Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 2-4481/08

провадження № 61-843св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Петрова Олена Олександрівна, на постанову Херсонського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Склярської І. В., Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину майна подружжя.

Уточнена позовна заява мотивована тим, що з 1996 року вона проживає однією сім`єю з ОСОБА_2 та мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27 травня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 . В цьому будинку вона зареєстрована та проживає разом з ОСОБА_2 та дітьми.

ОСОБА_2 не визнає її права власності, вважає, що будинок є його особистою власністю, а тому він може на свій розсуд розпоряджатися ним.

ОСОБА_1 вважає, що на підставі статті 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України) спірний житловий будинок є спільним майном подружжя і вона має право на 1/2 частину цього будинку.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 19 грудня 2008 року у складі судді Романової М. Ю. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач проживає з відповідачем однією сім`єю з 1996 року та мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час проживання однією сім`єю вони придбали спірний житловий будинок, тому це майно відповідно до вимог статті 74 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності, а згідно з частиною першою статті 70 СК України частки сторін у цьому майні є рівними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задоволено, рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 19 грудня 2008 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції постановив, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, залишив поза увагою те, що спірне нерухоме майно перебувало під обтяженням (іпотекою) Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») та не залучив його до участі в справі. Також не звернув уваги на те, що поділу підлягає все майно подружжя, у тому числі і їх боргові зобов`язання, а не окрема його частина, у даному випадку - лише житловий будинок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Петрова О. О., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції невірно застосував вимоги статей 69, 70, 74 СК України до спірних правовідносин, оскільки права ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк») у цій справі ніяким чином не порушуються.

Крім того, суд апеляційної інстанції необґрунтовано поновив АТ «Укрсоцбанк» строк на апеляційне оскарження.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Петрова О. О., на постанову Херсонського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року і витребувано із Дніпровського районного суду м. Херсона цивільну справу № 2-4481/08.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 проживає з ОСОБА_2 однією сім`єю з 1996 року та мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27 травня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 .

08 серпня 2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070636П, відповідно до якого ОСОБА_2 надано у позику 40 000,00 доларів США під 13 % річних зі строком погашення до 07 серпня 2022 року.

На забезпечення виконання умов цього договору між сторонами 08 серпня 2007 року укладено іпотечний договір № 02-23-Ф070636П-1353, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав ПАТ «Укрсоцбанк» в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 .

Заочним рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 20 жовтня 2014 року у справі № 666/4669/14-ц позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено.

В рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 08 серпня 2007 року № Ф070636П в розмірі 540 903,09 грн звернуто стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 , що складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 68,3 кв. м, житловою площею 48,0 кв. м, сараю-літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «Г», водопроводу № 1, огорожі № 2, 3, туалету літ. «Д», душу літ. «Є», на АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ «Укрсоцбанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем за ціною, не нижчою узгодженої іпотечної вартості 285 279,00 грн з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ «Укрсоцбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22 серпня 2016 року у задоволенні заяви ПАТ «Укрсоцбанк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі № 666/4669/14-ц за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28 вересня 2016 року у справі № 2-4481/08 подання Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про затвердження мирової угоди від 04 липня 2016 року на стадії виконання судового рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 14 березня 2016 року про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено.

Визнано мирову угоду, укладену 04 липня 2016 року на стадії виконання судового рішення у справі № 2-4481/08 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 , за якою: боржник ОСОБА_2 визнає, що його заборгованість перед стягувачем ОСОБА_1 становить 5 951,40 грн; сторони домовились про те, що в рахунок погашення існуючої заборгованості, а також в рахунок оплати аліментів у майбутньому ОСОБА_2 передає своїй доньці ОСОБА_3 у власність належну йому 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 , та 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0458 га; згадане нерухоме майно, що передається за цією мировою угодою, належить боржникові на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27 травня 2004 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною І. М. за реєстровим № 2651, та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 23 квітня 2015 року Реєстраційною службою Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні; стягувач заявляє про відмову у подальшому стягнення з боржника аліментів на ОСОБА_3 , у зв`язку із чим виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки підлягає закінченню; положення пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» сторонам зрозумілі; боржник та стягувач заявляють, що ні в процесі укладення мирової угоди, ні в процесі виконання її умов, не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб; сторони мирової угоди повністю усвідомлюють умову, мету та сутність цієї мирової угоди; сторони підтверджують, що всі викладені умови мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам і породжують настання наслідків, зазначених у тексті цієї мирової угоди. Так, власником іншої 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки, що передаються боржником за цією мировою угодою, є ОСОБА_1 . При цьому боржник не користується, не проживає і не зареєстрований у належній йому 1/2 частині згаданого житлового будинку. Наслідки затвердження цієї мирової угоди сторонам відомі; сторони домовились, що в разі невиконання або неналежного виконання умов цієї мирової угоди з боку боржника, а також невиконання або неналежного виконання ухвали суду, якою затверджено (виконано) цю мирову угоду, її виконання проводиться в примусовому порядку згідно з чинним законодавством України.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 14 червня 2018 року у справі № 766/8305/17 у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не є власником майна, яке перебуває в іпотеці.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Предметом позову у справі, яка переглядається, є поділ майна між подружжям.

Частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно з статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Суд першої інстанції, встановивши, що спірне майно було набуте подружжям за час проживання позивача та відповідача однією сім`єю, але не перебуваючи у шлюбі між собою, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для його поділу з урахуванням обставин, передбачених частиною другою статті 70 СК України.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини щодо іпотечних зобов`язань, вказують на те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися майном без згоди іпотекодержателя до закінчення дії іпотеки.

Водночас положеннями Закону України «Про іпотеку» не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. У свою чергу, поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу вимог закону.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08 липня 2019 року в справі № 522/17048/15-ц (провадження № 61-33246св18), від 03 червня 2020 року в справі № 201/6412/17 (провадження № 61-27532св18).

Скасовуючи законне рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що цим рішенням порушено права та інтереси АТ «Укрсоцбанк», оскільки банк не позбавлений можливості, пред`явити певні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції при винесенні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, точно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального права, а апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За викладених обставин постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим із АТ «Укрсоцбанк» підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 787,36 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Петрова Олена Олександрівна, задовольнити.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року скасувати, рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 19 грудня 2008 року залишити в силі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складаються із судового збору за подання касаційної скарги, у розмірі 787 (сімсот вісімдесят сім) гривень 36 (тридцять шість) копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк