ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 916/1105/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й
за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.,
за участю представників:
Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» - Пащенка В.В.,
Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») - Дузь-Крятченко Ю.О.,
ліквідатор КП «Лиманськетеплокомуненерго» арбітражний керуючий Перепелиця В.В. прийняв участь у судовому засіданні особисто,
інші учасники справи не скористалися правом участі у судовому засіданні,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області за вх. № 5939/2020
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020
у складі колегії суддів: Філінюка І.Г. (головуючий), Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.
у справі за заявою Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго»
про визнання банкрутом.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
1. Комунальне підприємство «Лиманськетеплокомуненерго» створено на підставі рішення Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 22.06.2009 № 326-У та підпорядковано виконавчому комітету Лиманської селищної ради.
Пунктом 7 зазначеного рішення встановлено, що діяльність створеного комунального підприємства здійснюватиметься на основі повного самофінансування.
2. Відповідно до п. 1.7. статуту КП «Лиманськетеплокомуненерго» власник (Лиманська селищна рада) не несе відповідальності за зобов`язаннями підприємства, крім випадків, передбачених законодавством України. Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника.
Згідно з п. 3.1. статуту КП «Лиманськетеплокомуненерго» основною метою діяльності підприємства є самостійна систематична господарська діяльність, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів. Метою створення і діяльності підприємства є утримання будинків та прибудинкових територій, надання послуг водопостачання, водовідведення, збору та вивозу побутових відходів тощо.
Пунктом 4.1. статуту КП «Лиманськетеплокомуненерго» передбачено, що майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади смт. Лиманське в особі Лиманської селищної ради та закріплюється за ним на праві господарського відання.
3. Згідно з рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 25.05.2015 № 1049-VI вирішено прийняти на баланс ради основні засоби комунальної власності територіальної громади Лиманської селищної ради від Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» згідно додатку. Відповідно до акту приймання-передачі, передано зокрема матеріальні цінності котельної.
4. Відповідно до рішення Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 25.05.2015 № 1050-VI вирішено передати в господарське відання частину майна комунальної власності територіальної громади Лиманської селищної ради на баланс Комунального підприємства «Лиманкомунсервіс» Лиманської селищної ради для ведення господарської діяльності згідно з додатком.
5. Згідно з актом приймання-передачі основних засобів від Лиманської селищної ради до КП «Лиманкомунсервіс» передано, зокрема, матеріальні цінності котельної.
6. 26.05.2016 ухвалою Господарського суду Одеської області порушено провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
7. 07.06.2016 постановою Господарського суду Одеської області визнано Комунальне підприємство «Лиманськетеплокомуненерго» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута Вудуда Гаррі Ігоровича, здійснено інші процесуальні дії.
8. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.08.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів КП «Лиманськетеплокомуненерго», а саме Роздільнянська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області 2 756 грн (судові витрати) - перша черга, 1 416 860,83 грн (основний борг) - третя черга, 494 283,64 грн (штрафні санкції та пеня) - шоста черга; ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 2 756 грн (судові витрати) - перша черга, 1 575 041,46 грн (основний борг) - четверта черга, 1 954 833,76 грн (штрафні санкції та пеня) - шоста черга.
9. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.08.2016 у справі № 916/1105/16 про затвердження реєстру вимог кредиторів змінено в частині віднесення вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України» щодо 3 % річних та інфляційних витрат до 6 черги реєстру вимог кредиторів. Пункт 2 реєстру вимог кредиторів викладено у наступній редакції: ПАТ «НАК «Нафтогаз України»: 2 756 грн судового збору - перша черга, 3 259 083,51 грн (основний борг) - 4 черга, 270 791,71 грн (штрафні санкції) - 6 черга.
10. Заборгованість АТ «НАК «Нафтогаз України» виникла в результаті невиконання боржником зобов`язань з оплати за договорами від 27.12.2013 №1934/14-ТЕ-23, від 27.12.2013 №1935/14-БО-23, від 28.12.2012 № 13/3152-ВТЕ, від 28.12.2012 № 13/3451-БО-23, від 28.12.2012 № 13/3450-ТЕ-23, від 18.10.2012р № 12/1067-БО-23, від 18.10.2012 № 12/1066-ТЕ-23 купівлі-продажу природного газу та підтверджується рішеннями суду у справах № 916/3901/14, № 916/3894/14, № 916/3896/14.
11. Заборгованість Роздільнянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області складається з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копали загальнодержавного значення, податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із платника податків у вигляді з/п, по військовому збору, по податку на додану вартість, по рентній платі за спецвикористання води, по надходженню від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, по Єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та підтверджується актом від 18.03.2016 № 65/15-24-14/36527728 про результати документальної позапланової перевірки комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, податковим повідомленням-рішенням від 05.05.2016 № 0000061400, податковим повідомленням-рішенням від 05.05.2016 № 0000051400, податковим повідомленням-рішенням від 05.05.2016 № 0000041400, податковим повідомленням-рішенням від 05.05.2016 № 0000031400, податковим повідомленням-рішенням від 27.04.2016 № 0006031301, рішенням про застосування штрафних санкцій від 27.04.2016 № 0006051301, рішенням про застосування штрафних санкцій від 27.04.2016 № 0006041301, податковим повідомленням-рішенням від 27.04.2016 № 0006021301, податковим повідомленням-рішенням від 27.04.2016 № 0006011301, актом про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 29.04.2015 № 45-24/15-02/365277258, актом від 29.04.2015 № 46-25/15-02/36527728 про невчасну сплату узгодженої суми податку на додану вартість КП «Лиманськетеплокомуненерго», податковими деклараціями з податку на додану вартість.
12. В ході ліквідаційної процедури активів банкрута виявлено не було.
13. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до прийняття вказаних вище рішень Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, якими вилучено з господарського відання та передано майно від боржника до іншої юридичної особи, власником не вирішено питання про правонаступництво особи, яка отримала майнові активи боржника, відтак, кредиторська заборгованість боржника КП «Лиманськетеплокомуненерго» залишилася без майнового забезпечення.
Подання заяв до суду.
14. 18.03.2019 арбітражний керуючий Вудуд Г.І. звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника та стягнення з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області 5 446 531,69 грн.
15. Крім того, 25.03.2019 АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про покладення субсидіарної відповідальності, в якій просило стягнути з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на користь Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» 5 440 658,73 грн, що складає різницю між сумою вимог кредиторів у справі про банкрутство № 916/1105/16, яка затверджена господарським судом, і ліквідаційною масою.
Розгляд справи судами.
16. Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.02.2020 відмовлено в задоволенні заяви арбітражного керуючого Вудуда Г.І. (вх. № 3-193/19 від 18.03.2019) про покладення субсидіарної відповідальності, стягнення з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на користь КП «Лиманськетеплокомуненерго» 5 446 531,69 грн. Заяву АТ «НАК «Нафтогаз України» (вх. № 3-204/19 від 25.03.2019) про покладення субсидіарної відповідальності відхилено.
17. Рішення господарського суду обґрунтовано наступним.
Враховуючи норми статті 22 Закону України «Про теплопостачання» правонаступником КП «Лиманськетеплокомуненерго» за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання є КП «Лиманкомунсервіс», оскільки йому передано індивідуально визначене майно з вироблення теплової енергії відповідно до рішення Лиманської селищної ради, у зв`язку з чим слід вважати припиненими зобов`язання АТ«НАК «Нафтогаз України» відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, відтак, відсутній цивільно-правовий зв`язок між боржником і кредитором, що позбавляє кредитора брати участь у справі про банкрутство.
Тому грошові вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» вважаються судом припиненими, отже, загальний розмір вимог кредиторів у справі становить 2 756 грн (судові витрати) - перша черга, 1 416 860,83 грн (основний борг) - третя черга, 494 283,64 грн (штрафні санкції та пеня) - шоста черга. Отже, підстави для стягнення з засновника - Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області - субсидіарної відповідальності у розмірі 3 529 875,22 грн відсутні.
Згідно аналізу фінансового становища КП «Лиманськетеплокомуненерго» встановлено, що підприємство втратило платоспроможність через несплату фізичними особами плати за отримані послуги з теплопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість, в тому числі заборгованість зі сплати податків, зборів.
Враховуючи те, що заборгованість зі сплати податків, зборів виникла в результаті господарської діяльності підприємства, що передбачена його статутом, та не погашена у зв`язку з несплатою фізичними особами плати за отримані послуги з теплопостачання, вина засновника боржника - Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області - у банкрутстві КП «Лиманськетеплокомуненерго» відсутня.
Місцевим господарським судом зазначено, що оскільки в матеріалах справи відсутній висновок про доведення до банкрутства боржника Лиманською селищною радою Роздільнянського району Одеської області, тому підстави для покладення на неї субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відсутні.
Відхиляючи заяву АТ «НАК «Нафтогаз України» судом зазначено, що відповідно до статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства подання таких заяв є виключно повноваженням ліквідатора банкрута, подання заяви кредиторами або іншими особами діючим законодавством про банкрутство не передбачено.
18. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 пункт 1 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2020 скасовано та прийнято нове рішення - заяву ліквідатора, арбітражного керуючого Вудуда Г.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Лиманську селищну раду Роздільнянського району Одеської області задоволено. Покладено субсидіарну відповідальність на Лиманську селищну раду Роздільнянського району Одеської області за зобов`язаннями Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго». Стягнуто з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на користь Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» 5 446 531,69 грн, що складає різницю між сумою вимог кредиторів банкрута, яка затверджена господарським судом, і ліквідаційною масою.
19. Суд апеляційної інстанції, враховуючи обставини щодо:
- створення Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» для здійснення комерційної господарської діяльності із закріпленням за ним на праві господарського відання майна комунальної власності;
- вилучення у боржника майна за рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 25.05.2015 № 1049-VI та передання майна від боржника до іншої юридичної особи, не вирішивши питання про правонаступництво особи, яка отримала майнові активи боржника;
- відсутності активів у банкрута, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів;
- бездіяльності Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, як власника і засновника боржника стосовно Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» через невизначення для нього після вилучення майна інших способів та засобів отримання прибутку або джерел погашення ним заборгованості перед кредиторами, -
дійшов висновку, що сукупність зазначених обставин, дій та бездіяльності Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, попри її обов`язок як власника та засновника боржника та як органу управління майном боржника передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків вилучення у нього майна та вчинити передбачені Законом про банкрутство заходи щодо запобігання банкрутству боржника (стаття 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), в редакції яка діяла на час порушення справи про банкрутство), перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами неможливості боржником здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, що в подальшому створили умови та підстави для визнання боржника банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
20. До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, в якій наведено прохання скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 та залишити без змін пункт 1 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2020.
21. Як на підставу касаційного оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі № 916/1105/16 скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема скаржник вказує, що у цій справі підставами для подання касаційної скарги є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. А саме, на думку скаржника судом апеляційної інстанції не було застосовано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 03.06.2020 у справі № 4/44-Б.
22. Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області зазначає, що згідно з положеннями законодавства майно (мережі, споруди й устаткування водопровідного господарства, фінські будинки, будинки офіцерського складу), яке передане на баланс селищної ради, не могло бути відчужене з метою задоволення вимог кредиторів.
23. Скаржник наголошує, що до ліквідаційної маси боржника не можуть включатися об`єкти житлового фонду (стаття 42 Закону про банкрутство).
24. Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області стверджує, що заборгованість КП «Лиманськетеплокомуненерго» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» виникла ще у 2012-2014 роках та не пов`язана з прийняттям Лиманською селищною радою рішення «Про приймання-передачу частини майна комунальної власності Лиманської селищної ради» від 25.05.2015 № 1049-VI.
Б. Доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу.
25. До Верховного Суду від АТ «НАК «Нафтогаз України» та ліквідатора КП «Лиманськетеплокомуненерго», арбітражного керуючого Перепелиці В.В. надійшли відзиви на касаційну скаргу Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, в яких з посиланням на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права наведені прохання залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
А. Щодо суті касаційної скарги.
26. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає про таке.
27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
28. Тому відхиляються доводи скаржника стосовно періоду та підстав виникнення неплатоспроможності, так як це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
29. Предметом розгляду у даній справі є вимоги заяви ліквідатора КП «Лиманськетеплокомуненерго» арбітражного керуючого Вудуда Г.І. про покладення на його власника субсидіарної відповідальності та стягнення з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області 5 446 531,69 грн.
30. Положеннями статті 143 Конституції України і статті 327 ЦК України унормовано, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
31. Згідно з частиною п`ятою статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
32. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
33. Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.
34. Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України).
35. Частинами першою-четвертою статті 78 ГК України передбачено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
36. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Комунальне підприємство «Лиманськетеплокомуненерго» створено на підставі рішення Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 22.06.2009 № 326-У та підпорядковано виконавчому комітету Лиманської селищної ради. Пунктом 4.1. статуту КП «Лиманськетеплокомуненерго» передбачено, що майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади смт. Лиманське в особі Лиманської селищної ради та закріплюється за ним на праві господарського відання.
37. Згідно з статтею 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
38. Відповідно до частини десятої статті 78 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
39. Частиною сьомою статті 77 ГК України встановлено, що казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.
40. Особливості розпорядження майном у справі про банкрутство врегульовані положеннями Закону про банкрутство, Кодексу України з процедури банкрутства (далі КУзПБ).
41. Так, відповідно до частини першої статті 42 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси (аналогічні положення містить стаття 62 КУзПБ).
42. Згідно з частиною першою статті 44 Закону про банкрутство, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута, зокрема шляхом проведення аукціону (стаття 63 КУзПБ).
43. Як встановлено судами, рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 25.05.2015 № 1049-VI вирішено прийняти на баланс ради основні засоби комунальної власності територіальної громади Лиманської селищної ради від Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» згідно додатку. Відповідно до акту приймання-передачі, передано зокрема матеріальні цінності котельної.
Відповідно до рішення Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 25.05.2015 № 1050-VI вирішено передати в господарське відання частину майна комунальної власності територіальної громади Лиманської селищної ради на баланс Комунального підприємства «Лиманкомунсервіс» Лиманської селищної ради для ведення господарської діяльності, згідно з додатком.
Згідно акту приймання-передачі основних засобів від Лиманської селищної ради до КП «Лиманкомунсервіс» передано, зокрема, матеріальні цінності котельної.
07.06.2016 постановою Господарського суду Одеської області визнано Комунальне підприємство «Лиманськетеплокомуненерго» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута Вудуда Гаррі Ігоровича, здійснено інші процесуальні дії.
У відповідності з рішеннями судів у справі про банкрутство КП «Лиманськетеплокомуненерго» дебіторська заборгованість боржника становить 5 446 531,69 грн.
Відповідно до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, станом на день розгляду справи у боржника відсутнє будь-яке майно. Відтак, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, боржником передано до Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області увесь майновий комплекс КП «Лиманськетеплокомуненерго».
44. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що до прийняття вказаних вище рішень Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, якими вилучено з господарського відання та передано майно від боржника до іншої юридичної особи, власником не вирішено питання про правонаступництво особи, яка отримала майнові активи боржника, відтак, кредиторська заборгованість боржника КП «Лиманськетеплокомуненерго» залишилася без майнового забезпечення.
45. У той же час, статтею 215 ГК України унормовано, що у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
46. Так, відповідно до положень частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (у редакції, чинній на момент звернення ліквідатора із заявою про покладення субсидіарної відповідальності), ліквідатору надано право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені в порядку субсидіарної відповідальності суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
47. Разом з тим, положеннями частини другої статті 61 КУзПБ передбачено аналогічне з частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство, правове регулювання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників.
48. Визначене частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство (частиною другою статті 61 КУзПБ) господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення судами складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).
49. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
50. Об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина п`ята статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 КУзПБ) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: «банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника…». Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:
1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;
3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.
51. Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16.
52. Враховуючи обставини щодо:
- створення Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» для здійснення комерційної господарської діяльності із закріпленням за ним на праві господарського відання майна комунальної власності;
- вилучення у боржника майна за рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 25.05.2015 № 1049-VI та передання майна від боржника до іншої юридичної особи, не вирішивши питання про правонаступництво особи, яка отримала майнові активи боржника;
- відсутності активів у банкрута, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів;
- бездіяльності Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, як власника і засновника боржника стосовно Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» через невизначення для нього після вилучення майна інших способів та засобів отримання прибутку або джерел погашення ним заборгованості перед кредиторами,-
суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сукупність зазначених обставин, дій та бездіяльності Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, попри її обов`язок як власника та засновника боржника та як органу управління майном боржника передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків вилучення у нього майна та вчинити передбачені Законом про банкрутство заходи щодо запобігання банкрутству боржника (стаття 5 Закону про банкрутство), перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами неможливості боржником здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, що в подальшому створили умови та підстави для визнання боржника банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна боржника.
53. Таким чином, є безпідставними твердження скаржника, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16, від 03.06.2020 у справі № 4/44-Б, від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, стосовно недоведеності усіх елементів господарського правопорушення, пов`язаного з доведенням боржника до банкрутства, оскільки судом апеляційної інстанції викладено та проаналізовано увесь склад правопорушення, що описано в пунктах 43, 44, 52 цієї постанови.
54. На переконання судової колегії, судом апеляційної інстанції правильно визнано помилковим посилання місцевого господарського суду при відмові у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності на те, що в матеріалах справи відсутній висновок про доведення до банкрутства боржника Лиманською селищною радою Роздільнянського району Одеської області, скільки відсутність такого висновку в матеріалах справи не може бути беззаперечною підставою для звільнення засновника боржника від субсидіарної відповідальності.
55. Доводи скаржника про неможливість відчужувати у приватну власність низки об`єктів (зокрема, котельні з тепловими мережами, які виробляють теплову енергію для споживачів послуг житлово-комунальної сфери, бюджетних установ та організацій; об`єкти інженерної інфраструктури водопровідно-каналізаційного та газового господарства (включаючи мережі, споруди, устаткування), пов`язані з постачанням споживачам води, газу, відведенням і очищенням стічних вод, а також об`єкти благоустрою населених пунктів; військові містечка) жодним чином не впливають на правильність висновків суду апеляційної інстанції, оскільки власником (Лиманською селищною радою Роздільнянського району Одеської області) не вирішено питання про правонаступництво особи, яка отримала майнові активи боржника, відтак, кредиторська заборгованість боржника КП «Лиманськетеплокомуненерго» залишилася без майнового забезпечення. Такі дії свідчать про недотримання Лиманською селищною радою Роздільнянського району Одеської області свого обов`язку як власника та засновника боржника та як органу управління майном боржника передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків вилучення у нього майна та вчинити передбачені Законом про банкрутство заходи щодо запобігання банкрутству боржника.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
56. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права. А тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області - залишенню без задоволення.
В. Розподіл судових витрат.
57. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області за вх. № 5939/2020 залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі № 916/1105/16 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Г. Пєсков
Судді В.В. Білоус
Л.Й. Катеринчук
