ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1105/16Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюка І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
До Дніпровського районного суду м.Києва з`явилися представники:
від АТ «НАК «Нафтогаз України» - Дузь-Крятченко Ю.О., довіреність № 14-168, від 26.04.2019;
Арбітражний керуючий - Перепелиця В.В., посвідчення № 1356 від 22.07.2014;
До Південно-західного апеляційного господарського суду з`явився представник:
Від Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області - адвокат Лошакова Ю.І., ордер серії ВН, №1009241, дата видачі: 26.06.20
Інші представники учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2020
у справі № 916/1105/16
за заявою боржника Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго»
про визнання банкрутом
ліквідатор - арбітражний керуючий Перепелиця В.В.
суддя суду першої інстанції - Найфлейш В.Д.
місце ухвалення рішення: м. Одеса, Господарський суд Одеської області
повний текст рішення складено 28.02.2020.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Провадження у справі № 916/1105/16 триває на стадії ліквідаційної процедури.
18.03.2019 арбітражний керуючий Вудуд Г.І. звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника та стягнення з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області 5446531,69 грн.
Крім того, 25.03.2019 АТ «НАК «Нафтогаз України» звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про покладення субсидіарної відповідальності, у який просить стягнути з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на користь Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» 5 440 658,73 грн., що складає різницю між сумою вимог кредиторів у справі про банкрутство № 916/1105/16, яка затверджена господарським судом і ліквідаційною масою.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.02.2020 в задоволенні заяви арбітражного керуючого Вудуда Г.І. (вх.№ 3-193/19 від 18.03.2019) про покладення субсидіарної відповідальності, стягнення з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на користь КП «Лиманськетеплокомуненерго» 5446531,69 грн. - відмовлено.
Заяву АТ «НАК «Нафтогаз України» (вх.№3-204/19 від 25.03.2019р.) про покладення субсидіарної відповідальності - відхилено.
Рішення господарського суду обґрунтовано наступним.
1. Судом першої інстанції встановлено, що враховуючи норми ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» правонаступником КП «Лиманськетеплокомуненерго» за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання є КП «Лиманкомунсервіс», оскільки йому передано індивідуально визначене майно з вироблення теплової енергії відповідно до рішення Лиманської селищної ради, у зв`язку з чим. слід вважати припиненими зобов`язання АТ«НАК «Нафтогаз України» відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, відтак, відсутній цивільно-правовий зв`язок між боржником і кредитором, що позбавляє кредитора брати участь у справі про банкрутство.
Грошові вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» вважаються судом припиненими, отже, загальний розмір вимог кредиторів у справі становить 2 756,00 (судові витрати) - перша черга, 1 416 860,83 (основний борг) - третя черга, 494 283,64 (штрафна санкції та пеня) - шоста черга. Отже, підстави для стягнення з засновника - Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області субсидіарної відповідальності у розмірі 3 529 875,22 грн. відсутні.»
2. Згідно аналізу фінансового становища КП «Лиманськетеплокомуненерго» встановлено, що підприємство втратило платоспроможність через несплату фізичними особами плати за отримані послуги з теплопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість, в тому числі заборгованість зі сплати податків, зборів.
Враховуючи те, що заборгованість зі сплати податків, зборів виникла в результаті господарської діяльності підприємства, що передбачена його статутом, та не погашена у зв`язку з несплатою фізичними особами плати за отримані послуги з теплопостачання, в результаті чого і виникла податкова заборгованість, яку боржник не спроможний погасити, вина засновника боржника - Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у банкрутстві КП «Лиманськетеплокомуненерго» відсутня.
3. Місцевим господарським судом зазначено, що оскільки в матеріалах справи відсутній висновок про доведененя до банкрутства боржника Лиманською селищною радою Роздільнянського району Одеської області, тому підстави для покладення на нього субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відсутні.
4. Відхиляючи заяву АТ «НАК «Нафтогаз України» судом зазначено, що відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства подання таких заяв є виключно повноваженням ліквідатора банкрута, подання заяви кредиторами або іншими особами діючим законодавством про банкрутство не передбачено.
Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати п.1 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2020 у справі №916/1105/16 та прийняти у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити заяву арбітражного керуючого Вудуда Г.І. про покладення субсидіарної відповідальності та стягнути з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на користь Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» 5 446 531,69 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
Щодо висновків суду про втрату НАК «Нафтогаз України» статусу кредитора у справі, скаржник зазначає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 02.08.2016 про затвердження реєстру вимог кредиторів та включення до нього вимог НАК «Нафтогаз України» на суму 3 532 631,22 грн., є чинною.
При цьому, юридичні факти, які на думку суду першої інстанції свідчать про правонаступництво, існували на момент затвердження реєстру вимог кредиторів та по суті є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 320 ГПК України.
Скаржник зазначає, що рішення Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області №1049-VI від 25.05.2015 та №1050-VI від 25.05.2015 були прийняті до моменту затвердження реєстру вимог кредиторів у справі.
Стаття 22 Закону України «Про теплопостачання», як норма матеріального права на підставі якої на думку суду виникло правонаступництво, діє з 15.03.2012 (Закон України від 15.03.2012 N 4521-VI).
Відтак, на думку скаржника, позиція місцевого суду відображена в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали стосовно втрати НАК «Нафтогаз України» статусу кредитора у справі є по суті намаганням переглянути за нововиявленими обставинами ухвалу від 02.08.2016 про затвердження реєстру та визнання вимог НАК «Нафтогаз України».
При цьому, із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Одеської області від 02.08.2016 жоден з учасників справи до суду не звертався.
Щодо висновків суду про припинення зобов`язання Боржника перед НАК «Нафтогаз України» відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, скаржник зазначає наступне.
Зобов`язання Боржника перед НАК «Нафтогаз України» виникли в результаті невиконання зобов`язань з оплати за договорами купівлі-продажу природного газу №1934/14-ТЕ-23 від 27.12.2013, №1935/14-БО-23 від 27.12.2013, №13/3152-ВТЕ від 28.12.2012, №13/3451-БО-23 від 28.12,2012, №13/3450-ТЕ-23 від 28.12.2012, №12/Ю67-БО-23 від 18.10.2012, №12/1066-ТЕ-23 від 18.10.2012.
Висновок суду про припинення зобов`язання відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України та ч.3 ст.22 Закону України «Про теплопостачання» є помилковим, оскільки у даному випадку зобов`язання не припиняється, а лише переходить до іншого суб`єкта в порядку правонаступництва.
Щодо позиції суду стосовно відсутності в матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника та вини засновника боржника - Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області у банкрутстві КП «Лиманськетеплокомуненерго».
Скаржник зазначає, що Рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 25.05.2015 №1049-VІ у Боржника було вилучено майно комунальної власності, яке було закріплене за ним на праві господарського відання.
При цьому, підприємство здійснювало свою виробничу діяльність, передбачену статутом, саме за рахунок цього майна.
Своїм рішенням Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області, всупереч вимогам ст.ст. 23, 24, 66, 78, 133, 135, 136 Господарського кодексу України, змінила правовий режим майна комунального унітарного комерційного підприємства та вилучила з його господарського відання майнові активи (основні виробничі фонди та оборотні засоби).
Внаслідок виконання рішень Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області була повністю припинена статутна господарська діяльність Боржника.
Згідно з п. 1 зазначеного рішення Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області прийняла на баланс основні засоби комунальної власності територіальної громади Лиманської селищної ради від комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго», згідно з додатком.
Відповідно до акта приймання-передачі майна від Боржника до Лиманської селищної ради, рада прийняла на баланс 207 найменувань майна на загальну залишкову вартість 6 798 537,60 грн.
На момент вилучення Лиманською селищною радою Роздільнянського району Одеської області майна, у Боржника була наявна заборгованість перед Компанією за поставлений у 2012, 2013 та 2014 році природний газ, зокрема в частині основного боргу, у розмірі 1 552 119,90 грн.
Після прийняття Лиманською селищною радою Роздільнянського району Одеської області рішення про вилучення майна, Боржник повністю припинив розраховуватись за наявними зобов`язаннями.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.04.2016 у справі №916/1105/16 прийнято до розгляду заяву голови ліквідаційної комісії Боржника про визнання останнього банкрутом в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.06.2016 у справі №916/1105/16 Боржника визнано банкрутом в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Скаржник зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду відображених у постанові від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12, підстави для покладення субсидіарної відповідальності на засновника не ставляться у залежність від доведеності або не доведеності вини, оскільки для підтвердження підстав для покладення субсидіарної відповідальності потрібно довести:
1) Факт наявності рішень, які мали наслідком передачу майна.
2) Факт наявності безспірної заборгованості до основного боржника.
3) Причинно-наслідковий зв`язок між прийнятими засновником рішеннями та банкрутством підприємства.
За твердженням скаржника, заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана ліквідатором до суду у разі, коли буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Разом з тим, судом першої інстанції при прийнятті рішення щодо відмови в задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на власника Боржника жодної оцінки вищевказаним обставинам не надано, не досліджено яким чином Боржник мав би отримувати прибуток, укладати угоди, які б сприяли виведенню зі скрутного матеріального становища, якщо у Боржника було вилучено усі наявні активи, необхідні для здійснення статутної діяльності.
Крім того, скаржник посилається на практику ЄСПЛ щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства, зокрема, на пункт 62 рішення у справі «Єршова проти Російської Федерації» ЄСПЛ, де зазначено, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.
Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 поновлено Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2020 у справі № 916/1105/16.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2020 у справі № 916/1105/16.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 призначено справу № 916/1105/16 до розгляду на 01.07.2020 о 15:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2020 у справі № 916/1105/16 на 14.07.2020 о 15:30 год.
13.07.2020 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив ліквідатора - арбітражного керуючого Перепелиці В.В., у якому останній просить задовольнити апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», оскаржуване рішення суду першої інстанції від 18.02.2020 скасувати та задовольнити заяву ліквідатора арбітражного керуючого Вудуда Г.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Лиманську селищну раду Роздільнянського району Одеської області.
У судових засіданнях 01.07.2020 та 14.07.2020 представник Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підтримав апеляційну скаргу з підстав, наведених в ній.
Ліквідатор Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» Перепелиця В.В. у судовому засіданні 14.07.2020 підтримав апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Представник Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області в судовому засіданні 14.07.2020 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Інші представники сторін в судове засідання не з`явились.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21.04.2019 відповідно до ч. 3 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги заяви ліквідатора Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» Вудуда Г.І. про покладення на його власника субсидіарної відповідальності та стягнення з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на користь Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» грошових коштів в розмірі 5 446 531,69 грн.
За приписами статті 143 Конституції України і статті 327 ЦК України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Згідно частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.
Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідно до частин першої - четвертої статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
Комунальне підприємство «Лиманськетеплокомуненерго» створено на підставі рішення Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 326-У від 22.06.2009 та підпорядковано виконавчому комітету Лиманської селищної ради.
Пунктом 7 зазначеного рішення встановлено, що діяльність створеного комунального підприємства здійснюватиметься на основі повного самофінансування.
Відповідно до п. 1.7. статуту КП «Лиманськетеплокомуненерго» власник (Лиманська селищна рада) не несе відповідальності за зобов`язаннями підприємства, крім випадків, передбачених законодавством України. Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями власника.
Згідно з п. 3.1. статуту КП «Лиманськетеплокомуненерго» основною метою діяльності підприємства є самостійна систематична господарська діяльність, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів. Метою створення і діяльності підприємства є утримання будинків та прибудинкових територій, надання послуг водопостачання, водовідведення, збору та вивозу побутових відходів тощо.
Пунктом 4.1. статуту КП «Лиманськетеплокомуненерго» передбачено, що майно підприємства належить до комунальної власності територіальної громади смт. Лиманське в особі Лиманської селищної ради та закріплюється за ним на праві господарського відання.
Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб`єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Відповідно до частини десятої статті 78 ГК України особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
Згідно з приписами частини сьомої статті 77 ГК України казенне підприємство відповідає за своїми зобов`язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями казенного підприємства.
Особливості розпорядження майном у справі про банкрутство врегульовані положеннями Кодексом України з процедури банкрутства.
Відповідно до частини першої статті 62 Кодексу України з процедури банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Згідно статті 63 Кодексу України з процедури банкрутства після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні.
Початковою вартістю продажу майна банкрута є його вартість, визначена ліквідатором.
Колегією судів встановлено наступне.
Згідно рішення Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області №1049-VI від 25.05.2015 вирішено прийняти на баланс ради основні засоби комунальної власності територіальної громади Лиманської селищної ради від Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» згідно додатку. Відповідно до акту приймання-передачі, передано зокрема матеріальні цінності котельної.
Відповідно до рішення Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області №1050-VI від 25.05.2015, вирішено передати в господарське відання частину майна комунальної власності територіальної громади Лиманської селищної ради на баланс Комунального підприємства «Лиманкомунсервіс» Лиманської селищної ради для ведення господарської діяльності, згідно з додатком.
Згідно акту приймання-передачі основних засобів від Лиманської селищної ради до КП «Лиманкомунсервіс» передано, зокрема, матеріальні цінності котельної.
Відповідно до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, станом на день розгляду справи у боржника відсутнє будь-яке майно, отже, як встановлено судом першої інстанції, що боржником передано до Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області увесь майновий комплекс КП «Лиманськетеплокомуненерго».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.05.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» за заявою боржника.
Постановою Господарського суду Одеської області від 07.06.2016 визнано Комунальне підприємство «Лиманськетеплокомуненерго» банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута Вудуда Гаррі Ігоровича, тощо.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.08.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів КП «Лиманськетеплокомуненерго», а саме Роздільнянська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області 2 756, 00 (судові витрати) - перша черга, 1 416 860, 83 (основний борг) - третя черга, 494 283, 64 (штрафні санкції та пеня) - шоста черга; ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 2 756, 00 (судові витрати) - перша черга, 1 575 041, 46 (основний борг) - четверта черга, 1 954 833, 76 (штрафні санкції та пеня) - шоста черга, тощо.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.10.2016р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.08.2016 р. у справі № 916/1105/16 про затвердження реєстру вимог кредиторів змінено в частині віднесення вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України» щодо 3 % річних та інфляційних витрат до 6 черги реєстру вимог кредиторів. Пункт 2 реєстру вимог кредиторів викладено у наступній редакції: ПАТ «НАК «Нафтогаз України»: 2 756 грн. судового збору - перша черга, 3 259 083,51 грн. (основний борг) - 4 черга, 270 791,71 грн. (штрафні санкції) - 6 черга.
Заборгованість АТ «НАК «Нафтогаз України» виникла в результаті невиконання боржником зобов`язань з оплати за договорами №1934/14-ТЕ-23 від 27.12.2013р., №1935/14-БО-23 від 27.12.2013р., №13/3152-ВТЕ від 28.12.2012р., №13/3451-БО-23 від 28.12.2012р., №13/3450-ТЕ-23 від 28.12.2012р., №12/1067-БО-23 від 18.10.2012р., №12/1066-ТЕ-23 від 18.10.2012р. купівлі-продажу природного газу та підтверджується рішеннями суду по справам №916/3901/14, №916/3894/14, №916/3896/14.
Заборгованість Роздільнянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області складається з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копали загальнодержавного значення, податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із платника податків у вигляді з/п, по військовому збору, по податку на додану вартість, по рентній платі за спецвикористання води, по надходженню від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях, по Єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та підтверджується актом від 18.03.2016р. №65/15-24-14/36527728 про результати документальної позапланової перевірки комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., податковим повідомленням-рішенням від 05.05.2016р. №0000061400, податковим повідомленням-рішенням №0000051400 від 05.05.2016р., податковим повідомленням-рішенням №0000041400 від 05.05.2016р., податковим повідомленням-рішенням №0000031400 від 05.05.2016р., податковим повідомленням-рішенням №0006031301 від 27.04.2016р., рішенням №0006051301 про застосування штрафних санкцій від 27.04.2016р., рішенням №0006041301 про застосування штрафних санкцій від 27.04.2016р., податковим повідомленням-рішенням №0006021301 від 27.04.2016р., податковим повідомленням-рішенням №0006011301 від 27.04.2016р., актом про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість№45-24/15-02/365277258 від 29.04.2015р., актом №46-25/15-02/36527728 від 29.04.2015р. про невчасну сплату узгодженої суми податку на додану вартість КП «Лиманськетеплокомуненерго», податковими деклараціями з податку на додану вартість.
В ході ліквідаційної процедури активів банкрута виявлено не було.
Колегією судді встановлено, що до вказаних вище рішень Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, вирішивши питання про вилучення з господарського відання та передання майна від боржника до іншої юридичної особи, власником не вирішено питання про правонаступництво особи, яка отримала майнові активи боржника, відтак, кредиторська заборгованість боржника КП «Лиманськетеплокомуненерго» залишилася без майнового забезпечення.
Згідно частини 1 статті 619 Цивільного кодексу України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Статтею 215 ГК України, встановлено підстави відповідальності за порушення законодавства про банкрутство, у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Так, згідно частини другої статті 61 Кодексу України з процедури банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Отже, неможливість здійснення господарської діяльності комунальним комерційним підприємством задля одержання прибутку через вилучення за рішенням власника майна, за рахунок якого комунальне комерційне підприємство може отримувати прибуток, однак не є його власністю та не включається до ліквідаційної маси в разі банкрутства цього підприємства, за умови, що власник (засновник) не визначив для Боржника інші способи та засоби отримання прибутку або джерела погашення заборгованості перед кредиторами, зумовлює для законодавця через механізм, закріплений у положеннях частини першої статті 619 ЦК України, частині першої статті 215 ГК України та частини другої статті 61 Кодексу України з процедури банкрутства, врегулювати спірні правовідносини та захистити у такий спосіб інтереси кредиторів суб`єкта комерційної господарської діяльності. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 902/318/16).
При цьому колегія суддів звертається до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до висновків якого, зокрема, щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов`язаннями муніципального підприємства: пункт 62 рішення у справі «Єршова проти Російської Федерації» - ЄСПЛ, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.
Водночас, місцевим господарським судом зазначено, що оскільки в матеріалах справи відсутній висновок про доведененя до банкрутства боржника Лиманською селищною радою Роздільнянського району Одеської області, тому підстави для покладення на нього субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника відсутні
Проте, суд першої інстанції залишив поза увагою абзац 2 частини другої статті 61 Кодексу України з процедури банкрутства, яким прямо передбачено, що у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2019 зобов`язано Відділ з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції в Одеській області надати суду в порядку п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"» висновок про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства КП «Лиманськетеплокомуненерго» з боку засновника боржника Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (67453, Одеська область, Роздільнянський район, Лиманське, вул. Центральна, 79).
20.08.2019 до суду представником Головного територіального управління юстиції в Одеській області надано вимогу, адресовану Лиманській селищній раді Роздільнянського району Одеської області про надання документів необхідних для проведення аналізу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2019р. зобов`язано Лиманську селищну раду Розділянського району Одеської області надати інформацію стосовно надання відповіді на запит Відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вих. №10/21 від 04.06.2019р.) про надання документів.
Зазначену ухвалу Лиманською селищною радою Роздільнянського району Одеської області отримано 04.09.2019р., що підтверджується роздруківкою з офіційного веб-сайту Укрпошти, однак станом на 05.09.2019р. витребувану інформацію суду не надано, також не надано необхідні для проведення аналізу документи Відділу з питань банкрутства ГТУЮ в Одеській області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2019 стягнуто з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на користь державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України штраф в порядку ст. 135 ГПК України у сумі 2007 (дві тисячі сім ) грн. 00 коп.
29.10.2019 від Головного територіального управління юстиції в Одеській області надійшов лист, в якому зазначено, що Відділу з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції в Одеській області не можливо провести Аналіз у відповідності до Методичних рекомендацій та зробити висновок про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства Комунальним підприємством «Лиманськетеплокомуненерго» з боку засновника боржника Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, оскільки саме Лиманська селищна рада Роздільнянського району Одеської області не надало необхідних документів для проведення означеного Аналізу.
Крім того, суд першої інстанції визнав КП «Лиманкомунсервіс» правонаступником КП «Лиманськетеплокомуненерго» за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, у зв`язку з чим визнав припиненими зобов`язання АТ «ПАК «Нафтогаз України» відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, встановив, що відсутній цивільно-правовий зв`язок між боржником і кредитором, що позбавляє кредитора браги участь у справі про банкрутство.
Зазначений висновок також спростований постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у даній справі від 01 липня 2020 року. Зокрема, вказаною постановою виключено з ухвали Господарського суду Одеської області від 28.01.2020 висновки щодо правонаступництва Комунального підприємства «Лиманкомунсервіс» за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, які існують у Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» перед НАК «Нафтогаз України» та посилання на припиненими зобов`язань Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» перед АТ «НАК «Нафтогаз України».
Враховуючи встановлені обставини, щодо:
- створення Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» для здійснення комерційної господарської діяльності із закріпленням за ним на праві господарського відання майна комунальної власності;
- вилучення у Боржника майна за рішенням Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області №1049-VI від 25.05.2015 та передання майна від боржника до іншої юридичної особи, не вирішивши питання про правонаступництво особи, яка отримала майнові активи боржника;
- відсутності активів у банкрута, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів;
- бездіяльності Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, як власника і засновника боржника стосовно Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» через не визначення для нього після вилучення майна інших способів та засобів отримання прибутку або джерел погашення ним заборгованості перед кредиторами,
колегія суддів дійшла висновку, що сукупність зазначених обставин, дій та бездіяльності Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, попри її обов`язок як власника та засновника Боржника та як органу управління майном боржника передбачити можливість настання негативних для боржника наслідків вилучення у нього майна та вчинити передбачені Законом про банкрутство заходи щодо запобігання банкрутству Боржника (ст. 5 Закону про банкрутство, в редакції яка діяла на час порушення справи про банкрутство), перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із обставинами неможливості боржником здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, що в подальшому створили умови та підстави для визнання боржника банкрутом з неможливістю задовольнити кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство за рахунок майна Боржника.
Помилковим є посилання місцевого господарського суду при відмові у задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності на те,що в матеріалах справи відсутній висновок про доведененя до банкрутства боржника Лиманською селищною радою Роздільнянського району Одеської області, скільки відсутність такого висновку в матеріалах справи не може бути беззаперечною підставою для звільнення засновника боржника від субсидіарної відповідальності.
Крім того, під час розгляду апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції представником Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області не наведено будь-якої аргументації щодо економічної доцільності прийняття рішення про вилучення активів підприємства та передачі на новостворене підприємство.
При розгляді справи, колегією суддів враховано правові позиції Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №5023/4388/12, Верховного Суду викладену у постанові від 16.06.2020 у справі № 924/1076/17.
Таким чином, арбітражний керуючий правомірно звернувся до місцевого господарського суду у справі про банкрутство про покладення субсидіарної відповідальності на власника боржника, оскільки достатньою умовою покладення субсидіарної відповідальності на власника є недостатність коштів, відсутність майна, дії, рішення власника (Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області) щодо вилучення майна у боржника. Не є визначальними умисні дії власника, засновника, інших осіб у доведенні до банкрутства. Вина у цивільно-правових відносинах застосовується до зобов`язальних (договірних) відносин, та її доведення не передбачено при застосуванні правового інституту субсидіарної відповідальності передбаченого статями 76, 77, 78 Господарського кодексу України.
Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку рішення було прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду від 18.02.2020 підлягає скасуванню, а заява арбітражного керуючого (ліквідатора) Вудуда Г.І. (вх.№ 3-193/19 від 18.03.2019) у справі №916/1105/16 про покладення субсидіарної відповідальності на власника (Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області) боржника (Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго») та стягненні з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на користь Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» грошових коштів - задоволенню.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - задовольнити.
Пункт 1 резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 18.02.2020 - скасувати та прийняти нове рішення.
Заяву ліквідатора арбітражного керуючого Вудуда Г.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на Лиманську селищну раду Роздільнянського району Одеської області - задовольнити.
Покласти субсидіарну відповідальність на Лиманську селищну раду Роздільнянського району Одеської області (код ЄДРПОУ 05394548) за зобов`язаннями Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго».
Стягнути з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (код ЄДРПОУ 05394548, 67452 Одеська область, Роздільнянський р-н, с. Лиманське, вул. Леніна, 79) на користь Комунального підприємства «Лиманськетеплокомуненерго» 5 446 531 (п`ять мільйонів чотириста сорок шість тисяч п`ятсот тридцять одна) грн. 69 коп., що складає різницю між сумою вимог кредиторів банкрута, яка затверджена господарським судом, і ліквідаційною масою.
Стягнути з Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 2102,00 грн. судового збору, сплаченого Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Одеської області видати наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.07.2020.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя Л.В. Лавриненко
