-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2018 року Справа № 902/1722/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Демидюк О.О. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Вавринчук А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23.01.2018 року у справі № 902/1722/14 (суддя Лабунська Т.І.), повний текст ухвали складено 29.01.2018 року,
за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області
до Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна
у межах справи № 902/1722/14
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєвєродонецького "Об'єднання склопластик"
до Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"
про банкрутство
за участю представників:
позивача - Юрченко Т.П., за довіреністю, скаржника - Канципа Є.С., за довіреністю, відповідача - Коломієць М.О., за довіреністю, прокурор - Кондратюк А.В.
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/1722/14 за заявою ТзОВ "Торгівельний дім Сєвєродонецького "Об'єднання склопластик" про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд". Провадження у справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.
Постановою суду першої інстанції від 28.12.2015 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Ретьмана О.А.
17.07.2017 року до суду надійшла позовна заява № 05/3-183 вих-17 від 26.06.2017 року заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до ПАТ "Південьзахідшляхбуд" про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна. Подану позовну заяву прокурор обгрунтував тим, що у власності відповідача незаконно перебувають об'єкти нерухомого майна, а саме об'єкти соціально-побутового призначення: лікувально-профілактичний пункт та їдальня на 100 місць, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 7А, які належать на праві власності державі, оскільки при приватизації ВАТ "Південьзахідшляхбуд" зазначені об'єкти не увійшли до його статутного фонду, а були лише перередані товариству у безоплатне користування, залишившись при цьому у державній власності. Тобто розпорядником даного майна є Держава в особі Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області. Прокурор вказав, що за наслідками такої передачі у товариства не виникло право власності на дане нерухоме майно, а тому, останнє має бути повернуте у власність Держави з чужого незаконного володіння ним ПАТ "Південьзахідшляхбуд".
Ухвалою від 24.07.2017 року, серед іншого, залучено ПАТ "Державний ощадний банк України" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.01.2018 року позов прокурора задоволено. Визнано право власності за Державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області на будинок їдальні, загальною площею 746,2 кв.м. та лікувально-профілактичний пункт, загальною площею 739,6 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 7 А. Витребувано вказане майно із чужого незаконного володіння ПАТ "Південьзахідшляхбуд" на користь Держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області. Стягнуто з відповідача на користь Прокуратури Вінницької області 16445,22 грн. судового збору. Стягнуто з прокуратури Вінницької області в дохід Державного бюджету України 185,26 грн. судового збору. Видано відповідні накази.
Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу від 23.01.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Від Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій області на адресу апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив, відповідно до якого останнє просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Від прокуратури Вінницької області також надійшов письмовий відзив на апеляціну скаргу, згідно якого прокуратура вважає апеляціну скаргу безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задоволити.
Представник відповідача також підтримав вимоги апеляційної скарги, просив останню задоволити, а оскаржувану ухвалу скасувати.
Прокурор та представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечили з підстав, зазначених у письмових відзивах, просили останню залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Розглянувши доводи та мотиви апеляційної скарги, дослідивши матеріали оскарження ухвали, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного в апеляційному порядку судового рішення норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги ПАТ "Державний ощадний банк України" не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Судами встановлено, що 16.08.1993 року головою Фонду державного майна України затверджено план приватизації державного підприємства "Трест по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів "Вінницяшляхбуд". Вказаним планом визначено порядок приватизації зазначеного підприємства шляхом перетворення його в акціонерне товариство відкритого типу та продаж акцій товариству покупців тресту, фізичним та юридичним особам на загальну суму 418802 тис. карбованців. Вартість цілісного майнового комплексу відповідно до вказаного плану, станом на 01.07.1993 року, становила 505457 тис.крб., у тому числі вартість об'єктів соціально-культурного призначення 86655 тис.крб., а вартість об'єкту приватизації без об'єктів соціально - культурного призначення, станом на 01.07.1993 року 418802 тис. карбованців. Згідно п. 7.5.3. плану з урахуванням пункту 6.2., об'єкти соціально-культурного та побутового призначення, вартістю 6108 тис.крб., на підставі ч. 2 ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", підлягають безкоштовній передачі товариству підприємств треста, після купівлі ним не менше, ніж 51 % акцій зазначеного акціонерного товариства.
Згідно наказу Фонду державного майна України від 17.08.1993 року №37-АТ створено ВАТ "Південьзахідшляхбуд" шляхом перетворення державного підприємства - тресту по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів "Вінницяшляхбуд".
Станом на 01.09.1993 року комісією з урахуванням проведеної індексації майна тресту здійснено повторну оцінку вартості цілісного майнового комплексу Тресту по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів "Вінницяшляхбуд". Оцінка здійснювалася на підставі наказів Фонду державного майна України від 10.12.1993 року за № 10-11-4907, регіонального відділення Фонду державного майна У країни по Вінницькій області від 15.12.1993 року за № 35В та акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" від 16.12.1993 року за № 16. За наслідками такої оцінки складено відповідний акт, затверджений заступником голови Фонду державного майна України 04.01.1994 року. Згідно цього акту загальна вартість цілісного майнового комплексу складає 8136916 тис.крб., у тому числі вартість майна, що підлягає вилученню 242 876 тис.крб., зокрема, майно для якого встановлено пільги на суму 123776 тис.крб.; для якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації на суму 119100 тис.крб. Згідно з п. п. 16, 17 акту оцінки вартості визначено, що вартість державного майна, що підлягає приватизації та розмір статутного фонду акціонерного товариства становить 7894040 тис. карбованців.
За результатами проведеного продажу акцій ВАТ "Південьзахідшляхбуд", 03.08.1995 року виконуючим обов'язки заступника голови Фонду державного майна України та головою правління АТ "Південьзахідшляхбуд" складено акт передачі майна державного підприємства, який підтверджує станом на 01.09.1993 року передачу державного майна на загальну вартість 7894 040,00 тис. карбованців. У вказаному акті також зазначено про те, що крім цього майна, передаються й об'єкти соціально-культурного та побутового призначення загальною залишковою вартістю 123776 тис. крб., в тому числі: лікувально-профілактичний пункт, залишкова балансова вартість якого 67868 тис. крб. та їдальня на 100 місць, залишкова балансова вартість 45241 тис. карбованців, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 1 (номерація вулиці змінювалась).
Судами також встановлено, що у період з 2005 року по 2011 рік ВАТ "Південьзахідшляхбуд" та з 2012 року по 2014 рік ПАТ "Південьзахідшляхбуд" проводило інвентаризацію державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Південьзахідшляхбуд", що підтверджується інвентаризаційними матеріалами за результатами проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Південьзахідшляхбуд". В ході проведеної інвентаризації були складені та підписані відповідні протоколи та інвентаризаційні описи, згідно яких визначено перелік державного майна, яке не увійшло до статутного фонду при приватизації ВАТ "Південьзахідшляхбуд" (майно для якого встановлено пільги), зокрема: лікувально-профілактичний пункт, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 1, інвентаризаційний № 2-074, рік введення в експлуатацію 1985 р. та їдальня на 100 місць, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 1, інвентаризаційний № 5-200, рік введення в експлуатацію 1982 р. Зазначені акти інвентаризаційної комісії щорічно надавались до регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області. Вказана інвентаризація проводилась ВАТ "Південьзахідшляхбуд" з урахуванням Положення про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 року № 757 та Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 року №158.
Судами встановлено, що відповідач, незважаючи на те, що спірні нерухомі об'єкти соціально-побутового обслуговування були передані йому у безоплатне користування, зареєстрував право власності на спірні нерухомі об'єкти соціально-побутового обслуговування.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 10.10.2017 року провадження у справі зупинено до вирішення справи № 902/932/17 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Південьзахідшляхбуд", ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання рішень недійсними та скасування свідоцтв про право власності.
За результатами розгляду вказаної справи № 902/932/17 Господарським судом Вінницької області 12.12.2017 року було винесено рішення, яким позов задоволено повністю та визнано недійсним рішення виконавчого комітету Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 24.04.2003 року № 36 "Про реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності" та скасовано свідоцтво про право власності на адміністративно-виробничі будівлі від 24.04.2003 року № 36, що видане Стадницькою сільською радою Вінницького району Вінницької області в частині оформлення права власності на будинок їдальні, літ."А" площею 746,2 кв.м., який знаходився у с. Стадниця, вул. Промислова, 5. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 24.04.2003 року № 39 "Про реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності" та скасовано свідоцтво про право власності на адміністративно-виробничі будівлі від 24.04.2003 року № 39, що видане Стадницькою сільською радою Вінницького району Вінницької області в частині оформлення права власності на лікувально-профілактичний пункт, літ."Б", площею 739,6 кв.м., який знаходився у с.Стадниця, вул.Промислова, 5. Рішення набрало законної сили 29.12.2017 року.
Із вказаного рішення вбачається, що судом в ході розгляду зазначеної справи встановлено наступні обставини.
24.04.2003 року рішеннями виконавчого комітету Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області "Про реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності" № 36 та № 39 оформлено право власності ВАТ "Південьзахідшляхбуд" на виробничі бази, що знаходяться на землях Стадницької сільської ради за адресою с. Стадниця, вул. Промислова, 5, зокрема, на будинок їдальні - 746,2 м2 та лікувально-профілактичний пункт - 739,65 м2. Цього ж дня, виконавчим комітетом Стадницької селищної ради видано ВАТ "Південьзахідшляхбуд" свідоцтва про право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна: будинок їдальні та лікувально-профілактичний пункт. Зазначені об'єкти нерухомого майна в подальшому були зареєстровані ВАТ "Південьзахідшляхбуд", що підтверджується посвідченнями та інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Господарський суд Вінницької області, за результатами розгляду вказаної справи дійшов висновку про те, що соціально-побутові об'єкти нерухомого майна: лікувально-профілактичний пункт та їдальня на 100 чоловік, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 1 не увійшли до статутного фонду ВАТ "Південьзахідшляхбуд", залишившись в державній власності та були передані лише у безоплатне користування акціонерного товариства, в зв'язку з чим у нього не виникло право власності на дане нерухоме майно за результатами такої передачі.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи норму зазначеної статті, судом першої інстанції правомірно взято до уваги факти, встановленні Господарським судом Вінницької області в ході розгляду справи № 902/932/17 та на підставі яких судом 12.12.2017 року було винесено відповідне рішення.
Разом з тим, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає законним та обгрунтованим оскаржуване у даному випадку рішення суду першої інстанції від 23.01.2018 року зважаючи на наступне.
В силу ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В силу приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 387 ЦКУ власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 5 цього Закону до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами; незавершене будівництво; частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.
Згідно ч. 2 ст. 24 цього Закону товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з ст. 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.
Разом з тим, у своєму Інструктивному листі № 10-25-2822 від 06.03.2003 року Фондом державного майна України зазначено, що безоплатна передача, яка визначена статтею 24 цього Закону, не є відчуженням зазначеного майна, а є підставою для передачі об'єктів соціально-побутового призначення в безоплатне користування.
На момент виникнення спірних відносин чинними положеннями ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" передбачались пільги при приватизації майна державних підприємств, що полягала у безоплатній передачі у користування об'єктів соціально-побутового призначення при викупі державного майна.
Наказом Фонду державного майна України від 05.05.2001 року № 357 встановлено, що забезпечення функцій з управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але знаходиться на їх балансі, за територіальною ознакою - місцем розташування господарських товариств, згідно з чинним законодавством, покладається на Фонд майна АР Крим, регіональні відділення ФДМ України.
В силу ч.1 ст. 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" до основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема, захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства.
Судами встановлено, а наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що спірні об'єкти соціально-побутового призначення, а саме: лікувально-профілактичний пункт та їдальня на 100 місць, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 7А не увійшли до статутного фонду при приватизації ВАТ "Південьзахідшляхбуд", а були передані відповідачу лише в безоплатне користування. Тобто, у відповідача не виникло право власності на дане нерухоме майно за наслідками такої приватизації, передачі, оскільки дані об'єкти нерухомого майна залишились державною власністю.
Відтак, заважаючи на вищезазначені обставини та норми закону, перебування спірних об'єктів соціально-побутового призначення у власності відповідача є незаконним та порушує право власності держави в особі Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна по Вінницькій області на вказане майно, тому, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість та підставність позовних вимог прокуратури щодо визнання права власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Вінницькій області на будинок їдальні та лікувально-профілактичний пункт, які знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 7А та витребування даних будівель з чужого незаконного володіння ПАТ "Південьзахідшляхбуд".
Разом з тим, в суді першої інстанції представником відповідача - арбітражного керуючого (ліквідатора) Ретьмана О.А. та представником ПАТ "Державний ощадний банк України" були заявлені вимоги про застосування строків позовної давності.
В силу ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності, в силу приписів ч. 1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
З матеріалів справи вбачається, що позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області дізналося про порушене право (інтерес) держави у березні 2017 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14.03.2017 року № 82276113. Із змісту даної довідки позивачу стало відомо, що державним реєстратором Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області 08.06.2013 року внесено запис про право власності №1234245 щодо реєстрації об'єкта нерухомого майна - майнового комплексу на загальну площу 13780,1 кв.м., який розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 7А.
До цього часу позивачу даний факт порушення не був відомий, оскільки як зазначалось вище, відповідачем щорічно надавались Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій області акти інветаризаційної комісії, в яких містилась інформація про перелік державного майна, яке не увійшло до статутного фонду товариства, до якого входило й спірні об'єкти нерухомого майна: лікувально-профілактичний пункт та їдальня на 100 місць, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул.Промислова, 7А.
Разом з тим, підтвердженням відсутності у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області інформації про те, що спірні об'єкти вибули з державної власності являється наявний в матеріалах справи лист № 18-05/969 від 04.04.2016 року адресований арбітражному керуючому (ліквідатору) ПАТ "Південьзахідшляхбуд" Ретьману О.А. щодо об'єктів державної власності, які під час приватизації не увійшли до статутного фонду відповідача, серед яких і спірні об'єкти.
Зважаючи на вказані обставини, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність клопотань про застосування строків позовної давності до заявлених прокурором позовних вимог.
Стосовно тверджень скаржника про те, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.12.2017 року у справі № 902/932/17 скасовані не існуючі, нечинні та не актуальні рішення Виконавчого комітету Стадницької сільської ради та свідоцтва про право власності, а тому вказане рішення ніяким чином не впливає на результати розгляду даної справи № 902/1722/14, суд апеляційної інстанції вказані твердження не приймає до уваги, оскільки свідоцтво про право власності ПАТ "Південьзахідшляхбуд" на спірні нерухомі об'єкти від 16.03.2007 року за № 53, на наявність якого посилається скаржник є похідним від свідоцтв про право власності на адміністративно-виробничі будівлі від 24.04.2003 року за № 36 і № 39, виданих Стадницькою сільською радою Вінницького району Вінницької області в частині оформлення права власності на будинок їдальні, літ."А" площею 746,2 кв.м., який знаходився у с. Стадниця, вул. Промислова, 5. Вказані свідоцтва скасовані рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.12.2017 року, яке набрало законної сили 29.12.2017 року. Відтак, такі твердження скаржника спростовуються зазначеними обставинами.
В силу ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).
Згідно з ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали у даній справі колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23.01.2018 року у справі № 902/1722/14 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст.ст.287-291 ГПК України.
3. Матеріали справи № 902/1722/14 повернути Господарському суду Вінницької області.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Саврій В.А.
скопійовано
-
скопійовано
-
