні в матеріалах справи, що порушує вимоги статей 86, 269 ГПК України.

Касаційний суд звертає увагу про те, що вимоги позивача про визнання недійсними правочинів та спростування майнових дій боржника заявлено як з цивільно-правових підстав, так за спеціальними підставами Закону про банкрутство у межах провадження про банкрутство, що не заборонено чинним законодавством.

Відтак, судам необхідно, здійснюючи оцінку доказів за їх сукупністю, відповідно до частини 3 статті 86 ГПК України, проаналізувати й ті докази, які є в матеріалах справи про банкрутство (щодо загального розміру кредиторських вимог згідно з реєстром, щодо встановлення можливих арештів (обтяжень) майна боржника у виконавчому провадженні за заявою ініціюючого кредитора, перевірити чи закриті та передані ліквідатору виконавчі провадження на стадії ліквідаційної процедури та чи підтверджується матеріалами виконавчого провадження, зокрема, порушеного за заявою ініціюючого кредитора, факти недостатності майна боржника станом на квітень 2014 року для задоволення вимог кредиторів, що вимагається згідно з абзацом 4 частини 1 статті 20 Закону про банкрутство при оспорюванні правочинів та майнових дій боржника станом на квітень 2014 року).

При новому розгляді справи ПАТ "Південьзахідшляхбуд" наполягало про застосуванні приписів статті 20 Закону про банкрутство та статей 257, 261 ЦК України, а також з огляду на особливий правовий статус ліквідатора боржника у справі про банкрутство. Також, позивач нполягав на поверненні спірного майнового комплексу боржника (згідно з переліком відчуженого в статутний капітал майна) до ліквідаційної маси, оскільки законодавцем (частина 2 статті 20 Закону про банкрутство) визначено саме такий спосіб захисту порушеного права боржника.

Позивачем розширено підстави позову, посилаючись додатково на перебування майна боржника під арештом державного виконавця, передачею відповідачу заставного майна, яке належало ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України».

У заяві від 30.09.2019 року (том. 81 а.с. 13-103) позивачем уточнено позовні вимоги, ПАТ «Південьзахідшляхбуд» просив:

- спростувати майнові дії ПАТ «Південьзахідшляхбуд» щодо передачі до статутного капіталу ТОВ «Полонський спецкар`єр» рухомого майна вартістю 740 634,74 грн та нерухомого майна вартістю 69 238,03 грн, шляхом прийняття рішення Наглядовою Радою ПАТ «Південьзахідшляхбуд», оформленого Протоколом засідання Наглядової Ради ПАТ «Південьзахідшляхбуд» від 01.04.2014 року, Актом приймання - передачі рухомого майна від 03.04.2014 року, Актом приймання - передачі нерухомого майна від 02.04.2014 року;

- спростувати майнові дії ПАТ «Південьзахідшляхбуд» щодо продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Полонський спецкар`єр», яка внесена рухомим та нерухомим майном ПАТ «Південьзахідшляхбуд», шляхом прийняття рішення Наглядовою Радою ПАТ «Південьзахідшляхбуд», оформленого Протоколом засідання Наглядової Ради ПАТ «Південьзахідшляхбуд» від 08.04.2014 року;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар"єр" (код ЄДРПОУ 39121538) від 09.04.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03449841) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р.

Також позивач клопотав про застосування наслідків недійсності Договору купівлі - продажу частки або спростування майнових дій боржника та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" (код ЄДРПОУ 39121538) повернути отримане майно у ліквідаційну масу ПАТ "Південьзахідшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03449841), а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість за ринковими цінами, що діяли на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Позовні вимоги додатково обґрунтовані у додаткових письмових поясненнях від 04.11.2019 року та від 05.11.2019 року (том. 82 а.с. 111-116, 149-250)

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" доводив існування цивільно-правових підстав для визнання недійсним договору та спростування майнових дій боржника, зазначаючи про те, що саме належне йому, як заставодержателю, рухоме майно було без його відома та згоди незаконно передано в статутний капітал відповідача, в той час як орган управління та попередній ліквідатор визнавали його заставним кредитором та підтверджували наявність заставного майна у боржника, що унеможливило встановлення фактичного відчуження предметів застави в статутний капітал відповідача.

Відповідач аргументував власну позицію тими доводами, що позивачем неправильно розуміється застосування статті 20 Закону про банкрутство, якою передбачено право суду застосувати спеціальні підстави для визнання боржника банкрутом тільки в межах одного року до моменту порушення провадження у справі, а оскільки з моменту вчинення оспорюваних майнових дій (03.04.2014) з внесення майнового комплексу боржника до статутного капіталу відповідача та з моменту продажу частки боржника (09.04.2014) минуло більше року (справа порушена 01.07.2015), то відсутні правові підстави для застосування спеціальних положень про визнання їх недійсними та спростування з витребуванням майна.

Представник відповідача зауважив, що позивачем не надано належних доказів того, що внесене до статутного капіталу відповідача майно мало занижену ринкову вартість, оскільки оцінка майна не проводилася, а за сукупністю поданих доказів у судів не було підстав для висновку про те, що вартість переданого майна є заниженою в порівнянні з ринковою, оскільки надані банком докази не ідентифікували заставне майно як таке, що передане в статутний капітал.

Відповідач неодноразово наполягав на застосуванні строків позовної давності, оскільки позивач є юридичною особою, для якої перебіг позовної давності щодо визнання недійсним правочину починається з моменту вчинення такого правочину і жодних винятків для арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство не може бути (том. 81 а.с. 105-189, том. 82 а.с. 134-148).

Виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, на підставі заяви позивача від 30.09.2019 року, судом залучено до участі у справі усіх зацікавлених осіб, прав та інтересів яких може стосуватися рішення у справі: ОСОБА_1 , як учасника ТОВ «Полонський спецкар`єр», та ОСОБА_2 , як сторони оспорюваного договору.

Також, судом витребувано та здійснено копіювання з долученням до матеріалів справи №902/1722/14 засвідчених копій документів реєстраційної справи № 1-663-000716-68 ТОВ «Полонський спецкар`єр».

Розглянувши матеріали справи та надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1722/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (далі - ПАТ "Південьзахідшляхбуд", боржник), порушена за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Севєродонецького "Об`єднання склопластик" ухвалою місцевого суду від 29.12.2014 за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство).

Постановою Господарського суду Вінницької області від 28.12.2015 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ретьмана О.А., повноваження якого припинено ухвалою місцевого господарського суду від 27.03.2018 з призначенням ліквідатором ПАТ "Південьзахідшляхбуд" арбітражного керуючого Василика В.В.

10.09.2018 року ПАТ "Південьзахідшляхбуд" звернулося до місцевого господарського суду з позовною заявою від 07.09.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" (далі - ТОВ "Полонський спецкар`єр", відповідач) про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника - ПАТ "Південьзахідшляхбуд" щодо передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Полонський спецкар`єр" на підставі статей 20, 41 Закону про банкрутство (том 66, а.с. 3-75).

Судом встановлено, що згідно Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 40-44, том 66) ТОВ "Полонський спецкар`єр" 04.03.2014 року було зареєстровано, як юридичну особу. Станом на дату реєстрації до складу відповідача входив один засновник ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду складав 500,00 грн.

Матеріали реєстраційної справи (том. 82 а.с. 1-105) містять протокол № 3 Загальних зборів учасників ТОВ "Полонський спецкар`єр" від 03.04.2014 року, з якого слідує, що на даних зборах за участю Генерального директора позивача ОСОБА_3 було одноголосно прийнято рішення про включення ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до складу учасників ТОВ "Полонський спецкар`єр" (том. 82 а.с. 2-25).

Згідно Акту приймання - передачі рухомого майна від 03.04.2014 року та Акту приймання - передачі нерухомого майна від 02.04.2014 року (том. 82 а.с. 25-28) ПАТ "Південьзахідшляхбуд" передано до статутного капіталу ТОВ "Полонський спецкар`єр" об`єкти рухомого майна у кількості 85 одиниць вартістю 740 634,74 грн та нерухоме майно вартістю 69 238,03 грн: комплекс (нежитлові будівлі та споруди) за адресою: вул. Академіка Герасимчука, б.190 В, м. Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 30501, а саме операторна (літ. А1), площею 64,9 кв.м.; дапо (літ.Б), площею 110,7 кв.м.; гараж (літ В), площею 189,5 кв.м., нежитлова будівля, загальною площею 61,6 кв.м.

З урахуванням рішення Наглядової ради ПАТ "Південьзахідшляхбуд" від 01.04.2014 року (том. 82 а.с. 28,29) позивача було включену до складу учасників ТОВ "Полонський спецкар`єр" з вартістю вкладу 809 872,77 грн.

Згідно Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 45-49, том 66) 07.04.2014 року було проведено державну реєстрацію з включення до складу учасників (засновників) ТОВ "Полонський спецкар`єр" ПАТ "Південьзахідшляхбуд" з часткою в статутному капіталі 809 872,77 грн.

З матеріалів реєстраційної справи, переліку майна переданого до статного фону відповідача, редакції Статуту ТОВ "Полонський спецкар`єр" в редакції від 10.04.2014 року (том. 82 а.с. 29-39) судом встановлено, що дана частка була внесена до статутного капіталу ТОВ "Полонський спецкар`єр" майном позивача (рухомим у розмірі 740 634,74 грн. та нерухомим у розмірі 69 238,03 грн.), що в грошовому виразі сукупно становить 809 872,77 грн.

З 07.04.2014 року розмір статутного капіталу ТОВ "Полонський спецкар`єр" становив у грошовому виразі 810 372,77 грн, з яких частка ПАТ "Південьзахідшляхбуд" - 809 872,77 грн, а ОСОБА_1 - 500,00 грн.

З протоколу наявного у матеріалах реєстраційної справи (том. 82 а.с. 49-53) слідує, що 08.04.2014 року відбулося засідання Наглядової Ради ПАТ "Південьзахідшляхбуд" на якому було вирішено одноголосно надати згоду Генеральному директору товариства ОСОБА_3 на продаж частки, внесеної позивачем до статутного капіталу ТОВ "Полонський спецкар`єр" у розмірі 99,9383%, що складає 809 872,77 грн, ОСОБА_2 за ціною 250 000,00 грн. шляхом укладання договору купівлі-продажу.

З протоколу № 4 Загальних Зборів Учасників ТОВ "Полонський спецкар`єр" (том. 82 а.с. 43-48) вбачається, що 09.04.2014 року було погоджено питання про продаж ОСОБА_2 вказаної вище частки за ціною 250 000,00 грн. При цьому, було прийнято рішення про виключення ПАТ "Південьзахідшляхбуд" зі складу учасників ТОВ "Полонський спецкар`єр" та включено до його складу ОСОБА_2 .

У нотаріально посвідченій заяві від 09.04.2014 року ОСОБА_1 , іншим учасником ТОВ "Полонський спецкар`єр", заявлено про відмову від використання переважного права купівлі частки у статутному капіталі товариства, яка належала ПАТ "Південьзахідшляхбуд" (том. 82 а.с. 54).

09.04.2014 року між ПАТ "Південьзахідшляхбуд" (продавець) та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Полонський спецкар`єр" (а.с. 146-149, том 66; том. 82 а.с. 55, 56).

Відповідно до п.п.1 договору ПАТ "Південьзахідшляхбуд" передало у власність ОСОБА_2 належну йому частку у статутному капіталі ТОВ "Полонський спецкар`єр", що становить 99,9383% статутного капіталу, загальною номінальною вартістю 809 872,77 грн, з яких:

- 740 634,74 грн. вартість рухомого майна: принтер-сканер-копіюв НР Laser Jet M 1536 dnt, 2012, вартістю 537,06 грн.; вага автомобільна тензометрична ВАТ-60, 2001, вартістю 63 173,32 грн.; вишка освітлення, 1990, вартістю 120,00 грн.; залізнична колія (1435,58 м), 1979, вартістю 348 570,77 грн.; кабельна лінія (40м), 1990, вартістю 120,00 грн.; підпірна стінка, 1985, вартістю 120,00 грн.; повітряна лінія електропередач (950м), 1985, вартістю 120,00грн.; рампа залізнична, 1980, вартістю 19 988,32 грн.; БФП НР Laser Jet M 1522 n,2008, вартістю 120,00 грн.; верстат заточний 1М63С101, 1991, вартістю 96,00 грн.; верстат комбінований токарно гвинторізний ТД-951К625, 2011, вартістю 2 244,00 грн.; верстат наждачний 3к-634, 1977, вартістю 276,00 грн.; вузол прогрохотки, 2004, вартістю 1 296,00 грн.; вузол розсіву, 2012, вартістю 5 040,00 грн.; грохіт ТИЛ-43, 2007, вартістю 480,00 грн.; грохот №2 ГИЛ-43,1990, вартістю 264,00 грн.; електротельфер 3,2т: Н-6м Росія, 2008, вартістю 564,00 грн.; залізовідділювач ЖНЄм 0.8х10, 2007, вартістю 3 132,00 грн.; живильник ТК-16А, 1985, вартістю 3 996 00 грн.; зварювальний апарат 400А ТДМ, 2007, вартістю 396,00 грн.; конвеєр ланковий, 1990, вартістю 144,00 грн.; конвеєр № 10ТК-60, 1990, вартістю 240,00 грн.; конвеєр № 7, 2007, вартістю 312,00 грн.; конвеєр № 7 ТК-800, 1990, вартістю 324,00 грн.; конвеєр № 8 ТК-600,1990, вартістю 276,00 грн.; конвеєр № 9 ТК-600,1992, вартістю 276,00 грн.; монітор 19 "SAMSUNG TFT 940 N", 2008, вартістю 120,00 грн.; монітор 19 "SAMSUNG TFT 943 N silver (клав. миш, ДБЖ, філ.), 2008, вартістю 120,00 грн.; монітор SAMSUNG Sync Master 551s, 2008, вартістю 120,00 грн.; насос СД 450-56б,2010, вартістю 2 160,00 грн.; перфоратор ПП-50,2012, вартістю 336,00 грн.; принтер SAMSUNG ML - 1250, 2003, вартістю 24,00 грн.; пульт управління (ПДСУ-200),1990, вартістю 240,00 грн.; системний блок AMD Athlon TM 64X2 Dual Core Processor 4800 + 2.5 ГГц, 2008, вартістю 120,00 грн.; системний блок AMD Athlon TM 64X2 Dual Core Processor 4800 + 2.5 ГГц, 2008, вартістю 120,00 грн.; системний блок Intel R Celeron R CPU 3.06 ГГц, 2000, вартістю 120,00 грн.; стрічковий конвеєр, 2002, вартістю 84,00 грн.; стрічковий конвеєр, 2002, вартістю 84,00 грн.; трансформатор 250/10 силовий, 2004, вартістю 204,00 грн.; трансформатор силовий, 1991, вартістю 204,00 грн.; трансформаторна підстанція КТП-160,1989, вартістю 228,00 грн.; трансформаторна підстанція КТП-250, 2004, вартістю 60,00 грн.; трансформаторна підстанція КТП-400, 1981, вартістю 384,00 грн.; трансформаторна підстанція КТП-630, 1990, вартістю 876,00грн.; траснспортер лент., 2000, вартістю 204,00 грн.; УАКИ-380,2004, вартістю 12,00 грн.; шкаф КТП 630-10, 1990, вартістю 12,00 грн.; автокунг 2007, вартістю 1740,00 грн.; бочка-склад V=60 мз, 1986, вартістю 156,00 грн.; кабіна оператора АБЗ, 2002, вартістю 240,00 грн.; монітор, 2000, вартістю 70,00 грн.; резервуар V=20мз, 1985, вартістю 48,00 грн.; резервуар V=20мз, 1985, вартістю 120,00 грн.; вагончик (60*27м), 1987, вартістю 64,07 грн.; вагончик (60*30м), 1987, вартістю 60,00 грн.; вагончик інв. 9-767, 1990, вартістю 1 329,79 грн.; вагончик - лазня, 1987, вартістю 60,00 грн.; будиночок контейнерний, 1987, вартістю 3 201,00 грн.; автомобіль КрАЗ-256, 1992, вартістю 15 220,00 грн.; автомобіль КрАЗ-256, 1991, вартістю 11880,00 грн.; автомобіль КрАЗ-256, 1991, вартістю 12 320,00 грн.; навантажувач L-34, 1986, вартістю 38 300,00 грн.; навантажувач L-34,1991, вартістю 49430,00 грн.; бульдозер ДЗ-170, 1985, вартістю 240,00 грн.; бульдозер ДЗ-27С,1986, вартістю 23 430,00 грн.; станок буровий СБУ-100, 1992, вартістю 1404,00 грн.; компресор ВВП-10/10, 2013, вартістю 5 460,00грн.; поливальна машина МАЗ 500, 1980, 804,00 грн.; автомобіль DAEWOO Nubira, 1998, вартістю 12 680,00 грн.; автомобіль ГАЗ-53,1991, вартістю 18 860,00 грн.; живильник ТК-15А, 1990, вартістю 240,00 грн.; дробарка DSJ-800-1000,1998, вартістю 8 904,00 грн.; конвеєр №1, 1990, вартістю 372,00 грн.; грохот № 1,1990, вартістю 192,00 грн.; конвеєр №2, 1990, вартістю 264,00 грн.; конвеєр №3, 1990, вартістю 444,00 грн.; конвеєр №4, 1990, вартістю 288,00 грн.; конвеєр №5, 1990, вартістю 288,00 грн.; дробарка СМД-741, 1990, вартістю 1 404,00 грн.; конвеєр №6,1990, вартістю 1404,00 грн.; дробарка ТС-51, 2007, вартістю 67 200,00 грн.; конвеєр №7, 1990, вартістю 276,00 грн.; грохот №2, 1990, вартістю 3 924,00 грн.; електродвигун, 2004, вартістю180,00 грн.; конвеєр №8,9,10,11, 1990-1992, вартістю 80,40 грн.;

- 69 238,03 грн. вартість нерухомого майна: комплекс (нежитлові будівлі та споруди) за адресою: АДРЕСА_3 , а саме операторна (літ. А1), площею 64,9 кв.м.; дапо (літ.Б), площею 110,7 кв.м.; гараж (літ В), площею 189,5 кв.м., нежитлова будівля, загальною площею 61,6 кв.м.

В свою чергу, ОСОБА_2 зобов`язався прийняти дану частку з усіма правами та обов`язками, що належать учаснику товариства та сплатити за частку 250 000,00 грн (п. 4.1. Договору).

З Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 50-54, т. 66) вбачається, що 10.04.2014 року було проведено державну реєстрацію з виключення ПАТ "Південьзахідшляхбуд" із складу учасників ТОВ "Полонський спецкар`єр".

Також, 10.04.2014 року затверджено Статут ТОВ "Полонський спецкар`єр" у новій редакції (том. 82 а.с. 57 -66), відображено відомості про новий склад засновників, за виключенням ПАТ "Південьзахідшляхбуд".

За таких обставин, власником частки у статутному капіталі ТОВ "Полонський спецкар`єр" у грошовому розмірі 809 872,77 грн став громадянин ОСОБА_2 .

Відповідно до Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 62-67, т. 66) станом на 09.08.2018 року учасником ТОВ "Полонський спецкар`єр" є ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду складає 810 372,77 грн.

Таким чином, предметом спірних правовідносин є вирішення питання стосовно наявності спеціальних підстав для спростування майнових дій та визнання недійними правочинів, вчинених юридичною особою - банкрутом, вирішення питання щодо дотримання ліквідатором річного строку звернення до суду з позовом, визначення загально правових підстав недійсності правочинів, аналіз перебігу строків позовної давності та встановлення поважних причин пропуску строків звернення до суду.

Визначаючись щодо нормативного регулювання спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Станом на момент вчинення оспорюваних майнових дій та договору купівлі - продажу частки у статутному капіталі товариства, на момент порушення провадження у справі про банкрутство, також на дату звернення ліквідатором до суду з позовною заявою діяв Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року зі змінами станом на 11.08.2013 року (на дату вчинення оспорюваних дій), від 01.08.2014 року (станом на момент подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство від 10.12.2014 року), від 06.06.2015 року (станом на дату прийняття остаточної ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство від 01.07.2015 року), ст. 20 якого визначено спеціальні підстави недійсності або спростування господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство майнових дій боржника.

Дані положення Закону, які регулюють підстави недійсності правочинів, є нормами матеріального права, тому підлягають застосуванню у редакції станом на момент вчинення відповідних дій та виникнення спірних правовідносин.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосування річний строк звернення до господарського суду у межах справи про банкрутство, котрий визначає спірний період, протягом якого можуть піддаватися сумніву правочини боржника.

Процесуальні питання розгляду справи щодо підстав оцінки доказів, форми судового рішення регулюються нормами ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства, які є чинними на момент здійснення відповідних процесуальних дій (ч. 3 ст. 3 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника та забезпечує його зберігання, а також подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

За змістом пункту 8 частини 1 статті 20 та частини 9 статті 30 ГПК України, спори з майновими вимогами до боржника, в тому числі вимога ліквідатора про визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Отже, майнові спори є окремою процедурою у справі про банкрутство та розглядаються в її межах за правилами позовного провадження, передбаченого ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати: поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Тобто, частина 4 статті 10 Закону відносила до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов`язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Концентрацію у справі про банкрутство усіх спорів, стороною у яких боржник закріплено ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Судом встановлено обставини виникнення майнового спору в межах справи №902/1722/14 про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд" щодо спростування майнових дій боржника з передання до статутного капіталу ТОВ "Полонський спецкар`єр" рухомого та нерухомого майна (майнового комплексу) відчуження належної частки ПАТ "Південьзахідшляхбуд" у статутному капіталі розміром 99,9383%, вартістю 809 872, 77 грн. за ціною 250 000 грн ОСОБА_2 з подальшим перепродажем іншому співзасновнику ( ОСОБА_1 ) та щодо повернення виведеного у такий спосіб майна до ліквідаційної маси боржника, які відбулися з 02.04.2014 по 10.04.2014 рр.

З приводу отримання ліквідатором річного строку виявлення спірних господарських операцій, які можуть бути переглянуті, як такі що вчинені на шкоду майнових інтересів боржника та кредиторів, суд виходить з наступного.

Передбачений частиною 1 статті 20 Закону про банкрутство річний строк, яким надається право арбітражному керуючому або конкурсному кредитору звернутися до суду про визнання недійсним правочину чи спростування майнових дій боржника, не є пересічним, оскільки про це прямо не зазначено диспозицією зазначеної норми.

Відтак, зазначений строк є процесуальним терміном, протягом якого певні учасники провадження можуть захистити свої майнові права у спосіб визнання недійсними правочинів чи спростування майнових дій боржника з покладенням на нього обов`язку повернути незаконно виведені активи (майно) до ліквідаційної маси боржника, а в разі неможливості повернення майна в натурі, відшкодувати його вартість у грошових одиницях, за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Формулюючи диспозицію частини 1 статті 20 Закону про банкрутство, законодавець мав мету визначити певний "розумний період" для оспорювання за спеціальними підставами угод та майнових дій, вчинених боржником до моменту відкриття процедури банкрутства. У такий період боржник може усвідомлювати загрозу порушення щодо нього справи про банкрутство його кредиторами та вчинити недобросовісні дії з відчуження своїх активів.

При цьому, законодавець враховував, що справа про банкрутство відповідно до частини 2 статті 12 Закону про банкрутство має бути порушена максимально у 30-денний строк з моменту прийняття заяви ініціюючого кредитора до провадження. Отже, визначаючи річний строк до порушення справи про банкрутство для застосування спеціальних правових підстав для визнання недійсними правочинів боржника, законодавець мав мету, що це буде період в 11 місяців до моменту прийняття судом ухвали суду про прийняття заяви ініціюючого кредитора до розгляду та призначення підготовчого засідання. Зазначена мета законодавця повинна втілюватися в юридичній практиці.

За загальним правилом, оскарження судових рішень (ухвал), прийнятих у справах до набрання ними законної сили, зупиняє провадження у справі до набрання таким рішенням (ухвалою) законної сили.

Отже, період оскарження ухвали місцевого суду про порушення справи про банкрутство (відкриття провадження) до апеляційного (касаційного) суду, якщо за наслідком такого перегляду провадження у справі все таки порушується, не повинен включатися до перебігу процесуального строку, визначеного законодавцем для вчинення таких процесуальних дій арбітражним керуючим чи конкурсними кредиторами, як визнання недійсними правочинів чи спростування майнових дій боржника за статтею 20 Закону про банкрутство, інакше мета законодавця не буде досягнута, внаслідок вчинення недобросовісних дій іншими учасниками справи про банкрутство, зацікавленими у затягуванні порушення справи про банкрутство та виведенні з-під загрози оспорювання окремих сумнівних правочинів (майнових дій) боржника.

Заява про порушення справи про банкрутство була прийнята до судового розгляду Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.12.2014 року з присвоєнням справі № 902/1722/14 та перебувала на розгляді в судах різних інстанцій упродовж тривалого періоду часу, а прийняті ухвала 29.12.2014 року про порушення справи про банкрутство та постанова апеляційного суду 24.02.2015 року були скасовані з передачею справи на новий розгляд із встановленням процесуальних порушень.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.01.2015 року зупинялось провадження у справі №902/1722/14 до розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду від 29.12.2014 про порушення справи про банкрутство та повернення матеріалів справи до Господарського суду Вінницької області.

За наслідком нового розгляду Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.07.2015 було порушено провадження у даній справі про банкрутство.

Скасовані судові рішення не мають жодних наслідків окрім тих, які пов`язані з їх скасуванням.

Однак, тривалість процедури оскарження таких судових рішень зупиняє перебіг процесуальних строків для вчинення окремих дій в процедурі банкрутства та не може включатися до річного строку згідно з частиною 1 статті 20 Закону про банкрутство.

Тому, позовна вимога ліквідатора про визнання недійсними правочинів та майнових дій ПАТ «Південьзахідшляхбуд» заявлена з дотриманням річного строку, передбаченого спеціальною нормою ч, 1 ст. 20 Закону, яка була чинною на момент первісного звернення до суду.

Фактично оспорюються правочини та майнові дії, вчинені за 8 місяців до прийняття заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.12.2014 року й учасники провадження, наділені таким правом, не можуть нести негативних наслідків скасування судового рішення про порушення справи про банкрутство, внаслідок допущених судами порушень процесуального права.

Аналогічна позиція стосовно перебігу річного строку звернення до суду підтримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.08.2019 року по справі №902/1722/14.

Аналізуючи підстави недійсності оспорюваних майнових дій та договору, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 4 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини третьої статті 104 Цивільного кодексу України порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Таким чином і з огляду на положення статей 4, 104, 110-112 Цивільного кодексу України, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Отже, Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому, визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Під майновими діями боржника слід розуміти виконання боржником зобов`язань за вже укладеним до початку відповідного року правочином (договором) на шкоду власним інтересам або інтересам інших кредиторів. Наведене стосується, зокрема виконання зобов`язання раніше встановленого строку (терміну), відмови від власних майнових вимог, сплати коштів кредитору або прийняття майна в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна тощо.

Майнові дії боржника - це вид юридичних дій, як-то вчинки, що здійснені боржником або від імені боржника і мають матеріальний вираз у формі доку менту будь-якого правочину (угоди, договору), розпорядчого документу, акту, пов`язаного з волевиявленням боржника як суб`єкта правовідносин на відчуження майнових активів боржника або відмову від них.

Спростування майнових дій виступає як заперечення, відхилення, оспорення фактичних даних чи обставин, що визначають правомірність май нових дій боржника, та може мати форму визнання недійсними (незаконними, нечинними) дій боржника, які вчинені щодо розпорядження його майном на підставі рішень власника або його органів управління (керівника боржника, власника боржника, загальних зборів боржника тощо).

В силу ст. 20 Закону про банкрутство, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

- боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

- боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов`язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

- боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Фактично доводи позову зведені до застосування п. 4 ч. 1 ст.20 Закону.

З контексту ст. 1 Закону про банкрутство, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Неплатоспроможністю є не тільки неспроможністю виконати грошові зобов`язання на день звернення до суду, а й неспроможність виконати грошові зобов`язання в майбутньому коли настануть строки їх виконання.

Суд зауважує, що за п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство підставою недійсності договорів та спростування майнових дій боржника, з урахуванням предмету спору у справі №902/1722/14 є обов`язкове встановлення судом одночасного існування наступних обставин:

- дійсної ринкової ціни майна,

- визначення її зменшення у відповідному оспорюваному правочині або майновій дії, яка підлягає спростуванню, а також

- співставлення такої вартості з ринковою ціною всього майна боржника станом на момент вчинення оспорюваної дії;

- визначення розміру кредиторських вимог у справі про банкрутство;

- встановлення наслідків щодо недостатності задоволення кредиторських вимог, тобто настання неплатоспроможності саме в результаті прийняття таких зобов`язань або

- виникнення неможливості повного або часткового задоволення кредиторських вимог внаслідок прийняття таких зобов`язань;

- встановлення прямого причинно - наслідкового зв`язку між фактом відчуження майна за зниженою вартістю та неможливістю повного або часткового задоволення кредиторських вимог.

Отже, між виконанням зобов`язання та настанням не платоспроможності або неможливістю виконати вимоги кредиторів має існувати прямий причинно - наслідковий зв`язок; прийняття зобов`язань має бути безпосередньою підставою настання неплатоспроможності.

При цьому, істотним є встановлення наявності наведеної сукупності юридичних фактів саме станом на дату відчуження майна за цінами нижчими від ринкових.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи зазначені процесуальні норми суд виходить з того, що обов`язок доказування наявності усіх нормативних підстав недійсності майнових дій щодо передачі 02.04.2014 та 03.04.2014 рр. до статутного капіталу ТОВ «Полонський спецкар`єр» рухомого майна вартістю 740 634,74 грн та нерухомого майна вартістю 69 238,03 грн, спростування майнових дій ПАТ «Південьзахідшляхбуд» щодо продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Полонський спецкар`єр», Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар"єр" від 09.04.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" та ОСОБА_2 покладається на позивача - ПАТ «Південьзахідшляхбуд» в особі ліквідатора.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог ПАТ «Південьзахідшляхбуд» в особі ліквідатора надано Інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №119388030 від 03.04.2018 року, Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 04.03.2014, 07.04.2014, 10.04.2014 рр. (том. 66 а.с. 23-54).

Даними документами підтверджено належність ПАТ «Південьзахідшляхбуд» комплексу (нежитлові будівлі та споруди) за адресою: вул. Академіка Герасимчука, б.190 В, м. Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 30501, а саме операторна (літ. А1), площею 64,9 кв.м.; дапо (літ.Б), площею 110,7 кв.м.; гараж (літ В), площею 189,5 кв.м., нежитлова будівля, загальною площею 61,6 кв.м., а також частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар"єр" номінальною вартістю 809 872,77 грн та її відчуження на користь ОСОБА_2 .

Обставини передачі рухомого та нерухомого майна до статного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" в обмін на частку у корпоративному управлінні товариством підтверджено описаними вище та дослідженими судом матеріалами реєстраційної справи № 1-663-000716-68 ТОВ «Полонський спецкар`єр».

10.04.2014 року ТОВ «Полонський спецкар`єр» оформлено право власності на спірне нерухоме майно згідно Свідоцтва про право власності НОМЕР_2, виданого Реєстраційною службою Полонського районного управління юстиції у Хмельницькій області (том. 66 а.с. 166-168).

Позивачем з метою доведення невідповідності ціни переданого відповідачу майна ринковим цінам надано Акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей станом на 01.01.2012 року з технологічними характеристиками рухомого майна, яке передано у заставу (том. 81 а.с. 49-57), Перелік основних засобів ПАТ «Південьзахідшляхбуд» станом на 06.06.2014 року (том. 81 а.с. 74-93), Витяг зі Звіту про незалежну оцінку індивідуально визначеного майна, що перебуває на балансі ПАТ «Південьзахідшляхбуд» станом на 15.04.2019 року (том. 81 а.с. 94).

Додатково позивачем надано відомості щодо проведення інвентаризації майна ПАТ «Південьзахідшляхбуд» у справі про банкрутство №902/1722/14 арбітражним керуючим Ретьманом О.А., яку завершено 12.10.2015 року (том. 82 а.с. 173 - том. 83 а.с. 233).

22.04.2016 року арбітражним керуючим Ретьманом О.А. проведено інвентаризацію на предмет виявлення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Однак, попереднім ліквідатором не було виявлено ні майна, переданого ТОВ «Полонський спецкар`єр», ні частки у статному капіталі товариства.

Ліквідатором також надано Довідку за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ПАТ «Південьзахідшляхбуд» за 2012-2014 рр., складену ТОВ «Аудиторська фірма «ЕВЕРЕСТ» 22.08.2019 року (том. 83 а.с. 234-265).

Аудиторами встановлено перетворення боржника з прибуткового підприємства у 2012-2013 рр. на збиткове у 2014 році, наведено порівняльні таблиці відчуженого у квітні 2014 року, виходячи з ринкової вартості станом на 16.04.2019 року, встановлено заниження вартості майна 7 760 197,24 грн.

На спростування доводів позивача відносно вартості частки ПАТ «Південьзахідшляхбуд» у статутному капіталі ТОВ «Полонський спецкар`єр» розміром 99,9383% відповідачем надано Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав станом на 09.04.2014 року, який складено ДП «Фінексперт» у період з 16.09.2019 по 24.09.2019 року (том. 81 а.с. 113-178), з долученням сертифікату оцінювача та Свідоцтва про державну реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №2869 від 19.05.2005 року.

Відповідно до наданого звіту вартість частки у розмірі 99,9383% статутного капіталу ТОВ «Полонський спецкар`єр» станом на 09.04.2014 року складає 92 743,00 грн.

Ухвалою суду від 07.11.2019 року призначено у справі № 902/1722/14 комплексну судову товарознавчу, оціночно-будівельну експертизу.

Згідно висновку комплексної судової товарознавчої, автотоварознавчої та оціночно-будівельної експертизи №7747/7748/19-21/894/20-21 від 06.10.2020 року:

- ринкова вартість станом на 03.04.2014 року рухомого майна, що було передано ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до статного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" на підставі Акту приймання-передачі рухомого майна від 03.04.2014 року в кількості 85 одиниць могла складати 1 764 446,67 грн;

- ринкова вартість станом на 02.04.2014 року нерухомого майна, що було передано ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до статного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 02.04.2014 року, а саме: комплекс (нежитлові будівлі та споруди) за адресою: вул. Академіка Герасимчука, б.190 В, м. Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 30501: операторна (літ. А1), площею 64,9 кв.м.; дапо (літ. Б), площею 110,7 кв.м.; гараж (літ В), площею 189,5 кв.м., нежитлова будівля, загальною площею 61,6 кв.м. може становити 1 348 891,00 грн;

- загальна ринкова вартість усього майна, що було передано ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до статного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 02.04.2014 року та Акту приймання-передачі рухомого майна від 03.04.2014 року може становити 3 113 337,67 грн.

Крім того, внаслідок несплати рахунку №1362 від 06.07.2020 року на суму 49 032,00 грн та ненадання витребуваних документів, експертом не надано відповіді на інші запитання, які поставлені в Ухвалі від 07.11.2019 року, про що складено Повідомлення про неможливість надання висновку в частині економічого дослідження №7749/19-21 від 25.08.2020 року.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи наявні у справі докази в сукупності суд доходить висновку, що позивачем не доведено існування визначених п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підстав для спростування майнових дій боржника та визнання недійсним Договору купівлі - продажу частки у статному капіталі ТОВ «Полонський спецкар`єр».

Згідно ст. 69 ГПК України, експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Суд критично оцінює надану арбітражним керуючим в якості доказу продажу майна за цінами нижче ринкових Довідку за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ПАТ «Південьзахідшляхбуд» за 2012-2014 рр., складену ТОВ «Аудиторська фірма «ЕВЕРЕСТ» 22.08.2019 року (том. 83 а.с. 234-265).

Оскільки, суду не надано відомостей про включення цієї установи до Державного реєстру оцінювачів, відтак ТОВ «Аудиторська фірма «ЕВЕРЕСТ» не може вважатися експертом у розумінні ст. 69 ГПК України.

Враховуючи диспозицію п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вартість майна слід встановлювати за ринковими цінами саме станом на момент прийняття або виконання зобов`язання боржником.

Тобто, виключається можливість співставлення вартості майна з огляду на балансову, заставну, номінальну, відновну вартість або за іншими вартісними критеріями.

Тому, посилання ліквідатора та аудиторської фірми на вартість активів, які у Актах приймання - передачі, оспорюваному Договорі відображено з огляду на балансову вартість майна, суперечить вимогам п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тому в силу вимог ст. 76, 77 ГПК України є неналежними та недопустимими засобами доказування.

Також, не приймається судом до уваги в якості належного засобу доказування Витяг зі Звіту про незалежну оцінку індивідуально визначеного майна, що перебуває на балансі ПАТ «Південьзахідшляхбуд» станом на 15.04.2019 року (том. 81 а.с. 94), оскільки даний документ складено станом на 15.04.2019 року, а не дату вчинення оспорюваних майнових дій та договору (02.04.2014 - 09.04.2014 рр.).

Крім того, позивачем надано лише Витяг із даного Звіту, що позбавляє суд можливості оцінити підстави, критерії оцінки та повному здійснених оцінювачем висновків.

Положеннями Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1891, Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 надано можливість проводити оцінку обєктів на конкретну дату, яка не співпадає з датою складення відповідного звіту.

Ретроспективна оцінка - це звіт із оцінки майна, що встановлює ринкову вартість на певну дату в минулому часі (минулого місяця, року).

Однак, наданий позивачем Витяг зі Звіту про незалежну оцінку індивідуально визначеного майна, що перебуває на балансі ПАТ «Південьзахідшляхбуд» станом на 15.04.2019 року не містить висновків щодо вартості майна боржника станом на момент вчинення оспорюваних майнових дій, як того вимагає п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Дійсно з Висновку комплексної судової товарознавчої, автотоварознавчої та оціночно-будівельної експертизи №7747/7748/19-21/894/20-21 від 06.10.2020 року слідує, що ринкова вартість станом на 03.04.2014 року рухомого майна, що було передано ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до статного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" могла складати 1 764 446,67 грн; ринкова вартість станом на 02.04.2014 року нерухомого майна, може становити 1 348 891,00 грн.

Тому, з наданого висновку встановлено заниження ринкової ціни переданого відповідачу рухомого майна на 1 023 811,93 грн (1 764 446,67 - 740 634,74); нерухомого майна на 1 279 652,97 грн (1 348 891,00 - 69 238,03).

Однак, за наведених вище підстав застосування п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відносно спростування майнових дій ПАТ «Південьзахідшляхбуд» та укладених договорів встановлення обставин заниження ринкової вартості є лише однією умовою недійсності.

Така умова є не єдиною складовою, яка призводить до можливості спростування майнової дії та сама по собі не може бути підставою для задоволення судом позовних вимог.

Зокрема, всупереч вимогам п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» позивачем не надано доказів на підтвердження ринкової вартості усього майна ПАТ "Південьзахідшляхбуд", з метою визначення співвідношення між ціною відчужених активів на користь ТОВ «Полонський спецкар`єр».

Відсутність таких відомостей також унеможливлює встановлення того факту, що у момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів, як обов`язкової умови застосування приписів п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З наданого позивачем аудиторського висновку також слідує, що неплатоспроможність ПАТ «Піведеньзахідшляхбуд» виникла внаслідок погіршення фінансового стану через несвоєчасні розрахунки за кредитними зобов`язаннями та збільшення сум нарахованих відсотків за користування запозиченими коштами.

Надані позивачем відомості щодо інвентаризації майна 01.01.2012 року та 14.06.2014 року не стосуються предмету спору, оскільки здійснені поза межами строку вчинення оспорюваних майнових дій.

Крім того, підстави заявленого позову засновані на невірному розумінні позивачем та третіми особами правової природи корпоративних прав учасника у статному капіталі товариства та алгоритму визначення їх вартості.

Суд не може вважати безоплатним або переданим за заниженою вартістю майно до статного капіталу ТОВ «Полонський спецкар`єр» згідно Актів приймання - передачі рухомого та нерухомого майна від 02.04.2014 та 03.04.2014 рр.

Оскільки, передавши майно за балансовою вартістю, ПАТ «Південьзахідшляхбуд» отримано частку корпоративних прав, вартість якої визначається з огляду на склад усього майна товариства, а не лише з огляду номінальну ціну внесеного до статного фонду майна.

Так, статтею 50 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Наведене визначення кореспондується з положеннями статті 140 Цивільного кодексу України та статті 80 Господарського кодексу України.

У силу статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 66 Господарського кодексу України, майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

За змістом статті 139 Господарського кодексу України, майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Отже, вартість частини майна товариства, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства (Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі 902/368/20 від 03.03.2020 року).

За наявності спору щодо визначення вартості майна, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів (Аналогічний висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14).

У такий спосіб визначається вартість частки учасника та його корпоративних прав.

Отже, з метою правильного вирішення спору по даній справі позивач повинен був довести заниження ринкової вартості переданого відповідачу майна із співвідношення ринкової вартості отриманої частки у розмірі 99,9383% статутного капіталу ТОВ «Полонський спецкар`єр» станом на 02.04.2014 та 03.04.2014 рр.

Крім того, визначення ціни оспорюваного Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" (код ЄДРПОУ 39121538) від 09.04.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р., в сумі 250 000,00 грн, позивач не встановив її співвідношення з ринковою вартістю активів, які передавалися до статного фонду.

Оскільки, після внесення такого майна ПАТ «Південьзахідшляхбуд» передав право власності на рухоме та нерухоме майно, набувши права власності на частку у корпоративному управлінні товариством.

Тобто, з метою застосування п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до оспорюваного договору слід було встановити ринкову вартість частки позивача станом на 09.04.2014 року, вартість усього майна ПАТ станом на дату укладення договору, визначити наслідки неможливості розрахунку з кредиторами внаслідок укладення даного договору.

Однак, вирішення зазначених питань, які стосуються вирішення спору у цій частині не забезпечено позивачем внаслідок не сплати вартості експертизи та повернення висновку без виконання.

Суд виходить з того, що учасники процесу користуються рівними правами на доведення своєї позиції згідно п. 2 ч. 2 ст. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 13, ч. 1 ст. 46 ГПК України.

Тому, відсутність у позивача грошових коштів на оплату висновку експертизи та вирішення усіх поставлених судом запитань не може впливати на прийняття судового рішення на користь однієї зі сторін.

Отже, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими засобами доказування наявності усіх елементів складу диспозиції п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як умови спростування майнових дій боржника та визнання недійсним договору купівлі - продажу частки у статному капіталі ТОВ «Полонський спецкар`єр».

Тому, підстави позовних вимог, з посиланням на п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є не обґрунтованими, що унеможливлює задоволення позову.

Водночас, підстави спростування майнових дій боржника наведено також з посиланням на загальні підстави недійсності, визначені ст. ст. 203. 215 ЦК України.

З приводу загально правових підстав недійсності оспорюваних майнових дій та договору купівлі - продажу частки у статному капіталі суд виходить з наступного.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: (1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; (2) наявність підстав для оспорення правочину; (3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння поняття "визнання правочину недійсним", як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

За своєю правовою сутністю передача майна до статного фонду товариства в обмін на частку є майновою дією з набуття корпоративних прав. У свою чергу відчуження частки є різновидом договору купівлі - продажу.

В силу ст. ст. 655, 658 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

За загальним правилом не допускається укладення правочинів з недотриманням вимог ст. 203 ЦК України щодо наявності в особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Саме на підставах відсутності достатнього обсягу дієздатності при вчиненні майнових дій та укладенні договору купівлі - продажу частки у статному капіталі наполягав позивач.

З позиції позивача, така дієздатність була обмеженою внаслідок накладення арешту на все майно боржника та через відсутність згоди заставодержателя на відчуження заставного майна.

Тобто, позивач наполягав на двох підставах спростування майнових дій боржника з приводу передачі рухомого майна до Статного капіталу ТОВ «Полонський спецкар`єр».

Ліквідатор доводив, що частина майна, яка включена до Акта приймання-передачі рухомого майна від 03.04.2014 року та увійшла до статутного фонду ТОВ «Полонський спецкар`єр» перебувала у заставі АТ «Державний експортно - імпортний банк України», згідно Договору застави №151413Z27 від 15.10.2013 року (том. 66 а.с. 183-186).

Зокрема, вузол промгрохотки, 2004 року випуску, інвентарний номер 6-022, вузол розсіву, 2012 року випуску, інвентарний номер 11-20373, Дробарка ТС-51 конусна з електродвигуном, 2008 року випуску, інвентарний номер 11-20324.

У письмових поясненнях АТ «Державний експортно - імпортний банк України» від 22.01.2019 року (том. 67 а.с. 65) повідомив, що банк не надавав згоди на відчуження зазначеного майна.

При визначенні характеристики майна переданого у заставу та їх співставленні з переліком майна, яке передано до статутного капіталу ТОВ «Полонський спецкар`єр» судом встановлено невідповідності, які істотно впливають на можливість оспорення факту передачі відповідачу саме заставного майна.

Так, Дробарка ТС-51 конусна з електродвигуном, 2008 року випуску, інвентарний номер 11-20324 відображена у Таблиці №2 до Договору застави №151413Z27 від 15.10.2013 року (том. 66 а.с. 183-186), однак до Статного капіталу ТОВ «Полонський спецкар`єр» передано Дробарку ТС-51 2007 року випуску.

Також, Акт приймання - передачі рухомого майна від 03.04.2014 року не містить інформації про інвентарні номери вузла промгрохотки, 2004 року випуску та вузла розсіву, 2012 року випуску.

Відповідачем надано відомості щодо проведеної інвентаризації 24.10.2019 року (том. 82 а.с. 139-146), у яких відображено інші інвентарні номери вузла промгрохотки, 2004 року випуску, та вузла розсіву, 2012 року випуску, Дробарки ТС-51, 2007 року випуску: №№1044, 1045. 1069 відповідно.

Суд критично оцінює доводи ліквідатора ПАТ «Південьзахідшляхбуд» з посиланням на матеріали інвентаризації цінностей станом на 01.01.2012 року (том. 67 а.с. 233-243, 246-249), оскільки спів падання з інвентарними номерами у матеріалах інвентаризації та договорі застави не виключає наявності у боржника іншого майна з подібним найменуванням, однак інших років випуску та з іншими випусками.

Вирішення ідентичності майна не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч вимогам ст. ст. 77-79, 82 ГПК України позивачем не заявлено клопотань про проведення огляду даного майна, із залучення спеціаліста товарознавця, за місцезнаходження з метою визначення відповідності переліку майна переданого у заставу, тому майну, яке передано до статутного фонду ТОВ «Полонський спецкар`єр».

Суд також зауважує, що ліквідатор не має необмеженого права на захист інтересів заставного кредитора, підстави недійсності та спростування майнових дій у процедурі банкрутства обмежено інтересами як боржника, так і кредиторів.

Тому, позов з приводу повернення заставного майна у ліквідаційну масу має забезпечувати ефективний захист порушених прав заставодержателя.

Судом встановлено, що умови Договору застави №151413Z27 від 15.10.2013 року (том. 66 а.с. 183-186) передбачають чіткі правові наслідки відчуження без згоди банку майна, переданого у заставу, зокрема виникнення права звернення стягнення на предмет застави (п. 2.1.4. Договору), нарахування штрафу (п. 2.3.1. Договору).

Тобто, порушення такого обовязку не тягне недійсності вчинених боржником дій.

Також, застава слідує за річчю у випадку зміни власника, положення п.п. 3.2., 3.3. Договору не містять таких підстав припинення права застави у випадку переходу права власності на річ до іншої особи.

Не містить таких підстав припинення права застави і положення ст. 593 ЦК України.

На підставі ч. 1ст. 17 Закону України «Про заставу» в редакції від 11.08.2013 року, яка була чинною як на момент укладення Договору застави, так і станом на дату вчинення оспорюваних майнових дій, заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону у наведеній редакції, застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Отже, інтереси ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» захищено нормами законодавства.

Заставний кредитор не позбавлений можливості захищати свої права, у випадку доведення факту передачі ТОВ «Полонський спецкар`єр» саме заставного майна шляхом пред`явлення вимог до відповідача про звернення стягнення на заставне майно.

Крім того, ліквідатор посилався на обставин накладення арешту на все майно ПАТ «Південьзахідшляхбуд» згідно Постанови Старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ Слободян О.В. від 07.03.2014 року в рамках виконавчого провадження №42219796 та Постанови про арешт коштів боржника від 03.04.2014 року (том. 67 а.с. 180, 181).

Зазначене виконавче провадження стосувалося примусового стягнення з боржника на користь ПП «Крок» 723 376,50 грн боргу, 74 426,37 грн - пені, 22 576,34 грн - 3% річних, 16 407,57 грн - судових витрат.

ПП «Крок» не є кредитором у справі про банкрутство, Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.12.2017 року у попередньому засіданні по справі №902/1722/14 не визнавалися кредиторські вимоги ПП «Крок».

Судом встановлено, що відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том. 66 а.с. 33) містять лише інформацію про реєстрацію обтяжень нерухомого майна 22.04.2014 року згідно Постанови про арешт майна боржника від 08.04.2014 року у виконавчому провадженні №42219796 (том. 81 а.с. 60).

Інші постави державних виконавців винесені після вчинення оспорюваних майнових дій (том. 81 а.с. 61-73).

Тобто, на момент вчинення оспорюваних майнових дій та посвідчення приватним нотаріусом оспорюваного договору купівлі-продажу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не було внесено відомості про наявність заборони на відчуження майна ПАТ «Південьзахідшляхбуд» згідно Постанов Старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ Слободян О.В. від 07.03.2014 та 03.04.2014 рр. в рамках виконавчого провадження №42219796.

Таким чином, відомості про накладення арешту на все майно ПАТ «Південьзахідшляхбуд» згідно Постанови Старшого державного виконавця Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ Слободян О.В. від 07.03.2014 у виконавчому провадженні №42219796 не набули публічного характеру.

Для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання (зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постановах від 27 червня 2018 року у справі № 668/13907/13-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17).

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, лише обізнаність контрагента відносно наявності заборон на відчуження майна може призводити до недійсності правочинів та договорів, вчинених ПАТ «Південьзахідшляхбуд».

Враховуючи, що відомості про арешт майна не було внесено до Державного реєстру заборон, суду не доведено обізнаність ТОВ «Полонський спец кар`єр» при переході прав на частку у статутному капіталі товариства, а також ОСОБА_2 при укладенні Договору купівлі - продажу частки.

Також, оспорюваний договір посвідчено приватним нотаріусом з перевіркою заборон на його укладання у державному реєстрі, що підтверджує відсутність сумнівів особи у можливості укладення договору.

Оспорювані майнові дії та договір виконувалися сторонами, так як боржником набуто прав на частку у статному капіталі та отримано від ОСОБА_2 за укладеним договором купівлі - продажу.

Враховуючи вищенаведене суду не доведено наявності правових підстав для застосування ст. ст. 203, 215 ЦК України відносно спростування майнових дій боржника та визнання недійсним договору, виходячи із загально правових підстав недійсності правочинів.

Суд звертає окрему увагу позивача на той факт, що сторонами оспорюваного Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" (код ЄДРПОУ 39121538) від 09.04.2014 року є ПАТ "Південьзахідшляхбуд" та ОСОБА_2 .

Тобто, вирішення питання щодо правомірності укладеного договору безпосередньо впливає на права та обов`язки фізичної особи.

Крім того, питання повернення майна боржника, а саме корпоративних прав, безпосередньо впливає на права нинішнього учасника ТОВ "Полонський спецкар`єр" ОСОБА_1 .

Питання залучення відповідачів віднесено до виключної компетенції позивача. Залучення співвідповідача можливе лише за клопотанням позивача (ст. 48 ГПК України).

Однак, у поданих заявах по суті спору при новому розгляді справи позивачем самостійно визначено статус ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як третіх осіб та не заявлено клопотань про залучення його до участі у справі в якості співвідповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 26.02.2020 року № 304/284/18 (пункт 42).

Крім того, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, визначено: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У Рішенні Європейського суд з прав людини від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України" (Заява № 61333/00), суд повторює, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності.

Суд визначає, що "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар" (Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії").

Суд виходить з того, що втручання у право власності ТОВ «Полонський спецкар`єр» та ОСОБА_2 на підставі судового рішення має бути виправдано та підтверджено однозначними, беззаперечними, достовірними та допустимими засобами доказування (ст. 78-80 ГПК України).

Відповідачі з квітня 2014 року, тобто протягом часу, що перевищує 6 років відкрито та мирно володіє і користується своєї власністю.

Наведені судом мотиви щодо відхилення доказів, їх неналежність до предмету позовних вимог, не надають суду достатньо правових підстав для втручання у мирне володіння рухомим та нерухомим майном, корпоративними правами, свавільність такого втручання може стати підставою для констатації порушень норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю, за результатом оцінки судом усіх наведених позивачем підстав.

Водночас, виконуючи вказівки суду касаційної інстанції по даній, суд вважає за доцільне дослідити питання початку, перебігу позовної давності за вимогами, що є предметом позову, а також визначити наявність поважних причин пропуску строків позовної давності позивачем.

Відповідач, починаючи з 01.11.2018 року, неодноразово зазначав про застосування строків у позовної давності у письмових заявах (том. 66 а.с. 108-111, том. 81 а.с. 105-189, том. 82 а.с. 134-148).

Позивач доводив дотримання строків позовної давності, оскільки інвентаризацію майна завершено лише 12.10.2015 року, первісний ліквідатор допустив бездіяльність при виявленні активів боржника, нового ліквідатора призначено у 2018 році.

При вирішенні питання стосовно обчислення строків позовної давності при розгляді справ про банкрутство суд враховує правові висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду. Викладені у постанові від 17.03.2020 року по справі № 10/5026/995/2012.

За змістом статті 256 ЦК України (поняття позовної давності) позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Застосування позовної давності (в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

До спірних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суд зазначає, що і в разі пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів Боржника.

В основу конструкції частини першої статті 261 ЦК України покладено принцип єдності суб`єкта, чиї права порушено, тобто носія права, а не іншої особи, у тому числі якій за законом надано повноваження із захисту цього права (у справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий).

Тому, суд дійшов висновку, що у разі пред`явлення позову у межах справи про банкрутство як особою, право якої порушене (боржником), так і в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою (арбітражним керуючим) перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила; оскільки в протилежному випадку має місце безпідставне наділення арбітражного керуючого як особи, що у справі про банкрутство діє від імені боржника, особливим статусом з наданням тим самим боржнику як носію права у спорі не передбаченої нормами закону переваги перед іншими учасниками цього спору у захисті своїх прав та інтересів, зокрема, обмежує протилежну сторону спору у захисті своїх прав та інтересів щодо предмета спору, і, відповідно, ставить її у нерівне становище перед суб`єктом звернення - боржником/арбітражним керуючим.

Враховуючи, що ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником), при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності.

У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме Боржник, а не арбітражний керуючий (ліквідатор), а тому, визначаючи початок перебігу позовної давності у цій справі, слід враховувати, коли про порушене право дізнався або міг дізнатись Боржник в особі уповноваженого органу.

Тому визначення початку перебігу строку позовної давності з дня, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин, не відповідає наведеним правилам застосування норми матеріального права.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог.

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Отже, для юридичної особи як сторони правочину (договору тощо) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину, оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права за цим правочином.

Суд виходить з того, що ПАТ «Південьзахідшляхбуд» був обізнаний з обставинами вчинення відповідних майнових дій та укладення оспорюваного договору, ймовірної передачі заставного майна з дати їх безпосереднього вчинення, відносно наявності арешту на все майно міг дізнатися шляхом ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи вчинення ПАТ «Південьзахідшляхбуд» майнових дій з передачі рухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Полонський спецкар`єр» 03.04.2014 року, строк позовної давності сплинув 03.04.2017 року; за вимогами щодо оспорення майнових дій вчинених 02.04.2014 року щодо передачі нерухомого майна - 02.04.2017 року, за вимогами про визнання недійсним Договору Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" (код ЄДРПОУ 39121538) від 09.04.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03449841) та ОСОБА_2 строк позовної давності сплинув 09.04.2017 року.

Тому, пред`явивши позов 10.09.2018 року ПАТ «Південьзахідшляхбуд» в особі ліквідатора заявлено позовні вимоги з пропуском строків позовної давності.

Суд також враховує, що застосування положень п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обумовлено спеціальними правовими підставами, а також введенням до спірних правовідносин спеціальних суб`єктів: арбітражного керуючого та конкурсних кредиторів.

Подібна за змістом норма збережена у ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Перебіг строку позовної давності залежить від обізнаності або змоги бути обізнаним про порушення своїх прав.

Діяльність арбітражного керуючого обумовлена застосуванням норм законодавства про банкрутство.

Зокрема, виявлення усіх активів боржника, аналіз вчинених протягом року до початку порушення провадження у справі про банкрутство правочинів та майнових дій віднесено до обов`язків арбітражного керуючого в силу приписів ч. 3 ст. 22, ч. 2 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Такі дії вчиняються арбітражним керуючим в ході проведення інвентаризації майна боржника.

Строк проведення такої інвентаризації зазначається судом в ухвалі про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство (ч. 9 ст. 16 Закону).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.07.2015 року у справі №902/1722/14 встановлено строк проведення інвентаризації до 01.09.2015 року.

Початок перебігу строку позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Також, Верховний суд акцентує увагу на необхідності аналізу добросовісної поведінки позивача, обов`язку цікавитися станом своїх справ, зокрема, з огляду на періодичність скликання загальних зборів юридичної особи.

Учасник товариства, який відповідно до вимог закону обов`язково повідомляється про проведення, про дату, час та місце проведення загальних зборів, однак не отримує протягом тривалого періоду повідомлень від товариства про проведення загальних зборів та іншої інформації, міг за таких обставин проявити звичайну обачність, зацікавитися станом своїх корпоративних прав та довідатись про порушення свого права (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2018 року у справі № 911/4006/16).

Таким чином, відповідно норм матеріального права початок перебігу строків звернення до суду обумовлюється оз виникнення таких юридичних фактів:

- обізнаністю особи про порушення свого права;

- обізнаністю про особу, яка порушила право;

- наявності суб`єктивної можливості дізнатися про порушення свого права;

- отримання інформації саме про порушення права, яке належить особі, а на загальних відомостей щодо можливого порушення.

Суд враховує, що до 01.09.2015 року арбітражний керуючий міг дізнатися про наявність підстав для подачі позову щодо спростування майнових дій боржника, оскільки відомості щодо перебування майна в заставі, щодо участі у складі інших юридичних осіб є загальнодоступними, можуть бути отримані шляхом отримання інформації з Єдиного державного реєстру фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та громадських формувань.

Відомості щодо накладених арештів могли бути отримані арбітражним керуючим шляхом ознайомлення з матеріалами виконавчих провадження.

При цьому, за змістом норм в частинах третій, четвертій та п`ятій статті 267 ЦК України, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права (правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в пункті 23.6 постанови від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18) та в пунктах 61, 62 постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19).

З огляду на необхідність відповідно до положень статті 13 ЦК України оцінювати судом добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права і до моменту звернення з позовом, враховуючи обов`язок суду при вирішенні питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується у справі про банкрутство, виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, (тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права), у спорі у справі про банкрутство обставини порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього строку.

Тому, суд у кожному випаду повинен встановлювати наявність або відсутність поважних причин пропуску строків звернення до суду та спливу позовної давності.

З огляду на правову природу діяльності арбітражного керуючого, повноваження якого виникають з дати винесення судом відповідної ухвали (у справі №902/1722/14 така ухвала постановлена 01.07.2015 року), інвентаризація здійснюється протягом строку, визначеного судом, суд доходить висновку, що період часу з призначення арбітражного керуючого до спливу встановленого судом строку проведення інвентаризації можуть вважатися поважними причинами, які перешкоджали зверненню до суду та впливали на перебіг строків позовної давності.

Однак, тривалість поважних причин не носить безмежного характеру, у даному випадку їх чинність тривала лише 2 місяці (з урахуванням винесення 29.12.2014 року первісної ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого - 9 місяців), що не впливає на закінчення загального строку позовної давності, який на момент подачі позову (10.09.2018 року) сплинув по відношенню до усіх вимог 09.04.2017 року, тобто за 1 рік і 5 місяців.

Неналежне виконання ліквідатором, покладених на нього обов`язків також може в розумінні частини п`ятої статті 267 ЦК України можуть впливати на доведення обставин існування поважних причин, котрі перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Водночас, такі поважні причини повинні існувати ще у період тривалості загального строку позовної давності, а не після його закінчення.

Судом встановлено, що Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.03.2018 року припинено повноваження арбітражного керуючого (ліквідатора) Ретьмана О.А. у справі № 902/1722/14 про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.03.2018 року призначено арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича ліквідатором у справі № 902/1722/14 про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд".

Однак, Ухвалу Господарського суду Вінницької області поставлено 15.03.2018 року, тобто після спливу строків позовної давності, зі змісту цієї ухвали про припинення повноважень арбітражного керуючого не вбачається встановлення бездіяльності відносно не виявлення активів, переданих ТОВ «Полонський спецкар`єр».

Надання повноважень новому ліквідатору поза межами загальних строків позовної давності також не може вважатись поважною причиною пропуску строків звернення до суду.

Наявність конкретних причин, які є поважними та впливають на можливість звернення до суду входить до обов`язку доказування сторони по справі.

Підсумовуючи суд констатує, що позивачем не доведено, а матеріали справи не містять достовірних доказів, які доводили наявності поважних причин, які протягом часу перебігу позовної давності унеможливлювали зверненню до суду та тривалість яких істотно вплинула б на закінчення строків позовної давності по заявленим позовним вимогам.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності лише у випадку встановлення обставин порушення прав та інтересів позивача.

Підсумовуючи суд доходить висновку, що позовні вимоги ПАТ «Південьзахідшляхбуд» не підлягають задоволенню повністю у зв`язку з їх безпідставністю.

Суд також нагадує усталену практику Європейського суду з прав людини (Рішення у справі "Трофимчук проти України" № 4241/03, §54, ЄСПЛ, від 28 жовтня 2010 року), Рішення від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України»), якою визначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. У рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Вирішуючи процесуальні питання на наслідком прийнятого рішення по суті спору судом встановлено, що Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.09.2018 року у справі №902/1722/14 задоволено заяву ПАТ "Південьзахідшляхбуд" від 07.09.2018 року про забезпечення позову у справі №902/1722/14.

Забезпечено позов шляхом: накладення арешту на все майно ТОВ "Полонський спецкар`єр" до вирішення справи по суті; накладено арешту на корпоративні права ТОВ "Полонський спецкар"єр" та заборонено їх відчуження.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2019 року змінено резолютивну частину ухвали суду від 12.09.2018 року у справі №902/1722/14.

Застосовано такі заходи на забезпечення позову та вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд":

- накласти арешт на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: 30501, Хмельницька область, Полонський район, місто Полонне, вулиця Академіка Герасимчука, 190 В, за винятком оборотних активів: грошових коштів, продукції, сировини та матеріалів;

- накласти арешт на корпоративні права (частку) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" (код ЄДРПОУ 39121538, місто Полонне, Полонський район, Хмельницька область) вартістю 809 872, 77 грн., внесену Публічним акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" 07.04.2014 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр".

Відповідно ч. ч. 9, 10 ст. 145 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Отже, обов`язок суду скасувати заходи забезпечення позову є імперативним, скасування таких заходів у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позову повністю здійснюється автоматично.

Таким чином, враховуючи повну відмову у задоволенні позову, застосовані у справі №902/1722/14 заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

В силу ст. 129 ГПК України, розподіл судових витрат віднесено до компетенції суду першої інстанції.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Тобто, при винесені рішення за результатом нового розгляду справи, понесені витрати за подачу апеляційних та касаційних скарги розподіляються судом першої інстанції, який ухвалює остаточне рішення.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Отже, у випадку відмови у задоволенні позову усі судові витрати, понесені позивачем, покладаються на останнього.

Тому, судові витрати зі сплати судового збору за подачу заяви про спростування майнових дій боржника в сумі 3 524,00 грн (том. 66, а.с. 11), судові витрати зі сплати судового збору за подачу заяви про застосування заходів забезпечення позову та забезпечення доказів в сумі 2 643,00 грн (том. 66, а.с. 12-14), судові витрати з оплати вартості висновку експерта в сумі 22 608,00 грн слід залишити за позивачем

Оскільки, судом касаційної інстанції підтверджено правомірність винесення Ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, то понесені відповідачем судові витрати зі сплати судового збору: за подачу апеляційної скарги на Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12.09.2018 року у справі №902/1722/14 в сумі 1 762,00 грн (том. 1 (матеріали оскарження ухвали від 12.09.2018 року,) а.с. 98); за подачу касаційної скарги на Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 року у справі №902/1722/14 в сумі 3 842,00 грн (том. 59 а.с. 211), суд залишає за відповідачем.

Водночас, на позивача слід покласти судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр", пов`язані з оскарженням рішень судів першої та апеляційної інстанції при первісному розгляді справи.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" понесено судові витрати зі сплати судового збору: за подачу апеляційної скарги на Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.02.2019 року у справі №902/1722/14 в сумі 5 286,00 грн (том. 67, а.с. 139); за подачу касаційної скарги на Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 року у справі №902/1722/14 в сумі 7 048,00 грн (том. 67а, а.с. 9).

При цьому, суд вважає, що відповідачем завищено розмір судового збору у даному випадку.

Зокрема, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 524,00 грн, що відповідає положенням п. 10 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Згідно п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подачу апеляційних та касаційних скарг у справі про банкрутство встановлено відповідно 150 та 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, при зверненні з апеляційною скаргою на Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.02.2019 року належною сумою судового збору була ставка на рівні 5 286,00 грн; з касаційною скаргою на Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 року у справі №902/1722/14 - в сумі 7048,00 грн.

Тому, на ПАТ «Південьзахідшляхбуд» слід покласти судові витрати зі сплати судового збору у зазначених розмірах, що відповідає вимогам п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

В силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом є підставою для повернення надмірно плачених коштів за клопотанням особи.

При вирішенні питання стосовно можливості стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, суд враховує особливості правового регулювання статусу ПАТ «Південьзахідшляхбуд» у процедурі банкрутства, яка перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 120 Кодексу з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, зокрема:

- пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом;

- арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду;

- будь-яке відчуження та розпорядження майном боржника здійснюються виключно в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" щодо відшкодування судових витрат може відбуватися виключно в межах провадження у справі про банкрутство.

Відтак, примусове виконання наказу, виданого на підставі рішення щодо розподілу судових витрат у цій справі, враховуючи перебування позивача у процедурі банкрутства, має здійснюватися не органами виконання, а ліквідатором з використанням повноважень, визначених ст. 61 Кодексу з процедур банкрутства, згідно черговості погашення вимог кредиторів.

В силу положень ст. 61 Кодексу з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення веде реєстр вимог кредиторів

Отже, ліквідатор зобов`язаний включити до реєстру вимог кредиторів вимоги ТОВ "Полонський спецкар`єр" щодо відшкодування судових витрат, згідно черговості, визначеної ст. 64 Кодексу.

Тому, належною формою відшкодування судових витрат відповідача є покладення на ліквідатора обов`язку включити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" щодо відшкодування судових витрат у справі №902/1722/14 до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Південьзахідшляхбуд» (код - 03449841).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 26, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, ст. ст. 1, 2, 7, 42, 61, 64, 120 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (вул. 40-річя Перемоги, буд. 27, м. Вінниця, 21036, код - 03449841) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар"єр" (вул. Академіка Герасимчука, буд. 190 В, м. Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 03501, код - 39121538) про:

- спростування майнових дій ПАТ «Південьзахідшляхбуд» щодо передачі до статутного капіталу ТОВ «Полонський спецкар`єр» рухомого майна вартістю 740 634,74 грн та нерухомого майна вартістю 69 238,03 грн, шляхом прийняття рішення Наглядовою Радою ПАТ «Південьзахідшляхбуд», оформленого Протоколом засідання Наглядової Ради ПАТ «Південьзахідшляхбуд» від 01.04.2014 року, Актом приймання - передачі рухомого майна від 03.04.2014 року, Актом приймання - передачі нерухомого майна від 02.04.2014 року;

- спростування майнових дій ПАТ «Південьзахідшляхбуд» щодо продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Полонський спецкар`єр», яка внесена рухомим та нерухомим майном ПАТ «Південьзахідшляхбуд», шляхом прийняття рішення Наглядовою Радою ПАТ «Південьзахідшляхбуд», оформленого Протоколом засідання Наглядової Ради ПАТ «Південьзахідшляхбуд» від 08.04.2014 року;

- визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" (код ЄДРПОУ 39121538) від 09.04.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03449841) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р.;

- застосування наслідків недійсності Договору купівлі - продажу частки або спростування майнових дій боржника та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" (код ЄДРПОУ 39121538) повернути отримане майно у ліквідаційну масу ПАТ "Південьзахідшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03449841), а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість за ринковими цінами, що діяли на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.09.2018 року у справі №902/1722/14, резолютивну частину якої змінено Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2019 року шляхом накладення арешту на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: 30501, Хмельницька область, Полонський район, місто Полонне, вулиця Академіка Герасимчука, 190 В, за винятком оборотних активів: грошових коштів, продукції, сировини та матеріалів.

3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.09.2018 року у справі №902/1722/14, резолютивну частину якої змінено Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2019 року шляхом накладення арешту на корпоративні права (частку) у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" (код ЄДРПОУ 39121538, місто Полонне, Полонський район, Хмельницька область) вартістю 809 872, 77 грн., внесену Публічним акціонерним товариством "Південьзахідшляхбуд" 07.04.2014 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр".

4. Роз`яснити, що заходи забезпечення позову, вжиті Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 12.09.2018 року у справі №902/1722/14 зберігають свою дію до набрання законної сили цим рішенням суду.

5. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу заяви про спростування майнових дій боржника в сумі 3 524,00 грн, судові витрати зі сплати судового збору за подачу заяви про застосування заходів забезпечення позову та забезпечення доказів в сумі 2 643,00 грн, судові витрати з оплати вартості висновку експерта в сумі 22 608,00 грн - залишити за позивачем.

6. Судові витрати зі сплати судового збору: за подачу апеляційної скарги на Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 12.09.2018 року у справі №902/1722/14 в сумі 1 762,00 грн; за подачу касаційної скарги на Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2018 року у справі №902/1722/14 в сумі 3 842,00 грн - залишити за відповідачем.

7. Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" (вул. Академіка Герасимчука, буд. 190 В, м. Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 03501, код - 39121538) судові витрати зі сплати судового збору: за подачу апеляційної скарги на Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 04.02.2019 року у справі №902/1722/14 в сумі 5 286,00 грн; за подачу касаційної скарги на Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 року у справі №902/1722/14 в сумі 7 048,00 грн - покласти на позивача Публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд" (вул. 40-річя Перемоги, буд. 27, м. Вінниця, 21036, код - 03449841).

8. Зобов`язати арбітражного керуючого, ліквідатора ПАТ «Південьзахідшляхбуд» Голубенко О.В. включити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" (вул. Академіка Герасимчука, буд. 190 В, м. Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 03501, код - 39121538) щодо відшкодування судових витрат у справі №902/1722/14 в сумі 12 334,00 грн до реєстру вимог кредиторів ПАТ «Південьзахідшляхбуд» (код - 03449841).

9. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

10. Копію судового рішення направити учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення; Державному реєстратору Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області - після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2020 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук.прим.:

1 - до справи;

2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Полонський спецкар`єр" (вул. Академіка Герасимчука, буд. 190 В, м. Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 03501)

3 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

4 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

5 - Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. (м. Київ, пр-т Голосіївський, 70, корп. 1, оф. 238, 03040)

6 - АТ "Державний експортно - імпортний банк України" (м. Київ, вул. Антоновича, 127, 03150)

7 - Державному реєстратору Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області (30500, м. Полонне, вул. Лесі Українки, 114)

Джерело:ЄДРСР 93659803

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Рішення від 09.12.2020 по справі № 902/1722/14 Господарський суд Вінницької області

Показати наступного разу?

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

120 442 499

24 950

2 828

530 559

23 648 197

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Рішення від 09.12.2020 по справі № 902/1722/14 Господарський суд Вінницької області

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!