_____ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД_______
Єдиний унікальний номер справи 2-4481/08 Головуючий у першій інстанції Романова М.Ю.
Номер провадження 22-ц/819/143/18 Доповідач Базіль Л.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2018 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Базіль Л.В.,
суддів: Склярської І.В.,
Чорної Т.Г.,
секретар Давиденко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу №2-4481/08 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 19 грудня 2008 року, ухвалене у складі судді Романової М.Ю. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину майна подружжя
В С Т А Н О В И В:
12.12.2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину майна подружжя.
Зазначала, що з 1996 року вона проживає однією сім'єю з ОСОБА_4. Від цього проживання мають спільну дитину, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
27 травня 2004 року ОСОБА_4 відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу купив житловий будинок в АДРЕСА_1. В придбаному будинку вона прописана та проживає разом з відповідачем та дітьми.
Відповідач не визнає її права власності, вважає, що будинок є його особистою власністю, а тому він може на свій розсуд ним розпорядитися.
Посилаючись на те, що відповідач не визнає її права власності на житловий будинок та може розпорядитися будинком на свій власний розсуд, з врахуванням положень глави 8 Сімейного Кодексу України просила суд встановити, що житловий будинок з господарськими будівлями розташований за адресою: АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнати за нею, ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями.
Під час розгляду справи ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 19.12.2008 року з урахуванням ухвали цього ж суду від 06.04.2009 року про виправлення описки, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку з господарськими будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
23.08.2018 року ОСОБА_6, діючий від імені Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» подав апеляційну скаргу на зазначене судове рішення та просив поновити строк на його оскарження. Зазначав, що 08.08.2007 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № Ф070636П, за умовами якого відповідачеві надано у позику 40 000 доларів США під 13% річних строком погашення за відповідним графіком до 07.08.2022 року. У забезпечення вказаного договору між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 02-23-Ф070636П-1353 від 08.08.2007 року, предметом якого виступив житловий будинок АДРЕСА_1. Оскаржуваним рішенням суду порушуються права банку, як іпотекодержателя спірного нерухомого майна, не враховано його думку щодо поділу майна, та ухваливши оскаржуване рішення без участі представника банку, суд створив перешкоди для банку у реалізації своїх прав.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
В судовому засіданні представник ПАТ «Укрсоцбанк» підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній викладених, просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_7, доводи апеляційної скарги не визнала, просила скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала письмову заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності. Доводи апеляційної скарги не визнала.
Відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджають розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка проживає однією сім'єю з відповідачем з 1996 року та мають спільну дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час проживання однією сім'єю вони придбали будинок АДРЕСА_1. Отже це майно відповідно до ст.74 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності, а згідно з ч.1 ст.70 СК України частки сторін у цьому майні є рівними. Крім того, відповідач не заперечував проти задоволення позову ОСОБА_8
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України ( в редакції чинній на час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Аналогічні положення містила ч.1 ст.292 ЦПК України (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення).
За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у розгляді справи, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається в несприятливих для них наслідках.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі №6-885 цс15 та від 17 лютого 2016 року у справі №6-76цс16.
ПАТ «Укрсоцбанк» не брало участі у справі, проте у серпні 2018 року звернулося до суду з апеляційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 19.12.2008 року, посилаючись на те, що оскаржуваним судовим рішенням судом вирішено питання про його права, свободи, інтереси та обов'язки, як іпотекодержателя спірного нерухомого майна.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають з 1996 року однією сім'єю, мають спільну доньку - ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1. За час проживання однією сім'єю вони придбали будинок АДРЕСА_1 за нотаріально посвідченим договором купівлі - продажу від 27.05.2004 року. Зазначені обставини не заперечуються учасниками справи, що є підставою звільнення від доказування.
Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що 08.08.2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступник ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_9 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №Ф070636П, за умовами якого банк надає позичальнику грошові кошти на споживчі цілі. За умовами цього договору ОСОБА_4 надано у позику 40000 доларів США під 13% річних строком погашення за відповідним графіком до 07.08.2022 року.
В забезпечення зобов'язань за кредитним договором між тими ж сторонами було укладено іпотечний договір №02-23-Ф070636П-1363 від 08.08.2007 року, предметом якого виступив житловий будинок АДРЕСА_1, який перебував у власності ОСОБА_4
Відповідно до п.2.4.3 договору іпотеки, іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов'язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п.4.5 іпотечного договору, іпотекодаржатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; або на підставі виконавчого напису нотаріуса; або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до п.2.1.4 договору іпотеки, іпотекодавець зобов'язався без письмової згоди іпотекодержателя, що оформляється додатковою угодою до цього договору, не відчужувати предмет іпотеки, не передавати його в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування, а також не обтяжувати його будь - якими зобов'язаннями, що обмежують право власності іпотекодавця на предмет іпотеки.
31.07.2008 року між сторонами кредитного договору було укладено додаткову угоду№1 про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії №Ф070636П від 08.08.2007 року, за умовами якої сторони погодили, що починаючи з 31.07.2008 року процентна ставка за користування кредитом становить 14% річних. Інші умови договору залишені без змін.
Апеляційним судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором від 08.08.2007 року, ПАТ «Укрсоцбанк» у 2018 році звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 14.06.2018 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено. Висновок суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не є власником спірного майна.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду щодо іпотечного майна безспірно впливає на права та обов'язки іпотекодержателя ПАТ «Укрсоцбанк» та вказаним рішенням права ПАТ «Укрсоцбанк» порушено, оскільки банк, як іпотекодержателя спірного нерухомого майна не було залучено до участі у справі.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п.24 постанови Пленуму Верховного суду №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст.65 СК України)
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 липня 2018 року у справі №717/1140/15-ц.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір зазначеного не врахував, залишив поза увагою, що спірне майно перебувало під обтяженням (іпотекою) ПАТ «Укрсоцбанк» та не залучив його до участі у справі, не звернув уваги на те, що поділу підлягає все майно подружжя, у тому числі і їх боргові зобов'язання, а не окрема його частина, у даному випадку лише житловий будинок.
Враховуючи те, що судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин справи, внаслідок порушення норм процесуального права не встановлено фактичних обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.367,368,374,376 ЦПУ України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 19 грудня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_8 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.В. Базіль
Судді : _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Склярська
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Т.Г. Чорна
Повне судове рішення складено і підписано 03 грудня 2018 року
Головуючий Л.В. Базіль
