ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"07" листопада 2019 р. м. Вінниця Cправа № 902/1722/14
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Лабунської Т.І.,
за участю: секретаря судового засідання Матущак О.В.,
представника позивача - Святецька В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засідання матеріали
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", код ЄДРПОУ 03449841 (вул. 40-річчя, Перемоги, 27, м. Вінниця, 21036)
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про витребування майна із чужого незаконного володіння
у межах справи
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєвєродонецького "Об`єднання склопластик", м. Київ
до: Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд", м. Вінниця
про банкрутство
В С Т А Н О В И В :
10.04.2019 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 02-14/136 від 05.04.2019 року ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до ОСОБА_1 про витребування майна, що було передане на відповідальне зберігання, а саме: автомобіль МАЗ-5337, днз НОМЕР_1 ; автомобіль ГАЗ-5201 АТЗ, днз НОМЕР_2 ; автомобіль ГАЗ-3307, днз НОМЕР_3 ; автомобіль ЗІЛ-130, днз НОМЕР_4 ; автомобіль бетонозмішувач КАМАЗ-65201 8ДА, днз НОМЕР_5 .
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що в ході виконання повноважень ліквідатору ПАТ "Південьзахідшляхбуд" арбітражному керуючому Василику В.В. стало відомо, що відповідно до Акту опису й арешту майна від 12.06.2014 року описано та арештовано транспортні засоби, що належать позивачу, а саме: автомобіль МАЗ-5337, днз НОМЕР_1 ; автомобіль ГАЗ-5201 АТЗ, днз НОМЕР_2 ; автомобіль ГАЗ-3307, днз НОМЕР_3 ; автомобіль ЗІЛ-130, днз НОМЕР_4 ; автомобіль бетонозмішувач КАМАЗ-65201 8ДА, днз НОМЕР_5 .
За твердженням ліквідатора, Актом державного виконавця від 22.01.2015 року згадане майно передане на відповідальне зберігання ОСОБА_2 .. На виконання постанови головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції Слободяна О.В., актом державного виконавця від 27.03.2015 року ОСОБА_2 передав, а відповідач ОСОБА_1 прийняв вищезазначене майно на зберігання.
Як зазначає арбітражний керуючий Василик В.В. в позовній заяві, ОСОБА_1 незважаючи на лист головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції Слободяна О.В. № 25904/07-35/18 від 16.11.2015 року про необхідність повідомлення місцезнаходення, переданого на відповідальне зберігання майна та закінчення 29.01.2016 року зведеного виконавчого провадження № 43321033 від 05.05.2014 року, так і не повернув із зберігання відповідні транспортні засоби.
Тому, ліквідатор вважає, що відповідач з 29.01.2016 року безпідставно володіє майном позивача.
Враховуючи, що з порушенням провадження у справі про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд" виконавче провадження закінчене, а передані на відповідальне зберігання ОСОБА_1 автомобіль МАЗ-5337, днз НОМЕР_1 ; автомобіль ГАЗ-5201 АТЗ, днз АВО728АА; автомобіль ГАЗ-3307, днз НОМЕР_3 ; автомобіль ЗІЛ-130, днз НОМЕР_4 ; автомобіль бетонозмішувач КАМАЗ-65201 8ДА, днз НОМЕР_5 мають бути реалізовані для задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, позивач звернувся з вищевказаними позовними вимогами для витребування даного майна в судовому порядку.
Ухвалою суду від 02.05.2019 року за вказаним позовом відкрито провадження, визначено, що спір підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.09.2019 року.
Ухвалою суду від 29.05.2019 року підготовче засідання відкладено на 19.06.2019 року.
Однак, 19.06.2019 року судове засідання у справі № 902/1722/14 не відбулося, у зв"язку з перебуванням судді Лабунської Т.І. у відрядженні.
За таких обставин, судове засідання у справі № 902/1722/14 ухвалою суду від 06.06.2019 року перенесено на 10.07.2019 року.
Ухвалою суду від 10.07.2019 року підготовче засідання з підстав, передбачених законодавством відкладено на 24.07.2019 року.
Ухвалою суду від 24.07.2019 року закрито підготовче провадження та призначено позовну заяву ПАТ "Південьзахідшляхбуд" до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння для судового розгляду по суті на 12.09.2019 року.
Ухвалами суду від 12.09.2019 року, 24.09.2019 року розгляд справи з підстав, передбачених законодавством неодноразово відкладався, востаннє на 10.10.2019 року.
Ухвалою суду від 10.10.2019 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23.10.2019 року.
23.10.2019 року підготовче засідання у справі не відбулося, у зв"язку із знеструмленням електромережі суду з 09 год. 43 хв. до 14 год. 09 хв.
Таким чином, судове засідання було перенесено на 07.11.2019 року.
07.11.2019 року представник позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.
Відповідач вкотре в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити про те, що 06.05.2019 року до суду надійшов лист від матері відповідача ОСОБА_3 , в якому остання повідомила, що її син ОСОБА_1 відсутній на території України і не може отримувати повідомлення та листи.
Водночас, ОСОБА_3 у листі не зазначила іншої адреси місця проживання відповідача для надіслання судом поштової кореспонденції.
Ухвалою суду від 10.07.2019 року суд зобов"язав Приборівську сільську раду Липовецького району Вінницької області надати суду відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані, що містяться в картотеці реєстраційного обліку про ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_6 , виданий Липовецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 06.03.2006 року).
24.07.2019 року до суду надійшла письмова інформація Приборівської сільської ради Липовецького району Вінницької області № 01-15/219 від 22.07.2019 року про те, що ОСОБА_1 зареєстрований з 01.02.1996 року по даний час по АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За таких обставин, уся поштова кореспонденція надсилалась судом за відомою йому адресою: АДРЕСА_1 , яка вказана позивачем у позовній заяві та підтверджена інформацією наданою Приборівською сільською радою Липовецького району Вінницької області.
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових засідань у справі, але відповідач не скористався правом ні особистої участі, а ні участі уповноваженого представника.
Статтею 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача, його представника.
У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розгляд справи здійснювався з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів, в яких відповідач вказав би власну процесуальну позицію щодо поданого позову.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Відповідно до Акту опису й арешту майна від 12.06.2014 року (а.с. 5-6, том 78), складеного державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції Слободяном О.В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №43236864 від 05.05.2014 року з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ПАТ "Південьзахідшляхбуд" на користь цивільних стягувачів сум коштів у складі якого перебуває 354 виконавчих проваджень на загальну суму в розмірі 13523194,65 грн описано й арештовано наступні транспортні засоби, що належать позивачу: автомобіль МАЗ-5337, днз НОМЕР_1 ; автомобіль ГАЗ-5201 АТЗ, днз НОМЕР_2 ; автомобіль ГАЗ-3307, днз НОМЕР_3 ; автомобіль ЗІЛ-130, днз НОМЕР_4 ; автомобіль бетонозмішувач КАМАЗ-65201 8ДА, днз НОМЕР_5 .
З Акту державного виконавця від 22.01.2015 року (а.с. 7, том 78) вбачається, що вказані транспортні засоби передані на зберігання ОСОБА_2 (ідентиф. № НОМЕР_7 , паспорт НОМЕР_8 , виданий Крижопільським РВ УМВС України у Вінницькій області).
Із змісту даного Акту слідує, що передання транспортних засобів на зберігання ОСОБА_2 було обумовлено повідомленням 21.01.2015 року у відділі ДВС представником позивача інформації про неможливість ПАТ "Південьзахідшляхбуд" в подальшому зберігати майно, реалізоване на прилюдних торгах 19.01.2015 року.
З доданих арбітражним керуючим Василиком В.В. для долучення до матеріалів справи доказів (протоколів № 8298 проведення електронних торгів від 24.10.2014 року, № 17917 проведення електронних торгів від 05.12.2014 року, № 57817 проведення електронних торгів від 04.03.2015 року, а.с. 78 - 82, том 78) судом встановлено, що майно, яке є предметом позову реалізовувалося на прилюдних торгах в системі СЕТАМ:
- 24.10.2014 року, лот № 7320 , виконавче провадження №43236864, відповідно до протоколу проведення електронних тортів №8298 від 24.10.2014 року, у зв`язку з ненадходженням від жодного учасника цінової пропозиції, торги визнано такими, що не відбулися;
- 05.12.2014 року, лот № 15750 , виконавче провадження №43236864, відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 17917 від 05.12.2014 року, у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів, торги визнано такими, що не відбулися;
- 19.01.2015 року, лот № 31161 , виконавче провадження №43236864, відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 57817 від 04.03.2015 року, у зв`язку з відмовою переможця від підписання протоколу, торги визнано такими, що не відбулися.
Згідно інформації, наведеної на сторінці торгів, проведених 19.01.2015 року, учасник 4 запропонував найвищу ціну за лот 31161, яка становить 507 039,39 грн, тобто станом на 22.10.2015 року (дату складання протоколу передачі майна на відповідальне зберігання ОСОБА_2 ) фактично був визначений переможець торгів, який пізніше відмовився від купівлі лоту №31161, у зв`язку з чим торги визнані такими, що не відбулися.
Відтак, судом з"ясовано, що відповідне майно залишилося у власності позивача. Зокрема, Листом територіального сервісного центру 0541 від 15.06.2018 року №31/2/0541-4934 та доданою до нього письмовою інформацією у виді таблиці підтверджується те, що майно про витребування якого просить позивач зареєстроване саме за ПАТ "Південьзахідшляхбуд".
З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2015 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції Слободяном О.В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №43236864 від 05.05.2014 року винесено постанову (а.с. 8, том 78) про передання на відповідальне зберігання арештованого майна боржника - ПАТ "Південьзахідшляхбуд", яке перебувало на відповідальному зберіганні в ОСОБА_2 до ОСОБА_1 для подальшого відповідального зберігання. Одночасно із винесенням постанови попереджено нового зберігача майна про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії відносно майна, на яке накладено арешт.
Згідно Акту державного виконавця від 27.03.2015 року (а.с. 9, том 78) спірне майно було передане ОСОБА_1 та прийняте ним на зберігання, що підтверджується його особистим підписом.
Листом № 25904/07-35/18 від 16.11.2015 року, адресований ОСОБА_1 головний державний виконавець Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції Слободян О.В. повідомив відповідача про необхідність повідомлення ним у триденний строк з дня отримання вимоги місцезнаходження майна, переданого на відповідальне зберігання. Як слідує із змісту листа, останній мотивований був тим, що у арбітражного керуючого Ретьмана О.А., який проводив процедуру розпорядженням майном ПАТ "Південьзахідшляхбуд" виникла необхідність надання доступу для огляду майна, яке перебуває у ОСОБА_1 на зберіганні, з метою перевірки наявності та внесення транспортних засобів до ліквідаційної маси.
Письмові докази реагування відповідача на даний лист в матеріалах справи відсутні.
Встановивши наведені обставини, суд дійшов наступних правових висновків.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч.1 ст. 3, ст.321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
За змістом статей 317, 318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.
Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Правовий аналіз положень ст. 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння
Віндикація - витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому, віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.
Отже, предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Предметом доказування у такій справі є обставини, що мають засвідчити правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: підтверджують його право власності або інше речове право титульного володільця на витребуване майно; вибуття майна з володіння позивача; наявність майна в натурі у володінні відповідача; відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном. Правові позиції щодо особливостей віндикації та обсягів доведення у справах за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема у постановах від 15.05.2018 № 923/630/17, від 29.01.2019 № 911/3312/17, від 02.04.2019 № 911/737/18, від 19.06.2019 № 914/1671/17, від 27.08.2019 № 925/366/18, від12.09.2019 року №21/93б.
Сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але й фактично вже нею не володіє та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і не добросовісний).
Слід зазначити, що Лист територіального сервісного центру 0541 від 15.06.2018 року №31/2/0541-4934 та додана до нього письмова інформація у виді таблиці доводить те, що спірне майно зареєстроване за ПАТ "Південьзахідшляхбуд", а відтак належить на праві власності позивачу. В свою чергу, протоколами проведення торгів №8298 від 24.10.2014 року, № 17917 від 05.12.2014 року, № 57817 від 04.03.2015 року підтверджується те, що торги з продажу спірного майна не відбулись, а тому відповідне майно юридично не вибуло з власності позивача.
В свою чергу, аналіз змісту наявних в матеріалах справи документів зведеного виконавчого провадження №43236864 від 05.05.2014 року дає достатні правові підстави вважати, що транспортні засоби про витребування яких просить позивач вибули з його фактичного володіння, були передані в подальшому для зберігання відповідачу і перебувають у його фактичному володінні. Зокрема, це чітко вбачається з постанови від 27.03.2015 року та Акту державного виконавця від 27.03.2015 року. Відповідний Акт містить напроти слів "майно прийняв" особистий підпис ОСОБА_1 .. Отже, наведеного слідує, що фактичним володільцем є саме ОСОБА_1 ..
Окрім того, беручи до уваги, що зведене виконавче провадження № 43321033 від 05.05.2014 року закінчене 29.01.2016 року, у зв"язку з порушенням провадження у справі про банкрутство позивача, ліквідатор останнього наділений правом вимагати повернення майна, яке перебуває у третіх осіб для долучення його до ліквідаційної маси та подальшої реалізації в ліквідаційній процедурі.
Враховуючи те, що віндикаційний позов за своєю правовою природою передбачає витребування майна саме у фактичного володільця, вимога позивача про витребування майна саме у відповідача є правомірною.
До того ж докази, які б спростовували встановлені вище обставини в матеріалах справи відсутні, а тому з урахуванням принципу змагальності сторін ті докази, які надані позивачем розцінюються судом, як належні та достатні в підтвердження обгрунтованості заявлених позовних вимог.
Тому, з урахуванням вищевикладеного в своїй сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Законодавцем у ст.ст. 76-79 ГПК України визначено, що докази за своїми юридичними властивостями мають бути належними, достатніми, допустимими та достовірними.
Необхідно зауважити, що одним із важливих принципів господарського процесу є принцип змагальності, який вказує на те, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Виходячи із змісту даного принципу господарського судочинства головним обов"язком позивача є доведення факту порушення відповідачем його прав і законних інтересів.
Суд вважає, що позивачем належним чином та в достатній мірі доведено порушення відповідачем його прав та інтересів, як законного власника спірного майна.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати, пов"язані зі сплатою судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відтак, витрати, пов"язані зі сплатою судового збору слід покласти на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства , ст. ст. 2, 3, 7, 11, ч. 6 ст. 12, 13, 14, 15, 18, п. 8 ч. 1 ст. 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 234, ч. 1 ст. 235, 236, 255, 256, 326, 327 ГПК України, суд -
У Х В А Л И В :
1. Позов задовольнити.
2. Витребувати у ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_6 , виданий Липовецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 16.10.1995 року, АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03449841, вул. 40-річчя, Перемоги, 27, м. Вінниця, 21036) майно, що було передане на зберігання: автомобіль МАЗ-5337, днз НОМЕР_1 ; автомобіль ГАЗ-5201 АТЗ, днз АВО728АА; автомобіль ГАЗ-3307, днз НОМЕР_3 ; автомобіль ЗІЛ-130, днз НОМЕР_4 ; автомобіль бетонозмішувач КАМАЗ-65201 8ДА, днз НОМЕР_5 .
3. Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_6 , виданий Липовецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 16.10.1995 року, АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03449841, вул. 40-річчя, Перемоги, 27, м. Вінниця, 21036) 1921,00 грн - витрат, пов"язаних зі сплатою судового збору.
4. Видати накази.
5. Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 07.11.2019 року.
6. Ухвала суду може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Повне рішення складено 18 листопада 2019 р.
8. Копію ухвали суду надіслати згідно переліку.
Суддя Лабунська Т.І.
віддрук.прим:
1 - до справи;
2 - ПАТ "Південьзахідшляхбуд" (вул. 40-річчя, Перемоги, 27, м. Вінниця, 21036);
3 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );
4 - арбітражний керуючий Василик В.В. (АДРЕСА_2).
