ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 рокум. ОдесаСправа № 916/1105/16Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від арбітражного керуючого Перепелиці В.В. - адвокат Петров Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.10.2021
по справі №916/1105/16
за заявою боржника Комунального підприємства "Лиманськетеплокомуненерго"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства "Лиманськетеплокомуненерго" (далі КП "Лиманськетеплокомуненерго").
Постановою Господарського суду Одеської області від 07.06.2016 КП "Лиманськетеплокомуненерго" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Вудуда Г.І.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.08.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів КП "Лиманськетеплокомуненерго".
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020, серед іншого відсторонено арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича від виконання обов`язків ліквідатора КП Лиманськетеплокомуненерго, призначено арбітражного керуючого Перепелицю Василя Володимировича ліквідатором боржника.
Арбітражний керуючий Перепелиця В.В. звернувся до Господарського суду Одеської області із клопотанням про затвердження порядку формування фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого та порядку використання його коштів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 в задоволені клопотання арбітражного керуючого Перепелиці В.В. про затвердження фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого відмовлено та зобов`язано арбітражного керуючого Перепелицю В.В. надати звіт про хід ліквідаційної процедури.
В мотивах оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції зазначив, що доводи з приводу наповнення фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого саме за рахунок коштів засновника боржника Лиманської селищної ради суперечить положенням Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки аналіз діючого законодавства та усталеної практики Верховного Суду дає підстави для висновку про неможливість наповнення такого фонду інакше, як за рахунок коштів, одержаних від продажу боржника чи у разі його відсутності за рахунок кредиторів, пропорційно до розміру їх вимог, а покладення обов`язків сплати грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство на засновника банкрута Лиманську селищну раду, яка не є стороною провадження про банкрутство, суперечить правам та інтересам територіальної громади в особі Лиманської селищної ради, тому, в даному випадку, кредитори мають права на засіданні комітету кредиторів створити фонд авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок власних грошових коштів.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся арбітражний керуючий Перепелиця Василь Володимирович з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 у справі № 916/1105/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання арбітражного керуючого Перепелиці В.В. від 21.05.2021 про затвердження фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з наступних підстав.
Так, апелянт вважає, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваної ухвали не було врахованого того, що у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства, Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області, як орган місцевого самоврядування, заінтересована особа стосовно Боржника, а саме - засновник Боржника, та особа, на яку покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Боржника, є учасником у справі про банкрутство. При цьому, Кодекс України з процедур банкрутства не містить заборони внесення коштів до фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора засновником Боржника.
Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 4, ч. 7 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства та ч. 1 ст. 528 ЦК України апелянт зазначає, що законодавством передбачено можливість внесення коштів засновником Боржника з метою закриття провадження у справі про банкрутство.
Скаржник також наголошує на тому, що рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області виділено грошові кошти на оплату грошової винагороди ліквідатора КП "Лиманськетеплокомуненерго", також Лиманська селищна рада звернулася до ліквідатора з заявами, в яких, крім іншого, запропонувала створити фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (ліквідатора) за її рахунок. Зборами комітету кредиторів боржника, серед іншого, вирішено затвердити звіт арбітражного керуючого Перепелиці В.В. про нарахування основної грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора боржника в розмірі 151 338 грн та Лиманською селищною радою до суду першої інстанції було надіслано лист в якому якого остання не заперечує проти задоволення вищезазначеного клопотання ліквідатора боржника арбітражного керуючого Перепелиці В.В.
На переконання скаржника, суд першої інстанції безпідставно зазначив, що покладення обов`язків сплати грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство на засновника банкрута Лиманську селищну раду, яка не є стороною провадження про банкрутство, суперечить правам та інтересам територіальної громади в особі Лиманської селищної ради. Навпаки, відповідне рішення прийнято Лиманською селищною радою в інтересах територіальної громади, оскільки направлене на надання їй можливості добровільно виконати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 та запобігання примусовим заходам стягнення.
Добровільне поступове виконання Лиманською селищною радою постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020, як вважає скаржник, потягне за собою продовження строків ліквідаційної процедури і відповідно збільшення витрат кредиторів на оплату винагороди ліквідатора Боржника. Враховуючи це, на думку апелянта, справедливим є покладення на Лиманську селищну раду витрат на оплату винагороди ліквідатора Боржника на період розстрочення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №916/1105/16 за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 та призначено справу до розгляду на 22.12.2021.
Під час судового засідання від 22.12.2021 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Інші представники учасників провадження у судове засідання не з`явились, про причини нез`явлення суд не повідомили.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, у травні 2021 арбітражний керуючий Перепелиця В.В. звернувся до суду першої інстанції із клопотанням в якому просив затвердити порядок формування фонду та порядок виконання його коштів у даній справі на таких умовах: 1) фонд авансування грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора створюється по сумам основної грошової винагороди починаючи з квітня 2021; 2) наповнення даного фонду здійснювати на ліквідаційний рахунок боржника на підставі письмового клопотання ліквідатора банкрута за рахунок Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.
В обґрунтування названого клопотання арбітражний керуючий Перепелиця В.В. зазначив, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020, серед іншого, стягнуто з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на користь боржника 5 446 531 грн 69 коп, що складає різницю між сумою вимог кредиторів банкрута, яка затверджена господарським судом, і ліквідаційною масою.
Як зазначає ліквідатор, 12.04.2021 до нього надійшла заява від Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, в якому остання, крім іншого, запропонувала створити фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (ліквідатора).
Наявними матеріалами справи підтверджується, що рішенням Лиманської сселищної ради Роздільнянського району Одеської області від 02.06.2021р. №252-VII "Про внесення змін та доповнень до рішення Лиманської селищної ради від 24.12.2020р. №45-VIII "Про селищний бюджет Лиманської територіальної громади на 2021 рік", яке передбачає видатки на "інші заходи, пов`язані з економічною діяльністю" в сумі 330 000 грн, серед яких, відповідно до рішення Лиманської сселищної ради Роздільнянського району Одеської області про внесення змін до програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів територіальної громади Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на 2021 рік, затвердженої рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 16 січня 2021 року №51-VIII, - 153 468 грн виділено на оплату грошової винагороди ліквідатора КП "Лиманськетеплокомуненерго".
15.04.2021 відбулись збори комітету кредиторів КП "Лиманськетеплокомуненерго", під час яких було вирішено, зокрема, затвердити звіт арбітражного керуючого Перепелиці В.В. про нарахування основної грошової винагороди за виконання ним повноважень ліквідатора КП "Лиманськетеплокомуненерго" за період з 01.07.2020 по 15.04.2021 в розмірі 151 338 грн.
12.05.2021 відбулись збори комітету кредиторів КП "Лиманськетеплокомуненерго", під час яких було схвалено: створити фонд авансування грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора КП "Лиманськетеплокомуненерго" (по сумам грошової винагороди, починаючи з квітня 2021); наповнення даного фонду здійснювати на ліквідаційний рахунок КП "Лиманськетеплокомуненерго" на підставі письмового клопотання ліквідатора банкрута за рахунок Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.
Враховуючи наведене, ліквідатор просив суд задовольнити його клопотання про створення фонду авансування грошової винагороди ліквідатора на схвалених зборами комітету кредиторів умовах.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості заявленого ліквідатором клопотання та відмовив у його задоволені.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.
З 21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). З огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
Таким чином, починаючи з 21.10.2019 провадження у справі про банкрутство комунального підприємства "Лиманськетеплокомуненерго" здійснюється відповідно до положень КУзПБ.
Статтею 30 КУзПБ унормовано питання винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Установлено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород (ч.1).
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі (ч.2).
Витрати арбітражного керуючого, пов`язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов`язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг (ч.4).
Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду (ч.5).
Відповідно до частини 3 статті 61 КУзПБ кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом. У першу чергу оплачуються витрати, пов`язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора.
Тобто, надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі, оскільки безпосередньо Кодексом встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.
Таким чином, КУзПБ визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718-2011, від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012, від 16.07.2020 у справі № 918/454/18).
З огляду на вищевикладене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що як приписами КУзПБ, так й усталеною практикою Верховного Суду визначено як джерела, так й порядок оплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого під час виконання обов`язків ліквідатора, зокрема такі кошти можуть надходити від боржника за результатами його господарської діяльності або продажу майна, або кредиторів, шляхом авансування або створення фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
При цьому, за змістом ч.5 ст. 30 КУзПБ фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого створюється кредиторами та наповнюється за рахунок грошових коштів таких кредиторів. Саме кредитори визначають порядок формування та використання коштів такого фонду.
В свою чергу, місцевий господарський суд розглядає та погоджує наданий кредиторами на затвердження порядок формування фонду та порядок використання його коштів.
Іншого порядку формування, наповнення та використання фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого чинним КУзПБ не передбачено.
Розгляд (погодження) судом порядку формування такого фонду та використання його коштів законодавець пов`язує саме із джерелом формування такого фонду, яким є кошти виключно кредиторів.
Судова колегія зазначає, що КУзПБ не вимагається розгляд (погодження) судом першої інстанції порядку формування фонду та порядок використання його коштів за рахунок інших учасників справи, а не кредиторів.
Однак, у даному випадку, як вбачається з наявних матеріалів справи, кредиторами (комітетом кредиторів) не створювався фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, а також не встановлювався порядок його наповнення та використання.
Натомість, як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме протоколу зборів комітету кредиторів КП "Лиманськетеплокомуненерго" від 12.05.2021, кредиторами схвалено, серед іншого, створити фонд авансування грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора КП "Лиманськетеплокомуненерго" та наповнення даного фонду здійснювати за рахунок Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.
Проте, як вже було зазначено вище, КУзПБ не визначає порядку формування, використання та наповнення фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок коштів інших учасників справи, зокрема засновника боржника та не визначає умов (порядку) розгляду та затвердження такого фонду судом першої інстанції.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо необґрунтованості заявленого арбітражним керуючим Перепелицєю В.В. клопотання та відмови у його задоволенні.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта з приводу того, що КУзПБ не містить заборони щодо внесення коштів до фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого іншими учасниками справи, зокрема й засновником боржника, оскільки такі доводи не узгоджуються із вищевказаними приписами ст. 30 КУзПБ.
Не є обґрунтований й посилання апелянта на приписи ч.7 ст. 41 КУзПБ та ст. 528 ЦК України, оскільки вони передбачають право боржника, власника майна боржника або власника корпоративних прав боржника задовольнити всі вимоги конкурсних кредиторів відповідно до реєстру вимог кредиторів, однак, дане приписи не визначають права та/або обов`язку учасників справи сплатити грошову винагороду та відшкодувати витрати арбітражного керуючого.
Також не приймаються судовою колегією й твердження апелянта з приводу того, що рішення Лиманської селищної ради, яким виділено на оплату грошової винагороди ліквідатора КП "Лиманськетеплокомуненерго" спрямовано на добровільне виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 по даній справі та запобігання примусовим заходам стягнення, оскільки названою постановою суду апеляційної інстанції не вирішувалось питання щодо стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого.
Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.10.2021 у справі №916/1105/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 28.12.2021.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Лавриненко Л.В.
Суддя Мишкіна М.А.
